Кім Де Чжун народився 3 грудня 1925 року в селі Хугвані провінції Чолланамдо, Корея. У 1943 році закінчив вищу комерційну школу в Компхо Корея. У подальшому прослухав річні курси лекцій за програмою керування бізнесом в Корейському університеті і сеулському Інституті промислового менеджменту, де в 1970 році отримав ступінь магістра економіки.
1983-1984 роки - слухач центру міжнародних проблем Гарвардського університету. Але, мабуть, найбільш примітним в освіті корейського президента є той факт, що свою першу вчений ступінь - доктора політичних наук - Кім Де Чжун отримав у Москві, у Дипломатичній академії при МЗС у 1992 році. Його докторська дисертація мала назву "Трагедія і надії корейської демократії. Теорія формації та розвиток демократії в корейському суспільстві 1945-1991 роки". За прочитані курси лекцій удостоєний звань почесний доктор і почесний професор університетів ряду країн - США, Китаю, Кореї, Англії, Росії, Австралії.
Не менш насиченою та політична діяльність нинішнього корейського президента. Його політична біографія почалася ще в роки Корейської війни (1950-1953).
Будучи обраним у жовтні 1960 року спікером правлячої Демократичної партії, Кім Де Чжун у наступні роки практично не йшов з політичної авансцени країни і вже в квітні 1971 року балотувався на виборах сьомого президента Кореї, набравши 46% голосів виборців, незважаючи на серйозні порушення і фальсифікації, допущені владою в ході виборів. Проте, вже в жовтні 1972 року вперше був змушений емігрувати за кордон - у країні було припинено дію конституції тодішнім президентом пак Чжон Хі і введена система Юсін, забороняла будь-яку критику того режиму.
Але в серпні 1973 року був викрадений з готелю в Токіо корейського агентами ЦРУ, насильно повернутий до Сеула і поміщений під домашній арешт.
Після вбивств в 1979 році пак Чжон Хі Кім Де Чжун знову був заарештований тепер вже новими військовими властями в 1980 році і звинувачений у державній зраді, в зв'язку з чим у листопаді того ж року військовий апеляційний суд підтримав смертний вирок, винесений за звинуваченням в антиурядовій агітації .
Правда, в 1982 році дію вироку під впливом зростаючого міжнародного тиску було замінено довічним тюремним ув'язненням, а в 1987 Кім Де Чжун вже був виправданий і повністю відновлений у всіх політичні права. Включившись в активну політичну боротьбу в грудні 1997 року, Кім Де Чжун у четвертій своїй спробі перемагає на президентських виборах і стає п'ятнадцятий президентом Кореї.
Кім Де Чжун є автором низки публікацій з економічних і політичних проблем, частина з яких перекладено англійською та іншими мовами. Однією з останніх робіт виданих Кім Де Чжуна з'явилася книга "Шлях до становлення восьмий економічної країною світу".
На сьогоднішній день Кім Де Чжун є одним з найбільш шанованих політичних діячів своєї країни.
Дипломатичні відносини між СРСР і Республікою Корея були встановлені 30 вересня 1990. У грудні 1990 року була підписана Декларація про загальні принципи відносин між СРСР і Республікою Корея в ході офіційного візиту в СРСР президента Південної Кореї Ро Де У.
27 грудня 1991 Республіка Корея визнала незалежність Російської Федерації. 18-20 листопада 1992 відбувся офіційний візит до Південної Кореї Президента РФ Бориса Єльцина, в ході якого було підписано Договір про основи відносин Російською Федерацією і Республікою Корея. 1-4 червня 1994 президент РК Кім Ен Сам знаходився в Росії з офіційним візитом. Під час візиту було підписано 5 документів, у тому числі Спільна російсько-корейська декларація ( "Московська декларація") та Протокол про консультації між МЗС РФ і МЗС РК.
27-29 вересня 1995 року відбувся офіційний візит до Південної Кореї голови уряду Росії Віктора Черномирдіна. Підписана Декларація про сприяння розвитку торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва відкрила шлях для більш тісних відносин між країнами в економічній і науково-технічній сферах.
Під час офіційного візиту у травні 1996 року міністра закордонних справ РК Кон Ро Мена в Росію обговорювалися проблеми мирного врегулювання на Корейському півострові та участь Росії в цьому процесі.
23-26 липня 1997 року відбувся офіційний візит міністра закордонних справ РФ Євгена Примакова до Південної Кореї. Під час візиту було підписано ряд угод, у тому числі про організацію лінії прямого телефонного зв'язку між Кремлем у Москві та Блакитним будинком у Сеулі, а також Спільне російсько-корейське заяву.
Офіційний візит міністра закордонних справ і зовнішньої торгівлі Республіки Корея Хон Сун Єна до Росії відбувся з 24 по 26 січня 1999 року по запрошення міністра закордонних справ Російської Федерації Ігоря Іванова. Південнокорейський міністр закордонних справ був прийнятий Головою Уряду Російської Федерації. На зустрічі була підтверджена прихильність обох країн курсу на подальший розвиток двосторонніх відносин у дусі конструктивного, взаємодоповнююче партнерства.
На зустрічі Хон Сун Єна з Головою Державної Думи Федеральних зборів РФ Геннадієм Селезньовим акцент був зроблений на важливості тісних міжпарламентських контактів.
У ході переговорів глав зовнішньополітичних відомств РФ і РК відбувся обмін думками по всьому комплексу двосторонніх відносин, підтверджено прагнення аналізувати політичний діалог, нарощувати економічну співпрацю в різних галузях.
При аналізі тенденцій та% ессов, що відбуваються в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, особливий акцент був зроблений на ситуації в Північно-Східної Азії (СВА). Констатувалося, що Корейський півострів залишається основним елементом нестабільності в цій зоні. Було висловлено обопільне розуміння того, що розв'язка "корейського вузла" можлива при більш активному підключенні миротворчого потенціалу міжнародного співтовариства. Корейською стороною була відзначена важлива роль Росії у вирішенні проблем регіону СВА, у тому числі її корейської складової.
