ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Тероризм
     

 

Кримінальне право і процес

Санкт-Петербурзький філія ім. В. Б. Бобкова

Російської митної академії

Кафедра Кримінально-правових дисциплін

Курсова робота.

за курсом: "Кримінальне право "

Тема:

« Тероризм. »

Виконав:

cтудент IVкурса заочного відділення

Юридичного факультету

Василенко В.В.

м. Санкт-Петербург

2002

План


Вступ.
Глава 1.
1. . Поняття тероризму
2. Об'єктивна сторона.
1.3. Суб'єктивна сторона.
1.4. Суб'єкт злочину.
1.5. Кваліфікуючі ознаки злочину.
Глава 2. Відмежування тероризму від суміжних кримінально-правових категорій.
Висновок
Бібліографія.

Вступ.

Одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки ігромадського порядку є тероризм. Його це швидкерозповсюдження і в Росії, і в країнах СНД багато в чому пов'язане зстрімким появою мафіозних угруповань, проникненням їх у сферилегального, напівлегального і нелегального бізнесу, суперечками і "розборками"на грунті розділу сфер впливу.

Тероризм нерідко називають глобальною проблемою сучасності, апрогнози вчених і практиків щодо подальшого розвиткутерористичної діяльності, особливо після подій 11 вересня 2001 р. в
Нью-Йорку і Вашингтоні, здаються не самими втішними.

Цій проблемі присвячено чимало досліджень як вітчизняних так ізарубіжних авторів, особливо їх число зросло в останні роки. Однакнезважаючи на гостроту проблеми і суспільну небезпеку тероризму, слідвідмітити, що межі даного поняття в літературі так розмиті, щоскладається враження про неможливість вироблення будь-яких конкретних заходівборотьби з ним. Причини цього бачаться в наступному.

Тероризм - складне і багатовимірне явище, що посягає на ті чи іншіохоронювані законом сфери життя людей різними способами. Це ускладнюєвироблення як загального поняття «тероризм», так і його відміннихознак.

Але при всій об'єктивної складності проведення досліджень у ційсфері існують ще й труднощі суб'єктивного характеру. У кримінально
-Правовому дослідженні В.П. Ємельянова, присвяченому проблемі тероризму якзлочину [1], автором проведено аналіз вітчизняної літератури останніхдесятиліть, що стосується даного питання. В результаті вивчення різнихлітературних джерел автор приходить до висновку, що всі дослідникитероризму - історики, політологи, психологи, журналісти і т.д. --розглядали це явище зі своєї точки зору, даючи поняттю «тероризм»власну інтерпретацію. Оскільки цим явищем займалися не тільки іне стільки юристи, то і в літературі стало панувати не стількиправове, скільки буденне його розуміння. Автори вітчизняних джерел,з одного боку, відносять до тероризму і бандитизм, і замовлені вбивства, іхуліганство, і змову з метою захоплення влади, і військові заколоти, і вуличнізаворушення, і пограбування банків і магазинів, та заподіяння тілеснихпошкоджень і т.д. тощо, що взагалі якось можна зв'язати з насильством, а зіншого боку, явно терористичні акти поряд з корупційними діяннямиі вищевказаним набором злочинних посягань відносять до різновидівбандитизму. На цьому тлі і в юридичній літературі інколи виникаютьпевні термінологічні неточності, тому одні дослідники невбачають різниці між тероризмом і агресією, інші - міжтероризмом і піратством, третє - між тероризмом і організованоюзлочинністю.

Ще однією проблемою при розробці поняття тероризму можна назвати
«Нашарування багатьох років ідейно-політичного протистояння» [2] двохсуспільно-політичних систем, коли під тероризмом, терористичноїдіяльністю тощо часто розумілося, з одного боку --комуністичний і національно-визвольний рух, а з іншого боку
- Підривна діяльність імперіалістичних держав та їх спецслужб.
Раніше в СРСР такого узагальненого поняття тероризму не було. У розділікримінальних кодексів союзних республік "Державні злочини" булисклади, які іменувалися "Терористичний акт" та "Диверсія",що передбачають відповідальність за вчинення цих злочинів тільки зантирадянським умислом, тобто з метою підриву, повалення або послабленняладу.

