Контроль за фінансовою діяльністю підприємства

Фінанси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Іркутська державна ЕКОНОМІЧНА АКАДЕМІЯ

ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Спеціальність 06.04 Фінанси та кредит

ДИПЛОМНА РОБОТА

Контроль за фінансовою діяльністю підприємства

Виконавець

Керівник

доктор економічних наук

консультант з ЕОМ

"До захисту допускаю

Іркутськ 1999

ПЛАН

стор

Введення.

1. Система внутрішнього контролю за фінансовою діяльністю підприємства;

1.1. Контрольна середовище;

1.2. Напрямки процедури контролю;

1.3. Система бухгалтерського обліку, політика і процедура контролю;

2. Система зовнішнього контролю;

2.1.Аудіт; 21

2.2. Державний контроль за фінансовою діяльністю підприємства;

2.3. Контроль банків;

3. Контроль за фінансовою діяльністю підприємства із застосуванням комп'ютерних технологій;

4. Висновок.

ВСТУП

Використання товарно-грошових відносин передбачає здійсненняконтролю за правильним визначенням витрат живої і матеріалізованої праці іза мірою споживання. Без правильної організації обліку та контролю завиробництвом розподілом продукції, за збереженням власності,не можна забезпечити ефективне господарювання, підвищенняпродуктивності праці, складну роботу всіх галузей народного господарства.
У сучасній системі фінансового контролю нашили втілення принципи:єдність змісту і постановка задачі, регулярність здійсненняконтролю як внутрішнього, так і зовнішнього з метою попередження ісвоєчасного усунення недоліків.

Застосування таких категорій, як ціна, прибуток, фінанси, кредит,призводить до необхідності застосування особливої форми фінансового контролю,заснованого на використанні вартісних категорій. У сучасних умовахцей контроль набуває все більшу відповідність.

За допомогою фінансового контролю вивіряється відповідність натуральних івартісних показників, відповідність виробничої діяльностізаконодавству, правильності взаєморозрахунків з бюджетом.

Контроль всередині підприємства сприяє ефективностівиробничо-господарської діяльності, збереження майнапідприємства. Контроль за наявністю і ефективним використанням якосновних, так і оборотних коштів безпосередньо впливає на рентабельністьі економічне стимулювання виробництва. Ефективність використанняосновних фондів нерозривно пов'язані з посиленням фінансового контролю запроектної ефективністю централізованих і нецентралізованих капітальнихвкладень, окупністю капітальних вкладень. Ефективність що вводяться вдію основних фондів не повинна бути нижчою від фактично досягнуту напідприємстві, а окупність капітальних вкладень забезпечувати їх повернення урозрахунками встановлені терміни.

Не менш важливе значення для підвищення ефективності виробництвамає посилення фінансового контролю за зниженням собівартості. Основнимиелементами собівартості продукції, що випускається на більшості підприємствє витрати живої і матеріалізованої праці (сировина, матеріали,заробітна плата).

Система обліку та контролю за витрачанням сировини і матеріалівобумовлена існуючим порядком нормування та своєчасного забезпеченнявиробничого процесу. Основними документами, що дозволяютьздійснювати контроль за витрачанням сировини і матеріалів, євимоги, лімітні карти і парканні книжки. Відпуск матеріалівпроводиться за цими документами в суворій відповідності з виробничоюпрограмою і норм витрат на одиницю продукції. Значне місце взагальній системі контролю за витрачанням сировини і матеріалів займаєінвентаризація.

Основою контролю за використанням коштів за цільовим призначеннямслугує зміна витрат, затверджена керівником підприємства, дотриманнявстановлених норм витрачання готівкових грошових коштів. У центріуваги фінансового контролю знаходиться прибуток від реалізації продукції.
Загальний прибуток і рентабельність. Однією з умов дотримання договірноїдисципліни є повсякденний контроль за випуском продукції,відповідністю її заданій номенклатурі, ритмічності виробництва,якістю продукції. Повна узгодженість господарських договорів звиробничою програмою сприяє ритмічній роботі підприємства,дозволяє уникнути непродуктивні витрати на сплату всілякихштрафів, зменшує терміни зберігання готової продукції, а також скорочуєнорматив оборотних коштів по готовій продукції. На загальний обсяг прибуткувпливає позареалізаційні втрат і доходів (штрафи, пеня,неустойки). Вартісний контроль фінансів пронизує всю діяльностіпідприємства.

