дивитися на реферати схожі на "Товарне виробництво"
Міжнародний Соломонів Університет
Економічний факультет
Сутність товарного виробництва та закономірності його розвитку
Курсова робота студента першого курсу
м.Київ
2002 р.
План
Вступ 3
Перехід від натурального до товарного виробництва та основні умовивиникнення товарного виробництва 4
Товарне виробництво: основні ознаки. Роль товарного виробництва уекономічному прогресі 7
Сутність економічного розвитку. Виробництво базисних видів продукції,необхідних для розвитку національної економіки 10
Основа розвитку суспільства - товарне виробництво. Марксистська теорія 12
Історія розвитку товарного виробництва і економічних стосунків усуспільстві 14
Товарні відносини в умовах капіталізму. Об'єктивна основа товарних відносин
17
Модель товарного господарства 21
Висновки 24
Список використаної літератури 25
Вступ
Життя людського суспільства складна, багатогранна та сповненапротиріч. Майже у всьому світі, щоб вижити, людина повинна працювати, томущо оточуючі його речі у своєму природному стані, формі та місцезнаходженніне можуть задовольнити його вимоги.
Людина долає небезпеку і негаразди свого природного середовища,змінює форму, стан і місцезнаходження об'єктів природи, займаючисьвиробництвом матеріальних благ.
Виробництво є процес дії людини на речі природи з метою створюванняматеріальних благ, необхідних для розвитку суспільства. Історично вонопройшло довгий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів донайскладніших технічних систем, гнучких переналагоджувальніх комплексів,комп'ютерів. У процесі виробництва не тільки змінювався шлях і видвиготовлення благ, але й виникають й нові форми економічних відносин, йдеудосконалювання самої людини.
Система організаційно-економічних відносин, при котрій корисніпродукти створюються для їх продажу на ринку, називаються товарнимвиробництвом, котре є базисом економічного розвитку суспільства.
Перехід від натурального до товарного виробництва та основні умови виникнення товарного виробництва
Суспільству відомі два типи організації економіки: натуральне татоварне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання --натуральне і товарне. Змоги введення нетоварного форм господарювання позамежами натурального господарства закінчувались безуспішно.
Історично першим типом економічної організації суспільногогосподарства, панував на протязі тривалого часу, було натуральнегосподарство, при якому всі продукти праці як результат виробництвавикористовувались для вдоволення особистих потреб виробників і членів їхсімей, для використовування в межах господарчої одиниці: роду, племені таін.
Натуральне господарство характеризувалося суспільним розподіломпраці у первісному стані, замкненістю організаційно-суспільних стосунків,відокремленістю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивноютехнікою та ручною працею.
На зміну натуральному способу господарювання прийшло товарневиробництво і заснована на ньому товарна форма виробництва. Але упродовжтривалого часу вони функціонували разом. Товарне виробництво - це такий типорганізації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу наринку. Товари виробляються з метою вдоволення потреб споживачів та йдуть доних через використовування ринкових відносин. Звичайно, що при цьомугосподарюючий суб'єкт націлений на отримання зиску. Така орієнтаціявиробництва зумовлює необхідність постійних економічних зв'язків міжвиробниками та споживачами, їх економічний взаємозв'язок, котрийпочинається з покупкою засобів виробництва і закінчується реалізацієютоварів чи послуг.
Загальною умовою виникнення, розвитку та функціонування товарноговиробництва є суспільний розподіл праці. На його основі виникаютьекономічні виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.
Однією з найважнішіх причин виникнення товарного виробництва єекономічна відокремленість товаровиробників. Вона тісно пов'язана звиникненням приватної власності на засоби виробництва, а також зекономічною та юридичною свободою виробника.
Економічна відокремленість товаровиробників - це такий стан, приякому вони самостійно вирішують питання господарчої діяльності: щовиробляти, якими засобами, які ресурси використовувати і т.ін. Вонапередбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, користуваннянею, її відчуження у зв'язку з особистими інтересами. Тому економічнавідокремленість невідрівна від власності на засоби виробництва та виробленупродукцію. На певній ступені розвитку суспільного розподілу праціекономічний зв'язок власників виражається в товарній формі.
З економічною відокремленістю невідривно пов'язане еквівалентністьїх відносин. Це є одним з корінних особистостей товарного виробництва таобміну.
Товарне виробництво виникає також внаслідок протиріччя міжвиробництвом та споживанням, невідповідністю споживчої вартості виробленихтоварів потребам суспільства та його членів. Це потребує обов'язковоговизнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, виходячи з певногодосвіду. Відсутність саме такого визнання фактично є відсутністю товарногогосподарства і товарної форми господарювання. У натуральному господарствіспоживачі також користуються продуктами не тільки особистої праці, але йпраці своїх родичів. Але вони отримують свою частину без права відкинути їїчи вільно вибирати іншого виробника.
Товарне виробництво: основні ознаки. Роль товарного виробництва у економічному прогресі
Товарне виробництво - це така система організаційно-економічнихвідносин, при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку.
Така система має наступні специфічні ознаки, котрі передбачають: щовиробляти, як використовувати для цього фактори виробництва і для когопередбачений товар.
По-перше, виробництво товарів засновано на суспільному розподіліпраці, котре виникає між окремими господарюючими одиницями. Його розвитокпередбачає прогрес виробництва: зростання кваліфікації та вмінь робітників, атакож розробка нових машин, котрі скорочують працю, дозволяють одній людинівиконувати роботу багатьох. Збільшення випуску товару на спеціалізованомупідприємстві створює можливість і необхідність обмінювати зайву їхкількість на більшу масу інших корисних речей.
Адам Сміт на простому прикладі так роз'яснив значення розподілупраці для підвищення заможності усіх відокремлених власників. "Коженпрацівник може мати значну кількість продуктів своєї праці більш тієїкількості, котра необхідна йому для вдоволення своїх потреб; і тому що всіпрацівники знаходяться в однаковому становищі, він має можливістьобмінювати більшу кількість своїх продуктів на більшу кількістьвиготовлених ними продуктів ..."[ 1] Все це дозволяє зробити висновок проте, що товарне господарство доає широкий простір загальному економічномузакону розподілу праці. У згоді з цим законом, економіка прогресуєвнаслідок все більшої якісної диференціації трудової діяльності. Наприкінцівиникає декілька форм розподілу праці: а. Міжнародне (між країнами); б. Загальне (між значними галузями народного господарства); в. Особи (розподіл між галузей на підгалузі, види виробництва наокремих підприємствах); р. одиничне (у межах підприємства - на підрозділи).
Звичайно, одинична диференціація праці на підприємстві, пов'язана знезавершеним виготовленням якоїсь частини продукту не може створюватитоварного обміну. Такий обмін - наслідок інших видів розподілу праці:міжнародного (зовнішня торгівля), а також загального та відокремленого
(внутрішня торгівля).
По-друге, товарне господарство є відкритою системою організаційно -економічних відносин. Тут робітники створюють корисні продукти не дляособистого використання, а для продажу іншим людям. Увесь потік нових речейвиходе, як правило, за межі кожної виробничої одиниці і йде на ринок длявдоволення попиту покупців.
Виробничі відносини виникають, діють й відмирають об'єктивно,відображаючи об'єктивні потреби виробничих сил. Тому та чи інша економічнаформа буде існувати до тих пір, доки вона буде потрібна виробництву.
Історія української економіки, насильницьке позбавлена товарних відносин,довго буде служити ілюстрацією руйнівних наслідків боротьби із "чужими"виробничими відносинами.
Наукове обгрунтування такої боротьби склали уявлення про виключно
"Капіталістичний" зміст товарних відносин. Однак капіталізм - лишеісторично перехідна форма експлуатації найманої праці, тоді як товарність --загальноекономічна форма соціалізації результатів відокремленої праці.
Товарні відносини присутні майже на всіх етапах історичногорозвитку. Ось чому їх соціальний зміст не можна втиснути тільки в рамкикапіталістичної специфіки. Капіталістичне виробництво - завжди товарне, алетоварне виробництво - не обов'язково капіталістичне. Безумовно,капіталістичні відносини є необхідним елементом механізму капіталістичноїексплуатації. Однак діапазон історичних потенцій товарних відносин ширшерамок капіталізму. Тому підпорядкування капіталізмом товарних відносиннеправильно приймаєте за їх тотожність.
Але чи є у капіталізму і товарності щось спільне? Так, ітоварність, і капіталізм розвиваються на основі економічної відокремленостітоваровиробників. При цьому товарність являє собою універсальний механізмсоціального зв'язку економічно відокремлених товаровиробників, тоді яккапіталізм - антагоністічна модель суспільства на основі певної
"Пріватнокапіталістічної" відокремленості.
Причина багаторічного неприйняття товарних відносин в нашійекономічній теорії - у пануванні адміністративно-командної системи,економічна і соціальна неефективність якої була би одразу ж розкрита
"Некерований" товарними відносинами. Десятиріччями шля дискусія про те,приймаєте, чи відкидати товарні відносини, хоча для наукової політекономіїтакої проблеми не існує. Теоретичні свари про природу товарних формприховували інший, більш прозаїчній зміст: боротьба йшла через вибориметодів організації виробництва - економічних, чи адміністративних.
Товарні відносини повинні бути оцінені у своєму повному значенні.
Світовий досвід довів, що товарні відносини являють собою не тількиунікальну форму організації суспільного виробництва. Вони мають потужнийсоціальний потенціал: стимулюють ініціативу робітників, створюютьекономічні гарантії їх соціальної діяльності. Товарні відносини - одна звершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, який не маєальтернатив у теперішній економічній перспективі. Тому економіка, якавідкидає товарні відносини, відкидає й досягнення світової цивілізації,обираючи, тим самим, для себе саморуйнацію.
Класична характеристика товарних відносин дана Леніним: "Підтоварним виробництвом розуміється така організація суспільногогосподарства, коли продукти виробляються відокремленими виробниками, коженз яких спеціалізується на виробці якогось одного виду продукції, так що длявдоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів на ринку ".
У ленінській характеристиці розкриваються об'єктивні основи виникненнятоварних відносин.
Із сказаного виводиться свого роду "формула" об'єктивної основитоварних відносин, вірних для всіх способів виробництва, у яких вониприсутні:
Дана формула має принципове значення, тому що вона підказує, уякому напрямку треба вести аналіз динаміки причин існування товарнихвідносин.
Товарні відносини являють собою складну систему суспільних зв'язківучасників виробництва. Вони мають не тільки притаманний їм зміст,зберігаючи який залишаються товарними відносинами. Цей специфічний маєзагальноекономічній характер.
У той самий час кожна формація має особу соціально-економічнуприроду. Товарні відносини - елемент суспільно-виробничих стосунків і вонине можуть бути понад соціальною сутністю даної формації. І тим не менш,товарні відносини існують навіть у якісно різних економічних системах.
Звідси виходить тільки одне: товарні відносини не мають постійнусоціально-економічну природу, сприймаючи у рамках конкретної соціальноїсистеми її соціальну сутність. Товарні відносини такі ж, як і системи, укотрій вони перебувають. Тому для політекономії немає товарних відносин
"Взагалі", а є завжди специфічні історичні товарні відносини.
До загальноекономічніх, специфічно товарних, відноситься системавзаємопов'язаних ознак:
- виробництво продуктів має мету їх еквівалентний обмін;
- еквівалентний обмін здійснюється на основі суспільно-необхіднихзатрат праці;
- суспільно необхідні затрати праці прінімають подвійний
( "Конкретний" та "абстрактний") вираз;
- подвійний вираз праці придає продуктам необхідну дляеквівалентного обміну товарну форму.
Модель товарного господарства
Модель ринкової економіки, у центрі системи якої знаходитьсялюдина, у своєму розвитку проходить декілька стадій.
Першою стадією є просте, чи не розвинене товарне виробництво.
При розвиненому товарному виробництві товарами становляться НЕтільки усі продукти праці, але й фактори виробництва, у тому числі й робочасила. Ринкові відносини набирають загального характеру. Здійснюється йматеріалізація усієї системи суспільних відносин, котрі виступають яквідносини між речами, виникає товарний фетишизм.
Досягнення товарним виробництвом його найвищого ступеню розвиткупов'язане із затвердженням капіталістичного способу виробництва у процесіпервісного накопічування капіталу, котре формує передісторію капіталу івключає в себе дві сторони:
1. Перетворення маси виробників у особисто вільних, але в той жечас позбавлених усіх засобів виробництва. Цей процес означає появу на ринкунового товару - робочої сили.
2. Концентрація грошового багатства і засобів виробництва в рукахменшості.
Перша сторона процесу первісного нагромадження капіталу --відокремлення виробників від засобів виробництва - проходило дуже повільно,і сам по собі цей процес не складав ще епохи первісного накопічуваннякапіталу і переходу товарного виробництво у нову якість.
Прискорювач цього процесу стала активна економічна роль держави,котра сприяла формуванню первісного накопічування капіталу, а самевідокремлювання безпосередньо виробника від засобів виробництва, в основучого було покладено обезземелювання селян.
Друга сторона - це накопічування крупних грошових сум і появаперших капіталістів.
Основні методи первісного накопічування грошей: колоніальнасистема, система державних займів, податкова система, системапротекціонізму. У цьому процесі дуже важливу роль відігравала держава.
Особою формою суспільного господарства є адміністративно-командна,централізована економіка. Хоча по своїй суті вона примикає до товарноїформи, тому що зв'язки виробництва і споживання зберігаються, вони серйознодеформовані підвищеним впливом єдиного економічного центру, котрий віддаєнакази і доручення, розробляє плани, директиви, нормативи (які мають силузаконів) безпосередньому виконавцю-господарю. Таким центром була держава уобличчі Держплану чи вищих партійних організацій, котрі вирішували, щовиробляти, як розподіляти ресурси (використовуючи метод фондування),прікріплювалі виробників до споживачів, централізовано встановлювали ціни.
Матеріальною основою цієї системи було розвинене машинобудування ірозвинена система суспільного розподілу праці. Ця форма суспільногогосподарства виникає на більш високому рівні виробництва.
Таким чином, адміністративно-командна, централізовано-плановаекономіка - це така форма суспільного господарства, коли в умовахрозвиненого суспільного розподілу праці, спеціалізація виробників, великоїкількості економічних структур здійснюється жорстке регулювання розвиткуекономіки як органічного цілого з єдиного центру.
Можна виділити дві основні моделі даної форми суспільногогосподарства: планово-директивної та планово-нормативну.
Обидві ці моделі суспільного господарства являють собою жорсткорегульовану економіку на основі директивного плану чи планових документів.
При цьому самостійність підприємств ігнорується в тому чи іншому ступені, аоцінка їх діяльності здійснюється на основі планів та нормативів.
Висновки
Так, прослідкувавші взаємозв'язок товарного виробництва і шляхівекономічного розвитку суспільства можна дійти висновків, що товарневиробництво є найважливішим фактором світових економічних відносин йвідносин у суспільстві, а саме:
1. Товарне виробництво обслуговує різні соціально-економічнісистеми.
2. Кожен продукт товарного виробництва має обов'язкову притаманнуйому якість - корисність, що вдоволяє потреби людей.
3. Зростання об'єму товарного виробництва приводі до збільшенняробочих місць, зниженню вартості товару, і, як наслідок, до підвищеннярівня достатку суспільства.
4. Зростання випуску товарів створює можливість і необхідністьобмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.
5. Товарне виробництво є основою існування і розвитку суспільства.
Список використаної літератури
1. Основи економічної теорії: Учеб. посібник/В. Л. Клюні,
М. Л. Зеленкевич, Н.В. Черченко и др.; Под ред. В. Л. Клюні. - Мн.: ИП
"Экоперспектива", 1997. - 336 с.
2. Економічна теорія/Под ред. А. І. Добриніна, Л. С. Тарасевича:
Підручник для вузів. - СПб: Изд. СПбГУЕФ, Изд. "Пітер Паблішинг", 1997. -
480 с.; Іл.
3. Райзберг Р.Б. Ринкова економіка. М., 1993.
4. Борисов Е.Ф. Економічна теорія: Підручник. - М., МАУП, 1997.
- 568 с.
5. Економіка: Учебник/Под ред. доц. А. С. Булатова. 2-е изд.,перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1997 - 816 с.
6. Лемешевскій І.М. Теорія національної економіки. Мн., 1994.
7. Дзюбик С., Ривак О. - Основи економічної теорії. К.:
Основи, 1994
8. Єльмеєв В.Я. Основи економіки науки Л.: Видавництво
Ленінградського унів-та, 1977
-----------------------< br>[1] Сміт А. Дослідження про природу та причини багатства народів.
-----------------------
Суспільний розподіл праці - передмова.
Економічна відокремленість товаровиробників - умова
Товарні відносини