3-7 березня 1999 року відбувся офіційний візит Головнокомандувача ВМФ Росії В. Куроедова до Республіки Корея. У рамках візиту адмірал Куроєдов зустрівся з міністром оборони РК Чон Ен Тхоком, командувачем ВМС адміралом Ю Сам Намом, головою комітету начальників штабів генералом Кім Чжин Хо. Візит головкому ВМФ Росії в Південну Корею показав прагнення сторін і надалі зміцнювати існуючі добрі відносини і корисні контакти, що відповідають взаємним інтересам.
23 березня 1999 у Москві відкрився перший Російсько-Корейська форум. Зустріч проводилася відповідно до домовленості, досягнутої влітку 1997 року під час візиту до Сеула Євгена Примакова. У форумі взяли участь представники урядів, політичних, ділових, наукових і економічних кіл Росії і Південної Кореї. Основна мета форуму - обмін думками для вироблення рішень, що стосуються двосторонніх відносин у різних галузях, а також взаємодії в справі забезпечення миру і безпеки на Корейському півострові та в Північно-Східної Азії.
25-28 квітня 1999 року в Південній Кореї з візитом перебувала делегація Державної думи на чолі з головою нижньої палати російського парламенту Геннадієм Селезньовим. Делегація була прийнята президентом Кореї Кім Де Чжун. У ході бесіди було висловлено обопільне намір закріпити і розвивати що намітилася останнім часом тенденцію до активізації зв'язків між двома країнами. Виступаючи на прес-конференції в Сеулі, Г. Селезньов підкреслив, що російські парламентарії "почули від перших керівників Республіки Корея про прагнення вибудовувати відносини з Росією як з однією з пріоритетних країн".
12 травня 1999 пройшло друге засідання російсько-південнокорейської міжурядової комісії з економічного співробітництва/МПК /, на якому були підготовлені до підписання чотири міжурядові угоди "Про спорудження російсько-корейського індустріального комплексу у вільній економічній зоні" Знахідка "," Про співробітництво в галузі мирного використання атомної енергії "," Про співробітництво в економічному розвитку в Республіці Бурятія ", а також меморандум про співробітництво між міністерствами економіки Росії та Республіки Корея.
Проект "Знахідка" передбачає оренду корейською корпорацією ділянки землі площею 330 га в Партизанському районі Приморського краю строком на 50 років. Також на цій ділянці передбачається будівництво виробничих приміщень, які в подальшому можуть бути здані на конкурсній основі компаніям, в першу чергу фірм з Росії і Південної Кореї. Треба відзначити, що вперше угоду про спільну роботу зі створення південнокорейського технопарку було підписано у вересні 1994 року.
У березні 1995 року ця угода була доповнено меморандумом, згідно з яким Південній Кореї в оренду передається територія, на якій вона за свій рахунок повинна побудувати до 150 підприємств легкої промисловості і сільського господарства. Очікуваний обсяг інвестицій південнокорейських фірм в рамках цього проекту може скласти близько 800 млн.
За оцінками російської сторони, Південна Корея може стати джерелом великих капіталовкладень в російську економіку. Але, на думку експертів, російсько-південнокорейські економічні зв'язки останнім часом перебувають у стані стагнації, а що обговорювалися раніше на різних рівнях великі інвестиційні проекти за участю південнокорейського капіталу залишаються нереалізованими. В умовах економічної кризи в Росії відбувається помітне скорочення темпів зростання прямих капіталовкладень південнокорейських фірм у російську економіку. Південнокорейські ділові кола зберігають скептичне ставлення до інвестування в Росію, посилаючись на важкий податковий режим і недосконалість законодавчої бази в Росії. Загальна сума прямих капіталовкладень південнокорейських фірм в російську економіку на 1 січня 1999 року склала 190 млн дол
За даними президента РК Кім Де Чжуна, обсяг інвестицій в минулому році склав 600 млн дол, а в цьому - 500. У 1996 році товарообіг між РФ і КР склав 3,78 млрд дол, в 1997 році товарообіг між двома країнами дорівнював 3,3 млрд дол, а в 1998 році - 2,11 млрд доларів. Таким чином, у 1997 році обсяг торгівлі знизився на 13%, а в минулому році показник спаду склав 36%. При цьому російський експорт склав в 1998 році 0,99 млрд доларів, скоротившись у порівнянні з 1997 роком майже вдвічі.
Російський експорт до Республіки Корея залишається переважно сировинним. Росія в основному постачає алюміній та сплави, сталеві заготовки, металобрухт, нікель, круглий ліс, енергетичне вугілля, капролактам, бутиловий каучук, рибопродукти.
Останнім часом відзначається нарощування поставок до Південної Кореї російської машинотехнічної продукції. Росія імпортує з Республіки Корея головним чином готову продукцію: кольорові телевізори, відеомагнітофони, відеокасети, автомобілі, автокомпоненти, кондитерські вироби, локшину швидкого приготування, соуси і приправи, безалкогольні напої, одяг. Однією з причин скорочення експорту є наявність економічних труднощів в обох країнах, тарифні та нетарифні обмеження, введені корейською стороною по цілому ряду російських товарів. За деякими оцінками, втрати російських експортерів від цих обмежень, що поширилися на двотаврові балки, карбонат калію і електротехнічну сталь, залишили, як мінімум, 250-300 млн доларів.
Однією з складних проблем в рамках торговельно-економічних відносин між двома країнами є врегулювання заборгованості Росії за наданими ще Радянському Союзу південнокорейським кредитах. На січень 1999 загальна сума російського боргу за наданим раніше кредиту оцінюється в 1,8-1,9 млрд доларів. Росія буде погашати частину свого простроченого боргу Південній Кореї товарними поставками. У залік кредитів, виданих ще Радянському Союзу в 1991 році в розмірі 1,47 млрд доларів, Сеул отримає алюміній, мідь та іншу сировину на загальну суму 63 млн доларів до кінця поточного року. Крім того, Москва протягом трьох-чотирьох років відправить корейцям 10 вертольотів.
На думку Президента Республіки Корея Кім Де Чжуна, Південна Корея і Росія можуть співпрацювати з цілого ряду напрямків, зокрема, нагальною і реальною бачиться необхідність співробітництва в галузі економіки та забезпечення безпеки.

