дивитися на реферати схожі на "Типи і форми держави"

ПЛАН.

ВСТУП.

1. ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВ.

2. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ.

3. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО ПРИСТРОЇ.

4. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ.

ВИСНОВОК.

Введення

Сьогодні, мабуть, немає більш спірного питання в політичній науці, ніжпитання держави, його природу і ролі у суспільному житті.
Держава - це перш за все історично сформовані, свідомоорганізована соціальна сила, що керує суспільством. Це фактичноперша свідомо створена суспільством і планомірно функціонуючаорганізація, що надає величезний вплив на життя індивідуумів,соціальних груп і всього суспільства. А з цієї вихідної функції - керуватисуспільством - ідуть інші риси держави. Управління суспільством --управління певною масою людей, на якій і можуть бутипоширені державні управлінські функції.
Традиційно вітчизняна теорія держави і права з цією метою виділяєу формах держави три основних, взаємозалежних блоки:форму правління, форму національного та адміністративно-територіальногоустрою, політичний режим.

Особливості держави конкретного історичного періоду визначаютьсястаном і рівнем розвитку суспільства. При незмінності формальнихознак (території, публічної влади, суверенітет) держава поміру суспільного розвитку зазнає серйозних змін.
Особливості історичних періодів (етапів, епох) у розвиткудержавно-організаційного суспільства у різних народів у різнийісторичний час дозволяють проте виявити суттєві загальні риси
, Характерні для всіх держав даного періоду. Перші спроби такогоузагальнення, незважаючи на відсутність історичного досвіду державногобудівництва, були зроблені Аристотелем і Полібієм.
Аристотель вважав, що основними критеріями розмежування державє:
1. Кількість пануючих в державі
2. Здійснювана державою мета.
За першою ознакою він розрізняв правління одного, правління небагатьох,правління більшості. За другий ознакою всі держави ділилися направильні (у них досягається загальне благо) і неправильні (в нихпереслідуються приватні цілі). Відволікаючись від конкретних умов того часу
, Аристотель вважав головна відмінність держав в тому, яке міроюдержава забезпечує свободу і особисті інтереси кожного.
Полібій говорив, що розвиток держави, зміна його типів
(різновидів) - природний процес, обумовлений природою.
Держава розвивається по нескінченному колу, який включає фазизародження, становлення, занепаду і зникнення. Ці фази переходять один віншу, і цикл повторюється знову. Історія підтверджує, що циклічність урозвитку державно-організованого суспільства - закономірний процес.
Тим не менше, головне в поглядах Полібія полягає в тому, що за основузміни циклів у розвитку держави він брав зміни у співвідношеннідержавної влади і людини.
Різноманітність наукових підходів в оцінці цього надзвичайно складного інеоднозначного суспільного явища стало основою об'єктивноїконцептуального плюралізму типології держав. Марксистсько-ленінськатипологія держави і права базується на категорії суспільно -економічної формації.
Формація - історичний тип суспільства, заснований на певному способіпрізводства. Рівень розвитку продуктивних сил визначає матеріально -технічну базу суспільства, а виробничі відносини, що складаютьсяна однотипної формі власності на засоби виробництва, складаютьекономічний базис суспільства, якому відповідають певніполітичні, державно-правові та інші надбудовні явища.
Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається врезультаті зміни віджилих форм виробничих відносин і заміни їхновим економічним ладом. Якісні зміни економічного базисузакономірно тягнуть за собою корінні перетворення в надбудові. Цейпринцип покладено в основу марксистсько-ленінської типології держави іправа.
Історичний тип держави, згідно з марксистсько-ленінської теорії,висловлює єдність класової сутності всіх держав, що володіють загальноюекономічною основою, зумовленої пануванням даного типувласності на засоби виробництва. Єдність економічного ладурізних країн проявляється в панівний тип власності на засобивиробництва, а отже, в економічному панування певногокласу (класів). Тип держави визначається на підставі того, якийекономічний базис це держава захищає, інтересам якогопануючого класу воно служить. При такому підході державанабуває суто класову визначеність, виступаючи як диктатуриекономічно пануючого класу.
