дивитися на реферати схожі на "Розрахунки чеками"

Розрахунки чеками

Чек - грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечнеписьмове розпорядження власника рахунка (клієнта) банкові, який обслуговуєйого, сплатити певну суму грошей пред'явнікові чека або іншій вказаній учеку особі. Чек є інструментом розпоряджання коштами, що є нарозрахунковому рахунку.

При розрахунках чеками виникають економічні відносини між трьомасуб'єктами. Це:

- чекодавець - юридична або фізична особа, власник рахунка, який здійснюєплатіж за допомогою чека та підписує його;

- чекодержатель - юридична або фізична особа, яка отримує кошти за чеком;

- банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек )підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.
У сфері безготівкових розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки,які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкрітпх у банках,називаються грошовими чеками. Розрахунковий чек містить письмоверозпорядження чекодавця банку-емітенту сплатптн Чеко-держателю зазначену вчеку суму коштів.

Власник рахунку виписує чекії в межах залишку коштів на рахунку вустанові банку (або понад цей залишок, якщо є домовленість щодоовердрафту).

Банківська практика здійснення безготівкових розрахунків чеками утвердилатакі їх обов'язкові реквізити: 1) назва банку; 2) наказ про сплату грошовоїсуми; 3) отримувач грошей;
4) дата і місце виписки чека; 5) підпис чекодавця. В Українівикористовується строго фіксована уніфікована форма розрахункового чека.

Бланки чеків брошуруються в спеціальні Чекові книжки. Чекові книжки
(розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотнійфабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10,
20 та 25 аркушів.

З дозволу НБУ Чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовленікомерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов'язкових вимог імати фірмову позначку банку.

Чек є цінним папером. Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланкамисуворої звітності.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненніразових операцій, виготовляються окремими бланками. Облік їх ведетьсяокремо від чекових книжок.

Залежно від того, на чию користь виписаний чек, розрізняють три Їх види:

- іменні - виписані лише певній особі;

-- ордерні - виписані на певну особу з обов'язковим застереженням пронаказ оплатити чек;

- пред'явніцькі - в чеку не зазначене найменування одержувача; грошівидаються пред'явнику.

Строк дії чекової книжки - один рік. Строк дії розрахункового чека, якийвидається для разового розрахунку фізичнійособі, - три місяці. За погодженням з установою банку, строк діїневикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателяпротягом 10 (десяти) календарних днів (день виписки чека не враховується).

Будь-які виправлення і виправлення в чеку не допускаються. Забороняєтьсяпередача чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичній або фізичнійособі, а також підписання позаповненіх бланків чеків та завірення їхвідбитком печатки. Одночасно з виписування чека на його корінцізазначається назва отримувача коштів, номери документів, що оплачуються,сума і залишок ліміту. Ліміт чекової книжки - це загальна гранична сума, наяку чекодавець може виписати чек з цією книжкою.

Головні бухгалтери підприємств, які ведуть розрахунки чеками, зобов'язаніперіодично перевіряти: правильність використання чеків особою, якууповноважено на їх підписання:правильність виведення залишків ліміту на корінцях чеків;звіряти суми на корінцях чеків із записами у виписка з рахунка в банку. Напідприємстві Чекові книжки повинні зберігатися під замком у безпечному відпожежі і крадіжки приміщенні.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву.
На основі поданої заяви банк-емітент виписує чекодавця чекову книжку.
Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці
(кожний чек має свій номер), заповнює внутрішній бік обкладинки книжки,вписує у кожний чек його основні реквізити. Банк веде облік номерів чеків успеціальній реєстраційній картці, де вказується номер рахунка, з якогосплачуватимуться чеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки,для яких розрахунків видається книжка.
Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремомубалансовому рахунку № 722 "Розрахункові Чекові книжки та розрахункові чеки"в банку-емітенті (у сумі ліміту). Депонування коштів - це внесення певнихгрошових сум на зберігання до банку: у даному разі - для. іабезпеченнябанківської гарантії вчасності платежу. Для цього разом із заявою на видачучекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштівна рахунок N 722.

При розрахунках чеками чеки з чекової книжки виписуються в моментздійснення платежу і видаються чекодавця за отримані ним товари та наданіпослуги. Віпісуючії чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінцяпопереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишокліміту.

Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги),чекодержатель перевіряє: відповідність чека встановленому зразку;правильність заповнення чека; відсутність виправлень; відповідність суми накорінці чека сумі, вказаній у самому чеку; строк дії чека; наявність наньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (уфізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові, дані його паспорта абодокумента, що його замінює).

Приймаючи чек із чекової книжки до оплати, чекодержатель відділяє йоговід корінця, проставляє на звороті розрахункового чека та на корінцікалендарний штемпель, підписує чек і робить відповідні відмітки у відомостіпро прийняті до оплати розрахункові чеки. Чекодержатель здає в банк чекиразом із трьома примірниками реєстру. Реєстр вміщує повну інформацію прочеки, що надходять до установи банку.

При оплаті чека кошти списуються з відповідного рахунка чекодавця тазараховуються на рахунок чекодержателя. Оплата чеків - відповідальнабанківська операція. Чеки можуть бути недійсними, мати різні дефекти інавіть бути підробленими. Ризик, пов'язаний з видачею і оплатою чеків, длябанків є досить суттєвим.

Клієнт може поповнити ліміт чекової книжки у разі його вичерпання. Дляпоповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізична особа подаєзаяву або заповнює спеціальний ордер) разом з відповідною чековою книжкою.
У дорученні в рядку "Призначення платежу" вказується''Поповнення ліміту зачековою книжкою ".
Отже, розрахунки за допомогою чеків проводяться так:
1) покупець на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку, для чогобанк-емітент депонує певні грошові кошти (ліміт чекової книжки); 2)покупець, одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує іпередає постачальникові чек; 3) постачальник здає чек в установу банку, якайого обслуговує; банк зараховує суму, вказану в чеку, на рахунокпостачальника. Одночасно ця сума списується з рахунка покупця, на якомувона була депонована (принципово суть справи не змінюється від того,обслуговуються чекодавець і чекодержатель в одній чи різних установахбанків).
В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особливо порівняно іззахідними країнами, де чек є основною формою безготівкових розрахунків.
Чеки не отримують поширення у вітчизняному господарському обороті внаслідокнедостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможностібільшості комерційних банків.

Порядок здійснення розрахунків векселями

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язаннявекселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену сумугрошей власникові векселя (векселі-держателю). Вексель є одночаснорозрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що можекупуватися і продаватися на фондовому ринку.

В Україні використання векселів у господарському обороті почалося з 1992р. Вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві є знаряддямкомерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин між суб'єктамигосподарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриття взаємноїзаборгованості господарських суб'єктів. Однак обсяги вексельного обігу в
Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.

випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексельмістить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатитивласникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказнийвексель, або трата, містить письмовий наказ векселетрімача (трасанта),адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові)певну суму грошей у певний термін. Ремітент - одержувач грошей, якийволодіє векселем, пред'являє його до оплати трасат і одержує гроші.

Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

- векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

- векселедержатель (ремітент);

- платник (трасат).
Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що прирозрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однієюособою. Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, якакцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставівшії на ньомусвій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчимдокументом. Вексель може виписати як платнір;, так і постачальник. Якщовексель виписується постачальником, то платник повинен обов'язковоакцептувати такий вексель. Отже, головним вексельним боржником запереказним векселем є акцептант (за простим векселем - векселедавець).
Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю міжпостачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем віноплачується за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.
Вексельний обіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (борговихзобов'язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами).
Схема взаємозв'язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство,отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель длярозрахунків уже зі своїм постачальником.
Невиконання умов вексельного обігу, несплата векселя у визначений строкпризводить до банкрутства боржника на основі реалізації принципу повноїматеріальної відповідальності.
В умовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарськихзв'язків вексельний обіг може стати ефективною формою безготівковихрозрахунків.
Важливе значення сьогодні має формування надійного механізму регулюваннявексельного обігу. Інстітуціональну основу такого механізму могла б скластизагальнодержавна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровийконтроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе веденнязведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежуванняшляхів їх руху дозволяє відраз'у ж розпізнати фальшиві векселі, підробки,виявити факти недобросовісного придбання векселів.
Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказуєтьсяматеріальна підстава боргу на відмінувід інших розрахункових документів, у яких чітко засріксова-110, за якітоварно-матеріальні цінності (посл-гіі, роботи! здійснюються розрахунки.
Вексель - це документ, складений у письмовій формі на папері, який міститьстрого визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язкумалоперспектнвшім є розвиток розрахункових операцііі з бездокументарнимивекселями, тобто використання електронної форми векселів. Бездокументар-нийобіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпистого, хто його видає, що позбавляє вексель законної сили. Відсутністьпідпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Безпідпису немає письмового зобов'язання.
Будь-який переказний вексель може бути переданий за допомогою здійсненняособливого передатного надпису на звороті векселя - індосаменту. Особа, якапри цьому поступається своїми правами, називається "індосант", а яканабуває їх - "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себеабстрактні зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедер-жатель завидачі векселя.
Особа, у якої знаходиться переказшгй вексель, розглядається як законнийвекселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервного рядііндосаментів. Закреслені індосаменті вважаються при цьому ненаписаний.
Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частинівексельної суми за допомогою авалю - вексельного поручительства. Аваліст,тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність завиконання зобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійністьвекселя і, таким чином, сприяє ширшому застосуванню цієї формибезготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як ітой, за кого він дав аваль.
При настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений,векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця таінших зобов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бутизасвідчена актом, складеним у публічному порядку (протест у неакцепті або унеплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця дляздійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явленнясудового визначення щодо оголошення неспроможності.