Вплив занять оздоровчою аеробікою на фізичне здоров'я
дівчаток 10-11 років в умовах дитячого будинку
Аспірантка Л.М. Беженцева
Заслужений працівник
фізичної культури Російської Федерації,
професор Ю.Т. Ревякін
Томський державний
педагогічний університет, Томськ
За
даними світової та вітчизняної статистики число дітей, що мають різні
відхилення в розвитку, різко зросла (І. Ю. Горська, Л. А. Суянгулова, 2000).
Основну
частина такої категорії дітей складають вихованці дитячих будинків, притулків,
будинків дитини. У цей час внаслідок склалися за останнє
десятиліття несприятливих соціальних і економічних умов в нашій країні
збільшилася кількість дітей, які потрапляють у такі установи [8].
Подібних
установ явно не вистачає, вони переповнені дітьми. Не випадково президентом
Російської Федерації перед віце-прем'єром В.І. Матвеенко поставлено питання про
завдання щодо попередження та профілактики безпритульності.
В
зв'язку з цим величезне значення набуває вирішення проблем корекційно-виховної
роботи (зокрема, засобами фізичної культури) з дітьми, виховувати
в дитячих будинках і мають відхилення в розвитку.
На
психічний і загальний розвиток таких дітей сильний вплив робить той факт,
що вони перенесли різного роду травми і насильства. Експериментальні дослідження
(І. В. Дубровіна, Е. А. Мінкова, М. К. Бердишевской, 1995; С. Н. Сатишевой, 1999)
підтверджують, що у дітей, що ростуть без піклування батьків, уповільнені темпи
психічного розвитку, низький рівень інтелектуального розвитку, спостерігаються
значні відхилення у поведінці, порушення соціалізації, що виражаються в
нездатність адаптуватися до незнайомої середовищі, нових обставин.
Для
багатьом з них характерна відсутність ціннісних орієнтацією, злодійство, жорстокість,
агресивність, лінь, брехливість, відсутність норм моралі і моральності. За
даними Т.І. Шульги і Л.Я. Оліференко (1998), до психотравмирующим факторів,
що викликають відхилення в психічному розвитку, яким діти піддалися в
умовах неблагополучних сімей, відносять:
--
шокові психічні травми, які сприяють втраті почуття безпеки (бійки,
пияцтво, побиття і т. п.);
--
постійні психотравмирующие ситуації, що сприяють прояву беззахисності
(протиріччя у вихованні, поява вітчима, мачухи, приміщення в дитячі
установи);
--
емоційні депривації.
Поряд
з цими відхиленнями для даної категорії дітей характерно: слабке фізичне
розвиток, низький рівень рухової підготовленості, особливо порушення
моторики (у більшості випадків у сфері координаційних здібностей - КС). У
дітей, що мають різні аномалії у розвитку, виникають труднощі при
виконання сложнокоордінационниє рухів, а також знижені швидкість і спритність
при виконання завдань, порушена здатність до ритмування і диференціювання
силових, тимчасових і просторових параметрів рухів (Г. В. Чирки-ну, 1969;
Е.М. Мастюкова, 1982, 1985; А.А. Дмитрієв, 1989; Т.Б. Філічева, 1997).
КС
- Одні з найбільш істотних складових елементів рухової функції. За
думку багатьох дослідників, вони є базою і створюють передумови
успішного формування і вдосконалення фізичних якостей (В. И. Лях, 1986;
І.І. Сулейманов, 1986).
Доведено,
що у дітей, які не мають відхилень у стані здоров'я і отримують
відповідне віком фізичне виховання, всі види базових КС розвинені
гармонійно. Діти з аномаліями у розвитку мають порушення в роботі аналізаторной
системи, наслідком цього є і відхилення у формуванні механізмів
координаційних проявів. На тлі низького функціонального стану
серцево-судинної та дихагельной систем діти з відхиленнями у розвитку погано
справляються з фізичними навантаженнями.
На
сьогоднішній день не існує єдиних принципів класифікації порушень у
розвитку. В.А. Лапшин і Б.П. Пузанова (1990) наводиться така
класифікація дітей з порушеннями у розвитку:
1)
діти з сенсорними порушеннями (порушення слуху та зору);
2)
діти з інтелектуальними порушеннями (розумово відсталі і діти з ЗПР);
3)
діти з порушеннями мови;
4)
діти з комплексними дефектами розвитку;
5)
діти з спотвореним розвитком.