Сучасна практика боротьби зі злочинністю показує, що тероризмв його широкому розумінні й тлумаченні може відбуватися і не з прямимантидержавним умислом, а з іншими цілями. Саме таким і єзлочин, передбачений ст. 205 КК. [3] І хоча в даний часнеоборотні намітилися тенденції до деідеологізації міждержавнихвідносин, тим не менше минулі традиції дають про себе знати.

Таким чином, при розробці поняття тероризму важливо прагнути дотому, щоб його формулювання, по-перше, не давала приводу для політичнихспекуляцій, а по-друге, формально визначалася такими конкретнимиправовими ознаками, які не дозволяли б легко маніпулювати цимпоняттям і довільно вживати його, що дуже важливо не лише в науковомуобороті, а й у законотворчій діяльності, а також управозастосовчій практиці, оскільки термінологічний різнобій веде донегативних наслідків як в науці, так і в практиці боротьби ззлочинністю. «Недостатня увага до термінології, - відзначає
В. Н. Кудрявцев, - відсутність єдності в розумінні ... категорій утрудняє нетільки дослідницьку роботу, але й практичну діяльність юриста,перешкоджає використанню в галузі боротьби зі злочинністю сучасноїлічильно-обчислювальної техніки, строгих математичних методів ». [4]
У зв'язку з усім вищевикладеним дослідження явища тероризму, розробкацього поняття, встановлення специфічних кримінально-правових ознакзлочинів терористичного характеру є вкрай актуальним.
Правоохоронним органам та іншим організаціям, безпосередньо ведучимборотьбу з тероризмом потрібно мати чітке уявлення про те, що такетероризм і що таке злочину терористичного характеру
(терористичної спрямованості, з проявами тероризму), що міжними спільного і чим вони відрізняються один від одного, від інших злочинів зознаками тероризування та інших злочинів. Для цього необхідновстановити специфічні кримінально-правові ознаки злочинівтерористичного характеру, що дозволяють об'єднати їх в єдиний кримінально -правовий інститут на базі спільних рис, властивих об'єкту посягання,об'єктивної та суб'єктивної сторони даних злочинів.

Глава 1.

1.1. Поняття тероризму.

Розробка поняття тероризму - одна з найскладніших проблем світовоїнауки і практики боротьби зі злочинністю. За підрахунками різних авторівіснує від 100 до 200 понять тероризму, жодне з яких не визнанокласичним.

Тероризм як явище розглядається сучасною наукою в трьохаспектах:

1) як злочинне діяння,

2) як терористичні групи (організації),

3) як терористичні доктрини.

Слідом за В.П. Ємельяновим [5] ми будемо вважати визначальним у данійтріаді поняття тероризму як злочинного діяння, бо від того, що ми будеморозуміти під тероризмом в сенсі діяння, залежатиме і те, які групи
(організації) і які доктрини визнавати терористичними. У той же частероризм як злочинне діяння є різновидом кримінально-правовихкатегорій більш загального порядку, тому встановлення їх загальних рис івідмінностей - одне з головних завдань науки кримінального права.

У зв'язку з цим важливо визначити сутнісні характеристики власнетероризму, його структурні елементи як злочинного діяння і на ційоснові спробувати сформулювати його загальне поняття.

На основі аналізу наукової літератури, міжнародних документів ікримінального законодавства ряду країн В.П. Ємельянов виділяє чотиривідмітних ознаки, властивих тероризму як діяння. [6]

У першу чергу відмітною рисою тероризму він називає те, щотероризм породжує загальну небезпеку, що виникає в результаті вчиненнязагальнонебезпечним дій або погрози такими. Небезпека при цьому повинна бутиреальною і загрожувати невизначеному колу осіб.

Наступною відмінною рисою тероризму автор називає публічнийхарактер його виконання. Інші злочини зазвичай здійснюються безпретензії на розголос, а при інформуванні лише тих осіб, в діяхяких є зацікавленість у винних. Тероризм ж без широкоїрозголосу, без відкритого пред'явлення вимог не існує. Тому колими на практиці маємо справу з загальнонебезпечним діяннями незрозумілого походження, точим більше неясностей, тим менше ймовірність, що це акти тероризму.