Формаційний критерій, який лежить в основі марксистської типологіїдержави, виділяє три основні типи експлуататорських держави:рабовласницьке, феодальне і останній - соціалістичне, яке,теоретично, в найближчій історичній перспективі мало бперерости в громадське комуністичне самоврядування.
Перелічимо основні характеристики різних типів держав, що виділяютьсяна підставі цієї концепції.
Рабовласницький тип держави - історично перший державно -класова організація суспільства. За своєю сутністю рабовласницькедержава - організація політичної влади пануючого класу врабовласницької обшественно-економічної формації. Найважливіша функціяцих держав - захист власності рабовласників на засобивиробництва, у тому числі на рабів.
Феодальний тип держави - результат загибелі рабовласницького ладу івиникнення феодальної суспільно-економічної формації. Такедержава, згідно марксистський теорії, є зброя класовогопанування кріпосників - поміщиків, головний засіб захисту становихпривілеїв феодалів, гноблення і придушення залежного селянства.
Буржуазний тип держави приходить на зміну феодальній державності.
Даний тип держави функціонує на базі виробничих відносин,заснованих на капіталістичної приватної власності на засобивиробництва та юридичної незалежності робітників від експлуататорів.
Соціалістичний тип держави виникає в результаті соціалістичноїреволюції, що ми руйнуємо відносини приватної власності ізасновану на даних відносинах державну машину. Соціалістичнедержава - знаряддя політичної влади трудящих мас (класів),виражає інтереси трудового народу, забезпечує захист і розвитоксоціалістичного суспільства.
Соціалістичний тип права - це вищий тип правової системи суспільства,діаметрально протилежний всіма типами експлуататорського права.
Соціалістичне право зводить у закон волю трудящих мас, служитькласовим регулятором суспільних відносин. У міру переходусоціалістичного суспільства до вищої, комунізму, держава і право увсіх своїх елементах і ознакахпоступово переростають у систему громадського комуністичногосамоврядування і соціальних норм комуністичного гуртожитку.
У марксистському розумінні історичний тип держави визначаєтьсязалежністю класового змісту державної і правової організаціїсуспільства від типу економічного базису класового суспільства. У зв'язку з цимвводиться поняття перехідної державності.
Перехідна держава - є державність, що виникаєв результаті національно - визвольної боротьби залежних народів іщо спирається на різнотипні виробничі відносини. Надалі, замірою переваги панівної форми власності, подібні державиповинні приєднатися до певного історичного типу держави,капіталістичного чи соціалістичного. Багатоукладність економіки припереважання примітивних форм власності (родоплемінної,напівфеодальної, змішаної, капіталістичної з елементами громадськоївласності) - економічна основа цих держав.
Концепцію перехідного держави розробив В. І. Ленін. У контекстірозвитку класової боротьби він зробив висновок про можливість переходу окремихкраїн до соціалізму, минаючи капіталістичну стадію.
Головним завданням держави соціалістичної орієнтації вважалося створенняекономічних, соціальних, політичних, ідеологічних, культурнихпередумов для переходу до соціалізму.
Держави капіталістичного шляху розвитку по мірі формуваннявиробничих відносин повинні перейти до буржуазного типу держави.
Першопричина зміни історичних типів держав вважається соціально --економічний розвиток суспільства. Соціальна революція знищує старусуспільну систему і кладе початок панування нового способу виробництва
, Нових виробничих відносин, яким відповідає новий типдержавності і права. Зміна одного історичного типу державиіншим відбувається в результаті соціальної революції.
Зміна історичних типів держав неминуче тягне за собою ліквідаціюзастарілої державної машини і створення нового механізму держави,що відповідає новим умовам соціально - економічного розвитку суспільства.

Наступність між історичними типами держав полягає,головним чином, у використанні структури, форм і методів організаціїдержавної влади минулого, які у своєму розвитку відображаютьзагальнолюдський прогрес і в меншій мірі залежать від конкретної сутностідержави.

Найбільш чітко риси наступності простежуються основоположникамимарксизму - ленінізму в експлуататорських типах держав, які ріднитьїх загальна експлуататорська сутність, необхідність встановленнядержавності, що дозволяє тримати в покорі переважнабільшість населення країни. Одночасно підкреслюється, щоспадкоємний зв'язок при зміні історичних типів держави і права по -різному проявляється і при переході від експлуататорського суспільства досоціалізму.

