Екологічне право в Росії

Екологічне право

Зміст

Введення. 2

1. Форми взаємодії суспільства і природи та їх розвиток на сучасномуетапі. 3

1.1 Використання природного середовища та його наслідки 3

1.2. Забруднення навколишнього природного середовища. 4

1.3. Виснаження і руйнування природного середовища. 7

1.4. Населення Землі: перспективи зростання. 8

1.5. Причини забруднення, виснаження і руйнування природного середовища. 10

1.6. Охорона природного середовища - закономірна форма взаємодії суспільства і природи. 14

2. Екологічні функції держави і права. 18

2.1. Екологічна функція держави 18

2.2. Екологічна функція права. 20

Список використаних джерел. 24

Введення.

Екологічне право - одна з галузей російського права. Вонорегулює суспільні (екологічні) відносини в сфері взаємодіїсуспільства і природи в інтересах сучасного та майбутнього поколінь людей. Слово
«Екологія» (від грецького оiсоs - будинок, житло, місцеперебування ... і логос --вчення) означає вчення про будинок, де ти живеш, про місце, де ти живеш.

Вперше в наукову термінологію слово «екологія» було введено німецькимвченим Геккелем в 1866 р. і тривалий час мала вузьку сферу застосування --в рамках біології. Свою популярність воно отримало порівняно недавно - всередині XX ст., точніше - у другій його половині, коли занадто загострилисявідносини між людиною і середовищем, суспільством і природою. Екологіявизначається як вчення про взаємодію живих організмів з навколишнім їхприродним середовищем проживання. Із загальної екології виділяється її найважливіша частина
- Соціальна екологія. Виходячи з попереднього визначення, соціальнуекологію можна назвати наукою про взаємодію суспільства з навколишнім йогоприродним середовищем проживання.

Не можна не помітити, що у всіх випадках простежується взаємодіяживих організмів (у тому числі людини, суспільства) з природним середовищем, а невзагалі з навколишнім середовищем. Таким чином, про екологію в буквальному їїрозумінні слід говорити лише в тих випадках, коли мова йде провзаємодії з природним середовищем. Саме тут робиться наголос нанеобхідність дотримуватися законів розвитку природи, екологічнізакономірності, які, зрозуміло, відсутні в неприродний середовищі, кудими включаємо невиробничу, побутову сферу (вулиці, площі, житлові райони
- Все, що оточує людину крім природи). Навколишнє середовище - це непредмет соціальної екології.

У соціальну екологію складовою її частиною входить правова екологія
(див. табл. 3).

Під правової екологією розуміється сукупність норм, що регулюютьгромадські (екологічні) відносини у сфері взаємодії суспільства іприроди.

Одним із проявів правової екології є екологічне право.

Екологічне право - сукупність норм, що регулюють суспільні
(екологічні) відносини в сфері взаємодії суспільства і природи вінтересах збереження та раціонального використання навколишнього природногосередовища для теперішніх та майбутніх поколінь людей.

1. Форми взаємодії суспільства і природи та їх розвиток на сучасному етапі.

Навколишнє природне середовище є умовою і засобом життя людини,території, на якій він проживає, просторовим межеюздійснюваної державної влади, місцем для розміщення об'єктівпромисловості, сільського господарства та інших об'єктів культурно-побутовогопризначення. Таким чином, навколишнє природне середовище утворює складнепоняття, в рамках якого історично отримали розвиток дві формивзаємодії суспільства і природи. Перша - споживання природи людиною,використання природи для задоволення людиною своїх матеріальних ідуховних потреб. Ця форма може бути названа економічної формоювзаємодії. Другою формою взаємодії стала охорона навколишньогоприродного середовища з метою збереження людини як біологічного ісоціального організму і його природного середовища проживання. Ця форма одержаланазва екологічної форми.