Наступним відмітною і найважливішим ознакою тероризму єнавмисне створення обстановки страху, пригніченості, напруженості.
Причому створюється ця обстановка страху не на індивідуальному чивузькогруповим рівні, а на рівні соціальному і являє собоюоб'єктивно склався соціально-психологічний фактор, що впливає наінших осіб і змушує їх до будь-яких дій в інтересах терористівабо прийняття їх умов. Ігнорування зазначених обставин приводить дотому, що до тероризму деколи відносять будь-які дії, що породили страх інеспокій у соціальному середовищі. Однак тероризм тим і відрізняється відінших породжують страх злочинів, що тут страх виникає не сам пособі в результаті що отримали суспільний резонанс діянь і створюєтьсявинними не заради самого страху, а заради інших цілей, і служить своєріднимоб'єктивним важелем впливу, причому впливу цілеспрямованого, приякому створення обстановки страху виступає не як мета, а вяк засіб досягнення мети.
І ще однією характерною рисою тероризму автор називає те, що при йогоскоєне загальнонебезпечним насильство застосовується до одних осіб абомайна, а психологічний вплив з метою схилення до певногоповедінці виявляється на інших осіб, тобто насильство тут впливає на прийняттярішення потерпілим не безпосередньо, а опосередковано - через вироблення
(хоча й вимушено) вольового рішення самим потерпілою особою (фізичноюабо юридичним або групою осіб) внаслідок створеної обстановки страху івиражених на цьому тлі прагнень терористів. Саме для досягнення тогорезультату, який терористи прагнуть отримати за рахунок дій цихосіб, і спрямовується їх діяльність на створення обстановки страху шляхомвчинення або погрози вчинення загальнонебезпечним дій, що можуть призвести доневинних жертв та інших тяжких наслідків. При цьому вплив на осіб,від яких терористи бажають отримати очікуваний результат, може бути якпрямим, так і непрямим. Наприклад, вибухи в громадських місцях,вироблені націонал-сепаратистами, мають на меті спонукати до владизадоволенню будь-яких вимог, являють собою прямевплив, але ті самі дії, вчинені ким-то з метою породити унаселення недовіру до «партії влади» як «нездатною» навести лад, зтим, щоб на цьому тлі видавати обіцянки про поліпшення ситуації в регіоніабо країні, якщо громадяни віддадуть перевагу на виборах певнимкандидатам, є варіант непрямого впливу.
Таким чином, резюмуючи існуючі наукові положення і міжнароднийдосвід боротьби з тероризмом, виводиться наступне узагальнююче визначеннявласне тероризму як явища, вираженого в діянні: Тероризм - цепублічно чинені загальнонебезпечним діяння або погрози такими, спрямованіна залякування населення або якоїсь його частини, з метою прямого абонепрямого впливу на прийняття будь-якого рішення або відмова від нього вінтересах терористів. [7]

У КК РФ тероризм визначається наступним чином:

«Тероризм є вчинення вибуху, підпалу або інших дій,що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значної майновоїзбитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо цідії вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякуваннянаселення або надання впливу на прийняття рішень органами влади, атакож погроза вчинення зазначених дій з тією ж метою. »[8]

І так, як ми бачимо, тероризм - многооб'ектное злочин.

Він припускає наявність спеціальної мети залякування населення ітиску на органи влади шляхом застосування крайніх заходів насильства або загрозизастосування таких заходів для досягнення потрібних злочинцям результатів
(дезорганізація роботи органів влади, отримання поступок з боку владиі т.д.). [9]

Об'єктом злочину є громадська безпека в широкомусенсі цього слова. Своїм загрозливим впливом тероризм звернений або доширокому і, як правило, невизначеному колу громадян, часом населеннюцілих міст і адміністративних районів, або конкретних посадовихособам та органам влади, наділених правом приймати організаційно -управлінські рішення.

Додатковими об'єктами можуть бути власність, життя, здоров'ягромадян, їх майнові та політичні інтереси і т.п.

1.2. Об'єктивна сторона.

Об'єктивна сторона полягає у скоєнні вибуху, підпалу та іншихдій. [10]

Під іншими діями, крім вибухів і підпалів, слід розуміти будь-якідії, здатні спричинити зазначені в ст. 205 КК наслідки.

