дивитися на реферати схожі на "Роздержавлення та приватизація"
МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА
ПРОДОВОЛЬСТВО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
ДЕПАРТАМЕНТ з рибальства
МУРМАНСЬК ДЕРЖАВНИЙ
ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ОСВІТИ
Контрольна робота
ПО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Мурманськ
1999
Тема: «Роздержавлення і приватизація»
Зміст
1. Введення. 3
2. Роздержавлення. 4
3. Приватизація. 7
4. Особливості приватизації в Росії. 11
5. Висновок. 14
Література. 15
1. Введення.
У розвитку людської цивілізації, економічних систем, становленніі розвитку товарного виробництва поряд з поділом праці вирішальну рольвідіграє власність. Відносини власності складають основу будь-якоїекономічної системи.
Історії людського суспільства відомі найрізноманітніші формивласності, з яких найбільше значення мають державна іприватна власність.
У сучасному світі немає жодної країни, де б держава неактивно займалося господарською діяльністю. Переважаннядержавної форми власності в економіці країни веде довиникнення державної монополії, яка згубна для розвиткуекономіки, для споживача, населення та надзвичайна вигідна виробникові.
Одержавлення всього суспільного життя означає, що держава займаємонопольне становище, а сама система суспільного життя виступає вяк авторитарно-бюрократичної держави.
Гіпертрофоване одержавлення економіки приводить до мономорфізмувласності, окостеніння підприємницьких структур, перешкоджаєфункціонування ринкових механізмів. Саме тому необхіднороздержавлення і приватизація.
2. Роздержавлення.
Роздержавлення - це сукупність заходів щодо перетвореннядержавної власності, спрямованих на усунення надмірної ролідержави в економіці.
Крім того, роздержавлення означає зняття з державибільшості функцій господарського управління, передачу відповіднихповноважень на рівень підприємств, заміну вертикальних господарських зв'язківгоризонтальними.
Роздержавлення не означає, що держава перестає гративажливу роль у ринковій економіці. Зменшуються масштаби державногопідприємництва, але держава залишається структурним елементомзмішаної економіки.
Процес роздержавлення не рівнозначний денаціоналізації, аостання не зводиться до однієї приватизації. Процес роздержавленнязберігає державну власність і спрямований на підвищенняефективності функціонування що залишаються в державному секторіпідприємств.
Процес роздержавлення характеризується деідеологізації, коли всібільш рідкої стає ситуація, за якої демократичні партіївиступають за розширення державного сектора, а їхні політичнісупротивники - за приватний.
Основними способами роздержавлення є:
. лібералізація ринків;
. комерціалізація;
. стимулювання створення та розширення сфери діяльності змішаних підприємств (державно-приватних);
. денаціоналізація.
Лібералізація ринків передбачає відкриття широких можливостей для їхосвоєння різними господарськими суб'єктами. Це шлях формуванняконкурентних структур у тих секторах економіки і на тих ринках, для якиххарактерна повна монополія держави. Мова йде про зняття різного родузаборон і усунення бар'єрів, що перешкоджають доступу на той чи іншийринок нових конкурентів; про диверсифікацію виробництва і продажів, увнаслідок чого зростає число багатопрофільних фірм, чия продукція моженадходити на самі різні ринки. Держава заохочує також малий бізнес
(через податкові пільги), знімає обмеження для проникненняіноземного капіталу, вживає заходів щодо демонополізації економіки. Все церобить ринки більш вільними. Лібералізація ринків означаєроздержавлення без зміни державної власності.
Комерціалізація державних підприємств, полягає в їхперекладі на комерційний розрахунок, у підпорядкуванні їх діяльності принципамринкового механізму. Комерціалізація державних підприємствприпускає усунення їх неринковою навколишнього середовища. При тому державаабо скорочує, або повністю припиняє їх бюджетне фінансування,скасовує пільгове оподаткування, надає у списанні кредитноїзаборгованості, оцінює результати господарської діяльності на основікритеріїв, що застосовуються в приватному секторі. Комерціалізація господарськихоб'єктів призводить до вирішення проблеми паралельної держави - скороченнядефіциту державного бюджету, так як держава позбавляється як відсубсидування, так і від інвестування в державне підприємство. Цев свою чергу веде до оздоровлення грошового господарства країни, до зниженнярівня інфляції.
Створення змішаних підприємств за участю держави та інших суб'єктівформ власності, яке могло б супроводжуватися пільговим кредитуваннямта оподаткуванням. Мова в даному випадку йдеться не тільки і не стільки простворення підприємств за участю іноземного капіталу, скільки про вкрапленняв структури державної власності інших форм власностівітчизняного походження.
Денаціоналізація державної власності, що в переважнійсвоєї частини носить безпосередній приватизаційний характер. При цьомувласність державних підприємств може переходити не тільки вприватні руки, але і до банків, колективам державних підприємств,кооперативам.
