Необхідність та сутність фінансів
Фінанси як економічну категорію звичайно поєднують із рухом грошей. Чийдеться про розподіл прибутку, чи про сплату податків. чи про формуваннядержавного та місцевого бюджету - у всіх цих операціях маємо справу зфінансами. Якщо абстрагуватися від конкретних форм, у яких проявляють себефінанси, можна побачити те спільне, що їх об'єднує, - це специфічнівідносини між різними учасниками суспільного виробництва, тобто перш за всеце - суспільні відносини. Відомо, що частина суспільних відносин. якапов'язана з виробництвом, становить економічні відносин. Вони виникають,безпосередньо у суспільному виробництві на різних стадіях його відтворення.
Економічні відносини можуть маги грошовий та негрошових характер. Фінансовівідносини пов'язані лише з грошовими відносинами. проте не всі грошовівідносини пов'язані з фінансами. На підставі використання такихфілософських категорій, як "ціле" і "частка", можна визначити фінансовівідносити як частину суспільно-економічних грошових відносин. Це означає,що по-перше, не всі суспільні підносній г економічними, але економічніпідносній завжди виступають як суспільні відносини. По-друге, всі грошовівідносини є економічними, проте не всі економічні відносини є обов'язковогрошові. І, по-третє, не всі грошові відносини є фінансовими, але всіфінансові відносини з грошовими. Отже, зміст фінансів як економічноїкатегорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму виявлення.
Гроші з обов'язковою умовою існування фінансів. Немає грошей - не може бутий фінансів, оскільки фінанси - це суспільна форма, обумовлена існуваннямгрошей. Якщо па окремих стадіях відтворювального процесу немає руху грошей,то на цих стадіях не можуть виникнути фінанси. На першій стадіївідтворювального процесу - стадії виробництва - такого руху немає. Сфероювиникнення та функціонування фінансів стає стадія відтворювального процесу,па якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовимпризначенням і суб'єктами господарювання. Кожен із них повинен одержатисвою частку у виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів якекономічної категорії є розподільчий характер фінансових відносин. Але йцієї ознаки є не досить для повної характеристики суті фінансів.
Різноманітність розподільчих відносин призводить до того, що на другійстадії відтворювального процесу діють різні економічні категорії: фінанси,кредит, заробітна платня, ціна.

Фінансові ресурси - це сукупність коштів, що перебувають у розпорядженнідержави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінансовий станекономіки і водночас с джерелом її розвитку.
Вони формуються у суб'єктів господарювання та держави за рахунок різнихвидів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використовуються нарозширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволеннясоціальних та інших потреб суспільства. Приналежність фінансових ресурсівконкретному суб'єкту господарювання та державі дозволяє відокремити їх відгрошових коштів населення і, зокрема, провести межу між фінансами тазаробітною платнею.
Потенційно фінансові ресурси утворюються на стадії виробництва, колистворюється нова вартість, але саме потенційно, оскільки робітник заверстатом виробляє НЕ фінансові ресурси, а продукти праці у товарній формі.
Реальне формування фінансових ресурсів починається лише па стадіїрозподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки виділяють окреміконкретні економічні форми реалізованої вартості. Ось чому, наприклад,прибуток, хоч і створюють на стадії виробництва, однак кількісно його можнавизначити та використати лише під час вартісного розподілу.
Використання фінансових ресурсів здійснюється, здебільше, через грошовіфонди соціального цільового призначення, хоч є можливою і нефондова формаїх використання. Фінансові фонди важлива складова частина загальної системигрошових фондів, то функціонують ународному господарстві. Фондова форма використання фінансових ресурсівоб'єктивно обумовлена потребами розширеного відтворення і має деякіпереваги у порівнянні з нефондова формою: дозволяє тісніш узгодитизадоволення потреб з економічними можливостями суспільства; забезпечуєконцентрацію ресурсів на основних напрямках розвитку суспільноговиробництва; дає можливість повніше узгодити суспільні, колективні таособисті економічні інтереси й тим активніше впливати на виробництво.
