Глобалізація
світової економіки
Доповідь
виконав: студент гр.9141 Дежнев Е.В.
Новосибірська
Державна Академія Економіки та Управління
Кафедра світової
економіки
Новосибірськ --
2000
1.
Передумови глобалізації
Глобалізація
означає всесвітній капіталізм, а капіталізм - це ринок плюс корпорації. За
останні десятиліття на світовій арені з'явилися і утвердилися нові потужні
діючі сили. До середини 20 ст. основними суб'єктами міжнародних
економічних відносин були
держава і підприємці, що знаходяться під їх юрисдикцією. Гігантський
стрибок у розвитку світової економіки стався в другій половині ХХ ст. У цей
період розвиваються нові форми міжнародного співробітництва, які
об'єднують різні матеріальні і духовні ресурси для спільних
досліджень і прикладних цілей. З'явилися і швидко розвиваються нові одиниці --
транснаціональні корпорації (ТНК) та світові фінансові центри (МФЦ). Корені їх
виникнення ідуть у тривалу історію зовнішньої торгівлі та іноземних
інвестицій. Важливим чинником їх формування з 70-х років була політика
лібералізації, що дозволила найсильнішим кампаній і банкам вислизнути з-під
національно-державного контролю та придбати чималу самостійність.
Однак одним з центральних об'єктів політичних досліджень вони стали лише
покоління тому. Ці тенденції, які проявляються в міжнародній кооперації під
всіх сферах політичного життя, можна визначити як перехід від класичної
зовнішньої політики до світової внутрішньої політики. Сталося географічне стиск
світового простору, що вимагає нових форм взаємин.
Світова
співтовариство напередодні 3 тисячоліття являє собою політичне
простір, зростаюча «щільність» якого безпосередньо пов'язана з активно
розвиваються планетарними процесами модернізації. Поглиблення загальної
взаємозалежності об'єктивно сприяло і принципово нові виклики
цивілізації, що створюють реальні передумови для спільної діяльності груп
людей, розділених державних і соціокультурних бар'єрів. Ці процеси прийнято
називати «Глобалізація» і/або «інтернаціоналізація». Накопичення емпіричного
матеріалу підводить суспільні дисципліни до проблемно-теоретичному
осмислення нових явищ і тенденцій у світовому розвиток. Розробка та опис
загальної моделі глобалізації дозволить побачити суперечливість та імпульсивність
перехідних процесів, відчути дію фундаментальних закономірностей у
еволюції світової спільноти як системи вищої складності, тобто відчути
взаємозв'язок минулого, сьогодення і майбутнього, провести пару короткострокових
подій, факторів та довгострокових тенденцій, чия каузальності обумовлена ходом
історії.
У сьогоднішніх
світових політичних процесів є солідна геоекономічна підоснова.
Намітився в 1970-і роки інтернаціоналізація світової економіки мала
кілька далекосяжних політичних наслідків. По-перше, внутрішньогалузева
кооперація в світовому господарстві об'єктивно підвищила роль наддержавних
факторів у структурно-перебудовних процесах і фактично підривала такі
колись непорушні принципи, як суверенітет і національна стратегія розвитку.
По-друге, навіть сам початок глобалізації неминуче спричинило за собою
неконтрольоване накопичення транснаціонального короткострокового капіталу,
суперечливого за самою своєю природою. Задовольняючи поточні потреби
економіки, цей капітал, в силу свого спекулятивного характеру, здатний
збільшувати розмах кон'юнктурних коливань, породжуючи національні та
регіональні фінансові кризи і розхитуючи політичні системи. Навіть
активні прихильники інтернаціоналізації вказують на небезпеку, що породжуються
кумулятивним ефектом такого роду процесів. По-третє, у глобалізації не
вписується вільне переміщення робочої сили, оскільки в промислово
розвинених країнах досить високий рівень безробіття, а якщо попит на робочу силу
існує, то він ставиться до висококваліфікованої «людському капіталу»
. Постійно посилюються на Заході правила імміграції посилюють протиріччя
між «центром» і «периферією». У більшості країн, що розвиваються темпи
демографічної динаміки явно перевершують показники економічного зростання.
Нарешті,
пануючі уявлення про глобалізацію відштовхуються від ідеї про «ринкових»
інструменти управління суспільними процесами, до чого багато країн не
готові. Більше того, поки не склалися реальні передумови для скорочення
функцій держави. Там же, де деталізація управління має місце, вона
відбувається під впливом міжнародних фінансових інститутів, а це нашаровується
принесені глобалізацією протиріччя на недозволені, старі проблеми.
Глобалізація --
явище аж ніяк не нове: як інтернаціоналізація господарських зв'язків і як
форма міжнаціонального спілкування вона активно розвивалася в кінці XIX - початку XX ст. Показники рівня інтернаціоналізації
з тих пір принципово не змінилися: якщо частка накопичених зарубіжних
інвестицій трохи знизилася (з 12% ВВП на початку 20 століття до 10% в 1990-і роки),
то експортна квота у світовій торгівлі з 1913 по 1994 р. незначно зросла
(з 13 до 14,5%). Правда, світові кризи, війни і розпад колоніальних імперій в
20 столітті істотно послаблювали імпульси глобалізації.
2. Розвиток
світової економіки
У 1990-і роки
поняття «глобалізації» стало неодмінним елементом міжнародного політичного
дискурсу. Усвідомлюючи внутрішню суперечливість цього процесу, західні
експерти і політики тим не менше вважають за краще міркувати про його невідворотності та
благотворності для людства. Подібного одностайності в західній політичній
думки і публіцистиці не спостерігалося, мабуть, з другої половини XIX ст., з часу пам'ятних дискусій про
свободу торгівлі. Необхідну дозу здорового скепсису повинно, на наш погляд,
внести розуміння глобалізації як комплексного геоекономічного,
геополітичного та геогуманітарного явища, який надає потужний
демонстраційний ефект на всі сторони життєдіяльності втягуються в цей
процес країн.
Передумовою
глобалізації стала і економічна лібералізація та фінансова інтеграція ЄЕС,
розпочата у 1992р. Цей процес охопив такі сфери, як однорідність
регулювання та контролю за ринками, покращенням доступу на них всіх учасників,
стандартизація вимог до капіталу, економічна інтеграція Європи, відкриття
банківської системи США, зусилля по стандартизації всесвітньої клірингової та
розрахункової системи і т.д. Вигоди глобалізації та її недоліки неоднаково
сприймаються на різних рівнях, у різних країнах і різними фірмами. У
Зокрема, корпорації прийшли до розуміння потенційних вигод від глобалізації
своєї маркетингової діяльності. Справжні багатонаціональні корпорації
народжуються лише тоді, коли компанія навчитися мобілізувати капітал в інших
країнах.
Серйозним
імпульсом глобалізації послужило і якісне вдосконалення транспорту і
засобів зв'язку: контакти між народами, регіонами і континентами не тільки
прискорилися, ущільнити і спростилися, але й стали доступнішими для більшої частини
населення. Однак глобалізація поки охопила порівняно вузьку групу
промислово розвинених країн, які утворюють основу декількох успішно
що розвиваються інтеграційних угруповань за участю більше 60 держав (ЄС,
НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР та інші). У 1997 р. на дані країни припадало
приблизно