1.1 Використання природного середовища та його наслідки

Людина впливає на природне середовище свого проживання не тількиспоживаючи її ресурси, а й змінюючи природне середовище, пристосовуючи її длявирішення своїх практичних, господарських завдань. У силу цього людськадіяльність справляє суттєвий вплив на навколишнє середовище, піддаючиїї змін, які потім впливають і на саму людину. За всю історіюцивілізації було вирубано? лісів, знищено в результаті людськоїдіяльності більше 200 видів тварин, рослин, на 10 мільярдів тоннзменшилися запаси кисню, деградованих близько 200 млн га земель врезультаті неправильного, нераціонального ведення сільського господарства.
Двадцяте століття як століття науково-технічного прогресу істотно посиливекономічний тиск людини на природне середовище. Щодня в результатінераціональною діяльності людини 44 гектара земель звертаються допустелі, в хвилину знищуються понад 20 гектарів лісів, щодня зникаютьна один вид тварин і рослин, щорічно вмирають від голоду понад 40тис. дітей. Негативна діяльність людини по відношенню до природного середовищавиявляється об'єктивно в трьох взаємопов'язаних формах. Це - забрудненнянавколишнього природного середовища, виснаження природних ресурсів, руйнуванняприродного середовища.

1.2. Забруднення навколишнього природного середовища.

Забрудненням навколишнього природного середовища вважається фізико-хімічнийзміна складу природного речовини (повітря, води, грунту), якезагрожує станом здоров'я і життя людини, його навколишнього природногосередовища. Забруднення буває космічне - природне, що земля взначній кількості отримує з космосу, від виверження вулканів, іантропогенний, здійснене в результаті господарської діяльностілюдини. Розглянемо другий вид забруднення, що здійснюється з волі людини.

Антропогенний забруднення навколишнього середовища поділяється на кількавидів. Це пилової, газова, хімічна (в тому числі забруднення грунтухімікатами), ароматичне, теплове (зміна температури води), щонегативно позначається на життєдіяльності водних тварин. Джереломзабруднення навколишнього природного середовища виступає господарська діяльністьлюдини (промисловість, сільське господарство, транспорт). Залежно відрегіону доля того чи іншого джерела забруднення може значноколиватися. Так, у містах найбільшу питому вагу від забруднення даєтранспорт. Його частка у забрудненні навколишнього середовища складає 70-80%.
Серед промислових підприємств найбільш «брудними» вважаютьсяметалургійні підприємства. Вони на 34% забруднюють навколишнє середовище. Заними ідуть підприємства енергетики, перш за все теплові електростанції,які на 27% забруднюють навколишнє середовище. Решта відсотки падають напідприємства хімічної (9%), нафтовий (12%) і газової (7%)промисловості.

В останні роки на перше місце по забрудненню висунулося сільськегосподарство. Це пов'язано з двома обставинами. Перше - збільшеннябудівництва великих тваринницьких комплексів при відсутності будь-якоїочищення утворюються відходів та їх утилізації, і друга - збільшеннязастосування мінеральних добрив і отрутохімікатів, які разом з дощовимипотоками і підземними водами попадають у ріки й озера, наносячи серйознийзбиток басейнів великих річок, їх рибним запасам і рослинності.

Щорічно на одного жителя Землі припадає понад 20 т відходів.
Основними об'єктами забруднення є атмосферне повітря, водойми,включає Світовий океан, грунту. Щодня в атмосферу викидаються тисячі ітисячі тонн чадного газу, оксидів азоту, сірки та інших шкідливих речовин. Ітільки 10% цієї кількості поглинається рослинами. Окис сірки (сірчистийгаз) - основний забруднювач, джерелом якого є тепловіелектростанції, котельні, металургійні заводи.

Концентрація двоокису сірки в оксиду азоту, породжує кислотні дощі,які знищують врожай, рослинність, шкідливо позначаються на станірибних запасів. Поряд з сірчистим газом негативний вплив настан атмосфери робить вуглекислий газ, який утворюється вВнаслідок горіння. Його джерела - теплові електростанції,металургійні заводи, транспорт. За всі попередні роки часткавуглекислого газу в атмосфері збільшилася на 20% і продовжує збільшуватисяна 0,2% на рік. При збереженні таких темпів приросту до 2000 року ватмосфері частка вуглекислоти зросте на 30-40%.

Таке фізико-хімічна зміна атмосфери може привести до явищапарникового ефекту. Суть його в тому, що нагромадження вуглекислоти у верхніхшарах атмосфери буде перешкоджати нормальному процесу теплообміну між
Землею і Космосом, буде стримувати тепло, яка накопичується Землею врезультаті господарської діяльності і в силу певних природнихпричин, наприклад, виверження вулканів.

