дивитися на реферати схожі на "Суть та види відтворення"
План
Суть процесу відтворення
Види відтворення
Особливості відтворення в аграрній сфері економіки
Література
Суть процесу відтворення
Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо вньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте одним актомвиробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестатиспоживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повиннопостійно повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назвувідтворення.
Суспільне виробництво як виробництво на макрорівні (країна,міждержавні економічні об'єднання тощо) є виробництвом для задоволеннялюдських потреб і знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії:власне виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг. Усі цічотири стадії суспільного виробництва, по-перше, взаємопов'язані в єдиномупроцесі і взаємодіють між собою, по-друге, перебувають у постійномуекономічному кругообігу. Виробництво має постійно відновлюватись через своїчотири стадії. Для цього потрібні постійне виробництво, розподіл та обмінпродуктів та послуг як особистого, так і виробничого призначення. Процессуспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійномуповторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.
Для цього процесу необхідне постійне відновлення всіх факторіввиробництва: робочої сили, засобів виробництва та природних ресурсів,середовища існування, При цьому відновлення останнього - нагальна потребасуспільного відтворення в сучасних умовах інтенсифікації виробництва. Всізазначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення.
Відновлення робочої сили пов'язане з відновленням працездатності її іу ширшому розумінні з підготовкою замість працівників, які відходять відвиробництва, наступної належної зміни. Цього можна досягти постійнимвідновленням предметів і засобів особистого споживання, розвитку системисоціального захисту, підготовки працівників відповідної кваліфікації тощо.
На початку кожного наступного циклу економічного кругообігу слід матинеобхідні засоби виробництва. Спрацьовані засоби праці (машини, механізми,технологічні лінії, будівлі, споруди тощо) мають бути замінені на нові чивідремонтовані, а використане паливо - відновлене. Відтворення не можевідбуватися і без відновлення предметів праці (запасів сировини).
Складовими процесу відтворення сьогодні стало відтворення природнихресурсів, які використовують у процесі виробництва, та середовищепроживання людей у цілому. Для постійного відтворення необхідне постійневідновлення природних ресурсів: поновлення родючості земель, ліснихмасивів, підтримання чистоти водних і повітряних просторів тощо. Особливогозначення набули, по-перше, раціональне використання таких невідтворюваніхресурсів, як нафта, газ, металеві руди; по-друге, пошук на основі науковихдосягнень заміни їх іншими джерелами енергії та сировиною.
Отже, обов'язковою складовою процесу суспільного відтворення є йогонатурально-речова частина у вигляді відновлення продуктивних сил. При цьомунадзвичайного значення набуває проблема пропорційності - певних кількіснихспіввідношень між складовими суспільного виробничого циклу. При поновленнівиробничого циклу необхідно не просто мати робочу силу і засобивиробництва, а співвідношення їх у конкретних пропорціях. Порушенняпропорційності неминуче призводить до зниження ефективності суспільноговиробництва і негативно впливає на розвиток багатства суспільства тадобробут його членів. Одна з перших схем ведення пропорційного процесувідтворення була розроблена відомим французьким економістом і політичнимдіячем Ф. Кене ще у XVIII ст. У своїй знаменитій "Економічній таблиці" віннамагався показати не індивідуальні акти купівлі-продажу, а оборотсукупного річного продукту між трьома класами: 1) власниками землі; 2)фермерами як безпосередніми виробниками; 3) промисловим класом (підприємцій робітники).
Хоча спроба Кене проаналізувати відтворення всього суспільногокапіталу розцінюється тепер як геніальна, сучасниками вона не булаправильно оцінена й тому довгий час не отримувала подальшого розвитку. Лишечерез сто років К. Маркс, взявши економічну таблицю Кене як відправнумодель, побудував свої схеми суспільного відтворення. Використовуючизакладені в Марксова схемах принципи пропорційності, моделі відтвореннярозробляли такі відомі сучасні вчені, як економіст із США російськогопоходження, лауреат Нобелівської премії В. Леонтьєв та економіст ізколишнього СРСР, лауреат Нобелівської премії Л. В. Канторович та ін.
