ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Проблеми розмежування доходів між бюджетами різних рівнів у системі бюджетного федералізму
     

 

Господарське право

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФОУВПО

УРАЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

КАФЕДРА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

Курсова робота

ПО КУРСУ: ФІНАНСОВЕ ПРАВО

НА ТЕМУ: проблеми розмежування ДОХОДІВ

між бюджетами різних рівнів В СИСТЕМІ

Бюджетний федералізм

Виконав: студент гр. _________

Науковий керівник: _________________

ЄКАТЕРИНБУРГ 2002

ЗМІСТ:

ВСТУП
______________________________________________________________________3

З ІСТОРІЇ Бюджетний федералізм В РОСІЇ (КОРОТКИЙ АНАЛІЗ
ЗАКОНОДАВСТВА)
__________________________________________________________7

ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТНОГО федералізму в РОСІЇ:

ПРОБЛЕМА НАДМІРНО ВЕЛИКИЙ СФЕРИ БЮДЖЕТНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ________9

ЗБЕРІГАЄ Індивідуалізація МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИН _______ 14

НЕДОЛІКИ системи бюджетного вирівнювання
__________________________17

БЮДЖЕТНИЙ федералізм У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ:

ДОСВІД
ФРГ_________________________________________________________________________

___20

ДОСВІД
США_________________________________________________________________________

__24

ДОСВІД
ШВЕЙЦАРІІ__________________________________________________________________2

6


ВИСНОВОК
_________________________________________________________________ 28

НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА __________________________________________________30

БІБЛІОГРАФІЯ
_______________________________________________________________ 31

Введення

Однією з найважливіших особливостей Росії є наявність в їїполітичному, економічному та правовому просторі такого поняття, якфедералізм у відносинах між центральними органами влади та органамивлади суб'єктів Федерації щодо повноважень і функцій, розмежованіміж ними виходячи з принципів централізму і децентралізації. Причому цестан повинен у свою чергу найбільшою мірою забезпечувати єдністьдержавних і громадських інтересів, перш за все інтересів населення,що проживає на території суб'єктів Федерації і входять до нихадміністративно-територіальних утворень.

Бюджетний федералізм як суспільне поняття має вживатисятакож і відносно унітарних держав, оскільки він характеризує восновному економічний аспект міжбюджетних відносин. Виходячи звищевикладеного, найбільш прийнятним і більше відображає економічнуприроду цього поняття могло б бути наступне визначення: «Бюджетнийфедералізм - це відносини між центральними органами державноївлади та органами державної влади суб'єктів держави, а такожорганами місцевого самоврядування, що виникають у ході бюджетного процесу,засновані на розмежування бюджетних прав і повноважень в областіформування і витрачання бюджетних коштів, виходячи з принципу поєднанняінтересів учасників бюджетного процесу і населення на всіх рівняхбюджетної системи ». [1] З даного визначення легко виводяться принципибюджетного федералізму: відповідність фінансових ресурсів влади і управління виконуваних нимифункцій та забезпечення вертикального і горизонтального вирівнювання доходівнижчестоящих бюджетів; законодавче розмежування бюджетної відповідальності і витратнихповноважень між центральними, регіональними та місцевими органами влади іуправління; наявність формалізованих методів регулювання міжбюджетних відносинта надання фінансової допомоги; перерозподіл коштів між відповідним бюджетом з метоюпоєднання загальнодержавних інтересів та інтересів населення, що проживаєв адміністративно-територіальних утвореннях країни, і зменшення ступенярегіональних відмінностей у рівні соціально-економічного розвитку; самостійність бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетноїсистему держави, яка передбачає самостійність складання,затвердження, виконання бюджету та контролю за його виконанням; рівноправність відповідних елементів бюджетної системи країни вміжбюджетних відносинах і наявність спеціальних процедур, що забезпечують церівноправність.

Для федерального держави особливо вразливими є такічинники, як нерівномірність у розвитку економічної бази територій івимоги рівних прав з суб'єктами-донорами, втрата чинників економічноїінтеграції регіонів в єдиний економічний простір країни,невизначеність статусу федеральної власності, суперечливістьпринципів розподілу компетенції між органами виконавчої тазаконодавчої влади всіх рівнів.

