ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Ставлення школярів до причин успіху і невдачі на уроках фізичної культури
     

 

Фізкультура і спорт

Ставлення школярів до причин успіху і невдачі на уроках фізичної культури

Доктор педагогічних наук О.П. Батутіс

Литовська академія фізичної культури, Каунас, Литва

Введення. Багато років викладання уроків фізичної культури в школі велося вузько, однобоко. Метою уроків фізичної культури було виховання фізичних здібностей школярів, досягнення спортивних результатів, спортивні перемоги, відбір і селекція талантів. Панувала думка, що вчитель фізичної культури в першу чергу має дбати про фізичний розвиток школярів і в залежно від вікових етапів шукати засоби і методи для максимального розвитку їх можливостей [4] в такій теорії цілеспрямованого виховання набагато менше уваги приділяється всебічному розвитку особистості, коли узгоджуються аспекти фізичного, психічного, душевного і соціального здоров'я, виховується потреба в здоровому способі життя, мотиви формуються та навички фізичної активності, які збереглися б після закінчення школи до самої старості, тобто стали б нормою життя особистості. Вузькоспеціальний погляд на значення фізичної культури і фізичного виховання не сприяв підтримання престижу даного предмета у громадськості, формував зневажливе ставлення до нього. Це, можливо, і визначило сьогоднішнє стан здоров'я жителів Литви (зокрема, школярів). Наукові дослідження підтверджують щорічне погіршення здоров'я школярів та їх недостатній фізичний розвиток.

Сьогодні основна мета системи освіти країни - виховання творчої та вільної особистості, здатної виразити себе і втілити в життя свої прагнення. Змінилася і мета фізичної культури як навчального предмета: всім школярам по можливості розвивати і реалізовувати свій фізичний, психічний, душевний і суспільний потенціал, формувати і зміцнювати навички фізичного самовиховання [2].

Таким чином, зараз недостатньо "натаскування", мета якого - тільки збільшити рівень фізичної підготовленості школярів. Сьогоднішня школа повинна не тільки розвивати у дітей фізичні здібності, але і формувати навички самостійних фізичних занять, свідомого зміцнення свого тіла фізичними вправами. Дуже важливо вміти правильно підбирати форми фізичної активності в залежності від потреб свого організму і стану здоров'я. Інакше кажучи, сьогодні від школяра потрібні активність, творчість і самовиховання.

За думку деяких авторів [6, 7, 9 - 12, 14, 17], одним з основних факторів, визначають активність і потреба в самовихованні школярів, є їх ставлення до причин результатів своєї діяльності (відповідальність за те, що відбувається з ними). Тому, формуючи мотиви фізичної активності школярів та навички фізичного самовиховання, даного фактору необхідно приділити максимум уваги.

Більшість досліджень причин успіху і невдачі в процесі виховання присвячено різним навчальних дисциплін (математики, читання та ін.) Набагато менше робіт, аналізують розуміння результатів спортивної діяльності. На думку вчених [16, 18], спортсмени, які вважають себе зобов'язаними відповідати за досягнуті результати, більш мотивовані, а їх досягнення - вище. Важливість відповідальності спортсменів за свій дії підкреслює і Martens [15].

А.В. Шаболтас [5] довів, що ставлення до причин успіху і невдачі залежать від виду спорту і статі людини, що займається спортом, встановлено також зв'язок між відповідальністю юнаків та їх спортивними досягненнями. Однак майже немає робіт, в яких досліджувався би ставлення школярів до причин успіху і невдачі на уроках фізичної культури, то, як вони самі розуміють причини результатів своєї діяльності.

Мета дослідження - встановити і оцінити, як школярі розуміють причини успіху і невдачі на уроках фізичної культури. Дане дослідження планувалося, грунтуючись на гіпотезі, що ставлення школярів до причин успіху і невдачі на уроках фізичної культури може залежати від віку, статі та умов соціального середовища.

Методи дослідження. Для оцінки відношення до причин успіху і невдачі на уроці фізичної культури ми застосовували розроблений нами опитувальник. У нього крім блоки питань про причини успіху та невдачі, класифікованих на основі теорії Вейнер [17], увійшли й кілька стандартизованих питань про частоту і тривалості занять школярів фізичними вправами в позаурочний час, мотивації цієї діяльності, а також інші пов'язані з нею питання.

