дивитися на реферати схожі на "Суть і функції ринку"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Інститут економіки, управління і права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з політичної екомомії

Тема: Суть і функції ринку

Виконала студентка групи 41

«Фінанси та кредит »2,5 роки

І.С.

Веремейчик

м. Луцьк, 2000р.

ПЛАН

1. СУТЬ ТА ОСНОВНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ 3

2. ВИДИ РИНКУ 6

3. ФУНКЦІЇ РИНКУ 8

4. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ 10

5. МОДЕЛІ РИНКУ 14

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 19

1. СУТЬ ТА ОСНОВНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), дездійснюється купівля або продаж товарів. Ринок - поняття більш широке імістке. Це і магазини, універмагі, універсамі, різні палатки, де купуютьсяпродукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, наяких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), - фондовібіржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) застандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають уконкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичнізобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та іншівідносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційнихтоварів утворюють ринок.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років томуяк наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породилотоварне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільногоподілу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежнихгосподарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямогопродуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. У сучасномурозвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількістьтоварів, покупців і продавців, а з іншого - розвиваються засоби зв'язку,акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, поштою таіншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосереднійконтакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок - це обмін, якийведеться за законами товарного виробництва і обігу.

Проте, коли мова іде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, щоце не просто сфера обміну (він може відбуватись і у нерінковій формі --наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється засуспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи,збалансування актів купівлі - продажу має досягати за допомогою ціни. Цеположення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує рольмеханізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-якінамагання замінити ринок якимось центром, що встановлює, скільки, кому і яквиробляти, споживати, за якими цінами реалізувати товари, чи сучаснимидосягненнями науково-технічного прогресу, в тому числі електронноїобчислювальної техніки, не дали позитивного результату. Інтереси суб'єктіввиробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами,спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновагав суспільстві.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням,пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбуваєтьсясуспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, щовтілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лишепісля її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стаєсуспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги міжпопитом та пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купитипокупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. Утакому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й ведедо рівноваги. Отже, ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідаєпопиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузямивиробництва, виробничих і невиробничих сферами, між сумою вартостей і цінтоварів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такиййого інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількістьякихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін інавпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширенняабо зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах,розвивається за ринковими законами: вартості, попиту і пропозиції,середнього прибутку та ін.

Сутність ринкових зв'язків невіддільна від свободи підприємництва іконкуренції. Головним інтересом підприємця є збільшення прибутку. А цеозначає, що в ринкових умовах відбувається протидія інтересів як різнихціноутворюючім механізмом. У цьому також полягає мета діяльностібіржі.

Охарактеризувавши різні сторони діяльності товарної біржі, можна датитаке узагальнююче її визначення: Товарна біржа - це асоціація юридичних тафізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартаі,зразками у спеціальному місці, де ціни на товар складаються в умовахвільної конкуренції.

Біржа як сегмент загального ринку виконує наступні функції:збалансування попиту та пропозиції через відкриту купівлю-продаж,упорядкування та уніфікацію ринку товарних і сировинних ресурсів;стимулювання розвитку ринку; економічного індикатора.

У країнах з розвиненою ринковою економікою товарні біржі в основномуфункціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплатикорпоративного прибуткового податку.

У липні 1994р. в Україні зареєстровано 90 бірж, серед нихуніверсальних та товарно-сировинних і товарних - 47 (52 відсотки),спеціалізованих - 19, товарно-фондових і фондових - 13, агропромислових -
8, нерухомості - 3. Практичну діяльність здійснювали 62 біржі (69відсотків). Така велика кількість їх зумовлена низьким рівнем розвиткуоптової торгівлі. З розвитком економіки кількість бірж зменшиться.

Особливостями українських бірж порівняно з західними є малий статутнийкапітал, універсальність, низький рівень спеціалізації.

Фондова біржа

організаційну форму ринку, на якому здійснюється торгівля ціннимипаперами-акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці,сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів івалютних цінностей, називають фондовою біржею.

На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржазабезпечує рух капіталу, адже цінні папери - не що інше, як різні формийого еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективностіекономіки, що здійснює фондова біржа.

Фондолва біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строквільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій,облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, йогопереорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа можесприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державномурегулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливісфери, які найбільш його потребують.

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненнюпереходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинномуринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і поширюються середінвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватись цінніпапери.

емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава,державні органи, іноземні юридичні особи.

Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого іменіта за свій рахунок, є інвесторами. Ще один учасник ринку цінних паперів --інвестиційний інститут, якому надається право юридичної особи, що дає йомуможливість виконувати функції посередника (фінансового брокера),інвестіціного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду.
Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперівта видачею гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладатикошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі черезкотування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їхпродавати і купувати.