Відтворення завжди має суспільний характер, виступає у певнихсуспільних формах. Через це в кожній економічній системі поряд звідтворенням предметів споживання і засобів виробництва, середовищаіснування здійснюється також відтворення певних економічних виробничихвідносин між людьми. Звідси обов'язковою складовою процесу відтворення єйого суспільний бік як форма існування продуктивних сил.
За умов ринкової економіки постійно відтворюється товарна формавиробництва як його організаційно-економічні відносини. Водночас постійновідновлюються відносини власності як соціально-економічні відносинивиробництва, що відповідають цій економічній системі. Наприклад, постійновідновлюється спосіб поєднання працівника із засобами виробництва або яквласника їх, або як найманого працівника. За умов підприємницької ринковоїекономіки найманий працівник, витративши заробітну плату на себе і своюбатьківщину, знову мусить наймати до роботодавця. Останній же, реалізувавшитовари, може як власник виробництва або його представник найматипрацівників для продовження виготовлення товарів. При переході до соціальнеорієнтованого ринкового господарства найманий працівник все більше стаєвласником виробництва та його результатів - виготовлених товарів і послуг.
Поступово зростає прошарок власників засобів виробництва, еволюціонуютьвідносини власності, змінюються зміст і характер самої праці.
Вихідний пункт руху суспільного продукту - виробництво, кінцевою метоюі рушійним мотивом якого є споживання. За умов розвинутого ринковогогосподарства останнє стає визначальним щодо обсягу, структури та якостісуспільного продукту. Зростання потреб є рушійною силою розвиткувиробництва. Поява нових потреб, у свою чергу, зумовлюється розвиткомвиробництва.
Розподіл та обмін опосередковують зв'язок між виробництвом іспоживанням продуктів і послуг. При цьому розподіл, по-перше, відбуваєтьсяв самому виробництві як розподіл засобів виробництва і робочої сили за йогогалузями та сферами; по-друге, розподіл є особливою стадією рухусуспільного продукту, при якому визначаються частки різних соціальнихверств та індивідуумів у цьому продукті. Принципи розподілу відповідаютьформам власності: той, хто панує у виробництві, домінує і в розподілі. Усвою чергу, принципи розподілу впливають на виробництво. Так, тенденція дозрівнялівки неминуче призводить до застою, стагнації виробництва, а разом зтим і споживання.
Стосовно обміну, то він, по-перше, здійснюється в самому виробництвіяк обмін діяльністю та здібностями між працівниками, пов'язанимипослідовним виконанням виробничих функцій, між виконавцями тарозпорядниками. Так, в сучасних АСУ результат досягається спільними,взаємодоповнюючімі зусиллями менеджерів, механіків, програмістів та ін.,між якими йде обмін діяльністю. По-друге, обмін є стадією руху виробленогопродукту, коли здійснюється обмін товарами та послугами на основі поділупраці. По-третє, через обмін учасник виробництва отримує належну йому зарозподілом частку суспільного продукту. Обмін сприяє виробництву абогальмує його, прискорюючи чи сповільнюючи рух товарів та послуг.
Завершальною стадією руху суспільного продукту є споживання, тобтореалізація споживної вартості. Слід розрізняти два види споживання:виробниче і особисте.
Виробниче споживання характеризується використанням засобіввиробництва і робочої сили для виготовлення продукту: машин, будівель,хліба, м'яса, молока тощо.
Особисте споживання - це процес використання людиною товарів та послугдля задоволення потреб у продуктах харчування, одязі, житлі, культурному тапрофесійному розвитку тощо. Особисте споживання не є просто фізіологічнимчи освітньо-культурним актом. Важливою суспільною функцією його, поряд звідтворенням робочої сили і людини в цілому, є створення певних стимулів,мотивацій для зростання і розвитку виробництва. Особисте споживання єверхньою стадією руху суспільного продукту, всі фази якого тісновзаємопов'язані та впливають одна на одну, починаючи з самого виробництва,що стає основою процесу відтворення.
