ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Організація казначейської системи виконання бюджету
     

 

Фінансові науки
ВСТУП

Федеральний бюджет є одним з головних інструментів державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів. Його доходи служать фінансовою базою діяльності держави, а витрати - задоволення загальнодержавних потреб.
У процесі проведення економічних реформ, в результаті корінної зміни колишніх механізмів управління економікою, федеральний бюджет став виконуватися незадовільно. Масового характеру набули випадки несвоєчасного зарахування коштів платників податків в доход федерального бюджету і коштів федерального бюджету на рахунки одержувачів, а також випадки нецільового використання цих коштів.
У зв'язку з цим велике значення і актуальності набуває організація ефективного механізму виконання бюджету та контролю за розподілом і витрачанням бюджетних коштів, так як неефективні методи виконання бюджету самі стають джерелом дестабілізуючих факторів економіку.
Як свідчить міжнародна практика в країнах, що стоять на різних стадіях економічного розвитку і мають саме різне політичний устрій (США - федеративна республіка, Швейцарія - кантональному республіка, Швеція - конституційна монархія і т.д.) виконання бюджету доцільно здійснювати через органи казначейства. Тому було прийнято рішення про створення нової - казначейської системи виконання бюджету в Росії.
Сьогодні становлення федерального казначейства є однією з пріоритетних завдань в галузі бюджету та фінансів в рамках програми Уряду Російської Федерації з розвитку реформ й стабілізації української економіки. На створення казначейства покладаються великі надії щодо впорядкування грошових потоків між бюджетами, забезпечення своєчасності та правильності зарахування платежів до бюджетів різних рівнів, контролю за державними коштами, а також більш гнучкого маневрування державними ресурсами.
Розвиток казначейської системи виконання федерального бюджету супроводжується фактичним розмежуванням і передачею функцій та обсягів робіт, виконуваних раніше територіальними органами Центрального банку, Державної податкової служби Російської Федерації, місцевими фінансовими органами до органів казначейства, звільняючи ці органи для вирішення інших, більш властивих їм завдань.
Але не можна сказати, що в даний час система казначейських органів розгорнуто у всіх регіонах Російської Федерації. Це викликано необхідністю прискорення темпів створення територіальних органів казначейства, формування матеріально-технічної бази, єдиної телекомунікаційної системи казначейських органів і впровадження нового механізму виконання бюджету.
У роботі розглядаються питання необхідності та обгрунтованості створення казначейства, переваги казначейської системи виконання федерального бюджету, процесу розвитку казначейства Російської Федерації.
При написанні роботи використані матеріали періодичної преси і фактичні матеріали зібрані під час проходження практики у відділенні федерального казначейства по Дзержинському району міста Пермі.

1. ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕДЕРАЛЬНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

1.1. НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ФЕДЕРАЛЬНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

Виконання бюджету Росії і контроль за витрачанням державних коштів в Російській державі традиційно здійснювалися казначейськими органами. У Росії казначейство було засновано після 1863 року, коли у складі міністерства фінансів було створено департамент державного казначейства, в розпорядженні якого перебували місцеві органи - казенні палати. У віданні казенних палат перебували губернські і повітові казначейства, на них було покладено облік державних витрат та звітність по них. Касові обороти бюджету зосереджувалися в головному казначействі. Всі зібрані казначейської системою доходи записувалися на єдиний рахунок у Державному банку. А після 1917 року виконання бюджету здійснювалось створеними на основі казенних палат прибутково-видатковими касами Наркомфіну [21,367-369].
З середини 20-х років функції казначейства були, в основному, передано Держбанку. І до 1991 року Державний банк СРСР з його мережею банків на місцях забезпечував достатньо повний облік доходів, витрат і залишків федерального бюджету.
Однак що діяла в СРСР система виконання бюджету мала істотний недолік. Вона приводила до нарощування інфляційних процесів в країні, тому що фінансування витрат здійснювалося без урахування реально доходів, що надходять і носила емісійний характер.
