Поняття інституціоналізму і його суть.
Харківський національний університет
Економічний факультет
Кафедра «Фінанси і кредит»
1-й курс
Виконав: Лилик Євген
Прийняв:
Дата здачі реферату:
1. Поняття «соціальний інститут».
Інституціоналізація громадського життя.
Соціальні інститути (від лат. Institutum - встановлення, установа) --це історично сформовані стійкі форми організації спільноїдіяльності людей. Термін «соціальний інститут» вживається в самих,різноманітних значеннях. Кажуть про інститут сім'ї, інститут освіти,охорони здоров'я, інститут держави і ін Перше, найчастішевживане значення терміна «соціальний інститут» пов'язане зхарактеристикою будь-якого роду упорядкування, формалізації і стандартизаціїсуспільних зв'язків і відносин. А сам процес упорядкування, формалізації тастандартизації називається інституціоналізацією.
Процес інституціоналізації включає в себе ряд моментів: 1) Одним знеобхідних умов появи соціальних інститутів слугує відповіднасоціальна потреба. Інститути покликані організовувати спільнудіяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальнихпотреб. Так інститут сім'ї задовольняє потребу ввідтворенні людського роду і виховання дітей, реалізує відносиниміж статями, поколіннями і т.д. Інститут вищої освіти забезпечуєпідготовку робочої сили, дає можливість людині розвинути свої здібностідля того, щоб реалізувати їх у подальшій діяльності і забезпечуватисвоє існування і т.д. Виникнення певних суспільнихпотреб, а також умови для їхнього задоволення є першиминеобхідними моментами інституціоналізації. 2) Соціальний інститутутворюється на основі соціальних зв'язків, взаємодії і відносинконкретних осіб індивідів, соціальних груп і інших спільнот. Але він, як іінші соціальні системи, не може бути зведений до суми цих осіб та їхвзаємодій. Соціальні інститути носять індивідуальний характер,мають своє власне системним якістю. Отже, соціальнийінститут являє собою самостійне суспільне утворення,що має свою логіку розвитку. З цієї точки зору соціальніінститути можуть бути розглянуті як організовані соціальні системи,що характеризуються стійкістю структури, інтегрованість їх-елементіві певною мінливістю їх функцій.
Перш за все це системи цінностей, норм, ідеалів, а також зразківдіяльностей і поведінки людей і інших елементів соціокультурногопроцесу. Ця система гарантує подібну поведінку людей, погоджує інаправляє в русло їхні визначені прагнення, встановлює способизадоволення їхніх потреб, вирішує конфлікти, що виникають у процесіповсякденного життя, забезпечує стан рівноваги і стабільності врамках тієї чи іншої соціальної спільності і суспільства в цілому. Саме по собінаявність цих соціокультурних елементів ще не забезпечує функціонуваннясоціального інституту. Для того, щоб він працював, необхідно, щоб вонистали надбанням внутрішнього світу особистості, були інтерналізовани ними впроцесі соціалізації, втілилися у форму соціальних ролей і статусів.
Інтерналізація індивідами всіх соціокультурних елементів, формування наїх основі особистості, ціннісних орієнтацій та очікувань є другимнайважливішим елементом інституціоналізації.
3) Третім найважливішим елементом інституціоналізації є організаційнеоформлення соціального інституту. Зовні соціальний інститут являєсобою сукупність осіб, установ, забезпечених певними матеріальнимизасобами і виконують певну соціальну функцію. Так, інститутвищої освіти складається з певної сукупності осіб:викладачів, обслуговуючого персоналу, чиновників, які діють врамках таких установ, як ВНЗ, міністерство чи Держкомітет з вищоїшколі і т.д., які для своєї діяльності мають у своєму розпорядженні визначенимиматеріальними цінностями (будинками, фінансами і т.д.).
Отже, кожен соціальний інститут характеризується наявністю метисвоєї діяльності, конкретними функціями, що забезпечують досягнення такоїмети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту.
На основі всього вищевикладеного, можна дати наступне визначеннясоціального інституту. Соціальні інститути - це організованіоб'єднання людей, що виконують певні соціально значущі функції,що забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконуваного членамисвоїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами ізразками поведінки.
2. Види і функції соціальних інститутів.