Завершальним етапом фінансового контролю на підприємстві єперевірок виконання фінансового плану. Ефективною формою контролю завиконанням фінансового плану вважається складання звіту про йоговикористанні.

В умовах переходу до ринку в нашій країні відбувається перебудовавсієї системи фінансового відносин, що не могло не торкнутися фінансовогоконтролю, як невід'ємний елемент системи управління фінансами.

Розвиток товарно-грошових відносин породило різноманітність формвласності, сприяло появі фінансового ринку, з'явилисяакціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.

Кардинально змінився підхід до управління фінансами підприємств,різко зросли вимоги до достовірності та своєчасності інформації,використовуваної фінансовим менеджером для прийняття рішень щодо використанняфінансових ресурсів, інвестицій, вибору банку, страхової компанії.

Питання ефективності та дієвості фінансового контролюнабувають важливого значення в умовах низької збирання податків,неправильного використання бюджетних коштів.

Все це поставило перед фінансовим контролем нові завдання, визначилонапрямок подальшого розвитку і вдосконалення, сприяловиникнення нових організаційних форм і методичних прийомів.

Методи контролю - це різні способи і прийоми перевірок і ревізій,а також способи побудови обліку та документообігу. Перевірки та ревізіїбувають внутрішніми і зовнішніми. Внутрішній контроль передбачає контрольза виробничо-господарською діяльністю з боку підприємства. Вінспрямований на зміцнення фінансового стану підприємства і ростуефективності його роботи. Внутрішній контроль можуть здійснювати як самепідприємство, так і незалежні органи. Зовнішній контроль здійснюєтьсядержавними органами, незалежними службами і банками за рішеннямдержавних органів. Він спрямована перевірку зовнішніх фінансових звітів,тобто звітів, що використовуються зовнішніми користувачами: власникамипідприємства, інвесторами тощо.

2. СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

ЗА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВА

Структура внутрішнього контролю може бути підрозділена на трискладових: контрольне середовище - набір характеристик, який визначаєслужбові взаємовідносини, сприятливі для контролю на підприємстві;система бухгалтерського обліку підприємства - політика та процедури, що стосуютьсявідповідного запису господарських операцій; процедури контролю --спеціальні перевірки, виконувані персоналом підприємства. Ці трискладові у взаємозв'язку забезпечують запобігання, виявлення івиправлення існуючих помилок інформації та її спотворення.

Стан контрольної системи залежить від стилю роботи керівників,їх філософії та ефективної системи роз'яснень цілей контролю та наглядуза діяльністю персоналу.

Контрольна середу складається з наступних елементів:

- політика та методи управління:

- організація структура підприємства:

- діяльність виконавчого органу:

- методи розподілу функцій управління:

- управлінські методи контролю, у тому числі внутрішній аудит:

- кадрова політика:

- зовнішні дії (наприклад, перевірка з боку банківськихорганів).

1.1. Контрольна середу

Підхід виконавчого органу до контролю впливаєна контрольну середу. Сприятлива управлінська середовище характеризуєтьсясистемою управління, що забезпечує високий рівень внутрішньої системикомунікацій, що сприяє ефективній роботі виконавчого органу,використовує систему бюджетів та звітів про виконання, що забезпечуєефективність внутрішнього контролю. Крім того підприємства, поділомобов'язків, контролем доступу до активів, документам і здійсненняперіодичних порівнянь облікових даних.

Комплектність персоналу, що здійснюють функції контролю, єнайважливішою характеристикою системи внутрішнього контролю. Кадрові проблемипідприємства відображаються на системі внутрішнього контролю. Так, часта змінабухгалтерів веде до того, що функції обліку й контролю виконуються людьми,що не мають достатнього досвіду й роблять через це більше помилок.
Нові керівники та посадові особи можуть бути не в належному ступенізнайомі з системою обліку підприємства і здійснювати технічні та іншіпомилки. Іноді службовці бухгалтерії звільняються, оскільки не хочутьдотримуватись деяких процедур обліку, які пропонуються нормативами. Уцілому, часта змінюваність бухгалтерського персоналу може бути тривожнимфактом.