На початку проведення економічних реформ зміни в процесі виконання федерального бюджету дозволили вирішити головне завдання - ліквідувати практику автоматичного та безконтрольного кредитування Центральним банком бюджетного дефіциту.
У той же час з поглибленням економічних перетворень і корінним зміною стану всієї економіки нашої країни у процесі виконання бюджету з'явилося безліч інших не менш значних недоліків.
По-перше, розвиток ринкових процесів в Російській економіці супроводжувалося руйнуванням централізованої державної банківської системи і утворенням розрізненої маси комерційних банків. Центральний банк Російської Федерації зосередив зусилля на питаннях організації грошово-кредитного обігу і значно знизив пріоритетність питань виконання федерального бюджету: був серйозно ослаблений облік бюджетних коштів. А комерційні банки на місцях не тільки усунулися від контролю за використанням державних федеральних коштів, а й зацікавлені у відсутності такого контролю [17,1].
По-друге, поряд з цим, законодавче закріплення самостійності бюджетів національно-державних і адміністративно-територіальних утворень у рамках єдиної бюджетної системи Росії звільнило місцеві фінансові органи від обов'язкового контролю за правильністю і цільовим характером використання коштів федерального бюджету [17,1].
По-третє, в області виконання федерального бюджету за доходами порядок, який існував раніше відзначався не лише низькою оперативністю зарахування на рахунки федерального бюджету, тривалими затримками, неповнотою і розбіжностями в інформації представляється Центральним банком, а також передачі відрахувань від надходжень по федеральних податках і доходах у місцеві бюджети [17,2].
Що випливають з цього дискретність процесу фінансування витрат з федерального бюджету, а також неможливість складання повноцінних прогнозів на короткострокову і середньострокову перспективу знижувала ефективність бюджетного виконання.
По-четверте, у сфері витрат федерального бюджету діюча система носила відбиток гранично централізованої директивної економіки, оскільки допускала їх формування лише на стадії платежу, тобто на стадії, коли маневрування державними фінансовими ресурсами вже практично втрачено [17,2].
У п'ятому, постановка обліку бюджетних коштів у банках не дозволяла оперативно отримувати інформацію про касові витрати і перерахування цих коштів за призначенням, а значить ефективно контролювати дані операції [17,3].
І в шосте, практично безконтрольно здійснювалося використання коштів численних державних позабюджетних фондів [17,3].
Втрата державного контролю за надходженням і використанням коштів федерального бюджету, відсутність детального обліку цих коштів породило безвідповідальне ставлення до них на всіх рівнях, призвело до ослаблення бюджетної дисципліни, а відсутність об'єктивної інформації в умовах гострої недостатності бюджетних коштів не дозволяла перегрупувати фінансові ресурси для найбільш раціонального їх використання у період здійснення ринкових перетворень в економіці.
Таким чином, що діяв механізм використання федеральних фінансових ресурсів слабо адаптований до сучасних економічних умов, був не здатний забезпечити прозорість бюджету та ефективний контроль за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів, обтяжений багатоступенева, характеризувався низькою оперативністю і роздробленістю, не дозволяв визначити величину касових витрат і здійснювати розумний маневр державними фінансовими ресурсами в умовах дефіциту бюджету і створював можливості їх нецільового використання.
Принципово важливим є те, що з розвитком ринку федеральний бюджет стає основним елементом, що забезпечує керованість економікою. Значний спад виробництва і високий рівень інфляції вимагають жорсткого контролю за розподілом і витрачанням бюджетних коштів. У той же час, в умовах, коли через бюджет перерозподіляється близько половини ВВП [17,3], неефективні методи виконання бюджету самі стають генератором дестабілізуючих факторів економіку, і підлягають глибокій корекції. Тому в даній ситуації виникла гостра необхідність у проведенні корінних перетворень в бюджетному процесі, тобто створення і впровадження нових більш ефективних механізмів виконання федерального бюджету.
