СТАН РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

Проголошення Україною політичної та економічної незавісімос-
ти, відмова від централізованого управленіяі планування призвели до ре-
рішуче змін у структурі національної економіки. Перехід до
ринку неможливий без нагромадження капіталу для інвестицій у виробнич-
ничих та соціальну сфери, роздержавлення економіки шляхом прива-
тізаціі. Ці пpоцесси роблять надзвичайно необхідним створення ринку
цінних паперів (РЦБ) і головного його інституту - фондової біржі (ФБ). В
цьому напрямку вже зроблені рішучі кроки - з січня 1992 року на-
чала діяти Українська фондова біржа (УФБ), на основі якої
нещодавно організований Український фондовий союз.

Будь-який РЦБ підрозділяється на первинний і вторинний. На первинному
ринку відбувається розміщення нових випусків цінних паперів (ЦП) і він ха-
рактер тим, що покупець платітденьгі за ЦП безпосередньо Емі-
тенту. Первинне розміщення ЦП може відбуватися шляхом прямого звертання-
ня емітента до інвесторів чи через посередника. В Україні такого роду
операціями займаються інвестиційні фонди, довірчі (трастові)
суспільства і торговці ЦП, зокрема, банки. Папери, придбані ін-
весторамі при емісії, можуть бути перепродати. Такі угоди купівлі-про-
дажи раніше випущених ЦП здійснюються на вторинному ринку.

Операції з ЦП здійснюються або на ФБ, або на позабіржовому ( "Улич-
ном ") ринку. До торгів на ФБ, як правило, допускаються досить качест-
ються і високоліквідні ЦП. Процедура допуску ЦП на біржу називається
л і с т и н г о м. ФБ висуває жорсткі умови як до своїх членів, так
і до емітентів, які хочуть, щоб їхні акції продавалися на торгах.
Тому в біржовому обороті продається відносно невелика кількість
акцій, що випускаються на Україні. Але багато компаній домагається того, що-
б їхні акції котирувалися на біржі тому, що це дає ряд переваг
вин, а саме:

- Внесення до котирувального беллютень акцій робить їх більше з-
  Вестн для широкої публіки і більш доступними для купівлі,
  що підвищує їх привабливість, довіра покупців і т.д.;

- При випуску нових ЦП компанія несе менше витрат, пов'язаних з
  їх розміщенням;

- Котирування акцій на біржі підвищує авторитет фірми і може при-
  вести до підвищення попиту на її продукцію;

- Компанія має можливість розширити коло своїх акціонерів;

- Допуск до котирування дозволяє формувати реальні ціни на ак-
  ції, точніше визначити потенціал компанії і вартість активів.

Основні види фондових операцій:

- Касові операції;

- Термінові угоди;

- Ф'ючерсні операції;

- Ф'ючерсний контракт;

- Опціон;

- Операції з преміями;

- Арбітражні операції;

- Пакетні угоди.

На думку С. В. Сімовьяна, стосовно до України можна сказати,
що у нас, в силу дуже специфічного розвитку, роль ФБ неможливо
оцінити, настільки вона незначна. Створена в 1992 р. у м. Києві УФБ
спочатку спробувала монополізувати торгівлю ЦБ.Для цього в закон "Про
цінні папери і фондову біржу "було внесено положення про те, що ін-
формація про випуск акцій та облігацій підприємств обов'язково повинна
бути опублікована в офіційному виданні УФБ. Крім того, на полуофіці-
радіальному рівні велися розмови про те, що торгівля ЦБ може вестися
тільки через УФБ, брокерське місце на якій варто було тоді 1,5
млн.крб.

На ФБ всього світу все більше поширення отримують нові тех-
нології торгівлі ЦП - автоматизовані системи торгівлі. Така Інно-
вація була впроваджена і на УФБ за допомогою французьких фахівців. Соз-
дан Центральний депозитарій, в роботі якого використовується програм-
ве забезпечення. Ценртальний депозитарій забезпечує здійснення
угод по ЦП, надає послуги з їх збереження, а також клірингу-
ві послуги. До операцій в Центральний депозитарій допускаються ЦП, ко-
торие офіційно котируються на УФБ або на позабіржовому ринку.

