Види контролю за дітьми з відхиленнями у стані здоров'я

Кандидат педагогічних наук Е.А. Бабенкової

Т.М. Паранічева

Інститут вікової фізіології РАО, Москва

Введення. У роботі з дітьми, що мають відхилення у стані здоров'я, особливе значення надається лікарсько-педагогічному контролю, який здійснюється на уроках фізичної культури.

Фізичне виховання дітей є системою з чотирьох видів навчання: основне, додаткове, факультативне і самостійне:

-- основний вид навчання включає заняття чи уроки фізичної культури;

-- додатковий вид представлений фізкультурно-оздоровчими та фізкультурно-спортивними заходами;

-- факультативне навчання включає: спортивну тренування, загальношкільні фізкультурно-масові і спортивні заходи та лікувально-оздоровчі заняття (у спеціальних медичних групах, групах лікувальної фізкультури у лікарсько-фізкультурних диспансерах та поліклініках);

-- самостійне навчання включає: абонементні групи з різних видів спорту, досягав заняття, екскурсії та походи з батьками.

Організація і методи дослідження. Організація фізичного виховання учнів у освітній школі визначається навчальною програмою з фізичної культури; програмою занять з учнями, віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, та іншими документами.

В даний час актуальною є проблема адаптивного фізичного виховання, тому що істотного поліпшення здоров'я і фізичного розвитку дітей та підлітків за останні роки не відзначається. Дітям, які перенесли які-небудь захворювання або часто і тривало хворіють, особливо необхідна рухова активність, адаптована до функціонального стану організму.

Діти, що відносяться за показниками здоров'я до медичних груп, не повинні займатися за програмами фізичного виховання, розробленим для здорових дітей: заняття з ними необхідно проводити в спеціальних медичних групах (СМГ). Чим більше комплекс фізичних вправ, методів, різних форм організації занять СМГ, тим ефективніше процес фізичного виховання хворіють дітей.

Заняття фізичною культурою з дітьми, віднесеними до СМГ, мають свої особливості. Групи цих учнів комплектуються за висновком лікаря та оформлюються наказом директора школи.

Критерії комплексної оцінки занять в СМГ - один з видів лікарсько-педагогічного контролю. Основним критерієм для включення учня в СМГ є встановлення діагнозу з обов'язковим урахуванням ступеня порушення функцій організму.

Наступний критерій - з'ясування ступеня фізичної підготовленості, так як необхідно враховувати індивідуальні особливості хворої дитини. Таке обстеження може проводити педагог спільно з лікарем на підставі даних аналізу стану здоров'я.

Один з важливих критеріїв відбору - функціональне обстеження учнів з порушенням в центральній нервовій системі (ЦНС), від діяльності якої багато в чому залежать особливості рухових реакцій.

Облік стану ЦНС дитини виключно важливий для надання ефективної допомоги фізичними вправами. Учитель фізкультури повинен спостерігати за станом здоров'я дітей, використовувати всі засоби для створення позитивного емоційного фону під час занять, щоб вселити в дитини впевненість у своїх силах.

Важливим критерієм відбору дітей в СМГ служить оцінка зовнішніх факторів: умов життя, особливостей харчування, психологічного клімату в школі і вдома.

Різні форми організації занять у СМГ:

1. Додаткова урочна форма занять (до або після уроків). Діти, що мають відхилення в стані здоров'я, займаються фізичною культурою безпосередньо в школі. Такі заняття плануються в розкладі і проводяться до або після уроків два рази на тиждень по 45 хв або три рази на тиждень по 30 хв.

Додаткові уроки фізичної культури для часто і тривало хворіють дітей в СМГ у другій половині дня будуть ефективними у випадку наявності лікарсько-педагогічного контролю та участі добровільних помічників (волонтерів). Вирішальне значення в реалізації завдань фізичного виховання набуває індивідуалізація дозувань не тільки всередині групи, які часто хворіють навіть зі схожими діагнозами і різними віками, але і по відношенню до одного й того ж учню, що змінив у процесі занять свої резервні можливості і готується до переходу в підготовчу групу. Ефективність таких занять буде тим вище, ніж різноманітніші методики, що застосовуються на додаткових уроках.

Практика показує, що в школах така форма занять частіше проводиться для учнів початкової школи, тому що для основної та старшої школи розклад навчальних занять перевантажено.

2. Урочна форма занять (індивідуально-диференційований підхід та інтеграція хворіють дітей).