У цей період було прийнято рішення про те, що втрату колишніх важелів управління коштами федерального бюджету на місцях повинно відшкодувати створення федерального казначейства Указом Президента Російської Федерації від 8 грудня 1992 року № 1556 був у принциповому, а постановою Уряду Росії від 27 серпня 1993 року № 865 в організаційному плані вирішено питання про створення федерального казначейства у складі Міністерства фінансів Російської Федерації.
Зазначені правові акти поклали початок відтворення казначейської системи виконання федерального бюджету. У процесі почалося її формування було вирішено ряд не тільки концептуальних, а й організаційних, а також методологічних питань. Проте й сьогодні часто можна почути заперечення проти створення системи органів федерального казначейства.
Доводи тих економістів, які сумніваються в необхідності функціонування в нашій країні органів казначейства в основному зводяться до наступного:
* Стверджується, що створена ще одна, паралельна фінансових, банківських та податковим органам система у складі федеральної виконавчої влади;
* Центр, таким чином грубо втручається у фінансові справи регіонів, порушуючи їх законні права;
* Невдало вибраний момент формування системи органів федерального казначейства - в країні величезний бюджетний дефіцит, а уряд плодить чиновників;
* З рук міністерств і відомств виривається останній важіль управління підвідомчій сферою [37,16].
Слід більш докладно розглянути питання обгрунтованості кожного з них і питання про необхідність створення органів федерального казначейства.
По-перше, закономірний і виправданий процес суверенізації Центрального банку зумовив необхідність виконання якоюсь іншою системою функцій з виконання федерального бюджету. У цій ролі могли б виступати фінансові органи, але їхня фактична підпорядкованість органам влади суб'єктів Федерації, а також конституційно закріплене розмежування сфер відання між Федерацією та її суб'єктами в питаннях бюджету, перенесли центр ваги їх уваги на виконання самостійних бюджетів. Все це не дозволяє фінвідділу повною мірою здійснювати контроль за правильне і цілеспрямованим використанням коштів федерального бюджету.
Роль же податкових органів у виконанні федерального бюджету в нинішній ситуації, за низької податкової дисципліни зводиться в основному до задачі контролю за виконанням законодавства про податки.
Здійснення міжбюджетного розподілу надходять податків і фактичне розпорядження доходними рахунками федерального бюджету йде на другий план. Це призводить до низької оперативності зарахування доходів на рахунки федерального бюджету і передачі до місцевих бюджетів відрахувань від федеральних податків. Практично жодна з перерахованих вище структур не контролює використання коштів державних (федеральних) позабюджетних фондів. Ця функція покладена на органи федерального казначейства та його територіальні відділення.
По-друге, організація федерального казначейства не змінює законодавчо встановленого розподілу обсягу повноважень в галузі бюджету між центральною владою і владою на рівні суб'єктів Федерації. Реалізуючи свої функції федеральне казначейство не вторгається в сферу, яка лежить за рамками інтересів Федерації. Саме те, що відповідальність і повноваження у виконанні федерального бюджету розпорошені між багатьма різнорідними структурами, а тому і реалізуються незадовільно, прийнято рішення про організацію єдиної системи органів федерального казначейства.
По-третє, ті кошти, які виділені в бюджеті на покриття витрат по організації казначейства, обернуться багаторазової віддачею за рахунок збільшення ефективності бюджетних витрат, появи можливості маневрування бюджетними коштами в процесі виконання бюджету, припинення їх нецільового використання.
Так, наприклад, на становлення органів федерального казначейства по Приморському краю в 1993-1994 роках було витрачено близько 2 млрд. рублів. У ході здійснення цими органами закріплених за ними функцій з виконання бюджету повернуто до бюджету у вигляді санкцій та штрафів майже 3,8 млрд. рублів [29,28].
