дивитися на реферати схожі на "Суть і розвиток монополій"
Наріжним каменем усієї логіки приватного підприємництва є визнання активної конкуренції на вільних ринках. Якщо ми бажаємо зберегти цю систему, необхідно, щоб конкуренція залишалася активною, а ринки - вільними.
Комітет у справах картелів і монополій Фонду ХХ ст.
Вступ. < p> Монополії бувають різні. Економічні, політичні і технологічні.
Глобальні і локальні. Державні і приватні. Абсолютні і відносні. Природні іштучні. Внутрішні та зовнішні. Національні і міжнародні. Монополії влади,управління та власності. Монополія являє собою виключне право, що надаєтьсядержаві, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої -небудь діяльності. В той же час монополія - це концентрація виробництва,об'єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Що ж ємонополія - шкода чи благо?
У Концепції національної безпеки однією з "економічних" загроз названаі наявність монополізму виробників. "Монополія", "монополізований ринок",
"Монопольна ціна", "монополістічній протекціонізм" - все це є антиподиобов'язковому атрибуту ринкової економіки, без якого не можна будуватиринкові відносини - вільній та необмеженій конкуренції.
Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, рістцін, перебої в постачанні, недобросовісність у виконанні договірнихзобов'язань, "відкачку" з економіки і без того недостатніх коштів; вонипоглиблюють проблему неплатежів, утруднюють залучення іноземних інвестицій,здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічнихреформ, закріплюють чиновницьку владу.
"Монополізм" - поняття змінне, діалектичне. Так, в міру наближення доринкових відносин відбувається модифікація звичних структур і на змінутрадиційним монополіям приходять нові. Для прикладу: за рахунок обвальноїприватизації в Україні таких елементів інфраструктури ринку, як складськегосподарство та транспортування вантажів виникла нова монополія - монополіяпосередників у сфері вантажообігу.
Особливе місце у вищенаведеного списку належить природним монополіям,до сфери існування яких відносяться транспортування нафти, нафтопродуктівта газу по магістральних трубопроводах, виробництво електричної та тепловоїенергії і надання послуг з їх передачі, залізничні перевезення, послугитранспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів [1].
1. Причини появи й існування монополій.
Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свогоіснування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той часвиникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існуванняякого було просто необхідним для існування самого ринку - конкуренції. Наїї шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичнихутворень.
Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокоїдавнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї,відносячі її до "мистецтва наживатись майно". Він зазначав, що "вигідно врозумінні наживати майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію ".
Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені щефеодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями,зазначаючи, що "метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхоммонопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном ".
Проте в обох цих випадках поява монополій пов'язувалося із накопиченнямбагатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося панівнестановище на ринку.
Взагалі монополістічні тенденції в різних формах та з різною силоюпроявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліттядо н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лишенаприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи
1873 р.) Почалася їх новітня історія. Взаємопов'язаність цих двох явищ --криз та монополій - показує одну з причин монополізації, а саме: намаганнябагатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістічній практиці.
Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучноназву монополіям: "діти криз" [2].
Що ж являють собою різноманітні монополістічні утворення? У вузькомурозумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або наздійснення якихось заходів. В економічній теорії під монополією розуміютьвелике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), що концентрують значнучастину виробництва і збуту певного виду продукції, пануючий на ринку зметою одержання монопольного прибутку. Завдяки цьому такі підприємствапосідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати напроцес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат,отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальнимкритерієм монопольного утворення є панування на ринку (проте тут слідзвернути увагу: як для контролю над акціонерним товариством потрібнозосередити в одних руках 20, а інколи й 10% акцій, і цього буде достатньо,так і для панування на ринку одному великому підприємству буде достатнімвиробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважаєтьсязосередження в одних руках 30% ринку). Таке домінування дає змогупідприємцю самостійно, або разом з іншими підприємцями обмежуватиконкуренцію на ринку певного товару [3].
Взагалі монопольного становища бажають досягти кожен підприємець чипідприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек,пов'язаних з конкуренцією, зайняти прівілейовану позицію на ринку. Шляхомконцентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи такзвану господарську владу, такі підприємства в змозі нав'язувати іншимсуб'єктам ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважатипідкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми. Така тенденціябула чітко віствітлена у відомому вислові: "Що вигідно для" Дженерал
Моторз ", те вигідно й для Америки".