Кім Де Чжун-президент Південної Кореї

Президент Південної Кореї немолодий - він народився в січні 1924 року. Сім'я була селянська, але не бідна. У 1943 р. закінчив коледж і почав працювати у японського бізнесмена. У 1945-му він уже сам очолив фірму. Коли почалася війна з комуністичною Кореєю (50 р.) Кім Де Чжун потрапив у полон до комуністів і був засуджений до смерті (у перший раз). Йому вдалося втекти.
Політикою зайнявся в 1954 році, виступивши в опозиції до тодішнього президента країни Сінгману Рі. У 61 р. з п'ятої спроби Де Чжун став членом Національної Асамблеї та Фінансового комітету. На посаді провів недовго - в результаті путчу до влади прийшов Парк Чанг Хі, який розпустив колишній парламент. Кім Де Чжун знову опинився в опозиції і за последущее десятиліття став її визнаним лідером.

У 70 р. Кім Де Чжун був обраний президентом Корейської Демократичної партії. На виборах 71 р. він виставив свою кандидатуру на президентський пост, але все-таки програв, хоча і набрав 46% голосів. Незважаючи на цю поразку, він продовжив опозиційну діяльність, атакуючи режим Парку як репресивний і антидемократичних, за що піддався переслідуванням і був змушений залишити Корею. В 73 р. Агент корейської спецслужби викрали його з кімнати токійського готелю і повернули "додому" насильно - побитого, з кляпом у роті, до того ж для більшого страху його перевдягли у традиційну корейську похоронну одяг. Від смерті його врятували американці, принаймні так стверджував Time. Вже наступного дня після викрадення американський посол у Сеулі приїхав в резиденцію президента і попередив того, що вбивство Кіма може викликати небажані ускладнення в американо-корейських відносинах. Крім того, стверджується, що корабель викрадачів переслідував якийсь літак, але чий він був - не відомо. Так чи інакше Кіма не вбили.
У корейської в'язниці Кім провів 3 дні, а потім був посаджений під домашній арешт. У 76 році він піддався новому арешту і тюремного ув'язнення - за виступи на користь реставрації демократії в країні. Був засуджений до 8 років, проте вийшов через 2 роки і 9 місяців. Незадовго до того, як в жовтні 79 був убитий диктатор Парк Чанг Хі. У травні 80 г. Кіма знову заарештували - цього разу за звинуваченням у антидержавній змові і підбурюванні до заколоту. Цього разу його судив військовий трибунал. Другий раз у житті Кім отримав смертний вирок. З ув'язнення його знову визволяли американці. Життя Кіма була куплена за запрошення Чан Ду Хвана на іннагурацію Рейгана (до того радник Рейгана з міжнародних відносин Річард Аллен погрожував корейцям "блискавками небесними", ще не маючи поняття про те який тип зброї віддає перевагу нова адміністрація, однак марно). На іннагурацію Чан все ж таки не потрапив (етикет не передбачає присутність на ній глави іноземної держави), але йому влаштували "приватну" зустріч з Рейганом. Президент Чан Ду Хван замінив смертну кару довічним ув'язненням, а потім термін був скорочений до 20 років (залишайся все як було, Кім вийшов би з в'язниці лише на наступний рік).