Види відтворення
Відомо два види відтворення: просте і розширене.
Просте відтворення - це відновлення виробництва в незмінних масштабахщодо кількості та якості виготовленого продукту. Фактори виробництва прицьому залишаються незмінними в кожному наступному циклі виробництва, весьдодатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Такевідтворення характерне для традиційних суспільств з неринкових економікою,де надзвичайно низькі темпи розширення виробництва, а звідси --уповільненість економічного та соціального прогресу. Сьогодні простевідтворення розповсюджене в багатьох країнах, що розвиваються, втрадиційних укладу їх економіки.
Розширене відтворення - це відновлення виробництва в кожномунаступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якостівиготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількістьвиготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається такожполіпшення якості його складових. Для розширеного відтворення в кожномунаступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, факторивиробництва. При такому відтворенні фактори виробництва не залишаютьсянезмінними: основним джерелом їх розширення або якісного поліпшення єдодатковий продукт, який у такому процесі вже не може бути повністювикористаний на особисте споживання, Кількісні та якісні зміни факторіввиробництва досягаються також за рахунок раціоналізації їх використання,розвитку науково-технічного прогресу. Такий вид відтворення типовий длярозвинутого ринкового суспільства, проте досягти безперервності кількісногочи якісного зростання виробництва, безперервності розширеного відтворенняпри існуючих ринкових економічних системах неможливо. Вони не забезпечуютьбезперервності зростання виробництва, оскільки об'єктивно породжують і неможуть усунути появу стагнації, спадів та періодичних криз в економіці.
Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічномузростанні. Від розв'язання проблеми економічного зростання залежитьстворення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства,перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.
Економічне зростання і розширене відтворення - це ідентичні, проте нетотожні поняття. Розширене відтворення належить як до макрорівня
(національне і світове господарства), так і до мікрорівня (підприємство,фірма, галузь). Якщо йдеться про розширене суспільне відтворення, то вцентрі знаходиться проблема пропорційності в зростаючому суспільномувиробництві, увага акцентується на капіталонагромадженні та підвищеннісуспільної продуктивності праці.
Економічне зростання виявляється в конкретній динаміці кількісногозбільшення та якісного удосконалення суспільного продукту і факторів йоговиробництва. Розрізняють два основних типи економічного зростання --екстенсивний та інтенсивний - залежно від того, за рахунок чого досягаєтьсярозширене відтворення.
Поняття економічного зростання відображає передусім характервикористання продуктивних сил суспільства. Більш осяжному і широким єпоняття економічного розвитку. Поряд з характером використання продуктивнихсил суспільства воно включає також еволюцію економічної системи в цілому,зокрема всіх підсистем економічних виробничих відносин, у тому числі йсоціально-економічних, як суспільної форми існування продуктивних сил. Підчас зміни, вдосконалення виробничих відносин відповідно до вимогрозширеного відтворення створюються умови для економічного зростання.
Відтворення на мікрорівні - це індивідуальне відтворення підприємства.
Формою його відтворення є відтворення основних виробничих фондівпідприємства, тобто основного капіталу у вигляді засобів праці - будівель,машин, устаткування, АСУ тощо. Індивідуальне відтворення підприємства вумовах ринкової економіки забезпечується за рахунок: збереження авансованіхкоштів (просте відтворення); частки прибутку, отриманого внаслідоквиробництва і реалізації товару (розширене відтворення).
Досвід засвідчує, що індивідуальне відтворення підприємств (як ісуспільне відтворення) може бути позначене періодами значного зростання чиуповільнення виробництва, застою чи навіть депресії.
Ці коливання називаються кон'юнктурними. Коливання мають певніциклічні повторення, тому їх в економічній науці позначають ще яккон'юнктурні цикли.
Рух індивідуального відтворення підприємства від авансування доавансування характеризується кругообігом основних виробничих фондів.