Кожен інститут виконує свою, характерну для нього соціальнуфункцію. Сукупність цих соціальних функцій складається в загальнісоціальні функції соціальних інститутів як певних видів соціальноїсистеми. Ці функції дуже різноманітні. Соціологи різних напрямківпрагнули якось класифікувати їх, представити у вигляді певноїупорядкованої системи. Найбільш повну і цікаву класифікаціюпредставила так звана «інституційна школа». Представникиінституціональної школи в соціології (С. Липсет; Д. Ландберг та ін) виділиличотири основні функції соціальних інститутів: 1) Відтворення членівсуспільства. Головним інститутом, який виконує цю функцію, є сім'я, але донеї причетні і інші соціальні інститути, такі, як держава. 2)
Соціалізація - передача індивідам встановлених у даному суспільстві зразківповедінки і способів діяльності - інститути сім'ї, освіти і релігіїін 3) Виробництво і розподіл. Забезпечуються економічно -соціальними інститутами управління та контролю - органи влади. 4) Функціїуправління та контролю здійснюються через систему соціальних норм іприписів, що реалізують відповідні типи поведінки: моральні таправові норми, звичаї, адміністративні рішення і т.д. Соціальніінститути керують поведінкою індивіда через систему заохочень і санкцій.
Соціальні інститути відрізняються один від одного своїми функціональнимиякостями: 1) Економічно-соціальні інститути - власність, обмін,гроші, банки, господарські об'єднання різного типу - забезпечують всюсукупність виробництва і розподілу суспільного багатства поєднуючи,разом з тим, економічне життя з іншими сферами соціального життя. 2)
Політичні інститути - держави, партії, профспілки й іншого родугромадські організації, що переслідують політичні цілі, спрямовані навстановлення і підтримання певної форми політичної влади. Їхсукупність складає політичну систему даного суспільства. Політичніінститути забезпечують відтворення і стійке збереженняідеологічних цінностей, стабілізують домінуючі в суспільстві соціально --класові структури. 3) Соціокультурні і виховні інститути ставлятьметою освоєння і наступне відтворення культурних і соціальнихцінностей, включення індивідів у визначену субкультуру, а такожсоціалізацію індивідів через засвоєння стійких соціокультурних стандартівповедінки і, нарешті, захист визначених цінностей і норм. 4) Нормативно --орієнтують - механізми морально-етичної орієнтації і регуляціїповедінки індивідів. Їх ціль - додати поведінці і мотивації моральнуаргументацію, етичну основу. Ці інститути затверджують у співтовариствіімперативні загальнолюдські цінності, спеціальні кодекси й етикуповедінки.
5) Нормативно-санкціонують забезпечують суспільно-соціальну регуляціюу юридичних і адміністративних актах. Обов'язковість норм забезпечуєтьсяпримусовою силою держави і системою відповідних санкцій. 6)
Церемоніально - символічні і ситуаційно-конвенціональні інститути. Ціінститути засновані на більш-менш тривалому прийнятті конвенціональних
(за договором) норм, їх офіційному і неофіційному закріпленні. Ці нормирегулюють повсякденні контакти, різноманітні акти групового іміжгрупової поведінки. Вони визначають порядок і спосіб взаємногоповедінки, регламентують методи передачі й обміну інформацією,привітання, звертання і т.д., регламент зборів, засідань, діяльністьякихось об'єднань.
Порушення нормативного взаємодії із соціальним середовищем, вякості якої виступає товариство або спільнота, називається дисфункцієюсоціального інституту. Як зазначалося раніше, основою формування тафункціонування конкретного соціального інституту є задоволеннятієї чи іншої соціальної потреби. В умовах інтенсивного протіканнясуспільних процесів, прискорення темпів соціальних змін можевиникнути ситуація, коли змінилися суспільні потреби не знаходятьадекватного відображення в структурі і функціях відповідних соціальнихінститутів. В результаті в їх діяльності може виникнути дисфункція. Ззмістовної точки зору, дисфункція виражається в неясності цілейдіяльності інституту, невизначеності функцій, в падінні його соціальногопрестижу та авторитету, виродження його окремих функцій у «символічну»,ритуальну діяльність, тобто діяльність, не спрямовану надосягнення раціональної мети.
Одним з явних виражень дисфункції соціального інституту єперсоналізація його діяльності. Соціальний інститут, як відомофункціонує за своїми, об'єктивно діючими механізмами, де коженлюдина, на основі норм і зразків поведінки, у відповідності зі своїмстатусом, грає визначені ролі. Персоналізація соціального інститутуозначає, що він перестає діяти відповідно до об'єктивнихпотребами і об'єктивно встановлених цілей, змінюючи свої функції взалежно від інтересів окремих осіб, їх персональних якостей і властивостей.
Поняття інституціоналізму і його суть.
Харківський національний університет
Економічний факультет
Кафедра «Фінанси і кредит»
1-й курс
Виконав: Лилик Євген
Прийняв:
Дата здачі реферату:
