дивитися на реферати схожі на "Управління запасами підприємства"

ЗМІСТ

| ВСТУП | 3 |
| 1. ЗАПАСИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА | 6 |
| 1.1. Поняття, сутність і види матеріальних запасів | 6 |
| 1.2. Необхідність існування запасів на підприємстві | 10 |
| 1.3. Зарубіжний досвід управління запасами | 13 |
| 2. МЕТОДИКА МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ запасів підприємства | 19 |
| 2.1. Нормування запасів | 19 |
| 2.2. Системи контролю за станом запасів | 24 |
| 2.3. Методика проектування логістичної системи управління | 33 |
| запасами | |
| 3. РОЗРОБКА системи управління запасами ВАТ «генератори електричні» | 37 |
| 3.1. Аналіз стану запасів | 37 |
| 3.2. Нормування запасу двигунів ЯМЗ 238 | 40 |
| 3.3. Обгрунтування необхідності зачепила за двигунами ЯМЗ 238 | 42 |
| ВИСНОВКИ | 45 |
| ЛІТЕРАТУРА | 47 |
| ДОДАТКИ | 49 |

ВСТУП

Стан і ефективність використання виробничих запасів, яксамої значної частини оборотного капіталу - є одним з основнихумов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносинвизначає нові умови їхньої організації. Інфляція, неплатежі й іншікризові явища змушують підприємства змінювати свою політику по відношеннюдо виробничих запасів, шукати нові джерела поповнення, вивчатипроблему ефективності їх використання. Тому для підприємства всеможливі способи раціонального витрачання коштів, одним з якихє визначення оптимальної величини виробничих запасівнабувають дедалі більшої значущості.

Метою даної роботи є розробка на основі аналізу предметно -об'єктного матеріалу конкретних пропозицій щодо підвищення ефективностіуправління виробничими запасами ВАТ "генератори електричні".

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
- Розкрити функціональну роль запасів у виробничому процесі;
- Проаналізувати західний досвід управління запасами і оцінити можливість його застосування в російських умовах;
- Розглянути методи нормування запасів підприємства;
- Сформувати можливі варіанти коректного вибору системи контролю рівня запасів;
- Показати методику проектування ефективної системи управління запасами;
- Проаналізувати процес управління виробничими запасами ВАТ
«генератори електричні»;
- Розробити модель управління запасами двигунів ЯМЗ 238. Об'єкт дослідження даної роботи це процес управління витратами, оборотними коштами і виробничими запасами.

Предмет дослідження - це фактори, що впливають на управліннявиробничими запасами, їх причинно-наслідкові зв'язки і методиуправління ними.

Робота складається з введення, трьох розділів, висновку, спискувикористаної літератури та додатків.

У вступі визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження,характеристика ступеня розробленості теми, методична та інформаційнабаза, а також короткий опис роботи. Позначені проблеми та можливі шляхиїх вирішення, коло використаної літератури.

У роботі розглядається основне коло питань управління підприємствав сучасних умовах. У ній викладений теоретичний базис управління;сформовані сутність, мета, функції і роль цього управління в ринковійекономіці; розглянуті його теоретичні основи і методологічнийінструментарій.

Робота містить сучасні методи управління виробничимизапасами. У рамках роботи розроблений ряд практичних пропозицій щодоудосконалення механізму управління виробничими запасамипідприємства.

У висновку розглядаються основні висновки по роботі і ступіньдосягнення поставленої у вступі мети і виконання поставлених увведення завдань.

Основною проблемою в системі управління підприємством єнеефективна (часто взагалі відсутня) система управлінського обліку,яка, даючи запізнілу, перекручену або дуже узагальнену інформацію,може легко підірвати зусилля компаній з чудовими розробками,виробництвом і маркетингом. Наслідком цієї проблеми є невикористання через відсутність системи управлінського облікусучасних методів управління виробничими запасами.