Аналізуючи всі відомі експлуататорські типи держав, марксистсько --ленінська теорія виділяє їх наступні загальні ознаки:
1. Усі ці держави є політичною надбудовою над такими виробничими відносинами, які базуються на приватній власності та експлуатації людини людиною.
2. Вони представляють організацію політичної влади експлуататорів, яка пригнічує більшість населення.
3. Всі експлуататорські держави стоять над суспільством і все більш відчужують себе від нього.
4. В міру зростання нестійкості експлуататорської соціально - економічної системи і загострення класової боротьби, політична влада в цих державах концентрується в руках все зменшується, незначної частини людей.
На відміну від експлуататорських держав соціалістична державапредставляє собою організацію політичної влади трудящих. Звідсиосновні риси держави соціалістичного типу:
1. Всі держави даного типу базуються на суспільній власності на знаряддя і засоби виробництва, на відносинах товариської взаємодопомоги співробітництва вільних від експлуатації людей.
2. Соціалістична держава - це політична організація переважної більшості населення, а в міру подолання класових антагонізмів, і всього народу.
Класово - формаційний підхід до типології держав до останнього часубув єдиним. Типом держави називається «сукупність держав,що розвиваються в рамках однієї і тієї ж суспільно - економічної формаціїкласового суспільства і що характеризуються єдністю класової сутності іекономічної основи »1. «Історичний

1Основи теорії держави і права, М., 1982. С.23

тип держави (або права) це сукупність найбільш істотнихознак, властивих державам (або правовим системам) єдиноїсуспільно - економічної формації 1. Тип держави визначаєтьсяекономічним ладом класового суспільства, що відповідає йому класовоїструктурою, експлуататорської або неексплуататорской природою класовихвідносин та його класової сущностью.2

Так, Г. Елінекс писав, що "незважаючи на постійний розвиток іперетворення, можна, однак, встановити деякі міцні ознаки,що додають певної держави або групи держав на всьомупротягом їх історії риси певного типу 3. «Він поділяє вседержави на два типи: ідеальний і емпіричний. Ідеальний тип - цемислиме держава, яка в реальному житті не існує. Ідеальномудержаві протиставляє емпіричний, який виходить врезультаті порівняння окремих, реально існуючих держав один зодним.

Англійський вчений А. Тойнбі розвинув і конкретизував поняттяцивілізації, під яким він розумів щодо замкнуте і локальнестан суспільства, яке відрізняється спільністю культурних, економічних,географічних та інших факторів.
Цивілізований підхід:

По-перше, при аналізі економічного базису випускати з видуважливий фактор, як багатоукладність.

По-друге, при формаційному розгляді структури класовогосуспільства їх соціальний склад значно звужується, тому що в основномувраховуються тільки класи антагонізми.

По-третє, формаційний підхід обмежує аналіз культурно --духовного життя суспільства навколо тих ідей, уявлень і цінностей,які відображають інтереси основних антагоністичних класів.
Основна відмінність поняття "цивілізація" від поняття формація полягає вможливості розкриття сутності будь-якої історичної епохи через людину,через сукупність пануючих у даний період уявлень кожноїособи про характер громадського життя, про цінності і цілі їївласної діяльності. Людина при такому підході стоїть в центрі вивченняминулого і сьогодення суспільства як справді творча і конкретнаособистість, а не як класово-знеособлений індивід.
Цивілізований підхід дозволяє, таким чином, бачити в державі нелише інструмент політичного панування експлуататорів, над

1 Теорія держави і права. М., 1985. с.82
2 Теорія держави і права. М., 1985. с.41
3 Еллінек Г. Указ. Соч. с.210

експлуатуються. У політичній системі суспільства держава виступає якнайважливіший фактор соціально - економічного і духовного розвитку суспільства,консолідації людей, задоволення різноманітних потреб людей.
Західноєвропейська наука класифікує держави в залежності відхарактеру взаємовідносин між державною владою та індивідів. Зацією ознакою виділяють два типи державності:демократія і автократія.1 Г. Кельзен вважав, що в основі типізаціїсучасних держав знаходиться ідея політичної свободи. Залежновід того місця, яке займає індивід у створенні правопорядку,розрізняються два типи держави. Якщо індивід бере активну участь устворення правопорядку, - у наявності демократія, якщо ні - автократія .2
Подібну трактування типології держав дає американський учений Р. Макайвер
. Він поділяє всі держави на два типи:
1. Династичні (антидемократичні), де загальна хвиля не висловлює волі більшості населення
2. Демократичні, де державна влада виражає волю всьогосуспільства або більшості його членів і в яких народ або безпосередньоправить, або активно підтримує правітельство.3