У ринкових відносинах підприємство незалежно від виду, організаційноїструктури, форми власності та господарювання тощо мусить авансуваті коштина власне відтворення. Вкладаючи певні кошти у виробництво на основнийкапітал, воно ставить за мету повернення їх через певний час (5-7 роківтощо), як мінімум, і з приростом, як максимум.
Авансовані у основні виробничі фонди кошти як складова частинавартості товару, який виробляють, рухаються у вигляді амортизаційнихвідрахувань, зосереджуються в амортізаційному фонді до повного повернення,знову авансуються у новий цикл індивідуального виробництва, забезпечуючийого збереження. Індивідуальне відтворення розширюється за рахуноквикористання частини прибутку. Рух усіх виробничих фондів (основних --засобів праці та оборотних - предметів її) супроводжується їхнім зношення,використанням і заміщенням у вартісній та натуральній формах. Водночасоскільки до вартості виготовленого продукту входить вартість не тількивикористаних виробничих фондів, а й найманої робочої сили підприємства, тореалізація його продукції має не тільки повернути кошти, авансовані навиробничі фонди, а й створити фонд заробітної плати працівників.
Особливості відтворення в аграрній сфері економіки
У сільськогосподарському виробництві економічний процес відтвореннянезалежно від його суспільного характеру завжди переплітається з природним.
Тому раціональне управління в цій галузі вимагає знань і вмілоговикористання не лише економічних законів, а й законів природи. Тіснийвзаємозв'язок економічних процесів з природними зумовлює значний впливостанніх на результати господарської діяльності, що впливає на темпивідтворення.
Звідси можливість різкішіх коливань темпів нагромадження порівняно зіншими галузями. Якщо в промисловості людина повністю може впливати напроцеси виробництва, то в сільському господарстві така можливість обмежена,адже тут об'єктом діяльності людини є живі організми: рослини і тварини;біологічні процеси їх протікають за певними законами природи і об'єктивновимагають пристосування всього ритму виробництва до ритму природи: доприродного проходження виробничого процесу. У сільському господарствінеможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості. Це пояснюєтьсятим, що предмети праці знаходяться під впливом природних процесів,протікання яких вимагає певного часу. При цьому процес праці перериваєтьсяна час, необхідний для протікання біологічних процесів в предметах праці.
Наприклад, час виробництва озимої пшениці становить 10 міс., А робочийперіод місяць. Процес праці переривається в проміжках між сівбою, внесеннямдобрив, весняним боронування і збором урожаю. Звідси повільний обороткапіталу, зумовлений великою різницею між часом виробництва і робочимперіодом.
Велика різниця між часом виробництва і робочим періодом зумовлює такуособливість, як сезонність виробництва і використання трудових ресурсів ітехніки. У певних межах її можна згладжувати виголення інших продуктів,які мають неоднаковий час виробництва і робочий період. Йдеться про такевідтворення та організацію виробництва, що поєднує основні й допоміжнігалузі, промислові підприємства і промисли залежно від економічних іприродних умов.
На відтворення в аграрному секторі економіки суттєво впливає родючістьземлі. У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, приправильному використанні вона постійно відновлює свою родючість, більшетого, якісно поліпшується. В результаті різниці в природних умовах,насамперед різної родючості землі, на відміну від інших галузей працяоднакової кваліфікації та фондоозброєності дає різні результати, тобтопродуктивність праці визначається тут передусім продуктивністю природнихфакторів.
