Сутність організаційно-економічного обгрунтування

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва представляє собою результат суспільного розподілу праці. Вона забезпечує науково-обгрунтоване розміщення виробництва продукції з тих зонах країни, де є для цього найкращі умови і досягається найбільша економія трудових і грошових витрат на одиницю продукції. Виробнича спеціалізація підприємств визначається питомою вагою ведучої товарної галузі, яка забезпечує найбільшу виручку від реалізації товарної продукції.

Для характеристики спеціалізації сільськогосподарського підприємства використовують також ряд непрямих показників [8, с.67]:

- структуру валової продукції і затрат праці,

- посівних площ,

- поголів'я худоби,

- основних фондів.

Отже, при аналізі спеціалізації підприємства, його виробничого напрямку використовується ціла система організаційно-економічних показників, основними з яких є наступні:

1. Структура товарної сільськогосподарської продукції.

2. Структура валової сільськогосподарської продукції.

3. Структура витрат праці у сільськогосподарських галузях.

4. Структура посівних площ.

5. Структура поголів'я тварин і птиці.

6. Структура основних фондів.

7. Коефіцієнт спеціалізації.

Таким чином, в результаті аналізу з використанням названої вище системи економічних показників встановлюється головна, додаткова і другорядні галузі сільськогосподарського виробництва в підприємстві і визначається його виробниче напрямок. Але при цьому слід мати на увазі, що при розробці заходів щодо вдосконалення виробничої структури господарства необхідно враховувати й те обставина, що виробнича структура сільськогосподарського підприємства складається завжди в залежності від суспільно-економічних і природних умов. І кожне підприємство повинно мати свою найбільш раціональну структуру виробництва, яка повинна відповідати наступним вимогам:

1. Повне та найбільш економічно ефективне використання землі як головного засобу виробництва.

2. Раціональне використання продуктивних сил сільськогосподарського підприємства.

3. Подолання сезонності праці, найбільш повне використання трудових ресурсів протягом року.

4. Створення необхідних накопичень для розширеного відтворення.

5. Прискорення обороту вкладених коштів і рівномірне надходження грошової виручки для розширеного виробництва.

Таким чином, при аналізі спеціалізації підприємства, його виробничого напрямку використовується система організаційно-економічних показників: структура товарної сільськогосподарської продукції, структура валової сільськогосподарської продукції, структура затрат праці в сільськогосподарських галузях, структура посівних площ та інші. У результаті аналізу з використанням названої вище системи економічних показників встановлюється головна, додаткова і другорядні галузі сільськогосподарського виробництва в підприємстві і визначається його виробниче напрямок.

Список літератури

1. Аграрні відносини: теорія, історична практика, перспективи розвитку/Под ред. Буздалова І.М., Крилатих Е.Н., Никонова А.А. и др.-М.: Наука, 1993. - 270с.

2. Агропромисловий комплекс в умовах переходу до ринку / Б. М. Шапіро, В.Г. Гусаков, В.Г. Гаркун та ін; Під заг. ред. Б.М. Шапіро, В.Г. Гусакова. - Мн.: ЗАТ «Арміт-Маркетинг, Менеджмент», 1997. - 277с.

3. Антоненко М. Соціально-економічне реформування АПК Білорусі// Агроекономіка. - 2004. - № 10. - С.3-4.

4. Ваулин В. Виробничий кооператив: правове регулювання //НЭГ. - 2002. - № 19. - С.22.

5. Цивільний кодекс Республіки Білорусь. - Мн: Амалфея. - 2001. - 608с.

6. Гусаков В. та ін Актуальні проблеми і напрямки реформування АПК Республіки Білорусь.// Агроекономіка. - 2003. - № 2. - С.3-6.

7. Гусаков В. Комплекс основних заходів соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва Республіки Білорусь.// Агроекономіка. - 2004. - № 5. - С.3-6.

8. Дадалко В. А. Сільськогосподарська кооперація. - Мн.: ЗАТ «Арміт-Маркетинг-Менеджмент", 1998.

9. Клюкач В. Форми та механізми створення агропромислових корпорацій// АПК: економіка та управління. - 2004. - № 2. - С. 33-34.

10. Козакевич Н. Форми господарювання в АПК: питання перспективного розвитку// Вісник БГЭУ. - 2004. - № 5. - С. 66-71.

11. Реформування агропромислового комплексу: Учеб. метод, и практ. пособие/Под ред. В. Г. Гусакова. - Мн.: Установа «БілНДІ аграрної економіки», 2002.

12. Сільськогосподарська кооперація: теорія, світовий досвід, проблеми відродження. 2-е изд., Пере-раб. і доп./Колектив авторів; Отв. ред. І.М. Буздалов. - Мн .- М.: «Арміт-Маркетинг, Менеджмент», 1998. - 256с.

13. Ткач А.В. Сільськогосподарська кооперація. - М.: Дашков, 2002. - 304с.

14. Економічна історія Білорусі: учеб. пособие/Под. ред. Г.І. Голубовича. - Мн.: «Амальтея», 2001. - 504с.

15. Економічна теорія і аграрна політика// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Мн.: Економіка і право, 2004. -232с.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://socrat.info/