Часто діти з відхиленнями у стані здоров'я займаються фізичною культурою разом зі здоровими дітьми. Інтеграція дітей з порушеннями в стані здоров'я в групу здорових дітей має свої складності: труднощі при здійсненні індивідуального підходу, контролю за самопочуттям і дозуванням навантажень. Учитель фізкультури може проводити заняття з такими дітьми на уроці для основної групи тільки при наявності медичного працівника і волонтера.

Критерій оцінки ефективності занять дітей в СМГ - це перехід цих дітей у підготовчу групу.

3. Заняття лікувальною фізичною культурою.

ЛФК для дітей з хронічними захворюваннями проводиться в лікувально-профілактичних установах фахівцями - медичними працівниками, методистами. У міру поліпшення стану здоров'я діти можуть займатися зі здоровими дітьми свого класу, дотримуючись умов урочної форми занять.

Дітям з відхиленнями у стані здоров'я корисний руховий режим, що включає прогулянки, ближній туризм, фізичні вправи, танці, рухливі ігри, загартовування, тобто засоби адаптивного фізичного виховання (АФВ).

Руховий режим має включати в себе щоденні прогулянки, тривалість яких залежить від погоди, температури повітря, фізичного стану учнів. Найбільш позитивно зарекомендував себе в цьому відношенні ближній туризм, забезпечує дозовані фізичні навантаження і багаті емоційні переживання. З його допомогою знімається присутнє в цих випадках напруга нервової системи організму, підвищується загальна фізична підготовленість.

Фізичні вправи в АФВ включають весь спектр оздоровчих, загальнозміцнюючих, лікувальних вправ, спрямованих на максимальне відновлення втрачених функцій, формування компенсацій і розвиток рухових якостей: сили, спритності, швидкості, гнучкості, витривалості.

Застосування вправ в даній послідовності забезпечує оздоровчо-розвиваюче вплив на ослаблений організм.

Вибір фізичних вправ здійснюється у зв'язку з основними принципами фізичного виховання. В індивідуальному порядку підбираються доступні, легко дозується фізичні вправи, вибірково спрямовані на формування адаптаційних можливостей, що стимулюють відновлення постраждалих м'язів, м'язових груп і порушених функцій як опорно-рухового апарату, так і інших функціональних систем.

Заняття проводять фахівці: викладачі фізичного виховання, тренери, викладачі ЛФК, знайомі з основами загальної і приватної патології, особливостями нормальної та патологічної анатомії і фізіології, закономірностями теорії та методики АФВ при відповідної нозології.

Розвиток рухової активності в АФВ базується на методах загального фізичного виховання. Так, для виховання силових здібностей доцільно застосовувати метод ненасичених зусиль з великою кількістю повторень; змагальний і ігровий методи з включенням вправ силового характеру. Більш докладно різні методи розглядаються в розділі приватних методик АФВ.

Швидкість як рухове якість може бути розвинена методами: повторного, повторно-прогресуючої вправи, ігровим та змагальних методами.

Витривалість розвивається за допомогою методів: рівномірного вправи; безперервного вправи; повторного вправи; змінного вправи; ігровим і змагальним методами.

Гнучкість розвивається методами: локальним (вправи спрямовані на розвиток рухів у окремо взятому суглобі); інтегральним (вправи спрямовані на розвиток розмаху рухів у системі суглобів, що дають можливість змінювати положення тіла в залежності від рухової ситуації); ігровим та змагальних.

Спритність може бути розвинута за допомогою спеціальних вправ, спрямованих на: диференціювання м'язових зусиль, вдосконалення здатності диференціювати простір, диференціювання рухів в часі, вдосконалення функцій рівноваги, поєднання дозованого напруги і розслаблення. Добре розвивають спритність естафети, що включають біг, метання м'яча, лазіння.

Для більшої ефективності у заняттях АФВ рекомендується використовувати різні засоби і методи фізичного виховання, тому що адекватне різноманітність використовуваних коштів та своєчасне їх чергування підвищують позитивний фізіологічний ефект і інтерес до занять, створюють емоційний фон і попереджають стомлення.

Відмінною особливістю АФВ є залучення до занять батьків та всіх бажаючих (волонтерів), в достатній мірі оволоділи знаннями та навичками роботи з дітьми, що мають стійкі порушення здоров'я.

Приналежність до тієї чи іншої медичної групи - ситуація тимчасова і може, а часто і повинна бути переглянута при черговому огляді лікаря.

