Придбання Узбекистаном державної незалежно-сті і перехід до ринкової економіки
зумовили необхід-ність розвитку зовнішньо-економічної діяльності респуб-лики і
ес інтеграції у світове господарство.
Одним з напрямків цього процесу є розвиток прямих і багатосторонніх відносин з
країнами утворюють-ські Співдружність Незалежних Держав (СНД). Це Со-дружество було
створено 21 грудня 1991. В Алма-Аті одинадцять керівників незалежних держав
підписали декларацію про взаємодію учасників Співдружності. СНД представляють наступні
держави: Азербайджанська Рес-публіка, Республіка Вірменія, Республіки Білорусь,
Респуб-лики Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації,
Республіки Таджикистан, Туркменія-стан, Республіки Узбекистан та України.
Узбекистан підтримав ідею Співдружності, вошсл до складу його засновників.
 22 грудня 1993 в Мінську, підписаний Статут СНД, в ко-тором визначені принципи і цілі
Співдружності, де подчср-киває, що ця організація проводить свою діяльність на
підставі загальновизнаних принципів міжнародного права. Цілі Співдружності, определснние
Статутом передбачають співпрацю в економічній, політичній, екологічній,
гуманітарній, культурній та інших галузях; створення загального економічного простору;
забезпечення прав і основних свобод людини у відповідності до загальноприйнятих принципів
міжнародного права і документами НБСЄ; Співпраця між державами - членами в
забезпечення міжнародного миру і безпеки та здійсненні роззброєння; сприяння
громадян держав у вільному спілкуванні, контактах і пере-русі у співпраці; взаємна
правова допомога і з-співпраця в інших сферах правових відносин; мирне вирішення
спорів та конфліктів між державами Спів-дружність (ст. 2 "Статуту СНД").
Для розуміння правової природи СНД важливе значення має положення Статуту про те, що
Співдружність не є го-держави і не володіє наднаціональними повноваженнями. Наявність у
Співдружності загальних цілей, спільних інтересів і спільних сфер діяльності з повагою до суверенітету
держав-членів дозволяє говорити про НСМ, як про міжнародну, державних валют-ної
організації.
Для держав Співдружності багатосторонні і двосторонні договірні відносини на основі
рівноправного партнерства є природним процесом. В основі цього процесу "лежать не
тільки територіальна близькість і економічна сопр-жснность країн Співдружності, а й
глибокі історичні корені, культурні та духовні зв'язки, спільність доль народів на
протягом великого історичного періоду ".
У книзі Ісламу Каримова "Узбекистан на порозі ХХ1 століття" подчсрківается, що необхідно при
це відзначати справжню інтеграцію від "штучно" насаджуваної політичної інтеграції
"питання полягає не в тому, щоб вибирати між незалежністю і інтеграцією, а в тому,
щоб гармонізувати ці два напрямки ".
Дуже спірним виглядає ідея так званої "углублснной інтеграції країн СНД". СНД
перетворюється на ряд субрегіональних політи-чеських альянсів та економічних міждержавних
блоків. Формування орієнтованих на Росію угруповань Союзу Білорусії і РФ, Співтовариства
Білорусії, Казахстану, Киргизії і Росії, а також, Східноєвропейської (Україна, Молдова)
осі і зовсім новий - ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) без участі Росії -
це більшою мірою вимушені дії вла-сті, ніж закономірні слідства продуманої
політики нових держав. Для Узбекистану однозначно неприйнятні такі Союзи та спільноти,
так як вони обмежують вільне співпрацю з усіма зацікавленими державами
доброї волі.
При подібних інтеграційних процесах виникає занепокоєння повернення до старої імперії,
тобто втрати державами суверенітету та незалежності. Це, перш за все, стосується
освіти надгосударственнх структур, які наділяються правом "приймати рішення прямого
дії, тобто обов'язкові до виконання всіма органами і організаціями, через голову
відповідних легітимних органів кожної окремої країни-учасниці Договору "." Скільки
вимагає собі повноважень відповідна наддержавна структура спільноти, рівно
стільки ж повноважень і прав втрачає кожне окреме сьогодні, суверенна держава. Це
істина, яку заперечувати неможливо ".
Узбекистан дотримується утверждснного статуту СНД, у рамках якого можливе поглиблювати
економічну і фінансову інтеграцію, цивілізовано вирішувати питання платежів, зняття
бар'єрів на шляху економічної і гуманітарної інтеграції. І для цього зовсім не обов'язково
підписувати договори і входити в різні Союзи, які носять, перш за все,
геополітичний характер.
Навряд чи подібні договори, політичні альянси допоможуть вирішити внутрішні кризові
ситуації в країнах Співдружності. "Адже сьогодні стало цілком очевидно, що основна
причина кризової ситуації в економіці держав на пострадянському просторі - це,
перш за все, ломка ізжівшей себе ідеології тоталітарної, командно-адміністративної,
центрально-розподільної системи, перехід до нових ринкових відносин, до вільної
економіці, якими жівст сьогодні весь світ ".
Часто причина непрацюючих підприємств у багатьох країнах Союзу не в розірваних зв'язках, а в
невміння пристосовуватися до нових умов господарювання. Такі підприємства не можуть знайти
збут своєї продукції, у них немає коштів для підтримки і розвитку виробництва.
Звідси видно, що треба швидше реформувати економіку, удосконалювати механізми
расчстов, елементарно навести у себе необхідний цивілізований порядок.
При інтеграційних процесах необхідно враховувати світовий досвід (приклад Європейського Союзу,
АСЕАН, АТЕС), але необхідно мати на увазі і ту особливу ситуацію, яка має місце на
пострадянському просторі.
Як показує досвід Європейського Союзу справжня інтеграція досягається десятиліттями - це
результат великого шляху, пройденого державами-учасниками.
Інтеграція подібна Європейського Союзу можлива між країнами мають стабільні,
грунтовні демократичні громадські державні структури, що сформували міцні
ринкові і правові законодавчі норми, механізми та інфраструктуру з їх реалізації.
Країни, що входять до Європейського Союзу, мають у своєму розпорядженні приблизно рівним, достатньо високим
економічним потенціалом. Ні держав, які б мали яскраво виражені переваги в
своїм розвитком.
Розглядаючи питання про односторонніх і багатосторонніх зв'язків у рамках СНД і, перш за все
Узбекистану з країнами Співдружності необхідно враховувати наступні фактори.
1. Країни Співдружності стали на шлях ринкових перетворень, в ході яких
відбувається зміна у відносинах власності, формуються інститути ринкової
інфраструктури, а також нові механізми го-сударственного регулювання в економіці. Разом
з тим у країнах СНД ці процеси йдуть з різним ступенем інтенсивність-сівності і знаходяться на
різних етапах свого здійснення. Наприклад, одним з основних напрямків зміни форм
власності, є роздержавлення і приватизація. У структурі приватизованих
підприємств найбільша доля-ний вага припадає на підприємства торгівлі, громадського
харчування та побутового обслуговування населення. Частка цих під-приємств загалом, зокрема
приватизованих складає в Біло-русс, Казахстані та Молдові - 48 - 50%, Киргизстані та
Рос-ті - 57 - 59%, в Україні - 66, у Грузії - 79, Узбекистані - 85%.
Складність перехідного періоду, різні умови еко-ліджень економічного розвитку, забезпеченість
ресурсами, темпи ре-форм, платсжний і торговий дисбаланс не можуть, не позначиться на динаміці
інтеграційних та економічних процесів.
2. Освіта подібної міжнародної організації, типу СНД, не має, мабуть,
історичного прецеденту, тому що в нього по-йшли держави раннє складові частини
(республіки) еди-ного держави, держави, яка будувала свою політику на основі
єдиного народно-господарського комплексу з учстом не лише економічної доцільності,
але й політичних інтересів. Цим визначається определснний дисбаланс в загально-жавному
поділі праці. Тяжслую промисловість розви-вали в Прибалтиці і в Білорусії, а сирьс для
ніс доставляли з Сибіру, Казахстану та Середньої Азії, що не було вигідно не перший регіонах
ні останнім. Після розпаду СРСР і провезення-глашенія республіками незалежності деякі
країни ока-залісь монополістами у видобутку та виробництві важливих видів сировини і продукції.
Так, на частку Росії припадало понад 90% загальносоюзного видобутку нафти (включаючи газовий
конденсат), бо-леї 75% газу, близько 91% ділової деревини, більш 80% поліме-ріалів і
паперу. На долю України - 65-68% загальносоюзного виробництва сталі готового прокату, сталевих
труб, а Узбеки-стан виробляв понад 60% бавовни.
Саме природні, струк-турне чинники, які склалися в процесі спеціалізації, кон-центрації
і розміщення виробництва є найважливішими передумовами взаємодії держав у
рамках СНД, і саме ці чинники вносять ряд протиріч у функціонування даної
міжнародної організації.
Безумовно, множинність учасників СНД, разнона-правління їх інтересів і
багатошаровість розв'язуваних ними політико-економічних проблем позначаються на розвитку
ре-гіональних і локальних виробничих зв'язків.
  Тривають пошуки нових форм міждержавних відносин. Це виявляється, перш за
за все, у створенні фінан-сово-промищленних груп (ФПГ) або (МФПГ) в тому числі і на
міждержавному рівні.
Створення подібних груп дозволяє концентрувати ін-вестіціонную, технічну,
структурну, маркетингову і фінансову політику на найбільш важливих напрямках.
Основна мета їх створення полягає у зміцненні націо-нального економічного потенціалу
країн-учасниць і СНД в цілому, освоєння нових ринків. МФПГ повинні забезпечувати інтенсивну
ринкову циркуляцію проізведснной продукції і фінансових ресурсів.
Базовим документом щодо створення міждержавних ФП Г є
"Угода про сприяння в створенні і розвитку про-виробничій, комерційних,
кредитно-фінансових і кош-шанних транснаціональних об'єднань ", підписана
прави-тва держав - учасниць СНД. На основі цього з-глашенія були підписані
договору про формування МФПГ між урядами Росії, Білорусії, Казахстану,
Узбеки-стану, Киргизстану і Таджикистану. Ці держави взяли також власні
положення з ФПГ.
Формування фінансовим-промислових груп спирається на об'єктивний характер інтеграційних
процесів в економіці. Лібералізація господарського життя, функціонування фон-дового ринку
відкриває нові можливості переливу капіталу в привабливі сфери діяльності.
Фінансово-промисло-лені групи можуть об'єднуватися не тільки в потужні господарську
структури, але й найбільші підприємства, банки та інші господарські структури. Ключовий
проблемою форми-вання міждержавних фінансово-промислових груп в економічному
просторі СНД сьогодні є прийняття загальних законів і правил та обробка механізму
контролю за їх виконанням.
У сучасних інтеграційних процесах головною движ-щей силою є науково-технічний
процес. Тому при-нятому ещс 3 листопада 1995 Угода про створення загального
науково-технічного простору держав - учасників СНД і всьому науковому й технічному
співпраці держав придасться пріоритетний характер. У країнах СНД кон-центруються
основні технологічні зв'язки багатьох пріо-ритетні Узбекистанські підприємств. З цієї
причини в відно-шеніях Узбекистану з Росією, Казахстаном, Туркменістаном, Україною
визначається курс на поступову реструктуризацію існуючих товарообігів, а саме:
створюються умови для розвитку прямих зв'язків з по-постачальника і споживачами в рамках
загального економі-чного простору;
необхідно ефективно використовувати ринки СНД для просування нової продукції відповідно
з технічною і структурною політикою країни;
скорочувати неприпустимо високу залежність Узбеки-стану від Росії енергоносіїв, товарів
народного по-требленія, будматеріалів за счст імпортозаміщення і часткового розподілу
цих поставок за іншим джерелом никам імпорту.
Разом з тим, на сьогодні головним партнсром Узбекистану в зовнішній торгівлі остастся Росія.
Починаючи з 1992 року меж-державний обмін між Узбекистаном і Росією осущ-ствляется
на основі двосторон-них угод про торговельно-еконо-номічному співпрацю. У перелік
взаємних поставок на урядовому рівні включилися об'сми найбільш важ-ною для обох
держав продукції. Для створення сприятливих-них умов такі по-ставки звільнялися від
сплати тамо-дені мит.
Відносини між Узбекистаном і Росією складаються не завжди однозначно, це, перш за
за все, стосується торгівлі бавовною-волокном, а, отже, і проблемою текстильної
промисловості.
В останні роки значна частина експортується з Узбекистану в Росію бавовни-волокна
оформляється посредст-вом бартерних угод та клірингових операцій. Подібні відносини не
вигідні для Узбекистану, оскільки ускладнюють рух реальних фінансових коштів в
галузі-виробником-ки і в підрозділі агропромислового комплексу, обслу-жива
хлопкоперерабативающіе і хлопкосеющіе підпри-ємства.
Крім того, що імпортують організації, що не зацікавлений ванні в наданні бавовни-волокна
текстильним перед-підприємствам Росії, з метою забезпечення швидкого обороту коштів експортують
його в треті країни (так у 1996 році Рос-ся до 70% отриманого з Центральної Азії
бавовни-волокна експортувала в США, став для його виробників, у тому числі й Узбекистану,
торговим конкурентом на світовому ринку).