досліджувану вибірку склала репрезентативна група з 625 учнів (298 хлопчиків і 327 дівчаток), підібрана випадковим чином в 6, 8 та 11-х класах середніх шкіл рр.. Алітус і Маріямполе. Використовувався серійний метод відбору. Досліджувана вибірка була розрахована так, щоб різниця між показниками даної групи і середніми показниками генеральної вибірки не перевищувала 3% при 95%-ної надійності.

Отримані дані були оброблені методами математичної статистики з використанням процентного критерію Стьюдента (t) і хи-квадрата (c2).

Результати дослідження. У процесі дослідження думки школярів про причини успіху на уроках фізичної культури були помічені відмінності між хлопчиками та дівчатками. Так, 51,7% хлопчиків та 43,4% дівчаток (р <0,05) ці причини схильні пояснювати своїми стараннями. Дещо менший вплив, на їхню думку, надають різні сприятливі обставини (відповідає 22,1% хлопчиків та 40,7% дівчаток, р <0,001) та нескладність завдання (10,1 і 3,8%, р <0,01). У поясненнях причин успіху здібностями до фізичної діяльності значимих розходжень між групами не виявлено (16,1 і 12,2%).

Аналіз причин успіху також показав (табл.1), що вони не залежать ні від віку досліджуваних, ні від їхнього місця проживання, тобто у згаданих випадках не встановлено статистично важливих відмінностей.

Таблиця 1. Розподіл відповідей школярів про причини успіху на уроках фізичної культури        

Групи досліджуваних         

Причини успіху             

легкість завдання         

здібності до спорту         

власні старання         

випадковість             

6-й клас         

хлопчики         

12         

19         

53         

27             

дівчинки         

5         

12         

49         

42             

8-й клас         

хлопчики         

11         

16         

53         

27             

дівчинки         

2         

12         

41         

44             

11-й клас         

хлопчики         

7         

13         

48         

12             

дівчинки         

5         

16         

52         

47             

Всі хлопчики         

30         

48         

154         

66             

Всі дівчатка         

12         

40         

142         

133     

Кілька інші дані були отримані при дослідженні зазначених школярами причин невдачі на уроках фізичної культури. Вони головним чином пов'язані з додаються школярами стараннями при виконанні завдань/вправ (так стверджує 55,0% хлопчиків та 60,2% дівчаток). Менша вплив, на думку досліджуваних, мають такі фактори, як: несприятливі обставини (відповідно 26,5 і 22,0%), складність завдання (14,1 і 11,0%) і здатності (4,4 і 6,7%). На відміну від пояснення причин успіху ні в одному з зазначених факторів не було виявлено великої різниці в думках хлопчиків і дівчаток.

Причини невдачі більше всього залежать від віку школярів (табл. 2). З даних таблиці видно, що чим старші школярі, тим менш важливий для них фактор випадковості. Відповідь "Мені не пощастило" обрали 30,1% учнів 6-х, 22,8% - 8-х і 19% - 11-х класів (р <0,05). І навпаки, помітно збільшується важливість витрачених зусиль (відповідно 52,1; 59,7 та 62%). Як і в першій випадку, статистично важливих відмінностей між відповідями школярів, що проживають в різних містах, не встановлено.

Таблиця 2. Розподіл відповідей школярів про причини невдачі на уроках фізичної культури        

Групи досліджуваних         

Причини невдачі             

мені не пощастило         

складне завдання         

недостатньо здатний         

недостатньо зусиль             

6-й клас         

хлопчики         

37         

16         

8         

50             

дівчинки         

29         

8         

7         

64             

8-й клас         

хлопчики         

29         

13         

3         

62             

дівчинки         

18         

13         

7         

61             

11-й клас         

хлопчики         

13         

13         

2         

52             

дівчинки         

25         

15         

8         

72             

Всі хлопчики         

79         

42         

13         

164             

Всі дівчатка         

72         

36         

22         

197     

Обговорення результатів дослідження. Експерименти і спостереження, виконані Дж. Роттер (J. Rotter) під час клінічної практики, дозволили припустити, що деякі люди всю відповідальність за те, що відбувається з ними в життя покладають на себе (свої старання і здібності), а інші схильні вважати відповідальними за все те, що відбувається з ними або інших людей, або зовнішні обставини, ситуацію. Ця концепція про два типи відповідальності в даний час в психології називається теорією локусу контролю [3].