Для вирішення цієї проблеми необхідно створити систему сучасноїуправлінського обліку, яка готувала б інформаційну базу дляосновних елементів управління витратами і собівартістю продукціїпромислового підприємства, якими є прогнозування іпланування, нормування витрат, організація їх обліку і калькулюваннясобівартості продукції, аналіз, контроль і регулювання діяльності зходу її здійснення.

Методологічною основою для управління запасами послужили працінаступних вчених: Беа Ф. К., Гаджинский А. М., Зайцева Н.Л., Стояновой Е.
С., та ін

Методичну базу курсової роботи становлять методифінансового аналізу: методи, прийоми та інструменти математичноїстатистики: збір і групування статистичних даних; аналіз рядівдинаміки; методи нормування запасів і управління ними.

Результати дипломного дослідження можуть бути використані в поточнійуправлінської діяльності підприємства з метою зменшення відволіканнякоштів у запаси за допомогою запропонованої моделі управління запасами ісистеми коректного контролю рівня запасів і зниження в кінцевому підсумкурівня витрат на карбованець товарної продукції.

Інформаційну базу дослідження складають: підручники та монографіївітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі фінансового менеджменту таекономіки підприємства, матеріали періодичної преси за найбільш значущимособливостям управління запасами на сучасному етапі в Росії, данібухгалтерської та фінансової звітності підприємства, внутрішньозаводськоїнормативно-технічна документація, практичні рекомендації фахівцівз управління виробничими запасами.

1. ЗАПАСИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття, сутність і види матеріальних запасів

Матеріально-виробничі запаси є складовою частину оборотнихактивів організації.

Найбільш загальне формулювання поняття запаси дає своїй книзі
«Логістика» Гаджинский А. М.: ( «Матеріальні запаси - це що знаходяться нарізних стадіях виробництва і обігу продукція виробничо -технічного призначення, товари народного споживання та інші товари,що очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання »
[3, с.184].

Матеріально-виробничі запаси в самому загальному виглядікласифікуються за трьома видами [15, с. 109]:

1. Виробничі запаси;

2. Незавершене виробництво;

3. Готова продукція.

До першої групи належать запаси сировини і матеріалів, покупнихнапівфабрикатів і комплектуючих виробів, конструкцій і деталей, паливо,тару і тарні матеріали, відходи, запасні частини, інші матеріали.

Для кожного виробничого процесу (або стадії виробничогопроцесу) можуть бути виділені наступні види вихіднихматеріалів [16, с. 588]: а) Сировина, що створює в результаті переробки значну частину (покількості або вартості) кінцевого продукту. До сировини, як правило,належать первинні матеріали, які не пройшли переробки взагалі абоминулі її незначною мірою. Прикладами можуть служити продуктирослинництва, тваринництва або рибальства; продукти видобутку ізбагачення руди в гірничодобувної та металургійної промисловості, атакож матеріали, отримані в результаті специфічних технологічнихпроцесів хімічної і фізичної обробки. Вихідні продукти більшвисокого ступеня переробки, наприклад попередньо змонтовані деталі,становлять значну за кількістю частина кінцевого продукту, такого,як електромотор, відносяться до категорії напівфабрикатів. Процедура закупівлітаких продуктів на стороні аналогічна закупівлю інших видів сировини. б) Допоміжні матеріали, що займають незначну (за кількістюабо вартості) частина у складі кінцевого продукту. Проте такіматеріали можуть мати важливе функціональне значення. Прикладамидопоміжних матеріалів є швейні нитки при пошитті одягу,монтажні болти, дріт. Необхідно також враховувати ту обставину,що віднесення продукту до тієї чи іншої категорії матеріалів залежить відособливостей виробничого процесу. Так, ті ж нитки в текстильнійпромисловості служать сировиною для виготовлення тканини. З дротупевного виду можуть виготовлятися скріпки, і вона в даному випадкубуде сировиною. в) Виробничі матеріали, що не входять на відміну від сировини іматеріалів до складу кінцевого продукту, але необхідні для нормального ходувиробничого процесу. Вони забезпечують введення в дію та експлуатаціюобладнання. До таких засобів належать мастильні матеріали, що охолоджуєрідина для свердлувального обладнання, засоби для миття та миючі засоби. До числавиробничих матеріалів належить також енергія, в силу високоговартості і значної потреби в ній враховується, як правило,окремо від інших видів виробничих матеріалів. г) До числа комплектуючих відносяться продукти, які не потребують обробкивзагалі або потребують її в незначному ступені. До числа виробляються зними операцій можуть ставитися пересортіровка, зміна розміру партії,маркування і т. п.