Німецький вчений Р. Дарендорф, підрозділяючи всі держави надемократичні і антидемократичні, робив висновок, що в результатіпоступової демократизації суспільство класової боротьби стає суспільствомгромадян, в якому хоча і немає недоліків у нерівності. але створена загальнадля всіх основа, і яка робить можливим цивілізоване громадськебитіе.4

Отже, поняття держави і права багатомірна і багатоваріантно. Воноскладається з різних наукових підстав, які дозволяють виділитинайбільш загальні властивості і риси, характерний для тієї чи іншої історичноїгрупи держав і правових систем.
Типологія держави тісно зплела з поняттям форми держави.
Форма держави - складне суспільне явище, яке включає в себетри взаємозалежних елементи: форму правління, форму державногоустрою і форму державного режиму.
Форма правління являє собою структуру вищих органів державноївлади, порядок їх утворення та розподілу компетенції між ними.

1 автократія - від грецького auto-krator-самовладний, що маєнеобмежене право
2 см: Кельзен Г. Загальна теорія держави і права. Кембрідж.1946г.
3 см: Макайвер Р. Сучасна держава. Оксфорд. 1964р.
4 см: Дарендорф Р. Фрагменти нового мілітаризму. Штутгард. 1987р.
Форма державного правління дозволяє з'ясувати:
- Як створюються вищі органи влади і яка їхня будівля;
- Який принцип лежить в основі взаємовідносин між вищими та іншими державними органами;
- Як будуються взаємовідносини між верховною державною владою і населенням країни;
- Якою мірою організація вищих органів держави дозволяє забезпечувати права і свободи громадянина.
Вже Аристотель, слідом за Платоном, зіткнувшись з різними формамиорганізації і здійснення державної влади в Стародавньому Світі,спробував розробити класифікацію держав за критерієм, хто і якправить у цих державах, тобто за критерієм форми правління. Вінвиділив кілька форм правління: монархію, республіку, деспотію --поклавши в основу класифікації способи утворення органів держави, їхспіввідношення, прийоми здійснення державної влади. Перш за всетеорія держави і права два основних устрою державної влади,які характеризуються змістом форми правління: монархію іреспубліку.
Монархічна - "персональне єдиновладдя" - древня форма правління.

Вперше зародилася в ранньоклассових товариства, влада в якихзахоплювали воєначальник, представники розрослися сімей абосусідських громад. Свої витоки монархічна форма правління мала в тійдосить простий, соціально не надто розчленованої організації суспільства
, Яка з'явилася на рубежі IV - III тисячоліть до нашої ери, впідсумку нелітіческой революції.

У цих ранньоклассових товариства організація влади здійснювалася нажорстко централізованої основі, зверху вниз, була найбільш ефективною ізрозумілої.

Монарх призначав чиновника з управління регіонами або функціональнимислужбами, ті в свою чергу призначали більш дрібних керівників робіт.
Така вертикальна ієрархія влади дозволила будувати досить ефективнуформу правління, при якій землероби - общинники, ремісники іінші члени цих ранньоклассових товариств могли вирішувати свої суперечки.

Сам же монарх вирішував, в нормальному режимі прав, питання пов'язані зорганізацією і здійсненням влади. Він радився з своїми чиновниками
(Радниками), серед яких були пророки, провісники, іншікультові служителі.

Монархії, як формі правління, притаманні чіткі юридичні ознаки.
Монарх персоніфікує державу, виступає в зовнішній і внутрішнійполітиці як глава держави. Монарху ж доводиться приймати рішення знайважливіших питань _ принципово - державним. Він має всюповнотою влади. Влада монарха верховна та суверенна. Він - вища влада вдержаві. Його влада оголошувалася священною, наділялась релігійнимореолом. Вона поширювалася на всі сфери життя, у тому числі і насудову. Таким чином, влада монарха не знає обмежень та може іможе поширюватись на різні сфери державної діяльності.
Монарх - вільний від відповідальності. Він не несе конкретної політичноїі юридичної відповідальності за результати свого правління, а за помилкизловживання у державному правлінні відповідають його радники.

