дивитися на реферати схожі на "Японський досвід державного регулювання економіки"

ЗМІСТ

| | Стрінка |
| Вступ | 3 |
| 1. Як організоване державне регулювання економіки в Японії | 4 |
|? | |
| Чим японська економічна модель відрізняється від інших? | 8 |
| 2. Що можна використати в Україні з японського досвіду | |
| державного регулювання економіки? | 11 |
| Висновки | 12 |
| Література | 13 |

Вступ

Сучасний стан економіки Японії, принципи її функціонування та історіяформування являють собою цінний об (єкт соціально-економічних дослідженьзавдяки специфічним особливостям цієї країни. Японія, переможена у 1945 р..,пройшла через насильницькі перетворення окупаційної армії, відбудовуекономіки, створення конкурентного ринкового середовища і перетворилася зкраїни, зруйнованої війною, в одну з найпередовіших держав cвіту. І хочрозмови про "японське диво" в загальному майже перестали, феномен японськоїекономіки продовжує визивати підвищений інтерес. Справді, чому країна звеликою зовнішньоекономічною залежністю, практично без природних ресурсів,не дивлячись на всі незаурядіці і катаклізми останніх двох десятиліть,продовжує невпинно закріпляти свої економічні (а разом з ними і політичні)позиції на світовій арені? Зберігаючи роль світового лідера по багатьомважнішім напрямкам науково-технічного прогресу, Японія при цьому демонструєвисоку степінь адаптації до постійно змінюючіхся умов розвитку економіки.
Ці зміни проходять не просто на базі технологічних інновацій, але й внеперервній і досить складній взаємодії техніки, технології і економічних ісоціально-політичних факторів.

1. Як організоване державне регулювання економіки в Японії?

дослідниками [1] виділяються три основні етапи повоєнної історії
Японії: 1945-1949 рр.. (нарощування виробничого потенціалу і демократизаціяекономіки); 1949-1960 рр.. (зупинення інфляції, лібералізація ціноутворення,раціоналізація виробництва і створення нових галузей); та з 1960 р.. - Понаш час (зміцнення важкої та хімічної індустрії, лібералізація зовнішньоїторгівлі та міграції каріталів у 80-ті роки).

Війна завдала величезної шкоди економіці Японії. Промисловевиробництво у 1945 р.. сягало менше третини передвоєнного рівня, виробництвосталі впало на 90%, вугілля - на 50% [2], бюджетний дефіцит і грошоваекспансія породили гіперінфляцію. На тлі зруйнованої економіки підкерівництвом штабу окупаційних військ США у перші повоєнні роки відбулосяреструктурування соціально-економічної системи. Переглянуто цивільнезаконодавство, дозволено профспілки, проведено земельну реформу, за якоїпоміщики були зобов (язані продати землі орендарям за низькими цінами;розпущено "дзайбатсу" - японські концерни, проведено "" чистку "середлідерів бізнесу, конверсію виробництва, розукрупнення, введено жорсткіантітрестівські закони, було заборонено брати участь в управлінні великимикомпаніями членам кланів, які володіли "дзайбатсу", тощо.

У 1946 р. З метою зменшення надлишків грошових коштів було проведеногрошову реформу, за якою готівку було зібрано на спеціальні рахунки здозволом використання до 500 ієн на місяць, заморожено вклади, вищі запевний розмір. Втім, через велику кількість пом (якшення реформа не даладовгострокового ефекту, і Горошова маса незабаром знову почала зростати.

У тому самому році створюється Бюро економічної стабілізації, якепочинає проводити жорстку цінову політику. Встановлюються низькі ціни натовари "стабілізаційної номенклатури" - сталь, вугілля, добрива, соду, газ,електроенергію тощо. На базі вказаних цін формувалася собівартість іншоїпродукції. Дефіцит викликаний фіксуванням цін, перекрівався субсидіями.
Ціни кілька разів переглядалися у напрямі підвищення до рівня "чорногоринку ".

Одночасно здійснюється політика розвитку пропозиції за" Схемоюпріоритетного виробництва ", спрямованою на збільшення виробництва базовихтоварів - вугілля та сталі, дефіцит яких гальмував розвиток економіки. Дляцього у 1947 р.. було створено фінансову корпорацію з реконструкції, якарозміщувала довгострокові преференційні кредити і фінансувала на той частретину загальних індустріальних кредитів.

Коли заходи з нарощування промислового потенціалу дали своїрезультати (на грудень 1948 р. промислове вироб ництво становило 70%довоєнного [3]), жорстокий контроль держави над японською економікою булоскасовано введенням у 1949 р.. плану Доджа. Вказаний план передбачав жорсткубНЕкапітал акціонерів, не капітал приватних власників. Частка індивідуальнихінвесторів в загальному акціонерному капіталі знизилась в після воєнні рокиз 60 до менш ніж 20 процентів. При цьому самі по собі акціонерні товаристване являються тут важливим засобом концентрації фінансових ресурсівпорівняно з кредитом.

Основними власниками акціонерного капіталу в Японії виступаютьустанови і корпорації. При цьому власниками значної долі акції нерідкостають самі компанії, їх випускаючі. Так, у першій половині 80-х роківконцерн Міцубісі володів 25 відсотками, а Сумітомо - 26 відсотками своїхакцій. Важливим наслідком даної відмінності японських корпорацій являєтьсявдвоє більш низька порівняно з США норма виплати дивідендів по акціям.

Отож, в чому причини більш високих результатів японської економіки востанньому десятилітті? Парадокс у тому, що економічне життя в Сполучених
Штатах в ключових питаннях більш послідовно орієнтується на критеріїфінансової ефективності. При цьому економічна ефективність несе в собі двавиди обмежень: тимчасове і структурне.

З точки зору часу пошук оптимального рішення, дії агентів ринковоїекономіки пов (язані з екстраполяцією вже існуючих тенденцій. Робочіорієнтуються на захист досягнутого рівня життя і місця на виробництві;підприємці хочуть збільшити поточний прибуток за рахунок відмови віддовгострокових вкладень в науково-технічний прогрес, не обіцяючи негайноївіддачі. Останнє, в часності, визначає непридатність ринку передбачати ізапобігати структурні кризи.

Друге обмеження стоїть в тому, що завжди є не одне рішення,відповідаюче критеріюефективності, а цілий "веєр" можливостей, при яких більше задоволенняодного із споживачів може бути забезпечене лише за рахунок іншого.

Секрет успіху японців бачиться іменно в можливості проходженнявказаних обмежень і використати більш сучасний критерій ефективностіекономічного розвитку. Як державне регулювання економіки, направлене напідвищення її інвестиційного потенціалу, завчасно, регулюєму структурнуперебудову господарства, так і стратегія дій корпорацій складаютьможливість вироблення довгострокових пріоритетів в рамках стратегічногочасового горизонту. Відсутність цієї довгострокової перспективи визначає, здругої сторони, слабкість американської економіки.

Безперечно, що відмінності американської і японської економічнихсистем в багатому обумовлені історичними і національними особливостямирозвитку цих країн. Але, думається, зводити корінну суть цих відмінностейдо національних особливостей було б помилкою.

2. Що можна використати в Україні з японського досвіду державного регулювання економіки?

Досвід Японії в здійсненні ринкових трансформацій та в управлінніринковою економікою сьогодні є досить цікавим для України з огляду на їїісторичний шлях і сучасні особливості.

Так за умов відбудови економіки і формаування ринкового середовищанадзвичайної ваги набуває промислова політика з розвитку обранихпріоритетних галузей. Очевидно, пошук вказаних галузей в Україні має бутиздійснений на основі всебічного вивчення можливостей і потреб економіки.
Необхідними частинами промислової політики є надання значних пільговихкредитів, податкових амортизаційних пільг, що завдає надмірних навантаженьгрошовій системі. У зв (язку з цим варто згадати, що лібералізації цін у
Японії передували три роки їх жорсткого обмеження, а цінове регулюваннятоварів "стабілізаційної номенклатури" тривало значно довше. Отже, засобамизменшення інфляції за даних умов є раціональне розміщення кредитів,жорсткий ціновий контроль та фінансове регулювання.

Очевидно, внутрішня промислова політика повинна доповнюватисяадекватною зовнішньою. Досвід Японії показує, що зовнішньоторговельналібералізація - надто складний процес, щоб щоб бути здійсненою "одниммахом ". На мою думку, поміркований протекціонізм конче необхідний длявиживання української економіки. Водночас за умов дефіциту конвертованоївалюти варто ввести контроль за її використанням, зокрема, через квотуванняімпорту.

Є ефективним принцип поєднання самоокупності і поточної самостійностідержавних підприємств - з їх стратегічним підпорядуванням інтересам держави -власника. Варто відзначити, що кількість таких підприємств в Японії буламаксимальною саме в період швидкого зростання, і приватизація почалася лишетоді, коли був досягнутий певний рівень розвитку економіки. Здійснюючиприватизацію держвласності, слід, першочергову увагу приділяти приватизації
(децентралізації) управління і, виходячи з наявних на сьогодні труднощівприватизації, у багатьох випадках цим можна було б обмежитися.

Досить корисним є також досвід введення спеціального бюджетногорахунку для контролю за використанням зарубіжної фінансової допомоги.

Висновки:

У зв (язку з сказаним вище, одним з головних уроків, які Україна можевинести з досвіду Японії, є необхідність розробки і проведення жорсткої таефективної економічної політики. Ефективність економічної політики залежитьяк від правильного вибору її напрямів та засобів, так і від жорсткості їхзастосування. З цією метою важливим є створення сітки дорадчих органів зрізних економічних питань і загального плану, якіб охоплювали інтересирізних рівнів, поєднували економічну науку з практикою, загальнонаціональніта відомчі (регіональні) інтереси. Одним з прикладів створення такої сіткиможе бути цінова політика Японії 60-70-х років.

Таким чином, незважаючи на зазначені розбіжності двох країн,японський досвід державного регулювання економіки, є досить важливим для
України сьогодні і потребує всебічного вивчення.

Література:

1. Жаліло Я. Японський досвід державного регулювання економіки//

Економіка України.-1995 .- № 3.-С.72-76

2. Линкевич А. До осмислення досвіду економічного розвитку Японії

(сучасний капіталізм)// Російський економічний журнал.-1992-№ 10 -

С.86

3 . Маляров І. Японський прорив// Вільна мисль.-1991 .- № 15.-С.102-110

4. Енамура Н. Цукамото Х. Досвід повоєнної Японії у реформуванні економіки// Питання економіки.-1992 .- № 11.-С.82

--------------- --------< br>[1] Див.: Енемура Н., Цукамото Х. Про системної економічної реформи вкраїнах колишнього СРСР. М., 1992, 63с.
[2] Economic Development in Post-War Japan: A. Statistical Overview, EPA,
1993. 18 p.

[3] Див.: Енемура Н., Цукамото Х. зазнач. праця.
[4] Yano J. On the Process of Financial Liberalization of the Japanese
Economy. EPA, 23 p.
[5] Historical Background of Price Stabilization Policies. EPA, 32 p.
[6] The Overview of the Economic Policies of Japan in Recent Years. EPA, 13p.
[7] Див.: Наприклад: там же.
[8] Taniuchi M. Public Enterprise Sector in Japan. Privatization in Japan.
EPA. 22 p.