Міністерство освіти РФ

Кубанський Державний Технологічний Університет

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

За економічної теорії: "Економічна сутність страхування. Ринок страхових послуг "

Виконала:

Студентка 1 курсу ІЕФ

Гр. 00-ЕК-81

Науковий керівник:

Краснодар

2000

Зміст:

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
1 Історія розвитку страхування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5

2 Соціально-економічний зміст страхового ринку ... ... ... ... ... ... ... .12 2.1
Страхування як економічна категорія ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... 12

2.2 Структура страхового ринку ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 15

3 Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку Росії ... ... ... ... ... .. 19

3.1 Загальна характеристика страхового ринку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 19
3.2 Проблеми страхового ринку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 23
3.3 Перспективи розвитку страхового ринку Росії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 30

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 36

Список використовуваної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 37

Введення

Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин.
Зародившись в період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступовостало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковийсенс даного поняття пов'язаний із словом "страх". Власникимайна, вступаючи між собою у виробничі відносини, відчувалистрах за його схоронність, за можливість знищення або втрати у зв'язку ізстихійними лихами, пожежами, пограбуваннями та іншими непередбачениминебезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причиназанепокоєння кожного власника майна і товаропро-ізводітеля за своєматеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникла ідеявідшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки міжзацікавленими власниками майна. Якби кожен окремо взятийвласник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушенийстворювати матеріальні або грошові резерви, рівні по величині вартостісвого майна, що природно, руйнівно.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях,дозволив зробити висновок про випадковий характер настання надзвичайнихподій і нерівномірності нанесення збитку. Було відмічено, що числозацікавлених господарств, часто буває більше числа потерпілих відрізних небезпек. За таких умов солідарна розкладка збитку міжзацікавленими господарствами помітно згладжує наслідки стихії іінших випадковостей. При цьому чим більша кількість господарств бере участь урозкладці збитку, тим менша частка засобів доводитися на частку одногоучасника. Так виникло страхування, сутність якого становитьсолідарна замкнута розкладка збитку.

Найбільш примітивною формою розподілу збитку було натуральнестрахування. За рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легкоподільних продуктів, що формуються шляхом подушних натуральних внесків,виявлялася матеріальна допомога окремим постраждалим селянськимгосподарствам. Однак таке страхування обмежувалося природними рамкамиоднорідності і подільності формованих із його допомогою натуральних запасів,тому в міру розвитку товарно-грошових відносин воно поступилося місцемстрахуванню в грошовій формі.

Розкладка збитку в грошовій формі створювала широкі можливостіперш за все для взаємного страхування, коли сума збитку відшкодовувалася йогоучасниками на солідарних початках або після кожного страхового випадку,або по закінченні господарського року. Взаємне страхування в умовахкапіталізму стало закономірно переростати в самостійну галузьстрахової справи. Якщо при взаємному страхуванні ще не формувався заздалегідьрозрахований за допомогою теорії імовірності страховий фонд, то надаліймовірна середня величина можливого збитку, що доводиться на кожногоучасника страхування, стала застосовуватися в якості основи страховихвнесків для завчасного формування страхового фонду.

В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальнеуніверсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, доходів іінших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін "страхування", що виражає перерозподільні відносини, заприводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значеньцього слова. Зокрема, вираження "страхування" (страховка, підстрахування)іноді вживається в значенні підтримки в якій-небудь справі, гарантії удачів чому-небудь, забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт,при виступах гімнастів і акробатів, а також запасу міцності інадійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термінвживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

перерозподільні відносини, властиві страхуванню, пов'язані, зодного боку, з формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідьфіксованих страхових платежів, з іншого - з відшкодуванням збитку з цьогофонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільнівідносини пов'язані з рухом грошової форми вартості, економічнакатегорія страхування є складовою частиною категорії фінансів.
Специфічність фінансових відносин при страхуванні полягає в ймовірнехарактер цих відносин. Імовірність збитку лежить в основі побудовистрахових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд.
Використання коштів страхового фонду пов'язано з настанням інаслідками страхових випадків.

Ці особливості страхових відношень включають їх у самостійнусферу фінансових відносин.

