Аграрна наука в пореформений період

За період реформ, що проводяться (1991-2003 рр..) у сільському господарстві відбулися значні структурні зміни. При зниженні частки тваринництва питома вага рослинництва в валової продукції сільського господарства зріс з 36,1% в 1990 р. до 53,8% у 2003 р. Збільшилася частка приватного сектора у виробництві продукції. Господарствами населення і фермерами, які мають в користуванні близько 14% всіх сільськогосподарських земель, виробляється 42,7% валової продукції сільського господарства (у 1990 р. - 23,7%). Створено і функціонує 2,4 тис. селянських (фермерських) господарств на площі 113,8 тис. га. На початок 2004 р. реорганізовано 325 сільськогосподарських організацій, з них 15% реорганізовано в акціонерні товариства, 39% в сільськогосподарські кооперативи, 24% приєднані до інших організаціям, 4% перетворені у приватні унітарні орендні підприємства [7, c. 3].

Відповідно до ст.2 Кодексу Республіки Білорусь «Про землю» власність на землю виступає у державній і приватній формі. Основна частина сільськогосподарських земель (85%) знаходиться в державній власності. Колгоспи, радгоспи, інші юридичні особи, а також фермерські господарства права власності на землю не мають. Господарства користуються землею безоплатно на підставі встановленого законом необмеженого права користування.

Метою розвитку агропромислового комплексу в довгостроковій перспективі є формування ефективного конкурентоспроможного, стійкого та екологічно безпечного агропромислового виробництва, яке відповідало б світового рівня та забезпечувало продовольчу безпеку країни [6, c. 4].

Тому першорядним завданням аграрного сектора на першій етапі (до 2010 р.) є підвищення економічної ефективності виробництва, прорив до економічного зростання.

Для цього необхідно:

1) всебічне сприяння розвитку наукових досліджень з пріоритетних напрямках і суттєве посилення роботи щодо їх використання у виробництві;

2) розвиток конкурентних переваг АПК, що базуються, перш за все, на використанні природно-кліматичних факторів (молочне і м'ясне скотарство, льонарство, картоплярство та ін);

3) зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, його технічна модернізація і перехід на цій основі на сучасні високопродуктивні, ресурсозберігаючі технології;

4) ефективне використання виробничого потенціалу та ресурсів;

5) концентрація ресурсів і засобів на пріоритетних напрямках, на високоокупаемих видах виробництва;

6) значне зростання врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин;

7) удосконалення цінової політики, усунення цінового диспаритету;

8) створення умов, в яких можуть ефективно працювати як колективні підприємства, так і індивідуальний сектор;

9) реалізація цільових програм підтримки сільського господарства за рахунок держбюджету;

10) стимулювання експорту продукції.

У перспективі розвиток аграрних відносин буде орієнтовано на велике і середнє товарне виробництво в поєднанні з дрібним приватним господарством. Питома вага фермерських господарств у загальному землекористуванні буде зростати за рахунок розширення земельних угідь через оренду земельних часток тих власників, які не бажають займатися підприємницькою діяльністю.

Пріоритетним напрямком інституційних перетворень в АПК має стати розвиток кооперації на базі підприємств з виробництва, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, створення продуктових спеціалізованих і багатогалузевих агропромислових формувань. У них можуть входити й фінансові структури, які в ряді випадків будуть створюватися самими об'єднаннями. Кооперативні організації стануть стрижнем організаційної структури АПК. Кооперацією буде охоплено більшість фермерських господарств.

На основі кооперації та інтеграції намічається подолати існуючу роз'єднаність товаровиробників, об'єднати їх економічні інтереси. Основними видами агропромислових формувань будуть аграрно-промислові групи, холдинги, асоціації.

Розвиток інтеграції буде сприяти концентрації матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на виробництві кінцевої продукції, підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу співзасновників, зниження витрат виробництва і підвищенню конкурентоспроможності продукції.

Важливим стратегічним напрямом має стати створення мережі обслуговуючих кооперативів для всіх категорій господарств. Широкий розвиток отримає торгово-закупівельна і збутова кооперація [6, c. 7].

У другому періоді (2011-2020 рр..) передбачається вийти на сталий розвиток АПК, забезпечити раціональний рівень споживання основних видів продукції і сформувати необхідну експортний потенціал. Зусилля сільськогосподарських виробників будуть сконцентровані на чіткому дотриманні технологій, що забезпечить високі показники виробництва та якості продукції, що відповідають світовому рівню і знизить антропогенне навантаження на навколишнє середовище.