І по-четверте, бюджетні повноваження урядових установ, що відповідають за ті чи інші сфери діяльності, ніяк не обмежуються з початком функціонування казначейства. Федеральне казначейство не лише не претендує на їх права за розпорядженням коштами федерального бюджету, але навпаки, сприяє їх повноцінної та ефективної реалізації. У діючих умовах значна частина апарату міністерств і відомств зайнята оформленням платіжних документів на перерахування бюджетних коштів елементів підвідомчій системи, роботою з банками з контролю за доведенням цих коштів за призначенням. Формування федерального казначейства і виконання ним цих функцій, причому з кращою якістю за оперативністю та гарантованості доведення бюджетних коштів за вказівкою тих самих міністерств і відомств, дозволяє останнім зосередитися на питаннях своєї безпосередньої діяльності. Слід зазначити, що при цьому обсяг розпорядчих бюджетних прав міністерств і відомств не обмежений, а керованість, підконтрольність, захищеність бюджетних коштів від несанкціонованого використання в багато разів.
Таким чином, необхідність створення органів федерального казначейства пов'язана з вирішенням цілого комплексу проблем:
1. Підвищення ефективності використання бюджетних коштів, поява можливостей маневрування бюджетними коштами в процесі виконання бюджету, припинення їх нераціонального та нецільового використання;
2. Підвищення оперативності зарахування доходів на рахунки федерального бюджету;
3. Надання федеральним органам влади і управління оперативної і достовірної інформації про виконання бюджету;
4. Підвищення оперативності контролю за процесом перерахування та використання бюджетних коштів;
5. Досягнення більшої збалансованості бюджету по доходах і видатках та ін [17,27].
Сьогодні система федерального казначейства хоча ще і не сформовано повністю, але тим не менш вже приступила до виконання своїх функцій. І перший досвід роботи казначейських органів дозволяє зробити висновок про позитивний вплив, який чиниться ними на хід бюджетного процесу. Зокрема, з початком роботи органів казначейства території стали отримувати більш упорядковану і зрозумілу схему фінансування об'єктів, програм за рахунок федерального бюджету, при якій по всій вертикалі кошти фізично не потрапляють на рахунки відповідних розпорядників, а доводяться до кінцевих споживачів на підставі розпорядчих рішень їх вищестоящих органів через казначейські рахунки. Якщо раніше мали місце випадки затримки зарахування коштів підприємствам, організаціям до 30 днів і більше, то в даний час асигнування доводяться споживачам федерального бюджету органами федерального казначейства на протязі 1-2 днів після їх надходження [26,11]. За рахунок зміни схеми фінансує?? анія скорочено грошових трансакції, скоротилася ланцюжок бюджетних рахунків. Починаючи з 1994 року використовуються такі специфічні інструменти фінансування, як казначейські векселі, податкові звільнення та казначейські зобов'язання. Там, де органи казначейства замінили податкові інспекції з розщеплення податків, регулювання дохідних джерел, облік доходів бюджету стали здійснюватися не два рази на місяць, а практично щодня [41,10]. А це означає, що фінансові ресурси не потрапляють під вплив інфляції і щодня надходять на рахунки бюджетів усіх рівнів бюджетної системи.
Органами федерального казначейства приймаються адміністративні та організаційні заходи з підвищення бюджетної дисципліни. Сьогодні вже істотно укріплений попередній та поточний контроль за використанням бюджетних коштів. Так за 1994 рік органами федерального казначейства було здійснено близько 31 тисячі перевірок банків та їх філій, а також організацій та установ з питань своєчасності зарахування коштів платників податків в доход федерального бюджету і коштів федерального бюджету на рахунки одержувачів, а також цільового використання цих коштів. Виявлено 77 тисяч випадків порушень на суму 575,8 млрд. рублів. За допущені порушення пред'явлені фінансові санкції на суму 102,1 млрд. рублів. А з січня по листопад 1995 проведено понад 31 тисячі перевірок. І виявлено 125 тисяч фактів порушень на загальну суму 1 трлн. рублів, пред'явлено штрафних санкцій на суму 179,5 млрд. рублів. І ця робота тільки розгортається [23,8].