Якщо розглянути фінансові ресурси як матеріального носія фінансовихвідносин, то можна виділити фінанси із загальної сукупності категорій, щоберуть участь у вартісному розподілі. Жодна з них, крім фінансів, нехарактеризується таким матеріальним носієм. Звідси, важлива ознака фінансів
- Фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів танакопичень, що набувають форму фінансових ресурсів. Ця ознака є загальноюдля фінансових відносин будь-якої суспільно-економічної формації, де б вонине функціонували. При цьому, форми та методи, за допомогою яких створюютьсята використовуються фінансові ресурси, змінюються в залежності від змінисоціальної природи суспільства.
Виявлення природи та суті фінансів одночасно з осмисленням специфічних рисцієї економічної категорії дозволяє дати таке визначення:
Фінанси це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу таперерозподілу вартості валового суспільного продукту й частининаціонального багатства. Цей розподіл дозволяє формувати грошові доходи інагромадження у суб'єктів господарювання й держави та використовувати їх нарозширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволеннясоціальних та інших потреб суспільства.

Роль фінансів в умовах ринку
Фінанси, являючись інструментом другої стадії суспільноговитворення можуть впливати на всі стадії відтворення і процес в цілому.
Фінанси: Сфера матеріального виробництва - таким чином здійснює вплив нахарактер і масштаби виробництва; Сфера обертання - Вона представленаторгівлею. В ній характерні процеси купівлі-продажу. Споживацьківластивості товару не змінюються, а змінюється його вартість. Товарпродасться і підприємство отримує виручку (Д). Потім відбувається poзпoділцієї виручки на фонди відшкодування, накопичення, споживання. Фінансовівідносини передують і завершують проніс купівлі-продажу; Сфера споживання,де відокремлюють: комерційні організації та бюджетні організації. Сьогодніможна зустріти організації змішаного типу, де комерційні структуривиділяють гроші для бюджетних організацій. Отже, роль: забезпечуютьрозподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервністьвідтворення виробництва; здійснюють перерозподіл первинних і вториннихдоходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремимиюридичними і фізичними особами; впливають на інтереси суб'єктіврозподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічногорозвитку; відіграють провідну роль у системі економічних методів керуванняекономікою країни; утворюють систему фінансових показників, які відіграютьроль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сферсуспільства; забезпечують усеохоплюючій контроль між суб'єктами обмінно -розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Шляхи реформування фінансової системи України
Реформування фінансової системи - головна запорука зміцнення державності.
Головне знаряддя управління фінансами у сучасній ринковій економіці - цеформування і виконання державного і місцевого бюджетів, а реформуванняправління фінансами - головна запорука зміцнення державності. Проблемигальмування процесу управління державними фінансами Форми і методиуправління державними фінансами НЕ приведені конституційно до визначеногорегулювання відносин між державою і місцевими адміністраціями та місцевимиорганами самоврядування. Недосконалість або повна відсутність законодавстващодо чіткого, єдиного порядку нормування витрат державних коштів.

Фінансові ресурси: визначення джерел формування та методи їх мобілізації.
Джерелами фінансових ресурсів виступають усі три елементивартості суспільного продукту, але ступінь участі кожного з них різна.
Фінанси впливають на суспільне відтворення в таких напрямках: фінансовезабезпечення відтворювального процесу; фінансове регулювання економічних ісоціальних процесів; фінансове стимулювання економіки. Відтворювальнівитрати - це перш за все статутний фонд, в якому виділяються основні таоборотні кошти. Для покриття витрат необхідні гpoшi. Для розширеннявиробництва потрібно залучати додаткові ресурси.

Використання фінансових ресурсів.
