МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ
Уральського державного технічного університету
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Курсова робота
Міжнародний валютний фонд (МВФ) і його функції
Автор.
Група
Викладач
Екатеріебург
2001
ЗМІСТ
Введення
I. Створення МВФ. Основні завдання та напрямки діяльності.
II. Структура управління МВФ.
III. Особливості кредитної політики МВФ.
IV. Роль МВФ В стабілізації макроекономічних коливань Російськоїекономіки.
Висновок
Введення.
Міжнародний Валютний Фонд - міжурядова організація,призначена для регулювання валютно-кредитних відносин міждержавами-членами і надання їм фінансової допомоги при валютнихускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом наданнякоротко-і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд --спеціалізована установа ООН - практично служить інституційноїосновою світової валютної системи.
Спочатку Фонд кредитував переважно Західні країни. Усередині 70-х рр.. промислово-розвинені держави отрималивід нього приблизно однакові суми, а з 80-х років МВФ переключився майжецілком на кредитування останніх. Цей поворот, значною мірою,обумовлений тим, що отримання кредитів Фонду в основному пов'язано зприйняттям певних зобов'язань в області макроекономічної політики.
Тому західні країни вважають за краще запозичувати ресурси на покриттядефіциту платіжного балансу на світовому ринку позичкових капіталів.
Жодна інша міжнародна організація не піддавалася настільки різкоїкритики з боку країн, що розвиваються як МВФ. Фонд надає сильнувплив на соціально-економічні процеси в цих регіонах, особливо вумовах боргової кризи. Проте без активного втручання Фонду вборгову кризу наслідки його для країн, що розвиваються та світової кредитноїсистеми було б набагато більш серйозним.
Міжнародна фінансова криза, що почалася в 1997 р. в Південно-Східній
Азії та отримав світовий резонанс, викликав підвищений інтерес до МВФ. МВФпіддається критиці з різних сторін. Спадкоємці кейнсіанських, діріжістскіхтрадицій дорікають йому в тому, що він недостатньо ефективнопротидіяв спекулятивних операцій приватних фінансових структур,практично потурав ім. Прихильники ліберальних концепцій, навпаки,Фонд звинувачують у надмірному втручанні в діяльність ринковихмеханізмів. Найбільш радикальні з них навіть ставлять під сумнівдоцільність існування МВФ, називаючи його "Держпланом на Потомак".
I. Створення МВФ. Основні завдання та напрямки діяльності.
Міжнародний валютний фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) --міжнародна організація, призначена для регулювання валютно -кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансовоїдопомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу,шляхом надання коротко-і середньострокових кредитів в іноземній валюті.
Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Практично він служитьінституційної основою світової валютної системи.
МВФ був створений на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН
(1 - 22 липня 1944 р.) у Бреттон-Вудс (США, штат Нио-Гемпшир). Конференціяприйняла Статті угоди (Articles of Agreement) МВФ, які виконуютьроль його статуту. Цей документ набув чинності 27 грудня 1945
Практичну діяльність Фонд розпочав у травні 1946 р., маючи у своєму складі 59країн-членів; до валютних операцій він приступив з 1 березня 1947 року.
СРСР взяв участь у Бреттон-Вудської конференції. Однак згодому зв'язку з "холодною війною" між Сходом і Заходом він не ратифікував
Статті угоди МВФ. ? т однієї країни до іншої. Таким чином, ці операції не повиннібули бути кредитними в строгому сенсі слова. На практиці в Фондзвертаються з проханнями про надання кредиту головним чином країни знеконвертованими валютами. Внаслідок цього МВФ, як правило,надає валютні кредити державам-членам ніби «під заставу»відповідних сум неконвертованих національних валют. Оскільки на нихнемає попиту, вони залишаються в Фонді до викупу їх країнами-емітентами цихвалют. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ обмежений певнимиумовами.
Умовами доступу країн-членів до кредитних ресурсів МВФ.
По-перше, сума валюти, отриманої країною-членом за дванадцять місяців,що передували його новому зверненням до Фонду, включаючи витребовується суму,не повинна була перевищувати 25% величини квоти країни, по-друге, загальна сумавалюти даної країни в активах МВФ не могла перевищувати 200% величини їїквоти (включаючи 75% квоти, внесених у Фонд по підписці). У переглянутому в
1978 Статуті перше обмеження було усунуто. Це дозволяє країнам -членам використовувати їх можливості одержання валюти в МВФ протягом більшкороткого терміну, ніж п'ять років, які потрібні були для цього раніше. Щодо другої умови, то у виняткових обставинах і йогодія може припинятися.
МВФ стягує з країн-кредиторів разовий комісійний збір в розмірі 0,5% відсуми операції і певну плату (charge), або процентну ставку, занадані їм кредити, яка базується на ринкових ставках.
