ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Удосконалення психомоторних функцій першокласника як передумова його успішного навчання
     

 

Психологія, педагогіка

Удосконалення психомоторних функцій першокласника як передумова його успішного навчання

Рижкова Вікторія Вікторівна

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Краснодар 2006

Робота виконана на кафедрі соціальної роботи, психології та педагогіки вищої освіти Кубанського державного університету

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Рішення проблеми безперервної освіти людини багато в чому залежить від його розвитку у молодшому шкільному віці. Велику роль відіграє успішність дитини, особливо першокласника, яка залежить від багатьох факторів. Одним з них є його рівень розвитку психомоторики. Вдосконалення системи освіти неможливе без цілісного розуміння психічної і рухової діяльності учня, вивчення психофізіологічних детермінант розвитку психіки і моторики на всіх стадіях освіти (Б. Г. Ананьєв, А. А. Бодальов, В. В. Давидов, Б. Б. Косов, В.П. Озеров). Відзначається, що проблема формування психомоторних здібностей у школярів і студентів пов'язана з такими проблемами, як зв'язок навчання і розвитку, психологічне забезпечення змісту навчальних програм, закономірності засвоєння знань і рухових навичок у навчальній, трудовій і спортивної діяльності (Г. О. Костюк, А. В. Запорожець, А. М. Матюшкина, В.П. Зінченко та ін.)

Вивчення становлення і розвитку багаторівневої структури психомоторної організації людини є одним з найважливіших напрямків сучасної психології. Досліджуються взаємозв'язки розвитку рухових якостей і психічних процесів, інтелекту і фізичної підготовленості, вплив підвищеного рухового режиму на розумову працездатність. Результати свідчать про тісний зв'язок психомоторного і психічного розвитку, про те, що високому рівню психомоторного розвитку відповідає більш високий рівень психічного. Однак шляхи такого впливу не завжди зрозумілі і вимагають подальшої розробки. Багатьма авторами відзначається, що, незважаючи на тривалий період вивчення психомоторики, багато питань залишаються відкритими. Відсутнє загальноприйняте розуміння, що таке психомоторні здібності, і уявлення про психологічні засади їх формування, вдосконалення психомоторних функцій.

У віковій і педагогічної психології молодший шкільний вік займає особливе місце: в цьому віці освоюється навчальна діяльність, формується довільність психічних функцій, виникають рефлексія, самоконтроль, а дії починають співвідноситися з внутрішнім планом.

Проблема психомоторного розвитку людини в тій чи іншій формі виявляється при вивченні психічних процесів, станів і психічних властивостей, педагогічної психології та психології здібностей, в психодіагностики, в питаннях та профвідбору становлення професіонала. Досліджувалося вплив рухової активності на здоров'я людини (В. А. Артемова, Н. В. Зімкін, А. В. Коробков та ін); роль психомоторики у процесах сприйняття і пізнання (Б. Г. Ананьєв, Р. М. Грановська, А.В. Єгоров, М.М. Кольцова, Л.А. Орбели, Ж. Піаже, А.М. Стамбулом, Н.Б. Стамбулова, Д.Г. Ельконін).

Особливе місце серед робіт з проблеми займає підручник для вузів Є.П. Ільїна «Психомоторна організація людини », в якому відображені три основні напрямки вивчення психомоторики: рухова система і управління нею, рухові вміння (навички) і рухові (психомоторні) якості. У ньому висвітлено вікові зміни психомоторики, методики вимірювання психомоторних якостей, її прикладні аспекти.

Переваги розвитку психомоторики недостатньо використовуються для розумового і взагалі психічного розвитку дітей. Вивченню психомоторики в контексті успішності навчальної діяльності першокласника як його передумови присвячений ряд робіт. З цієї проблемі виконано дисертаційне дослідження Е.А. Журавльової «Роль психомоторного розвитку та становлення довільності як передумови успішності навчання »(1995), в якому експериментально перевірялася взаємозалежність між рівнем розвитку психомоторних якостей і ступенем довільності пізнавальних процесів дитини. Одним із засобів розвитку довільності психічних процесів і підвищення рівня успішності навчання розглядалася спеціально організована рухова активність, що сприяє формуванню (корекції) необхідних психомоторних якостей.