Форми і методи створення та використання фондів фінансових ресурсівпотребують постійного удосконалення за такими напрямками: удосконаленняметодів створення й використання фондів фінансових ресурсів на основінауково-обгрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості; забезпеченняпереходу до середньострокового та перспективного фінансового плануванняфондів фінансових ресурсів на всix pівнях управління економікою;удосконалення механізму залучення фінансових ресурсів до інвестіційноісфери, у тому числі особистих накопичень громадян; запровадження ефективноїсистеми витрачання коштів бюджету на соціальні потреби суспільства зодночасним посиленням регулятівної ролі бюджету в забезпеченні добробутунаселення; створення фондів фінансових ресурсів для підтримки малогобізнесу шляхом розробки й використання цільових програм; посиленняфінансового контролю за діяльністю державних підприємств і організацій,підвищення відповідальності керівників державних підприємств за ефективневикористання державного майна, отримання фінансової дисципліни;оздоровлення фінансового становища в державі та зміцнення грошового обігузавдяки ліквідації взаємозаліків за платежами до бюджету та усуненнябактерізації господарських зв'язків; удосконалення податкової системи,забезпечення оптимального рівня податкових надходжень для формуванняфондів фінансових pеcурсів на загальнодержавному її регіональнихрівнях, створення сприятливих умов для підприємницької діяльності.

Роль Державного Казначейства у виконанні бюджету
Касове виконання бюджету - це організація і здійсненнявідповідних розрахунково-касових операцій.
Суть касового виконання бюджету: прийняття розрахункових документів наоплату податків; зарахування доходів на рахунки відповідних бюджетів;зберігання грошових коштів бюджету; видача грошових коштів на певні заходи;ведення відповідного обліку і звітності; Казначейство - це фінансовийорган, на який покладаються функції з "касового виконання державногобюджету України.
Указ Президента України зобов'язує органи Державного казначействаздійснювати: організацію і контроль за виконання державного бюджету
України; управління наявними коштами державного бюджету України та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків,встановлених на відповідний період; фінансування видатків державногобюджету України; ведення обліку касового виконання державного бюджету;складання звітності про стан виконання державного бюджету; управліннядержавним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинногозаконодавства; контроль за надходженням, використанням коштів державнихпозабюджетних фондів; розробку нормативно-методичних документів. Практичнудієвість бюджетної системи України в плані організації касового виконаннядержавного бюджету функції органів казначейства вбачають: у посиленніконтролю за надходженням, цільовим і економічним використанням державнихкоштів; у дотриманні чинного законодавства України з питань виконаннядержавного бюджету, а також надходження та використання Державнихпозабюджетних фондів; у підвищенні оперативності в управлінні наявнимикоштами та дотриманні фінансової дисципліни. Завдання казначейства: 1.
Організація ефективної системи управління готівкою, що заснована нацентралізації ресурсів розпорядників бюджетних коштів на єдиномуказначейському рахунку; 2. Чітка та своєчасна інформація щодо фінансовогоподатково-бюджетного становища, яке грунтується на централізованій ідосконалій системі бухгалтерській звітів про виконання державного бюджету;
3. Ефективний фінансовий контроль за виконанням зобов'язань платниками тарозпорядниками коштів у процесі витрачення і формування бюджетних ресурсів.

Фінансова політика України в умовах переходу до ринку.
Напрямки фінансової політики України на сучасному стані: Економічнестимулювання виробництва, забезпечення фінансової стабілізації, стримуванняінфляційних процесів, обмеження кредитної і грошової емісії, стимулюваннябюджетних надходжень, удосконалення механізмів оподаткування, раціональне йефективне використання фінансових ресурсів, створення системи дієвогофінансового контролю, вирішення міжбюджетних проблем, зміцнення бюджетноїсистеми, підсилення контролю за державним боргом, удосконалення фінансовогозаконодавства.

Кошторис, види і основні його розділи.
Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільовенаправлення та поквартальним розподіл бюджетних коштів, яківикористовуються на утримання установ та здійснення централізованих заходівз господарського і культурного розвитку. Кошторис витрат складають згідноз формами, розробленими Міністерством фінансів України для окремих типівустанов. За призначенням кошториси поділяють на індивідуальні, загальні,зведені та кошториси на централізовані заходи. Індивідуальний кошторис - цекошторис витрат окремої установи. Загальні кошториси складають дляоднотипних установ - клубів, бібліотек тощо. Зведені кошториси об'єднуютькілька індивідуальних. Кошториси витрат па централізовані заходи складаютьголовні розпорядники кредитів для фінансування витрат, які мають значеннядля всіх підвідомчих установ (придбання транспортних засобів, обладнання).
Кошторис складається з трьох частин. У першім зазначають назву та адресуустанови, бюджет, з якого здійснюється фінансування, зведені витрати застаттями кошторису. У другій наводять оперативно-сітьові показникиустанови, у третій - розрахунки за окремими статтями. Для всіх бюджетнихустанов встановлено єдиний перелік статей витрат. Це дає можливістьоб'єднати індивідуальні кошториси у зведені та загальні, поліпшує бюджетнепланування, посилює контроль за їхнім складанням і виконанням. Розробленийпроект кошторису установа подає па розгляд головному розпоряднику кредитівв установлені строки. Кошторис має розглядатися в присутності керівникавідповідної установи, виходячи з розмірів фінансування цих установ,передбачених відповідними бюджетами. При розгляді кошторису перевіряютьдотримання чинного законодавства зі складання кошторисів, режиму економії,відповідність виробничих показників, які приймаються в кошторисах видатків,показникам плану економічного та соціального розвитку на наступний рік.

Міжбюджетні відносини.
У складі створення і використання бюджетів вирішується одне з найважливішихзавдань - збалансованість бюджетів. У напрямку рішення цього завданнящороку здійснюється розмежування доходів і видатків між окремими бюджетамиі визначаються взаємовідносини між ними (види та обсяги перерозподілубюджетних ресурсів) розмежування доходів і видатків між окремими бюджетамипочинається з розподілу видатків. Розподіл видатків може грунтуватися надвох принципах: Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єктбюджетного фінансування отримає кошти з того бюджету, який відповідає рівнюоргану управління цим суб'єктом; Принца територіального розташуванняозначає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративноїодиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування. Розподілдоходів грунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежівта місцевих податків і зборів. На даний час у розподілі видатків склалисьтакі пропорції: З державного бюджету фінансуються видатки на:оборону (практично повністю); народне господарство (переважна частина);утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури,судової влади, митних і податкових органів; окремі видатки на соціальнийзахист населення; незначна частина видатків на соціально-культуРНУ сферу. Змісцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на: соціально -культурну сферу; утримання місцевої інфраструктури; місцевих органів владита управління. Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бюджетівосновними є зовнішні бюджетні потоки - вхідні і вихідні. Разом з тиміснують взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи внутрішнімибюджетними потоками, які відображають, перерозподіл доходів і видатківміж бюджетами.
Форми взаємовідносин:
Субсідіювання - передача коштів з бюджету питомого рівня до бюджету нижчогорівня з метою надання фінансової допомоги. Субсидія може бути цільовою (наконкретні видатки) і знеособленому. Вона не пов'язується безпосередньо зфінансовим станом бюджету, який її отримує. Субвенція - різновид цільовоїсубсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програмбюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Нотація - цільовафінансова допомога на покриття. дефіциту відповідного бюджету. Залежно відможливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.
Вилучення коштів - явище, зворотне дотації, тобто передача коштівбюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
Бюджетні позички - надання коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчогорівня на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансуваннявидатків і надходження доходів). Безпроцентний характер Мають бути погашенідо закінчення бюджетного року. Видаються органами влади чи управліннітільки безпосередньо підпорядкованим їм органам. Взаємні розрахунки --передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом міжними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. При такому розподілівиникає надлишок коштів в одному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі) їїіншому. Вітчизняна система міжбюджетних відносин далека від досконалості.