Незважаючи на досягнуті позитивні зрушення, у розвитку переробної промисловості існує ряд невирішених проблем:

§ низька ефективність функціонування виробництва;

§ високий ступінь зносу активної частини основних виробничих фондів, що перевищують гранично - критичний рівень;

§ недостатня забезпеченість підприємств сировиною;

§ дефіцит інвестицій на модернізацію виробничо-технічної бази;

§ низький рівень споживання на душу населення найважливіших продуктів харчування (м'ясо-та молокопродуктів, риби, овочів і фруктів).

Головна мета розвитку переробної промисловості - Більш повне і надійне забезпечення населення продуктами харчування і досягнення раціональних норм споживання, зростання експорту продукції, зміцнення продовольчої безпеки.

Розвиток переробної промисловості повинно бути орієнтоване на повне задоволення потреби населення країни в продуктах харчування і збільшення експортного потенціалу, зниження витрат, підвищення ефективності виробництва на основі впровадження ресурсозберігаючих технологій, комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів.

У найближчій перспективі (до 2010 р.) ставиться мета - підвищити рівень самозабезпечення цукром, рибою, маслом рослинним, поліпшити структуру харчування населення за рахунок збільшення виробництва і споживання білкових продуктів (м'яса і м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів, риби та рибопродуктів), а також овочів, фруктів, рослинної олії.

Активізувати інвестиційну діяльність необхідно шляхом використання власних і позикових коштів, залучення іноземних інвестицій. Буде потрібно також державна підтримка пріоритетних галузей і виробництв. З метою пожвавлення інвестиційного процесу необхідно направити цінову, кредитну та податкову політику на підвищення платоспроможності підприємств.

У своєму розвитку переробна промисловість повинна взаємодіяти з навколишнім середовищем з метою зниження негативного впливу на природу. Економічне зростання агропромислового виробництва дасть можливість просунутися у вирішенні соціальних проблем та забезпечити продовольчу безпеку країни.

Таким чином, метою розвитку агропромислового комплексу в довгостроковій перспективі є формування ефективного конкурентоспроможного, сталого та екологічно безпечного агропромислового виробництва, яке відповідало б світового рівня та забезпечувало продовольчу безпеку країни.

Список літератури

1. Аграрні відносини: теорія, історична практика, перспективи розвитку/Под ред. Буздалова І.М., Крилатих Е.Н., Никонова А.А. и др.-М.: Наука, 1993. - 270с.

2. Агропромисловий комплекс в умовах переходу до ринку / Б. М. Шапіро, В.Г. Гусаков, В.Г. Гаркун та ін; Під заг. ред. Б.М. Шапіро, В.Г. Гусакова. - Мн.: ЗАТ «Арміт-Маркетинг, Менеджмент», 1997. - 277с.

3. Антоненко М. Соціально-економічне реформування АПК Білорусі// Агроекономіка. - 2004. - № 10. - С.3-4.

4. Ваулин В. Виробничий кооператив: правове регулювання //НЭГ. - 2002. - № 19. - С.22.

5. Цивільний кодекс Республіки Білорусь. - Мн: Амалфея. - 2001. - 608с.

6. Гусаков В. та ін Актуальні проблеми і напрямки реформування АПК Республіки Білорусь.// Агроекономіка. - 2003. - № 2. - С.3-6.

7. Гусаков В. Комплекс основних заходів соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва Республіки Білорусь.// Агроекономіка. - 2004. - № 5. - С.3-6.

8. Дадалко В. А. Сільськогосподарська кооперація. - Мн.: ЗАТ «Арміт-Маркетинг-Менеджмент", 1998.

9. Клюкач В. Форми та механізми створення агропромислових корпорацій// АПК: економіка та управління. - 2004. - № 2. - С. 33-34.

10. Козакевич Н. Форми господарювання в АПК: питання перспективного розвитку// Вісник БГЭУ. - 2004. - № 5. - С. 66-71.

11. Реформування агропромислового комплексу: Учеб. метод, и практ. пособие/Под ред. В. Г. Гусакова. - Мн.: Установа «БілНДІ аграрної економіки», 2002.

12. Сільськогосподарська кооперація: теорія, світовий досвід, проблеми відродження. 2-е изд., Пере-раб. і доп./Колектив авторів; Отв. ред. І.М. Буздалов. - Мн .- М.: «Арміт-Маркетинг, Менеджмент», 1998. - 256с.

13. Ткач А.В. Сільськогосподарська кооперація. - М.: Дашков, 2002. - 304с.

14. Економічна історія Білорусі: учеб. пособие/Под. ред. Г.І. Голубовича. - Мн.: «Амальтея», 2001. - 504с.

15. Економічна теорія і аграрна політика// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Мн.: Економіка і право, 2004. -232с.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://socrat.info/