1. Поняття і предмет науки теорії права і держави.
Поняття. Під теорією держави і права у вузькому сенсі розуміють одну зюридичних наук, яку традиційно називають теорією держави і права.
Як наука, теорія держави і права являє собою сукупністьзнань, уявлень про найбільш загальні закономірності виникнення,розвитку і функціонування держави і права. У цьому значенні звичайно івживається термін "теорія держави і права". Отже, теорія державиі права - це певна юридична наука, тобто одна з юридичнихнаук, оскільки останніх досить багато. Іноді цю науку позначають ітакими термінами, як "теорія права і держави", "загальна теоріядержави і права "," загальна теорія права і держави ". З аналогічниминазвами зустрічаються і підручники, в яких викладаються основні положенняданої науки. Будучи сукупністю знань і уявлень про найбільш загальнізакономірності виникнення, розвитку і функціонування держави іправа, теорія держави і права характеризується рядом рис, якіпритаманні їй як певній юридичній науці. Предмет. Кожна наука маєсвій предмет дослідження, під яким розуміється досліджувана нею сторонаоб'єктивної дійсності. Іншими словами, предмет науки - це ті явищаі процеси реального світу, які досліджуються нею, на що спрямовано інаукове пізнання. Наука вивчає перш за все закономірності розвиткуприроди і суспільства. У цьому сенсі предмет теорії держави і права неє винятком. Теорія держави і права вивчає загальнізакономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонуваннядержави і права. Вона ніби виокремлює державу і право з усієїсистеми суспільних явищ і досліджує їх внутрішні закономірності. Але йв цьому випадку держава і право розглядаються у зв'язку з економікою,політикою, мораллю, культурою й іншими суспільними феноменами. Причомутеорію держави і права цікавить не тільки соціально-економічнаобумовленість державних і правових явищ, але і зростаючевплив останніх на економіку, соціальну і духовне життя суспільства.
Предметом науки теорії держави і права служить багатостороннє і складневзаємодія суспільства і держави, роль і місце держави і права вполітичній системі суспільства. Вона вивчає не тільки державно -правові явища і процеси, а й уявлення людей про них. В її предметвходить суспільна, групове та індивідуальне політичне і правовесвідомість. Єдність предмета теорії держави і права обумовлюється їїпрактичних та науково-понятійним єдністю. Держава і правонерозривні пов'язані один з одним. А тому теорія держави і права неізольовані галузі знання, а єдина наука. Але, залишаючись цілісноюнаукою, вона поділяється на дві відносно самостійні структурнічастини: теорію держави (державознавство) та теорію права
(правознавство). Саме зазначені єдність і диференціація дозволяютьвивчати державу в її правовому оформленні і юридичному закріплення, аправо - в його державному забезпеченні, гарантуванні, не заважаючи прицьому поглибленому і детальному аналізу і держави, і права. Інодідопускається штучний відрив теорії права від теорії державинеминуче збіднює та правознавство, і державознавство, ускладнює їхрозуміння. Тим більше, є неприпустимим протиставлення держави і праваодин одному. В останні роки в нашій періодичній пресі та науковоїлітературі під приводом боротьби з тоталітаризмом робилися спробипринизити роль і значення держави у житті сучасного суспільства,висловлювалися сумнівні ідеї про "малопридатними" самого поняттядержави. Однак світовий досвід показує, що держава - такийсоціально-політичний інститут, чиє послаблення негайно і негативновпливає на правопорядок, збільшує розрядженого правового простору.
Отже, предметом теорії держави і права виступають такі явищасуспільного життя, як держава і право, основні закономірності їхвиникнення та розвитку, їх сутність, призначення та функціонування всуспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості таправового регулювання. Особливе місце в нашій науці має займати вченняпро російської державності, її історичних, національно-культурнихкоріння та традиції, про сьогодення і майбутнє російської держави і права.

2. Місце і роль теорії права і держави в системі юридичних наук.
Зв'язок теорії права і держави з філософськими та економічними науками.
Ця система включає основні різновиди та групи юридичних наук.
1. Теорія держави і права як загальнотеоретична галузь юридичноїнауки.
2. Історико-правові науки, до яких відносяться історія держави і права
Росії, зарубіжних країн, історія політичних і правових вчень. 3.
Спеціальні галузеві юридичні науки: державне (конституційне)право, адміністративне право, трудове право, цивільне право,екологічне право, кримінальне право, цивільний процес, кримінальнийпроцес та ін 4. Юридичні науки, тісно пов'язані зі спеціальнимигалузевими, але разом з тим мають свій самостійний предмет вивчення:правоохоронні органи, організація самоврядування, право соціальногозабезпечення, кримінологія та ін
5. Техніко-прикладні юридичні науки, широко користуються даними іншихнаук, у тому числі математики, статистики, хімії, медицини, психології,кібернетики. Це криміналістика, бухгалтерський облік і експертиза, судовастатистика, судова медицина, судова психіатрія, судова психологія. 6.