В умовах кризи банківської системи, казначейство акумулює кошти федерального бюджету на своїх рахунках і виступає гарантом захисту цих коштів від можливих негативних наслідків цієї кризи.
Розширення обсягів фінансування витрат через систему федерального казначейства поставило під жорсткий державний контроль щоденний рух та цільове використання коштів федерального бюджету, підвищило їх керованість і захищеність.
Для того, щоб запобігти неконтрольовані коливання обмінного курсу національної валюти казначейство протягом усього 1995 забезпечувало відносну рівномірність фінансування бюджетних витрат і максимальну децентралізацію бюджетних коштів при здійсненні виплат.
Таким чином, рішення про створення органів федерального казначейства є повністю обгрунтованим і своєчасним. І сьогодні слід ставити питання не про доцільність діяльності казначейства, а про необхідність прискорення темпів створення його територіальних органів, формування матеріально-технічної бази, єдиної телекомунікаційної системи казначейських органів та підвищення ефективності їх роботи на основі вдосконалення вітчизняного та зарубіжного досвіду.

1.2. СТРУКТУРА, ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ ФЕДЕРАЛЬНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

Вся концепція створення казначейства в Росії сьогодні заснована на ідеї еволюційності і поступовості з тим, щоб забезпечити включення в бюджетний процес нової структури максимально "м'яким" чином. Це відноситься до поширеності казначейської системи виконання бюджету в територіальному, галузевому і функціональних аспектах.
За минулі 3 роки, з моменту прийняття рішення про створення органів федерального казначейства на центральному, регіональному та територіальному рівні була проведена велика робота по формуванню єдиної казначейської системи.
Спочатку на центральному рівні було створено Головне Управління федерального казначейства і здійснена підготовка до переходу на нову систему фінансування. В організаційному плані створено операційно-контрольний відділ, головна бухгалтерія за операціями федерального казначейства, відділ електронно-інформаційної підтримки, була створена і апробована локальна комп'ютерна мережа, що забезпечує облік перерахування коштів з рахунку головного за витратами федерального бюджету в розрізі розділів, глав і статей бюджетної класифікації в автоматичному режимі.
Разом з цим, паралельно, з першого кварталу 1993 року почалося створення територіальних органів казначейства. Проте, 1993 рік був роком вирішення організаційних проблем і технічних питань з функціонування казначейства та його територіальні органи в цей період були сформовані лише в декількох регіонах порядок проведення експерименту. Основна робота зі створення територіальних органів казначейства стала здійснюватися з початку 1994 року.
На початку 1994-1995 роках відбувалося планомірне збільшення територій, охоплених казначейської системою. Цей процес здійснювався відповідно до графіка формування та розгортання казначейської системи в регіонах Російської Федерації, який до початку 1996 року в основному обсязі було виконано.
Для наочності розглянемо порядок фактичного переходу на казначейську систему виконання федерального бюджету в територіальному та галузевому аспекті в 1994 році: З 1.02.94 р. - на 10 територіях по 10 міністерствам і відомствам, з 1.05.94 р. - на 30 територіях по 20 міністерствам і відомствам, з 1.07.94 р. - на 51 території по 30 міністерствам і відомствам, з 1.08.94 р. - на 51 території по 40 міністерствам і відомствам, з 1.10.94 р. - на 51 території по 50 міністерствам і відомствам , з 1.12.94 р. - на 59 територіях по 64 міністерствам і відомствам [17,20; 29,8].
Таким чином, 1994-1995 роки стали для казначейства періодом, коли воно набуло рис повномасштабної системи, органи якої поширені майже на всій території Російської Федерації.