Але є напрямки ліквідації цих недоліків і суперечень: 1. Необхіднорозподілити повноваження між органами державної влади та місцевимсамоврядуванням. 2. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів. 3.
Запровадження податку на нерухоме майно. 4. Надання органам місцевогосамоврядування права запроваджувати власні місцеві податки і збори. 5.
Встановлення заінтересованості місцевих фінансових органів у повніммобілізації доходів як у місцеві бюджети, так і до державного бюджету
України. 6. Вдосконалення порядку надання бюджетних трансфертів. 7.
Обгрунтування засад раціонального підходу до надання бюджетних трансфертів.

Бюджетна політика
Бюджетна політика - сукупність державних заходів з мобілізації й бюджетнихресурсів з метою досягнення зростання ВВП. Пріоритетні завдання бюджетноїполітики на 2002 рік: Соціальна спрямованість бюджету (збільшено видатки наосвіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення); Забезпеченнянадходжень до бюджету виключно у грошовій формі; Скорочення економічнонеефективних пільг і субсидій суб'єктам підприємницької діяльності;заборона проведення реструктуризації або списання недоїмки суб'єктівгосподарювання за податками і зборами до бюджету, що виникла з І січня 2000року, а також заборона надання відстрочки щодо термінів їх сплати.
Приведення зобов'язань держави у відповідність з її наявними можливостями.
Для цього впроваджуватиметься перехід до адресної соціальної підтримкинайнезахищеніших верств населення, поступове скорочення підтримки збитковихпідприємств, відмова від "перехресного" субсидування, призупинення діїокремих нормативно-правових актів, які не забезпечені бюджетними коштами:iз 1 січня 2001 року запроваджується облік зобов'язань розпорядників коштівдержавного бюджету в органах Державного казначейства, утримання чисельностіпрацівників бюджетних установ та здійснення витрат на оплату праці в межахфонду оплати праці, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах;
Поступовий перехід на казначейське обслуговування бюджетів усіх рівнів;
Започаткувати реформи міжбюджетннх відносин - чітке розмежування видіввидатків між бюджетами різних рівні. Забезпечення органів місцевогосамоврядування достатніми джерелами фінансування для виконання їх функцій.
Забезпечення надходжень до бюджету від приватизації державного майна.
Удосконалення окремих елементів бюджетного процесу (чітке розмежуванняскладових загального і спеціального фондів бюджету, уточнення процедурскладання і виконання розпису бюджету та кошторисів бюджетних установ)

Державний кредит: економічна сутність та роль.
Із розвитком продуктивних сил та ринкових відносин, розширенням економічнихфункцій держави ролі, і характер державних позик дещо змінюються. Значна їхчастина, як і раніше, пов'язана з непродуктивними втратами. В той же часдержава починає використовувати позики для регулювання економічногорозвитку. Державні інвестиції, субсидування окремих галузей економікифінансують за рахунок державних позик. Внаслідок податкових пільгінвесторам зменшуються податкові надходження до бюджету, для йогобалансування також доводиться випускати нові позики. Для фінансуваннякапітальних вкладень до державних та змішаних підприємств держава такожможе звернутися до ринку позичкових капіталів. У цьому випадку трималазалучає капітал для розширення виробництва, тобто для продуктивноговикористання. Держава для фінансування своїх потреб може мобілізуватифінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому випадку вона єпозичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні іюридичні особи, - кредитодавця. Державний кредит має строк повернення іціну в формі відсотка. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. Усфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі яккредитора, так і позичальника. Державний кредит відрізняється відбанківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіцитудержавного бюджету. Джерелом його повернення і сплати процентів є доходибюджету, а не прибутки від вигідного розміру кредиту. За своєю економічноюсутністю державний кредит - це форма вторинного перерозподілу валовоговнутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємстві організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формоюмобілізації коштів у розпорядження держави, її доцільність при покриттідефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідкидля фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогоюгрошової емісії. Існування державного кредиту призводить до появидержавного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашенихборгових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючивидані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам,місцевим органам влади, державним підприємствам.