психомоторного розвитку дітей в багатьох західних країнах ретельно контролюється, і не випадково, наприклад, у Франції до складу групи шкільної психологічної служби (крім фахівців з шкільної психології та психології навчання) входить і фахівець по психомоторного розвитку (Є. П. Ільїн).

Таким чином, існує протиріччя між потребою і можливістю вдосконалення психомоторних функцій дитини (і, в першу чергу, першокласника) як передумови його успішності у навчанні та недостатнім рівнем вивченості цього питання і використання цього потенціалу успішності навчання на практиці.

Об'єкт дослідження: розвиток психомоторних функцій першокласника в контексті успішності його навчання.

Предмет: удосконалення психомоторних функцій першокласника як передумова його успішності у навчанні.

Мета дослідження: вивчити характер і зміст зв'язків між розвитком психомоторних функцій у першокласника і рівнем його успішності у навчанні, з урахуванням яких розробити і експериментально перевірити програму психокорекційної діяльності, спрямованої на вдосконалення його психомоторних функцій як передумови успішності навчання.

Гіпотези дослідження полягали в припущенні про те, що:

- на рівень розвитку успішності у навчанні першокласників впливає рівень розвитку їх психомоторних функцій;

- несприятливий вплив низького рівня психомоторного розвитку на успішність навчання може бути подолана шляхом організації психокорекційної діяльності, спрямованої на удосконалення психомоторних функцій першокласника з урахуванням його індивідуальних особливостей.

Відповідно до проблемою, метою, об'єктом, предметом і висунутими гіпотезами було визначено ряд завдань.

Теоретичні:

Проаналізувати сучасний стан проблеми вдосконалення психомоторних функцій першокласника в контексті проблеми його успішності у навчанні.

Уточнити зміст основних понять психомоторики.

Методологічно і теоретично обгрунтувати обрану схему емпіричного дослідження.

Емпіричні:

Підібрати адекватні методичні процедури, що дозволяють вимірювати: а) рівень розвитку психомоторних функцій першокласника; б) рівень його успішності у навчанні.

Вивчити на матеріалі експериментальної вибірки і проаналізувати характер емпіричних зв'язків між рівнем розвитку психомоторних функцій першокласника і його успішністю в навчанні.

Розробити програму формуючого експерименту, спрямовану на вдосконалення психомоторних функцій першокласника.

Вивчити на матеріалах експериментальної і контрольних вибірок вплив реалізованої програми на розвиток психомоторних функцій першокласника і його успішність навчання.

Методологічна основа дослідження. Методологічна основа дослідження. В основі дисертаційного дослідження лежать принципи єдності пізнавального процесу і рухового акта (І. М. Сєченов), системно-структурного підходу як загальнонаукового методу емпіричних досліджень (Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов); єдності свідомості і діяльності (А. В. Брушлінскій, А. Н. Стрічки, С. Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін і ін); рівнева теорія організації рухів (Н. А. Бернштейн) і роль рухового аналізатора в процесі розвитку вищих психічних функцій (Н.А. Бернштейн, В.М. Бехтерєв, А.В. Запорожець, М.М. Кольцова, А.Р. Лурія, І.П. Павлов, І.М. Сєченов).