Проблема федералізму сьогодні, безперечно, посідає одне з центральнихмісць в реалізації переходу України до ринкової економіки. І нерозуміння цьогозгубно для економічної реформи. Проведення аналізу кризових явищв російській економіці без урахування географічного фактора і економічноїрегіональної спеціалізації не дозволяє системно підійти до вирішенняпроблеми. Сенс сучасного федералізму в Росії я бачу в наданнінайбільшої свободи, найбільших демократичних прав і умов розвиткурегіонах Росії, але робити це треба вкрай обережно.

І в той же час один з найважчих аспектів російськогофедералізму полягає в пошуку балансу повноважень між регіонами тацентром, тобто визначенні ступеня політичної та економічноїсамостійності кожного регіону. Зрозуміло прагнення регіонів розширитисвої повноваження, підвищити свій соціально-політичний статус, збільшитиобсяг виконуваних завдань. Але це прагнення не повинно бути самоціллю, воноповинно відповідати реальної необхідності.

Поняття «федералізм» досить багатогранний і суперечливо. Можнаговорити про політичну, правової, економічної та соціальної сторонахфедералізму. Однак, серцевиною системи федералізму в Росії єбюджетна та фіскальна системи.

Тому тема бюджетного федералізму, як система принципів бюджетногопристрої федеративної держави, стає гостро актуальною.

Здійснювані економічні перетворення в Росії постійнопіддаються різкій критиці, і нерідко заперечується будь-який позитивнийрезультат. Пояснення такого погляду може служити те, що відбуваютьсяв російському суспільстві, економіці та державі зміни справдіхарактеризуються незавершеністю, суперечливістю і різноспрямованих.

Реформи в Росії не дають очікуваного ефекту тому, що базуються нащо не відповідають вітчизняним реаліям класичних і неокласичнихекономічних теоріях, не враховують інституційно-еволюційнихособливостей країни.

Фундамент виходу з кризи мені бачиться в розвитку федеральнихвідносин.

Останнім часом стає все більш помітним, що суперечливістьсоціально-економічного боку реформаційних процесів у Росіїсупроводжується наростанням різних швидше прихованих, ніж відкритих формпротиборства по лінії «федеральний Центр - суб'єкти федерації». Цестосується, перш за все, широкого і важливого кола питань, віднесених допредметів спільного ведення: розмежування державної тамуніципальної власності, приватизації, інвестиційної політики,природокористування та екології, реалізації основних напрямів політикисоціального захисту населення, міжбюджетних відносин і т.д.

Отримавши право законодавства та регіональної власності,окремі керівники регіонів шукають засоби проти економічнихтруднощів, не завжди враховуючи загальнонаціональні інтереси. Цим розмиваютьсяпідвалини державності.

Неврегульованість федеративних відносин вже зараз перетворилася нагальмо реформ.

Центральної завданням у становленні реального російського федералізмубачиться не просто збирання земель, а формування правових і економічнихмеханізмів, здатних забезпечити інтеграцію регіональних господарськихкомплексів в єдине ринкове економічний простір.

Економічні показники, що характеризують міжбюджетні відносини,
(трансферти, податкові надходження, ставлення до власності) відображаютьпроцес ослаблення зв'язків регіонів в системах загальноросійськогоекономічного, політичного і правового простору. Потрібна міцнасистема законодавства і, зокрема, механізми розмежування повноваженьміж Федерацією та її суб'єктами.

На сьогоднішній день можна говорити про завершення певного періодурозвитку федеративних відносин у Росії.

В цей період було сформовано політико-правова основа,нормативна (законодавча) база федеральних відносин (Конституція РФ,
Федеративний договір, конституції республік, договори про розмежуванняпредметів відання та взаємне делегування повноважень між органамидержавної влади України та органами влади регіонів,установчі документи суб'єктів, двосторонні угоди регіонів і
Центру про розмежування повноважень і предметів ведення в окремих сферахдіяльності та ін), що дозволяє забезпечити правове єдність в окремихпитаннях статусу регіонів і в той же час в якійсь мірі враховуватиреальні відмінності, політичні і соціально-економічні особливостісуб'єктів.