Всі ці способи роздержавлення переплітаються, висловлюючись взміну власності та вдосконалення господарського механізмуринкової економіки.
3. Приватизація.
В економічній теорії і практиці сучасний процесроздержавлення адекватний приватизації.
Приватизація - один із напрямків роздержавлення власності,що полягає в передачі її в приватну власність окремих громадян іюридичних осіб.
Цілі приватизації в країнах ринкової економіки:
. скорочення заборгованості державного сектора;
. розвиток ринку;
. стимулювання підприємництва;
. розширення індивідуальних свобод;
. розвиток народного капіталізму;
. ослаблення профспілок.
Цілі приватизації в Росії:
. формування прошарку приватних власників-підприємців;
. підвищення ефективності діяльності підприємств;
. створення конкурентного середовища;
. сприяння демонополізації економіки;
. залучення іноземних інвестицій;
. соціальний захист населення та розвиток об'єктів соціальної інфраструктури за рахунок коштів від приватизації.
Роздержавлення і приватизація можуть здійснюватися на основі:
. безкоштовної передачі власності;
. викупу підприємств на пільгових умовах;
. продажу акцій;
. здачі підприємств в оренду;
. продаж дрібних підприємств з аукціону за конкурсом і без нього.
У законі про приватизацію України продаж держмайна знезначними застереженнями (пільговий продаж частини акцій членам трудовихколективів, розстрочка платежу, передача деякої частини майна трудовимколективам безоплатно) визнається переважною.
Форми приватизації в розвинених країнах:
. продаж підприємств безпосередньо у приватні руки;
. викуп акцій державних підприємств менеджерами;
. продаж акцій працівникам підприємств;
. розповсюдження акцій підприємства серед населення;
. здача державних підприємств в оренду;
. укладення контракту на управління підприємством.
Продаж державних підприємств у приватні руки здійснюєтьсяшляхом організації аукціонів і конкурсних торгів. Аукціон дозволяє стативласником підприємства фізичній або юридичній особі, що запропонувавнайбільшу ціну. За допомогою аукціону державні підприємстваприватизуються у відносно короткий термін і з суттєвою фінансовоїприбутком для держави. У той же час аукціонна торгівля обмежуєчисло ймовірних власників, так як тільки дійсно багаті особиможуть дозволити собі брати участь в аукціонах. Власник підприємства,купленого на аукціоні, не обмежений ніякими умовами з бокудержави, тому вільний чинити зі своєю власністю, як йомузахочеться (ліквідувати, перепрофілювати), не узгоджуючи з інтересамисуспільства.
Подолати цей недолік аукціонних торгів можна за допомогоюконкурсних торгів. Конкурсні торги - це продаж державноївласності приватним особам відповідно до вимог і умов, щовисунутими державою. Але проведення конкурсів збільшує поточнівитрати (утримання спеціальних комісій), знижує доходи (більш низькаціна приватизації) і вимагає більш тривалого часу.
Викуп акцій державного підприємства менеджерами здійснюється нетільки за готівкові кошти керуючих, а й за рахунок банківських кредитів,коштів пенсійних і страхових фондів. Тому «управлінські викупи»виступають своєрідним видом кредитування менеджерів під заставу майнапідприємства. При цьому доходи від функціонування таких підприємств з лишкомпокривають взяті в кредит позички.
Приватизація у формі продажу акцій працівникам підприємства означаєрозвиток робочої акціонерної власності. Продаж акцій робочим єефективним засобом підвищення їх зацікавленості в результатах своєїроботи, зростання продуктивності праці і прибутковості підприємств.
Одна з найбільш поширених форм приватизації - публічнапродаж акцій населенню, за якої державне підприємствоперетворюється в акціонерне товариство відкритого типу. Продаж акцій населеннюздійснюється за фіксованою або конкурсній ціні. При продажу акцій зафіксованою ціною можливі завищення та заниження вартості майна. Приконкурсної ціною досягається більш точна оцінка майна державнихпідприємств.
Публічна продаж акцій орієнтується на заощадження населення. Їїголовна перевага полягає у відкритості та доступності для всіх бажаючих.
Приватизація не завжди супроводжується продажем державногомайна. Нерідко державна власність «розбавляється» приватнимкапіталом, утворюючи змішані підприємства. Практикувався також оренда,коли фізичні або юридичні особи набували частину державногомайна в користування на певний період і за певну плату.
Орендар отримує можливість самостійно організувати виробничийпроцес, наймати персонал, здійснювати контроль за виробництвом і нестифінансову відповідальність за господарську діяльність підприємства. Якправило, оренда використовувалася для малорентабельних підприємств з метоюпідвищення ефективності їх роботи. У цих же випадках могла використовуватисятака форма, як укладання контракту на управління підприємством.
Підписання контракту являє керуючим повний контроль надфункціонуванням підприємства і всі необхідні повноваження для ефективногоуправління підприємством.