Дуже важливою характеристикою ефективної системи внутрішнього контролює посадовий розподіл функціональної відповідальності.відповідний розподіл обов'язків є обов'язковою умовоюефективності процедури контролю.
Перераховані нижче чотири види функцій повинні входити в обов'язкирізних підрозділів або різних службовців бухгалтерії.

1. Санкціоновані господарських операцій. Цю обов'язоквиконують службовці, які мають право санкціонувати записугосподарських операцій. Санкціоновані буває спільне, що стосуєтьсяпевного виду операцій (наприклад, усього продажу) або спеціальне
(наприклад санкціонування продажу важливого активу).

2. Реєстрація господарських операцій. Облік і запис операцій
(ведення звітності), в даний час для реєстрації господарськихоперацій все частіше використовуються комп'ютерні технології.

3. Забезпечення збереження активів в ході господарських операцій.
Мається на увазі фактичне розбіжність що належать підприємству активамиабо контроль за ними.

4. Періодичне зіставлення існуючих активів із сумами,записаними на рахунках. Тут передбачається регулярна інвентаризаціяактивів і прийняття відповідних заходів у разі розбіжності.

Несумісність обов'язків - це така комбінація, при якійслужбовець, що зробив помилку або спотворити інформацію, може приховати цейфакт у ході своєї звичайної діяльності. Обов'язки повинні бутирозподілені таким чином, щоб ні хто з службовців не виконував дві абобільше з перерахованих вище функцій. Перша і четверта функції єуправлінськими, друга функція - обліковий, а третя функція - функціязберігання. Поділ цих функцій між різними особами та підрозділамимає дві переваги: 1) важче навмисно спотворити інформацію, такяк вимагало б змови двох або більше осіб; 2) за рахунок координаціїдій (розгляд різних аспектів однієї і тієї ж господарськоїоперації) легше виявити і виправити ненавмисні помилки.

Нагляд є важливим елементом контрольної середовища. Персоналпідприємства і комп'ютерні системи виконують функції обліку і процедуриконтролю підприємства. Контролер, здійснюючи нагляд за роботою працівника закредитування, може, наприклад періодично порівнювати сальдо на рахункахдебіторів з підсумковими даними рахунку.

Контролер або посадові особи можуть виправляти помилки, знайденіслужбовцями, а також приймати і санкціонувати рішення, що стосуються системиобліку підприємства. Нагляд є важливим засобом управлінськогоконтролю і умовою функціонування системи внутрішнього контролю в цілому.

Контроль до активів полягає в тому, що реальний доступ до активів,документів, важливим записами та бланків повинен бути обмежений уповноваженимина те особами. Такі активи, як цінні папери, не повинні бути доступні тим,хто ними не розпоряджається. Так, не повинен бути дозволений доступ до записів провитратах і обліку отриманих рахунків тим особам, які не відповідають заведення обліку.

Деякі бланки важливі для обліку та контролю і доступ до них слідобмежувати. Той, хто не відповідає за облік продажів, не повинен матиможливість вільного доступу до бланків рахунків-фактур і накладних. Особа,не займається виплатою готівки, не може отримувати чеки. Іноді доступ добланків рівносильний доступу до важливих активів. Наприклад, особа, яка має доступдо чистих бланків чеків, фактично має доступ до вільних грошовихзасобам.

Ряд працівників підприємства несе відповідальність за облік іреєстрацію активів і зобов'язань. Вони повинні проводити періодичнепорівняння записаних сум з даними документів, що підтверджують їхіснування та оцінку. Службовці бухгалтерії можуть здійснюватиперіодичне порівняння. При цьому особи, які проводять порівняння, не повиннізайматися санкціонування відповідних господарських операції, облікомта реєстрації операцій або відповідати за зберігання активів.