Говорячи про систему електронних торгів на біржі, варто відзначити точ-
ку зору вищеназваного С. В. Сімовьяна, який досить критично
відгукується про стан РЦП в Україні. Він вважає, що використання
зарубіжних інформаційних систем в Україні це марна трата грошей
і часу, оскільки Українське законодавство у сфері фінансів ме-
вується практично щодня, і ніяка найдосконаліша імпортна
система не в змозі передбачити химерну фантазію наших законодавчих-
лий. Наприклад, спосіб визначення коефіцієнтів ліквідності та платі-
жеспособності комерційних банків, а також визначення інших економі-
чеських нормативів банківської діяльності кардинально мінявся п'ять разів
за період з липня 1993 р. по лютий 1994 Тому будь-яка велика ор-
ганізації має на даному етапі мати свій власний штат роз-
Чиков інформаційних систем, щоб мати можливість встигати за всіма
змінами.

Однією з неодмінних умов становлення РЦБ є без-
ність інвестицій в ЦП. Інвестори повинні бути впевнені в беззбитковості
вкладень, у регулярності і стабільності отримання доходу. Законами Ук-
ни "Про цінні папери і фондову біржу" і "Про господарські гро-
вах "передбачено низку положень щодо забезпечення безпеки вкладень у
ЦП:

- Встановлення статутного фонду АТ на рівні не менше 1250 міні-
  мінімальних зарплат;

- Заборона випуску акцій для покриття збитків, пов'язаних з хо-
  зяйственной діяльністю АТ;

- Необхідність дотримання емітентом інформаційних зобов'язань

перед акціонерами і т.д.

Стаття 1 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" визначає ц
е н и е б у м а г і як "грошові документи (у багатьох країнах, і
товаророзпорядчі документи, наприклад, коносаменти - його власник
має право розпорядження вантажем і право його отримання), які свідчать про "успіш-
ність право володіння, або боргові відносини, визначають взаємодію
відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і пре-
дусматрівают, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або про-
центів, а також можливість передачі грошових та інших прав, які іс-
ходять з цих документів, іншим особам.

Всі ЦП можна розділити на 2 групи - грошові і капітальні ЦП.
Грошові ЦП оформляють запозичення грошей - це боргові ЦБ. Дохід по
цим ЦБ носить разовий характер. Боргові ЦП, як правило, є
короткостроковими (з терміном погашення до 1 року). Капітальні ЦП випус-
каються з метою освіти або збільшення капіталу підприємства, необ-
ходимо для розвитку проізводства.Капітальние ЦП підрозділяються на
боргові і пайові ЦП. До пайовою ЦП відносять всі види акцій, а також
інвестиційні сертифікати. До боргових ЦП відносять всі види облігацій,
заставні депозитні та ощадні сертифікати.

Відповідно до статті 3 Закону "Про ЦП і ФБ" встановлюється,
що в Україні можуть випускатися і звертатися наступні види ЦП:

-акції;

-облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

-облігації підприємств;

-казначейські зобов'язання республіки;

-ощадні сертифікати;

-векселі;

-приватизаційні папери.

Крім того слід враховувати, що Постанова Верховної Ради
про порядок введення в дію вищезгаданого Закону встановлює від-
ділову режим для спеціальних видів ЦП - акцій трудового колективу і
акцій підприємств (організацій). Відповідно до цієї постанови
з 01.01.1992 р. їх емісія припиняється, а такі ЦП, випущені раніше
відповідно до законодавства СРСР, можуть звертатися тільки до
01.01.1997 р.

Але крім перерахованих вище ЦП, слід зазначити, що Декрет "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю ", говорячи про ЦП в
іноземній валюті, називає як ЦП, також купони до акцій і
облігаціях, боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки,
інші фінансові та банківські документи.

В інструментальному складі ЦП в Україні, як правило, переважають
акції, тобто превалює пропозиція участі у власності. Але собс-
твенность ця вельми сумнівної властивості, оскільки акції заводу,
наприклад, матеріалізуються у вигляді верстатів, нерухомості і т.п. матері-
альних цінностей, то банк по самому до законодавства України не може
вкладати свій статутний фонд в матеріальні цінності і, слідчий-
але, в разі невмілого керівництва акціонеру банку, що розорився не
залишиться нічого.

Боргові зобов'язання (облігації, банківські векселі) на ринку
України практично відсутні і, що особливо важливо, відсутні
казначейські зобов'язання республіки.