Вже в грудні 82 г. Кіма випустили і дозволили йому відправитися на лікування в Сполучені Штати. Після повернення - у 85 р. - він знову потрапив під арешт, цього разу - лише під домашній, але на вибори 87 р. він знову виставив свою кандидатуру - від Партії миру і демократії. Перемогти на виборах йому вдалося лише через 10 років. Чи вдалося йому щось змінити в Південній Кореї? Швидше за все - міжнародний імідж. Безробіття продовжує рaсті, політичні в'язні (незважаючи на часткову амністію) продовжують сидіти у в'язниці. У середині минулого року було заарештовано кілька профспілкових лідерів та членів громадських організацій (за звинуваченням у пособництві ворогу, "жителям півночі", шляхом промислового саботажу). Відмінності від попередніх шести південно-корейських республік в цих діях не спостерігається - будь-яке антиурядовий виступ розглядається як "ворожий", а отже - злочинне.
МЕРЕЖА

[Country Listing] [Factbook Home Page]
Korea, South figures/ks-lgflag.jpgfigures/ks-lgflag.jpg

introintro
geogeo
peoplepeople
govgov
econecon
commcomm
transtrans
milmil
issuesissues
Korea, South
Introduction
[Top of Page]
Background: At the end of World War II, the US and the Soviet Union agreed that US troops would accept the surrender of Japanese forces south of the 38th parallel and the Soviet Union would do so in the north. In 1948, the UN proposed nationwide elections; after P'yongyang's refusal to allow UN inspectors in the north, elections were held in the south and the Republic of Korea was established. The Democratic People's Republic of Korea was established the following month in the north. Communist North Korean forces invaded South Korea in 1950. US and other UN forces intervened to defend the South and Chinese forces intervened on behalf of the North. After a bitter three-year war, an armistice was signed in 1953, establishing a military demarcation line near the 38th parallel. Thereafter, South Korea achieved amazing economic growth, with per capita output rising to 13 times the level in the North. Since late 1997, however, the nation has suffered widespread financial and organizational difficulties. Continuing tensions between North and South have raised concerns of provocative military actions by the North.
Geography
[Top of Page]
Location: Eastern Asia, southern half of the Korean Peninsula bordering the Sea of Japan and the Yellow Sea
Geographic coordinates: 37 00 N, 127 30 E
Map references: Asia
Area:
total: 98,480 sq km
land: 98,190 sq km
water: 290 sq km
Area-comparative: slightly larger than Indiana
Land boundaries:
total: 238 km
border countries: North Korea 238 km
Coastline: 2,413 km
Maritime claims:
contiguous zone: 24 nm
continental shelf: not specified
exclusive economic zone: 200 nm
territorial sea: 12 nm; between 3 nm and 12 nm in the Korea Strait
Climate: temperate, with rainfall heavier in summer than winter
Terrain: mostly hills and mountains; wide coastal plains in west and south
Elevation extremes:
lowest point: Sea of Japan 0 m
highest point: Halla-san 1,950 m
Natural resources: coal, tungsten, graphite, molybdenum, lead, hydropower
Land use:
arable land: 19%
permanent crops: 2%
permanent pastures: 1%
forests and woodland: 65%
other: 13% (1993 est.)
Irrigated land: 13,350 sq km (1993 est.)
Natural hazards: occasional typhoons bring high winds and floods; low-level seismic activity common in southwest
Environment-current issues: air pollution in large cities; water pollution from the discharge of sewage and industrial effluents; driftnet fishing
Environment-international agreements:
party to: Antarctic-Environmental Protocol, Antarctic Treaty, Biodiversity, Climate Change, Endangered Species, Environmental Modification, Hazardous Wastes, Law of the Sea, Nuclear Test Ban, Ozone Layer Protection, Ship Pollution, Tropical Timber 83, Tropical Timber 94, Wetlands , Whaling
signed, but not ratified: Climate Change-Kyoto Protocol, Desertification
People
[Top of Page]
Population: 46,884,800 (July 1999 est.)
Age structure:
0-14 years: 22% (male 5,504,333; female 4,874,974)
15-64 years: 71% (male 16,949,807; female 16,432,951)
65 years and over: 7% (male 1,192,688; female 1,930,047) (1999 est.)
Population growth rate: 1% (1999 est.)
Birth rate: 15.95 births/1,000 population (1999 est.)
Death rate: 5.68 deaths/1,000 population (1999 est.)
Net migration rate: -0.3 migrant (s)/1,000 population (1999 est.)
Sex ratio:
at birth: 1.13 male (s)/female
under 15 years: 1.13 male (s)/female
15-64 years: 1.03 male (s)/female
65 years and over: 0.62 male (s)/female
total population: 1.02 male (s)/female (1999 est.)
Infant mortality rate: 7.57 deaths/1,000 live births (1999 est.)
Life expectancy at birth:
total population: 74.3 years
male: 70.75 years
female: 78.32 years (1999 est.)
Total fertility rate: 1.79 children born/woman (1999 est.)
Nationality:
noun: Korean (s)
adjective: Korean
Ethnic groups: homogeneous (except for about 20,000 Chinese)
Religions: Christianity 49%, Buddhism 47%, Confucianism 3%, pervasive folk religion (shamanism), Chondogyo (Religion of the Heavenly Way), and other 1%
Languages: Korean, English widely taught in junior high and high school
Literacy:
definition: age 15 and over can read and write