Класифікувати біржі можна за різними критеріями. Виходячи зорганізаційної структури виділяють два основних типи біржі: публічно -правові заклади і організовані у вигляді приватних компаній та асоціацій,що мають найрізноманітніші конкретні юридичні форми (акціонерні товариства,асоціації, змішані підприємства).

Фондова біржа є некомерційною організацією, не переслідує метиодержання прибутку, заснована на самоокупності, не виплачує доходів відсвоєї діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі можездійснюватись за рахунок продажу акцій фондової біржі, які дають право бутиїї ччленамі, регулярних членських внесків, біржових зборів з кожної угоди,що здійснена на фондовій біржі.

Функціонування біржі нерозривно пов'язано з системою посередництва ітаких її суб'єктів, як посередники.

Банки

Банки - це підприємства, що виконують посередницькі функції приздійсненні платежів і кредитних операцій між суб'єктами економічноїдіяльності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органівдержавної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, адіють у межах чинного законодавства.

Капітал банку складається із двох частин: власного капіталу банкірівта залученого у формі вкаладів.

Діяльність банків з залучення вільних засобів та кредитуваннясуб'єктів господарської діяльності здійснюється через банківські операції.
Банківський прибуток утворюється переважно за рахунок різниці між сумоювідсотків за надання кредитів і тих, які банки сплачують вкладникам. Убанківський прибуток входять також доходи, які банки отримують від біржовихоперацій з цінними паперами, надання позик власного капіталу тощо.

У банківську систему входять різні види банків.

Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а такожза рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб'єктівгосподарської діяльності.

Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошовірезерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави.
Вони надають кредити комерційним банкам і державі.

Іпотечні банки надають позики під застави нерухомого майна (землі,будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

Банки відрізняються клієнтурою, використанням засобів і деякимиопераціями, але всі вони є центрами, які зосереджуються позиковий капітал.

Небанківські інститути ринкової інфраструктури

У світовій практиці широко представлені небанківські кредитно -фінансові інститути. До них належать інвестиційні, фінансові фонди,ломбарди та кредитні кооперації.

Депозити кредитно-фінансових інститутів, як і інших клієнтів банків,можуть бути поточними (до запитання) і строковими.

Торговий дім являє собою багатоцільове утворення, яке експортує таімпортує практично будь-які товари, здійснює обмін ними, а такожтранспортні та інші зовнішньоекономічні операції.

Важливим елементом ринкової структури є біржа праці.

Біржа праці - організація, що спеціалізується на посередництві міжробітниками та підприємцями з метою купівлі-продажу робочої сили. Чи неліквідовуючі безробіття вцілому, біржі праці упорядковують наймпідприємствами робочої сили та скоротити громадянам час пошуку роботи. Приіснуванні системи страхування від безробіття біржі праці виконують такожфункції контролю за встановленням, правом на отримання допомоги безробітнимта за її втратою. Біржі праці можуть мати різні форми: бюро, контори,товариство і т.п. Залежно від форм власності виділяють наступні їх осмновнівили: приватні, що функціонують на комерційній основі; філантропічні;суспільні та державні. Біржі праці окрім працевлаштування безробітних,звичайно надають послуги іншим людям, бажаючим змінити місце роботи,вивчають попит та пропозицію робочої сили, збирають інформацію про рівеньзайнятості в розрізі професій та територій. До компетенції біржі праціналежить також професійна орієнтація молоді, направленння молодих людей накурси для придбання професії. Важливе значення мають организаціїперенавчання та працевлаштування інвалідів.

5. МОДЕЛІ РИНКУ

У залежності від співвідношення між кількістю виробників і кількістюспоживачів розрізняють такі види конкурентних структур:
1. Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відособленіх споживачів даного товару. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію.
2. Велике число відособленіх споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких може задовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію
3. Єдиний споживач товару і множина самостійних виробників Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, називаний монопсонією

(монополія попиту).
4. Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачу протиставить єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

Роздівімося докладніше основні з перерахованих вище моделей.

Поліполія (досконала конкуренція)

Велике число продавців і покупців того самого товару. Зміни в цініякогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, алене серед інших продавців.

Ринок відкритий для кожного. Рекламні компанії не так важливі йобов'язкові, так як на продаж пропонуються тільки однорідні товари, ринокпрозорий і відсутні які-небудь превагу. На ринку з подібною структурою ціна
- Це завдань розмір. На підставі вищевикладеного можна вивести таківаріанти поведінки учасників ринку:

Акцептант ціни. Окремо узятий продавець не робить ніякого прямоговпливу на ціну. Якщо продавець запитує більш високу ціну, усі покупцівідразу ж переходять до його конкурентів, тому що в умовах досконалоїконкуренції кожен продавець і покупець мають повну і правильну інформаціюпро ціну, кількість продукту, витрати і попит на ринку.