Місцеві бюджети у системі місцевих фінансів
Місцеві (регіональні) фінанси - це система економічних відносин, задопомогою яких розподіляється і перерозподіляється національний дохід тавикористовуються фонди грошових коштів на економічний і соціальний розвитокадміністративно-територіальних одиниць. Призначення місцевих фінансів: 1.
Проводиться соціальна політика; 2. Здійснюється вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку територій. Регіональніфінансові ресурси - це сукупність грошових коштів, що створені івикористовуються на економічний і соціальний розвиток територій. Головнийнапрямок використання регіональних ресурсів фінансове забезпеченнясоціальної і частково виробничої інфраструктури. Основне джерелофінансування витрат - бюджетні асигнування і кошти суб'єктівгосподарювання. Місцеві бюджети - основна ланка місцевих фінансів. У нихзосереджено понад 80% всіх фінансових ресурсів, які знаходяться урозпорядженні місцевого самоврядування. Місцеві бюджети необхіднорозглядати з п'яти позицій: Організаційна форма мобілізації фінансовихресурсів у розпорядженні місцевих органів самоврядування; Економічнакатегорія, що виражає сукупність грошових відносин; Ланка бюджетної системи
України; Головний інструмент у системі фінансів місцевих органів влади ісамоврядування; Фінансовий план утворення і використання фонду грошовихкоштів. що належать місцевим органам влади і самоврядування.

Місцевих бюджети: їх сутність та склад.
Ці бюджети виконують такі функції: формування грошових фондів, які з фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади; розподіл івикористання цих фондів між галузями народного господарства; контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ,підпорядкування місцевим органам влади. Склад місцевих бюджетів: обласнийбюджет, бюджети міст обласного і районного підпорядкування; районнібюджети; районні у містах бюджети; селищні бюджети; сільські бюджети.
Місцевий бюджет поділяється на поточний і бюджет розвитку. В основупобудови поточного бюджету потрібно покласти принципи: забезпеченнядостатнього рівня розвитку регіону, міста, селища, села; стабільністьнадходження коштів: пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери;наукову обгрунтованість розмірів видатків; обов'язковий характер виконанняпоточного бюджету; Структура поточного бюджету передбачає такий поділ:
Доходи: податок на доходи фізичних осіб; податок на власність;неподаткові надходження; субсидії, субвенції, дотації; плата за землю;соціальний захист та соціальне забезпечення соціально-культурна сфера;охорона здоров'я; фізична культура і спорт; житлове господарство; заходицивільної оборони, правоохоронні органи; утримання органів влади. Бюджетрозвитку повинен фінансувати розширене відтворення всіх сфер діяльності намісцевому рівні. Структура бюджету розвитку виглядає так: Доходи: податокна прибуток підприємств; адміністративні збори та платежі; надходження відштрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження, надходженнясум кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств; збір зазабруднення навколишнього середовища. Видатки: капітальні вкладення нарозвиток виробництва і соціальної сфери; витрати на капітальний ремонт.
Основними є такі принципи бюджету розвитку: тісний зв'язок з поточнимбюджетом; зміна бюджетних пріоритетів; виконання в міру надходження коштів.