total population: 98%
male: 99.3%
female: 96.7% (1995 est.)
Government
[Top of Page]
Country name:
conventional long form: Republic of Korea
conventional short form: South Korea
local long form: Taehan-min'guk
local short form: none
note: the South Koreans generally use the term "Han-guk" to refer to their country
abbreviation: ROK
Data code: KS
Government type: republic
Capital: Seoul
Administrative divisions: 9 provinces (do, singular and plural) and 6 special cities * (gwangyoksi, singular and plural); Cheju-do, Cholla-bukto, Cholla-namdo, Ch'ungch'ong-bukto, Ch'ungch'ong -namdo, Inch'on-gwangyoksi *, Kangwon-do, Kwangju-gwangyoksi *, Kyonggi-do, Kyongsang-bukto, Kyongsang-namdo, Pusan-gwangyoksi *, Soul-t'ukpyolsi *, Taegu-gwangyoksi *, Taejon - gwangyoksi *
Independence: 15 August 1945, date of liberation from Japanese colonial rule
National holiday: Liberation Day, 15 August (1945)
Constitution: 25 February 1988
Legal system: combines elements of continental European civil law systems, Anglo-American law, and Chinese classical thought
Suffrage: 20 years of age; universal
Executive branch:
chief of state: President KIM Dae-jung (since 25 February 1998)
head of government: Prime Minister KIM Chong-p'il (since 3 March 1998)
cabinet: State Council appointed by the president on the prime minister's recommendation
elections: president elected by popular vote for a single five-year term; election last held 18 December 1997 (next to be held by 18 December 2002); prime minister appointed by the president; deputy prime ministers appointed by the president on the prime minister's recommendation
election results: KIM Dae-jung elected president; percent of vote-KIM Dae-jung (NCNP) 40.3%, YI Hoe-chang (GNP) 38.7%, YI In-che (NPP) 19.2%
Legislative branch: unicameral National Assembly or Kukhoe (299 seats; members elected by popular vote to serve four-year terms)
elections: last held 11 April 1996 (next to be held NA 2000)
election results: percent of vote by party-NA; seats by party-NKP 139, NCNP 79, ULD 50, DP 15, independents 16; note-the distribution of seats as of February 1999 was GNP 137, NCNP 105, ULD 53, independents 4
Judicial branch: Supreme Court, justices are appointed by the president subject to the consent of the National Assembly
Political parties and leaders: Grand National Party or GNP [CHO Sun, president]; National Congress for New Politics or NCNP [KIM Dae-jung, president]; United Liberal Democrats or ULD [PAK Tae-chun, president]
note: subsequent to the legislative election of April 1996 the following parties disbanded-New Korea Party or NKP and Democratic Party or DP; New People's Party or NPP merged with the NCNP in August 1998
Political pressure groups and leaders: Korean National Council of Churches; National Democratic Alliance of Korea; National Federation of Student Associations; National Federation of Farmers 'Associations; National Council of Labor Unions; Federation of Korean Trade Unions; Korean Veterans' Association; Federation of Korean Industries; Korean Traders Association; Korean Confederation of Trade Unions
International organization participation: AfDB, APEC, AsDB, BIS, CCC, CP, EBRD, ESCAP, FAO, G-77, IAEA, IBRD, ICAO, ICC, ICFTU, ICRM, IDA, IEA (observer), IFAD, IFC, IFRCS , IHO, ILO, IMF, IMO, Inmarsat, Intelsat, Interpol, IOC, IOM, ISO, ITU, MINURSO, NEA, NSG, OAS (observer), OECD, OPCW, OSCE (partner), UN, UNCTAD, UNESCO, UNIDO , UNMOGIP, UNOMIG, UNU, UPU, WHO, WIPO, WMO, WToO, WTrO
Diplomatic representation in the US:
chief of mission: Ambassador YI Hong-ku
chancery: 2450 Massachusetts Avenue NW, Washington, DC 20008
telephone: [1] (202) 939-5600
FAX: [1] (202) 387-0205
consulate (s) general: Agana (Guam), Anchorage, Atlanta, Boston, Chicago, Honolulu, Houston, Los Angeles, Miami, New York, San Francisco, and Seattle
Diplomatic representation from the US:
chief of mission: Ambassador Stephen W. BOSWORTH
embassy: 82 Sejong-Ro, Chongro-ku, Seoul
mailing address: American Embassy, Unit 15550, APO AP 96205-0001
telephone: [82] (2) 397-4114
FAX: [82] (2) 738-8845
Flag description: white with a red (top) and blue yin-yang symbol in the center; there is a different black trigram from the ancient I Ching (Book of Changes) in each corner of the white field
Economy
[Top of Page]
Economy-overview: As one of the Four Dragons of East Asia, South Korea has achieved an incredible record of growth. Three decades ago its GDP per capita was comparable with levels in the poorer countries of Africa and Asia. Today its GDP per capita is seven times India's, 13 times North Korea's, and already near the lesser economies of the European Union. This success through the late 1980s was achieved by a system of close government business ties, including directed credit, import restrictions, sponsorship of specific industries, and a strong labor effort. The government promoted the import of raw materials and technology at the expense of consumer goods and encouraged savings and investment over consumption. The Asian financial crisis of 1997-98 exposed certain longstanding weaknesses in South Korea's development model, including high debt/equity ratios, massive foreign borrowing, and an undisciplined financial sector. By the end of 1998 it had recovered financial stability, rebuilding foreign exchange reserves to record levels by running a current account surplus of $ 40 billion. As of December 1998, the first tentative signs of a rebound in the economy emerged, and most forecasters expect GDP growth to turn positive at least in the second half of 1999. Seoul has also made a positive start on a program to get the country's largest business groups to swap subsidiaries to promote specialization, and the administration has directed many of the mid-sized conglomerates into debt-workout programs with creditor banks. Challenges for the future include cutting redundant staff, which reaches 20% -30% at most firms and maintaining the impetus for structural reform.