І якщо процес укладання окремих договорів і угод регіонів з
Центром не призвів до порушення територіальної цілісності країни, якщо мизберегли спільний економічний і правовий простір, якщо змогливрегулювати різні за напруженості конфлікти і протистояння, то нам впевною мірою вдалося на практиці реалізувати принцип федералізму
«Єдність через різноманіття». [2]

У той же час ще багато невирішених проблем у федеральних відносинах.
Реальні процеси становлення федералізму багато в чому не охоплені правовоїбазою.

Правове поле федералізму в Росії слід розвивати не тільки нарівні федеральної законодавчої бази, а й на рівні законодавчоїдіяльності суб'єктів Російської Федерації. І дуже важливо, щоб правоваполе будувалося адекватно вимогам розвитку економіки регіонів і країни вцілому.

Розвиток федеральних відносин має включати і створення ефективноїсистеми державного регулювання економікою і соціальною сферою.

Життєздатність та дієвість російського федералізму прямозалежить від того, як вирішується на практиці проблема розподілу повноваженьі пов'язаної з нею відповідальності між Російською Федерацією і їїсуб'єктами насамперед у соціально-економічній сфері. На даному етапірозвитку федеральних відносин в Росії акцент зміщується з політичного наекономіко-правовий аспект.

І конструкцією, яка здатна цементувати державно -політичну систему в Росії, є бюджетний федералізм. Саме тутнаочно виявляються протиріччя між Центром і регіонами, зіткненняїх інтересів, небажання або невміння враховувати інтереси сторін,неврегульованість бюджетних повноважень, нерівноправність регіонів увідносинах з федеральним Центром.

На цьому тлі найбільш опукло виглядають проблеми існуючої системирозмежування доходів між рівнями бюджетної системи Росії, якіодночасно є проблемами всієї системи російського бюджетногофедералізму.

От ці проблеми:

1) надмірно велика і неефективна сфера бюджетного регулювання;

2) практика багатоканального фінансування одних і тих самих бюджетнихпотреб суб'єктів Федерації;

3) зберігається індивідуалізація міжбюджетних відносин;

4) відсутність цільової спрямованості фінансової підтримки регіонів;

5) поточний характер бюджетного вирівнювання;

6) відсутність взаємозв'язку процесу визначення трансфертів зпроведеними реформами і ін

У своїй роботі я постараюся найбільш повно і розгорнуто вказати шляхивирішення цих та інших проблем.

З історії бюджетного федералізму в Росії (короткий аналіз законодавства)

Бюджетний федералізм виявляється в нормативно-законодавчомувизначенні податкових і бюджетних взаємовідносин між різними рівнямибюджетів, між консолідованими платниками податків та різними рівнямибюджетів, в конкретизації прав та обов'язків у взаємодіях міжзазначеними сторонами на всіх стадіях бюджетного процесу. При цьомунеодмінним, хоча й не єдиною умовою бюджетного федералізму маєбути дотримання умов визначеного законодавством рівноправності
(самостійності) «нижчих» бюджетів у відносинах з «вищими».

Початок формування бюджетного федералізму в Росії було покладено впочатку дев'яностих років. Саме тоді в результаті проведеної реформищодо формалізовані правила - єдині для усіх регіонів норматививідрахувань від федеральних податків, більш об'єктивні і «прозорі»критерії розподілу фінансової допомоги - дозволили усунути стихійнудецентралізацію ресурсів і політичний торг між федеральними ірегіональними гілками влади. Проте ця реформа виявилася незавершеної іне привела до формування міцної законодавчої бази російськогобюджетного федералізму. У 1996-98 рр.. загострилася криза міжбюджетнихвідносин і регіональних фінансів, посилився суб'єктивізм у розподіліфінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи і регіонами, придбалимасовий характер ненадійне виконання бюджетів, різко зросли боргирегіональних і місцевих бюджетів.

У процесі становлення в Росії реального бюджетного федералізмупереломним став кінець 90-х років. Набрали чинності Бюджетний і Податковийкодексів (частина його), що заклали основу для формування нового бюджетногоустрою країни. «Концепція реформування міжбюджетних відносин в
Російської Федерації в 1999-2001 роках », схвалена постановою
Уряду Російської Федерації від 30 липня 1998 року № 862, визначила,виходячи з реалій кінця 90-х років, основні напрямки створення в Росіїпрацездатною системи бюджетного федералізму. Її суть - створеннябюджетної самостійності суб'єктів Російської Федерації з системоюстимулів, що спонукає регіональні влади проводити виважену івідповідальну бюджетну політику при одночасному дотриманні на всійтериторії країни передбачених Конституцією України іфедеральним законодавством соціальних гарантій.