Переклад учня з СМГ до підготовчої, а потім і в основну природний і необхідний. Не можна вважати нормальною ситуацію, коли учень, освоївшись з навантаженнями спеціальної групи, звикне до них, які тривалий час (нерідко більше року) займаючись в цій групі.

Цілком неприпустимо вважати, що навіть після важкої хвороби будь-хто назавжди буде займатися в спеціальній групі. Ще гірше, якщо до цієї думки звикають батьки, лікар або педагог, які, разом того щоб забезпечити підвищення адаптації організму дитини до зростаючим вимогам, змінивши методику занять і підвищивши фізичні навантаження, миряться з використанням напівзаходів в оздоровлення дітей.

Процес АФВ - динамічний, тому що постійно доводиться змінювати методику занять, підвищувати фізичні навантаження з урахуванням індивідуальних особливостей організму, пристосовувати (адаптувати) його до певного рівня навантажень, закріплювати отримані результати. Підсумком цієї систематичної роботи буде переведення учнів у підготовчу групу, а потім і в основну.

Ступінь опірності організму несприятливих факторів навколишнього середовища оцінюється кількістю і тривалістю перенесених дитиною гострих захворювань. За кількістю перенесених за рік гострих захворювань дітей ділять на 3 групи: 1-я - жодного разу не хворіли; 2-я - хворіли епізодично (1-3 рази на протягом року); 3-я-часто хворіли (4 рази і більше).

Відсутність гострих захворювань протягом року або їх епізодичний характер свідчать про гарну опірності організму дитини, високу здатність адекватно реагувати на мінливі умови життя і зберігати певну стійкість до впливу несприятливих факторів або хвороботворних мікроорганізмів.

На підставі сукупності таких прийомів, як наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань, рівень функціонального стану основних систем організму, ступінь опірності організму несприятливим впливів, діти і підлітки поділяються на 5 груп:

I група-здорові діти, які не мають хронічних захворювань, з відповідним віком фізичним і психологічним розвитком, рідко хворіють.

II група - здорові діти з морфофункціональних відхиленнями. До цієї групи також входять діти, у яких відсутні хронічні захворювання морфологічного або функціонального характеру: наприклад, діти з відхиленнями у фізичному розвитку, не пов'язаними з ендокринною патологією, з порушенням постави, сплощення стопи, з короткозорістю слабкому ступені, які часто хворіють і т.д.

III група - хворі діти з хронічними захворюваннями в стадії компенсації (реакція організму на ушкодження, що складається у відшкодуванні функцій пошкоджених тканин і органів за рахунок непострадавшіх органів і тканин). Дану групу складають діти, які рідко хворіють на гострі захворювання, незважаючи на наявність хронічного захворювання, добре себе почувають, мають високу працездатність.

IV група - діти, які мають хронічні захворювання в стадії субкомпенсація, часто хворіють, з пониженою працездатністю.

V група - діти, які мають хронічні захворювання в стадії декомпенсації (порушення діяльності організму, який-небудь його функціональної системи або органу внаслідок зриву або виснаження пристосувальних механізмів; через деякий час організм може пристосуватися до нових умов існування і наступає компенсація). Вони практично не відвідують освітніх х закладів й, оскільки за станом здоров'я змушені перебувати у спеціальних лікувальних або навчально-виховних закладах.

Оцінка рівня фізичного стану дітей може бути критерієм оздоровчої ефективності занять фізичними вправами і критерієм готовності дитини до виконання навантажень різного характеру.

Підвищення рівня здоров'я дітей шляхом впливу на провідні боку фізичної підготовленості засобами фізичного виховання відкриває можливості управління здоров'ям підростаючого покоління в процесі фізичного виховання в рамках як урочної, так і позаурочних форм занять. Можливості управління здоров'ям підростаючого покоління засобами фізичного виховання за умови лікарсько-педагогічного контролю - головний напрямок здоровьесбереженія.

Лікарська частина контролю визначає вибір засобів фізичного виховання та видів спорту з урахуванням індивідуальних порушень; обсяг занять, спеціальні заходи, які необхідно провести до та після занять фізичною культурою, проводить медичний огляд, виділяє протипоказання, оцінює ступінь впливу процесу фізичного виховання на організм дитини з порушеним здоров'ям (незначна, помірна, значна, надмірне).

Розрізняють етапний, поточний та оперативний контроль.

етапний контроль оцінює рівень розвитку функціональних можливостей систем і органів, що лежать в основі працездатності. Проводиться відповідно до етапами (чверть, півріччя) занять фізичною культурою, їх завданнями і змістом. Включає в себе медичне обстеження: огляд фахівцями, функціональні проби, лабораторні аналізи та інструментальні дослідження. Проводиться в медичних установах лікарями.