Говорячи про локусі контролю особистості, зазвичай мають на увазі схильність людини бачити джерело управління своїм життям або переважно у зовнішньому середовищі, або в самому собі. Людям, які схильні приписувати відповідальність зовнішніх факторів: іншим людям, випадковості, навколишньому середовищу, - властива зовнішня локалізація відповідальності (екстернальний локус контролю). Внутрішня локалізація відповідальності (інтернальність локус контролю) властива тим, хто події свого життя схильний пояснювати своєю поведінкою, характером, здібностями. Тому вони вірять, що все в житті залежить від їхніх власних зусиль і поведінки, а не від випадкових обставин чи інших людей.

Результати дослідження показали, що більшість школярів (67,8% хлопчиків і 55,7% дівчаток) причини успіху бачать в самих собі. Те ж саме можна сказати і про причини невдач: 69,1% хлопчиків та 71,3% дівчаток як на причину невдачі вказали на недостатність власних зусиль. Це дозволяє стверджувати, що більша частина досліджуваних школярів досить відповідально ставиться до результатів, показаних на уроках фізичної культури, головною причиною свого успіху або невдачі вважаючи свої власні зусилля. Таким чином, більшості з них властивий інтернальність (внутрішній) локус контролю. Разом з тим встановлено, що підлітки з інтернальність локусом контролю більш позитивно ставляться до вчителям, більш впевнені в собі, більш спокійні і доброзичливі [3]. Крім того, існує позитивна кореляція між цим позитивним якістю і наявністю сенсу в житті: чим більше суб'єкт вірить, що все в житті залежить від його власних зусиль і здібностей, тим більшою мірою він знаходить у житті сенс і цілі [3].

Результати дослідження виявили також розходження в думці хлопчиків і дівчаток про уроки фізичної культури. Хлопцям вони доставляють значно більше радості і задоволення, тому вони, визначаючи причини успіху на цих уроках, набагато частіше, ніж дівчата, вказували на легкість завдання і власні зусилля. Дівчата ж серед причин успіху відзначили значно більшу роль фактора випадковості. Мабуть, вони байдужіші ставляться до уроків фізичної культури, докладають менше зусиль і беруть в них участь лише тому, що це необхідно.

Чимала частина школярів схильна думати, що локалізація причин їхнього успіху на уроках фізичної культури - зовнішня, наприклад щаслива випадковість (так думають 31,8% всіх досліджуваних) або нескладність завдання (6,7%), а причини невдачі вони частіше схильні приписувати внутрішніх факторів (наприклад, недостатнім здібностям). Таким чином, приписуючи всю відповідальність за невдачу стабільного внутрішнього компоненту (наприклад, здібностям), а за успіх -- варіативному зовнішньому (наприклад, щасливому випадку), ці школярі як би виправдовують себе в тому, що не докладають достатньо зусиль для виконання завдань і досягнення кращих результатів [7]. Знаючи, що моделі причин достатньо постійні в часі і ситуації [13], особливо важливо звернути увагу на тих школярів, які схильні бачити джерело успіху в зовнішньому середовищі. Так як домінує екстернальний локус контролю, цим школярам не вистачає сміливості взяти на себе відповідальність за свої вчинки, активність у досягненні мети і в кінцевому рахунку впевненості в собі. Крім того, їм властиві підвищена тривожність, стурбованість, менша терпимість до інших і підвищена агресивність [13]. Тому є підстави припускати недостатню мотивацію таких суб'єктів до фізично активної діяльності, що, у свою чергу, підкреслює важливість педагогічних форм контрольованого впливу з метою підвищення мотивації школярів з екстернальних локусом контролю, тим самим коригуючи моделі званих ними причин успіху і невдачі на уроках фізичної культури.