Однак, підводячи підсумки виконання рішень попереднього документа,не можна досить коректно оцінити, які ж цілі цього документадосягнуті. Замість зміцнення бюджетної системи ми маємо збільшеннякількості регіонів-реципієнтів. Замість самостійності бюджетівзабезпечуємо перетягування податкових ресурсів у федеральний центр, порушуючитим самим ст. 48 Бюджетного кодексу. І якщо в 2000 році податкові ресурсирозподілялися між федеральним центром і суб'єктами Російської Федераціїв пропорції 52:48, то в 2001 вже 58:42, а по деяких регіонах цеспіввідношення доведено до 70:30. Програмний же документ в частині цілей повиненбути максимально конкретний. І там, де це можливо, цілі повинні бутивказані в цифровому вираженні із зазначенням термінів їх виконання. [3]

Програма розвитку бюджетного федералізму в Російській Федерації наперіод до 2005 року була схвалена постановою Уряду РФ від 15серпня 2001 р. № 584.

Вперше Урядом Російської Федерації схвалений такий масштабнийкомплексний план заходів, якими визначаються перспективи основнихнапрямків вдосконалення всієї сукупності суспільних фінансів і, втому числі, міжбюджетних відносин.

Завдання, поставлені в Програмі, можна умовно розділити на 5частин, хоча важливо зазначити, що жодне із зазначених положень не принесевказаного результату без комплексного виконання передбаченихпрограмою заходів. Проблеми бюджетної політики мають складний склад ізнаходяться в глибокій взаємозв'язку з усім спектром фінансово-економічних,соціальних і політичних складових життя країни.

Одним з головних достоїнств Програми є те, що реформуваннябюджетної системи планувалося проводити на основі реальних тенденцій,що спостерігаються сьогодні в галузі суспільних фінансів, а не тільки чистотеоретичних позицій, що дає надію на її справжню ефективністьі затребуваність.

Відповідно до Програми, розвиток бюджетного федералізму маєпроводиться за різними, але в той же час взаємопов'язаним напрямками:

1. Впорядкування бюджетного пристрою.

2. Розмежування видаткових повноважень.

3. Розмежування податкових повноважень та дохідних джерел.

4. Бюджетне вирівнювання.

5. Управління регіональними фінансами.

Впорядкування бюджетного пристрою передбаче?? атрівает в першу чергуформування такої системи розподілу прав, ресурсів і обов'язків наоснові територіального поділу, яка дозволила б реалізувати правонаселення на місцеве самоврядування і одночасно забезпечити виконаннязобов'язань влади перед населенням на мінімальному рівні потребнезалежно від території проживання (економічна ефективність ісоціальна справедливість).

Діюче в даний момент законодавство не повною міроювідповідає цим умовам.

Надмірно велика і неефективна сфера бюджетного регулювання

Однією з основних проблем міжбюджетних відносин є пошукоптимального співвідношення доходів, що надходять до регіональних бюджетів у виглядіподатків і у вигляді фінансової допомоги. Проблема ця в принципі не маєоднозначного рішення. З одного боку, на користь збільшення частки податковихдоходів до дохідної частини регіональних бюджетів говорить та обставина,що на відміну від фінансової допомоги, розмір якої від місцевої влади ніякне залежить, податкові надходження в регіональний бюджет тим більше, чимбільше податкова база відповідній території. Отже,закріплення за регіональними бюджетами податкових доходів має теперевагу перед дотаціями, що стимулює власні податкові зусиллярегіональних і місцевих властей. Прихильники такого підходу в даний часпропонують ліквідувати регулюють податки як такі і підвищити рольвласних податкових доходів у дохідній базі регіональних бюджетів.