Теоретичною основою дослідження служать роботи з вікової психології молодшого шкільного віку (В. А. Аверін, Л. І. Божович, В. С. Мухіна, Є. Ф. Рибалко, В. І. Слободчиков, Д.І. Фельдштейн та ін); психології його навчання (Д. Н. Богоявленський, А. Л. Венгер, Л.І. Виготський, П.Я. Гальперин, В.В. Давидов, Л.В. Занков, Н.А. Менчинська, Н.Г. Салміна, Н.Ф. Тализіна, Д. Б. Ельконін та ін); дослідження психічного і фізичного розвитку дітей (В. В. Волков, В. А. Ільїн, Г. А. Каданцева, Б.Б. Косов, Н.Б. Стамбулова та ін); психомоторної організації людини (Л.А. Головей, Є.П. Ільїн, В.Л. Марищук, В.В. Никандров, В.П. Озеров, К.К. Платонов, Н.А. Розі), психомоторного розвитку молодших школярів (Є. А. Журавльова, Б.Б. Косов, Л.Є. Любомирський, І.Ф. Марковська, Н.Б. Стамбулова, А.В. Стамбулом і тощо), розвитку довільних рухів (О. В. Запорожець); вікової динаміки розвитку рухів у школярів (М. И. Семенова, Ж. К. Холодова, В. А. Якуніна та ін); роботи з проблеми успішності в навчальній діяльності (Ю. К. Бабанський, В.Н. Блінов, Д. Б. Богоявленська, Л.Г. Вікторова, Г.А. Володка, Л.С. Виготський, Б.В. Зайгарнік, З.І. Калмикова, В.В. Котенко, Н.С. Лейтес, А.К. Маркова, Г.Г. Лисиця, В.Н. Мясищев, В.Д. Небиліцин, І.П. Подласый та ін); оцінювання та оцінки (Б. Г. Ананьєв, Ю. К. Бабанський, П. П. Блонський, Дж. Брунер, Л. І. Божович, Л.С. Виготський, Е.А. Голубєва, А.Н. Леонтьєв, І.Я. Лернер, А.Р. Лурія, М.Н. Скаткін, Д. Б. Ельконін, А.И. Липкина, В.А. Якунін та ін); шкільної неуспішності (Б.Г. Ананьїв, Ю.К. Бабанський, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Л.В. Занков, З.І. Калмикова, Н.А. Менчинська, Е.Ф. Рибалко, С.Я. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна, Д. Б. Ельконін, J. Gronbach, M. Posner та ін.)

Методи дослідження: організаційні методи - порівняльний ( «зрізи»); емпіричні методи -- спостереження, тестування, метод експертних оцінок, констатуючий і формуючий експерименти, методи обробки даних - кількісний (статистичні методи) і якісний; методи інтерпретації - структурний і частково генетичний (в плані аналізу розвитку досліджуваного явища). Обробка результатів тестування проводилася методами описової статистики: застосований метод розрахунку достовірності показників (t-критерій Стьюдента для залежних і незалежних вибірок); кореляційний аналіз (вважався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена) результатів проводився за допомогою комп'ютерної програми Statistica-6.0, визначено процентне співвідношення деяких показників; проведено графічний аналіз; здійснена концептуалізація якісних даних, яка проводилася за допомогою дискурс-аналізу, аналітичного порівняння.

На першому етапі (2003-2004 рр..) На основі теоретичного аналізу розглянутої проблеми і в відповідно до поставлених завдань розроблялася програма дослідження та підбиралися адекватні методичні процедури.

На другому етапі (2004-2005 рр..) Проводився констатуючий експеримент, спрямований на виявлення характеру емпіричних зв'язків між рівнем розвитку психомоторних функцій першокласника і його успішністю у навчанні та розроблялася програма формуючого експерименту.

На третьому етапі (2005-2006 рр..) Проводився формуючий експеримент, спрямований на удосконалення психомоторних функцій першокласника, підводилися його підсумки.

База дослідження. Учні перших класів МОУ № 6 та гімназія № 69 міста Краснодара. У дослідженні взяли участь 215 осіб (165 - в констатуючій експерименті, 50 - у формує), всі учні у віці 6-7 років.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше розглянуті особливості зв'язків психомоторних якостей у школярів 7-8-річного віку з різним рівнем успішності навчання. У формує психолого-педагогічному експерименті, побудованому на підставі цих конкретних даних, доведена можливість позитивно впливати на успішність навчання першокласників шляхом спрямованого вдосконалення різних груп психомоторних якостей.

Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що узагальнені та описані основні наукові підходи до розгляду психомоторних функцій дитини та можливостей їх вдосконалення і розвитку; розроблена карта для обстеження рівня розвитку психомоторних функцій першокласника і його успішності у навчанні; обгрунтована можливість удосконалення психомоторних функцій першокласника через спеціально підібрану систему ігрових завдань, включену в навчальний процес, і організований тренінг, спрямований на вдосконалення конкретних психомоторних функцій дитини на основі його обстеження; розроблена програма подолання низького рівня розвитку психомоторних функцій у першокласника; виявлено залежність рівнів розвитку психомоторних функцій першокласника і його успішності у навчанні.