Парниковий ефект виражається в підвищенні температури, зміни погодиі клімату. Подібні явища ми спостерігаємо вже зараз. За сучаснихантропогенних навантаженнях кожні 10 років температура буде підвищуватися на 0,5 °.
Наслідки такої зміни температури виражаються в підвищенні рівня
Світового океану і затоплення частини суші, населених пунктів. Треба сказати,що за 100 років рівень Світового океану піднявся на 10-12 см, але припарниковий ефект такий підйом може бути прискорено в 10 разів.

Іншим наслідком парникового ефекту може стати зростання опустелюванняземель. Вже зараз 6 млн га земель щорічно звертаються в пустелю.

З забрудненням атмосфери пов'язане стан озонового шару Землі,основна функція якого полягає в охороні людини і природного середовища Землівід згубної дії ультрафіолетового випромінювання з Космосу. Підвпливом озоноруйнівних речовин - флерона, фреону, хлору, вуглецю,виділяється холодильними установками, автомобілями і т.д., йде поступоверуйнування цього шару, зокрема, в окремих місцях надплотнонаселеннимі територіями його товщина зменшилася на 3%. Відомо,що скорочення озонового шару на 1% веде до зростання захворюваності на рак шкірина 6%.

Іншими не менш важливими об'єктами забруднення є водойми, річки,озера, Світовий океан. У Світовий океан щорічно зливаються мільярди тоннрідких і твердих відходів. Серед цих відходів першенствує нафту, якапотрапляє в океан з суден, в результаті видобутку нафти в морському середовищі, атакож внаслідок численних аварій танкерів. Розлив нафти веде доутворення в океані нафтової плівки, загибелі живих ресурсів моря, у томучислі водоростей, плангтона, що виробляють кисень.

Кисень в атмосфері поповнюється за рахунок двох джерел --рослинності (приблизно 40%) і Світового океану (60%). У Світовому океанікисень виробляється дрібними організмами - плангтоном. Загибельплангтона під нафтовою плівкою зменшує можливості океану поповнюватиатмосферу Землі запаси кисню. У результаті нафтової та іншогозабруднення Світового океану спостерігаються такі негативні явища, якрозмноження одноклітинної золотистої водорості, яка в процесі свогорозвитку поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ. Вона дуже плодючаі розвивається блискавичними темпами. Зазвичай її пояс буває шириною до 10 кмі завтовшки 35 м, швидкість руху 25 км на день. У процесі руху цямаса водоростей знищує всю живу життя в океані - і рослинну, ітваринну. Такі явища спостерігаються в Північному морі, на півдні Скандинавії.

Крім того, забруднення Світового океану веде не тільки до скороченняпродовольчих ресурсів, рибних запасів, але і зараження їх шкідливими длялюдини речовинами. Виявлено, що, наприклад, балтійська тріска має на
1 кг ваги до 80 міліграмів ртуті, тобто в 5-8 разів більше, ніж умедичному термометрі.

Масовим джерелом забруднення навколишнього середовища стали хімікати,застосовувані в сільському господарстві: мінеральні добрива, отрутохімікати,стимулятори росту. На планеті зараз поширено понад 5 млн різногороду хімічних речовин і з'єднань. Токсичність дії їх мало вивчена
(приблизно 40 тисяч речовин).

Ці та інші наслідки забруднення навколишнього природного середовища вкінцевому підсумку негативно позначаються на фізичному здоров'ї людини, найого нервовому, психічному стані, на здоров'я майбутніх поколінь.
Деякі дані: 20% населення постійно піддається алергії урезультаті шкідливого впливу забруднення навколишнього середовища; кожен деньна земній кулі помирає 25 тис. людей з-за поганої води, тобто води,яка містить у великих дозах концентрації шкідливих речовин; 35%населення промислових міст систематично страждає різного родухворобами, викликаними забрудненням навколишнього середовища.

1.3. Виснаження і руйнування природного середовища.

В результаті господарської діяльності відбувається поступовевиснаження природного середовища, тобто втрата тих природних ресурсів, якіслужать для людини джерелом його економічної діяльності. Вище вжеговорилося про вирубку лісів. Втрата лісів - це не тільки втрата кисню,але й найважливіших економічних ресурсів, необхідних людині для подальшоїдіяльності.