Чому ж монополії взагалі почали своє існування? В чому полягаютьпричини їх виникнення? Перед розглядом цих причин необхідно зазначити, щоіснують різні види монополій, які можна звести до трьох основних:природної, адміністративної та економічної.
Природна монополія виникла внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиваєситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняєтьсяоднією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технологіївиробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, тавона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонніпослуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що ббуло, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електричнакомпанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги,технічне забезпечення, трансформатор і т.ін. Ці галузі зосереджує, якправило, у своїх руках держава (хоча в такій країні, як США, які можутьбути взяті за приклад як провідна держава світу, телефонний зв'язок,приміром, концентрується переважно у руках приватних фірм, таких як АТ & T,яка взагалі є фірмою, що має найбільшу кількість акціонерів в Сполучених
Штатах). Заборона або розукрупенння таких монополій є справою економічнонедоцільною.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів. Зодного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права навиконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-Індській таголандській Вест-Індській компаніям на початку XVII ст. держава надалавиняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією.
З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств,коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним головкомам, міністерствам,асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієїгалузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ниминемає конкуренції. Так, економіка колишнього СРСР була однією з найбільшзмонополізованіх у світі. Провідну роль відігравала саме адміністративнамонополія, де основна влада знаходилася у руках всесильних міністерств івідомств. У СРСР взагалі існувала абсолютна монополія держави наорганізацію та управління економікою, що базувалася на державній власностіна засоби виробництва. Істотною ознакою цієї системи є прямий розподіл всіхосновних ресурсів, що також є потужним помічником адміністративніймонополії. Кінцевим її результатом стає гігантоманія, прагнення перетворитигалузь в один величезний завод. Спираючись на галузеві міністерства,підприємства-гіганти через галузеві НДІ контролюють і об'єктивно гальмуютьнауково-технічний прогрес в своїй країні. Їм не загрожує конкуренціятоварів-субстітутів, оскільки виробництво більшості з них прямо чиопосередковано регулюється даним міністерством. "Залізна завіса" надійнозахищає їх і від іноземних конкурентів [4].
Таким чином, адміністративна монополія, що виникає в неринковихсередовищі, має набагато більше монопольної влади, аніж економічна, про якубуде вестися далі.
Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблемимонополізму найбільше торкаються в економічній літературі. Про неї головнимчином буде вестися мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами,вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причинипов'язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва.
Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості ташвидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкійпромисловості. Так, обсяг промислового виробництва в Англії у першійполовині ХІХ ст. зріс у чотири рази [5].
До завоювання підпрімцямі монопольного становища на ринку ведуть дваосновні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобтозосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва накрупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва відбуваєтьсябезперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним длярозвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва,дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етепах розвиткукапіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі,яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушенівпроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. Прицьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних.
І саме перед найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: абопродовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б "пережили" невсі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо.
Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху іукладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які й зараз є однієюз найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити,виникнення підприємств-монополістів - закономірний етап розвиткупродуктивних сил, еволюції ринку.
Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагатошвидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізаціявиробництва і капіталу, тобто добровільне об'єднання компаній абопоглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу - цезбільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття ранішесамостійних капіталів. Типовим прикладом такого об'єднання можуть слугуватиакціонерні компанії.
За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виниклипотужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення однихфірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80 --х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційногоризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.
Хвиля зливання та поглинення капіталів буквально захопила господарствовсіх розвинутих капіталістичних країн. У США витрати на ці цілі виросли з
12 млрд. дол. в 1975 р.. до 250 млрд. в 1986 р.. У ФРН кількість зливання тапоглинення збільшилася з 305 в 1970 р. до 636 в 1980 р. і 887 в 1987 р. У
Англії кількість придбаних компаній зросло з 534 в 1979 р. до 695 в 1986р., а витрати на ці цілі з 1,7 до 13,5 млрд. ф.ст.
Сучасна хвиля зливання та поглинення віхлюпнулася на міжнародну арену. Устратегії транснаціональних корпорацій придбання діючих компанійрозглядається як найбільш ефективний спосіб закріплення на зарубіжнихринках. І тут перевага надається великим національним фірмам та їхнімфіліалам. В останні роки відбувається швидке і глибоке переплітання активівкомпаній різної національної приналежності. Американська фірма "Крайслер"придбала частину активів "Пежо"; "Форд" володіє частиною активів "Тойокогьо "; компанія" Дженерал моторз "- фірм" Ісудзу "і" Судзукі ".