Якщо ж продавець запитує більш низьку ціну, то він виявиться не взмозі задовольнити весь попит, що буде орієнтований на нього, у силу йогонезначної частки на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цьогоконкретного продавця не відбувається.

Регулятор кількості. Якщо продавець змушений погодитися зпереважаючими на ринку цінами, то він може пристосуватися до ринку шляхомрегулювання обсягу своїх продажів. У цьому випадку він визначає кількістьтоварів, що має намір продати по заданій ціні. Покупцю також залишаєтьсялише вибрати, скільки він захоче одержати по даній ціні.
Умови досконалої конкуренції визначаються такими передумовами:

- велика кількість продавців і покупців, жодний з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

- кожний продавець робить однорідний продукт, що ні в якому відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

- бар'єри для входу на ринок у довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;

- ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - перемінні фактори виробництва - мобільні;

- кожний продавець і покупець володіє повною і правильною інформацією про ціну, кількість продукту, витрати і попит на ринку.

Схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення.
Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур.

Для учасників ринку в умовах досконалої конкуренції ціна - це завданьрозмір. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару вінзахоче запропонувати по даній ціні. Це означає, що він одночасно акцептантціни і регулятор кількості.

Монополія

Один продавець протистоїть багатьом покупцям, причому цей продавець єєдиним виробником продукту, що не має, до того ж, близьких товарів -замінників. Така модель має такі характерні риси як: а) продавець є єдиним виробником даного товару (продукту) б) реалізований продукт унікальний тому, що немає його замінників; в) монополіст має ринкову владу, контролює ціни, постачання на ринок
(монополіст є законодавцем ціни, тобто монополіст призначає ціну і покупецьпри заданій монопольній ціні може вирішувати, яку кількість товару він можезакупити);

Отже монополія - це виключне право виробництва, торгівлі, промислу іт.д., що належить одній особі, визначеній групі осіб або державі; ринок, наякому діє один продавець деякого товару або виду послуг. Розрізняютьзакриту, природну і відкриту монополію.

Така класифікація монополії на три категорії умовна. Деякі фірмиможуть належати до декількох видів монополії. До їхнього числа відносяться,наприклад, фірми, що обслуговують систему телефонного зв'язку, а такожелектричні і газові компанії, що можуть бути віднесені як до природноїмонополії (тому що є присутнім ефект економії на масштабах), так і дозакритої монополії (тому що присутні бар'єри для конкуренції). Також можебути проведена класифікація, заснована на врахуванні тимчасових інтервалів.
Наприклад, патентне свідоцтво дає фірмі закриту монополію накороткостроковий період. Останнє відбувається не тільки через обмеженістьтерміну дії патенту, але також через те, що конкуренти можуть винайти новіпродукти.

Монополія є повним антиподом досконалої конкуренції. Тут існує тількиодин продавець, причому він виробляє товар, що не має близьких замінників.

Природна монополія виникає в галузі, в якій довгострокові середнівитрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує риноквцілому. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарублизький до кількості, достатньої для покриття витрат виробництва. У данійситуації поділ виробництва між двома або великою кількістю фірм призведе дотого, що маштаби виробництва кожної будуть неефективно малі. З природнимимонополіями, в основі яких лежить економія на маштабах виробництва, тіснопов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природнимиресурсами.

До природних монополістів відносяться підприємства суспільногокористування і підприємства, що експлуатують унікальні природні ресурси
(наприклад, електричні і газові підприємства, компанії водопостачання,лінії зв'язку і транспортні фірми). Як правило, подібні «природнімонополії »знаходяться у власності держави або діють під її контролем.

Відкрита монополія - монополія, при якій одна фірма, принаймі, наякийсь час, стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціальногозахисту від конкуренції. У ситуації відкритої монополії часто виявляютьсяфірми, які вперше вийшли на ринок із новою продукцією. Їхні конкуренти,проте, можуть з'явитися на ринку трохи пізніше.

Закрита монополія захищена від конкуренції за допомогою юридичнихобмежень. Прикладом може служити монополія поштової служби США на доставкупошти першим класом. Іншими варіантами виникнення закритої монополії єпатентний захист, інститут авторських прав. Штучні бар'єри для запобіганняпроникнення на монополістічній ринок конкурентів подані юридичнимиобмеженнями у формі ліцензій, авторського права, товарних знаків абопатентного захисту.