Практична значимість дослідження полягає в можливості використання отриманих даних для науково обгрунтованої розробки програм модернізації освітнього процесу в початковій школі, програм вдосконалення психомоторних функцій першокласника для вчителя початкової школи, психолога, логопеда. Отримані результати можуть використовуватися в навчальних курсах з педагогічної психології. Розроблено карта для обстеження рівня розвитку психомоторних функцій першокласника і його успішності у навчанні та програма подолання низького рівня розвитку психомоторних функцій у першокласника, що включає спеціальну систему ігрових завдань, яку можна використовувати в навчальному процесі початкової школи і роботі психолога, спрямованої на вдосконалення конкретних психомоторних функцій дитини на основі його обстеження.

Обгрунтованість і достовірність отриманих результатів забезпечується аналізом наукових робіт з проблемної області (як вітчизняних, так і закордонних); вибором схеми емпіричного дослідження, адекватного його завданням.

Надійність результатів забезпечується застосуванням прийнятих в науці методик отримання емпіричних даних, загальновизнаних методів статистичної та математичної обробки результатів; порівнянність основних даних емпіричного дослідження з результатами інших авторів.

Апробація результатів дослідження. Хід і результати дослідження обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри соціальної роботи, психології та педагогіки вищої освіти Кубанського державного університету. Основні положення роботи доповідалися на Всеросійській науковій конференції "Особистість і буття: особистість і соціальна реальність »(Краснодар, 2004); міжрегіональної наукової конференції «Дослідно-експериментальна робота в освітніх установах: контекст модернізації освіти »(Краснодар, 2004); міжрегіональної заочної науково-практичної конференції «Якість безперервного освіти як фактор професійного зростання педагогів та оптимізації навчально-виховного процесу в освіті »(Краснодар, 2005); Всеросійської науково-практичної конференції «Проблеми розвитку освіти та соціального партнерства »(Краснодар, 2006).

Основний зміст роботи відображено в 5 публікаціях. Результати дослідження використовуються при проведення лекційних та практичних занять в рамках навчальних курсів у Кубанському державному університеті. Розроблена на основі дослідження програма використовується в практиці шкіл м. Краснодара (гімназія № 69, 71, МОУ № 6).

На захист виносяться наступні положення:

Першокласники, що мають різний рівень успішності навчання, відрізняються один від одного на статистично значущому рівні за рівнем розвитку основних психомоторних функцій.

Для дітей з низьким рівнем успішності характерний тісний взаємозв'язок успішності навчання з тимчасовим сприйняттям, рухами і діями, графічними навичками, пам'яттю, психомоторними функціями в цілому. Для успішних дітей характерна наявність позитивної зв'язку успішності навчання з функцією руху і дії і вербально-логічними формами мислення.

Можливість сприяти більш високому рівню успішності навчання першокласника за рахунок спеціальної організації психокорекційної діяльності, спрямованої на вдосконалення його психомоторних функцій.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновку, списку літератури, що включає найменувань. У роботі міститься 16 таблиць, 22 рисунка, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИССАРТАЦІІ

У вступі до дисертації обгрунтована актуальність теми дослідження, визначені об'єкт і предмет дослідження, формулюються його методологічні основи, мета, гіпотеза і завдання, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, організація, етапи дослідження, сформульовано основні положення, виносяться на захист.

У першому розділі «Теоретичні основи вдосконалення психомоторних функцій першокласників в контексті успішності їх навчання »представлена ступінь розробленості проблеми в психолого-педагогічної теорії та практики: дається зміст поняття «Психомоторики», розглядається проблема взаємозв'язку психічного і психомоторного розвитку людини; представлена рівнева теорія організації рухів і роль рухового аналізатора в процесі розвитку вищих психічних функцій дитини як основа вдосконалення психомоторних функцій; розглядаються проблеми психомоторного розвитку дитини та управління цим процесом, успішності першокласника у навчанні за рахунок вдосконалення його психомоторних функцій.

Вивчення становлення і розвитку багаторівневої структури психомоторної організації людини є одним з найважливіших напрямків сучасної психології. Вперше поняття й термін «Психомоторики» ввів і обгрунтував великий російський фізіолог І.М. Сєченов в що вийшла в 1863 р. книзі «Рефлекси головного мозку», в якій була обгрунтована рефлекторна природа довільних рухів людини і розкрито роль м'язової чутливості в управлінні рухами в просторі і в часі, її зв'язок із зоровими і слуховими відчуттями.