Доходи і витрати місцевих бюджетів
До доходів місцевих бюджетів належать: власні доходи; закріплені доходи; •регулюючі доходи; доходи, що надходять у порядку між бюджетногоперерозподілу ресурсів Доходи бюджетів регіонів України і форми фінансовоїдопомоги з державного бюджету України. Власні доходи - види доходів,закріплені на постійній основі повністю або часткового за відповіднимибюджетами законодавством. До власних бюджетів відносяться: податковідоходи, закріплені за відповідними бюджетами державціпозабюджетних фондів законодавством; неподаткові доходи, а такожбезвідплатні перерахування. Регулюючі доходи - державні І регіональніподатки та інші платежі, за якими встановлюються нормативи відрахувань (увідсотках) в бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополяабо місцеві бюджети на наступний фінансовий рік, а також на довготривалійоснові (не менше, ніж 3 роки) з по різним видам таких доходів. Субсидія --бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи
України, фізичній або юридичній особі на умовах часткового фінансуванняцільових видатків. Субвенція - бюджетні кошти, що надається бюджету іншогорівня бюджетної системи України або юридичній особі на безвідплатній ібезповоротній основах на здійснення певних цільових видатків. Дотація --бюджетні кошти, що надходять до бюджету іншого рівня бюджетної системи
України на безвідплатній і безповоротній основах для покриття поточнихвидатків. Кошти фонду фінансової допомоги регіонам - виділяються регіонам,що отримали статус "регіону, який потребує допомоги". Власні і закріпленнідоходи - це не тотожні поняття. Закріплені доходи це доходи, що цілком абона основі фіксованого відсотка передані з державною в місцеві бюджети настабільний або довгостроковій основі у встановленому Законом порядку. Уст.20 Закону "Про бюджетну систему України" встановлено, що зреспубліканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетівздійснюються такі видатки: на фінансування установ та організаційосвіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжноїполітики, соціальною забезпечення і соціального захисту населення, щопідпорядковані виконавчим органам влади Автономної Республіки Крим,областей, міст Києва та Севастополя, а також соціально-культурних заходіввідповідно до покладених на ці органи влади функцій; на утриманняорганів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державноївлади і самоврядування; на фінансування підприємств і господарськихорганізацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохороннихзаходів; на інші заходи, що фінансуються відповідно дозаконодавств України з республіканського бюджету Автономної Республіки
Крим та місцевих бюджетні.

Державний борг України та механізм його обслуговування.
Державний борг - це економічна категорія, що відображає економічнівідносини між державою - позичальником та її кредиторами з приводуперерозподілу частини вартості валового національного продукту за умовамистроковості, платності та зворотності. Залежно від сфери розміщення позикдержавний борг може бути внутрішнім або зовнішнім. Відповідно до закону
України "Про державний внутрішній борг" державним внутрішнім боргом єстрокові боргові зобов'язання уряду України, гарантовані усім майном, щознаходиться у державній власності, або у грошовій формі. Державнийвнутрішній борг поєднує у собі заборгованість, яка виникла внаслідокотримання кредитів як безпосередньо урядом України; так і кредитів, щонадавалися під гарантію уряду України. Обслуговування державного боргу слідрозглядати як систему державних заходів, що передбачає сплату відсотків
(доходів) за отримані позики чи кредити, їх погашення, заходи щодоуточнення та змін умов погашення раніше випущених боргових зобов'язань, атакож визначення умов нових випусків державних боргових зобов'язань. Сплатавідсотків та погашення державних боргових зобов'язань здійснюються зарахунок бюджетних коштів. У випадку, коли держава виступає гарантом щодоповернення іноземних кредитів, які залучаються за умовами валютноїсамоокупності, юридична особа-резидент перераховує на рахунок Міністерствафінансів України, з якого здійснюється обслуговування державногозовнішнього боргу, плату у розмірі до одного відсотка річних сум гарантій увстановлений конкретно для кожної юридичної особи термін. Розмір плативизначається для кожної юридичної особи-резидента окремо. Управліннядержавним боргом здійснюється за допомогою таких методів: конверсія,консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивний співвідношенням,відстрочення погашення, анулювання позики. Конверсія - це зміни дохідностіпозики. Держава може змінювати розмір відсотків, що мають бути виплачені запозиками, як у бік зменшення, так і у бік збільшення. Консолідація - цезміна умов позики, які пов'язані зі строками її дії. Іноді державапроводити заходи, що поєднують консолідацію і конверсію одночасно.