Періодично перевіряється наявність грошових коштів в касі, ціннихпаперів, підтверджуються суми на рахунках до отримання та на рахунках до оплати, атакож інші операції. Мета цих операцій - визначити, чи відображаєбухгалтерська документація активи і пасиви підприємства. При частихпорівняннях легко виявити помилки в бухгалтерських документах.
Очевидно, що частота проведення зіставлень повинна визначатьсяспіввідношенням витрат і прибутку. Дуже часті (наприклад, раз на тиждень)підрахунок, зіставлення і підтвердження активів зазвичай не робляться, крімвиняткових випадків (дуже велика цінність активів, велика ймовірністьвтрат чи помилок).

1.2. Напрями та процедури контролю

На підприємствах застосовуються процедури контролю. Процедури контролюспрямовані на запобігання, виявлення та виправлення помилок та перекручень,які можуть виникнути в процесі обліку господарських операцій.
Існує багато різних процедур контролю, кожна з яких повинназапобігати помилки певного виду (або декількох видів) і спотвореньінформації, представленої в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні категорії помилок і виправлень

Замість довгих перерахувань процедур контролю на даному етапірекомендується досліджувати напрямку, для досягнення яких застосовуютьсяпроцедури контролю. Господарські операції всіх видів повинніконтролюватися за сімома основними напрямами, зазначеними в таблиці 1.2.
Кожному напрямку відповідає тип основних оші?? ок і спотвореньперерахованих у таблиці 1.1.

таблиця 1.2.

Напрямки внутрішнього контролю

Реальність господарських операцій полягає в тому, щозареєстровані операції дійсно повинні бути зареєстровані.
Процедура контролю може полягати в звірки документів про відвантаження зрахунками-фактурами до того, як продаж зафіксована. Передбачається, щоця процедура запобіжить запис, непідтверджену документами (можливо,фіктивної) продажу.

Повнота. За допомогою процедур контролю перевірятися не пропущені чи приреєстрації фактично здійснені операції. якщо товари відвантажені, токожен документ про відвантаження повинен звірятися з рахунком-фактурою. Документи,що підтверджують операцію (у даному випадку документи про відвантаження), частонумеруються. Облік послідовності номерів документів про відвантаження --відповідна процедура контролю.

Дозвіл. За допомогою процедур контролю перевіряється,санкціонувалися чи господарські операції до того, як вони були враховані.
Прикладом може служити і санкціонувала чи продаж в кредит. У деякихвипадках санкціонування операцій не так очевидно, наприклад, яка
"Санкція" потрібна для реєстрації отриманого підприємством платежу? Звичайно ніякий. Однак, для надання знижки будь-якому замовнику поле того,як терміни надання формально минули, потрібна санкція, відповідальногоза продаж.

Система контролю повинна запобігати реєстрацію несанкціонованихоперацій в обліковій системі.

Санкціонування може бути загальним, а може делегуватися Більшенизькому ланці управління. Наприклад: 1) всі продажі в кредит на суму понад
50000 тисяч рублів повинні бути санкціоновані; 2) всі продажі повинні бутизареєстровані у міру отримання копій бухгалтерських документів навідвантаження і так далі. У деяких випадках практично немає необхідності вспеціальному санкціонуванні. Наприклад, список отриманих на рахункахпідприємства платежів є достатньою підставою для реєстраціїотриманої суми. В інших випадках санкціонування - дуже важливий момент,і здійснюється виконавчим органом. Так, продаж важливих активів абопідписання угоди про заме санкціонує виключно виконавчийорган.

Точність. Застосовуватися процедури, спрямовані на перевірку правильностіобчислення записаних сум. Перевірка правильності відображеного в накладнійвідвантаженої продукції, ціни одиниці продукції і підсумкових даних єприкладом такого роду процедури.

Класифікація. Реалізуються процедури контролю того, що операції віднесеніна певні субрахунки відповідних замовників. Класифікацію інодіпорівнюють з точністю записів, проте відмінність полягає в тому, що точністьвідноситься виключно до правильності записаних сум.