В цілому до початку 1996 року до виконання своїх завдань і функцій на регіональному рівні приступило 80 управлінь федерального казначейства по суб'єктах Російської Федерації та на локальному рівні 2011 відділень федерального казначейства по районах і містах. При цьому слід пам'ятати, що адміністративно-територіальних одиниць в суб'єктах федерації 3833 і розгортання мережі територіальних органів казначейства в даний час ще не закінчено, воно активно продовжується з урахуванням можливостей створення міжрайонних відділень [26,7].
На сьогоднішній день за рамками казначейської системи залишилися шість суб'єктів федерації: Республіка Башкортостан, Кабардино-Балкарська Республіка, Республіка Татарстан, Інгушська Республіка, Тюменська і Калінінградська області. Тут питання про створення органів казначейства поки не вирішено, незважаючи на неодноразові пропозиції Міністерства фінансів щодо створення казначейських органів в цих регіонах [23,7].
Система органів федерального казначейства являє собою єдину централізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої і ієрархічної організації, де кожний рівень (федеральний, регіональний і локальний) має свої завдання, функції і специфіку.
До федерального рівня відноситься Головне Управління федерального казначейства Міністерства фінансів Російської Федерації. Воно є органом управління всією казначейської системою і йому підпорядковані всі нижчестоящі територіальні органи казначейства (мал. 1.2.1).


Рис. 1.2.1. Структура органів федерального казначейства

До регіонального рівня відносяться територіальні управління федерального казначейства, що входять до складу Російської Федерації республік, областей, країв, міст Москви та Санкт-Петербурга.
Локальний рівень охоплює відділення федерального казначейства міст республіканського, крайового, обласного підпорядкування, сільських районів, районів у містах республіканського, крайового і обласного підпорядкування (за винятком міст районного підпорядкування).
Органи казначейства мають статус самостійної федеральної служби, є юридичними особами, мають самостійні кошториси витрат та поточні рахунки в установах банків для виконання господарських функцій і печатку із своїм найменуванням. Казначейство підпорядковується Міністру фінансів Російської Федерації.
Територіальні органи казначейства підпорядковуються вищому органу та керівника казначейства - начальнику Головного управління федерального казначейства Міністерства фінансів Російської Федерації, який має ранг заступника міністра.
Головними завданнями органів казначейства є наступні:
- Організація, здійснення та контроль за виконанням бюджету, управління його доходами та витратами на рахунках казначейства в банках, виходячи з принципу єдності каси;
- Регулювання фінансових відносин між федеральним бюджетом і державними позабюджетними фондами, фінансове виконання цих фондів, контроль за надходженням і використанням позабюджетних (федеральних) коштів;
- Здійснення короткострокового прогнозування обсягів державних фінансових ресурсів, оперативне управління цими ресурсами в межах, встановлених на відповідний період державних витрат;
- Збір, обробка, аналіз інформації про стан державних фінансів, представлення вищим законодавчим та представницьким органам державної влади та управління Російської Федерації звітності про операції уряду з федерального бюджету;
- Управління та обслуговування спільно з Центральним банком Російської Федерації та іншими уповноваженими банками державного внутрішнього і зовнішнього боргу Російської Федерації;
- Розробка методологічних та інструктивних матеріалів, порядку ведення облікових операцій з питань, що належать до компетенції казначейства, ведення обліку державної скарбниці Російської Федерації;
Відповідно до покладених завдань, казначейство виконує безліч різноманітних функцій. Всі виконувані казначейством функції розглянемо в розрізі його ієрархічного устрою. Це пов'язано з тим, що функції федерального, регіонального і локального рівнів казначейської системи різні і мають свою специфіку.
Особливість функцій, покладених на Головне Управління визначається тим, що воно керує роботою всіх органів казначейства і організовує через них бюджетне і фінансове виконання федерального бюджету та фінансове виконання позабюджетних фондів, а також здійснює виконання інших функцій. Згідно з цим Головне управління федерального казначейства: готує проекти законодавчих та інших нормативних актів, розробляє та затверджує методичні та інструктивні матеріали, визначає порядок ведення обліку та складання звітності з питань, що належать до компетенції казначейства.
