ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Правове виховання
     

 

Теорія держави і права

дивитися на реферати схожі на "Правове виховання"

МВС РОСІЇ

Краснодарський ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Курсова робота з теорії держави і права на тему:

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ: ЦІЛІ, ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ.

ВИКОНАВ: СЛУХАЧ ГРУПИ Е-12

Мінаенко Валентина Анатоліївна

Краснодар

2000

ПЛАН
1. Вступ.
2. Поняття правового виховання.
3. Завдання органів внутрішніх справ із забезпечення правопорядку.
4. Виховання правової свідомості, правової культури - невід'ємний процесправового виховання.
5. Зміст та особливості правового виховання в органах внутрішніх справ.
6. Професійна етика юриста.
7. Висновок

1. Вступ.
Протягом тривалого часу для суспільства в цілому була і залишаєтьсяактуальною завдання щодо викорінення злочинності, з виховання людини,дотримує порядок, правила поведінки в суспільстві. Людину виховуєсім'я, школа, суспільство. Здатність сім'ї ефективно функціонувативважається вирішальною у попередженні правопорушень. Дитяче непослух,нечесність та інші форми антигромадської поведінки є важливимивказівниками подальших правопорушень. Але не тільки в родині закладаютьсяоснови поведінки людини. Положення сім'ї в суспільстві залежить від політикидержави-це політика в галузі охорони здоров'я, політика, пов'язана зліквідацією безробіття і створенням робочих місць, молодіжна політика.
Ресурси держави повинні бути спрямовані на особливі групи ризику в місцяхїхнього проживання, особливо в районах з низьким рівнем розвитку, високоюзлочинності та безробіття. Ресурси повинні концентруватися на особливихкатегоріях молодих людей, на особливих проблемах, пов'язаних з молоддю, такихяк наркоманія, проституція, бездомність. Але врешті-решт, які бсуб'єктивні причини не наводилися, у злочині, який здійснюєлюдина, винен він сам. А чому? Тому, напевно, що погано знає право,не поважає закони, нечесний, заздрісний, погано вихований. Тому необхіднадіяльність з правової освіти, з правового виховання людей, заліквідації юридичної безграмотності. Для безпосередньої боротьби зправопорушеннями, для забезпечення законності і правопорядку, державастворило правоохоронні органи - суд, прокуратуру, органи юстиції,внутрішніх справ, службу безпеки. Попередження правопорушень --головний напрямок у боротьбі за зміцнення законності і правопорядку.

2. Поняття правового виховання.

Під правовим вихованням прийнято розуміти цілеспрямованусистематичну діяльність держави, її органів та їх службовців,громадських об'єднань і трудових колективів по формуванню та підвищеннюправової свідомості та правової культури.

Правове навчання та правове виховання органічно пов'язані міжсобою. Виховує навчання передбачає безперервну взаємозв'язокпроцесів цілеспрямованого формування свідомості особистості законослухняногогромадянина і юриста-професіонала, включаючи правовоззреніе, моральніідеали, правові установки і ціннісні орієнтації, спеціальні,професійно необхідні характеристики. Украй важливо сформувативідповідну мотивацію - позитивне ставлення до пізнаваногозмістом і потреба до постійного розширення і поглиблення правовихзнань. За образним висловом відомого вітчизняного психолога Л. І.
Божович, потреба такого роду повинна характеризуватися своєю
«Ненасищаемостью», перш за все для юристів-професіоналів, іншихдержавних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, а такожгромадян. Лише в цьому випадку можна вважати, що людина буде не тількидекларувати значення теоретичних знань для практичної діяльності,але і знайде можливість для оволодіння цими знаннями та їх правильногозастосування в юридично значимих ситуаціях. Правове навчання і вихованняє частиною всього процесу духовного формування особистості, безякого не можна обійтися, реалізуючи ідею побудови в Росії правовогодержави.