Облік включає в себе контрольні процедури перевірки того, щочи повністю завершено облік даних операцій і чи відповідає облікзагальноприйнятим бухгалтерським стандартам. Прикладом може служити звіренняпідсумкових даних індивідуальних рахунків до отримання з даними бухгалтерськогорахунки з метою визначити, чи всі записи на бухгалтерському рахунку буливіднесені на відповідні субрахунки замовників. Класифікаціямає на увазі перевірку правильності віднесення сум на відповідні рахункиі субрахунка, а точність - перевірка правильності сум на цих рахунках. Якщоконкретний напрямок контролю і може бути віднесено на одне зперерахованих вище видів, то швидше за все воно відноситься до контролю системиобліку підприємства.

Періодизація передбачає контроль того, щоб операції записувалисяв тому періоді, в якому були здійснені. Цей напрямок контролю тіснопов'язано з проблемою реальності та повноти відображення операцій післябалансової дати. Ця проблема дуже важлива і має відношення до всіх видівгосподарських операцій - продажу, покупок, обліку матеріалів і запасів,нарахування витрат, доходів і т.д.

У підприємства використовують численні процедури контролю та обліку.
Всі ці процедури так чи інакше спрямовані на запобігання, виявлення івиправлене помилок і спотворень інформації семи основних видів, якіможуть виникнути фінансових звітах.

1.3. Система бухгалтерського обліку, політика і процедура контролю.

У системі бухгалтерського обліку обробляється інформація тагосподарські операції, реєструються операції в бухгалтерських регістрахі складається фінансова звітність.

Система бухгалтерського обліку підприємства повинна відповідатиприйнятого законодавства. Бухгалтерський облік в Російській Федераціїрегулюється Законом України N 129-ФЗ від 21 листопада 1996
"Про бухгалтерський облік". Процедура відповідності бухгалтерського облікугрунтується на завданнях і цілях бухгалтерського обліку.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

- формування повної і достовірної інформації про діяльністьорганізації та її майновий стан, необхідної внутрішнімкористувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам,учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім --інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

- забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнімкористувачам бухгалтерської звітності за дотриманням законодавства
Російської Федерації при здійсненні господарських операцій та їхдоцільністю, наявністю руху майна і зобов'язань,використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповіднодо встановлених норм, нормативами і кошторисами;

- запобігання негативних результатів господарської діяльностіорганізації і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення їїфінансової стійкості.

Основними цілями законодавства Російської Федерації пробухгалтерський облік є:

- забезпечення однакового ведення обліку майна, зобов'язань ігосподарських операцій, що здійснюють організаціями;

- складання та подання порівнянної і достовірної інформаціїпро майновий стан організацій та їх доходів і витрат необхідноїкористувачам бухгалтерської звітності.

Регулювання бухгалтерського обліку здійснюється через такі прийоми,як відповідність плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції з їхньогозастосування; положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку,що встановлює принципи, правила і способи ведення організаціями облікугосподарських операцій, складання і подання бухгалтерськоїзвітності; іншими нормативними актами та методичними вказівками попитань бухгалтерського обліку.

Процедури відповідності бухгалтерського обліку розглядаються через:

1) Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в організаціях,дотримання законодавства при виконанні господарських операцій.
Керівники організацій можуть залежно від облікової роботи:

- заснувати бухгалтерську службу як структурний підрозділ,очолюваний головним бухгалтером;

- ввести в штат посада бухгалтера;

- передати на договірних засадах ведення бухгалтерського облікуцентралізованої бухгалтерії, спеціалізованій організації або бухгалтерові
- Спеціаліста;

- вести бухгалтерський облік особисто.

2) Прийняття організацією облікової політики, яка затверджуєтьсянаказом чи розпорядженням особи, відповідальної за організацію і станбухгалтерського обліку.

Під облікової політики підприємства розуміється вибрана нимсукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження,вартісного вимірювання, поточного угрупування і підсумкового узагальнення фактівгосподарської (статутної та іншої) діяльності.

До способів ведення бухгалтерського обліку належать методи угрупуваннята оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів,способи організації документообігу, інвентаризації, способи застосуваннярахунків бухгалтерського обліку системи облікових регістрів, обробки інформаціїі інші відповідні способи, методи, прийоми.

При формуванні облікової політики передбачається допущеннямайнової відокремленості, допущення безперервності діяльностіпідприємства, допущення тимчасової визначеності фактів господарськоїдіяльності.

Допущення майнової відокремленості підприємства, припускає, щомайно і зобов'язання підприємства існують відокремлено від майна ізобов'язань власників цього підприємства та інших підприємств.

Допущення безперервності діяльності підприємства, слід розумітитому, що підприємство буде продовжувати свою діяльність у доступному для огляду майбутньомуі у нього відсутня наміри й необхідність ліквідації або істотногоскорочення діяльності, отже, зобов'язання будуть погашатисявстановленому порядку.

Допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльностіприпускає, що факти господарської діяльності підприємства відносяться дотому звітному періоду (і, отже, відображаються в бухгалтерськомуобліку), в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часунадходження або виплати коштів, пов'язаних з цими фактами.

При цьому облікова політика підприємства повинна забезпечити виконаннянаступних вимог: вимога повноти, вимога обачності,вимога пріоритету змісту перед формою, вимоганесуперечності, вимога раціональності.

Вимоги повноти - це повнота відображення в бухгалтерському обліку всіхфактів господарської діяльності.

Вимога обачності - це велика готовність до бухгалтерськогообліку втрат (витрат) і пасивів, ніж можливість доходів та активів (недопускаючи створення прихованих резервів).

Вимога пріоритету змісту перед формою - це відображення вбухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не тільки зїх правової форми, а й з економічного змісту фактів і умовгосподарювання.

Вимога несуперечності - це тотожність даних аналітичногообліку оборотів та залишків по рахунках синтетичного обліку на перше число,кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності данимсинтетичного й аналітичного обліку.

Вимога раціональності - це раціональне й ощадливе веденнябухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності івеличини підприємства.

При формуванні облікової політики підприємства по конкретномунапрямку (питанню) ведення й організації бухгалтерського облікуздійснюється вибір одного способу з декількох, що допускаютьсязаконодавчими та нормативними актами, що входить в систему нормованогорегулювання бухгалтерського обліку Російської Федерації. Якщо вказанасистема не встановлює способу ведення бухгалтерського обліку законкретного питання, то при формуванні облікової політики здійснюєтьсярозробка підприємством відповідного способу, виходячи з Положень побухгалтерського обліку.

Облікова політика підприємства підлягає оформленню відповідноїорганізаційно-розпорядчого документацією (наказом, розпорядженням ітощо) підприємства. Способи ведення бухгалтерського обліку, відібраніпідприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з першихсічня року, наступного за роком видання відповідного організаційно -розпорядчого документа. При цьому вони застосовуються всіма структурнимипідрозділами підприємства (включаючи виділення на окремий баланс),незалежно від їх місця розташування. Новостворене підприємство оформляєобрану ним облікову політику відповідно до Положення з бухгалтерськогообліку "Облікова політика підприємства" до першої публікації бухгалтерськоїнабряклості, але не пізніше 90 днів з дня набуття прав юридичноїособи, тобто державної реєстрації.

Зміни в облікову політику підприємства можуть мати місце у разі:реорганізації підприємства, це може бути злиття, поділ,приєднання; зміни власників; зміни законодавства Російської
Федерації або в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в
Російської Федерації; розробки нових способів бухгалтерського обліку.
Зміна в обліковій політиці має бути обгрунтованим та оформлятисяпорядку, передбаченому Положення з бухгалтерського обліку "Обліковаполітика підприємства ". Наслідки змін облікової політики, не пов'язанізі зміною законодавства Російської Федерації повинні бути оцінені ввартісному вираженні. Оцінка у вартісному вираженні наслідків змінв облікову політику виробляється на підставі вивірених підприємствомданих на дату (перший числі місяця), з якої приймаються зміненіспособи ведення бухгалтерського обліку.

Підприємство повинно розкрити обрані при формуванні обліковоїполітики способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають наоцінку і прийняття рішення користувачів бухгалтерської звітності.
Істотними визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання прозастосування яких користувачами бухгалтерської звітності неможливадостовірна оцінка майнового і фінансового стану, грошовогообороту ними результатів діяльності підприємства.

