дивитися на реферати схожі на "Роздержавлення та приватизація"
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ < p> ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Реферат
З державного регулювання економіки на тему:
"Макроекономічні фактори забезпечення ефективних процесів роздержавлення та приватизації"
Чугуїв Михайла
ЕП -21
ВТЕІ КНТЕУ
Вінниця 2001
ЗМІСТ
1. Державне управління процесами приватизації 3
2.Порівняльна характеристика механізмів приватизації інших країн 3
3.Управління процесами приватизації в Україні. Способи приватизації 5
4.Державна підтримка малого підприємництва 7
5.Вікорістана література 10
Державне управління процесами приватизації
Одним з елементів економічної політики і однією з найважливіших функційдержави у період переходу до ринку є зміна економічної структури --створення структури змішаної економіки.
Структура змішаної економіки формується через роздержавлення іприватизацію. Поняття роздержавлення і приватизація НЕ ідентичні.
Роздержавлення - глибший процес, його метою є прискорене створенняпотрібних для повноцінної ринкової економіки різноманітних суб'єктівпідприємницької діяльності, ліквідація майнової монополії держави упідприємницьких відносинах. Воно передбачає роздержавлення економіки
(ліквідацію диктату плану, централізованого розподілу ресурсів тощо),комерціалізацію діяльності державних підприємств (запровадження принципусамостійного господарювання); демонополізацію виробництва і розвитокконкуренції; приватизацію державної власності, тобто її перехід у приватніформи (власне приватна, індивідуальна, Кооперативна, колективна,акціонерна, змішана та ін .).
Зміну форми державної власності провадять через комерціалізацію,корпоратізацію (акціонування) тощо. Це супроводжується зняттям підприємствз державного фінансування і переведенням на приватне кредитування, щорозвантажить бюджет.
Порівняльна характеристика механізмів приватизації інших країн
Приватизацію у країнах з ринковою економікою вели з метою розвиткупідприємництва. Вона відбувалася за умов сталих ринкових відносин, булаорієнтована на вільні грошові кошти громадян, мала локальний характер;відмінними були лише форми, способи і темпи приватизації.
Найповільнішою приватизація була у Великобританії. Головною її формоютут став продаж державних підприємств, який вели переважно двома методами:публічним (відкритим) з обов'язковим перетворенням підприємств у відкритіакціонерні товариства і приватним (закритим) без зміни його юридичноїформи. У випадку публічного продажу для працівників приватизованогопідприємства були передбачені деякі пільги. Продаж підприємствсупроводжувався збереженням або створенням нових механізмів регулювання.
Уряд резервував так звану золоту акцію, що давала змогу контролювати новікомпанії. Процес приватизації у Великобританії відбувався не лише нанаціональному, а й на регіональному рівнях, тому важливими об'єктамиприватизації були житло та муніципальні підприємства.
У Японії приватизацію, розпочату 1985 р.., провадили шляхомперетворення: державних корпорацій у санкціоновані юридичні особи зприватним володінням (санкціоновані компанії); державних компаній вакціонерні з наступним продажем частини акцій приватним власникам
(спеціальні компанії); державних або державно-приватних корпорацій уприватні (повна приватизація).
Процес приватизації в США відбувався у вигляді передачі приватноївласності (повністю або частково) трудовим колективам.
Програма з формування власності працівників ESOP, прийнята конгресом
США 1974 р., Довела свою високу ефективність. Керівники компаній, які малипрацівників-власників, що брали участь в управлінні компанії, домоглисявисоких результатів виробництва, високої якості продукції та оцінокспоживачів. Закладених у програмах ESOP концепцію застосовують нині більше,ніж у 50 країнах світу. У багатьох випадках вона стала складовим елементомденаціоналізації.
У Франції розпочату у 80-х роках приватизацію розгорнули, якпріоритетний напрям економічної політики держави. У її процесі головну рольвідводили не приватна, а юридичним особам, що дало змогу організуватишляхом переговорів групу стабільних акціонерів - "тверде ядро". Акціонери
"твердого ядра", які володіють 15-30% капіталу, забезпечують стабільністьуправління, тобто реальний контроль над діяльністю підприємства. Іншачастина капіталу розділена між індивідуальними акціонерами. Тому основоюекономічної структури приватизації у Франції є самоконтроль, перехреснеучасть і розподіл капіталу.