Угода про оренду і контракти на керування часто єтимчасовими заходами для поліпшення економічних показників діяльностідержавних підприємств або перехідним ступенем до повної приватизації.
При проведенні приватизації потрібна велика підготовча робота порозукрупнення монополістичних об'єднань, створення ряду компаній,ефективного механізму ціноутворення, за допомогою якого можна було ббільш вірогідно оцінити вартість підприємства.
Починати приватизацію доцільно з продовольчого сегменту,торгівлі та сфери послуг.
Щоб державна власність не дісталася кримінальних кіл,з точки зору економічної теорії важливо створити багато конкурентів.
4. Особливості приватизації в Росії.
Процеси приватизації в Росії почалися набагато раніше, ніжсформувалася концепція підприємств і поняття приватної власності булоофіційно визнано.
Найважливіша риса приватизації в Росії - її централізований характер.
Приватизація вітчизняних підприємств - це організований зверху процес,вона являє собою державну економічну політику. У результатідержава регулює і контролює приватизаційні процеси.
Особливістю приватизації в Росії є орієнтація на змішанийтип, що поєднує ринкові та адміністративні (неринкові) методи їїздійснення.
Загалом процес приватизації в Україні характеризується високим темпами,чому в чималому ступені сприяє прагнення створити в короткі терміниприватний сектор підприємництва.
В Росії приватизація почалася з жовтня 1992р. На першому її етапі --так званої ваучерної приватизації - ставилися завдання: а) покінчити з державним монополізмом; б) сформувати клас приватних власників, який за рівнем доходівперетворитися на заможний «середній клас» (це зовсім не досяжнамета, особливо в умовах кризового спаду виробництва).
За офіційними даними за період ваучерної приватизації (до 1 липня
1994р.) Було роздержавлено 70% промислових підприємств. Часткадержавної власності в загальному обсязі вартості майна склала
35%.
Результати першого етапу приватизації:
. роздержавлення і приватизація посіли ключове місце в процесі трансформації економіки Росії;
. в першому була створена і почала працювати модель приватизації, що дозволила передати у власність десятки тисяч підприємств;
. центральне місце у приватизації державних підприємств зайняли чекові аукціони, що володіють позитивними моментами з точки зору інвестиційної привабливості.
Однак результати першого періоду приватизації оцінюютьсянеоднозначно:
. поки ще рано говорити про формування широкого прошарку приватних власників;
. недостатньо використаний галузевий підхід;
. відсутній поділ і закріплення в окремих законах малої і великої приватизації;
. оцінка вартості державного майна;
. не вдалося у великому обсязі залучити іноземні інвестиції;
. не були придумані механізми захисту від негативних наслідків.
З 1 липня 1994р. був оголошений другий етап приватизації - постваучернийабо грошовий, за час якого майно державних і муніципальнихпідприємств має продаватися за гроші. При цьому переслідувалася основнамета - сприяти появі нових власників, які будутьзацікавлені розвивати виробництво і вкладуть в нього кошти.
Але появі «нових власників» заважав ряд обставин:
. ѕ акціонованих підприємств знаходиться у власності трудових колективів, які не збираються продавати свої акції якогось сторонній особі;
. велика кількість акцій придбали безкоштовно за ваучери дрібні власники, і вони зацікавлені лише в отриманні дивідендів, без вливання додаткових коштів;
. що мають великі грошові накопичення підприємці, банки та іноземні капіталісти не прагнуть купувати акції приватизованих підприємств, більшість з яких не дає високий прибуток або навіть збиткові.
Тільки з поліпшенням загального економічного стану в країні можутьбути вирішені проблеми підвищення ефективності роботи приватизованихпідприємств.
5. Висновок.
Отже, роздержавлення і приватизація це основний метод переходу дореальному різноманіттю форм власності, метод оптимізації структурипідприємництва, основа формування ринкового господарства.
До ефективно господарювати ведуть не самі по собі роздержавленняі приватизація, а ринкова система, головну рушійну силу якоїскладає конкуренція. Роздержавлення і приватизація утворюють лишеоб'єктивну основу формування конкурентного середовища ринкової економіки вцілому, тому вони є не метою, а засобом для підвищенняефективності економіки та зростання добробуту трудових колективів,регіонів і кожного з нас.
Література.
1. Иохин В.Я. «Економічна теорія: введення в ринок і мікроекономічний аналіз» підручник - Москва: «Инфра-М», 1997.
2. «Економічна теорія (політекономія)» підручник/Под ред?? кціей
Видяпина В.І., Журавльової Г.П. - Москва: «Инфра-М», 1997.
3. Сажина М.А., Чибрик Г.Г. «Економічна теорія» підручник - Москва:
«Норма-Инфра-М», 1998.
4. Борисов Е.Ф. «Економічна теорія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів »- Москва: Товариство« Знання »Росії, 1997.