Зокрема, до них можуть належати: руйнування системиенергопостачання та життєзабезпечення населених пунктів і підприємств,зараження місцевості радіоактивними чи отруйними речовинами,поширення епідемій та епізоотій, пристрій аварій, затопленнямісцевості і т.д.

Диспозиція даної статті не містить дійсного заподіяннязазначених наслідків, а тільки передбачає створення небезпеки їхнаступу. Мова йде про те, що сам вибух чи підпал, навіть якщо він бувлокалізована і тяжкі наслідки не настали, представляє закінченийсклад злочину, якщо створена реальна небезпека загибелі людей,заподіяння значної шкоди майну яких інших суспільно небезпечнихнаслідків, наприклад загибель природних багатств, земельних та воднихресурсів, отруєння повітря і т.п., тому склад даного злочинує усіченим.

Реальність небезпеки настання зазначених наслідків оцінюється наоснові наявних матеріалів про час, місце, обстановці, способіскоєне загальнонебезпечним діянь, експертних оцінках і вплив на механізмзлочинного посягання інших привхідних, іноді випадковихобставин (скупчення людей, техніки, транспортних засобів тощо) [11]

Стосовно до ст. 205 КК поняття значної майнової шкодине пов'язане з певною вартістю. Визначальним є, наскількизнищення і пошкодження цього майна, або загроза такого знищення,здатні вплинути на свідомість населення, або на дії органів влади.
Ця ознака має застосовуватися при порівняно обмеженою цінностімайна в залежності від того, наскільки загрозливим є спосібзнищення. Наприклад, вибух у громадському місці автомобіля з метоюдомогтися від влади певних дій має кваліфікуватися заст.205 КК, в той же час спалення валютних цінностей, що відповідаютьвартості цього автомобіля, з тією ж метою за певних обставинмає кваліфікуватися за ст. 167 КК.

Під іншими суспільно небезпечними наслідками слід розумітизаподіяння шкоди здоров'ю людей, тривале порушення роботи підприємств,громадського транспорту, зв'язку, значне зараження місцевості,дезорганізація роботи органів влади та ynpaвленія і т.д. [12]

Поряд з реальними діями, перерахованими вище, об'єктивнасторона охоплює як закінченого злочину і сам факт загрозивчинення перерахованих вище дій. [13]

Загроза здійснити акт тероризму тягне за собою відповідальність,передбачену ст. 205 КК, незалежно від можливості її реалізації, атакож від наміру особи привести її у виконання. Треба тільки, щоб таказагроза викликала у влади і населення побоювання її здійснення.

Загроза може бути відкритою або анонімною, вона може бути звернена якдо громадськості, так і до державних установ. Для кваліфікаціїзлочини не має значення форма її розповсюдження: усно, письмово,за допомогою телефону, радіозв'язку, засобів масової інформації, листівок,написів на стінах і т.д. Як правило, в загрозі дол?? ни бути два елементи:характер суспільно небезпечних дій, здійсненням яких загрожують, атакож мотиви і цілі їх здійснення (зазвичай вимога здійснити ті чи іншідії). [14]

Оскільки метою загрози, як і взагалі реального тероризму, єзалякування людей або вплив на органи влади, даний злочинвважається закінченим з моменту її (загрози) об'єктивізації, тобто коли вонадосягла відповідних адресатів. У цьому випадку не має значення, бажалиЧи насправді загрозливі особи привести її у виконання, важливо,щоб вона за своїм змістом та характером могла здатися адресатуреальною.

Об'єктивна сторона тероризму багато в чому ідентична диверсії (ст. 281
КК), відмінність полягає в меті злочинів. Обидва злочини скоюються зпрямим умислом, але при тероризмі особа домагається порушення громадськоїбезпеки, залякування населення або надання впливу на прийняттярішень органами влади, а при диверсії умисел спрямований на підривекономічної безпеки та обороноздатності Російської Федерації. [15]

1.3. Суб'єктивна сторона.

З суб'єктивної сторони даний злочин може бути зовсімтільки з прямим умислом: суб'єкт усвідомлює, що він здійснює підпал, вибух,використовує руйнівні і вражаючі живу силу кошти, і бажає цього,причому, переслідуючи спеціальну мету - порушити громадську безпеку.