Отже, приватизація у країнах з ринковою економікою набула таких форм:продаж державних підприємств приватним юридичним і фізичним особам,рекапіталізація державних підприємств за участю приватних інвесторів,продаж частини акцій підприємств, які є власністю держави або вона їхконтролює; продаж акцій приватних компаній їхнім працівникам.
У нових індустріальних країнах, наприклад, у Південній Кореї, можнавизначити п'ять головних напрямів приватизації:
1) уряд, створивши підприємство, надає змогу приватному секторукерувати ним; 2) підприємство або його частину продають одній або кількомюридичним особам (наприклад, через аукціон); 3) акції державногопідприємства частково продають приватним особам; 4) державне підприємстволіквідують, у результаті чого є доступ у галузь приватним фірмам; 5)проводять опосередковану приватизацію через пільги у кредитуванні йоподаткуванні приватним особам.
Приватизація у країнах Східної Європи, досвід якої має для Українинайвагоміше значення, відбувалася у двох напрямах: по-перше, через передачудержавної власності у приватні руки і, по-друге, через розвиток івиникнення приватного сектора на власній базі. Особливість такоїприватизації полягає в тому, що вона відбувається не у ринковомусередовищі, а за умов державного монополізму, який поступово демонтують.
Характерним для країн Східної Європи є те, що для приватизації у них булистворені спеціальні органи впливу на цей процес: у Польщі - Міністерство зперетворення форм власності, у Румунії - Національне агентство зприватизації, у Чехо-Словаччині (нині Чехії і Словаччині) - Федеральнеміністерство у справах національного майна і приватизації, в Угорщині -
Державне майнове агентство, в Болгарії - Агентство з приватизації, усхідних землях ФРН - Опікунське управління державною власністю.
Незважаючи на такі спільні проблеми, як потреба робити великікапітальні вкладення у трансформовані підприємства, недостатність доходівнаселення, спричинена низьким рівнем життя, приватизацію у країнах Східної
Європи також розрізняють за темпами, формами і способами.
В Угорщині приватизація відбувалася за трьома напрямами: з ініціативи
Агентства державного майна ( "згори"); з ініціативи самих державнихпідприємств; з ініціативи потенціальних інвесторів та власників. Хідприватизації "згори" підприємств сфери обслуговування і внутрішньоїторгівлі ( "мала" приватизація) регулює закон, згідно з яким передбаченообов'язкове переведення протягом двох років у приватну власність усіхорендних і договірних підприємств. Механізми приватизації різні - цевідкритий конкурс або реалізація акцій через фондову біржу, збільшенняосновного капіталу.
Процес приватизації за ініціативою підприємств контролює Агентстводержавного майна, яке затверджує або відхиляє пропонований підприємствомприватизаційний проект. Найпоширеніше роздержавлення за "зовнішньою"ініціативою, коли вітчизняні та іноземні підприємці звертаються зпропозиціями щодо придбання державних підприємств у повну або частковувласність.
Програму приватизації у Польщі планували на п'ять років. Підприємства,які підлягали приватизації, були розділені на дві категорії: перша --великі, друга - малі і середні (у сфері послуг, торгівлі і промисловості).
Підприємства першої групи спочатку комерціалізувалі, але їхнім власником --як єдиним акціонером - залишається скарбниця. У ході приватизації 60% акційдержавної власності переходить до інвестиційних компаній, 10% безоплатноотримують працівники приватизованих підприємств, 30% залишається удержавній скарбниці для реформи соціального страхування. Дорослі громадяниотримали право на частку державного майна у вигляді бон.
Приватизацію малих і середніх підприємств ведуть: шляхом перетворенняїх на громадські підприємства, власниками акцій яких стають фізичні особи іприватні польські або іноземні компанії; шляхом ліквідації підприємств, якімають незадовільні економічні результати діяльності (повного продажу абопродажу деякої частки майна).
У Чехо-Словаччині приватизація відбувалася також у двох формах -
"малій" та "великій". Об'єктом "малої" приватизації стала сфераобслуговування. У цьому випадку основні та обігові фонди продаваликолективам через аукціони. "Велику" приватизацію проводили на засадахвикористання купонів.
Приватизація у колишній НДР - завдяки злиття з економікою ФРН --відбувалася досить інтенсивно, що дало змогу ліквідувати низку підприємств -банкрутів, зберегти кілька сот тисяч робочих місць, а також створити новіна приватизованих підприємствах. Досвід цієї країни свідчить: гарантомуспішного ходу приватизації є формування правової бази і державнихструктур, потрібних для її проведення.
