Формування у дітей дошкільного віку передумов до навчальної діяльності

Лазаренко О. І.

Навчання в школі - це новий етап у житті дитини і готуватися до нього потрібно не тільки дітям, а й батькам. Навчання в першому класі вимагає від дитини вміння вести себе на уроках, уважно слухати пояснення вчителя, виконувати його прохання, вказівки і різноманітні завдання, іншими словами - брати на себе роль учня. Тому, мається на увазі, що дитина повинна досягти певного рівня інтелектуального, емоційного і мотиваційного розвитку.

Звичайно, цей перелік не вичерпує усіх вимог, що пред'являються до поняття «Готовність», однак він є основним і тому кожній сім'ї, де підростає майбутній першокласник, часто виникають розмови про школу, про те, як краще підготувати дитину, щоб він добре вчився.

До жаль, в останні роки батьки, та й вихователі в дитячому садку частіше все це питання вирішують односторонньо, дбаючи лише про те, щоб малюк навчився читати, засвоїв елементарні математичні знання. Буває навіть так, що батьки, готуючи до школи дитину, просто проходять з ним частину програми першого класу.

Однак, як показує практика навчання першокласників, така "підготовка" не тільки не сприяє, а й перешкоджає повноцінному навчання дитини в будь-якому типі загальноосвітніх установ. Переваги раннього навчання читання, рахунку, письма позначаються тільки в перші 2-3 місяці шкільного життя. Але як тільки на уроках виникає необхідність проявляти самостійність, подумати над вирішенням більш-менш складного завдання, подумати, зробити висновок, умовивід, така дитина пасує, чекає допомоги дорослого.

Як показують спеціальні дослідження та наші спостереження, в процесі навчання першокласників більшості з них, незважаючи на індивідуальні відмінності, властиві труднощі організації уваги, невміння планувати, самостійно виконувати складні навчальні завдання.

І якщо в дошкільному віці недостатня сформованість згаданих вище процесів практично непомітна, то в школі такі діти не можуть успішно виконувати вказівки, інструкції вчителя, недослушівают завдання до кінця, а тому відволікаються і збиваються у ході його виконання. У результаті таких невдач у дітей зникає інтерес до шкільних занять вже в молодших класах.

Дослідженнями психологів та педагогів доведено, що здатність планувати навчальні дії та довільно їх виконувати формується у молодшому шкільному віці в процесі здійснення навчальної діяльності.

З надходженням дитини в школу навчальна діяльність стає провідною, а це сприяє перебудові всіх психічних процесів і в центр свідомості дитини висувається мислення. Ця перебудова веде до розвитку довільності психічних процесів і формування у дітей здатності до планування, до контролю і самоконтролю.

Становлення всього комплексу психічних функцій, необхідних для виконання навчальної діяльності, досить складний, тривалий процес, а тому вимагає постійної уваги, як з боку вчителя, так і спеціальної роботи по попередження можливого відставання і подолання наявних труднощів.

Одним із значущих моментів формування повноцінної навчальної діяльності як показують спеціальні психологічні дослідження (Л. Вигодський, Л. Венгер, Є. і Г. Кравцови, Е. Смирнова та ін) є довільність (довільність поведінки, уваги, спілкування).

Отже, щоб допомогти дітям у підготовці до повноцінної і продуктивної діяльності (навіть обдарованим і підготовленим) необхідно починати формування довільності вже в дошкільному віці і, перш за все в старшому дошкільному віці.

Формування довільності важливо поєднувати з розвитком просторової орієнтації, зорово-моторної координації, повноцінного пальцевого праксису (дрібної моторики кистей рук).

В цей період у дітей активно розвивається і вдосконалюється мовна довільна регуляція власних дій.

В метою розвитку перерахованих вище властивостей були організовані спеціальні заняття з формування речемислітельной діяльності і культури усного мовлення. У результаті цих занять було розроблено та апробовано основний зміст і напрям розвитку навичок програмування, регуляції, контрольних дій та самоконтролю, а також вміння та навички конструювати навчальний зв'язне вислів.

Методика формування даних навичок розроблялася з урахуванням психічних особливостей дітей старшого дошкільного віку. Результати були опубліковані в книгах (див. в кінці статті).

В посібниках нетрадиційними методами вирішуються основні завдання формування довільності поведінки та діяльності в цілому. Причому основний акцент робиться на формування речемислітельной діяльності, тобто розгорнутого зв'язкового навчального висловлювання, (типу докази, міркування).

Формування цих навичок здійснюється дуже поетапно, грунтуючись на положенні Л.С. Виготського про те, що мовна саморегуляція проходить у своєму розвитку ряд ступенів. На першому з них (в ранньому та молодшому дошкільному віці) слово йде слідом за дією і лише фіксує його результат. На наступному щаблі мова супроводжує дію і йде паралельно йому. Потім словесна формулювання завдання і починає визначати хід її виконання. Мова "зсувається" до початку дії, випереджаючи його, тобто виникає планує і регулююча функція мови.

Робота на кожному занятті передбачуваного комплексу здійснюється у двох напрямках:

-- формування культури усного мовлення;

-- формування творчого мислення.

В рамках першого напрямку проводиться робота з формування і вдосконалення ряду специфічних умінь і навичок (дикція, голос, дихання, інтонація), що складають культуру усного мовлення.

Робота над дикцією спрямована на закріплення навички правильного і виразного вимови всіх звуків рідної мови, попутно формується слухове увагу, фонематичні сприйняття.

Також проводиться робота з розвитку голосового апарату. Освітяни творять ситуації, коли діти вчаться володіти силою, висотою голосу.

Відпрацьовується мовне дихання, яке поєднується з чітким вимовою звуків, слів, віршованих форм. Все це є передумовою для вдосконалення інтонаційної виразності мови, якої на заняттях приділяється велика увагу.

Мелодіка, тембр, темп, ритм мови, фразова і логічний наголос, паузи все це відпрацьовується з поступовим наростанням від заняття до заняття.

В інтенгратівной процесі роботи над постановкою виразності діти, наслідуючи експесівно-виразної мови педагога, навчаться чути особливості мови своїх товаришів і себе.

Оскільки культура усного мовлення тісно пов'язана з культурою міміки та жесту, то в процесі занять цьому аспекту роботи приділяється значна увага.

Всі ці здібності відпрацьовуються на матеріалі цікавих ігрових прийомів з використанням фольклору і класичної дитячої літератури - в забавних скоромовки, потешки і пр.

В теж час заняття вимагають чіткого виконання інструкцій педагога і високого ступеня володіння собою і своїми рухами і мімікою.

Реалізація другого напрямку передбачає формування навичок творчого (креативного) мислення і, головним чином, формування речемислітельной діяльності, тобто побудови розгорнутого, зв'язкового навчального висловлювання типу докази і міркування.

З цією метою використовуються різноманітні посібники: набір геометричних форм, різних за кольором і розміром, таблиці демонстраційні та роздаткові з розвитку умінь і навичок, з якими здійснювалися інтелектуальні операції встановлення послідовних взаємозв'язків та впорядкування відмінностей (серіація, різні геометричні конструктори, сірники, таблиці з різними зображеннями для вирішення таких завдань "знайти відмінності" і "Що переплутав художник "). Пропоновані дітям завдання не тільки сприяють формуванню зв'язного висловлювання, але й спрямовані на формування основних розумових операцій і дій. Під час цих занять у дітей формуються просторова орієнтація, чіткі уявлення про форму і розміри предметів, про їх розташування в просторі і щодо один одного. Необхідність формування цих навичок, зумовлена тим, що сучасний навчальний процес передбачає роботу з графічними моделями, структурно-логічними схемами, символічними опорами для розуміння яких необхідно добре знання просторових відносин. Крім того й лінгвістичні, і математичні знання, спочивали, як відомо, на фундаменті орієнтації в просторі. Повноцінне розуміння просторових відносин неможливе без орієнтації в часу, що дозволяє людині усвідомлювати тривалість того, що відбувається, послідовність подій. Дитина "плутати" в елементарних поняттях раніше - пізніше, швидко - повільно і т.д. відчуває, як показують дослідження психологів, труднощі з прогнозуванням послідовностей тих чи інших своїх вчинків, з плануванням їх черговості.

Іншими словами орієнтація в просторі й часі, - є найважливіша умова не тільки для успішного навчання в школі, але і для успішної адаптації до будь-яких життєвим ситуацій.

Таким чином, спрямованість спеціальних завдань підводить дітей до оволодіння важливими комплексними навичками - планування майбутньої роботи, вибір способів, засобів її здійснення, перевірка результатів. Підбір форм і видів роботи на занятті дозволяє розвивати різні аспекти мови і довільності дитини, активізувати увагу й інтерес дітей.

Список літератури

Ястребова А.В., Лазаренко О.І., «Хочу в школу", М.: аркто, 1999 р.

Ястребова А.В., Лазаренко О.І., комплекс занять з формування у дітей 5 років речемислітельной діяльності і культури усного мовлення "М.: аркто, 2001 р.

Лазаренко О.І., Споришева Е.Б., «Конспекти занять з формування у дітей 4-х років творчого мислення та культури усного мовлення »М.: Айрис, 2007 р.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru