Зовнішнє фінансування і економічне зростання: проблеми взаємодії в що розвиваються і "перехідних" країнах

Е.А. Звонова, доцент, докторант кафедри "Фінанси" РЕА ім. Г.В. Плеханова

В сучасній економічній літературі розгляд і аналіз комплексу проблем, пов'язаних з міжнародною системою зовнішнього фінансування, що розвиваються і "перехідних" країн, що традиційно переплітається з дослідженням наслідків такого фінансування у формі зовнішньої заборгованості країн-реципієнтів. У даному випадку загальновизнаним є той факт, що основною причиною, що змушує що розвиваються, і перехідні до ринку країни брати позику у інших держав та у міжнародних фінансових організацій, є необхідність фінансування розширеного відтворення, тобто такого господарського розвитку, яке забезпечило б перехід до нормальних ринкових відносин і вступ до світових валютно-фінансові відносини на рівних з промислово розвиненими країнами умовах.

З цієї точки зору логічно розглядати систему міжнародного зовнішнього трудящих і постсоціалістичних країнах не створено ефективної системи збору податків, у них є більше можливостей піти від оподаткування, ніж у промислово розвинених країнах. Висока вартість обслуговування зовнішнього боргу щодо бюджетних доходів знижує можливості державного інвестування. Паралельно, у зв'язку із слабкою національною базою накопичень і заощаджень, а також через ризикованості капіталовкладень в нестабільній економіці, приватні інвестиції також скорочуються. Таким чином, очікування швидкого ефекту при залученні зовнішнього фінансування в економіку обертається при наявності зовнішнього боргу або економічної стагнацією, або спадом. Зниження життєвого рівня населення, зростання соціальної напруженості та економічної нестабільності провокує не інвестування, а "втеча" капіталів з країни, що погіршує платіжний баланс і ще більше ускладнює обслуговування боргу. Звуження ж національного виробництва неминуче призведе до скорочення податкових надходжень, з'явиться чинником зростання дефіциту держбюджету, який, у свою чергу, змусить уряд звернутися до чергової порції зовнішнього фінансування.

Цей замкнуте коло впливу зовнішніх ресурсів на національний економічний ріст покликані були розірвати адаптаційні і стабілізаційні програми МВФ. Ці програми були націлені на рівноважний поєднання при фінансуванні економічного зростання у що розвиваються та "перехідних" країнах внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Для розширення внутрішньої бази накопичень і заощаджень пропонувався комплекс заходів щодо фінансової стабілізації, економічної лібералізації та приватизації національних економік, які, однак, не дали належного ефекту. Таким чином, проблема зовнішнього фінансування економічного зростання і тісно пов'язана з нею проблема платоспроможності країни-реципієнта не були оптимально вирішені в 90-х роках. На думку автора, в найближче десятиліття зовнішнє фінансування, що розвиваються та "перехідних" країн залишиться серед основних джерел фінансування економічного зростання, але паралельно необхідно максимально розвивати власні джерела інвестування, чому можуть сприяти і спеціальні міжнародні програми.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.vestnik.fa.ru/