Б.Г. Ананьєв звертав увагу на роль психомоторики в пізнанні й діяльності, відзначаючи, що людина як суб'єкт праці, спілкування і пізнання користується різноманітним апаратом сенсомоторних і речемислітельних функцій, що забезпечують чуттєво-образне і логічне відображення дійсності і всі її активну перетворення.

Термін «психомоторики» набуває різне смислове наповнення: це об'єктивізація всіх форм психічного відбиття через м'язові руху (В. В. Нікандров); об'єктивне сприйняття людиною всіх форм психічного відображення, починаючи з відчуття і закінчуючи складними формами інтелектуальної активності (Є. Н. Сурков); основний вид об'єктивізації психіки в сенсомоторних, ідеомоторних і емоціональномоторних реакціях і актах (К. К. Платонов); здатність людини відображати об'єктивну інформацію про свою рухової діяльності, точно контролювати свої руху і ефективно управляти ними (В. П. Озеров).

Звертається увага на те, що психіка не лише детермінує рух, а й сама проявляється в рухових реакціях (С. Л. Рубінштейн).

Найважливіші підструктури психомоторики людини - сложнокоордінірованние і багатопараметричної руху. У їх структурі в єдності представлені просторові, тимчасові і силові компоненти, а також різноманітні види сенсомоторних реакцій людини (К. К. Платонов). В.П. Озеров, дослідник проблеми психомоторних здібностей, робить висновок про те, що психомоторики людини є складною функціональною системою, що складається з сенсорної, моторної та когнітивно-розумової підсистем управління складної рухової діяльністю, що узгоджується з архітектонікою функціональної системи, розробленої П.К. Анохіним.

До провідної функції психомоторики В.В. Нікандров відносить праксеологіческую функцію (виконання дій) і виділяє також пізнавальну (гносеологічну), регулюючу і інтегративну функції, при цьому в структурі людини як суб'єкта діяльності виділяє чотири види активності: рівень цілісної діяльності; рівень окремого дії; рівень макродвіженій, з яких складається дія; рівень мікрорухи, з яких складаються макродвіженія Перші два рівні, які здійснюються в системі зв'язків «суб'єкт - особистість», названі молярним (Б. Г. Ананьєв). Другі два рівні, властиві системі зв'язків «суб'єкт - індивід», - Молекулярними. Кожному рівню активності відповідає свій рівень організації рухів.

До характеристик рухів відносять точність, швидкість, силу, його модальність (інформаційна характеристика). Узгодженість всіх параметрів з метою отримання потрібного моторного ефекту відбивається в такій характеристиці, як координованість. Організація рухів в єдиний комплекс визначається більш складними показниками - Темпом і ритмом. Вивченню довільних рухів присвячені роботи таких вчених, як Н.А. Бернштейн, М.О. Гуревич, А.В. Запорожець, А.К. Лурія, Н.І. Озерецкій.

Різні види рухів являють собою форми реагування суб'єкта на вплив різних об'єктивних (стимули) або суб'єктивних (потреби і мотиви) подразників, які грають роль збудників тих чи інших дій, об'єктивно проявляються у відповідних рухових актах. Залежно від того, з яким функціональним компонентом психіки взаємодіє руховий аналізатор, розрізняють сенсомоторні, ідеомоторних і емоціомоторние реакції.

У психомоторної організації людини характеристики рухів переломлюються в його якості, в його властивості. Термінологічно їх називають по-різному: «рухові здібності», «Рухові якості», «фізичні якості», «психомоторні якості» (або спроможності). Єдиного підходу до змістового наповнення цих понять в науці психології на сьогоднішній день немає. В.П. Озеров до структури психомоторних здібностей включає ряд сенсорних, моторних і когнітивно-розумових здібностей. Така класифікація психомоторних здібностей базується на сенсомоторної і когнітивному підходах.