С. В. Сімовьян вважає, що чиновниками України дуже успішно УБІ-
ється будь-яке ділове починання. Як, наприклад, це сталося з век-
сельний оборотом. З точки зору законів все було чудово: підтем-
верждено участь України до Женевської конвенції про векселі 1933 р., ви-
пущена детальна і дуже кваліфікована інсрукція НБУ про вексельному
кредиті. Все добре, крім маленького указу, в якому говорилося, що
товарний вексель повинен бути оформлений виключно на бланках НБУ і
сума, зазначена на одному бланку не повинна перевищувати 1 млн.крб.
Вартість одного бланка 1 тис.крб., Це крім мита, що стягується за
операцію з векселем.Следовательно, щоб провести за допомогою векселя
товарну операцію на 500 млн.крб., необхідно було:

а) заплатити 500 тис.крб.за бланки векселів;

б) оформити 500 бланків по одному мільйону крб. Тобто поставити
500 раз підпису та печатки;

в) банк повинен був перевірити всі 500 екземплярів і, наприклад,
акцептувати їх. Ще 500 підписів та 500 печаток;

г) векселедержатель повинен цю товсту книгу прийняти, перевірити і
оприбуткувати у себе кожен бланк.

Ясно, що вексельні операції померли, не встигнувши народиться. А шкода,
вексель дуже зручна в багатьох випадках ЦП, що дозволяє різко знизити
обіг готівки, про що так переймаються НБУ та Президент України.

ЕМІТЕНТИ

Чинне законодавство України дозволяє практично всім
підприємницьким структурам, зареєстрованим в якості юриди-
чеського особи, випускати ті чи інші ЦП, а саме:

-індивідуальним підприємствам;

-приватним підприємствам;

-сімейним підприємствам;

-державним підприємствам;

-акціонерним товариствам;

-товариствам з обмеженою відповідальністю;

-товариствам з додатковою відповідальністю;

-повним товариствам;

-командитним товариствам.

У зв'язку з цим, цікаво проаналізувати обліковий склад Емі-
тентів на 1994 р., щоб побачити чию власність пропонувалося
купувати, оскільки були виставлені в основному акції.

Легко проглядалися наступні групи:

а) Банки:
 "Градобанк",
 АКАБ "Україна",
 АКІБ "Інтеллектбанк",
 "НПК-банк",
 "УкрСиббанк",
 МАКБ "Золоті ворота",
 АКБ "ІНКО".

б) Інвестиційні та фінансові компанії:
 Фіг "Сигма",
 АТ "Перспектива",
 АТ "КІНТО",
 АТ "Прато",
 ІК "Діком",
 ІФ "Володар",
 АТ "Гермес-Дніпро",

в) Торгово-посередницькі фірми:
 АТ "Анклав",
 АТ "Мітаві".

І ні одного виробника! Картина просто приголомшлива, пропонуючи-
ється вкладати гроші для виробництва нових грошей, а от що за ці
гроші можна буде придбати абсолютно незрозуміло. У разі нормаль-
ної економіки інвестиції йдуть в першу чергу у виробництво.

Розглянемо причини, через які у нас цього не відбувається:

1) Приватизація та корпоратизація в Україні як і раніше в зачаточ-
ному стані, а тому основна маса виробників знаходяться в
стані держбюджетного вмирання;

2) Гіперінфляція разом зі спадом виробництва роблять ЦП вироби
вальних підприємств неконкурентноспроможними. Жоден виробник
не зможе обіцяти інвесторам 300-500% річних, як це роблять банки.
Більше того, існують приватні підприємства-виробники з усіх
сил прагнуть уникати довгострокових позик, намагаючись обходиться собс-
ничих засобами, оскільки інфляція "з'їдає" вартість грошей, і
беручи, наприклад, у січні кредит на півроку для виплати зарплати, не-
можливо розрахувати скільки потрібно буде виплачувати працівникам у травні.
А відсотки по кредиту або дивіденди по акціях виплачувати доведеться;

3) Чисто психологічний мотив - керівники і власники небагатьох
гих приватних підприємств-виробників оформляють їх у вигляді товариств з
обмеженою відповідальністю або акціонерних товариств закритого типу,
боячись втрати контролю за підприємством;

4) Через відсутність розгалуженого ринку ЦП акції підприємств не-
ліквідні. В акціях, як відомо, важливим є не дивіденд, важлива ринкова
вартість самих акцій. Тобто при невеликому дивіденди ринкова вартість
акцій підприємства може вирости дуже сильно і в цьому випадку власник
акцій повинен мати можливість легко продати їх на ринку. У нас такий
можливості немає.