GDP: purchasing power parity-$ 584.7 billion (1998 est.)
GDP-real growth rate: -6.8% (1998 est.)
GDP-per capita: purchasing power parity-$ 12,600 (1998 est.)
GDP-composition by sector:
agriculture: 6%
industry: 43%
services: 51% (1997 est.)
Population below poverty line: NA%
Household income or consumption by percentage share:
lowest 10%: NA%
highest 10%: NA%
Inflation rate (consumer prices): 7.5% (1998)
Labor force: 20 million
Labor force-by occupation: services and other 52%, mining and manufacturing 27%, agriculture, fishing, forestry 21% (1991)
Unemployment rate: 7.9% (1998)
Budget:
revenues: $ 100.4 billion
expenditures: $ 100.5 billion, including capital expenditures of $ NA (1997 est.)
Industries: electronics, automobile production, chemicals, shipbuilding, steel, textiles, clothing, footwear, food processing
Industrial production growth rate: 3.1% (1997 est.)
Electricity-production: 194.163 billion kWh (1996)
Electricity-production by source:
fossil fuel: 61.18%
hydro: 2.65%
nuclear: 36.17%
other: 0% (1996)
Electricity-consumption: 194.163 billion kWh (1996)
Electricity-exports: 0 kWh (1996)
Electricity-imports: 0 kWh (1996)
Agriculture-products: rice, root crops, barley, vegetables, fruit; cattle, pigs, chickens, milk, eggs; fish
Exports: $ 133 billion (f.o.b., 1998)
Exports-commodities: electronic and electrical equipment, machinery, steel, automobiles, ships; textiles, clothing, footwear; fish
Exports-partners: US 17%, EU 13%, Japan 12% (1995)
Imports: $ 94 billion (c.i.f., 1998)
Imports-commodities: machinery, electronics and electronic equipment, oil, steel, transport equipment, textiles, organic chemicals, grains
Imports-partners: US 22%, Japan 21%, EU 13% (1995)
Debt-external: $ 154 billion (1998 est.)
Economic aid-recipient: $ NA
Currency: 1 South Korean won (W) = 100 chun (theoretical)
Exchange rates: South Korean won (W) per US $ 1-1,174.00 (January 1999), 1,401.44 (1998), 951.29 (1997), 804.45 (1996), 771.27 (1995), 803.45 (1994)
Fiscal year: calendar year
Communications
[Top of Page]
Telephones: 16.6 million (1993)
Telephone system: excellent domestic and international services
domestic: NA
international: fiber-optic submarine cable to China; satellite earth stations-3 Intelsat (2 Pacific Ocean and 1 Indian Ocean) and 1 Inmarsat (Pacific Ocean region)
Radio broadcast stations: AM 79, FM 46, shortwave 0
Radios: 42 million (1993 est.)
Television broadcast stations: 121 (in addition, there are 850 relay stations and eight-channel American Forces Korea Network) (1997)
Televisions: 9.3 million (1992 est.)
Transportation
[Top of Page]
Railways:
total: 6,240 km
standard gauge: 6,240 km 1.435-m gauge (525 km electrified) (1998 est.)
Highways:
total: 63,500 km
paved: 46,800 km (including 1,720 km of expressways)
unpaved: 16,700 km (1998 est.)
Waterways: 1,609 km; use restricted to small native craft
Pipelines: petroleum products 455 km; note-additionally, there is a parallel petroleum, oils, and lubricants (POL) pipeline being completed
Ports and harbors: Chinhae, Inch'on, Kunsan, Masan, Mokp'o, P'ohang, Pusan, Tonghae-hang, Ulsan, Yosu
Merchant marine:
total: 442 ships (1,000 GRT or over) totaling 5,212,089 GRT/8,161,845 DWT
ships by type: bulk 106, cargo 133, chemical tanker 36, combination bulk 5, container 52, liquefied gas tanker 13, multifunction large-load carrier 1, oil tanker 56, passenger 3, refrigerated cargo 22, roll-on/roll- off cargo 2, short-sea passenger 1, specialized tanker 3, vehicle carrier 9 (1998 est.)
Airports: 103 (1998 est.)
Airports-with paved runways:
total: 68
over 3,047 m: 1
2,438 to 3,047 m: 18
1,524 to 2,437 m: 15
914 to 1,523 m: 13
under 914 m: 21 (1998 est.)
Airports-with unpaved runways:
total: 35
914 to 1,523 m: 3
under 914 m: 32 (1998 est.)
Heliports: 200 (1998 est.)
Military
[Top of Page]
Military branches: Army, Navy, Air Force, Marine Corps, National Maritime Police (Coast Guard)
Military manpower-military age: 18 years of age
Military manpower-availability:
males age 15-49: 13,954,916 (1999 est.)
Military manpower-fit for military service:
males age 15-49: 8,890,144 (1999 est.)
Military manpower-reaching military age annually:
males: 400,468 (1999 est.)
Military expenditures-dollar figure: $ 9.9 billion (FY98/99)
Military expenditures-percent of GDP: 3.2% (FY98/99)
Transnational Issues
[Top of Page]
Disputes-international: Demarcation Line with North Korea; Liancourt Rocks (Takeshima/Tokdo) claimed by Japan



