Фактори, що впливають на стратифікаційних системи

Канд. філос. наук фарний В.В.

Кафедра філософії.

Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут (державний технологічний університет)

Різноманітність відносин ролей, позицій призводить до відмінностей між людьми у кожному конкретному суспільстві. Необхідно впорядкувати ці відносини між категоріями людей, розрізняються у багатьох аспектах.

Ще в давні часи вчені замислювалися над природою відносин між людьми, над нелегкою долею багатьох народів, над проблемою пригноблених і гнобителів, над справедливістю або несправедливістю нерівності.

В сучасному загальнонауковому лексиконі для характеристики диференціації суспільства крім терміна «клас» використовується поняття «страта» (від латинського - stratum) - Суспільний шар, група людей, об'єднана яких-небудь загальним соціальним ознакою (майновим, професійним, рівнем освіти і т.д.).

Страта - Це термін, яким і в соціології позначається соціальне розшарування. Як елемент соціальної структури страта за виробничими та іншого роду критеріями (зайнятість, доходи, побутові умови, освіта, психологічні риси, релігійні переконання, стиль поведінки і т.д.) визначає ті чи інші підходи в розумінні соціальної диференціації (стратифікації) суспільства.

Під соціальною структурою в даному випадку розуміється комплекс стійких і упорядкованих зв'язків між елементами соціальної системи, зумовлених відносинами класів і інших соціальних груп, поділом праці, характером різних соціальних інститутів.

В філософії та соціології соціальна стратифікація розглядається як поняття, позначає систему ознак і критеріїв соціального розшарування, нерівності в суспільстві, його соціальну структуру.

Таким чином, соціальна стратифікація виділяє класи, соціальні верстви і групи на основі таких ознак, як освіта, психологія, побутові умови, зайнятість, доходи і т.п. При цьому розрізняють «одновимірну стратифікацію», коли групи визначаються на основі якого-небудь одного ознаки, і «многоізмерімую стратифікацію », яка визначається сукупністю ознак.

Дослідження з соціальної стратифікації містять важливий фактичний матеріал про різноманітних відмінності в різних соціумах. Існує безліч стратифікаційних критеріїв, за якими можна ділити будь-яке суспільство. З кожним з них пов'язані особливі способи детермінації і відтворення соціального нерівності. Характер соціального розшарування і спосіб його затвердження у своєму єдності утворюють те, що називають стратифікаційних системою.

Коли заходить мова про основні типи стратифікаційних систем, зазвичай дається опис кастової, рабовласницької, станової і класової диференціації. При цьому одні дослідники ототожнюють їх з історичними типами суспільного пристрої, які спостерігаються в сучасному світі або вже безповоротно пішли в минуле, а інші дотримуються дещо іншого підходу, вважаючи, що будь-яке конкретне суспільство складається з комбінацій різних стратифікаційних систем і безлічі їхніх перехідних форм.

Теорії соціальної стратифікації тісно пов'язані з концепціями соціальної мобільності, згідно з яким існування нерівності в будь-якому суспільстві і більш-менш вільне переміщення людей в системі соціальної стратифікації відповідно до їх особистими здібностями і зусиллями, забезпечують стійкість соціальної системи.

Існують два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна. Під горизонтальної соціальної мобільністю, або переміщенням, мається на увазі перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні.

Під вертикальної соціальної мобільністю розуміються ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального шару в іншій. У залежності від напрямків переміщень існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і спадна, тобто соціальне піднесення і соціальний спуск. У відповідності з природою стратифікації є хто сходить і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не кажучи вже про інших, менш важливих типах.

Висхідні течії існують в двох основних формах: проникнення індивіда з нижньої пласта в існуючий більш високий пласт; створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи в більш високий пласт на рівень з вже існуючими групами цього шару. Відповідно і спадні течії так само мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої вихідної групи, до якої він раніше належав, інша форма проявляється в деградації соціальної групи в цілому, у зниженні її рангу на тлі інших груп або руйнуванні її соціальної єдності.

Соціальна мобільність може бути двох видів: мобільність як добровільне переміщення або циркуляція індивідів у рамках соціальної ієрархії і мобільність, що диктується структурними змінами (наприклад, індустріалізацією і демографічними факторами).

Деякі дослідники вказують, що під впливом сил зміни до стратифікаційних системах перш за все зростає соціальна диференціація. Передова технологія дає поштовх виникнення великої кількості нових професій. Індустріалізація приводить в більшу відповідність професіоналізм, підготовку та винагороду. Для індивідів і груп стає характерною тенденція до щодо стійким позиціях в ранжированого стратифікаційних ієрархії. У підсумку посилюється соціальна мобільність. Рівень мобільності зростає в основному внаслідок кількісного зростання професій в середині стратифікаційних ієрархії, тобто за рахунок вимушеної мобільності, хоча активізується і добровільна, тому що великої ваги набуває орієнтація на досягнення певного добробуту чи соціального статусу.

В вузькому сенсі можна сказати, що теорія соціальної стратифікації висуває концепції про поділ суспільства на страти та «вищі», «середні» і «нижчі» класи, а також визначає підходи до розуміння переходу індивідів і груп з однієї соціальної позиції в іншу.

Багато сучасні дослідники (і наша думка з ними в основному збігається) пропонують для аналізу російського суспільства застосовувати критерії соціальної стратифікації.

Так, наприклад, О.А. Раковська вважає, що страти - це групи людей, що розрізняються за трьома основними критеріями: за розміром власності та джерел доходів; по рівнем престижу професії, занять; за ступенем володіння владою в громадському поділі праці, причетні і непричетні до управління. Ці три ознаки, як вказує автор, лежать в основі всіх концепцій стратифікації у сучасній науці.

Список літератури

Вебер М. Вибрані твори. М., 1990.

Ленін В.І. Повне зібрання творів. Т. 39. М., 1981.

Маркс К., Ф. Енгельс. 2-е изд. Т. 10. М., 1984.

Руткевич М.Я. Соціальна поляризація// Соціологічні дослідження. 1992. № 9.

Словник іноземних слів/За ред. А.Г. Спіркіна та ін М., 1985.

Філософський енциклопедичний словник/За ред. Е.Ф. Губського, Г.В. Корабльова, В.А. Лутченко. М., 1999.

Філософський енциклопедичний словник/За ред. Е.Ф. Губського та ін М., 1998.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.skgtu.ru/