Уніфікація позик - метод об'єднання декількох позик її одну із заміноюраніше випущених боргових зобов'язань на облігації нової позики. Обміноблігацій за регресивний співвідношенням - це зміна раніше випущенихоблігацій на одну облігацію нового випуску. Відстрочення погашення позики --це метод, за яким сплата відсотків та повернення позики відкладаютьсяурядом на майбутнє. Анулювання боргу - це повна відмова уряду держави відсвоїх боргових зобов'язань. Державний зовнішній борг - це фінансовізобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених грошовихкоштів (основна сума боргу) і відсотків за ними та державних гарантій щодовиконання резидентами грошових зобов'язань стосовно повернення нимипозичених у нерезидентів грошових коштів (основна сума боргу), отриманих заумовами строковості, платності і зворотності.

Функції фінансів.
Фінанси як економічна категорія проявляються в виконуваних ними функціях.
Розподільна функція тісно пов'язана з відтворювальної функцією, такяк виручка від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг підлягаєрозподілу і перерозподілу. Розподіл грошових Средств маємісце в процесі підприємницької діяльності, коли вони направляютьсябезпосередньо за цільовим призначенням на покриття витрат і формуваннядоходів (збитків). Перерозподіл коштів - це вториннерозподіл через централізовані фонди (бюджет, позабюджетні фонди таін), що забезпечує спрямування ресурсів у невиробничу сферу.
Перерозподіл можливо завдяки вилучення частини прибутку, створеноїпродуктивною працею. Розподільна функція полягає в тому, щоза рахунок коштів, отриманих від реалізації і позареалізаційних доходів (платаза оренду, отримані штрафи, курсові різниці й ін) забезпечуєтьсявиконання грошових зобов'язань перед бюджетом, банками та контрагентами.
Контрольна функція фінансів тісно пов'язана з розподільчої. Середвеличезного різноманіття фінансових відносин немає жодного, яке не булоб пов'язане з контролем за формуванням та використанням грошових фондів. Утой же час немає і таких фінансових відносин, яким була б притаманнатільки функція контролю. За допомогою фінансів держава здійснюєрозподіл суспільного продукту не тільки в натурально-речовійформі, але і за вартістю. У зв'язку з цим стає можливим і необхіднимконтроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій упроцесі розширеного відтворення. Фінанси здійснюють контроль навсіх стадіях створення, розподілу і використання суспільного продуктуі національного доходу. Їх контрольна функція проявляється зо всімрізноманітті господарської діяльності підприємств. Залежно відсуб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняютьзагальнодержавний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський інезалежний (аудиторський) фінансовий контроль. Загальнодержавний
(позавідомчий) фінансовий контроль здійснюють органи державноївлади і управління. Контролю підлягають об'єкти незалежно від їхвідомчої підпорядкованості. Відомчий фінансовий контроль проводятьконтрольно-ревізійні відділи міністерств, відомств. Ці организдійснюють перевірки фінансово-господарської діяльності підвідомчихпідприємств, установ. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводитьсяфінансовими службами підприємств, установ (бухгалтеріями, фінансовимивідділами). В їх функції входить перевірка виробничої і фінансовоїдіяльності самого підприємства, а також його структурних підрозділів.
Громадський фінансовий контроль виконують окремі фізичні особи надобровільних засадах. Незалежний фінансовий контроль здійснюютьаудиторські фірми і служби. Об'єктом даного контролю є діяльністьвсіх економічних суб'єктів. Прояв фінансового контролю самерізноманітне. Він діє при русі грошей і капіталу через системи іформи розрахунків, кредиту, оподаткування, застави і т. п. Так, покупецьздійснює фінансовий контроль над діяльністю продавця, оплачуючикупуються то