Монополія чиста (абсолютна) - ситуація, коли на конкретному товарномуринку виступає усього один продавець.

Монополія в чистому виді - явище вкрай рідкісне. Як і досконалаконкуренція, вона являє собою скоріше економічну абстракцію. Досить частояк приклад чистої монополії призводять систему телефонного зв'язку. Алеінші види зв'язку (наприклад, експрес-пошта або супутниковий зв'язок)створюють приховану конкуренцію, пропонуючи якісні замінники телефонногозв'язку. Крім того, слід зазначити, що монополія не може цілком усунутипотенційну конкуренцію з боку інших вітчизняних або іноземних виробниківтоварів.

Монополія, що виникає з боку попиту, коли на ринку є тільки одинпокупець при множині продавців, називається монопсонією. Така ринковаструктура в усім схожа з монополією, риси якої переносяться на покупця.

Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція - це коли велика кількість виробниківпропонує схожу, але не ідентичну продукцію.

На відміну від досконалої конкуренції, монополістична припускає, щокожна фірма продає особливий тип товару, що відрізняється якістю,оформленням, престижністю, завдяки чому в споживача складаються «Неціновіпревагу »(політичні, естетичні, фізіологічні). В умовах монополістичноїконкуренції фірма виготовляє не однаково, а «диференційовану» продукцію ітим самим стає своєрідним «монополістом» своєї марки товару (наприклад,шоколад «Снікерс» має інші смакові властивості, ніж звичайний молочнийшоколад, а зубна паста «Колгейт» відрізняється від «Фтородента» і запахом,і складом, і репутацією).

На ринку монополістичної конкуренції продукція може бутидиференційована також і за умовами післяпродажного обслуговування (длятоварів тривалого користування), по близькості до покупців, заінтенсивності реклами. Таким чином, фірми на цьому ринку вступають усвоєрідне суперництво не стільки через ціни, скількиза допомогою всякоїдиференціації продукції.

Модель ринку монополістичної конкуренції описує множина реальноіснуючих ринків. Його характеристиці достатньо точно відповідають більшістьгалузей сфери обслуговування (у якості прикладів можна назвати мережуресторанів, станцій технічного обслуговування, сферу банківських послуг, увиробничих галузях - це виробництво одягу, безалкогольних напоїв, пральногопорошку, обчислювальної техніки, комп'ютерів).

Монопольність у такій моделі полягає в тому, що кожна фірма в умовахдиференціації продукції володіє в деякій мірі монопольною владою над своїмтоваром; вона може підвищувати і понижувати ціну на нього поза залежністювід дій конкурентів, хоча ця влада й обмежується наявністю виробниківаналогічних товарів. Крім того на монополістичних ринках поряд із дрібнимиі середніми фірмами існують достатньо великі.

При такій моделі ринку фірми намагаються розширювати свою областьпревагу шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається насампередза допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, щооднозначно виділяють розходження товарів.

Олігополія

Олігополія є переважаючою формою сучасної ринкової структури. Термін
«Олігополія» застосовується в економіці для опису ринку, на якому існуютьдекілька фірм, окремі з який контролюють значну частину ринку і вступ нацей ринок нових фірм утруднено. Приклади класичних олігополій: "великатрійка "у США -" Дженерал моторз "," Форд "," Крайслер ".

Продукція, вироблена фірмами, може бути як однорідна, так ідиференційована. Однорідність переважає на ринках сировини інапівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація - на ринкахспоживчих товарів (автомобілі).

Нечісленність фірм сприяє їхнім монополістічнім угодам: повстановленню цін, поділу ринків або по інших засобах обмеження конкуренціїміж ними. Доведено, що конкуренція на ринку олігопольному тим інтенсівніша,чим нижче рівень концентрації виробництва (більше число фірм), і навпаки.

Існування олігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок.
Одне з них - необхідність значних капіталовкладень для створенняпідприємства у зв'язку з великомасштабних виробництвом олігопольніх фірм.

Нечісленність фірм на олігопольному ринку змушує ці фірмивикористовувати не тільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому щоостання в таких умовах є більш ефективна. Виробники знають, що якщо вонипонізять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе допадіння прибутків.

Війна цін - повторювань і довгострокове зниження цін на продукцію фірмолігопольної галузі, за допомогою якого фірми розраховують збільшити обсягипродажів і прибутків. Але це рідко приносить їм вигоду.

Тому замість цінової конкуренції, що буде результативна в умовахдосконалої конкуренції, «олігополісті» використовують Нецінові методиборотьби: технічна перевага, якість і надійність виробу, методи збуту,характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умов оплати, рекламу,економічне