При нинішніх темпах споживання розвідані запаси кам'яного вугілля,нафти, природного газу та інших корисних копалин витрачаються більшевисокими темпами, ніж це було раніше, і кількість цих запасівкатастрофічно зменшується. Щоправда, суспільство має у своєму розпорядженні перспективоювикористання інших, нових видів енергії, зокрема, атомної, енергіїводню, запаси якого невичерпні. Але використання атомної енергії вмирних цілях, у великомасштабному обсязі гальмується невирішеністю проблемипоховання відходів атомної промисловості. Освоєння водню як джерелаенергії теоретично припустимо й можливо, але практично, точніше,технологічно, це завдання поки що не вирішена на рівні промисловоговиробництва.

Зростають темпи споживання прісної води, що призводить до виснаженняневідновлюваних водних ресурсів. Для прикладу можна навести такі дані:на всі потреби на добу одна людина витрачає в середньому 150-200 л води;столичний житель 200-300 л; житель Москви на добу витрачає 500-600 л.
Деякі країни взагалі позбавлені прісної води і користуються привізною. Спробавирішити проблему забезпечення прісною водою за рахунок транспортуванняайсбергів з північних країн у південні, зокрема Африку, не увінчаласяуспіхом. Переробка морської води йде в місті Шевченка на Каспії, але покиця проблема промислового опріснення морської води не отримала широкогорозвитку не тільки у нас в країні, а й у всьому світі. Тут є своїскладності: для споживання опріснених воду потрібно розбавляти звичайноїводою, і тільки в такій суміші вона може бути використана за призначенням.

Виснаження і забруднення природного середовища ведуть до руйнуванняекологічних зв'язків, освіти районів і регіонів з повністю абочастково деградованої природним середовищем, не здатної здійснювати обмінречовин і енергії. Найбільш яскравим прикладом такої деградації є Аралякий повільно вмирає через відсутність необхідного стоку вод від двохпотужних середньоазіатських річок. Деградований степи Калмикії в результатінераціональне використання землі, перевантаження випасанні худоби, щоповністю позбавило грунту рослинності, яка утримувала грунтовий покрив.

1.4. Населення Землі: перспективи зростання.

Зростання населення за нинішнього стану виробництва та рівень екологічногосвідомості істотно впливає на зростання забруднення природного середовища та виснаженняприродних ресурсів. XX ст. переживає свого роду демографічну революцію,коли завдяки досягненням медичної науки, зростання загального добробутурізко збільшилося зростання народонаселення в результаті скорочення смертності тапідвищення народжуваності. Візьмемо такі приклади: якщо в минулому столітті за 100років населення побільшало на 1 млрд, то на початку XX ст. цей мільярд бувдосягнутий уже за 30 років, а в другій половині XX ст. населення збільшилосяна мільярд за 15 років. В даний час темпи приросту населенняскладають 150 осіб на хвилину.

На 1994 р. на земній кулі проживає 5 млрд 500 млн чоловік. До 2000 р.за даних темпах зростання очікується 6 млрд чоловік. Причому 56% населенняперебуватиме в Азії, 25% - в Африці, 11%-у Латинській Америці, 8%-у
Європі та
Табл. 1

3% - у Північній Америці. Таким чином, традиційно розвинені стрАни Європита Північної Америки поступово за кількістю населення вже і зараз поступаютьсямісце країнам, що розвиваються Азії, Африки та Південної Америки.
Такий перерозподіл населення, можливо, посилить екологічнісуперечності. У цих країнах будуть відчуватися великі труднощі ззабезпеченням екологічної безпеки в сенсі витрат коштів навпровадження безвідходних технологій і створення системи очисних споруд.
Тут велика буде роль розвинених країн, які могли б надати допомогу устворення системи екологічної безпеки. Саме так стояло питання нащо пройшла в 1992 р. міжнародної конференції в Ріо-де-Жанейро, присвяченійвсесвітнім проблем охорони навколишнього середовища. Вчені і громадськістькраїн, що розвиваються Америки, Африки, Азії поставили питання перед великимикапіталістичними державами про те, щоб частину коштів, виручених відторгівлі з країнами Азії, Африки та Америки, була спрямована наекологічні потреби, на екологічну допомогу в ці країни. Інакше кажучи,мова йшла про свого роду перерозподіл коштів екологічного захисту міжбагатими та бідними країнами. Однак ця ідея не знайшла підтримки середрозвинених країн і в цій частині конференція не прийняла ніяких рішень.

