Про можливості створення моделі реформ у системі державного пенсійного страхування

Л.В. Абламская, старший викладач кафедри ММЕП

Завдання прогнозування динаміки зміни значень основних макропоказників соціально-економічного розвитку в середньо-і довгостроковій перспективі років викликає інтерес багатьох дослідників. Існує достатня кількість публікацій, які декларують різні підходи до вирішення подібних завдань. Як правило, такі дослідження носять виключно аналітичний характер і мають метою створення бази для одержання деяких кількісних оцінок можливих результатів проведення в життя економічних рішень.

Природа завдань вивчення можливостей реформування системи державного пенсійного забезпечення обумовлює необхідність використання прогнозів соціально-економічного розвитку країни. У даній статті увагу концентрується на двох основних питаннях - моделювання соціально-економічної динаміки в довгостроковій перспективі років як бази для аналізу і моделювання різних інструментів реформування системи державного пенсійного забезпечення. Тут у загальних рисах зазначається домінуючий підхід, який застосовується при моделюванні середньо-і довгостроковій соціально-економічної динаміки, та окреслюються межі його застосування. Одночасно пропонується принципово інший підхід моделювання траєкторій соціально-економічного розвитку країни, що дозволяє усунутися від проблеми прогнозування соціально-економічних показників.

Подібний підхід до побудови бази для моделювання відкриває широкий спектр можливостей для різних досліджень у соціально-економічній сфері, в Зокрема аналізу стратегій реформування системи державного пенсійного забезпечення; намічені основні напрямки ведення подібного аналізу.

Постановка задачі моделювання

Мета державного пенсійного страхування полягає в наданні соціальної захисту населенню у випадках втрати можливості матеріального забезпечення життя на рівні прийнятих у суспільстві стандартів. Основний механізм реалізації цієї завдання базується на так званому "договорі поколінь", що реалізує перерозподіл фінансових ресурсів, що надходять до пенсійного фонду від працюючої частини населення до бенефіціара. Економічна та демографічна ситуації, що складаються в суспільстві протягом останніх десятиліть, породили ряд проблем, що закликали до необхідності реформування існуючої пенсійної системи.

Більшість сучасних моделей пенсійного реформування намагаються визначати динаміку станів пенсійного фонду з урахуванням розвитку загальноекономічних чинників і параметрів чисельності населення в довгостроковій перспективі. При цьому зазвичай пропонується зафіксувати варіант стратегії проведення пенсійної реформи в поточний момент часу. Обчислювальний процес імітує розвиток економіки країни у зазначеній перспективі років і в якості основного результату передає стан загального доходу і витрати пенсійного фонду, його поточний баланс і резерв по роках, а також момент, коли величина пенсійного балансу вперше приймає негативне значення. На основі отриманих результатів моделювання дослідник має можливість прийняти рішення про коригування спочатку обраної стратегії (у випадку якщо результат незадовільний) або ж її рекомендації для практичного застосування.

Очевидно, що подібний підхід неминуче призводить до необхідності довгострокового прогнозування значень всіх провідних факторів, що визначають стану пенсійного фонду, що представляє собою тим більш складне завдання, ніж більшу протяжність має вибраний часовий інтервал дослідження.

Моделювання динаміки будь-яких макроекономічних (а також і демографічних) чинників на довгострокову перспективу є дуже непросте завдання. Найбільш поширений підхід до вирішення цього завдання базується на інерційному принципі, що припускає спадкування майбутнім всіх тенденцій минулого. Тим не менш відомо, що результати ретроспективного аналізу даних, що описують макроекономічні процеси, можуть служити осно-вою для формування прогнозів зміни показників тільки в короткостроковій перспективі (не далі ніж на одиницю часу вперед). Зокрема, завдання моделювання динаміки балансу пенсійного фонду обов'язково приймає до розгляду такі параметри, як ВВП, інфляція, зайнятість, народжуваність, смертність та ін Припущення про спадкуванні тенденцій в кращому випадку означає, що економічна та демографічна ситуації в довгостроковій перспективі років не змінюються.

Ймовірно, подібне рішення становить інтерес, якщо дослідження ведуться на таких тимчасових інтервалах і при такому стані економічного розвитку країни, що припущення постійних тенденцій обгрунтовані. Зазвичай завдання пенсійного реформування припускають саме наявність змінилася або змінюється економічної ситуації, спровокованої різкими змінами основних тенденцій факторів. У зв'язку з цим є підстави припустити, що спроби довгострокового прогнозування макроекономічних параметрів, цілком базуються на застосуванні тільки математичних методів, не дадуть добрих результатів.