Сучасний лікарсько-педагогічний контроль включає також фізіологічний контроль рухових якостей: тестування фізичними навантаженнями з метою з'ясування меж сили і структури силових можливостей при рухах в різних суглобах.

При це по етапах оцінюється динаміка фізіологічних процесів, функціональних властивостей, регуляції фізіологічних функцій. З цією метою визначаються показники, що характеризують фізіологічні параметри, що забезпечують високу працездатність при навантаженні, фактори подолання стомлення.

Для цього досліджують: розміри, форми, пропорції тіла, об'єм серця, життєву ємність легенів, дихальний об'єм.

Поточний контроль має за мету:

· визначення відповідності режиму навантажень можливостям організму через оцінку загальної напруженості функціонального стану організму;

· оцінку відповідності фізичних вправ їх планованої спрямованості.

З цією метою використовуються з'ясування скарг на стан здоров'я та загального самопочуття, медичний огляд і вивчення наступних показників: рівня основного обміну, частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску, змін на електрокардіограмі та ін

Слід знати такі симптоми перевантаження:

-- біль або відчуття дискомфорту в області грудей, живота, шиї, щелепи, рук;

-- нудота під час або після виконання фізичних вправ;

-- поява незвичній задишки під час виконання фізичних вправ;

-- запаморочення або непритомність;

-- порушення ритму серцевої діяльності;

-- високий показник ЧСС зберігається через 5 хв відпочинку і довше.

Цілі оперативного контролю:

-- оцінка впливу кожного тренувального заняття на організм дитини;

-- визначення за рівнем термінових адаптаційних реакцій організму спрямованості і напруженості навантажень;

-- оцінка ступеня досягнення конкретної мети кожного тренувального заняття;

-- здійснення оперативної корекції тренувального ефекту окремих вправ і тренувального заняття в цілому.

В ході оперативного контролю визначають:

-- під час навантаження: температуру тіла, частоту серцевих скорочень та частоту дихання, їх співвідношення, легеневу вентиляцію;

-- після навантаження - характеристики, що відображають стомлення після неї: зміни на електрокардіограмі, життєвої ємності легень, сили дихальних м'язів.

Педагогічний контроль нерозривно пов'язаний з лікарським контролем і має представляти єдиний комплекс заходів щодо зміцнення здоров'я дітей.

Навчальні заняття проводить вчитель, озброєний знаннями про специфіку захворювань, методами використання коштів АФК. Вчитель забезпечує засвоєння навчальної програми з фізичної культури, виробляє переконаність в необхідності дотримання норм здорового способу життя.

Діти, займаються в СМГ, мають підвищену мотивацію до питань зміцнення і збереження свого здоров'я. Вони свідомо відносяться до здоров'я, при систематичних заняттях АФК вміють користуватися всіма засобами і методами для відновлення втраченого здоров'я.

Враховуючи специфіку АФВ, слід виділити головні умови діяльності вчителя фізкультури:

1. Проектування розвитку особистості, включення дітей, що мають порушення в стан здоров'я, у діяльність з формування знань про своє здоров'я і умінь застосовувати фізичні вправи для відновлення здоров'я.

2. Послідовність дій:

а) вироблення в учнів позитивного ставлення до знань основ АФВ;

б) трансформація знань у переконання про необхідність відновлення здоров'я;

в) формування оціночних ситуацій;

г) стимулювання рухової активності в процесі реабілітації;

д) реалізація знань і вмінь у практичній діяльності на уроках і позаурочних заняттях фізкультурою.

Рішення виховних завдань через зміст фізичної культури висуває на провідне місце в діяльності учнів мотивацію. У процесі навчання фізичним вправам АФВ характеризується і визначається домінуючим мотивом -- усвідомленням цінності здоров'я, бажанням дізнатися про своє здоров'я і можливості відновити його фізичними вправами.

За кожним мотивом, що входять до мотивацію, стоїть розумна потреба в здоровому спосіб життя. Мотивація є процесом перетворення потреб у мотиви, а в результаті - спонукою до певної діяльності (фізичні вправи, рухова активність і т.д.).

Освітні завдання АФВ в СМГ тісно пов'язані зі специфікою захворювань і процесом відновлення здоров'я після перенесеного захворювання. Особливістю АФВ учнів, віднесених за станом здоров'я до СМГ (при всіх його відмінності від фізичного виховання учнів інших груп), є те, що в кожній з медичних груп використовують майже всі, за невеликим винятком, методи, засоби та організаційні форми, що застосовуються в інших медичних групах.