Специфічні страхові відношення є об'єктом страхової науки.
Ця наука висвітлює фундаментальні теорії страхування, що охоплюютьрозгляд його економічної сутності, функції, ролі і сфери застосування всучасному суспільстві. Вона вивчає зміст найважливішої страховоїтермінології, класифікацію страхування й організаційні принципипобудова системи страхових організацій, методику числення страховихтарифів; висвітлює найважливіші умови кожного виду страхування, методикувизначення збитку і страхового відшкодування збитку, економічного аналізу тапланування страхових операцій, питання перестрахування.

Страхування за всіх часів вважалося прибутковою справою. Такі фірми, якскажемо, англійська "Ллойдс", є явними "передовиками виробництва" зачастині збору прибутку в країнах з ринковою економікою.
1 Історія розвитку страхування.

Виникнення страхування.

У докапіталістичних суспільствах основною формою страхування буластрахова взаємодопомога. Спочатку вона носила характер разових угод провзаємодопомогу в області подорожній, що помандрувала торгівлі, як сухопутної, такі морської. Угоди стосувалися товарів і перевізних засобів, якякі виступали морські кораблі і в'ючні тварини. Передбачається, щопервинні форми страхування зустрічалися за 2 тисячоліття до нашої ери, вЗокрема в законах вавілонського царя Хаммурапі, які передбачалиукладення угоди між учасниками торгового каравану про те, щобразом нести збитки, що осягнули кого-небудь з них в дорозі від нападурозбійників, пограбування, крадіжки і т.д.

В області мореплавання угоди про взаємний розподіл збитків відкорабельної аварії і інших морських небезпек полягали міжкорабельниками-купцями на берегах Перської затоки, у Фінікії і ін
Є відомості про те, що в Стародавній Греції існували угоди купців -піратів що стосуються питань як розподілу доходів від торговельно -розбійницьких операцій, так і розподілу втрат від морських небезпек,пов'язаних з цими операціями.

Цікаві відомості має в своєму розпорядженні наука про страхові відносини усфері торгівлі в історії народів колишнього СРСР, наприклад, в українськихчумаків. Чумачество виникло в 13 столітті і продовжувало грати істотнуроль в українській торгівлі аж до появи залізниць.
Чумаки їздили з рибою і сіллю до берегів Чорного та Азовського морів,продавали ці товари на ярмарках, закуповували там інші товари і розвозили їхпо різних місцях. Вони робили свої подорожі караванами (ватагами), напідводах запряжених волами. Звичаями чумацької торгівлі встановлювалося,що якщо в дорозі у чумака ляже віл, то на артільні гроші купуєтьсядругой1.

У всіх цих випадках проглядається одна й таж мета: забезпеченнявідшкодування збитків від стихійних і інших небезпек кожного з учасниківторговельного, путнього колективу спільно, за рахунок усіх його членів. Характернатакож одна особливість - тут немає ще регулярності що вносяться в загальну касуплатежів. Організація страхового фонду, що виражається в зобов'язанняхвідшкодовувати збитки в порядку подальшої розкладки, являє собоюнайдавнішу форму страхування.

Надалі страхування набуває більш досконалу форму, тобтовоно будуватися на основі регулярних платежів, які приводять до акумуляції
(накопичення) грошових коштів і створення страхового фонду. Перехід цей,звичайно, здійснюється не відразу, і якийсь час обидві ці формистрахування існують паралельно або доповнюючи один одного. Такий характер,мабуть, носили організації постійного професійно-корпоративного типу,відомості про які походять з глибокої старовини. У завдання цих організаційвходило надання матеріальної допомоги їх членам у нещасних випадках, а вразі смерті - осиротілим сім'ям.

Вони існували, зокрема, в Стародавній Індії і в Давньому Єгипті ібули переважно організаціями взаємодопомоги ремісників і торговців.
При всій недостатності наявних про них відомостей, що залишають відкритимпитання про те, чи існував у них постійний страховий фонд або допомогивиплачувалися в порядку подальшої розкладки, на думку деяких вчених,тут вже існували регулярні, пов'язані з певними термінамистрахові внески.

Страхування на Русі.

Поява страхування на Русі пов'язують з пам'ятником давньоруськогоправа - "Руською правдою", яка дає цікаві відомості прозаконодавстві
10-11 століть. Особливе значення мають норми, що стосуються матеріальноговідшкодування шкоди общиною (шнура) у разі вбивства. Наприклад: "Якщо хтоуб'є княжого чоловіка, зробивши на нього напад, і вбивця не будеспійманий, то платить за нього 80 гривень та округи, де знайдений убитий. Якщо жубитий проста людина, то округи платить 40 гривень. "1 (ст. 3).