Як центральний орган казначейства, Головне Управління отримує, узагальнює та аналізує звіти територіальних органів казначейства про виконану роботу і подає до вищих органів державної влади і управління звітність про результати виконання федерального бюджету та стан бюджетної системи Росії.
З метою поліпшення організації виконання та контролю за виконанням бюджету, Головне управління у своїй роботі активно взаємодіє з Центральним банком Російської Федерації, Державною податковою інспекцією України та іншими центральними органами державної влади і управління. Зокрема спільно з Центральним банком воно приймає участь у розробці та реалізації узгодженої грошово-кредитної політики, забезпечує управління та обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу Росії, здійснює розміщення на поворотній і платній основі централізованих фінансових ресурсів.
З безлічі функцій, які виконуються Головним управлінням необхідно особливо відзначити таку: здійснення управління доходами і витратами федерального бюджету та іншими централізованими фінансовими ресурсами, що знаходяться у веденні Уряду, розпорядження коштами, що значаться на відповідних рахунках у банках (за винятком коштів федеральних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів) , а також здійснює операції з цими коштами.
Специфіка функцій, покладених на територіальні управління федерального казначейства визначається тим, що вони є проміжною ланкою казначейської системи. З одного боку територіальні управління організують роботу підпорядкованих їм відділень федерального казначейства на локальному рівні і виконують деякі функції властиві Головному управлінню, а з іншого боку самі перебувають у підпорядкуванні Головного управління і виконують деякі основні функції з безпосереднього виконання та контролю за виконанням бюджету, покладені на територіальні відділення федерального казначейства.
Про перше, організаційних, функції ми вже говорили, тому особливо уважно слід зупинитися на розгляді останніх. Для цього згрупуємо їх за трьома основними напрямами діяльності казначейства:
1. виконання бюджету за доходами;
2. виконання бюджету за видатками;
3. контроль за виконанням бюджету;
Територіальні органи казначейства на відповідних територіях здійснюють бюджетне і фінансове виконання федерального бюджету та фінансове виконання федеральних позабюджетних фондів.
При виконанні федерального бюджету за доходами, органи казначейства регіонального і локального рівня також виконують велику групу функцій:
- Ведуть облік коштів, що надходять у дохід федерального бюджету за видами податків та інших платежів відповідно до класифікації доходів бюджетів Російської Федерації;
- Здійснюють розподіл у встановлених розмірах податків та інших платежів між федеральним бюджетом, бюджетами суб'єктів Федерації і місцевими бюджетами;
- Забезпечують за поданням державних податкових інспекцій, на підставі висновків форми 21, повернення зайво стягнених і сплачених податків та інших платежів;
- Обробляють, узагальнюють і аналізують всю інформацію про доходи надходять до федерального бюджету;
- На основі отриманих даних про стан фінансових ресурсів і виконання бюджету складають короткострокові прогнози обсягів надходжень в доход федерального бюджету;
При виконанні бюджету за видатками органи казначейства ведуть зведені реєстри розпорядників бюджетних коштів, в яких відображають всю необхідну інформацію про фінансуються підприємствах, установах, організаціях: юридичні адреси, телефони їх керівників, номери поточних і бюджетних рахунків, їх призначення і багато іншого. Облік асигнувань для відкритого фінансування ведуть на окремих особових рахунках по кожному розпоряднику кредиту, головному розділу, підрозділу, виду витрат і цільовим статтями економічної класифікації.
Територіальні органи казначейства виконують операції з коштами федерального бюджету, федеральних позабюджетних фондів і здійснюють фінансування витрат з рахунків казначейства в установах банків. Вони доводять до одержувачів коштів федерального бюджету ліміти фінансування. І забезпечують відповідно до доведеними до них Головним управлінням федерального казначейства встановленими розмірами асигнувань цільове фінансування підприємств, установ, організацій. А також здійснюють постійний щоденний аналіз виконання федерального бюджету за видатками.