Західнонімецькі, французькі і японські фірми, в свою чергу, купляютьпідприємства американської хімічної, металургійної, автомобільної та іншихгалузей [6].
Тепер давайте з'ясуємо, що є причинами виникнення та подальшогорозвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в економічнійлітературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одногобоку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цьогопідприємців, а з другого - своєю бездіяльністю дозволяє їм створити івикористовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут розумієтьсяне як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.
Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, щомонополістічні утворення є закономірними. Англійський економіст Пігу, якийє одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що
"Монополістична влада не виникає випадково". Вона є логічним завершеннямринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принципекономічної вигоди, який не дає спокою підприємцям, а змушує їх постійношукати нових і нових можливостей до збільшення своїх прибутків. А якразоднією з найбільш бажаних таких можливостей є досягнення монопольногостановища.
Ще однією важливою причиною монополістичних тенденцій в економіці єперетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвиткупродуктивних сил. Це означає, зокрема, що в останній третині ХІХ ст. підвпливом ряду нових прогресивних винаходів (нові методи виплавки сталі, новівиди двигунів і т.ін.) потрібно було будувати нові великі заводи,будівництво яких було не під силу окремим капіталістам. Крім того, у тій жечас починається масове будівництво залізниць та інших крупних об'єктів, якіпотребували значних капіталовкладень. Щоб зібрати потрібну суму, капіталістмав чекати, затягнувші пасок, не один десяток років. Та не кожен з них бувзгодний на це. Потрібна була кардинально нова форма власності, яка змогла бшвидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістичнавласність, яка виникала в результаті злиття, об'єднання декількохкапіталістів. Тому не дивно, що масово такі товариства утворюються востанній третині ХІХ ст.
Виникнувши в масовому порядку, акціонерна власність за період понад стороків стала надзвичайно поширеною. В наш час кожне велике підприємство, інавіть переважна більшість середніх існує у формі акціонерних. Щоправда,акції цих середніх та дрібних підприємств не котуються на фондових біржах,бо вони є акціонерними підприємствами закритого типу. Так на початку 90-хроків на Нью-Йоркській фондовій біржі котуваліся акції лише близько 2000наймогутніших американських корпорацій (із загальної кількості близько 3млн. усіх корпорацій Америки).
Теорія монополії є порівняно молодою. Через домінування на протязівсього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення монополістичнихтенденцій розробка такої теорії НЕ стимулювала. Одним з перших, хтоспробував створити її, був уже згадуваний англійський економіст А. Пігу,який написав книгу "Економічна теорія добробуту", що була видана вперше у
1912 р. На теренах колишнього СРСР більше відома праця В.І. Леніна
"Імперіалізм як найвища стадія капіталізму", у якій ідеолог комунізму,узагальнивши численні дослідження західних економістів, науково обгрунтувавнові теоретичні положення. Проте перелом у економічному мисленні здійснилипраці, шо були опубліковані майже водночас у 1933 р.. Йдеться про кн?? гувикладача економіки Кембріджського університету Джоан Робінсон "Економічнатеорія недосконалої конкуренції "та твір американця Едварда Чемберліна
"Монополістична конкуренція". Як висловився історик економічної думки Б.
Селігмен, вони "вивели економістів із стану летаргічного сну" і навітьздійснили "малу революцію" в економічній теорії (великою революцієювважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо довелимонополістічній характер ринкової економіки сучасності. Це зрушило з місцярозробки західної економічной теорії монополії.
2. Форми монополій і наслідки монополізації економіки.
Сучасна економіна теорія розрізняє декілька видів монополістичнихстанів: проста або повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія,олігопсонія. Повна або чиста монополія означає ситуацію, коли існує єдинийвиробник або продавець якогось виду продукції. Це означає, що виключнеправо на володіння і розпорядження певним матеріальним або нематеріальнимблагом зосереджується в одних руках. В умовах чистої монополії галузьскладається з однієї фірми, тобто поняття "фірма" та "галузь" співпадають.
На перший погляд така ситуація малоймовірна і, дійсно, в масштабах країнизустрічається дуже рідко. Проте, якщо взяти більш скромний масштаб,наприклад, маленьке містечко, то ситуація, де спостерігається чистамонополія буде досить типовою. В такому містечку існує одна електростанція,одна залізниця, єдиний аеропорт, один банк, одне крупне підприємство і т.д.