" Якщо вбивство здійснене не навмисно, а у сварці або на бенкеті прилюдях, то вбивця виплачує віру (грошовий штраф. - Авт.) також за допомогоюокруги ".
(ст. 6).

"Якщо хто відмовиться від участі в сплаті дикої (подушної - Авт.) віри,тому округа не допомагає в сплаті за нього самого і він сам за себе тодіплатить "(ст. 8).

У ст. 6 і 8 "Руської правди" можна виявити всі елементи договорустрахування цивільної відповідальності, вважаючи, що при ненавмисномувбивстві дика віра є результатом попереднього страховогодоговорів і обов'язково не для всіх, а лише для тих і на користь тих, хтошляхом цього договору набув таке взаємне страхове общество.1 Завданнястрахового забезпечення носили деякі державні заходи,організовувані центральною або місцевою владою з різноманітними цілями. Так,у зв'язку з історичними умовами існування староєврейського народусеред оточували його племен однією з важливих задач староєврейськогодержави було всебічне сприяння приросту населення. Для цих цілейвикористовувалися різні способи і засоби, зокрема, звільненнямолодих чоловіків протягом одного року від військової служби і від всіхподатків, обов'язок одруження на вдові брата, після якого не залишилосясинів і ін Істотну роль відігравали спеціальні (комунальні) союзи,що створюються для забезпечення наречених-дочок союзу приданим. Це булосвоєрідне страхування приданого, яке проводилося в добровільномупорядку, а кошти формувалися з членських внесків учасників цихспілок.

Приклади державного страхування давала і Московська Русь. Яквідомо, вже після повалення татаро-монгольського панування на російськірубежі відбувалися нескінченні набіги кримських і ногайських татар, якізахоплювали полонених і продавали їх у рабство. Запобігти такупродаж або звільнити з рабства міг викуп. З метою збереження людськихпоселень, а також військових та інших службових людей на півдні країниорганізація викупу полонених була забезпечена спеціальною фінансовою базою.
Приписи з цього приводу міститися в 72 главі "Стоглавий" (1551 р.)
"Про спокуту полонених". У ній передбачалися три форми викупу з полону.
У всіх випадках викуп фінансувався з царської скарбниці, але витрачаються неюкошти поверталися у вигляді щорічної розкладки серед населення. "Скількироком того полоненого окупить з царевій скарбниці розійдеться, - говорилося в
"Стоглавий", - і то розкинуті на сохи (податкова одиниця) по всій землі чийхто не буди всім рівно ". Розкладка, таким чином, будувалася назрівняльних засадах. Надалі від системи подальшої розкладкиреально витрачених на викуп полонених сум відбувся перехід дорегулярних платежів, утворюють спеціальний фонд викупу полонених. Такийпорядок закріплений в Соборному уложенії (1649 р.) царя Олексія Михайловича,яке наказувало на відміну від "Стоглавий" залежно від соціальногоположення платника три розміри "полонянічних" платежів.

Мінімальний розмір - 2 гроші (деньга - півкопійки) - був встановленийдля службових людей, стрільців, козаків, гармашів і т.д.; середній - 4 гроші
- Для селян і найвищий - 8 грошей - для міських та посадськихжителів, а також селян приписаних до церковних і монастирських вотчин.

У уложенії були визначені і розміри сум, призначених длявикупу, які залежали від соціального положення бранця. Так, населян і боярських людей відпускалося по 15 рублів, на посадських людей - по
20 рублів; на стрільців і козаків за 25 рублів. Найвищий викуп буввстановлений відносно московських стрільців - 40 рублів. Особливий порядокфінансування викупу був передбачений у відношенні дворян та боярських дітей.
Він визначався не поголовно, а в залежності від величини маєтків, і, крімтого, розмір суми викупу відрізнявся в залежності від обставинплененія.1

Сутність норм зазначених нормативних актів щодо викупу полоненихпо різному оцінюється в науковій літературі. Одні автори вважають, щозаходи щодо викупу носили суто податковий характер і нічого спільного немали з страхованіем.2

На думку інших, можна констатувати, що організаціяфінансування викупу полонених, незважаючи на її податкові форми, мала всіістотні елементи державного обов'язкового страхування на випадокполону, оскільки мають місце і обов'язкові щорічні, по твердихставками, страхові платежі, що утворюють спеціальний страховий фонд, івидаються з цього фонду тверді страхові суми, і державнийстраховий орган в особі Посольського наказу - зберігача та розпорядникастрахових средств.1 Закінчуючи розгляд докапіталістичних типівстрахування, необхідно відзначити, що незважаючи на деякі особливості йогопрояви в різних соціально-економічних умовах і регіонах світуспільним є те, що воно було взаємним тобто члени того чи іншогоколективу страхували самі себе і не ставили на меті одержання доходів.