У психомоторної сфері людини Є.П. Ільїн виділяє два великі блоки: рухові вміння (навички) і рухові якості (здатності). Він вважає, що використання терміну «Психомоторні якості» виправдано в тому випадку, коли вивчається не тільки фізіологічна сторона рухових здібностей, але й психологічні механізми їх проявів (вольове зусилля, процеси переробки інформації при сенсомоторних реакціях, глазомірним функції при точних балістичних рухах і т.п.). При цьому не погоджується з В.П. Озеровим в тому, що в психомоторні здатності включаються і інтелектуальні (когнітивно-розумові) здібності людини, тим самим, психомоторні здатності підміняються психомоторної активністю. У цьому випадку, на думку Є.П. Ільїна, спостерігається розширювальний підхід до розуміння психомоторних здібностей. У західних дослідників, навпаки, занадто вузьке розуміння психомоторики. Наприклад, Р. Кеттел до первинним психомоторним здібностям відносить тільки координованість і спритність рук, а К. Паулік додав тремор, теппінг, швидкість реакції, прицілювання.

Є.П. Ільїн звертає увагу на те, що в психомоторики існує інша складова - уміння (навички). Недаремно, вважає він, англомовні психологи використовують у цьому випадку два терміни: abilite і capacity. Перший означає «виконувати дії» (або те, що може бути зроблено людиною на даному рівні навченості та розвитку). Другий термін означає «максимальні можливості людини відносно якої-небудь функції, обмежені його вродженої конституцією і вимірювані тим межею, до якого може бути розвинена ця функція ».

В.Л. Марищук і ряд інших учених, вивчаючи психомоторні процеси, відносять до психомоторним якостям наступні: сенсомоторні реакції, координацію рухів, тремор, здатність підтримувати рівновагу тіла, точність оцінювання і відмірювання параметрів руху, розподіл і переключення уваги на рухові проби.

Програма обстеження стану психомоторики осіб з мовними порушеннями (Г. А. Волкова) будується на діагностиці таких психомоторних якостей, як рухова пам'ять, довільне гальмування рухів, статистична координація рухів, динамічна координація рухів, реакція спостереження, реакція розподілу і реакція переключення уваги при рухових пробах, довільна моторика пальців рук, руховий темп, оральний праксис, прізвольность мімічної моторики і тощо

В.В. Нікандров визначає основні психомоторні якості людини як його «загальні рухові характеристики »і виділяє серед них такі: силу - граничний рівень фізичної напруги (зусилля), що розвиває основними групами скелетних м'язів індивіда; швидкість - властиву індивіду швидкість (середню та максимальну) виконання рухів; координованість - узгодженість різних рухів у часі, просторі та за силою з метою досягнення певного рухового результату; пластичність - узгодженість амплітуд (просторових меж) рухів, що дозволяє плавно переходити від одного руху до іншого, об'єднуючи їх у цілісний комплекс з єдиним виразним ефектом; спритність - висока ступінь координованості і швидкості у поєднанні з економічністю та раціоналістичністю рухів; витривалість (проявляється при виконанні рухів - Здатність до підтримання заданого рівня рухових характеристик (сили, швидкості, точності, модальності, координованості, темпу, ритму) при тривалому або багаторазовому виконанні рухів).

Виділяють три основні типу кореляційних залежностей - геномні, морфогеномние і ергонтіческіе (І. І. Шмальгаузен). Перші спадково запрограмовані, а ергонтіческіе зв'язку складаються в ході онтогенезу під впливом сполученого функціонування різних органів і систем. Ланцюги кореляцій між сенсорно-перцептивних мнемічні і вербально-логічними, психомоторними і психовегетативних функціями були виявлені у колективних дослідженнях, виконаних під керівництвом Б.Г. Ананьева. Міжфункціональні зв'язку психомоторики вивчалися Л.А. Головей, Н.А. Розе та ін Зокрема, Н.А. Розе відзначає, що найбільш широкі міжфункціональні зв'язку виявив показник тремору, який дуже часто корелює з показниками вегетативної реактивності, пов'язаний з характеристиками уваги, пам'яті, з показниками інтелектуального розвитку, з нейродинамічними характеристиками.

Формування рухової функціональної системи має важливе значення в організації інтегративної діяльності мозку, тобто знаходиться у взаємозв'язку різних функціональних систем, що є основою нервово-психічної діяльності людини (В.А. Лапшин, Б.П. Пузанов).