Якщо особа, здійснюючи акт тероризму, бажає загибелі людей абосвідомо допускає такі наслідки, то його дії підлягаютькваліфікації за сукупністю ст.105 і 205 КК. [16]

1.4. Суб'єкт злочину.

Суб'єктом даного злочину можуть бути будь-які особи, які досягли 14років. [17]

Встановивши вікову межу кримінальної відповідальності у 14 або 16років, законодавець виходив з презумпції, що неповнолітній, який досягданого віку, здатний усвідомлювати суспільну небезпеку вчиненихдій і керувати своєю поведінкою. Однак це опровержімая презумпція.
Вже у ст. 392 УПК регламентувалося, що при наявності даних про розумовувідсталості неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням,повинно бути виявлено, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїхдій. Ситуація, коли неповнолітній, який досяг віку кримінальноївідповідальності, внаслідок відставання в психічному розвитку, не пов'язанийз психічним розладом, під час вчинення суспільно небезпечногодіяння не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільнунебезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, отрималакримінально-правове вирішення тільки в ч. 3 ст. 20 КК (1996 р.), згідно зякому подібне особа не підлягає кримінальній відповідальності. [18]

1.5. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Частина 2 ст. 205 КК передбачає тероризм, здійснений приобтяжуючих обставин: а) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою [19].

Злочин визнається вчиненим групою осіб за попередньоюзмовою, якщо в ньому брали участь особи, заздалегідь домовилися про спільнескоєнні злочину.

Під попередніми угодою розуміється змову до початку виконаннядій, що становлять об'єктивну сторону злочину, тобто до початкувиконання діянь, передбачених статтею Особливої частини КК, хоча боднією особою.

Співучасть з попередньою змовою має місце, коли учасникидомовляються про спільне вчинення злочину (ч. 2 ст. 35). Урезультаті змови співучасникам стають відомі не лише загальнівідомості про злочин, що готується, а й деякі обставини їхмайбутньої злочинної діяльності. Змова може бути у словесній, письмовійформі. Дуже рідко співучасники досягають угоди в результатіконклюдентних дій (мовчазна згода).

Для даного різновиду співучасті змову характеризується найчастішез'ясуванням об'єкту і предмету злочину, іноді способом посягання,що не може свідчити про міцних зв'язках; [20] б) неодноразовість злочинів.

Неодноразовість означає, що суб'єкт здійснює два або більше актатероризму послідовно або одночасно бере участь в таких актах дваабо більше рази; [21]

Неодноразовість злочинів визнається вчинення двох або більшезлочинів, передбачених однією статтею або частиною статті цього
Кодексу. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різнимистаттями цього Кодексу, може визнаватися неодноразовим у випадках,передбачених відповідними статтями Особливої частини цього
Кодексу (ст.16 ч.1).

Неодноразовість злочинів - це система стійких зв'язків, якамає своєрідну структуру, що складається, як правило, з тотожних, а вокремих випадках - і з однорідних злочинів; [22] в) із застосуванням вогнепальної зброї.

Зброя може використовуватися як для безпосереднього виконаннятерористичного акту, так і для усунення перешкод здійснення актутероризму в інший спосіб.

У цьому сенсі як застосування вогнепальної зброї маютькваліфікуватися демонстративна стрільба, загроза відкрити стрілянину полюдям, тому що такі дії пригнічують волю до опору актутероризму.

Разом з тим не утворює кваліфікуючої ознаки застосування зброї зметою уникнути затримання після здійснення акту тероризму. [23]

Якщо застосування зброї супроводжувалося людськими жертвами, товчинене слід кваліфікувати за ст.205 КК і за відповідними статтямиглави про злочини проти особи (вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і т. д.). [24]

Частина 3 статті застосовується в тих випадках, коли: а) теракт здійснений організованою групою.

Організована група є більш небезпечним різновидом співучастіз попередніми угодою. Під організованою групою розуміється дваабо більше число осіб, які попередньо зорганізуватися для здійсненняодного або декількох злочинів. Цією різновиди співучастівластивий професіоналізм і стійкість. Найчастіше трапляються злочиниорганізованою групою в економічній сфері.

Організована група характеризується обов'язковими ознаками, дояких слід віднести попередня змова і стійкість.