Страхування в дожовтневої Росії.

Що стосується дореволюційної Росії, то тут страхова справаздійснювали численні підприємства і суспільства. Провідну роль гралипідприємства комерційного типу - акціонерні товариства. Така формаорганізації страхової діяльності давала капіталістам можливістьбезконтрольно розпоряджатися коштами, незрівнянно перевищують їхстан. У 1913 році у всіх страхових установах і суспільствах Росіїбуло застрахованого майна на суму 21 мільярд рублів, з яких 63%припадало на частку акціонерних страхових товариств, 15% - земств, 8% --міських взаємних страхових товариств. Російські акціонерні суспільства тогочасу зібрали 129 млн. рублів, земства - 34 млн., взаємні страховісуспільства близько 14 млн. Частка іноземних акціонерних страхових товариствстановила 14 млн. рублей2.

Найбільше розповсюдження в дореволюційнійой Росії мало страхуваннявід вогню.

Саме з цією метою в 1827 році було установлено перше страховесуспільство, яке іменувалося Перше російське страхове від вогню суспільство.
Протягом наступних тридцяти років було відкрито по страхуванню від вогнюще два товариства-Друге російське страхове від вогню суспільство (1835г.) і
"Саламандра" (1864г.). Спочатку об'єм операцій цих страхових суспільств буввельми скромний. Проте з відміною кріпосного права починається широкерозвиток страхової справи, воно активно розповсюджується на село. Закороткий час виникає декілька нових страхових товариств. У 1874 р.верховоди страхових акціонерних суспільств по страхуванню від вогню укладаютьспеціальна тарифна угода (конвенцію), спрямоване на недопущеннявиникнення нових страхових підприємств і роздроблення операцій міжними. Всі ці страхові організації були пов'язані загальним тарифом, аледіяльність кожної з них регулювалася власним статутом і поліснимиумовами, що приводило до жорсткої конкурентної боротьби в гонитві заприбутком. У 1913 р. у виробництві операцій по страхуванню від вогнюбрало участь близько трьохсот страхових установ, у тому числі 13акціонерних товариств.

Друге місце у майновому страхуванні по збору платежів займалотранспортне страхування суден і вантажів. У 1913 р. його проводили 10акціонерних товариств.

П'ять товариств здійснювали в 1913р. операції зі страхування стекол відрозбиття, вперше введеному в 1894 р. страховим товариством "Допомога". З
1899р. цим видом страхування стало займатися товариство "Росія".
Страхування стекол набуло поширення тільки у великих містах, дезводилися великі будівлі, великі торгові та промислові приміщення іт.д.

З 1900 р. товариство "Допомога" починає проводити страхування від крадіжок ззломом, потім цей вид страхування був включений в сферу діяльностітовариства "Росія". Однак популярністю таке страхування не користувалося.

Більшість акціонерних страхових товариств було зосереджено в
Петербурзі. У 1913 р. з 19 акціонерних товариств 13 з капіталом 297,7 млн.руб. перебували в Петербурзі, 4 з капіталом 76,4 млн. крб. в Москві, 2 зкапіталом 15,8 млн. крб. - У Варшаві. Серед російських акціонерних товариствнайбільшим за обсягом операцій і за розміром капіталів було суспільство
"Росія". Воно проводило 8 видів страхування на території Російської
Імперії і здійснювало страхові операції за кордоном. В Олександрії,
Афінах, Белграді, Константинополі, Нью-Йорку, Берліні та інших містахсуспільство мало свої відділення і численні агентства. Розмір капіталу
"Росії" в кінці 1918 р. досягав 109,1 млн. руб.

Друге місце після акціонерних товариств займали земства (органимісцевого самоврядування в ряді центральних губерній дореволюційної
Росії).
У 1864 р. було затверджено Положення про земський страхування.

Особисте страхування з'являється в Росії в середині 30-х років минулогостоліття. У 1835 році було організовано першу акціонерне товариство пострахування життя, яке отримало назву "Російське товариствозастрахованих капіталів і доходів. "Різновид особистого страхування --страхування від нещасних випадків.