Однак немає сенсу і в беззастережну перевагу інтернальність локусу контролю, який в основному визначається внутрішньою локалізацією відповідальності і упевненістю особистості в тому, що все, що відбувається з нею в житті залежить від неї самої. Така орієнтація на всеосяжну відповідальність у разі серйозних і численних невдач служить грунтовної грунтом для виникнення комплексу провини, що, у свою чергу, є чинником ризику, загрожуючи обернутися психоемоційної дізадаптаціей, зростанням дискомфорту, напруження [3].

Значне зниження важливості фактора випадковості при поясненні причини невдач може бути пов'язане зі зменшенням зростання фізичних можливостей школярів у старших класах. Крім того, всі великі зусилля, необхідні для успішного виконання завдань на уроках фізичної культури, можливо, свідчать про недостатньої фізичної активності школярів. Зменшення важливості останнього фактора з віком підтверджують і дані наукових досліджень [1, 18 та ін]. Викладене дає право припустити, що аналіз причин успіху і невдачі школярів на уроках фізичної культури дозволить ефективніше формувати мотиви їх фізичної активності та навички фізичного самовиховання.

Список літератури

1. Кардяліс К.К., Зуозіене І.Ю. Вплив знань про фізичну культуру і здоровому спосіб життя на ставлення школярів до фізичної активності// Фізична культура: виховання, освіту, тренування, 1999, № 3-4, с. 11-15.

2. Програми загальноосвітньої школи Литви. Вільнюс, 1997.

3. Реан А.А., Коломінскій Я.Л. Соціальна педагогічна психологія. - СПб.: ЗАТ "Видавництво" Пітер "", 1999. - 416 с.

4. Станкин М.І. Психолого-педагогічні основи фізичного виховання. - М.: Просвещение, 1986.

5. Шаболтас А.В. Мотиви заняття спортом вищих досягнень в юнацькому віці: Канд. дис. - СПб.: ГАФК ім. П.Ф. Лесгафта, 1998.

6. Alschuler A.S. Developing achievement motivation in adolescents// Englewood Cliffs, - NJ: Educational Technology Publications, 1973.

7. Bar-Tal D. The effects of teachers 'behaviour on pupil's attributions: A review// In C. Antaki & C. Brieson (Eds.), Attribution and psychological change: A guide to the use of attribution theory in the clinic and the classroom. - London: Academic Press, 1982.

8. Biddle S. Attribution research and sport psychology// In R.N. Singer, M. Murphey & L.K. Tennant (Eds.). Handbook of research on sport psychology. - N.Y.: Macmillan, 1993. - Р. 437-464.

9. DeCharms R. The origins of competence and achievement motivation in personal causation// In LJ Fyans, Jr. (Ed.), Achievement motivation. New   York: Plenum Press, 1980.

10. Dweck C. The role of expectations and attributions in the alleviation of learned helplessness// Journal of Personality and Social Psychology, 1975, 31; р. 674-685.

11. Fosterling F. Attributional retraining: A review// Psychological Bulletin, 1985, 48; р. 495-512.

12. Fowler J.W., Peterson P.L. Increasing reading persistence and altering attributional style of learned helplessness children// Journal of Educational Psychology, 1981, 73; р. 251-260.

13. Frieze I.H. Beliefs about success and failure in the classroom// In J.H. McMillan (Ed.), The social psychology of school learning. - New York: Academic Press, 1980.

14. Gold M.W., Ryan V.M. Vocational training for the mentally retarded// In I.H. Frieze, D. Bar-Tal, & J.S. Carroll (Eds.), New approaches to social problems: Applications of attribution theory. - San Francisco: Jossey-Bass, 1979.

15. Martens R. Coaches Guide to Sport Psychology. - Vilnius: LSIC, 1999, p. 172.

16. McAuley E. Self-referent thought in sport and physical activity// In T.S. Horn. Advances in sport psychology. -- Champaign, IL.: Human Kinetics, 1989, р. 101-118.

17. Weiner B. An attributional theory of motivation and emotion. - New York: Springer-Verlag, 1986.

18. Zaborskis A., Юemaitienл N., Рumskas L. ir kt. Moksleiviш gyvenimo bиdas irsveikata. - Vilnius: Leidybos centras, 1996.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.sportedu.ru

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.5 of 10 on the basis of 1483 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.