Сировина, напівфабрикати, допоміжні матеріали відносяться до загальноїкатегорії сировину та матеріали (тому що піддаються обробці або переробців процесі виготовлення кінцевої продукції).

Різні види матеріалів представимо на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація матеріалів [16, с. 589]

На шляху перетворення сировини в кінцевий виріб і подальшого рухуцього виробу до кінцевого споживача створюється два основних види запасів
(див. рис.2).

Рис. 2. Основні види матеріальних запасів [3, с. 187]

Охарактеризуємо кожен з названих запасів

Виробничі запаси - запаси, що знаходяться на підприємствах усіхгалузей сфери матеріального виробництва, призначені длявиробничого споживання. Мета створення виробничих запасів --забезпечити безперебійність виробничого процесу

Товарні запаси - запаси готової продукції у підприємств -виробників, а також запаси на шляху проходження товару від постачальника доспоживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової та роздрібноїторгівлі, в заготівельних організаціях і запаси в дорозі [9, с. 187].

Товарні запаси підрозділяються, у свою чергу, на залишки коштіввиробництва і предметів споживання.

В умовах виробництва продукції на основі замовлення на поточний періодчасу (місяць, квартал) управління виробничими запасами набуваєособливу важливість, внаслідок чого зосередимося в даній роботі навсебічне вивчення проблем управління виробничими запасами.

Виробничі та товарні запаси поділяються на поточні,страхові та сезонні [3, с. 188].

Поточні запаси - основна частина виробничих і товарних запасів.
Вони забезпечують безперервність виробничого і торговельного процесу міжчерговими поставками.

Страхові запаси - призначені для безперервного забезпеченняматеріалами або товарами виробничого або торговельного процесу в разірізних непередбачених обставин, наприклад, таких як:
- відхилення в періодичності й величині партій постачань від передбачених договором;
- можливих затримок матеріалів або товарів у дорозі при доставці від постачальників;

- непередбаченого зростання попиту.

Сезонні запаси - утворюються при сезонному характері виробництва,споживання або транспортування. Прикладом сезонного характеру виробництваможе служити виробництво сільськогосподарської продукції. Сезоннийхарактер споживання має споживання бензину під час жнив.
Сезонний характер транспортування обумовлений, як правило, відсутністюпостійно функціонують доріг.

Таким чином, можна зробити висновок, що в даний час в економічнійлітературі категорія запасів описана досить повно і докладно. Однакнеобхідно з'ясувати наскільки необхідні запаси для підприємства, а такожвизначити види витрат, які вона несе у зв'язку з утриманням запасів

1.2. Необхідність існування запасів на підприємстві

Об'єктивна необхідність утворення запасів пов'язана з характеромпроцесів виробництва та відтворення. Основною причиною утвореннязапасів є розбіжність у просторі і в часі виробництва іспоживання матеріальних ресурсів [15, с. 109].

Необхідність утворення запасів особливо важлива у зв'язку з безперервнимпоглибленням поділу праці. Підвищення продуктивності праці відбуваєтьсявнаслідок розширення і поглиблення процесів спеціалізації такооперування, в результаті яких в процесі виготовлення кінцевогопродукту бере участь все більше число підприємств. Необхідність переміщенняміж ними засобів виробництва призводить до утворення все більшоїкількості запасів як за величиною, так і по номенклатурі.