Управління процесами приватизації в Україні. Способи приватизації
Процеси приватизації в Україні контролює держава. Головним виконавчиморганом, під керівництвом якого розробляють і виконують програмиприватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України.
У 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної системи органівприватизації. Зокрема, регіональні відділення Фонду в областях і органиприватизації областей були об'єднані й перетворені у регіональні відділення
Фонду. На рівні районів і міських підрозділів органів приватизації булистворені представництва Фонду в районах і містах. Це дало змогу вести єдинудержавну політику приватизації на всій території України. Одночасно зформуванням структури ФДМ України, його регіональних відділень тапредставництв з'ясовували функції і завдання органів державного управлінняпроцесами приватизації.
У сучасних умовах ФДМ України е головним органом, який формує іпровадить політику держави у сфері приватизації, є орендодавцем і продавцемдержавного майна. ФДМ України підпорядкований Кабінету Міністрів України іпідзвітний Верховній Раді України.
Відповідно до головних завдань сформована структура ФДМ України ісистема управління процесами приватизації в цілому.
Загальна структурна схема організації ФДМ показана на рис.1. Такагроміздка структура центрального апарату зумовлена, по-перше, великоюкількістю функцій і завдань, які покладені урядом на цей орган, по-друге,неузгодженістю з іншими урядовими структурами, по-третє, швидкими темпамиреорганізації економіки України тощо.
У процесі приватизації застосовують такі способи:
V викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, що ЇХ створили працівники цих об'єктів;
V викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;
V викуп державного майна, зданого в оренду;
V викуп державного майна, зданого в оренду з викупом;
V продаж на аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом;
V продаж акцій відкритих акціонерних товариств;
V продаж з відтермінуванням платежу.
Викуп об'єктів малої приватизації - спосіб приватизації, за якимвласником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками.
Приватизація об'єктів малої приватизації, до яких належать невеликіпідприємства переробної і місцевої промисловості, легкої і харчової,промисловості будівельних матеріалів, будівництва, торгівлі і громадськогохарчування, побутового обслуговування населення, окремих видів транспорту,може відбуватися також шляхом продажу на аукціоні і за конкурсом.
Продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стаєпокупець, який запропонував найвищу ціну.
Продаж за некомерційним конкурсом - спосіб приватизації, за якимвласником об'єкта стає покупець, який запропонував найліпші умови подальшоїексплуатації об'єкта або за однакових умов - найвищу ціну.
Продаж за комерційним конкурсом - спосіб приватизації, за якимвласником об'єкта стає покупець, який за фіксованих початкових умовзапропонував найвищу ціну.
Продаж за конкурсом з відтермінуванням платежу - спосіб приватизації,за яким власником об'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобувправо оплати за придбаний об'єкт з відтермінуванням платежу на три роки заумови попереднього внесення 30% його вартості.
Викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планомприватизації - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта (або йогочастки) стає товариство покупців, створене його працівниками, згідно зрозробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану,запропонованого комісією з приватизації.
Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, - спосібприватизації, за яким власником об'єкта стає орендар відповідно до договоруоренди.
Продаж акцій відкритих акціонерних товариств - спосіб приватизації, заяким власниками акцій перетворених у відкриті акціонерні товариствадержавних підприємств на конкурсних засадах стають покупці, якізапропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізаціїакцій на пільгових умовах.
акціонування, як процес перетворення державних підприємств в акціонернікомпанії з розміщенням акцій в інвестиційних банках, провадять шляхомвипуску в обіг цінних паперів. Цінні папери - це грошові документи, щозасвідчують право володіння часткою капіталу, визначають взаємовідносиниміж організацією, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачаютьвиплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливістьпередачі грошових або інших прав на ці документи іншій особі. Головнимивидами цінних паперів є облігації та акції. Облігації - це цінні папери,які засвідчують про внесення їхнім власником грошових коштів іпідтверджують зобов'язання імітента (акціонерного товариства) покрити йомуномінальну вартість у передбачений термін з оплатою фіксованого відсотка,якщо інше не передбачено умовами. Акції - це цінні папери без визначеноготерміну обігу, які свідчать про внесення певного паю до статутного фонду,визначають можливість управління ними, дають право на отримання частиниприбутку у вигляді дівіденду, а також участь у розділі майна у разіліквідації акціонерного товариства. Акції, які випускають в обіг, буваютьрізного виду і різної категорії (привілейовані, прості, іменні, закриті,акумулюючі та ін .).
Особливим видом державних цінних паперів, які засвідчують правовласника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майнадержавних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, єприватизаційні папери. Вони можуть бути лише іменними.
Для оплати придбаних об'єктів приватизації поряд з грошовими коштами наспеціальних приватизаційних рахунках громадян України застосовуютьприватизаційні майнові сертифікати. До випуску приватизаційних майновихсертифікатів зазначені платежі ведуть з приватизаційних депозитних рахунківгромадян. Ці рахунки відкривають на суму номінальної вартостіприватизаційного майнового сертифіката.
Державна підтримка малого підприємництва
Розвиток та підтримка підприємництва в сучасних умовах є одним ізпріоритетів державної економічної політики. З цією метою Кабінет Міністрів
України прийняв постанову від З квітня 1996 р.. № 404 "Про концепціюдержавної політики розвитку малого підприємництва ".
Незважаючи на низку заходів для стимулювання підприємництва, вжитих надержавному рівні, зростання ділової активності малого бізнесу відбуваєтьсяповільно.
Наразі немає дієвої системи фінансування, кредитування та страхуваннямалого бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевихбюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингових систем співробітництвамалого і великого підприємництва з метою формування договірнихвзаємовідносин між ними, відродження виробництва, гуртово-роздрібноїторгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсіві використання навиків роботи кваліфікованих спеціаліст?? в.
У містах зростання кількості малих підприємств (МП) зумовило створеннярегіональних центрів. Адже жодному із діючих МП не під силу мати,наприклад, свій обчислювальний центр та інші об'єкти виробничої ісоціальної інфраструктури. Об'єднання їхніх зусиль дасть змогу вирішити цюпроблему.
Становлення малого бізнесу без надання пільгової допомоги у формуванністартового капіталу на підставі оцінки інвестиційної обгрунтованості бізнес -планів є проблематичним. Вивчення досвіду малого підприємництва врозвинутих країнах свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхомпоєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів, засобіврегулювання і підтримки, головними серед яких є: фінансово-кредитнапідтримка, яка передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсідіювання,пільгове кредитування, гарантії перед кредитними товариствами, цільовебюджетне фінансування, створення різних кредитно-фінансових таінвестиційних організацій; сприятлива податкова політика, яка передбачаєформування системи пільгового оподаткування, надання права прискореноїамортизації і вилучення амортизаційних відрахувань з об'єктівоподаткування; інформаційно-консультативна підтримка, що забезпечуєінформаційне обслуговування, надання консультативної допомоги з усіх питаньстановлення і функціонування малих бізнесових структур; організаційно -управлінська підтримка - технологічне навчання, допомога в інноваційнійсфері, технічна допомога.
Перелічені форми і засоби сприяння розвитку малого бізнесу в більшостікраїн передбачені державними програмами, спрямованими на підтримку істимулювання розвитку МП. Несістемність та непослідовність дій на підтримкумалого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку. Тому
Президент України указом від 12 травня 1998р., № 456/98 "Про державнупідтримку малого підприємництва "визначив таке.
1. Вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливішихзавдань державної політики, яку вести за такими напрямами:
V формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва;
V створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково - технічних розробок і технологій;
V запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;
V удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;
V фінансова підтримка інноваційних проектів.
2. Державна підтримка малого підприємництва ведеться згідно з державноюта регіональними програмами підтримки малого підприємництва, якізатверджують відповідно до законодавства.
Державна та регіональні програми підтримки малого підприємництваспрямовані на реалізацію таких головних заходів:
V удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого підприємництва;
V фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;
V створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультаційних та інформаційних систем тощо;
V удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;
V створення сприятливих умов для залучення до підприємницької діяльності соціальне незахищених категорій населення-інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо;
V сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень
(будівель), обладнання, потрібних для ведення підприємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів;
V залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб;
V фінансового забезпечення програм підтримки малого підприємництва з коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі, одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування.
Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництвавизначений у видатковій частині Державного бюджету України та Державнійпрограмі приватизації. Розпорядником цих коштів є Державний комітет Україниз питань розвитку підприємництва.
Державну підтримку малого підприємництва забезпечують Державний комітет
України з питань розвитку підприємництва, інші центральні та місцеві органивиконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Органам державної влади та місцевого самоврядування рекомендовановиділяти для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менше 0,5%річних доходів відповідних бюджетів.