Головний об'єкт впливу при правовому навчанні і вихованні --правова свідомість, стійко позитивно орієнтоване, розвинене,належного рівня. Мається на увазі правова свідомість індивіда, колективу
(професійної групи), суспільства в цілому. Слід підкреслити, щоідеологічний вплив на суспільну правосвідомість означаєвідповідне вплив на групове та індивідуальна свідомість і,навпаки, правове виховання окремих індивідів та їх груп, в кінцевомурахунку, обумовлює формування і розвиток громадського правосвідомості,тому що різні види правосвідомості перебувають між собою у діалектичнійвзаємозв'язку і взаємозалежності.

Історія свідчить про те, що у всіх державах (з різноюступенем усвідомленості і якості) здійснюється особлива діяльність попоширення поглядів про право і правопорядок, для чого використовуютьсянаявні в розпорядженні засоби: церква, література, мистецтво, школа
(всіх рівнів), друк, радіо, телебачення, спеціальні юридичні навчальнізакладу. Іншими словами, правове виховання є складовимкомпонентом ідеологічної функції будь-якої держави. У міру розвитку тавдосконалення державності вишукуються все більш вправні способиі форми ідеологічної обробки свідомості мас, все більше відокремлюється таспеціалізується правове виховання як самостійний вид діяльностідержави, її органів місцевого самоврядування і суспільства в цілому.

Змінюється зміст і тактика, об'єкти, форми і способи діїна свідомість мас і окремих громадян, але в значній мірі стабільною,перш за все, в розвинених державах залишається його сутність у виглядіуявлень про право і правосвідомості, їх сутності, цінності і функції.
Тільки в умовах реальної демократії можлива цілеспрямована іспеціально організована діяльність щодо правової освіти юристів -професіоналів.

Правове виховання має відносну самостійністьцілей, специфікою методів їх досягнення та організованих форм. Воноявляє собою багатоцільову діяльність, що передбачає наявністьстратегічних, довгострокових цілей і тактичних цілей, найближчих, загальнихі приватних. Цілі можуть конкретизуватися з урахуванням специфіки суб'єкта іоб'єкта виховного впливу, використовуваних форм і засобів цієїдіяльності, а також органів, що здійснюють правове виховання.

Програмної метою можна вважати профілактику в Росії правовогонігілізму. В якості спеціальних засобів зведення його до мінімуму слідназвати: забезпечення належної якості прийнятих законів, зміцненнязаконності і правопорядку, підвищення ролі суду і проведення судовоїреформи в цілому, приведення у відповідність до потреб часуправового виховання населення, професійного навчання та вихованняюристів, інших державних службовців. Одночасно необхіднасистематична предметна робота з підвищення рівня правової культуривсіх суб'єктів правоохоронної системи. Безпосередня мета --правомірна поведінка, у тому числі правова активність громадян іпрофесійна активність юристів та інших державних службовців упроцесі реалізації їхньої компетенції в юридично значимих ситуаціях.

Правова активність припускає певний ступінь інтенсивностідіяльності в соціально-правовій сфері, більш високу, ніж простодотримання і виконання правових обов'язків, що перевершує звичайнівимоги до посадового поведінки. При цьому справедливо підкреслюється,що така діяльність пов'язана з додатковими витратами часу,енергії, а іноді і матеріальними витратами. Суспільство, зрозуміло, цілкомвлаштувало б і просто правомірна поведінка громадян, причому чим більшогокількості, тим краще.

Деякі основні цілі, зазначені вище, досяжні лише придотриманні в правовій виховної роботи наступних основних принципів:науковість, плановість, систематичність, послідовність ідиференційованість, забезпечення комплексного підходу, а також створеннясприятливих умов для реалізації розвиненого здорового правосвідомості напрактиці.

Зміст шуканого рівня правосвідомості передбачає придбаннясуб'єктами правового виховання і навчання належного рівня правовоїпідготовки, системи переконань, що характеризується визнанням права ірозумінням необхідності слідувати його приписами, володіння вміннями танавичками реалізації права. Відповідно правове виховання і навчанняполягає в передачі, накопичення і засвоєнні знань принципів і норм права, атакож у формуванні відповідного ставлення до права і практики йогореалізації, вміння використовувати свої права, дотримуватися заборони і виконуватиобов'язки. Звідси необхідність в усвідомленому засвоєнні основних положеньзаконодавства, виробленню почуття глибокої поваги до права. Отриманізнання мають перетворитися на особисте переконання, в міцну установку строгослідувати правовим приписам, а потім - у внутрішню потребу ізвичку дотримуватися правовий закон, проявляти правову та професійно -юридичну активність.