Отже, за інших рівних умов темпи відтворення залежать від природи іродючості землі. Вплив природних факторів на результати виробництва можнаобмежити розвитком продуктивних сил. Йдеться про економічну родючість,підвищення якої досягається через раціональне використання землі,систематичне впровадження нових технологій, досягнень науки і техніки,поліпшення культури землеробства тощо. Маючи таку властивість, якродючість, земля безпосерєдньо впливає на результативність виробництва, ата обставина, що вона підвищується, передбачає підвищення темпіввідтворення. Родючість грунтів, природні та біологічні процеси справляютьзначний вплив на спеціалізацію виробництва, на поєднання окремих галузейсільського господарства. Оптимальне поєднання їх характеризуєтьсявідповідною технологією виробництва і, як наслідок, визначеним наборомзасобів і предметів праці. У зв'язку з цим напрям капітальних і виробничихвитрат в господарствах різної спеціалізації неоднаковий. Через це однією знайважливіших особливостей відтворення в аграрному секторі економіки є те,що формування виробничого потенціалу цієї галузі здійснюється відповідно доприродних і економічних умов, неоднорідність яких, наприклад, в Україніхарактерна не лише для грунтово-кліматичних зон Полісся, Лісостепу, Степу,а й для окремих областей і районів. Для кожного господарства відповідно доспеціалізації важливо встановити таку структуру засобів виробництва, яка бзабезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькійсобівартості.
Визначення оптимального поєднання основних і допоміжних галузей,промислових підприємств і промислів вимагає формування відповідноговиробничого потенціалу на основі досягнень науково-технічного прогресу зметою підвищення ефективності його функціонування, використовуючи ринковімеханізми, що передбачає в сільському господарстві не просто використаннятехніки, а й створення системи машин. Остання повинна враховуватиможливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні,виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатівтранспортних засобів. Дуже важливо також забезпечувати максимальнукількість необхідних засобів виробництва в критичні строки з тим, щобвиконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаювнаслідок, наприклад, несвоєчасної оранки, боронування або затримки під часпосіву чи збирання врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більшвисока насиченість його засобами виробництва, більш висока фондо-іенергоозброєність праці.
У зв'язку з тим, що відтворення в аграрному секторі економікиобумовлене природними процесами, роботи технологічного циклу з вирощуваннясільськогосподарських культур і догляду за тваринами розподілені протягомусього року з інтервалами, які визначаються природою, причому природніфактори значно коригують календарні плани проведення сільськогосподарськихробіт. Якщо в Україні в зоні Лісостепу посів ранніх зернових культургосподарства проводили з 1 по 5 квітня поточного року, то в наступному роціці роботи можуть виконуватись з 25 по 30 березня або з 5 по 10 квітнязалежно від погоди, температури повітря, готовності грунту, швидкості йнапрямку вітру тощо.
Тому сучасний менеджер повинен усвідомити необхідність прийняттянестандартних рішень, враховуючи різноманітні фактори з тим, щобзабезпечити своєчасне проведення сільськогосподарських робіт, пристосовуючиритм виробництва до ритму природи. Так, якщо в промисловості несвоєчасневиконання технологічних операцій впливає на затримку виготовлення продукту,то в сільському господарстві це призводить до прямих значних втрат втіленоїв неї праці, а це позначається на результативності функціонуванняпідприємств та можливостях нагромадження.
Особливістю відтворення в аграрному секторі економіки є те, що частинапродукту виробництва може бути використана безпосередньо для розширеннявиробництва як його умови, не набуваючи товарної форми. Частина продуктуможе ввійти в наступному періоді як засіб виробництва, також не набуваючитоварної форми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числі йдодатковий, не відрізняється за своєю споживна вартістю від засобіввиробництва, які функціонують у процесі виробництва, що визначаєтьсяхарактером споживної вартості: входить вона у виробництва як його умова впевному підприємстві, якому належить, чи буде реалізована. У зв'язку з тимнагромадження і розширене відтворення збігаються.
Можливість більш високих темпів відтворення в сільськогосподарськомувиробництві випливає з особливостей його матеріальної природи. Привідповідному розвитку біологічних наук і промисловості продуктивністьсільського господарства зростатиме відносно швидше, ніж у промисловості,оскільки в сільському господарстві поряд з людиною об'єктивно діють силиприроди. Вміле використання їх на основі сучасної науково-технічноїреволюції є одним з важливих напрямів соціальне-економічного прогресусуспільства.