Освіта запасів пов'язано також з необхідністю забезпечення непереривчастості процесу виробництва на всіх його стадіях. У процесівиконання договорів поставки продукції і при її транспортуванні можутьвідбуватися відхилення від запланованих термінів і розмірів партійпоставки. У той же час харчування виробництва повинне здійснюватисярегулярно. Тому від наявності та стану запасів у першу чергу залежитьритмічна робота підприємства.

Наявність запасів дозволяє безперебійно забезпечувати виконаннявстановленої виробничої програми. Відсутність на підприємствіматеріалів внаслідок вичерпання запасів порушує ритм роботивиробничого процесу, призводить до простоїв обладнання або навіть донеобхідність перебудови технологічного процесу.

Однією з причин створення запасів є також можливість коливанняпопиту (непередбачуване збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попитна яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою часткою ймовірності.
Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому,якщо не мати достатнього запасу цього товару, або вихідних матеріалівдля його виготовлення в разі роботи підприємства «на замовлення», не виключенаситуація, коли платоспроможний попит не буде задоволений, то єклієнт піде з грошима і без купівлі [3, с.185].

Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиноюстворення запасів.

У сучасних умовах господарювання в Україні однією з основнихпроблем фінансово-господарської діяльності підприємств є проблемазростання цін. Значне подорожчання матеріальних ресурсів, необхідних длявиробничого процесу несприятливо позначається на функціонуванніпідприємства, веде до перебоїв у постачанні аж до зупинкивиробничого процесу. Таким чином, вкладення вільних коштів увиробничі запаси є одним з можливих способів уникненняпадіння купівельної спроможності грошей [8, с. 45].

З іншого боку, підприємство, яке зуміло передбачати інфляційніпроцеси в економіці, створює запас з метою одержання прибутку за рахунокпідвищення ринкової ціни. У даному випадку мова йде про спекулятивнийхарактер створення запасів [3, с. 186].

Процес оформлення кожного нового замовлення на поставку матеріалів ікомплектуючих супроводжується рядом витрат адміністративного характеру
(пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження,міжміські переговори і т.п.). Зменшити ці витрати можна скоротившикількість замовлень, що рівносильно збільшенню обсягу замовленої партіїі, відповідно, підвищенню розміру запасу [10, с. 134].

Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів призводять дотому, що підприємство створює запаси даної продукції щоб уникнути проблему постачанні в несприятливі періоди. В основному це стосується продукціїсільського господарства.

Крім того, накопичення запасів часто є вимушеним заходомзниження ризику недопоставки (недоставки) сировини і матеріалів, необхіднихдля виробничого процесу підприємства. Відзначимо, що в зв'язку з цимпідприємство, що орієнтується на одного основного постачальника, знаходиться вбільш важкому становищі, ніж підприємство, будує свою діяльність надоговорах з кількома постачальниками [15, с. 111].

Однак політика накопичення матеріальних запасів веде?? значноговідтоку коштів підприємства з обігу. Залежність ефективностівиробництва від рівня і структури запасів полягає в тому, підприємствонесе певні витрати на забезпечення збереження запасів.

У сучасних роботах з економіки підприємства та логістиці виділяютьнаступні основні види витрат, пов'язані зі створенням і утриманням запасів
[2, с. 158]:
- комерційні витрати - відсотки за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений у запаси;
- витрати на зберігання - утримання складів (амортизація, опалення, освітлення, заробітна плата персоналу і т.д.) ; операції з переміщення запасів;
- витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу за зниженими цінами, уповільнення темпів споживання даного виду матеріальних ресурсів;
- втрати, пов'язані з втраченою вигодою від використання вкладених у виробничі залишки коштів у інші альтернативні напрямки: збільшення виробничої потужності; зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.

При цьому довгострокове утримання запасів, часом навіть надмірної їхвеличини призводить до утворення на російських підприємствах так званих
«Неліквідів» (запасів, які не можуть бути використані ні на самомупідприємстві, ні реалізовані стороннім споживачам [12, с. 88].

Таким чином, при багатьох позитивних моментах створення запасівпідприємство зазнає значних витрат на їх формування та утримання.