До засобів правового виховання відносяться: правова пропаганда,правове навчання, юридична практика, самовиховання. В основізастосування всіх зазначених коштів лежить здійснення правовоїінформованості, що передбачає передачу, сприйняття, перетворення івикористання інформації про права та практики його реалізації. Особливе місцетут займає проблема «правового мінімуму», такого собі обов'язкового рівнязнання права (рівня правової обізнаності), яким повинен володітикожен громадянин будь-якого суспільства, незалежно від його соціального статусу.
Передумовою ефективного управління цим процесом є чіткеуявлення про систему джерел правової інформації та їх реальномувикористанні громадянами, а також трудовими колективами, групами і шараминаселення. Визначальна роль у системі джерел правової інформаціїналежить засобам масової інформації, а також правовому всеобучу
(мається на увазі вивчення основ права і держави у дитячих садках, школахі у всіх навчальних закладах, ане тільки юридичних).

Диференціація підходу в застосуванні цих коштів повинна матимісце стосовно, як мінімум, до чотирьох основних груп:законослухняні громадяни, засуджені, потенційні і реальніправопорушники та юристи-професіонали.

Особливо значущу роль у правовому вихованні та навчанні маєсудова практика і діяльність судової системи в цілому, яка повиннабути реальним правосуддям. Ще Ш. Монтеск 'є писав, що для людства немаєнічого важливішого, ніж правосуддя. Тому виховання поваги до суду ірозуміння необхідності вирішувати всі конфлікти в суді входить необхіднимкомпонентом у зміст стійко позитивного ставлення до практикиреалізації права.

Нарешті слід звернути увагу на такий засіб, яксамовиховання, яке видається найбільш ефективним дляформування правосвідомості всіх суб'єктів права. Самовиховання полягаєу формуванні в себе глибокої поваги до права, потреби строгослідувати правовим приписам шляхом самонавчання, самостійногоаналізу правової дійсності і особистій практиці. Поряд зі спеціальноюпідготовкою самовиховання для юристів-професіоналів - спосіб профілактикидеформації свідомості і особистості та підтримки на належному рівніпрофесіоналізму.

На закінчення слід зазначити, що необхідно відмовитися від установкина переважно просвітницьку діяльність, а спрямувати всі зусилля наформування відповідного ставлення до права, прийняття і визнання йогона рівні загальнолюдських цінностей і природно-правової концепції.

Конкретні, предметні рекомендації з формування і коригуванняінтелектуально-емоційно-вольових властивостей особистості, що визначаютьзміст її правової психології, безпосередньо даються психологічноїнаукою. Тут же варто зауважити, що займаючись правовим навчанням івихованням, необхідно впливати як на розум, так і наемоційно-вольову сферу воспітуемого, для чого використовувати відоміметоди: перш за все переконання і заохочення, а також загрозу примусу іпрямий примус, передбачене законодавством. Нічого іншого, дожаль, в частині методів людство не придумало. Вибір жепершочерговим безпосередній сфери впливу (раціональної абоемоційної) залежить від особливостей психології воспітуемого, на якоговони впливають, і стану його правосвідомості. Відповіднодозується правова інформація, визначається її зміст, провідний методвпливу, послідовність застосування існуючих методів.

Для виховання правосвідомості юристів-професіоналів особливоефективні практичні вправи (індивідуальні та групові), ігри танавчання, вирішення конкретних проблемних ситуацій на основі фундаментальнихтеоретичних знань. Їх треба вчити не тільки і не стількизаконодавства, скільки юридичного мислення і практичних дій наоснові законодавства в типових і типових ситуаціях.