До способів ведення бухгалтерського обліку, прийнятих при формуванніоблікової політики підприємства і таким, що підлягає розкриттю в складі бухгалтерськоїзвітності, відносяться способи погашення вартості основних засобів,нематеріальних активів, оцінки виробничих запасів, товарів,незавершеного виробництва і готової продукції, визнання прибутку відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші способи, що відповідаютьвимогам, Положення з бухгалтерського обліку.

Інвентаризацією майна називається, перевірка фактичної наявності тастану майна з метою контролю за її збереженням. Інвентаризаціямайна проводиться шляхом зіставлення залишків майна за данимибухгалтерського обліку з фактичною їх наявністю на момент інвентаризації.
Крім перевірки забезпечення схоронності цінностей інвентаризація вирішуєзавдання перевірки правильності облікових даних щодо майна, правильностізберігання т.д.

Інвентаризація зобов'язань полягає в контролі за станомрозрахунків. Забезпечення такого контролю сприяє зміцненню договірної ірозрахункової дисципліни, виконанню зобов'язань з постачання продукції взаданому асортименті і кількості, підвищення відповідальності задотриманням платіжної дисципліни, скорочення дебіторської та кредиторськоїзаборгованості, прискоренню оборотності оборотних коштів, іотже, поліпшенню фінансового стану підприємства. Інвентаризаціязобов'язань проводиться шляхом виявлення відповідним сіток залишків іретельній перевірці обгрунтованості сум, що значаться по рахунках.

Порядок і строки проведення інвентаризації визначаються керівникоморганізації, за винятком випадків, коли проведення інвентаризаціїобов'язково.

Проведення інвентарізації обов'язково:

- при передачі майна в оренду, викуп, продажу, а також приперетворення державного або муніципального унітарного підприємства;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності;

- при зміні матеріально-відповідальних осіб;

- при виявленні фактів розкрадання, зловживання або псування майна;

- у разі стихійного лиха. Пожежі або інших надзвичайнихситуацій, викликаних екстремальними умовами;

- при реорганізації або ліквідації підприємства;

- в інших випадках, передбачених законодавством Російської
Федерації.

Для проведення інвентаризації в організації створюється постійнодіюча інвентаризаційна комісія. При великому обсязі робіт дляодночасного проведення інвентаризації майна і фінансовихзобов'язань створюються робочі інвентаризаційні комісії. За малогообсязі робіт і наявності в організації ревізійної комісії проведенняінвентаризації допускається покладати на неї.

Персональний склад постійно діючих і робочихінвентаризаційних комісій затверджує керівник організації. Документ проскладі комісії (наказ, постанова, розпорядження) реєструєтьсякнизі контролю за виконанням наказів про проведення інвентаризації. Усклад інвентаризаційної комісії включаються представники адміністраціїпідприємства, працівники бухгалтерської служби, інші фахівці, це можутьбути інженери, економісти, техніки та інші фахівці. До складуінвентаризаційної комісії можна включати представників службивнутрішнього аудиту організації, незалежних аудиторських організацій.
Відсутність хоча б одного члена інвентаризаційної комісії при проведенніінвентаризації служить підстава визнати інвентаризацію недійсною.

До початку перевірки фактичної наявності майна інвентаризаційноїкомісії належить одержати останні на момент інвентаризації прибуткові івитратні документи або звіти про рух матеріальних цінностей та грошовихкоштів. Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові тавитратні документи, додатки до реєстрів (звітів), з вказівкою "доінвентаризації на "..." (дата) ", що має служити бухгалтерії підставоюдля визначення залишків майна до початку інвентаризації за обліковимиданими. Матеріально відповідальні особи дають розписки про те, що на початокінвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на майно здані вбухгалтерію або передані комісії і всі цінності, які надійшли на їхвідповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули списані за видатками. Аналогічнірозписки дають і особи, які мають підзвітні суми на придбання абодовіреності на отримання майна.

Відомості про фактичну наявність майна та реальності обліковихфінансових зобов'язань записуються в інвентаризаційні описи (або актиінвентаризації) не менш, у двох примірниках т більше.

Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту і точність внесенняв описи даних про фактичні залишки основних засобів, з