З точки зору правових гарантій серед всіх видів ЦП більше надійність
нимі є акції та облігації АТ, а також ЦП, емітентами яких є при-
ляють повні і командитні товариства, оскільки для АТ законодавець-
ство встановлює певний режим публічності та регулювання іму-
суспільних відносин, а також правовий режим повного і командитного
суспільства передбачає можливість звертати стягнення на майно
учасників цих товариств, що служить додатковим забезпеченням Еміті-
рованных ними ЦП.

Для характеристики столичного ринку ЦП необхідні відомості про
обсягах продажів, норми відсотка (прибутковості) і курсових індексах ЦП
(типу індексу Доу-Джонса). В якості критеріїв відбору ЦП для розрахунку
їх курсового індексу можна назвати обіг ЦП в декількох регіонах
України і відсутність обмежень на купівлю та продаж у другій поло-
вини 1994 Однак навіть такі помірні вимоги до поширений-
ності та ліквідності виявляються занадто жорсткими для ЦП, що знаходяться

на позабіржовому ринку ЦП. Фактичним критерієм відбору ЦП (акцій і про-
Лігація) служить наявність як продажу, так і покупки ЦП принаймні
в одній фірмі, за умови, що або продаж, або купівля мають місце
в декількох регіонах України з жовтня 1994 р.

Для розрахунку курсового індексу вибрано 12 компаній, що випускають
акції (9 компаній) і облігацій (3 компанії): АТ "Меркурійінвест", АТ
"Слiд", АТ "Приватний капітал", АТ "Разноекспорт-інвест", АТ "Олбі-Ук-
раїна ", АТ" Правекс-страхування ", АТ" Правексінвест ", АТ" Діалог-оп-
тім ", АТ" Електрон ", ВО" Меркурій "(житлові облігації), ПК" Кінто "і
АТ "Разноекспорт" (лотто-облігації).

ДАНІ СТАТИСТИКИ

Міністерство статистики України провело дослідження стану
ринку ЦП за дев'ять місяців. По вибірці з шести областей України та м.
Києву було досліджено ринок ЦП за дев'ять місяців 1994 року. Мета вивчений-
ня - з'ясування об'ємних, структурних та динамічних показників ринку
ЦП: емісії, співвідношення номінальної та фактичної вартості, размеще-
ня, обігу та інвестування ЦБ.

Загальна вартість ЦП в досліджених регіонах на 1.10.94 року сос-
тавляла 5 282,1 млрд.крб. і виросла в порівнянні з початком року майже
в 8 разів. Більше половини загальної вартості становлять акції (52,5%),
більше третини-ощадні сертифікати (40,7%). До 1994 року дослід-
ванні підприємства, банки та інші комерційні структури всіх форм
власності випустили ЦП на суму 665,3 млрд крб., протягом
дев'яти місяців 1994-на суму 5398,6 млрд крб. При цьому із загального
обсягу ЦП, що існували на початок року та випущених протягом
дослідженого періоду (6063 млрд крб.), тільки 76% були надруковані з
усіма необхідними реквізитами ЦП, включаючи захист.

ЦП, що існували до 1.01.94, були до цього терміну на 80% размеще-
ни покупательє по вартості, перевищувала номінальну. Протягом
дев'яти місяців 1994 року були розміщені 79% випущених за цей період
ЦБ, з перевищенням номінальної вартості на 291,1 млрд крб., Або на 7%.
При цьому векселі були розміщені повністю і за номінальною вартістю,
акції - більш ніж на 79%, з перевищенням номінальної вартості на 251,1
млрд крб. (на 14%), ощадні сертифікати - майже на 78%, з переви-

ням номінальної вартості на 4,1 млрд крб. (на 0,2%). Слід отме-
тить, що за дев'ять місяців 1994 інших ЦП було розміщено на 6,1
млрд крб. більше, ніж випущено за цей період, з перевищенням номіналу-
ної вартості на 32,9 млрд крб. Тобто додатково розміщувалися ЦП,
випущені в попередні періоди.