Страхова справа в Радянській Росії.
Страхова справа формально існувало в так званій Радянській Росії.
Однак сфера страхування була монополізована єдиним і неповторнимстраховиком - Держстрахом. Страхування мало в чому формальний характер.
У свідомості радянських людей страхування не фігурувало як обов'язковийкомпонент організації життя. Багато хто просто нічого не знали про цей виддіяльності.

Ситуація різко змінилася у зв'язку з легалізацією підприємництвав Росії, коли комерційні, фінансові та господарські ризики зробилисяповсякденною реальністю для десятків тисяч бізнесменів. Реальністю сталаі практика страхування таких ризиків.

Сучасні види страхування.
Традиційно виділяються три напрями страхування: страхування майна,страхування відповідальності, індивідуальне страхування. Російськістрахові компанії активно втручалися в усі ці сфери. Ось, наприклад,перелік видів страхування, пропонованих клієнтам компанією АСКО:страхування ренти;страхування кредитів; страхування інвестицій;групове і сімейне страхування;страхування квартир; страхування дачних будинків;страхування витрат на лікування;страхування комерційного ризику;страхування майна і приміщень підприємств;авто-КАСКО, страхування індивідуальних засобів транспорту;страхування додаткового оснащення і устаткування автомобіля;страхування життя; страхування від СНІДу;страхування цивільної відповідальності;страхування транспорту кооперативів;страхування молодят; страхування дітей;страхування домашніх і с-г тварин;страхування з-х приміщень і обладнання;страхування засобів обчислювальної техніки і програмних засобів;страхування від розлучення;групове і індивідуальне страхування від нещасного випадку;страхування вантажів;страхування спортсменів; гарантійне страхування;страхування домашнього майна;страхування осіб, що від'їжджають у відпустку по путівках;страхування кооперативів; страхування туристів;страхування водійських курсів;страхування водного транспорту;страхування водіїв; страхування водійських прав;страхування договорів;страхування транспортних засобів державних і спільних підприємств;страхування здоров'я водіїв і пасажирів транспортних засобів;страхування студентських будівельних загонів;групове і індивідуальне страхування життя і здоров'я одноразовимвнеском або щомісячною сплатою платежу;страхування виставок;страхування здоров'я з гарантованою медичною допомогою.

В країні сьогодні налічується більше тисячі організацій, що отрималиліцензії на право ведення страхової діяльності.

2 Соціально-економічний зміст страхового ринку.

2.1.Страхованіе як економічна категорія.

Виступаючи у грошовій формі, закріплюючи ці відносини юридичнимидокументами, страхування має риси, які наближають його до категорій
«Фінанси» і «кредит», і в той же час як економічна категорія маєхарактерні тільки для неї функції, виконує тільки властиву їй роль.

За допомогою страхування здійснюється замкнутий перерозподілзбитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду,утвореного за рахунок страхових внесків. Страхові внески на свою чергує платою за страхування, яка вноситься відповідно доукладеного договору страхування. Перерозподільні відносини поформування і використання цього фонду, що виникають у процесістрахування наближають страхування до галузі фінансів. Відомо, щосутність фінансів як економічної категорії пов'язана з економічнимивідносинами в процесі створення і використання фондів грошових коштів.
Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондівгрошових коштів. Однак якщо для фінансів завжди необхідні грошовівідносини і характерно формування фондів грошових коштів, то страхуванняможе бути і натуральним. Крім того, страхування завжди прив'язане доможливості настання страхового випадку, тобто страхуванню притаманнийобов'язковий ознака - імовірнісний характер відносин. Використаннякоштів страхового фонду пов'язане з настанням і наслідками страховихвипадків.

Така особливість страхування, як повернення коштів страховогофонду наближає його до категорії кредиту.

Відомо, що саме кредит забезпечує повернення отриманоїгрошової позики. Однак, відзначаючи таку повернення страхових платежів якхарактерну рису страхування, слід мати на увазі, що вона відноситьсяперш за все до страхування життя. Дійсно, велика частина внесків
(нетто-платежі) повертається при настанні страхового випадку (дожиттязастрахованого до певного терміну або у разі його смерті). Цедійсно повернення внесків, і він має обов'язковий характер. Але примайновому страхуванні, при страхуванні від нещасних випадків і прибагатьох інших видах страхування виплати страхового відшкодування абострахового забезпечення відбуваються тільки при настанні страхового випадкута в розмірах, обумовлених відповідними документами. При виплатахстрахового відшкодування за майновим чи інших ризикових видів втрачаєтьсяадресність цих сум. Економічний зміст цих виплат відмінно відповернення страхових платежів.