Давньосхідні монархія. У державах Сходу значну роль усуспільного життя грали відносини общинного ладу, патріархального побуту
. Рабовласництво тут носило колективний або сімейний характер і лишедержавні раби належали монарху.

Давньоримська монархія виступала у формі імперії (I-III століття нашоїери). Ця епоха імперії розділяється на два періоди - період прінціпіата іперіод домінанта. При прінціпіате формально ще зберігаються формиреспубліканської форми правління і основні установи республіки. Діютьконсули, претори і народні трибуни, але суттєвої ролі не грають. Всіосновні функції зосереджуються в руках імператора.
У III столітті н.е. в Римі встановлюється необмежена монархія (домінант
). Повністю зникають республіканські установи. Управління державою
- Повністю в руках імператора, який призначає виконавців --сановників. Порядок підтримується за допомогою адміністративно - судового івійськового апарату.

Феодальна (середньовічна монархія) послідовно переходить триперіоду свого розвитку: ранньофеодальний, станово-представницької іабсолютної монархії.

Конституційна монархія являє таку форму правління, приякій влада монарха значно обмежена представницьким органом.
Звичайно це обмеження визначається конституцією, яка затверджуєтьсяпарламентом. Формально вона не втратила свого значення в ряді країн Європита Азії, і до сьогодні (Англія, Данія, Іспанія та ін).
Конституційна монархія буває парламентной і дуалістичної.

Парламентная монархія характеризується основними властивостями:
- Уряд формується з представників певної партії, які отримали більшість на виборах;
- Лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає главою держави;
- У законодавчої, виконавчої та судової сферах влада монарха фактично відсутня, вона є символічною;
- Законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом;
- Уряд відповідно до конституції несе відповідальність перед парламентом.

При дуалістичної монархії державна влада носить двоїстийхарактер. Юридично і фактично влада розділена між урядом,сформованим монархом, і парламентом. Подібна форма правління існувалав кайзерівської Німеччини.
Республіка - така форма правління, при якій верховна державнавлада здійснюється виборними органами, що обирається населенням напевний термін.
Всі вищі органи державної влади - різного роду зібрання, порадимають складну структуру, наділяються певними, тільки їмвластивими повноваженнями і несуть відповідальність за їх невиконання абоненалежне виконання згідно із законом.
Органи республіканського правління наділяються різними повноваженнями ісферою діяльності (компетенцією) щодо здійснення єдиної державноївлади.

Треба звернути увагу і на ту обставину, що всі гілки єдиноїдержавної влади здійснюють саме владні повноваження, тобтоорганізовують і забезпечують відносини "влада - підлеглі" ввідповідних сферах державного життя. Крім того, слідпідкреслити, що, незважаючи на поділ влади, всі республіканськіоргани покликані здійснювати узгоджено, системно, організовано єдинудержавну владу і не можуть функціонувати одне без одного. Наприклад
: Виконавча влада часто готує і передає парламенту проектизаконів, а судова влада функціонує як система, що запобігаєпорушення законів.
Вперше ідею поділу влади глибоко, детально розробив у своємуфундаментальній праці Ш. Монтеск 'є. Ця ідея була спрямована протисваволі, політичних помилок, зловживань, поневолення народу вабсолютної монархії. По суті він дав правову основу буржуазноїреволюції в сфері державності і винайшов тим самим сучасну формудемократії.

Разом з тим у сучасних посттоталітарних державах велику рольграє і влада глави держави, президента. Ця самостійність,що випливає зі статусу глави держави, як гаранта конституції. Цявлада забезпечується не тільки розподілом повноважень між президентомі парламентом, президентом і урядом, і створенням при президентіспеціальних органів (адміністрації, управління справами, комісій і т.п.)сприяють президенту у здійсненні його повноважень глави держави,гаранта конституції, наприклад: в реалізації його права законодавчоїініціативою.

Велике відміну від монархії має республіка і в сфері освітиорганів влади. Республіка - це така форма правління, при якій всівищі органи державної влади обираються народом, або формуютьсязагальнонаціональним представницьким установою. Історія державно --організованого суспільства, його народів знає декілька основнихрізновидів республіканського правління.