З іншого боку, рівень розвитку податкової бази регіону вкороткостроковій перспективі визначається скоріше історичними, аніжполітичними чинниками, і в цьому сенсі податкові зусилля територіальнихорганів влади мають межі ефективності. При підвищенні частки податків узагальному обсязі доходів територіальних бюджетів, знижується обсяг доходів,призначених для перерозподілу між територіями, і тим самимфактично консервуються склалися диспропорції в рівні їх розвитку.
Говорячи про тезу «один податок - один бюджет» або про необхідність приведеннявидаткових зобов'язань рівнів бюджетної системи у відповідність з прибутковимиповноваженнями, треба враховувати, що у складі видаткових зобов'язань бюджетівповинні бути присутніми зобов'язання з фінансування горизонтальноговирівнювання. Іншими словами, у складі доходів (і податкових повноважень)вищестоящих бюджетів мають бути кошти, необхідні для наданняфінансової допомоги нижчим бюджетам, спрямовану на ліквідаціюгоризонтальної незбалансованості, а в складі доходів нижчихбюджетів є одержувані трансферти.

Розрахунки показують, що у разі заміни податкових відрахувань дофедеральний бюджет на повну відмову від надання фінансової допомоги зфедерального бюджету, різко зросла б кількість регіонів з дефіцитом бюджетупоточних витрат при одночасному збільшенні бюджетного профіцитудекількох найбільш «багатих» регіонів. Узагальнюючи викладені вище міркування,можна зробити висновок, що і пряма фінансова допомога з федеральногобюджету, і відрахування від федеральних податків у регіональні та місцевібюджети є необхідними інструментами бюджетного регулювання.
Оптимальний баланс між ними не може бути встановлено раз і назавжди, такяк в значній мірі визначається поточною економіко-політичноїситуацією, співвідношенням регіонів з розвиненою і відсталою податковою базою,диференціацією рівня бюджетної забезпеченості тих і інших, об'ємомвидаткових повноважень регіональних бх особливостей їх розвитку. Горизонтальнанезбалансованість, з одного боку, проявляється у відмінностях податковоїбази територій, а з іншого - в ній позначаються різні потреби всоціальні послуги, що надаються державою. Головним інструментомгоризонтального вирівнювання у світовій політиці служать спеціальні фонди,кошти яких у формі трансфертів розподіляються між територіальнимибюджетами відповідно до визначених критеріїв потребу.

На мій погляд, дана проблема потребує більш глибокого аналізу.
Необхідно в першу чергу реформувати що склалася в країні системутериторіального устрою. Відмінності в назвах і, незважаючи наконституційно закріплену рівність, статуси суб'єктів РФ дає привід дляспекуляцій на тему, в тому числі, «обраності» окремих регіонів. Плутанинау міжбюджетних відносинах має основою спочатку нерівний статуссуб'єктів Російської Федерації.

Розглянемо дану проблему на прикладі розподілу податків відкористування природними ресурсами між рівнями бюджетної системи.

Отже: у взаємовідносинах державного центру і регіонів контрагентамиміжбюджетних відносин виступають, з одного боку, федеральна влада, а здругий - органи влади суб'єктів Федерації. При цьому міжбюджетні відносинибудуються, припустимо, симетричним чином з усіма суб'єктами Федерації, ненезважаючи на відмінності їх назв, як то: республіка, край, автономний округ,автономна область, область.

За винятком Татарстану й Башкортостану, які мають привілеї внормативів відрахувань від регулюючих податків (!), а також суб'єктівфедерації, до складу території яких входять автономні округи (наприклад,
Тюменська область), так звані складені суб'єкти Федерації. Уцьому випадку в бюджет такого суб'єкта надходить додаткова сумаплатежів за користування надрами, що становить половину від федеральної частки.

В даний час питання платності користування природними ресурсамивключені не до податкового законодавства, а до законодавства проприродокористуванні, положення якого мають рамковий характер і не даютьчіткого і вичерпного визначення основних елементів оподаткування. Утой же час, відповідно до кодексу, податок вважається встановленим лише у випадку,коли визначені платники податків і всі елементи податку, при цьомуфедеральні податки можуть встановлюватися тільки Кодексом.

В даний час податки, пов'язані з використанням природнихресурсів, не дуже відчутні для платників податків і не мають серйозногофіскального значення для держави, крім податків сплачуютьсянафтовидобувними компаніями.

Особливої уваги заслуговує система оподаткування нафтовидобутку.
Зайняті в цій сфері компанії додатково до «загальним» оборотним податкахсплачують «свої» обігові податки, до яких належать роялті, тобто податокна користувачів природних ресурсів (ставки - від 6 до 16% залежно відродовищ) і платежі на відтворення мінерально-сировинної бази

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
7.5 of 10 on the basis of 2317 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.