Слід зазначити, що в економіці ринкового типу страхування виступає,з одного боку, засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а зіншого - комерційною діяльністю, що приносить прибуток.

Опції страхування і його зміст як економічної категоріїорганічно пов'язані. В якості функцій економічної категорії страхуванняможна виділити наступні:

1.Формірованіе спеціалізованого страхового фонду грошових коштів.

2. Відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян.

3. Попередження і мінімізація збитку.

Перша функція - це формування спеціалізованого страхового фондугрошових коштів як плати за ризики, які беруть на свою відповідальністьстрахові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так ів добровільному порядку. Держава виходячи з економічної і соціальноїобстановки регулює розвиток страхової справи в країні.

Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується всистемі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільністьстрахування, гарантію виплат і відшкодування. Якщо в комерційних банкахакумулювання коштів населення з метою, наприклад, грошових накопичень, імає місце тільки ощадний початок, то страхування через функціюформування спеціалізованого страхового фонду несе ощадно -ризиковий початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу,наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріальногозабезпечення на випадок нещасної події і при завершенні терміну діїдоговору. При майновому страхуванні через функцію формуванняспеціалізованого страхового фонду не тільки вирішується проблема відшкодуваннявартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов,обумовлених договором страхування, але і створюються умови для матеріальноговідшкодування частини або повної вартості постраждалого майна.

Через функцію формування спеціалізованого страхового фондувирішується проблема інвестицій тимчасово вільних коштів у банківські таінші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість,придбання цінних паперів і т.д. З розвитком ринку в страхуванні незміннобуде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасововільних коштів Значення функції страхування як формування спеціальнихстрахових фондів буде зростати

Друга функція страхування - відшкодування збитку й особисте матеріальнезабезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тількифізичні та юридичні особи, які є учасниками формуваннястрахового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюєтьсяфізичним або юридичним особам у рамках наявних договорівмайнового страхування. Порядок відшкодування шкоди визначаєтьсястраховими компаніями виходячи з умов договорів страхування ірегулюється державою (правила страхування перевіряються на відповідністьчинного законодавства в процесі ліцензування страховоїдіяльності). За допомогою цієї функції одержує реалізацію об'єктивногохарактеру економічної необхідності страхового захисту.

Третя функція страхування - попередження і мінімізація збитку --це широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходівщодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків,стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника,закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтованена його дбайливе відношення до застрахованого майна. Міри страховика попопередження страхового випадку і мінімізація збитку звутьсяпревенції. З метою реалізації цієї функції страховик утворить особливийгрошовий фонд попереджувальних заходів.

Відомо, що крім зниження навантаження на витратну частину бюджету
(оскільки відшкодовуються збитки при настанні непередбачених природних ітехногенних явище), страхування виконує в суспільстві ще дві найважливішіфункції.

Так, поряд з викладеним, страхування дозволяє успішно вирішувати питаннясоціального забезпечення, будучи найважливішим елементом соціальної системидержави. У країнах з розвиненою ринковою економікою система соціальногозахисту населення включає в себе державне соціальне забезпечення,корпоративне страхування, індивідуальне страхування, недержавнепенсійне забезпечення.

Наступним істотним, на мій погляд, функцією страхування єте, що воно, при грамотному підході до справи, дозволяє залучити в економікузначні інвестиційні ресурси. Наприклад, страхові компанії Європи,
Японії і США в 1989 р. управляли загальним обсягом вкладених в економікукоштів на суму в 4 трлн. дол США, 80% з яких забезпечуютьсяопераціями з довгострокового страхування життя. У Росії ж збір премії (в
1997р.) - Приблизно в тисячу разів менше (з цієї суми Премії по страхуваннюжиття - близько 20%, а за довгостроковим - менше 5%, тобто близько 200 млн.дол.) [1]

Таким чином, очевидно, що в розвинених країнах страхування чинностісвоєї специфіки та виконуваних функцій у суспільстві є стратегічнимсектором економіки. Можна припустити, що в найближчому майбутньому засприятливому збігу обставин у розвитку нашої економіки Росія нестане винятком.