До Закону України "Про підприємництво" внесено низку змін, зокрема,щодо суб'єктів малого підприємництва. На підставі цього Закону суб'єктоммалого підприємництва є юридична або фізична особа, яка займаєтьсяпідприємницькою діяльністю і відповідає одночасно таким чотирьом вимогам:
V кількість усіх працівників не перевищує 50 осіб (враховуючи сумісників, контрактників, працівників усіх філій і підрозділів);
V обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн;
V у статутному фонді засновники (учасники) - юридичні особи, які самі не є суб'єктами малого підприємництва - можуть мати частку не більше 25%;
V суб'єктом малого підприємництва не може бути довірче товариство, страхова компанія, банк, інша фінансово-кредитна та небанківська фінансова установа.
Введено також поняття мікропідпріємства, яким є суб'єкт малогопідприємництва, у якого всіх працівників не більше 10 осіб, а обсяг виторгувід продажу товарів (робіт, послуг) - не більше 250 тис.. грн. за рік.
Міністерство економіки України 30 вересня 1998 р. на виконаннявідповідного указу Президента затвердило Положення про спрощену формубухгалтерського обліку для суб'єктів малого бізнесу, які оберуть спрощенеоподаткування. Ця форма передбачає два варіанти;
1) просту форму бухгалтерського обліку;
2) форму бухгалтерського обліку з веденням реєстрів обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку, передбачає ведення Книги облікугосподарських операцій і Відомості обліку заробітної плати, тоді як друга --ведення дев'яти реєстрів. Проста форма дає змогу за один робочий прийомвиконати хронологічний і систематичний запис господарських операцій,отримати в одному реєстрі дані для складання бухгалтерської звітності,використовуючи метод подвійного записування й документування. Реалізаціяпродукції, товарів, робіт і послуг у цій формі відображена за єдинимпринципом нарахування - після відвантаження готової продукції, товарів,підписання документів про виконані роботи і надані послуги.
Суб'єкти малого бізнесу не зобов'язані вести облік витрат за статтямикалькуляції, видами продукції, робіт і послуг, у розрізі місць виникненнявитрат та ін.
Той суб'єкт малого бізнесу, який обрав спрощене оподаткування доходівна підставі єдиного податку, є платником податку на додану вартість, однакне є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
V податку на прибуток;
V податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
V плати за землю;
V збору за спеціальне використання природних ресурсів;
V збору до Фонду Чорнобиля;
V збору до Державного інноваційного фонду;
V збору на обов'язкове соціальне страхування;
V відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
V комунального податку;
V податку на промисел;
V збору на відрахування до Пенсійного фонду;
V збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
V внесків до фонду соціального захисту інвалідів.
У сучасних умовах підприємства малого і середнього бізнесу функціонуютьпри недосконалому нормативно-правовому забезпеченні. Деякі види діяльностімалого підприємництва надмірно регламентовані чинними нормамизаконодавства, що негативно впливає на економічний та фінансовий стан такихпідприємств.
Використана література
1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулюванняекономіки. - Львів: "Українські технології", 1999. - 640 с.
2. Дідівська Л., Головко Л. Державне регулювання економіки. - К.:
Знання-Прес, 2000. - 209 с.
-----------------------< br>Малюнок 1. Структура центрального апарату Фонду державного майна
Редакційно-
видавничий відділ
Протокольне
відділ
Технічно-господарське
управління
Управління
персоналом та
організаційної
роботи
Керуючий справами
Департаменти і
управління
Сертіфікатної приватизації
Розвитку інфраструктури приватизації
Інформатики
Програм реформування власності
Реформування власності та перед пріватізаційної підготовки підприємств
Інвестиційних зобов'язань
Реформування власності в АПК
Малої приватизації та незавершеного будівництва
Контрольно-ревізійне управління
координації роботи регіональних відділень
Державним майноі
міждержавних майнових відносин та власності < p> Корпоративного управління
Правового забезпечення
Департаменти і управління
Заступник
Голови фонду
Заступник
Голови фонду
Заступник
Голови фонду
Заступник
Голови фонду
Заступник
Голови фонду
Перший заступник Голови фонду
Голова Фонду
аукціонного продажу і фондових бірж
Відділ взаємодії з центральними органами влади та зв'язків з громадськістю
Департамент підготовки та проведення конкурсів і тендерів
Департамент фінансових робіт
Департамент оцінки майна і фінансового стану
Режимно-секретний відділ
Департаменти і управління
Служба Голови фонду