Для прикладу: в США 5% ВНП створюється в умовах, близьких до чистоїмонополії.
Чиста монополія виникає звичайно там, де відсутні реальні альтернативи,немає близьких замінників (субстітутів), товар, що випускається, є в деякіймірі унікальним. Це в повній мірі можна віднести до природних монополій,типовим прикладом яких є муніціпальні комунальні служби. В цих умовахмонополіст володіє реальною владою з точки зору реалізації продукту, вдеякій мірі контролює ціну і може впливати на неї, змінюючи кількістьтовару.
Монополія виникає там і тоді, коли бар'єри для входу в галузь важкоподолати. Держава створює офіційні бар'єри, видаючи патенти та ліцензії.
Згідно з патентним законодавством США, винахідник має виключне правоконтролю над своїм винаходом на протязі 17 років. Патенти зіграли величезнуроль у розвитку таких компаній, як "XEROX", "Eastman Kodak", "International
Business Machine "(IBM)," SONY "і т.д. Вступ до галузі може бути істотнообмежений і шляхом видачі ліцензій. В США підлягають ліцензуванню понад 500професій (лікарі, таксисти, сажотруси та багато інших). Ліцензія може бутинадана як приватній фірмі, так і державній організації (класичний приклад --історія горілчаної монополії в Росії).
Монополія може мати своєю основою виключне право на який-небудь ресурс
(наприклад, на природні фактори виробництва). Хрестоматійним прикладомявляється діяльність компанії "Де Бірс", яка вже давно володіє найбагатшималмазними копальнях в Південній Африці і тому контролює від 80 до 85%пропозиції на світовому ринку алмазів [7].
В наш час жорсткі дії, пов'язані з використанням монопольногостановища, як і недобросовісна конкуренція в цілому, суворо заборонені вкраїнах з розвинутою ринковою економікою, хоча і зустрічаються на окраїніцивілізованого світу.
Сучасна теорія виділяє три типи монополії: 1) монополія окремогопідприємства; 2) монополія як змова; 3) монополія, що базується надиференціації продукту.
Все вищесказане про чисту монополію стосується першого типу монополій.
Досягти такого монопольного становища нелегко і про це свідчить сам фактрідкісності таких утворень.
Більш доступним і поширеним є шлях змови чи угоди декількох крупнихфірм. Він дає змогу швидко створити на ринку умови, коли продавці
(виробники) знаходяться в "одній команді", усувається конкурентна боротьба,передусім цінова і через це споживач опиняється у безальтернативних умовах.
Такі угоди вели до створення різних форм монополій. Першими з такихбули початкові об'єднання - пули, ринки, конвенції, Корнер, які являлисобою тимчасові угоди між підприємствами, як правило однієї галузі, з метоюпідтримання певного рівня цін або поділу отриманого прибутку. Проте такіоб'єднання не були стійкими і створювалися лише на короткий термін дляотримання одноразового або декількаразового прибутку.
Проникнення монополій у всі сфери суспільного відтворення --безпосереднє виробництво, обмін, розподіл та споживання - призвело до появибільш стійких монополістичних об'єднань, які створювалися на тривалийрядків. Із монополізацією сфери обігу виникли перші, найпростіші із п'ятиосновних форм монополій-картелі та синдикати.
Картель - це об'єднання декількох підприємств однієї галузівиробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва івиготовлений продукт, виробничу та комерційну самотійність, а домовляютьсяпро частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту.
Синдикат - це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості,учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачаютьвласність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, алевтрачають комерційну самостійність. У сіндікатів реалізація продукціїздійснюється через спеціально створену загальну збутову контору.
Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, колипроцес монополізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. Уцьому випадку виникла необхідність об'єднання у межах однієї корпораціїпослідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості, якібули задіяні у створенні кінцевого продукту. Можна сказати, що відбуваласявертикальна інтеграція, або комбінування. Наприклад, у межах гігантськихавтомобільних корпорацій об'єднувалися підприємства, що видобувалисировину, виплавляли сталь, виробляли деталі і, нарешті, складали власнеавтомобілі. Саме на цій основі виникла така більш складна формамонополістичних об'єднань, як трест.