У зв'язку з цим необхідно з'ясувати чи існує можливістьфункціонування підприємства в умови відсутності запасів або при їхмінімальною величиною. Для цього розглянемо західний досвід управліннязапасами.

1.3. Зарубіжний досвід управління запасами

Логістичні технології в галузі управління запасами, які застосовуютьсязахідними виробниками спрямовані в основному на мінімізацію матеріальних запасів. Прикладами таких систем є наступні методи
[15, с. 115]:

МРП (Materials Requirements Planing) - планування потреби вматеріалах - система планування виробничих ресурсів.

«Канбан» - метод, який забезпечує оперативне регулювання кількостівиробленої продукції на кожній стадії поточного виробництва.

«Джаст ін тайм» (Just-in-time) - «точно вчасно» - загальнийорганізаційний підхід, за допомогою якого, в результаті враховуєдеталі попиту, точного управління, значно скорочуються запаси і тимсамим тривалість виробничого циклу.

ОПТ - (Optimized Production Technologies) - оптимізованівиробничі технології.

ДРП (Distribution Requirements Planing) - система управління іпланування розподілу продукції.

Розглянемо логістичний метод «Канбан» і організаційний підхід
«Точно вчасно».

Концепція управління виробництвом на основі принципу канбанзастосовується протягом досить тривалого часу.

Її принципи були розроблені в Японії в 50-і роки на автомобільнихзаводах фірми «Тойота». З початку 80-х років ця концепція знайшла своєзастосування в Німеччині. Вона характеризується такими рисами [16, с. 607].

1) Виробничий процес поділяється на ряд підсистем типу

«поставка - отримання». В рамках кожної з таких підсистем відбувається переміщення матеріалів.

2) На основі кожної певної підсистеми «поставка - отримання» утворюється самостійний ділянка (самоврядний ділянка).

Процес регулювання потоку матеріалів, здійснювався раніше централізовано, замінюється на децентралізоване управління по місцях безпосереднього руху матеріалів. Документообіг реорганізується так, щоб він відбувався на тому ж рівні, що і рух матеріалів. Тим самим відпадає необхідність у централізованої обробки даних.

3) Управління транспортуванням товарів здійснюється з пункту призначення. Даний принцип замінює раніше застосовувалися системи управління з пункту відправлення або централізованого управління транспортними потоками. Кожна ділянка, що одержує матеріали в процесі виробництва, повинен при виникненні потреби в них звертатися на ділянку, що здійснює доставку даного виду матеріалів.

4) При цьому для транспортування використовуються стандартизовані контейнери, на кожному з яких є спеціальна картка, або канбан (яп. «канбан» (картка, табличка). При вивантаженні вмісту контейнера в пункті призначення його картка залишається в цьому пункті і служить для подальшої передачі інформації про використання даного виду матеріалу. Використані картки збираються в пункті витрати матеріалів; потім поставляє даний вид матеріалів ділянку здійснює поточний контроль за їх використанням. Кожна окрема картка або їх сукупність відображають планове завдання виробництва або постачання для конкретної ділянки.

Після вивантаження вмісту будь-якого контейнера він забезпечується впункті вивантаження спеціальної транспортної карткою замість вилученоївиробничої картки. Транспортна картка закладається в пунктівивантаження для тих самих цілей, що і виробнича картка (в пунктівідправлення. Картки містять повний опис матеріалу, необхідного дляповторного замовлення чи виробництва. Таким чином, на виробничихділянках, поряд з децентралізованим регулюванням потоку матеріалів,здійснюється і децентралізований процес збору інформації.
5) Регулювання загальної кількості матеріалів в обороті, включаючи напівфабрикати, здійснюється непрямим чином шляхом встановлення верхньої межі кількості матеріалів, так як для кожної ділянки видається заздалегідь певну кількість карток на кожен вид матеріалів.

Малюнок 3 ілюструє регулювання за системою канбан у порівнянні зцентралізованим управлінням матеріальними потоками.