Тим не менше, Узбекистан не може без серьсзного економічного і соціального збитку
відмовитися від експорту до Російської Федерації бавовни-волокна, питома вага якого в
експорт в цю країну доходить до 50%. При відсутності оборотних коштів позиції текстильної
промисловості Росії стали безперспективні. Виникла пряма загроза вимирання цієї галузі
з усіма тяжслимі соціальними наслідками не тільки для зайнятих в ній, але і для
виробництва бавовни-волокна, що традиційно забезпечують ес сирьсм.
Для вирішення виниклої проблеми необхідно не тільки розвиток в республіці переробної
бавовна-волокно галузі, а й придбання узбецькою стороною ряду текстильних та швейних
підприємств Росії, тобто треба створювати єдину структуру (кластер), яка охоплює,
як і Узбекистанські виробників, так і споживачів їхньої продукції прямо виходять з
кінцевим товаром на ринок. Придбання Узбекистаном текстильних та швейних підприємств
Росії може реалізуватися через створення спільних підприємств. Узбекистан отримає
можливість розпоряджатися не тільки фінансовими засобами за що поставляється сирьс, а й часткою
прибутку за реалізацію готової продукції.
Розглянутий аспект інтеграційних процесів на прикладі бавовняних та текстильних галузей
показує очевидні переваги такої взаємодії. Це буде сприяти
стабілізації економік обох країн, посилення конкурентного характеру економічного середовища,
розвитку науково-технічної діяльності, поліпшення інвестиційної обстановки. В кооперації
з фінансово-промисловими групами можуть у подальшому отримати свос розвиток багато
напрямки малого та середнього бізнесу.
Відносини Узбекистану з Росією постійно удосконалюються. Як відомо 5-7 травня 1998
Президент Республіки Узбекистан Іслам Карімов побував у Москві з державним візитом на
запрошенням Президента Російської Федерації Бориса Єльцина. Під час цього візиту було
підписаноУгода про співробітництво в області спільного створення серійного виробництва
і поставок самолстов ІЛ - 76 МФ та ІЛ - 76 ГФ, а також забезпечення експлуатації та
модернізації ІЛ - 76 та ІЛ - 78.
У першій половині жовтня цього року під час офіційного візиту до Ташкента Борис Єльцин і
Іслам Карімов припускають підписати угоду про поглиблення економічного співробітництва
на десять років.
28 травня 1998 Президент Республіки Узбекистан Іслам Карімов прийняв який прибув в нашу
країну Виконавчого секретаря СНД Бориса Березовського.
Іслам Карімов вітаючи гостя з прибуттям до нашої країни, висловив задоволенням його
вступом на цю відповідальну посаду, на яку він був обраний на Московському саміті
глав держав СНД.
Настав час перегляду вим потенціалом для стійкого і динамічного економічного
розвитку. Учасники Співдружності накопичують досвід взаємодії в сучасній господарської
житті, і на його просторі об'єктивно формується економічне та політичне об'єднання
суверенних держав. Об'єктивний характер інтеграції визначається спільністю історичних,
географічних, економічних та інших факторів. За оцінками Європейського банку реконструкції
та розвитку (ЄБРР), після семи років "невпинного падіння економічних показників
пострадянський регіон виходить зі смуги кризи, і позитивні тенденції тут позначилися
в 1997 році ". Зокрема, сповільнилися темпи спаду ВВП, купівельної спроможності
національних валют, експорту товарів і послуг. На думку аналітиків ЄБРР, найбільш високі
темпи економічного зростання, стійке збільшення ВВП в 1998 році будуть характерні для
Узбекистану, Киргизії, Азербайджану та Грузії.
СНД - молоде об'єднання, і багато процесів узгодження взаємних інтересів тільки
формуються. Розробка і впровадження положень зближення економічних умов довгострокового
співробітництва на багатосторонній основі дозволяє підвищити ефективність, дієвість
Співдружності.
Список використовуваної літератури:
1.Карімов І. А. Узбекистан на порозі XXI століття. Загрози безпеки, умови і
гарантія прогресу. - Ташкент, 1998 рік.
2.Карімов І. А. Узбекистан по шляху поглиблення економічних реформ. - Санкт -
Петербург, 1995 рік.
3.Газета "Народне Слово" - Ташкент.
4.Журнал "Економіст" 3.98 - Москва.
5.Ринок, гроші та кредит "6.97 - Ташкент.