Після закінчення встановленого періоду часу країна-член зобов'язаназробити зворотну операцію - викупити національну валюту у Фонду, повернувшийому кошти в СДР або іноземних валютах. Крім того, країна-позичальникзобов'язана достроково проводити викуп своєї зайвої для Фонду валюти в міруполіпшення її платіжного балансу і збільшення валютних резервів. Якщощо знаходиться в МВФ національна валюта країни-боржника купується іншимдержавою-членом, то тим самим погашається її заборгованість Фонду.
що купується країною-членом в МВФ перша порція іноземної валюти врозмірі до 25% квоти (до ямайської угоди колишня золота частка) з 1978р. називається резервною часткою. Вона визначається як перевищення величиниквоти країни-члена над сумою що знаходиться в розпорядженні Фонду запасунаціональної валюти даної країни.
Кошти в іноземній валюті, які можуть бути придбані країною -членом зверх резервної частки (100% величини квоти), діляться на чотирикредитні частки (транші) по 25% квоти. Гранична сума кредиту, якукраїна може придбати в МВФ у результаті повного використання резервноїі кредитної частки, становить 125% розміру її квоти. Зобов'язання країни -позичальника передбачають проведення нею відповідних фінансово -економічних заходів, фіксуються в «листі про наміри»,направляється в МВФ. Якщо Фонд визнає, що країна використовує кредит «всуперечності з цілями Фонду »або не виконує його розпоряджень, він можеобмежити або повністю припинити кредитування країни. Використанняпершої кредитної частки може бути здійснене як в формі прямої купівлііноземної валюти, при якій країна отримує всю витребовується сумунегайно після схваленнясшіренія масштабів івдосконалення структури своїх кредитних операцій МВФ практикуєстворення спеціальних механізмів. Вони розрізняються за цілями, умов івартості кредиту. Отримання країнами - членами Фонду коштів по лініїспеціальних механізмів - це доповнення до їх кредитних часток. Використаннякраїною ресурсів спеціальних механізмів може збільшувати що знаходиться врозпорядженні МВФ запас її 'національної валюти понад кумулятивних меж,встановлених для отримання кредитних часткою.
Спеціальні механізми, в рамках яких кредитування здійснюється,як правило, за рахунок власних коштів МВФ, включають:
1. Механізм компенсаційного і надзвичайного фінансування, МКЧФ
(Compesatory and Contingency Financing Facility, CCFF); призначений длякредитування країн - членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансувикликаний тимчасовими і зовнішніми, не залежними від них причинами. У їх числі:стихійні лиха; непередбачене падіння світових цін; промисловий спад;введення протекціоністських обмежень у країнах-імпортерах; появатоварів-замінників і т. п. Цей механізм має три компоненти:
1) з 1963 р. кредитування (в даний час до 30% квоти) країн,особливо експортерів сировини, валютні надходження яких скорочуються ввнаслідок падіння світових цін на сировину;
2) з 1981 р. кредитування (до 15% квоти) країн-імпортерів зерна,зазнають труднощів у зв'язку зі зростанням світових цін на зерно; з грудня
1990 по червень 1992 р. - кредитування країн - імпортерів нафти,нафтопродуктів і природного газу;
3) з 1988 р. компенсаційне фінансування непередбачених втрат,понесених країнами, що випробовують вплив непередбачуваних зовнішніхчинників, наприклад, несприятливої зміни міжнародних процентнихставок (до 30% квоти) 7
Крім того, країна має можливість звернутися до МВФ з проханням провиділення коштів в рахунок особливої, "факультативної", кредитної частки (до 20%квоти), яка може бути використана на вибір на додаток до будь-якого зперерахованих трьох видів кредитування. Якщо труднощі платіжного балансувикликані лише зниженням експортної виручки або збільшенням витрат наімпорт зернових, ліміт компенсаційних кредитів обмежується 65% квотикраїни. При використанні країнами кредитів Фонду для відшкодування збитків,пов'язаних одночасно з падінням експортної виручки і збільшенням витратна імпорт зерна, а також у разі одночасного застосування двох з трьохкомпонентів механізму компенсаційного фінансування, встановлюєтьсякомбінований ліміт в розмірі 80% квоти. Загальний ліміт доступу до кредитів врамках механізму компенсаційного і надзвичайного фінансування з урахуваннямвсіх його компонентів становить 95% квоти країни.
2. Механізм фінансування буферних (резервних) запасів, МФБЗ (Buffer
Stock Financing Facility, BSFF); створений в 1969 р., має на меті наданнядопомоги країнам, що беруть участь в утворенні запасів сировинних товарів ввідповідності з міжнародними товарними угодами, якщо це погіршує їх
Платіжні баланси. Ліміт - 35% квоти. Даний механізм не іспользовалс