Сьогодні ситуація в Кореї визначається взаємодією трьох основних сил. Суміш ця нестійка, а ставки високі.
По-перше, економічне диво Південної Кореї вийшло з-під контролю. Фінансова система покотилася вниз, темпи економічного зростання неминуче доведеться знизити, а рівень безробіття зросте. Порятунок Кореї знову залежить від зовнішніх сил, які можуть і підпорядкувати її собі - глибоко укорінений в кожному корейці страх.

Що він зробить?
По-друге, в країні, що приймає сильну владу, з'явився новий лідер. Героїчний і багато що випробував опозиціонер Кім Де Чжун-обраний президентом, але деякі корейці все ще не впевнені в тому, що він зробить, з огляду на його популістське минуле і зв'язку з профспілками.
По-третє, вічно небезпечний сусід - Північна Корея, чия економіка перебуває в руїнах, чиє населення голодує, чиєю величезною до непристойності армії прощається все, зловтіхи і так само небезпечна, як і раніше. Чи спробує цей хижий сусід використовувати ослаблення Південної Кореї як шанс для нападу, для завершення "об'єднання"? Або, під час взаємних труднощів вдасться до будь-якій формі примирення, як в 1991-92 рр.., Коли сторони досягли істотних угод в процесі возз'єднання?
Репутація живучості

Мій особистий досвід, починаючи з Корейської війни 1952 р., підказує мені, що витривалі і стійкі корейці впораються і цього разу. Вони об'єдналися і подолали перший принизливі поразки від Північної Кореї під час війни, пережили повне руйнування своєї країни. З американської допомогою Північ зазнав нищівної поразки. Тільки китайці врятували його. Збройні сили Південної Кореї відродилися з попелу і стали могутньої, добре організованої та сучасною машиною, якою ми знаємо її сьогодні.
Коли, в жовтні 1986 р. я повернувся в Корею в якості посла США в Китаї, країну стрясали бої за демократію. Вулиці Сеула були повні поліцією, авторитарні військові правителі грали в підроблену демократію, а сотні тисяч демонстрантів на вулицях передвіщали вибух народного обурення і насильства. Але корейці знову згуртувалися, щоб підтримати майже неможливий перехід до політичної демократії.
Обраний, але не вступив на посаду, президент запропонував програму демократичних змін, що складається з восьми пунктів, в тому числі амністії Кім Дае-Чжуна, який на той час перебував під домашнім арештом. Корейці написали нову Конституцію, підготували проект і прийняли новий Закон про вибори, провели перші відносно вільні і демократичні вибори президента і зуміли провести на диво успішні Олімпійські Ігри 1988 Південна Корея з'явилася на світовій сцені в ореолі слави, але лише після жорстоких випробувань. < br /> Віч-на-віч з економічною кризою

Сьогодні перед Південною Кореєю стоїть найскладніша проблема - руйнування фінансової системи. Ті самі людські якості людей, що побудували надзвичайно ефективний виробничий сектор, будучи гіпертрофованого, призвели до катастрофічних помилок, наслідки яких доводиться долати Кореї сьогодні.
Самовпевненість, упертість і майже фанатичне прагнення до результатів змусили цих людей занадто багато позичати, вкладати кошти в галузі, де було перевиробництво носило загрозливого характеру і підкуповувати політиків, щоб отримати дешеві за рахунок корупції і особистих зв'язків кредити. Це призвело до виникнення закритої мережі "своїх людей", яка зберігала владу в руках голів Джебол (ділових конгломератів), обраних політиків і бюрократів, не допускала відкритості і була нікому не підзвітна.
Це плоди посіяного в минулому

Однак корейцям притаманні й інші риси, які зроблять проведення економічної реформи в їхній країні більш складним, ніж в Індонезії або Таїланді. Корейці мають усі підстави не довіряти іноземцям, і ця недовіра у них в крові. Тисячоліттями більш сильні сусіди атакували, окупували, гвалтували, колонізували їх країну. Коли Корея сумнівалася, іноземні хижаки захоплювали її.
Корейцям, конфуціанця за світоглядом, як і кожному ієрархічному суспільству, притаманне недовіру до вільного ринку. Економічна свобода повинна підкорятися порядку і контролю, насаджуються зверху. Почуття самонавіювання сорому у корейців набагато сильніше, ніж у їхніх сусідів.
Корейці будуть боротися за максимум іноземної фінансової допомоги при мінімумі іноземного втручання в економіку. Це призведе до важких переговорів, повторенням, а іноді й до балансування на межі конфлікту. Але корейці володіють розвиненим почуттям вигоди, і як тільки ця вигода стане очевидна - їх лідери висловлять своє схвалення, корейці проголосять і вирішать цю нове завдання. Проте історично корейці коливаються між ізоляціоністським бажанням відтворити Королівство відлюдника (втілене в режимі Північної Кореї) і сильним бажанням стати частиною решти світу - членом міжнародного співтовариства.
Оптимізм, незважаючи на перешкоди