Майже 79% загального обсягу розміщених ЦП були реалізовані юрідічес-
ким особам (3796,9 млрд крб.). З них 60% становили сбеpегательние
сертифікати, 39%-акції, близько 1% - векселі. Фізичним особам було ре-
алізовано 21% загального обсягу розміщених ЦП (1013,6 млрд крб.). У той же
час частина акцій та інших ЦП розміщувалися за особисті приватизаційні
сертифікати граждансоответственно на 62,2 млрд крб. і на 28,3 млрд
крб.Следует відзначити, що з обсягу розміщених на 1.01.94 року фізичним
ного особам акцій та інших ЦП, вартість реалізованих за особисті при-
ватізаціонние сертифікати становила 12%, а розміщених протягом
дев'яти місяців 1994 року - 9%, що, ймовірно, пояснюється невизначений-
ністю до останнього часу кінцевої вартості, взаємної конвертації
і дії приватизаційних паперів. Інвесторам інших країн реалізовано
менше 0,4% загальної вартості розміщених ЦП, які повністю складали
акції. Фактична вартість продажу на 7% (на 1,3 млрд крб.) Пе-
ла номінальну.

Дослідження показали, що емітенти в основному самостійно ре-
алізовивалі ЦП, не користуючись послугами фінансових посередників. Через
них продано лише 0,3% від загальної вартості розміщених акцій (тільки
цей вид ЦП розміщувався через посередників) на суму 6,5 млрд крб., з
неї 62% реалізовано юридичним особам, 38% - населенню. Фактічекская
вартість цих акцій була вище номінальної майже на 10% (на 0,6 млрд
крб.), при цьому для юридичних осіб - на 6%, для фізичних - на 16%.
Слід зазначити, що 5% акцій з розміщених населенню через фінансовим-
вих посередників були реалізовані за особисті приватизаційні сертифікатів-
ти, що складає всього 0,2% загальної вартості акцій, розміщених за
особисті приватизаційні сертифікати громадян.

За 9 місяців 1994 підприємствами-емітентами було виплачено на
872,2 млрд крб. дивідендів і відсотків, що складає 18% вартості
розміщених ними ЦП. Основну частину виплат одержали власники зберіг-
тільних сертифікатів - 74%, або 642,4 млрд крб., 23% (202,3 млрд крб.)
- Власники акцій, 3% - власники інших ЦП.

Як показало дослідження, суб'єкти господарської діяльності на
початок 1994 володіли ЦП інших емітентів на 62 млрд крб., з них
51% - становили акції, 32% - векселі, 16% - ощадні сертифікати,
менше 1% припадало на облігації та казначейські зобов'язання. Але на
1.10.94 картина кардинально змінилася. Загальна вартість ЦП інших Емі-
тентів виросла до 623,8 млрд крб., або в 10 разів. Загалом же, підприєм-
ку, які володіли ЦП ін емітентів, отримали протягом 9 мі-
ців 1994 110,1 млрд крб. дивідендів і відсотків, при чому більше по-
Ловін цієї суми отримали власники акцій.

Сформовані економічні умови не сприяють вкладенню
коштів іноземними інвесторами в українські підприємства. Якщо до 1
Січень 1994 нерезидентам було реалізовано ЦП у вигляді акцій на суму
8,5 млрд крб., То на 1 жовтня 1994р. їх вартість становила 14 млрд
крб. Нерезиденти, які володіли акціями українських підприємств, по-
лучілі за цей період 5,6 млрд крб. дивідендів.

Розширюється відтік капіталу з метою придбання ЦП суб'єктів
хоз.деятельности ін країн. Якщо на початок 1994 р. у нерезидентів було
куплено акцій на 2,7 млрд крб., то на 1 листопада вартість нерезидент-
ських акцій виросла більш ніж у 30 разів. За 9 місяців 1994 резиденти
України отримали від нерезидентів 1,3 млрд крб. дивідендів.

На закінчення можна сказати, що істотні зміни РЦБ Украї-
ни зазнає під час приватизації гос. підприємств. На ринку значною
але зросте кількість різних ЦП, у тому числі акцій посередників. Про
ліквідності нових ЦП, які з'являться в процесі приватизації, навряд
чи можна буде говорити в найближчі 2-3 роки. Тим не менше РЦП в Укра-
ине існує і розвивається, а значить існує необхідність вивчити-
ня цього ринку.