Дії педагога відрізняються від дій лікаря. Медикаментозні засоби і методи, застосовуються для лікування хворих, строго специфічні, тоді як кошти фізичної культури в значній частині є загальними не тільки для здорових дітей, але і для дітей, які перенесли і мають різні хвороби.

Найважливішим фактором, що забезпечує оздоровчий вплив засобів фізичної виховання, які використовуються для учнів підготовчої та СМГ, є вибір певних співвідношень застосовуваних засобів, їх методично правильне поєднання, що забезпечує за умови точного дозування необхідну оздоровчий ефект.

Однак, як би правильно не була визначена загальна спрямованість роботи з кожним окремим учнем, необхідно суворо вивіряти правильність обраної тактики і стратегії та їх відповідність функціональних можливостей організму.

Вирішальне значення в реалізації завдань фізичного виховання набуває індивідуалізація дозувань не тільки всередині групи дітей з подібними діагнозами, а й по відношенню до одного й того ж учню, що змінив у процесі занять свої резервні можливості.

Заняття АФК дають можливість дитині освоїти фізичні вправи, які допомагають йому перемогти хворобу.

Подолання власної слабкості формує волю, характер; перетворює особистість: зникають скутість, страх, комплекс неповноцінності. Єдність виховних, оздоровчих та освітніх завдань АФВ для учнів СМГ є запорукою успіху в процесі їх адаптації до умов школи, подальшого життя.

Результати. Практичний досвід проведення занять c дітьми на уроках фізичної культури в школі № 794 м. Москви показав, що індивідуально-диференційований підхід і інтеграція дітей з хронічними захворюваннями до групи здорових можливі за лікарсько-педагогічному контролі.

Досвід проведення занять у другій половині дня з учнями СМГ школи № 27 м. Москви показав, що особливо ефективними були заняття з залученням волонтерів -- студентів 4-го і 5-го курсів кафедри теорії та методики АФК Російського державного університету фізичної культури, спорту і туризму.

Знання вчителем індивідуальних особливостей дитини, анамнезу хвороби, резервних можливостей організму в поєднанні з тактом, доброзичливістю і зацікавленістю може сприяти реабілітації дітей з відхиленнями у стан здоров'я. Ці діти, більш ніж будь-хто, мають потребу в моральній підтримці і керівництві з боку старших. Головна вимога до навчальних занять - це різноманітність методичних прийомів і цікавий зміст з урахуванням специфіки медичних груп, тобто з урахуванням особливостей захворювань або поєднаних хронічних хвороб.

Висновок. Організація занять АФК учнів і вихованців, віднесених за станом здоров'я до різних медичних груп, грунтується на лікарсько-педагогічному контролі, що сприяє попередженню прогресування хвороби та корекції відхилень у стані здоров'я дітей і тим самим - включення в соціальну життя суспільства більш здорового підростаючого покоління.

Список літератури

1. Адаптація організму учнів до навчальної та фізичного навантажень/А.Г. Хрипкова, М.В. Антропова. - М.: Педагогіка, 1982. - 237 с.

2. Антропова М.В. Освіта та здоров'я школярів: Метод. реком. для працівників системи освіти. М., 1988. - 132 с.

3. Безруких М.М. Як отримати п'ятірку за здоров'я. - Тула: Арктоус, 1996. - 78 с.

4. Булич Е.Г. Фізичне виховання в спеціальних медичних групах: Учеб. сел. для технікумів. - М.: Вища школа, 1986. - 255 с.

5. Велітченко В.К. Організація занять з дітьми спецмедгруппи. - М.: Медицина, 1980. - 82 с.

6. Велітченко В.К. Фізична культура для ослаблених дітей: Метод. пособ. - М.: Терра-Спорт, 2000. - 168 с.

7. Дембо А.Г. Лікарський контроль у спорті. М., 1998. - 87 с.

8. Кучма В.Р., Сердюковская Г.М., Дьомін А.К. Керівництво з гігієни та охорони здоров'я школярів. - М.: Российская асоціація громадського здоров'я, 2000. - 152 с.

9. Мотилянская Р.Е. Фізкультура і вік. М., 1967. - 76 с.

10. Попов В.А. Попередження педагогічної занедбаності. Володимир. 1986. - 65 с.

11. Чудна Р.В. Адаптивне фізичне виховання. Київ, 2000. - 363 с.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.sportedu.ru