Під стійкістю організованої групи розуміється наявність постійнихзв'язків між членами та специфічних методів діяльності з підготовки абовчинення одного або декількох злочинів. Стійкість організованоїгрупи передбачає попередню домовленість і соорганізованность.
Цей різновид на відміну від співучасті з попередньою змовою групиосіб відрізняється більшим ступенем стійкості, узгодженості міжучасниками. Членами організованої групи можуть бути особи, якібрали участь у розробці плану вчинення злочину або ж особи, якізнали про план і активно виконували його. Діяльність організованої групинайчастіше пов'язана з розподілом ролей, але це зовсім не виключає ісоісполнітельство. Як правило, ретельна організація таких групоб'єднує велику кількість людей, що працюють в органах державногоуправління, керівників підприємств, працівників торгівлі і т. д. Все цеобумовлює стійкість організованої групи. [25] б) дії терористів спричинили по необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки.

Під іншими тяжкими наслідками розуміється загибель з необережностілюдей або заподіяння з необережності тяжкої шкоди здоров'ю двох абобільше осіб, епідемії, непоправної шкоди природним об'єктам, загибельпам'яток історії та культури, знищення важливих народногосподарськихоб'єктів, що відбилося на економічної безпеки та обороноздатностікраїни, і т.д. [26]

Однак необхідно визнати, що вибух чи підпал житлового будинку,адміністративних будівель і більшості інших споруд супроводжуєтьсяреальною небезпекою загибелі людей і виконавці цього злочину проце, як правило, знають або не можуть не знати. Тому видається, щов більшості випадків у їхніх діях вбачається якщо не пряма, тонепрямий умисел. У зв'язку з цим тероризм, що спричинив людські жертви
(наприклад, вибух універмагу, вокзалу, установи), в більшості випадківза наявності жертв необхідно кваліфікувати за сукупністю ще й за ст.
105 КК як вбивство, принаймні, з непрямим умислом. [27]

Глава 2.

Відмежування тероризму від суміжних кримінально-правових категорій.

Генетично близький до тероризму, але все ж таки не збігається з ним,терористичний акт. У багатьох випадках їх співвідношення нерідкопредставляється як частина і ціле, особливо, коли справа стосуєтьсяреально скоєних насильницьких актів, оскільки для визнання діяннятерористичним актом не обов'язково, щоб воно було скоєно загальнонебезпечнимспособом, що загрожують заподіянням шкоди необмеженому колу осіб абонастанням інших тяжких наслідків. Виходить, що для терористичногоакта обов'язковими є всі ознаки тероризму, за виняткомперший - створення спільної небезпеки, хоча і його присутність не виключається.

У цьому зв'язку, наприклад, лише незначна частина скоєних удореволюційної Росії народниками, анархістами, есерами терористичнихактів можна віднести до актів тероризму, оскільки в переважній своїйЗдебільшого це були цілеспрямовані дії у відношенні конкретних осібспособами, які реально не боліли і не могли завдати шкодиоточуючим. Проте всі вони були вчинені з претензією на широкого розголосу,спрямовані на залякування представників владних структур з метоюзміни існуючих у країні політичних і соціальних інститутів. [28]

Однак тероризм не завжди являє собою як би особливий випадоктерористичного акту, оскільки, по-перше, тероризм може виражатися нетільки в насильницьких діях, що призвели до реальні наслідки, а й узагрозі здійснення таких дій, тобто в цій частині смислове наповненнятерміна «тероризм» виходить за рамки поняття «терористичний акт»,змістом якого охоплюються лише реально що відбулися насильницькідії, а не загроза їх вчинення, по-друге, насильницькі дії ізагрози такими при вчиненні тероризму спрямовані у відношенніневизначеного кількості невинних жертв, тоді як жертва насильства прискоєння терористичного акту суворо персоніфіковане; по-третє,тероризм відбувається завжди загальнонебезпечним способом (вибухи, підпали ітощо) та тягне за собою не тільки невинні жертви, а й матеріальної шкоди,а терористичний акт - як правило, способом, небезпечним лише дляконкретної особи, але не для оточуючих. Хоча, терористичний акт і акттерроріхма за певних умов можуть і збігатися за обсягом, вЗокрема, у разі вчинення терористичного акту загальнонебезпечним способом,в результаті чого терористичний акт набуває також і риси тероризму.

Серед однорівневих з тероризмом діянь як міжнародногохарактеру, так і внутрішньодержавного значення найбільш часто маютьсхожість з ним з тих чи інших окремими ознаками такі, як диверсія,дії, спрямовані на насильницьку зміну або поваленняконституційного ладу або на захоплення державної влади тощо, якінерідко в літературі розглядаються як прояви тероризму, що навряд чиправильно, тому що всі ті діяння мають відмінні риси самостійнихзлочинів.

З ряду об'єктивних ознак тероризм виявляє багато схожості здиверсією. Відповідно до ст. 281 КК РФ диверсією визнається вчинення вибуху,підпалу або інших дій, спрямованих на руйнування або пошкодженняпідприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв'язку, об'єктівжиттєзабезпечення населення з метою підриву економічної безпеки іобороноздатності Російської Федерації.

У зв'язку з цим виникає необхідність у детальному обмеженнятероризму від диверсії. Їх основні відмінності, як видається,полягають в наступному: по-перше, якщо диверсія, об'єктивно виражаєтьсялише у скоєнні вибухів, підпалів та інших загальнонебезпечним дій, тотероризм подібними діями не вичерпується і включає в себе такожзагрозу такими, а якщо розглядати тероризм як явище в самому широкомусенсі, то сюди можна включити і інші насильницькі дії (вбивства,викрадення дітей і т.д.) і загрози їх здійсненням; по-друге, якщо привчиненні диверсії дії винних спрямовані на самопрічіненіе того чиіншої шкоди (руйнування або пошкодження підприємств, будівель, споруд,об'єктів життєзабезпечення населення, масові отруєння і т.д.), то привчиненні тероризму - на залякування населення або його частини, створення іпідтримка обстановки страху; по-третє, метою диверсійних актів єослаблення держави, підрив її економічної безпеки іобороноздатності, дестабілізація діяльності державних органів абосуспільно-політичної обстановки, тоді як цілі актів тероризмуполягають у наданні впливу на прийняття будь-якого рішення або відмова віднього; по-четверте, диверсанти діють таємно і не афішують своюдіяльність, тоді як терористи зазвичай діють відкрито,демонстративно, з пред'явленням своїх вимог і амбіцій.

З тероризмом нерідко плутають і дії, спрямовані нанасильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захопленнядержавної влади.

Від акту тероризму слід відрізняти також скоєне загальнонебезпечнимдій на грунті хуліганських спонукань. Основна відмінність тут можнаугледіти по мотивації та цілям злочинного посягання.

Хуліганський мотив полягає в прагненні винного відкритопротиставити себе, свою поведінку громадському порядку, суспільнимінтересам, показати свою зневагу до оточуючих, проявити цинізм,жорстокість, зухвалість, учинити буйство і безчинство, показати грубу силуабо продемонструвати п'яну завзятість і таким чином познущатися надбеззахисними, виявити своє «перевагу» над іншими громадянами. [29] Уцій частині хуліганський мотив в значній мірі сходження з терористичноюспрямованістю діяння, але на відміну від актів тероризму, для якиххарактерна мотиваційна докладність, конкретність, визначеність,хуліганських спонукань властива деяка легковажність і нікчемність.

За зовнішніми ознаками тероризм може мати спільні риси з умиснимвбивством, скоєне способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Даний видумисного вбивства має місце тоді, коли для позбавлення життяпотерпілого винний обирає такий спосіб, який створює реальнунебезпеку для життя інших осіб.

Реальна небезпека для життя людей створюється і при акт тероризму,який як структурного елементу може включати в себе і вчиненнядій, що ведуть до загибелі людей внаслідок загальнонебезпечним способомнасильницького акту, однак при тероризмі позбавлення життя одного абокількох людей яким би то не було способом не становить цільовуспрямованість дій винного, тоді як при навмисному вбивствізагальнонебезпечним способом позбавлення життя потерпілого є той основнийрезультат, до якого прагне винний, обравши настільки небезпечний спосібскоєння вбивства.