На
Наразі вже є певний досвід застосування засобів і методів фізичної
культури в роботі з особами, що мають відхилення у розвитку, особливо в лікувальних
установах. Проводяться також дослідження приватних проблем адаптивної
p> 10,8 ± 0,18
1,3
0,3
<0,01> 0,01
ЧСС в спокої за 10 с, колич. ударів
25
12,7 ± 0,3
12,2 ± 0,22
0,5
<0,01
ЖЕЛ, мл
25
1570 ± 0,2
1580 ± 0,8
10
> 0,01
Таблиця 2. Динаміка показників загальної рухової
підготовленості дівчаток-сиріт 10-11 років за період педагогічного
експерименту
Контрольні вправи
n
Результати, X ± m
Абсолютний зсув
p
початкові
кінцеві
Стрибок у довжину з місця, см
25
147,6 ± 0,64
151 ± 1,06
3,4
<0,01
Вис на зігнутих руках, с
25
18,4 ± 1,16
25,1 ± 1,06
6,7
<0,01
Підняття тулуба з положення лежачи із зігнутими ногами
за 60 с, колич. раз
25
35 ± 0,7
40,6 ± 0,6
5,6
<0,01
Нахил тулуба вперед в положенні сидячи, см
25
14,9 ± 0,9
18,7 ± 0,41
3,8
<0,01
Таблиця
3. Динаміка показників психічних процесів у дівчаток-сиріт з відхиленнями у
розвитку
Показники
n
Результати, X ± m
Абсолютний зсув
p
початкові
кінцеві
Короткочасна пам'ять, колич. слів
25
5,7 ± 0,35
8,1 ± 0,22
2,4
<0.01
Стійкість уваги, бали
25
52,5 ± 0,8
56,6 ± 0,8
4,1
<0,01
Таблиця
4. Порівняльний аналіз показників психоемоційного стану випробовуваних за
період педагогічного експерименту
Показники
n
Результати, X ± m
P
Дівчата, що виховуються в сім'ях
Дівчата-сироти
Тривожність
25
7,8 ± 0,56
10 ± 0,27
<0,01
Фрустрація
25
7,7 ± 0,4
9,2 ± 0,56
> 0,01
Агресивність
25
11,5 ± 0,5
11,1 ± 0,57
> 0,01
Ригідність
25
10,8 ± 0,34
> 0,01
Аналіз
даних табл. 3 дозволяє говорити про вплив занять з використанням засобів
оздоровчої аеробіки та елементів художньої гімнастики на активізацію
короткочасної пам'яті та стійкості уваги у випробовуваних.
психоемоційний
стан дівчаток досліджувався за допомогою опитувальника Айзенка, що дозволяє
визначити рівень тривожності, агресивності, фрустрації і ригідності
Для
виявлення ефективності застосовуваних засобів, методів і педагогічних прийомів
на заняттях проводився повторний порівняльний аналіз динаміки показників
психоемоційного стану (тривожності, фрустрації, агресивності та
ригідності) дівчаток, котрі мають відхилення у стані здоров'я, і здорових
школярок такого ж віку, що виховуються в сім'ях (див. табл. 4).
Значні
зміни відбулися у показниках тривожності у дівчаток-сиріт: даний
показник знизився на 3 бали і наблизився до середнього значення (10), а
відмінності в групах виявилися статистично істотними (р <0,01). Це
говорить про те, що вихованки дитячого будинку за рівнем тривожності все-таки
помітно відрізняються від дівчаток, що виховуються в сім'ях. В інших
показниках великих відмінностей між групами випробуваних не спостерігається
(р> 0,01). Так, показник фрустрації у дівчаток-сиріт склав 9,2 бали (на
0,8 бала нижче середнього), а у дівчаток, що виховуються в сім'ях, - 7,7 бали;
на попередньому етапі дослідження цей показник був значно вищий у
дівчаток-сиріт. Також трохи знизилися, але залишилися на рівні вище
середнього показники агресивності, а відмінності в групах були недостовірними
(р> 0,01), як і на попередньому етапі дослідження.
Це
говорить про те, що даний показник важко піддається корекції через те, що
дівчинки, що виховуються в дитячому будинку, часто піддаються образам,
сваряться, тобто потрапляють у ситуації, що викликають негативні емоції, а це
веде до почастішання випадків прояву агресивності та грубого ставлення до
одноліткам.
Показники
ригідності в обох групах так само, як і на початку дослідження, суттєво не
розрізнялися (р> 0,01), але трохи знизилися, тобто дівчинки-сироти стали
більш впевненими у виконанні наміченого завдяки систематичних занять,
раціонального використання засобів, методів і педагогічних прийомів.
Таким
чином, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що
запропонована нами методика занять з використанням засобів оздоровчої
аеробіки та елементів художньої гімнастики не лише позитивно впливає на
рівень рухової підготовленості дівчаток-сиріт 10-11 років, а й
сприяє корекції їх психоемоційного і морфофункціонального стану
і підвищенню рівня розвитку психічних процесів.
Список літератури
1.
Ашмарін Б.А. Теорія і методика педагогічних досліджень. М., 1990
2.
Боброва Г.А. Художня гімнастика в спортивних школах М., 1974.
3.
Власова Т.А., Певзнер М.С. Про дітей з відхиленнями в розвитку. М., 1973.
4.
Іноземцева Е.С. Вплив занять фізичною культурою на рівень
психоемоційного напруження: Матер. IV міжнар. науково-практ. конф. Томськ,
2001, с. 165 - 167.
5.
Карпман В.Л. Спортивна медицина. М., 1980.
6.
Купер К. Аеробіка для гарного самопочуття. М., 1987.
7.
Лисицкая Т.С. Ритмічна гімнастика. - М.: ФиС, 1985.
8.
Сатишева С.Н. Компенсація відхилень і деформацій у психічному розвитку
вихованців дитячого будинку: Метод, керівництво для вихователів дитячих будинків.
Томськ, 1999.
9.
Черник Е.С. Фізична культура в допоміжній школі. М, 1997.
10.
Едвард Т. Хоули, Б. Дон Френкс. Оздоровчий фітнес. Київ, 2000.
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.sportedu.ru