1.5. Причини забруднення, виснаження і руйнування

природного середовища.

Серед причин виснаження, забруднення і руйнування природного середовища,що виходять від антропогенної діяльності людини, можна виділитиоб'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних можна віднести наступні.

В о-п е р в и х, це граничні здатності земної природи досамоочищення та саморегуляції. До певного часу земна природапереробляє, очищає відходи людського виробництва, як би захищаючисебе від їх шкідливого впливу. Але можливості її обмежені. Ємністьприродного середовища не дозволяє переробляти все зростаючі масштабивідходів господарської діяльності людини, і їх накопичення створює загрозуглобального забруднення навколишнього середовища.
В о-в т о р и х, фізична обмеженість земельної території рамкамиоднієї планети. Внаслідок цього запаси корисних копалин - кам'яноговугілля, нафти та інших, які використовуються людиною, поступововитрачаються і перестають існувати. Перед людством стоять нові,більш грандіозні завдання щодо вишукування альтернативних джерел енергії.

В-т р е т т и х, безвідходність виробництва в природі і відхіднихлюдського виробництва. У природі виробництво здійснюється залізингового платежу. Воно безвідходно. Кінцевий же продукт виробничоїдіяльності стає вихідним для нового виробничого циклу. Увідміну від природного людське виробництво у своїй масі і своєїоснові є відхідним. Інакше кажучи, кінцевий продукт виробництва неє і не стає вихідним для наступного циклу, а йде у відходи.
Підраховано, що для життєдіяльності людини необхідно на рік витрачатине менше 20 т природних ресурсів. З них лише 5-10% йдуть на продукцію, а
90-95% надходять у відходи. Надзвичайної відхідну людськоговиробництва створюється забруднення навколишнього середовища шкідливими, невластивими для природи речовинами, що веде до передчасноговиснаження природного середовища і в кінцевому рахунку до руйнування екологічнихсистем природи.

В-ч е т в е р т и х, пізнання і використання людиною законіврозвитку природи. Справа в тому, що закони розвитку природи, що визначаютьнаслідки людської діяльності, людина змушена пізнає неумоглядно і не шляхом лабораторних аналізів, а в процесі використанняприроди, шляхом накопичення досвіду ведення господарства.

Тут слід назвати дві особливості прояву результатіввпливу людини на природне середовище. Перша стосується впливу у в р е ме н н. Результати виробничо-господарської діяльності, забрудненнянавколишнього середовища, руйнування її екологічних зв'язків проявляються не тількиу цьому, за життя цього покоління, але й у майбутньому, за життя іншихпоколінь, де людина не може бути свідком згубних наслідків йогопанування над природою.

Друга особливість відноситься до прояву наслідків господарськоїдіяльності в п р о с т р а н с т в тобто Вплив, що надаєтьсягосподарюванням на природу в певному місці, у певній точці,завдяки чинним законам єдності і взаємозв'язку природного середовищаробить свій вплив на інші регіони, віддалені від точки впливулюдини на навколишнє середовище. Подібне своєрідність здатне створюватихибне уявлення про нібито нешкідливої тієї чи іншої господарськоїдіяльності, про відсутність безпосередньо шкідливих, точніше, негативнихсимптомів економічної діяльності.

Саме через свій сумний досвід господарювання в природі людствопізнає згубні наслідки своєї діяльності. Людство дізнається, щознищення лісів веде до зникнення грунтового покриву, позбавляє йогонеобхідних для сільського господарства грунтових угідь, до обміління, а вподальшому і до зникнення річок, водоймищ, до зменшення кисневогозапасу планети і позбавлення навколишнього середовища інших средозащітних функцій,які виконують лісу; що масове забруднення навколишнього середовища породжуєхвороби, веде до деградації людської особистості, шкідливо позначається наздоров'я майбутніх поколінь. Так, нинішнє покоління - більш молоде - вжеможе відчувати на собі результати забруднення, зазначеного в 70-80-і роки,коли це покоління формувалося, народжувалося і зростало. Це підтверджуютьдані про нервових захворюваннях, про зростання відсотка народжуваностідефективних людей (з 4% збільшилася до 11%). Всі ці сумні результатилюдина, на жаль, пізнає в процесі накопичення свого досвіду. Але,збагачений цим досвідом, він постійно прогнозує усунення негативнихнаслідків для сьогодення і майбутнього людей, для всієї навколишнього середовища.