Представляється, що в проблемі моделювання стратегій пенсійних реформ більш адекватний результат може бути отриманий, якщо відійти від вирішення завдань безпосереднього прогнозування величин макроекономічних і демографічних факторів. Це може бути реалізовано, наприклад, за допомогою опису всіх гіпотетичних траєкторій розвитку соціально-економічної ситуації в країні для досліджуваного інтервалу часу. Стратегія реформи, яка визначається набором пенсійних тарифів для кожної фіксованого траєкторії, повинна генерувати ряд показників ефективності, на підставі яких можна було б судити про якість стратегії.

Зупинимося докладніше на наступних моментах: суть вибирається стратегії пенсійної реформи; визначення показників ефективності, способів коригування і пошук оптимальної - з точки зору обраного показника ефективності - стратегії; визначення простору допустимих соціально-еко-но - ми-чеських траєкторій; опис інформаційного простору для вирішення моделі.

Підходи до формалізації задачі моделювання реформ

Найбільш поширений варіант стратегії пенсійної реформи, що використовується в різних моделях, являє собою набір з двох компонентів - колективна і індивідуальна ставки пенсійних внесків. Зрозуміло, імен-но з цього напряму приймаються законодавчі рішення, що й обумовлює вибір таких змінних величин. Одночасно слід зазначити, що таким чином частково ігнорується можливість багатоступінчастого переходу від однієї стратегії до іншої (або поступова зміна існуючої системи, або покрокова підстроювання до поточної соціально-економічної ситуації). Реалізувати таку можливість дозволяє підхід, заснований на наступному.

Розвиток економіки і демографії в країні уздовж досліджуваного періоду може розглядатися як ланцюжок послідовно змінюють один одного станів -- економіка (t), демографія (t), де t - номер стану, який відповідає номеру ланки в ланцюзі (році). Всю ланцюжок можна назвати варіантом сценарію розвитку країни протягом досліджуваного періоду (можливою траєкторією). Компоненти стану - економіка (t), демографія (t) - можуть бути більш і менш адекватно описані за допомогою деякого обраного й фіксованого набору значень провідних факторів. Очевидно, що розмірність простору загальноекономічних і демографічних показників повинна відповідати числу макроекономічних факторів, які впливають на обсяги витрат/доходу пенсійного фонду. Далі слід визначити обмеження на перехід від стану (t) до стану (t +1) (наприклад, через запровадження індикаторної змінної у вектор стану). При цьому початкова ланка сценарію складають поточні економічні та демографічні показники - значення факторів для базисного року.

Стратегія реформи визначається парою керуючих параметрів (ставка індивідуальна; ставка колективна). Для кожного сценарію можуть бути визначені критерії ефективності реформи, такі, наприклад, як величина балансу пенсійного фонду в кінці досліджуваного періоду, швидкість його зміни (стійкість) та ін Далі вирішується задача оптимізації із стратегій для кожного сценарію. Отримане в результаті безліч оптимальних щодо обраного критерію ефективності стратегій може, зокрема, скласти базу для ухвалення рішення про вибір ставок, що грунтується на дослідженні результатів уздовж "песимістичних" і "оптимістичних" сценаріїв.

Інформаційний простір моделювання

Вихідні дані, необхідні для моделювання, являють собою чотири інформаційних блоку, групуються в собі величини показників - загальноекономічних, демографічних, а також зв'язків і управління. Склад показників для кожного з вказаних інформаційних блоків має визначатися як результат роботи спеціалізованих моделей, незалежно аналізують внутрішні стани макроекономіки та демографії, а також (блок зв'язків) моделі, що здійснює комбінування векторів показників в пару, яка описує допустиму комплексне стан (див. попередній розділ).

Підготовка інформаційного простору для автономних загальноекономічної і демографічної моделей включає відбір визначальних чинників, опис взаємозв'язків і в кінцевому підсумку формування загальноекономічної частини вектора стратегії. Відзначимо, що тут не може йти мова про застосування тільки статистичного аналізу. Опис на базі статистично оцінених тенденцій можливих сценаріїв подальшого розвитку подій в економіці - завдання експертного моделювання. Таким чином, загальноекономічна складова стратегії повинна мати ряд компонентів (експертних оцінок), що обмежують вибір можливої змінює стратегії.

***

В Насамкінець зазначимо, що простір сценаріїв соціально-економічного розвитку, що описаний вище, може бути використано не тільки для вирішення завдань, пов'язаних з проблематикою розвитку бюджету державного пенсійного забезпечення. Макроекономічні завдання, які передбачають розгляд довгострокової перспективи, можуть також спиратися на даний простір як на платформу для створення відповідної оптимізаційної завдання. Обрана подібним чином платформа дозволяє створювати інструментарій моделювання макроекономічних процесів і варіантів прийняття рішень в задачах довгострокових досліджень.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.vestnik.fa.ru/