Афінська демократична республіка (V - IV ст. до н.е.). Їїособливості і значний демократизм обумовлювалися соціальноїструктурою афінського суспільства, характером рабовласництва, а також наявністюколективного рабовласництва. У республіканський період а Афінах склалосяефективна система органів влади, яка має чітку структуру і функції.
Система державних органів складалася з народних зборів, радип'ятисот, виборних посадових осіб, суду присяжних, ареопагу (вищогосудового і політичного органу).
Вищим органом державної влади в Афінах були народні збориякому підкорялися всі інші органи і посадові особи. У його роботібрали участь повноправні громадяни, які досягли 20 років. Головноюфункцією народних зборів Бало прийняття законів, але і здійснюваласярізноманітна адміністративна і судова діяльність.

Народні збори оголошував війну і укладало світ; відало вищимистосунками; обирало воєначальників (стратегів); відало релігійнимисправами, питаннями продовольства. конфіскацією майна.

Вищим виконавчим органом влади була рада п'ятисот. Вінформувався з представників територіальних підрозділів і керувавповсякденною практичною діяльністю держав. Ареопаг був надзвичайновпливовим органом державної влади. Він міг скасовувати рішеннянародних зборів, контролювати діяльність ради п'ятисот іпосадових осіб. Був ареопаг з архонтів (вищих посадових осіб) іколишніх архонтів, які призначалися довічно. Реформи Ефіальт (462р.) позбавили ареопаг вищих політичних функцій, і він перетворився насудовий орган.

Спартанська аристократична республіка (V-IV ст. до н.е.). Спарта
, На відміну від Афін, які очолювали демократичну частину населення полісів
, Об'єднувала навколо себе в основному їх аристократичну частину.
Формально верховна влада належала двом царям, фактично вонаобмежена на користь аристократії. Царі були воєначальник, ввоєнний час їм належала судова влада, відали справами культу.
Законодавчу владу здійснював рада старійшин (герусия). Герусияскладалася з двох царів і 28 членів ради, що обираються з представниківаристократії довічно. Вищу урядову влада здійснювалаколегія ефоров, щорічно обираються з числа заслужених аристократів.
Ефори здійснювали контроль за діяльністю всіх державних органів іпосадових осіб, в тому числі і царів. Вони розглядали найважливішіцивільні та кримінальні справи, вирішували питання зовнішньої політики,здійснювали набір війська.

Римська аристократична республіка (V-II ст. до н.е.). Верховноївладою в республіканському Римі був сенат. Члени сенату призначалися особливоуповноваженими особами (цензорами), які в свою чергу призначалисянародними зборами. Всі питання, наважуються в місцевих органах влади
(центуріях), попередньо обговорювалися в сенаті. Прерогативою сенатубуло встановлення диктатури, після чого всі посадові особиреспубліки переходили в підпорядкування диктатора, термін повноважень обмеженийшістьма місяцями. Сенат володів і іншими важливими повноваженнями: вінрозпоряджався скарбницею і держ. майном, вирішував питання війни і миру,призначав командуючих військами і судові колегії. Народні збори, апізніше народний трібунат, робили все можливе для охорони громадян відзловживання влади.

Заслуга римської державності полягає в тому, що вона зробилавеликий вплив на характер і структуру державної влади низки країнпізніших цивілізацій. Але більшою мірою були сприйняті положенняримського права. Римські юристи вперше сформували найважливіший правовийінститут цивілізованого суспільства - право власності. Вони поділяютьсистему права на дві частини: право приватне і право публічне.

Міста - республіки (феодальні республіки). Виникає поряд зфеодальними монархіями. Феодальні республіки складаються в результатізміцнення могутності і самостійності великих міст, за якимивизнавалося право обирати власні органи управління, видавати закони
, Здійснювати суд над громадянами. По відношенню до центральної влади (сеньйору) місто був зобов'язаний вносити певні внески, виділяти громадяндля військової служби.
Яскраво вираженими містами-республіками були Флоренція, Венеція, Генуя - в
Італії, Новгород і Псков. Вільні міста складалися і в Німеччині,
Англії, де основну роль відігравали купці й ремісники.
Найбільш істотною рисою багатьох міст - республік було визнаннясвободи громадян і свободи ринкових відносин.

Парламентарна республіка - різновид сучасної формидержавного правління, при якій верховна влада в організаціїдержавного життя належить парламенту. Глава держави обираєтьсяпарламентом. Глава держави володіє великими повноваженнями. Вінобнародує закони, видає декрети, має право розпуску парламенту,призначає главу уряду, є головнокомандуючим збройнимисилами.