Вбивство лише тоді приймає терористичний характер, коли служитьзасобом залякування та впливу на кого-небудь з метою коригуванняповедінки в інтересах винних.

І звичайно ж, чималу складність являє собою обмеженнятероризму, сполученого з вимогами матеріального характеру, відвимагання, сполученого з вимогами матеріального характеру, відвимагання, сполученого з загальнонебезпечним діяннями або погрозамитакими.

В основному їх відмінність полягає в тому, що дії терористівносять публічний характер, тоді як вимагачі намагаються діятиконфіденційно, без зайвого розголосу. Відповідно і обстановка страхутерористами створюється на соціальному рівні і служить засобом залякуванняневизначено великої кількості людей, тоді як при вимаганнізалякування здійснюється на індивідуальному чи вузькогруповим рівні.

Висновок

Більш детальне розмежування тероризму з суміжними злочинамиможливе на основі вивчення ознак відповідних складів,що існують в кримінальному законодавстві, а це, у свою чергу,пред'являє особливі вимоги до вновь вводиться в кримінальні кодекси складутероризму, який в повній мірі повинен відобразити сутнісні характеристикитероризму і органічно властиві йому складові елементи і не утримувати всвоєї конструкції ознак інших злочинів, що вже знайшли закріплення вчинному кримінальному законодавстві.

Дослідження в цьому напрямку нерідко спираються лише нанаціональне кримінальне право, що при порівнянні різних нормативнихджерел між собою, а також до законодавства інших державвиявляє більше відмінностей, чим схожість, при цьому такими категоріями, як
«Тероризм», «терористичний акт», «терористична акція»,
«Злочини терористичного характеру (терористичноїспрямованості) »в різних країнах надається далеко не ідентичнаінтерпретація і не однакове смислове наповнення.

Такий стан настійно диктує необхідність осмислення новихаспектів проблеми, проведення порівняльного аналізу антитерористичногозаконодавства різних держав та пошуку шляхів до однаковомувживання зазначених категорій у національних джерелах, а також дозближення національних законодавств. Це особливо важливо в сучаснихумовах, коли активно відбувається інтернаціоналізація злочинності, щовимагає в свою чергу, і інтернаціоналізації кримінального права.

Це вимагає формування нового наукового напрямку, що базуєтьсяна порівняльно-правовому дослідженні антитерористичногозаконодавства і пропонує шляхи і засоби за його зближення іуніфікації.

Бібліографія.

1. Конституція Російської Федерації: Офіційний текст станом на 1 лютого 2000р. - СПб.: Издат. Будинок А. Громова, 2000.

2. Коментар до Кримінального кодексу Російської Федерації: Науково-практичний коментар/Відп. ред. В. М. Лебедєв. - М.: Юрайт-М, 2001.

3. Коментар до Кримінального кодексу Російської Федерації. Під загальною редакцією Генерального прокурора Російської Федерації, професора

Ю. И. Скуратова. - М.: Видавнича група ИНФРА * М - НОРМА, 1996.

4. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник для вузів. - М.: Видавнича група ИНФРА * М - НОРМА, 1998.

5. Емельянов В.П. Тероризм і злочини з ознаками тероризування: кримінально-правове дослідження. - СПб.: Видавництво «Юридичний центр

Прес», 2002.

6. Даньшин І.М. Відповідальність за хуліганство за радянським кримінального права. Харків, Вид-во Харківського ун-та, 1971.

-----------------------< br>[1] див. Емельянов В.П. Тероризм і злочини з ознакамитероризування: кримінально-правове дослідження. - СПб.: Видавництво
«Юридичний центр Прес", 2002.
[2] ЗмеевскійА., Тарабаринов В. Тероризм. Потрібні скоординовані зусиллясвітового співтовариства// Міжнародне життя. 1996. № 4 с.15, цит. по:
Емельянов В.П. Указ.соч. с.11.
[3] Кримінальне право. Особлива частина. Підручник для вузів. - М.: Видавничагрупа ИНФРА * М - НОРМА, 1998. С.372.

[4] Кудрявцев В.Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. - 2-е изд.,перераб. и дополн. М.: Юрист, 1999.с.68.
[5] див Емельянов В.П. Указ.соч.

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.7 of 10 on the basis of 1809 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены. DMCA.com Protection Status