Другу групу складають суб'єктивні причини. Серед них необхідновідзначити, в о-п е р в и х - недоліки організаційно-правової таекономічної діяльності держави з охорони навколишнього середовища. В о-в то р и х, дефекти екологічного виховання та освіти. Незважаючи надосягнення суспільного та технічного прогресу, кінець XX ст., дожаль, характеризується пануванням споживчої психології людинипо відношенню до природи.

Людина народився і виріс на споживчій психології по відношенню доприроді. Він завжди розглядав природу перш за все як джерело свогоіснування, як ресурс, а не як об'єкт його турбот і охорони. Незважаючи начисленні дискусії про раціональне природокористуванні, які,природно, посилилися на рубежі двох століть, психологія основної масилюдей залишилася на споживчому рівні. Про це свідчатьчисленні дані соціологічних опитувань населення, і зокрема,? про збиткузаподіюється транспортом і перш за все автомобільним, на частку якогопадає основна маса забруднення навколишнього середовища, а? припадає напромисловість. Скорочення збитків і надалі його повна ліквідаціябезсумнівно будуть сприяти економічному добробуту суспільства,особливо якщо врахувати, що за наявності такого збитку, наприклад, в 50 млрдруб. на рік (за старими цінами) щорічно, щоб гармонізувати відносинисуспільства з природою в нашій країні, потрібно капітальних вкладень не менш
100 млрд доларів на рік. Таким чином, подальша економізація охоронинавколишнього середовища пов'язана зі зміцненням економіки, ліквідацією збиткувкладеннями капітальних витрат на охорону навколишнього середовища і розвиткомматеріальної зацікавленості господарюючих суб'єктів в охороні навколишньогосередовища.

Нарешті, четвертий напрям, що займає аж ніяк не останнє місце, --гостра антивоєнна спрямованість природозахисних заходів другуполовини XX століття. Наведемо такі цифри: витрати всіх держав з часузакінчення Другої світової війни на військові потреби склали 17,5 трильйонадоларів. За цей час (період до 1989 р.) сталося більше 120 збройнихконфліктів, в яких загинуло понад 20 млн осіб. Чисельність всіх армійдо 1990 р. складала 29 млн військовослужбовців, а у військових галузяхпромисловості було зайнято близько 20 млн осіб. Військові витрати не тількинесли в собі загрозу розв'язання нової війни, а й відривали величезнікошти, необхідні для оздоровлення та покращення навколишнього людинисередовища.

Таким чином, наносився подвійний збиток, не рахуючи морального, приякому сотні і тисячі найталановитіших учених працювали в закритихлабораторіях і містах над проблемами вдосконалення зброї масовогознищення людини і глобального порушення природного середовища.

На цьому тлі відбуваються в 90-х рр.. в нашій країні і в інших країнахсвіту процеси скорочення озброєння, армії, переведення військової промисловостіна виробництво товарів мирного призначення мають, крім загального широкого,великомасштабного значення, і велике екологічне значення. По-перше,знімається загроза руйнування навколишнього природного середовища в результаті військовихдій, по-друге, знижується значна частка забруднень, якідавала і, на жаль, ще дає військова промисловість в навколишнє середовище;по-третє, зниження в перспективі витрат на військові потреби, щобзвільняються кошти можна було використати на благо природи і іншісоціальні потреби.

2. Екологічні функції держави і права.

2.1. Екологічна функція держави

Екологічна функція держави вимагає свого розгляду в системівсіх функцій, виконуваних державою як політичною організацієюсуспільства. Екологічна функція виникла нещодавно, разом із загостреннямпроблеми охорони природного середовища. До цього часу питання використання іохорони природи вирішувалися в рамках економічної діяльності держави ірозглядалися як прояв його економічної функції. Обос