При аналізі системи канбан видно, що вона може застосовуватися тільки впевних випадках, і не завжди її використання є доцільним.
Одним з найбільш значущих наслідків застосування системи канбан єтой факт, що при цьому неможливо здійснювати середньо-та довгостроковепланування точних обсягів потреби в матеріалах. Перехід на системуканбан доцільний тільки в тих випадках, коли питання оптимізації заекономії витрат на переналагодження виробництва не грають великої ролі.

Прихильники системи канбан особливо підкреслюють можливість скороченнязапасів на складах сировини і матеріалів на проміжному зберіганні і наскладах готової продукції шляхом постачання матеріалів безпосередньо в мірунеобхідності використання їх у виробництві.

Цей загальний принцип (стосовно до галузі постачання потрактований якдоставка матеріалів з негайним запуском їх у виробництво (можебути реалізований і крім системи канбан. Застосовувана останнім часом набагатьох західних підприємствах така концепція отримала назву системи
«Точно вчасно» [16, с. 609].

В рамках системи «точно вчасно» доставка матеріалів здійснюєтьсябезпосередньо перед моментом його використання [10, с 133]. Система канбанпредставляє собою, таким чином, специфічний різновид логістики попринципом «точно вчасно». Цей принцип полягає в тому, що економія навитратах при послідовному скороченні складських запасів всіх видів вище,ніж пов'язані з таким скороченням додаткові витрати на частупереналагодження виробництва, закупівлю і запуск у виробництво малих партійсировини і матеріалів. Реалізація системи «точно вчасно» на виробництвіполягає в наступному [16, с. 610].
1) Виробничий процес організується по поточному принципом.
2) Відбувається скорочення запасів, у силу чого виявляються «вузькі місця» виробництва, де раніше були приховані можливості економії матеріалів.
3) вивільняються при скороченні запасів кошти спрямовуються на нарощування виробничих потужностей з метою подолання якісних і кількісних недоліків і ліквідації «вузьких місць».
4) Скорочується час на переналагодження, зокрема, шляхом використання гнучких виробничих систем.

Впровадження системи «точно вчасно» вимагає таких самих передумов, що ілогістика канбан. У більшості випадків неможливо охопити цією системоювесь виробничий процес, тому представляється доцільнимрозділити його на стадії таким чином, щоб до них окремо булазастосовна система «точно вчасно».

Впровадження принципу «точно вчасно» в галузі постачання припускаєперш за все проведення відповідних переговорів з постачальниками. Післяцього рівень запасу вихідних сировини і матеріалів скорочується до мінімуму,необхідного для покриття потреби в них під час фізичної доставки.

До числа забезпечують заходів належать заходи з підвищення дисциплінипоставок, а також своєчасне інформування постачальників про термін і обсязіпоставок. Реалізація принципу «точно вчасно» передбачає, крімвідповідної готовності постачальника, також стандартизацію обробкизамовлень і тісну інформаційну взаємодію постачальника і покупця.
Необхідні також передача функції контролю якості підприємству постачальника,забезпечення надійності системи транспортування, ефективна організаціяприйому поставляються матеріалів покупцем.

Зазначені вище фактори пояснюють наявність перешкод на шляхупрактичного впровадження логістики за принципом «точно вчасно». Крім усьогоіншого, при плануванні інвестицій необхідно оцінювати ступіньфактичної вигоди від її впровадження в порівнянні з альтернативнимиваріантами. Тому що при аналізі ефективності значну частину проблемизаймає оцінка якісних аспектів та ризиків, то в силу цього проведенняподібних порівняльних розрахунків відрізняється складністю. Томуоптимістичні висновку про зниження витрат у результаті впровадження системи
«Точно під час" на 50% і більше повинні сприйматися з обережністю.

Підводячи підсумок вищесказаного, відзначимо, що застосування подібних системна російських підприємствах бажано, проте в даний час непредставляється можливим внаслідок нестабільної економічної політики, зчого випливає нестабільність інфляційних тенденцій, зростання взаємнихнеплатежів підприємств і організацій, недосконале податковоїзаконодавство.