Трест - це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузейпромисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва тавиготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобтовідбувається об'єднання виробництва, збуту, фінансів, управління, а взалежності від суми вкладеного капіталу власники окремих підприємств, щовходять до складу тресту, отримують акції тресту, які дають їм право братиучасть в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку. Спираючисьна свою владу, компанії-трести проводили в межах своїх галузей вигідну їмполітику і примушували слідувати їй інших галузевих виробників. Прикладомможуть слугувати американська чорна металургія, нафтопереробка, алюмінієва,тютюнова промисловість періоду кінця ХІХ - початку ХХ ст. На початку ХХ ст.в США діяло понад 800 трестів, до складу яких входило понад 5 тис..підприємств з капіталом понад 7 млрд. дол. Найкрупнішими трестами були
"Стандарт ойл", "Юнайтед Стейтс Стіл", "Дженерал Електрик" та ін. В іншихкраїнах розвинутого капіталізму в якості галузевих монополій виступаликартелі й синдикати [8].
Потрібно відмітити, що історія трестів, картелів і сіндікатівдемонструє, що вони не вели до повного пригнічення конкурентних ринковихсил. Навіть у випадку захоплення всього галузевого виробництва трести НЕмогли повністю вилучити конкуренцію з галузевого ринку. При збереженніпостійної потенційної загрози проникнення в галузь нових виробників трести,що захопили все галузеве виробництво, зіштовхуваліся з конкуренцією з двохбоків: їм загрожувала конкуренція імпортних товарів та конкуренція товарів -замінників.
З ще більшою силою конкурентний тиск давався взнаки на трестах, якимналежала лише частина галузевого виробництва. І хоча такий трест, пануючий вгалузі, прагнув досягти диктату, це не завжди йому вдавалося. Так, компанія
"Юнайтед Стейтс Стіл", що захопила в результаті зливання до 1901 р.. близько
65% виробництва сталі в США, для повного узгодження цін вдавалася довідкритої системи змов з більш дрібними виробниками. Проте вона не змоглаліквідувати нецінову конкуренцію, що в кінцевому результаті зумовило втратунею на протязі 20-х років абсолютного контролю над галузевим ринком. Убагатьох галузях американської промисловості трести просто розвалилася підтиском конкурентних сил. Така доля спіткала в 1903 р.. трест, зайнятийвиробництвом асфальту (він проіснував 3 роки, захопивши майже все галузевевиробництво). Аналогічно завершилися спроби створити трести у виробництвівелосипедів, мотузок, бавовняної грубої пряжі, глюкози, пива, солі, шкірита крохмалю.
Складна взаємодія монополії і конкуренції було характерною і длягалузей, охоплених картелями і синдикатами. Яскравий тому приклад - історіянімецьких картелів. Переважна їх більшість в перші десятиріччя ХХ ст. булавельми нетривка. Якщо в сприятливих умовах вони функціонували, то в
"Погані часи" розсипалися, бо учасники угод прагнули провадити самостійнуринкову політику. В багатьох галузях німецької промисловості склавсясвоєрідний ритм розвитку картелів. Їх формування в тій чи іншій галузізвичайно характеризувалась вилученням або мінімізацією цінової конкуренціїта підвищенням цін. Це, як правило, приваблювало в галузь нових виробників.
Не будучи зв'язаними картельними угодами, вони починали посилену ціновуконкуренцію. Знижуючи ціну, нові незалежні фірми захоплювали значну частинугалузевого ринку. В результаті доля членів картелів скорочувалися, щонерідко вело до зменшення об'єму їх виробництва і відповідно до ростувитрат. Останнє, як правило, викликало розпад картелів, у галузі починаласягостра цінова конкуренція. Після періоду необмеженої цінової конкуренціїзнову виникали картельні угоди, до яких підключаліся і "новачки". Далі циклповторювався [9].
За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливаннякапіталів вертикальна інтеграція переростає у диверсифікацію, яка єпроцесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, якібезпосередньо не пов'язані з основною сферою її діяльності. Якщодиверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу, то проникненнямонополій в іншу галузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішніхнагромадження капіталу; коли цей процес відбувається на основі централізаціїкапіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхомкупівлі акцій.
На основі диверсифікації виникає така сучасна основна формамонополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн. Він є об'єднаннямдесятків, а в багатьох випадках навіть сотень підприємств, учасники якоговтрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, а головнафірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль. Серед
500 наймогутніших монополій США понад 90% існують у формі багатогалузевихконцернів. Лише 5% серед цих гігантських корпорацій випускаютьоднопрофільну продукцію, а переважна більшість їх має у своєму складі усередньому підприємства 11 галузей, а найбільш могутні монополії - до 30 -
50 галузей.
Взагалі в світовій економіці намітилися дві області посиленоїдиверсифікації. По-перше, це компанії традиційних галузей промисловості
(вичерпання джерел накопичення в основних виробництвах штовхає їх на пошукнових інвестиційних можливостей). В останні роки спотерігається "втеча"капіталу з базових галузей в нові наукоємні та в сферу послуг. Вкладаючикошти в електроніку, робототехніку, військовий бізнес, аерокосмічнупромисловість, великі компанії традиційних галузей прагнуть проникнути увісокопрібутковій бізнес і використовувати нову техніку і технологію длямодернізації застарілих потужностей в профілюючих виробництвах. В компанії
"Дженерал Електрик", наприклад, тільки за 1980 - 1986 рр.. частка наукоємнихвиробництв в загальній виручці зросла з 31 до 44%, сфери послуг - з 23 до
29%, а основного промислового ядра - скоротилась з 1/2 до 1/4 [10].
Інші компанії традиційних галузей знаходять інакші шляхи виходу зкризового стану. "Юнайтед Стейтс Стіл", наприклад, поглинула дві величезнінафтові фірми - "Марантон Ойл" та "Тексас Ойл енд Гес". Вже в наш час воназмінила свою галузеву належність: виробництво сталі і металопродукції НЕявляється профілюючим (крім нафтового бізнесу, компанія зайнятавиробництвом та збутом різних видів хімікатів, бурового обладнання і т.п.).
Згортають традиційні виробництва ряд фірм гумовотехнічної, текстильної таінших галузей.
Друга область активної диверсифікації - інформаційний комплекс. Швидкерозширення ринків та їх подріблення, динамічність науково-технічної базистворюють можливості для організаційного об'єднання технологічно пов'язанихвиробництв з метою посилення конкурентних позицій. Великі фірми і тутзнаходяться на передових позиціях диверсифікації. Ведуча компанія велектроніці - "IBM" - випускає найрізноманітніші типи електронногообладнання - міні-та Мікропроцесори, системи автоматизації проектування івиробництва, лідирує у виробництві ЕОМ. Її спеціальні підрозділирозробляють програми для комп'ютерів, надають послуги з переробкиінформації, розробки та експлуатації комп'ютерних систем. В останні рокивона зайнялася розробкою та виготовленням найновіших засобів зв'язку.
У 60-ті роки у США і деяких країнах виникли і почали зростатиконгломерат, тобто монополістічні об'єднання, які утворилися шляхомпоглинання прибуткових різногалузевіх підприємств, які не мали виробничоїта технічної спільності. Наприклад, вже згадувала найбільша американськателефонна монополія "AT & T" скуповував готелі, автопрокатні станції тощо.
Крім бажання присвоїти прибутки рентабельних компаній, конгломератівніпоглинання мали також на меті уникнути різних коливань кон'юнктури ринкупід час криз.
Третій тип монополій досліджений і описаний американським економістом
Едвард Чемберліном і тому отримав назву монополій Чемберліна. Він гадав,що диференціація продуктів, наявність у них специфічних властивостейпороджує монопольне становище продавця. Він пише: "Продукти ... виступаютьяк диференційовані тоді, коли існує будь-яка істотна основа для того, щобвідрізнити товар (або послуги) одного продавця від товарів (або послуг)іншого продавця ". Це може бути специфічна якість товару, упаковка,особливість обслуговування, місце розташування закладу тощо. На базі цьогоформується перевага, яку покупці надають цьому товару чи послузі, купуючисаме їх.
Така диференціація здатна забезпечити певну відособленість ринку дляокремого підприємства і тим самим певний контроль над цінами. При створеннітаких конкурентних переваг слід враховувати, що велика роль належитьорганізації збуту та рекламі. Вони повинні створити у потенційних клієнтівбажання придбати саме даний товар. Ця монополія істотно відрізняється відпопередніх, по-перше, тим, що вона не пов'язана з розмірами підприємства імалі підприємства також можуть здобути її. По-друге, вона має меншийекономічний ефект (допускає порівняно невелике зростання цін) черезіснування товарів-замінників.
У сучасному ринковому середовищі найбільш поширеною є олігополія. Цеслово грецького походження і означає "мало (небагато) продавців". Справді,в економіці розвинутих західних країн спостерігається така ситуація, коли вокремих галузях домінують 3-4 крупних фірми. Так у середині 80-х роківчастка чотирьох провідних автомобільних фірм становила у національномувиробництві Японії 71%, ФРН - 79,5%, США - 97,8%, Великобританія - 95,5%,
Франції - 99,8%. Схожа ситуація спостерігається і в інших галузях.
Олігополія існує тоді, коли на ринку діє декілька крупних продавціводного товару, або його близьких субстітутів. Це є своєрідне переплетеннямонополій і конкуренції. На думку багатьох спеціалістів, така ситуація єнайбільш оптимальною, бо завдяки їй вдається поєднати переваги крупноговиробництва з конкурентною поведінкою.
Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентамважко ввійти у певну галузь виробництва. Як правило, це пояснюєтьсяобмеженістю ресурсів. Для того щоб виробляти, потрібно мати сировину іматеріали, які вже до того часу є майже повністю розподіленими. Ситуаціязумовлюється також тим, що новим претендентам важко знайти ринки збуту,коли попит на цей товар уже насичений.
Продавець має своєчасно реагувати на стратегію та дії конкурентів. Якщоякась фірма знижує ціни, покупці звичайно переключаються увагу на її товари.
Іншим конкурентам треба вживати оперативних заходів: знижувати ціни абовдаватися до неціновіх методів (впроваджувати додаткові послуги дляпокупців тощо).
Сьогодні, на думку П. Самуельсон і В. Нордхаузен, реальними є таємнаолігополія і олігополія домінування. У першому випадку олігополісті можутьтаємно домовитися щодо єдиної ринкової поведінки, створивши по сутісекретний монополістічній картель. У другому олігополісті проводять єдинуцінову стратегію, при якій ціни визначає лідер (так зване "лідерство вцінах "), як правило, найкрупніша фірма, інші дотримуються її.
Отже, і олігополія демонструє сильні монополістічні тенденції. Це далопідставу американському економісту У. Феллнеру, а за ним і ряду дослідниківколишнього СРСР трактувати олігополії як форму групової монополії, щопідтверджує правильність ленінського визначення монополії як угоди кількохгігантських підприємств.
Монополістічні тенденції можуть виявлятися не лише на боці виробника.
Вони існують також і на боці покупця. Проявом однієї з них є монопсонія
(від грецького "моно" - "один", "опсонія" - "закупівля продовольства").
Монопсонія має місце тоді, коли на ринку існує лише один покупець певноготовару, який, користуючись своїм становищем, може впливати на ціни вбік їхзменшення, тим самим збільшуючи свої прибутки. Найбільш яскравим прикладоммонопсоніста може бути держава, яка являється єдиним покупцем зброї уприватних фірм. Це також може бути крупна фірма, що закуповує насировинну ринку певні матеріали. Терміни "монопсонія" та "монопсонічнаситуація "були вперше описані англійкою Джоан Робінсон у 1933 р..
Іншою і більш поширеною ситуацією такого роду є олігопсонія. Вонахарактеризує ситуацію, коли існує невелика група покупців певного товару чипослуги. Обмежуючи закупівлю товарів, узгоджуючи ціни (як це було показаноу ситуації з олігополією), вони добиваються зниження цін, забезпечуючи собімонопольні прибутки. Така ситуація дуже часто має місце на ринкупродовольчих товарів, де група крупних промислових фірм-олігопсоністівдиктує свої умови фермерам.
Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативнінаслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об'єднаньбільше можливостей розвивати сучаних виробництво, фінансувати крупні науково -дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджуватиновітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, аотже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурнихзрушень в економіці. У промисловості трапляється, що якась фірма завдякиефективній технології, своїм патентам, своїм фірмовим маркам, гасламздійснює значний контроль над цінами. Свої "монопольні прибутки" така фірмазнову вміщує у дослідження та рекламу, і вона завжди виявляється здатноюйти нога в ногу зі своїми суперниками та навіть випереджати їх. "Дженерал
Електрик "," Рейдіо корпорейшн оф Америка