З огляду на викладене та беручи до уваги думку провідних фахівцівв галузі страхування, можна зробити висновок, що як економічна категоріястрахування представляє систему економічних відносин, що включаєсукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів таїх використання на відшкодування збитку при різних непередбаченихнесприятливих явищах, а також на надання допомоги громадянам принастанні певних подій в їхньому житті. [2]

2.2 Структура страхового ринку.

У широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупністьекономічних відносин з приводу купівлі-продажу страхового продукту. Ринокзабезпечує органічний зв'язок між страховиком і страхувальником. Тутздійснюється суспільне визнання страхової послуги. Першочерговимиекономічними законами функціонування страхового ринку є законвартості і закон попиту та пропозиції.

Страховий ринок формується в ході становлення товарного господарства іє його невід'ємним і важливим елементом. Умовою виникнення того ііншого служать суспільний поділ праці та існування різнихвласників - відокремлених товаровиробників. Реальне співвідношенняданих умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. Страховийринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхрівноправне партнерство з приводу купівлі-продажу страхової послуги, розвиненусистему горизонтальних і вертикальних зв'язків. Обов'язковою умовоюіснування страхового ринку є наявність суспільної потреби настрахові послуги та наявність страховиків, здатних задовольнити ціпотреби. Перехід вітчизняної економіки до ринку істотно змінюєроль і місце страховика в системі економічних відносин. Страховікомпанії перетворюються на повноправних суб'єктів господарського життя.

що функціонує страховий ринок представляє собою складну,інтегровану систему, що включає різні структурні ланки.
Структура страхового ринку може бути охарактеризована вінституційному і територіальному аспектах.

В інституціональному аспекті вона представлена акціонерними,корпоративними, взаємними і державними страховими компаніями. Утериторіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховийринок, національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страховий ринок.
Розвиток ринкових відносин знищує територіальні перепони на шляхусуспільно-економічного прогресу, підсилює інтеграційні процеси,веде до в?? люченію національних страхових ринків у світовий. Прикладом такоїінтеграції може служити створення загальноєвропейського страхового ринку країн --членів ЄС.

Залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послугиможна виділити внутрішній, зовнішній і міжнародний страховий ринок.

Внутрішнім страховим ринком передбачається називати місцевий ринок, вякому є безпосередній попит на страхові послуги, що тяжіє дозадоволенню конкретними страховиками.

Зовнішнім страховим ринком слід називати ринок, що перебуває замежами внутрішнього ринку і тяжіє до суміжних страховим компаніям якв даному регіоні, так і за його межами.

Під світовим страховим ринком слід розуміти пропозиція і попит настрахові послуги в масштабах світового господарства.

За галузевою ознакою виділяють ринок особистого страхування і ринокмайнового страхування. У свою чергу кожний з цих ринків можнаподілити на відособлені сегменти, наприклад ринок страхування віднещасних випадків, ринок страхування домашнього майна і т. д.

Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці іпосередники, а також їх асоціації. Категорію продавців становлять страховіта перестрахувальні компанії. В якості покупців виступають страхувальники
- Фізичні та юридичні особи, які вирішили оформити договір страхування зтим чи іншим продавцем. Посередниками між продавцями та покупцямиє страхові агенти та страхові брокери, своїми зусиллямисприяють укладенню договору страхування.

Первинною ланкою страхового ринку є страховик - страховетовариство або страхова компанія. Саме тут здійснюється процесформування і використання страхового фонду, формуються одні із'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові,колективні інтереси.

Страхова компанія - історично визначена суспільна формафункціонування страхового фонду, що являє собою відокремленуструктуру, що здійснює укладання договорів страхування і їхобслуговування. Економічна відособленість страхової компанії проявляється вповної відокремленості її ресурсів, їх повному самостійному обороті.
Страхова компанія функціонує в економічній системі яксамостійного господарюючого суб'єкта і «вбудована» в певнусистему виробничих відносин. Економічно відокремлені страховікомпанії будують свої відносини з іншими страховиками на основіперестрахування і співстрахування.

Наступним, на мій погляд, не менш важливим суб'єктом страховихвідносин є страхувальник - фізична або юридична особа. Самедля задоволення його потреб у страховому захисті створюється іфункціонує страховий ринок. Ринкова економіка грунтується на волівибору громадян. В принципі кожен може вирішити сам, як йому вчинити.
Людина може вільно витрачати свої доходи і самостійно вирішувати, якучастину їх направити на споживання, а яку - на нако