Корейці намагаються вибратися з болота проблем, в яке вони потрапили і вже є ознаки того, що вони відмовилися від заперечення проблеми, звинувачень іноземців в своєму скрутному становищі, від приховування заборгованості та нехтування своїми обіцянками провести реформу, що вони робили раніше. Навпаки, сьогодні корейці співпрацюють з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ) на основі багато в чому схожих даних і з однаковими намірами.
МВФ, Корейська економічний інститут (Korean Economic Institute) та "мозкові трести" США не змогли навіть приблизно спрогнозувати сьогоднішні проблеми Кореї. Всі ці організації висловлювали оптимістичні погляди на корейську економіку аж до жовтня 1997 Їм належить вислухати ще безліч звинувачень.
У реальності ж Корея стогне під тягарем поганих боргів, архаїчного протекціонізму, який змушує людей платити божевільні гроші за предмети першої необхідності і купки дуже багатих і тимчасово дезорієнтованих бізнесменів.
Незважаючи на все це, міць Кореї приголомшує. Корейці були справжніми друзями Сполучених Штатів і заслуговують всебічної підтримки під час випробувань.

Південна Корея: яка інфраструктура забезпечить ефективне державне управління
ДОНГСУНГ КОНГ
факультет політології
Державного університету
м. Сан-Хосе (США)

• Перед країною стоїть двоєдина завдання - зміцнення демократії перетворення бюрократичного апарату
• Компоненти ефективної інфраструктури - професіоналізм, політична нейтральність, репрезентативність, інноваційний клімат, взаємодія культур


Швидка індустріалізація Південної Кореї привертає широку увагу. Багато дослідників вважають, що успіх був би неможливий без активної участі сильного бюрократичного апарату. Країна змогла так швидко розвивати економіку не тільки завдяки адекватному політичному керівництву, але й участі бюрократів, які виступили в ролі "агентів змін".
Проте в даний час виникли сумніви щодо подальших можливостей розвитку країни. Деякі вважають, що економіка Південної Кореї вже досягла піку. Природним наслідком стрімкого зростання є ряд проблем, які були проігноровані спочатку і тепер гальмують подальший прогрес. Це перш за все зростаюча напруженість між персоналом і менеджментом підприємств, нерівномірний розподіл доходів між регіонами, заможними і незаможними верствами населення, збільшення вартості життя, відставання в розвитку інфраструктури,проблеми, пов'язані з екологією і якістю життя.
Країна в ході просування до демократії і зіткнулася з низкою інших проблем - недостатньо тверда позиція політичних лідерів, політична нестабільність, погана організація участі громадян в управлінні, зростаючий вплив груп зі специфічними інтересами, низький професіоналізм в державній адміністрації та ін У сфері зовнішніх зв'язків Південна Корея опинилася під тиском, якому піддаються держави, що займають проміжне положення між розвиненими і країнами, що розвиваються. Її переваги, що випливали з добре підготовленою і дешевої робочої сили, швидко зникають, оскільки тепер вона повинна конкурувати з розвиненими країнами.
Консерватори вважають, що треба поступитися демократією заради економічного процвітання. Це прагнення не має підстав. Так, якщо причинно-наслідковий зв'язок між демократією та індустріалізацією легко виявити у Великобританії і США, то в Німеччині, Росії та Південної Кореї індустріалізація здійснювалася в умовах авторитарного правління.
Об'єктивно кажучи, в останні 40 років зростання в країні спостерігався при наявності сильної бюрократії. Але можна висунути й іншу гіпотезу, згідно з якою економічний розвиток Південної Кореї було б грунтовно при більш повної демократії. Демократія може не бути необхідною умовою для індустріалізації, але вона є таким для політичного і соціального благополуччя людей у постіндустріальну епоху. Демократія - не панацея від усіх проблем, але вона стимулює інноваційний дух, створює клімат для подальшого розвитку.
Щоб забезпечити розвиток в нових умовах, необхідно реструктуризувати контрольовану державою економіку. У нових індустріальних країнах, включаючи Південну Корею, первісна модель "керованої економіки" була перебудована, а участь держави в регулюванні і кількість субсидійованих ним підприємств знижено.
У Південній Кореї перспективи подальшого розвитку обговорюються досить широко (принаймні у неявній формі), особливо щодо управління та ролі держави. Що стосується державної адміністрації, то багато хто корейські вчені згодні, що стара бюрократична модель не в змозі вирішувати нові проблеми, не відповідає вимогам епохи демократії і глобалізації. Тому варіанти пропонованих реформ відображають тенденцію до ринкової орієнтації, скорочення державного регулювання, приватизації, звуження функцій уряду, посилення участі громадськості в управлінні та ін
У зв'язку з цим виникає питання: чи достатньо готове південнокорейський уряд до того, щоб засвоїти привнесені ззовні ідеї і які повинні бути попередні умови для стимулювання реформаторських настроїв, а також для генерації нових ідей у країні, що знаходиться в процесі трансформації.
Здоровий глузд підказує, що спочатку треба підживити грунт (тобто вдосконалити інфраструктуру державної адміністрації), а вже потім кидати в неї насіння (новаторському