Звідси випливає необхідність створення на російських підприємствах такихсистем управління запасами, які б враховували особливості вітчизняноговиробництва, головною з яких, в даному випадку, є замовноюхарактер виготовлення продукції.

2.МЕТОДІКАМОДЕЛІРОВАНІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

запасів підприємства

2.1. Нормування запасів

Управління запасами полягає у вирішенні двох основнихзавдань [3, с. 188]:

- визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу;

- створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням у відповідності із встановленою нормою.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметівпраці, яка повинна знаходитися у виробничих або торговельнихпідприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукціїабо реалізації товарів [4, с. 66].

При визначенні норм товарних запасів використовують три групи методів:евристичні, методи техніко-економічних розрахунків і економіко -математичні методи [3, с. 189].

Евристичні методи припускають використання досвіду фахівців,які вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок іприймають рішення про мінімально необхідних запасах, засновані, взначній мірі, на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту.
В якості спеціаліста може виступати працівник підприємства, постійновирішує задачу нормування запасів. Використаний у цьому випадку методрішення задачі (з групи евристичних) називається дослідно-статистичним.

У тому числі, якщо поставлене завдання в галузі управління запасамидосить складна, може використовуватися досвід не одного, а декількохфахівців. Аналізуючи потім за спеціальним алгоритмом їх суб'єктивніоцінки ситуації і пропоновані рішення, можна одержати досить гарнерішення, мало чим відрізняється від оптимального. Цей метод також відноситьсядо групи евристичних і носить назву методу експертних оцінок.

Суть методу техніко-економічних розрахунків полягає вподілі сукупного запасу залежно від цільового призначення наокремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментніпозиції в торгівлі). Далі для виділених груп окремо розраховуєтьсястраховій, поточний та сезонні запаси, кожен з яких, у свою чергу,може бути розділений на деякі елементи. Наприклад, страховий запас навипадок підвищення попиту або порушення строків завезення матеріалів (товарів) відпостачальників.

Нормування поточного запасу полягає в знаходженні максимальноївеличини потреби виробництва в матеріальних цінностях між двомачерговими поставками. Дана потреба визначається як добутоксередньодобового витрати на інтервал поставки [7, с. 180]:

ТЗ = RСУТ (J, (1)

де ТЗ - поточний запас;

RСУТ - середньодобовий витрата матеріалів; < p> J - інтервал поставок, дні.

У свою чергу середньодобовий витрата знаходиться шляхом ділення загальноїпотреби в матеріалі (ПГ, ПКВ, ПМ - відповідно річна, квартальнаі місячна потреби) на округлене кількість календарних днів уплановому періоді [15, с. 136]:

RСУТ = ПГ (ПКВ, ПМ)/360 (90, 30). (2)

Залежно від конкретних умов виробництва, обігу таспоживання матеріалів інтервал поставки визначається декількома методами.

У тих випадках, коли інтервали поставки залежачи від мінімальноїнорми відпустки даного матеріалу В (транзитної чи замовний), їх величиназнаходиться діленням цієї норми на середньодобовий витрата:

J = В/RСУТ.

(3)

У багатьох випадках партія поставки визначається вантажопідйомністьтранспортних засобів, якими здійснюється перевезення вантажів, у зв'язку знеобхідністю їх повного завантаження. У цьому випадку інтервал поставкизнаходиться діленням вантажопідйомності Г на середньодобовий витрата:

J = Г/RСУТ.

(4)

Інтервал поставки часто визначається періодичність виробництваданого матеріалу у постачальника. У таких випадках він буде рівний, якправило, тривалості перерви у виробництві даного матеріалу упостачальника.

У тих випадках, коли надходять матеріальні цінності незадовольняють вимогам технологічного процесу і до запуску ввиробництво повинні пройти відповідну обробку створюєтьсятехнологічний (підготовчий) запас.

Технологічний (підготовчий) запас розраховується на основінормативів часу для здійснення підготовчих операцій, або напідставі статистичних даних і спостережень за фактичними витратамичасу на підготовку матеріалів до видачі в минулому періоді (хронометражу)
[7, 180].