У роботі розглядається рівнева теорія організація руху, яка займає повноправне місце серед різних фізіологічних класифікацій рухів, тому що дозволяє розкласти складний руховий акт на складові компоненти та виявити стан церебральних рівнів, їх роль у регуляції рухів і дій. Моторні акт є складне багаторівневе побудова, очолюваний провідним рівнем (смисловий структурою) і поруч фонових рівнів - технічні компоненти рухів (Н. А. Бернштейн, Н. П. Вайзман).

Таким чином, у подальшої роботи, спрямованої на вдосконалення психомоторних функцій у першокласників, ми спиралися на сучасні уявлення про руховому акті як про складне багаторівневому процесі. Жоден рух не обслуговується одним рівнем побудови рухів. Поряд з ведучим (здійснюють тільки самі основні, вирішальні у смисловому відношенні корекції), в організації рухів бере участь ряд фонових рівнів, які обслуговують фонові або технічні компоненти руху. Особливо звертається увага на роль рухового аналізатора в процесі розвитку вищих психічних функцій дитини. Це питання розглядалося такими вченими, як Н.А. Бернштейн, В.М. Бехтерєв, А.В. Запорожець, М.М. Кольцова, А.Р. Лурія, І.П. Павлов, І.М. Сєченов.

Проблема розвитку моторики (рухів) дитини здавна приваблювала дослідників. Під психомоторним розвитком розуміється процес зміни та становлення функціональних систем організму протягом його індивідуального та суспільного життя. На сучасному рівні знань можна зробити висновок, що психомоторні акти людини - це сложноорганізованние пізнавально-регуляторні системи, в яких в єдності представлені мотиваційні, функціональні і операційні компоненти.

Встановлено численні зв'язки між різними сторонами психічного та моторного розвитку людини: на дорослих людей (Б. Г. Ананьєв), школярів (Е.А. Журавльова, Н.Б. Стамбулова, А.В. Стамбулом, М.А. Матова).

Ж. Піаже визначив, що сенсомоторних координація є першою стадією розвитку інтелекту. Він виділив шість стадій сенсомоторної розвитку і звернув увагу на те, що сенсомоторних інтелект за своєю структурою являє собою систему послідовно пов'язаних схем рухів, що призводить до певної логіки дії. Психомоторного розвитку починається в неспецифічної маніпуляції з предметами і продовжується до розумної усвідомленої психомоторної діяльності, під якою розуміється цілеспрямоване і плановане сприйняття і перетворення дійсності за допомогою дій.

Розглядаючи особливості психомоторного розвитку, психологи відзначають, що молодший та середній шкільні віки є періодами найбільш інтенсивного розвитку основних психомоторних функцій людини. Однак молодший шкільний вік характеризується рівномірним розвитком рухового апарату і психомоторних функцій, а підлітковий - періодом бурхливого розвитку моторики і деякого розладу рухових координацій (В. П. Озеров).

Завдяки сучасним нейрофізіологічним досліджень, виявлено, що дозрівання лобових відділів і збільшення з віком морфофункціональних зв'язків цих відділів з іншими структурами головного мозку забезпечує інтенсивний розвиток у дітей 4-7 років функцій пам'яті (А. Р. Лурія, С. Б. Малих та ін.) Дослідження вікової динаміки розвитку точності рухів у школярів представлена в роботах М.І. Семенова, Ж.К. Холодова, В.А. Якуніна та ін Диференціювання амплітуди і темпу рухів в основному вдосконалюються у 8-13-річному віці (І. М. Семенова). Доведено позитивний вплив спеціальних вправ на ці процеси (В. В. Волков, І.П. Волков).

Дослідження сенсомоторних функцій у дітей шкільного віку показали, що з віком спостерігається збільшення різниці у фізичних можливостях чоловічого і жіночого організму, динаміка ж розвитку ряду рухових регуляторних функцій у хлопчиків і у дівчаток, особливо в період від 6-7 до 11-12 років, дуже схожа.

Координація рухів удосконалюється протягом усього шкільного періоду, проте найбільші позитивні зрушення відбуваються у віці від 7 до 11-12 років - у період інтенсивного розвитку рухового аналізатора (В. В. Волков, В. П. Озеров, М.І. Фонарьова). Дослідження В.Н. Назарова, що проводяться з учнями 1-х класів, і А.І. Козлова - 1-х і 3-х класів, показали, що у молодшому шкільному віці координація рухів у високому ступені упражняема та її розвиток доцільно починати у першокласників. У дослідженні Н.Б. Стамбуловой доводиться, що для кожного віку існує провідне рухове якість, цілеспрямоване розвиток і тренування якого впливає на розвиток психічних процесів у школярів. Таким якістю для молодшого шкільного віку, на думку автора, є спритність. Ефект експериментальної роботи виявився не тільки в розвитку спритності, але і в розвитку мислення, пам'яті, уваги.