Глава уряду (прем'єр-міністр) призначається президентом. Вінформує очолюваний ним уряд, що здійснює верховнувиконавчу владу і відповідає за свою діяльність перед парламентом.
Головною функцією парламенту є законодавча діяльність іконтроль за виконавчою владою. Має найважливішими фінансовимиповноваженнями.
Парламентська форма республіканського правління являє собою такуструктуру вищих органів державної влади, що реальнозабезпечує демократизм громадського життя, свободу особи, створюєсправедливі умови людського співіснування, заснованого на засадахправової законності.

Президентська республіка - з'єднує в руках президента повноваження главидержави і глави уряду. Характерні риси:
- позапарламентський метод обрання президента і формування уряду;
- відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом;
- Більш широкі, ніж у парламентській республіці, повноваження глави держави. < p> Соціалістична республіка - особлива форма державного правління,яка виникла у ряді країн внаслідок соціалістичної революції.
Основні особливості:
- Провідна роль належить представницьким органам, які складають основу апарату державної влади;
- Соціалістична республіка повинна поєднувати політичне, господарське та культурне керівництво суспільним життям в єдиному державному механізмі, що дозволило б державної влади суверенно розпоряджатися громадськими коштами виробництва, регулювати і контролювати розподіл матеріальних і духовних благ;
- Вищі і місцеві органи влади об'єднуються в єдину представницьку систему, засновану на принципі демократичного централізму;
- В умовах соціалістичного державного правління законодавча і виконавча влада з'єднуються в особі працюють представницьких установ;
- Соціалістична республіканська форма правління передбачає підзвітність і підконтрольність виконавчо - розпорядчих органів органам законодавчої влади;
- Соціалістична республіка створює необхідні умови і передумови для забезпечення керівної ролі робітничого класу і його партії в суспільному і державному житті.
Розрізняють три різновиди соціалістичної форми?? осударственногоправління: Паризьку комуну, Радянську республіку і народно -демократичну (народну) республіку, які спочатку виступають якдержавна форма диктатури пролетаріату.

Паризька комуна вважається історично першою формою диктатурипролетаріату. По-перше, Паризька комуна реалізувала принцип загального ірівного виборчого права. По-друге, комуна повністю зруйнуваластарий державний апарат, замінивши його новим. Вищим органом владибув рада комуни. Він обирав десять комісій, через які комуназдійснювала вищі законодавчі, виконавчі та судові функції. По -третє, подібна структура державної влади в комуні повністювідкидала буржуазний парламентаризм і пов'язану з ним теорію поділувлади.

Республіка Рад - виникла в нових історичних умовах в Росії. Уреспубліці Рад В. І. Ленін бачить однотипну до Паризької комуни формуорганізації влади і виділяє наступні її ознаки:
- Злам старого буржуазного державного апарату і утворення таких органів влади, які б забезпечували захист завоювань революції збройною силою робітників і селян.
- Забезпечення реальної участі трудящих мас в управлінні державою, перетворення Рад в політичну основу державного ладу, поєднання в них функцій законодавчого та виконавчого органу.
- Керівна роль в організації державного і суспільного життя країни належить партії робітничого класу, яка визначає і спрямовує внутрішню і зовнішню політику держави.

Народно - демократична республіка - виникає після другої світовоївійни. За структурою і характером воно мало чим відрізняється від радянської формиправління.
Радянська і народно - демократична форми правління повністю заперечувалипрогресивні сторони парламентаризму і принцип поділу влади.
Найважливішим фактором, який обумовлював специфіку даної конкретної формидержави будь-якого типу, вважалося співвідношення класових сил, боротьбикласів.

Форма державного устрою - це національна й адміністративно
- Територіальна будівля держави, що розкриває характервзаємин між його складовими частинами, між центральними імісцевими органами влади.
Форма державного устрою показує:
- З яких частин складається внутрішня структура держави;
- Яке правове положення цих частин та яке взаємовідношення їх органів;
- Як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
-- У якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на території даної держави.
За формою державного устрою всі держави можна розділити на триосновні групи: унітарна, федеративна і конфедеративна.
Унітарна держава - це єдине цільне державне утворення,що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які підкоряютьсяцентральним органам вл