Іншою важливою функцією територіальних органів казначейства є здійснення короткострокового прогнозування і касового планування видатків федерального бюджету по відповідних територій. Так, вони здійснюють прогнозування та планування на найближчий період, сум витрат на фінансування окремих федеральних цільових програм. Наприклад, з виплати компенсацій та надання пільг особам, які постраждали від радіоактивних дій при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, аварії на ВО "Маяк" та скидів радіоактивних відходів у річку Теча, випробувань на Семипалатинському полігоні, роблячи розрахунки на підставі інформації про пільги, компенсації та кількість осіб, які мають на це право [10,3].
Спільно з уповноваженими банками, територіальні органи казначейства здійснюють управління та обслуговування державного боргу Російської Федерації. Координує питання, пов'язані з державними позиками, казначейськими зобов'язаннями та іншими цінними паперами. І виконують доручення вищого органу казначейства з фінансування внутрішнього боргу Росії.
Поряд з виконанням бюджету по доходах і видатках територіальні органи казначейства виконують контрольні функції. Це в першу чергу визначаєважливість казначейства як органу фінансового контролю.
Основний акцент у своїй діяльності казначейство робить на поточний контроль за цільовим використанням коштів, що виділяються підприємствам, установам, організаціям на поворотній та безповоротній основі з федерального бюджету. Зокрема, територіальні органи казначейства проводять аналіз звітів про виконання витрат, які щомісяця представляються їм всіма бюджетними установами і організаціями; перевіряють правдивість відображеної в них інформації, звіряючи підсумкові суми звітів з виписками банків по рахунках цих установ та організацій, а також проводять різні перевірки з безпосереднім виходом на місце. Круг перевірок дуже широкий, він включає:
- Перевірки за фактами розміщення бюджетних коштів на депозитних рахунках;
- Перевірки своєчасності та повноти виплати заробітної плати, стипендій та інших грошових виплат працівникам зазначених установ і організацій;
- Перевірки цільового використання коштів, виділених на фінансування державних капітальних вкладень;
- Перевірки цільового використання коштів короткострокової фінансової підтримки, виділених з федерального бюджету підприємствам та інші перевірки.
З метою підвищення оперативності зарахування доходів на рахунки бюджету та коштів бюджету на рахунки одержувачів, на органи казначейства покладені функції з контролю за своєчасністю здійснення банками операцій з бюджетними коштами. Вони здійснюють перевірки своєчасності виконання банками платіжних доручень на перерахування податків і інших платежів у федеральний бюджет і зарахування бюджетних коштів на рахунки одержувачів. Також можуть проводити інші перевірки за письмовими вказівками вищестоящого органу казначейства.
При проведенні перевірок територіальні органи казначейства можуть у разі виявлення порушень вилучати всю, пов'язану з ними документацію. А за ненадання або відмову пред'явити необхідну бухгалтерську та фінансову документацію органи казначейства можуть призупинити операції по рахунках цих установ та організацій. Крім того, органи казначейства в необхідних випадках здійснюють стягнення у безспірному порядку з установ і організацій коштів, які використовують їх не за цільовим призначенням і накладають штрафи в розмірі, що діяла в момент порушення, облікової ставки Центрального банку. А також застосовують штрафні санкції до банків за несвоєчасне здійснення операцій з коштами федерального бюджету.
У разі виявлення порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, органи казначейства передають усі матеріали по них правоохоронним органам і в необхідних випадках пред'являють позови до суду або арбітражного суду.
У процесі виконання з виконання федерального бюджету і контролю за його виконанням, територіальні органи казначейства представляють своєму вищому органу повну оперативну і періодичну звітність про виконану роботу; активно взаємодіють з контрольно-ревізійної
     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
7.6 of 10 on the basis of 3002 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены. DMCA.com Protection Status