Страховий запас у самому загальному вигляді визначається як добутоксередньодобового витрати матеріалу на розрив в інтервалі поставок діленена два:

С = RСУТ ((JФ - JПЛ) (0,5,

(5)

де СЗ - страховий запас;

JФ, JПЛ - відповідно фактичний і плановий інтервалпоставок.

При укрупненій оцінці він може прийматися в розмірі 50% поточногозапасу. У разі коли промислове підприємство розташоване далеко відтранспортних шляхів або використовуються нестандартні, унікальні матеріали,норма страхового запасу може бути збільшена до 100%.

Виникнення страхового запасу обумовлено порушенням у поставкахматеріалу з боку постачальника. У випадку якщо це порушення пов'язане зтранспортною організацією, створюється транспортний запас, що включає тіоборотні фонди, які відволікаються від дня оплати рахунку постачальника і доприбуття вантажу на склад. Транспортний запас розраховується так само, як істраховий запас:

ТРЗ = RСУТ ((JФ - JПЛ) (0,5,

(6)

де ТРЗ-транспортний запас.

Величина сезонних запасів встановлюється за даними про фактичніумови вступу та потреби матеріалів.

Таким чином норма запасу конкретного матеріалу визначається заформулою:

Н = ТЗ + С + ПЗ, (7)

де Н - сукупна норма запасу матеріалу;

ПЗ - норма підготовчого запасу;

Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точновизначати необхідний розмір запасів, проте трудомісткість його велика.

Суть економіко-математичних методів нормування запасів полягає внаступному:

Попит на товари або продукцію найчастіше пр?? дставляет собою випадковийпроцес, який може бути описаний методами математичної статистики.
Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначеннярозміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), якийдозволяє перенести темпи, які склалися в освіті запасів в минулому, намайбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотириперіоду, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів намайбутній період за формулою [3, с. 190]:

Y5 = 0,5 ((2 (Y4 + Y3 (Y1), (8)

де Y1, Y3, Y4 (рівні запасу (у сумі, днях або відсотках дообороту), відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;

Y5 (нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період.

Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y6) можна зробити,використовуючи формулу:

Y6 = 0,5 (2 (Y5 + Y4 (Y2), (9)

Міжнародна практика управління запасами свідчить, темп зростаннязапасів повинен трохи відставати від темпу зростання попиту. Математично цевиглядає наступним чином [3, с. 191:

Т3 =, (10)

де Т3 (темп зростання товарних запасів;

Т0 (темп зростання попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливістьприскорення оборотності оборотних коштів.

Таким чином, визначивши мінімальну кількість матеріальних ресурсів,яке повинно постійно перебувати на складі менеджерам підприємстванеобхідно перейти до розробки системи контролю за станом запасів.

2.2. Системи контролю за станом запасів

Контроль за станом запасів (це вивчення і регулювання рівнязапасів продукції виробничо-технічного призначення і товарівнародного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів іприйняття оперативних заходів до ліквідації відхилень [5, с. 193].

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищеннямвитрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки,передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу можепроводиться на основі даних обліку запасів, переписів матеріальнихресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності [6, с. 73].

У цілому можна виділити наступні системи контролю за станомзапасів: з фіксованою періодичністю замовлення; з фіксованим розміромзамовлення. Решта системи являють собою різновиди цих двох систем
[11, с. 151].

Контроль стану запасів по системі з фіксованою періодичністюзамовлення здійснюється через рівні проміжки часу за допомогоюпроведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки здійснюєтьсязамовлення на поставку нової партії товарів [3, с. 192].

Розмір замовленої партії товару визначається різницеюпередбаченого нормою максимального товарного запасу і фактичногозапасу. Оскільки для виконання замовлення потрібен певний періодчасу, то величина замовленої партії збільшується на розмір очікуваноговитрати на цей період. Розмір замовляється партії (Р) визначається затакою формулою:

Р = З макс ((З ф (З т),

(11)

де З макс (передбачений нормою ма