Цілеспрямоване вплив засобів фізичного виховання на психічний розвиток вивчався в роботах В.В. Волкова, Б.Б. Косова, Г.А. Каданцевой, Н.Б. Стамбуловой та ін фундаментальної праці «психомоторні здібності людини» В.В. Озеров у зв'язку з ідеєю безперервної освіти і фізичного виховання представив психологічні основи діагностики та формування психомоторних здібностей у учнівської молоді та видатних спортсменів у найважливіші періоди розвитку людини (дитинство, юність, юність і змужніння). В експериментальній роботі було доведено, що психомоторні здібності можна прискорено формувати за рахунок спеціально-розроблених методик, які забезпечують випереджальний психомоторне розвиток і, як наслідок цього, більш ефективний розвиток рухових здібностей в оволодінні спеціалізованими руховими навичками в порівнянні з традиційнимі методами фізичного виховання. Вплив уроків фізичного виховання на розвиток уваги, вербальної пам'яті, мислення і точності рухів у школярів 4-6-х і 7-8-х класів досліджувався В.В. Волковим.

У дефектології накопичений позитивний досвід по використанню засобів фізичного виховання з метою корекції психічних і психомоторних відхилень у дітей з ЗПР. Експериментально доведено позитивний вплив відновлювальних і корекційних програм у цій галузі (Є. А. Екжанова, Е. С. Мандрусова, І.Ф. Марковська, І.А. Мельничук та ін.) Відзначаються позитивні зміни в емоційній сфері дітей, підвищення їх впевненості за підсумками застосування таких програм.

З'явилися програми психомоторного розвитку дітей, їх психічного розвитку, в основі яких лежить ігрова діяльність, в процесі якої реалізується рухова активність дітей (Г. А. Волкова, В. Л. Страковская, М. І. Чистякова та ін.) Псіхогімнастіка Г. Юновой, орієнтована на підлітків, спрямована на зняття напруги, освоєння «мови» тіла, розвиток почуття приналежності до групи; програма, розроблена Т.Ю. Андрющенко Н.В. Карабековой, - на корекцію психічного розвитку молодшого школяра на початковому етапі навчання. Особливо слід відзначити програму психомоторного розвитку молодших школярів Б.Б. Косова, яка розрахована на весь період навчання в початковій школі. Вона адресована, в першу чергу, вчителям фізкультури в школі, але окремі елементи її рекомендується використовувати на інших уроках та в позакласній роботі. За результатами експерименту автор зазначив в учнів поліпшення психомоторних показників, поліпшення успішності працездатності, почерку і мотивації навчання.

Аналіз літературних джерел та результатів проведеного дослідження розвитку психомоторних якостей у школярів (Є. А. Журавльова) дозволив зробити висновок про те, що:

природний розвиток психомоторних якостей найбільш інтенсивно відбувається в молодшому і на початку середнього шкільного віку;

в шкільний період розвитку дитини спостерігається залежність рівня розвитку психомоторних якостей від віку, статі, рухового режиму школярів;

найбільш значні прирости в показниках точності рухів, координації та переключення виявлені в молодшому шкільному віці, після чого спостерігається відносне уповільнення темпів зростання або навіть стабілізація рівня розвитку цілого ряду показників психомоторних якостей, є період, який охоплює шкільний вік.

Таким чином, психомоторне розвиток особливо актуально для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Це обумовлено такими специфічними перевагами рухових завдань в загальному розвитку дітей, як безпосередність таких завдань, їх дієвий характер і наочність, тісний зв'язок з емоційною сферою особистості, доступність самоконтролю і саморегуляції руху для дітей (Б.Б. Косов). Багато дослідників психомоторного розвитку дітей відзначають, що ці переваги поки

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
7.7 of 10 on the basis of 2999 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены. DMCA.com Protection Status