Суб'єкти ринкового господарства, які вкладають капітал в сільськегосподарство, значною мірою обмежені вибором - що виробляти, насампередумовами природно-кліматичних зон. Загальним правилом є зональнаспеціалізація культур і поєднання відповідних напрямів рослинництва ітваринництва. У зв'язку з тим на питання, що виробляти, можна відповісти --виробляти ті продукти, для яких найсприятливіші умови відповідно дозональної спеціалізації і які мають найвищу врожайність. Наприклад, високіврожаї соняшнику, рицин, коріандру можна одержати в районах Степу України.
В Поліссі природні умови для їх вирощування непридатні. Тут доцільновирощувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо, Вибір основнихгалузей необхідно вміло поєднувати з допоміжними, з галузями з переробкисільськогосподарської продукції, з промислами.
Земля як головний і обов'язковий засіб виробництва в аграрному секторіекономіки обмежена в просторі. Обмеженість земельного фондусільськогосподарського призначення і зростаючі потреби в продуктаххарчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типу відтворення.
Тим більше, що землі сільськогосподарського призначення постійноскорочуються. Ось чому інтенсифікація сільськогосподарського виробництва єбезальтернативним перспективним напрямом його розвитку.
Виходячи з цього в процесі відтворення фонд нагромадженнявикористовується для розширення виробництва інтенсивним шляхом, додатковимивкладеннями на одиницю земельної площі живої праці та капіталу. Протездійснення цих витрат можливе лише на основі науково-технічного прогресу.
Останній тісно пов'язаний з процесом нагромадження.
Реалізація наукових і технічних досягнень, новітніх технологій в дужеобмежених розмірах може проходити на основі простого відтворення і впливатина продуктивність праці та ефективність виробництва. У своїй основітехнічний і технологічний прогрес здійснюється в процесі нагромадження, єйого неодмінною умовою: збільшення засобів виробництва, підвищення їхтехнічної досконалості і поліпшення технології використання забезпечуютьдокорінні зміни умов виробництва, розвиток якісно нових продуктивних сил.
Виходячи з цього темпи технічного і технологічного прогресу визначаютьсярозмірами нагромадження. Найсуттєвішій в даному випадку зворотний зв'язок:темпи технічного і технологічного прогресу виступають верхньою межеювеличини фонду нагромадження.
Тому додаткові вкладення праці й капіталу передбачають змінутехнологічних способів виробництва, нову техніку і технологію, Щобзбільшити в значних розмірах капітал, необхідно винайти нові машини, новісистеми рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобто головним длявизначення економічної природи додаткових (послідовних) вкладень в землю єНЕ кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміри засобіввиробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладенняздійснюються, на які технічні, технологічні й організаційні цілі.
Особливості відтворення в аграрному секторі економіки визначаютьсятим, що технічний прогрес не обмежується рамками машинної техніки. Рослиниі тварини виступають як предмети праці і знаряддя праці, а земля є головнимзасобом виробництва. Тому одним з найважливіших напрямів розвитку цієїгалузі є виведення високоврожайних культур і високопродуктивних тварин,впровадження у виробництво заходів, які забезпечують підвищення родючостіземлі, що становить сутність агротехнічного і зоотехнічного прогресу.
Підвищення технічної забезпеченості сільськогосподарського виробництвав поєднанні з використанням високоврожайних культур і високопродуктивнихтварин є основою запровадження прогресивної технології виробництва. Цінапрями технічного прогресу мають тісний взаємозв'язок. Якістьсільськогосподарських робіт визначається досконалістю техніки, що впливаєна врожайність культур і продуктивність тварин. У свою чергу, нові,якісніші та врожайніші сорти культур вимагають досконаліших і ефективнішихмашин, які слід використовувати в процесі виробництва. Ця відповідністьзабезпечує максимальний ефект прогресивної технології виробництва, що єосновою швидких і сталих темпів відтворення.
Література
1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. Г.М.
Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. За редакцією Г.М. Климко,
В.П. Нестеренко. - К.: Вища шк. - Знання, 1997.
2. Політична економія. Підручник. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С.
Медведєв. - К.: Ніка-Центр Ельга, 2000.