3. Завдання органів внутрішніх справ із забезпечення правопорядку.

Діяльність держави і його органів охоплює багато сфердержавного і суспільного життя. Вирішення проблем, пов'язаних ззабезпеченням нормального функціонування економіки в цілому, її галузей іконкретних господарських організацій, здійснення зовнішньої політики,створення умов для розвитку культури, науки і освіти, підтримкуобороноздатності й охорона державної безпеки країни, а такожбагато інших функцій - такий зміст цієї різноманітної ібагатопланової діяльності. Одне з центральних місць в ній займаєвиконання завдань щодо забезпечення правопорядку та законності, захисту, прав ісвобод людини, охорони прав і законних інтересів державних інедержавних організацій, трудових колективів, боротьбі ззлочинами та іншими правопорушеннями. Ці завдання - предмет турботи впершу чергу органів внутрішніх справ.

Складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, всядіяльність якої грунтується на суворому дотриманні законності.
Головними завданнями міліції є: забезпечення громадського порядку,попередження і припинення злочинів та інших правопорушень, охоронаправ та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій відзлочинних посягань та інших антигромадських дій, швидке і повнерозкриття злочинів, всебічне сприяння усуненню причин, які породжуютьзлочини та інші правопорушення. Вся діяльність міліції грунтуєтьсяна суворому дотриманні законності.

Міліція вирішує покладені на неї завдання в тісній взаємодії зіншими державними органами, трудовими колективами, адміністрацієюпідприємств та іншими громадськими організаціями, які беруть участь в охоронігромадського порядку. Міліція всебічно розвиває зв'язку з широкими масамитрудящих, спираючись у своїй діяльності на їхню допомогу і підтримку.
Державні органи та посадові особи надають працівникам міліціїсприяння при здійсненні ними обов'язків з охорони громадськогопорядку і в боротьбі зі злочинністю.

Міліція забезпечує охорону громадського порядку на вулицях, площах,парках, на транспортних магістралях, вокзалах, пристанях, в аеропортах іінших громадських місцях, у тому числі при проведенні різних масовихзаходів з цивільної оборони;

-проводить роботу щодо попередження злочинів та інших правопорушень,вживає заходів до розкриття злочинів, виявляє причини та умовискоєння злочинів та інших правопорушень і вживає заходів до їхусунення;

-приймає в установленому порядку заходів за заявами громадян іповідомленнями посадових осіб про підготовлювані або вчинені злочини,забезпечує своєчасну реєстрацію та облік скоєних злочинів;

-вживає необхідних заходів до припинення вчинених злочинів іінших правопорушень, а також оперативно-розшукові та інші, передбаченізаконом заходів з метою виявлення злочинів та осіб, які їх вчинили,порушує кримінальні справи?? проводить невідкладні слідчі дії повстановлення та закріплення слідів злочинів, виробляє у певнійзаконом компетенції дізнання по кримінальних справах;

-виконує доручення і вказівки прокурорів і слідчих провиробництві розшукових та слідчих дій, виконує вироки судів іпостанови прокурорів про взяття під варту, охороняє заарештованих ізатриманих;

-веде спільно з іншими державними та громадськимиорганізаціями боротьбу з пияцтвом, алкоголізмом і наркоманією; виявляєосіб, схильних до скоєння протиправних дій, і приймає щодоїхні заходи, передбачені законом;

-проводить разом з іншими державними та громадськимиорганізаціями роботу з попередження дитячої бездоглядності і по боротьбі зправопорушеннями неповнолітніх;

-забезпечує дотримання правил придбання, зберігання, перевезеннязброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших речовин за переліком,визначеному законом;

-забезпечує проведення в життя паспортної системи, контролюєвиконання вимог цієї системи, а також дотримання іноземцями правилпроживання в Російській Федерації;

-здійснює розшук обвинувачених, які переховуються від слідства і суду,засуджених, які ухиляються від виконання вироку, осіб, зниклих без вісті,та інших осіб у випадках, передбачених законом;

-забезпечує безпеку дорожнього руху в населених пунктах іна дорогах, веде облік і реєстрацію автотранспортних засобів;

-приводить у виконання вироки судів про заслання, вислання, умовномузасудження; здійснює відповідно до закону адміністративний нагляд заособами, звільненими з місць позбавлення волі; надає допомогу втрудовому і побутовому влаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

-надає допомогу особам, які постраждали від правопорушень і нещаснихвипадків, а також знаходяться в громадських місцях у безпорадному стані;

-при стихійних лихах та інших надзвичайних обставинахбере участь у рятуванні людей, охорону державного і особистого майна,, що залишився без нагляду; сприяє у проведенні карантиннихзаходів під час епідемій та епізоотій, в охороні природних багатств, боротьбіз браконьєрством і порушеннями правил полювання та рибальства і виконуєінші обов'язки, передбачені законодавством. Як видно, всеперелічені та інші завдання та обов'язки міліції характеризуютьрізноманітну діяльність у різних напрямках на благо всього суспільстваі окремих людей.

Діяльність міліції будується відповідно до принципів повагиправ і свобод людини і громадянина, законності, гуманізму, гласності.

Міліція у своїй діяльності керується Конституцією
Російської Федерації, Законом про міліцію, федеральними законами та іншиминормативними актами України, міжнародними договорами
Російської Федерації, конституціями, статутами, законами та іншиминормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації, виданими вмежах їх повноважень.

Міліція захищає права і свободи людини і громадянина незалежновід статі, раси, національності, мови, походження, майнового іпосадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань,приналежності до суспільних об'єднань, а також інших обставин.

Міліції забороняється вдаватися до тортур, насильству, іншому жорстокомуабо такому, що принижує людську гідність, поводження.

Усяке обмеження громадян у їхніх правах та свободах міліцієюдопустимо лише на підставах і в порядку, прямо передбачених законом.

Співробітник міліції у всіх випадках обмеження прав і свободгромадянина зобов'язаний роз'яснити йому підставу і привід такого обмеження, атакож виникають у зв'язку з цим його права й обов'язки.

Міліція надає можливість затриманим особамреалізувати встановлене законом право на юридичну допомогу; повідомляє поїх прохання (а у випадках затримання неповнолітніх - в обов'язковомупорядку) про затримання їх родичам, адміністрації за місцем роботи абонавчання; при необхідності вживає заходів до надання їм долікарської допомоги, атакож щодо усунення небезпеки чиєїсь життю, здоров'ю або майну,що виникла в результаті затримання вказаних осіб.
Міліція в Російській Федерації підрозділяється на кримінальну міліцію іміліції громадської безпеки. У своїй діяльності міліціяпідпорядковується Міністерству внутрішніх справ Російської Федерації, а міліціягромадської безпеки - також відповідним органам виконавчоївлади суб'єктів Російської Федерації.

Міністр внутрішніх справ Російської Федерації здійснює керівництвовсією міліцією в Російській Федерації.

До кримінальної міліції належать служби: відділення по боротьбі зекономічними злочинами, експертно-криміналістична група,відділення карного розшуку. Основними завданнями кримінальної міліціїє виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, засправах про яких провадження попереднього слідства є обов'язковим,організація та здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання,слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, безвісті зниклих та інших осіб у випадках, передбачених законодавством
Російської Федерації. Кримінальна міліція сприяє міліціїгромадської безпеки у виконанні покладених на неї обов'язків.

Кримінальна міліція є органом дізнання.

До міліції громадської безпеки належать служби: відділенняорганізації роботи дільничних інспекторів міліції, відділення паспортно -візової служби, відділення по ліцензійно-дозвільної роботи та контролюза приватної детективної й охоронної діяльністю, група по боротьбі зправопорушеннями у сфері споживчого ринку та виконанняадміністративного законодавства, Державна інспекція безпекидорожнього руху, охоронно-конвойна служба ізолятора тимчасовогоутримання підозрюваних і звинувачених, патрульно-постова служба, відділеннящодо попередження правопорушень неповнолітніх
Основними завданнями міліції громадської безпеки є забезпеченнябезпеки особистості, громадської безпеки, охорона власності,громадського порядку, виявлення, попередження і припинення злочиніві адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах прояких провадження попереднього слідства не є обов'язковим, розшукокремих категорій осіб, встановлення місця знаходження яких віднесено докомпетенції міліції громадської безпеки. Міліція громадськоїбезпеки сприяє кримінальної міліції у виконанніпокладених на неї обов'язків.
Міліція громадської безпеки є органом дізнання.

4. Виховання правової свідомості, правової культури - невід'ємний процес правового виховання.

Саме участь у правовому житті суспільства впливає направосвідомість індивіда, сприяє засвоєнню їм правових знань та навичок.
Суспільство та держава зацікавлені у формуванні соціально активних і вВодночас законослухняних громадян. Стверджуючи право як велику соціальнуцінність, вираз і фактор реалізації свободи особистості, державасприяє зміцненню законності, правопорядку, суспільної дисципліни.
У сучасних умовах в російському суспільстві необхідно подолати правовийнігілізм, який вразив багатьох людей, виховувати шанобливе ставлення дозакону, свідомість і почуття відповідальності, непримиренності до сваволі,корупції, такого стану правової системи та суспільної моралі, якийіменують поняттям «свавілля». Основними засадами формування здорового моральногоі правової свідомості російських громадян є соціальний світ,громадянське згоду, активна співпраця всіх суспільних групнаселення, підвищення добробуту народу, розширення матеріальнихгарантій прав людини.

Будь-які прояви так званого «беззаконня», тобто ігноруванняправа, інших соціальних норм, психологія хижацького протиборстваприватних осіб, які сповідують уявлення про демократію за формулою «Хочу,щоб було те, що захочу », утворюють завали на шляху формуваннягромадянського суспільства, правової держави. Ці прояви соціальногозла необхідно подолати, і однією з найважливіших складових частин всієїроботи щодо викорінення свавілля, нігілізму, соціальної апатії єактивні заходи по правовому вихованню громадян.

Виховання правової свідомості в органічному зв'язку з початкамиморальності, демократичної свідомості всіх громадян представляє процеспідвищення культури суспільства, людини, набуття нею гідності, свободи ісправедливості. У духовному житті нашого суспільства за останні роки зрослонеприйняття ідей соціально-утопічного свідомості. Проте актуальними єпитання співвідношення законності і свободи особистості, прав людини та їїцивільної відповідальності, розвитку демократії. Очевидно, що демократія,законність, права людини несумісні з анархією, вседозволеністю,свавіллям. Свобода людини в її моральних і правових формах означаєтакий варіант поведінки особи, в якому реалізація його здорових, розумних іблагородних інтересів поєднувалася б з повагою інтересів інших осіб,суспільства, держави.

У свідомості великих мислителів людства історично визрівала ізнаходила вираження ідея про мудрість, свободу і гідність людини.
Чудові думки і судження залишили нам Платон, Арістотель, мислителіпізнішого часу. Платон стверджував: «Мудрому не потрібен закон - у ньогоє розум », що слід тлумачити у зв'язку з іншими ідеями мислителя прокращому устрій держави, в якому правлять філософи, наймудріші люди,розробляють справедливі закони. Ф. Рабле у філософському романі
«Гаргантюа і Пантагрюель», описуючи уклад життя членів Телемськоє обителі,зазначав, що «все їхнє життя не була підпорядкована законам, не статутів і неправилами, а їх власної доброї волі і хотінням », а статут обителі складавсяз одного правила: «Роби, що хочеш». Звичайно, в цьому правилі отрималавираз ідея освіченого індивідуалізму.

Рабле пише про те, які причини визначають вільний вибірповедінки телемітов, підкреслює, що цих вільних людей, що відбуваютьсявід добрих батьків, освічених, що обертаються в порядному товаристві, самаприрода наділила інстинктом і спонукальної силою, які постійнонаставляють їх на добрі справи і відволікають від пороку, і сила ця зветься уних честю.

Природно, що виховання правосвідомості починається з засвоєнняморальних цінностей, норм в сім'ї, школі, в духовному спілкуванні, у томучислі і іграх з однолітками, товаришами і друзями. Тут закладаєтьсяморальний фундамент, на якому формуються елементи правової свідомості.
У спостереженнях над життям, роздумах про нормально протікають події тапобутових, соціальних конфліктах, пов'язаних з нормами права, юридичнимиоцінками, затверджуються правові уявлення, погляди, розвиваються почуттямолодих громадян.

У правовому вихованні, в його нерозривному зв'язку із загальною культуроювелика роль належить художній літературі, засобам масовоїінформації, у тому числі телебачення, радіо, газетних публікацій.
Виховання правової свідомості є складовою частиною всієї культурноїжитті суспільства, соціальною функцією держави, що проявляє турботу проосвіті та вихованні підростаючого покоління. Правова просвітадорослих громадян також має виховне значення в розвитку масовогосвідомості суспільства. Виховна робота піднімає індивідуальнеправосвідомість особистості до розуміння найбільш загальних юридичних принципів івимог, що відповідають інтересам усього суспільства, держави. Виховання вдусі права, законності не обмежується правовим освітою,формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своєзавершення у правовій активності особистості, в її правовій культурі.

Правова культура особи виражається в оволодінні нею основамиюридичних знань, у повазі до закону, права, у свідомому дотриманнінорм права, в розумінні соціальної, юридичної відповідальності, внепримиренність до правопорушень, у боротьбі в ними. Знання громадянами своїхправ, свобод, а також обов'язків перед державою і суспільством єскладовою частиною правової культури. Правове свідомість людини включаєпочуття переконаності в тому, що він знайде у держави, її органів допомогув захисті своїх прав, законних інтересів, що держава справедливовимагає від нього виконання покладених обов'язків і що він дорівнює в правахз іншими громадянами, рівний з усіма перед законом і судом.

Засобами підвищення правової культури громадян є пропагандаправа, розвиток у громадян юридичних знань, практичне зміцненнязаконності. Велике виховне значення, вплив на громадян,особливо молодь, надає приклад керівників, у тому числі посадовихосіб державного апарату, в неухильному дотриманні законів, уборотьбі зі злочинністю. Правова культура - необхідна умовасвідомого здійснення громадянином свого обов'язку перед суспільством ідержавою. Розвиток правосвідомості громадянина, суспільства сприяєподолання відсталих поглядів, що відхиляється поведінки людей,запобігання випадків свавілля і насильства над особистістю. Внесення науковообгрунтованих, зважених правових уявлень, поглядів у свідомістьгромадян, боротьба зі злочинністю є передумовами зміцненнязаконності та правопорядку, без чого неможливо побудувати громадянськесуспільство і правова держава.

Формою суспільної свідомості, що відображає моральні відносини,які проникають у всі сфери життя суспільства, є мораль. Моральнесвідомість - це система норм, принципів, цінностей, ідеалів, що регулюютьвідносини людей один до одного, до родини, народу, суспільства. Ці норми,принципи, цінності, ідеали склалися в ході історії розвитку цивілізації,вони розвиваються і наповнюються новим змістом в сучасний період життялюдства, який готується до вступу в двадцять перше століття.

Моральна свідомість - особливий спосіб соціальної регуляції, якиймає деякі спільні риси з правовим регулюванням, але в той же час маєістотні відмінності від права. Мораль являє собою «суперечливо -напружене співвідношення понять сущого і належного ».

Мораль як форма суспільної свідомості та вид суспільнихвідносин стимулює закріплення і розвиток гідності людини, їїпрагнення до змістовної і щасливого життя.

У регулюванні суспільних відносин мораль взаємодіє зправом. При з'ясуванні змісту правових норм необхідний не тільки їхвсебічний аналіз з урахуванням вимог ідей правосвідомості суспільства, а йвиявлення взаємозв'язків норм права з принципами і нормами моралі, зморальною свідомістю суспільства. Застосування норм права вимагаєпроникнення в моральну оцінку життєвих відносин, обставин поконкретному юридично значимого справі. Аналіз моральних відносин необхіднийпри розгляді шлюбно-сімейних, а також багатьох цивільних і кримінальнихсправ.

Принципи моралі - це основні засади, вихідні вимоги,що охоплюють суспільне і особисте життя людини. Вони конкретизуються ввигляді норм, що регулюють поведінку людей у певних життєвих ситуаціях.
Норми моралі тоді стають дієвою основою моральної поведінкилюдини, коли вони затверджуються в його самосвідомості, набувають якістьпереконання, зливаються з його почуттями.

Історія розвитку цивілізації свідчить, що право і моральяк складові частини культури суспільства органічно пов'язані один з одним.
Правова система державно-організованого суспільства закріплюєжиттєво важливі для всього суспільства вимоги моралі, моральнівстановлення. Законодавча влада в роботі з удосконалення прававраховує стан суспільної моралі, моральну культуру населеннякраїни, виходить з того, що моральна основа права є найважливішоюскладовою величиною загальної регулятивної потенції права, що право маєбути моральним, закони повинні бути справедливими і гуманними.

Відмінність норм права від моралі проявляється в характері гарантійвиполненія цих норм. Вимоги права і моралі виконуються більшістюлюдей свідомо, добровільно, через розуміння їх справедливості. Нормиморалі виконуються в силу особистої переконаності, звички людини.
Внутрішнім гарантом моралі виступає совість людини, а зовнішнім --громадську думку. «Для мене моя совість означає більше, ніж мови всіх», --стверджував Цицерон. Відмінності між правом і мораллю проявляються і в оцінцімотивів поведінки особи. Право наказує необхідність всебічноїоцінки поведінки людини, яка вчинила злочин. Але з юридичноїточки зору байдуже, якими мотивами керувався людина вконкретному випадку, якщо його поведінка за своїми результатами булоправомірним, законним. З моральної ж точки зору важливо виявити стимули,мотиви людини, її наміри у виборі певної поведінки,що є правомірним. За допомогою права держава добивається затвердженняу свідомості громадян, всього населення прогресивних норм моралі, бореться знесправедливістю, злом і пороками. Цивільне та кримінальнусудочинство покликані зміцнювати законність, виховувати людей в дусіповаги до права, справедливим і законним інтересам особи, суспільства ідержави.

5. Зміст та особливості правового виховання в органах внутрішніх справ.

Особливість правового виховання в органах внутрішніх справ в тому,що робота проводиться з законослухняними громадянами, з раніше засудженими, ззасудженими умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також ззалученими до адміністративної відповідальності. При цьому працівник міліціїповинен добре володіти своєю професією, пред'являються високі вимоги дойого діловими і моральними якостями, він повинен добре знати право, іншісоціальні норми, які регулюють його службову діяльність.
Добропорядне ставлення до служби, чесність, непідкупність,принциповість, громадянську мужність, справедливість - невід'ємні йогоякості. У службовій діяльності працівники міліції зіштовхуються збагатьма і досить різними людьми. Вони розбирають справи, в яких переплелисячасто суперечливі інтереси різних за своїм характером, соціальномустановища громадян.

добре знання психології людини, загальної соціальної психології. Він повиненбути знавцем в області людинознавства. Великідушевні сили, такт, розуміння вікових особливостей людини необхідніспівробітнику відділення з попередження правопорушень неповнолітніх.
На облік у це відділення ставляться підлітки, які вчинили будь-якіпротиправні дії, але в силу свого віку звільнені відкримінальної відповідальності. Особливу категорію складають підлітки,засуджені умовно або з відстрочкою виконання вироку. З ними іпроводиться певна робота по правовому вихованню, спрямована нанедопущення скоєння повторних злочинів і правопорушень. У ційроботі використовуються методи: переконання, примус, покарання, навіювання.
Застосування умовного покарання або відстрочки виконання запро

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.7 of 10 on the basis of 3380 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.