Міжнародне правило, поділяються на міжнародне публічне право іміжнародне приватне право. Всі перераховані різновиди та групиюридичних наук, за винятком теорії держави і права, якпредмета дослідження розглядають лише окремі сторони прояву ірозвитку держави і права, більш-менш обмежені сфери їхфункціонування та їх окремі структурні частини. Наприклад, історіядержави і права вивчає політичний устрій і право,державні інститути та законодавчі пам'ятники різних країн уісторичному розвитку, в певні хронологічні періоди. Спеціальнігалузеві науки вивчають окремі складові частини системи російськогоправа, його різні галузі, кожна з яких представляє собоюсукупність юридичних норм, що регулюють якусь конкретну широкусферу однорідних суспільних відносин. Наприклад, предмет наукиадміністративного права складають норми, що регулюють суспільнівідносини, що виникають у процесі формування та виконавчо -розпорядчої діяльності органів державного управління. Наукацивільного права вивчає норми, що регулюють майнові та пов'язані зними особисті немайнові відносини, і засновані на них цивільніправовідносини. Предметом науки кримінального права є норми, яківизначають злочинність і караність діянь, що представляють громадськунебезпеку для даної соціальної системи, і засновані на них кримінально -правові відносини. Міжнародне (публічне) право вивчає норми,регулюють зовнішньополітичну діяльність держав, відносини міжними та іншими учасниками (суб'єктами) міжнародного спілкування. Оскількивсі види правових наук, за винятком теорії держави і права, вивчаютьокремі частини, сторони, структурні елементи єдиної системи держави таправа, в літературі пропонується називати їх приватними або структурнимиюридичними науками. Їх завдання - виділення з усієї системи державно -правової дійсності окремих сторін або сфер з властивими їмспецифічними закономірностями розвитку і вивчення їх у відноснійсамостійності по відношенню до держави і права в цілому. Тому ніодна з приватних, структурних юридичних наук окремо, ні всі вониразом узяті не в змозі забезпечити вивчення держави і права якєдиних і цілісних систем, пізнання їх загальних закономірностей виникнення,розвитку та функціонування. Саме необхідністю реалізації цього завданнявизначається існування і призначення такої окремої самостійноїюридичної науки, як теорія держави і права. Всі галузевіюридичні науки - державне (конституційне) право,адміністративне, трудове, цивільне, цивільний процес та ін --керуються розробленими теорією держави і права положеннями просуті, тип, форми і функції держави і права, загальними поняттямидержави, органу держави, державного механізму (апарату),права, норми права, нормативного акта, галузі права, правового інституту,акта застосування права, правовідносини, суб'єктивного права та юридичноїобов'язки і т.д. У той же час всі ці положення спираються на аналіз ісинтез відповідних різнобічних даних спеціальних галузевих наук продержаву і право. Їх фактичний матеріал і теоретичні узагальнення --один з найважливіших джерел існування і розвитку теорії держави іправа. Тісно співвідноситься теорія держави і права з міжнародним правомта іншими науками про державу і право.

3. Методологія теорії права і держави (методи матеріалістичноїдіалектики, логіко-мовної, порівняльно-правовий, конкретно -соціологічний та ін.)
Метод науки - це сукупність підходів, принципів і прийомів, що використовуютьсянаукою при дослідженні свого предмету. Якщо предмет науки відповідає напитання, що вивчає наука, то метод науки говорить про те, як наукадосліджує свій предмет, на яких підходах вона при цьому грунтується, відяких принципів відштовхується, які прийоми використовує. Таким чином,метод (по-іншому методологія) науки теорії держави і права - цесукупність підходів, принципів і прийомів, на яких грунтується дананаука і які вона використовує при дослідженні свого предмету. Виходячи зцього, у складі методу теорії держави і права слід виділяти триелементи: філософські підходи, принципи пізнання і прийоми (методи)дослідження. Теорія держави і права розробляє власні методидослідження державно-правових явищ і в той же час активновикористовує загальні методи, вироблені суспільними й природниминауками. Протягом довгого часу в науці протиборствуютьідеалістичний і матеріалістичний методи пізнання, метафізика ідіалектика. Нашій вітчизняній науці властива орієнтація наматеріалістичний підхід, згідно з яким глибинні, сутнісні сторонидержави і права зумовлюються в кінцевому рахунку економікою,готівкою формами власності. Матеріалістичний підхід дозволяєпростежити зв'язок держави і права з реальними процесами, виявляти ідосліджувати їх можливості для зміцнення матеріальних основ і збільшенняекономічного потенціалу суспільства. Філософською основою теорії державиі права служить діалектичний метод, тобто вчення про найбільш загальнізакономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. До загальних законів діалектикивідносяться: перехід кількісних змін у якісні (збільшеннячисла норм та інститутів, що закріплюють і регулюють відносини приватноївласності, призвело до поділу російського права на приватне і публічне);закон єдності і боротьби протилежностей (єдність прав і обов'язків,централізація і децентралізація у державному будівництві); законзаперечення (у російської державності є елементи минулого ізародки нової державності). Творче застосування законівдіалектики, відображення багатства життєвих процесів в таких філософськихкатегоріях, як "зміст і форма", "можливість і дійсність",
"випадковість і необхідність", "історичне і логічне", "належне ісуще "," свобода і відповідальність "і т. д., допомагають уникнути вульгарнихсуб'єктивістським і волюнтаристських ілюмінації державно-правовихявищ. Знання та вміле використання загальнонаукових методів не виключає, анавпаки, припускає застосування спеціальних і приватних методів пізнаннядержавно-правових явищ. Традиційний для юридичної наукиформально-юридичний метод. Дослідження внутрішньої будови правовихнорм і права в цілому, аналіз джерел (форм права), формальноївизначеності права як його найважливішого властивості, методи систематизаціїнормативного матеріалу, правила юридичної техніки і т. п. - все цеконкретні прояви формально-юридичного методу. Він застосовується і прианалізі форм держави, при визначенні та юридичному оформленнікомпетенції органів держави і т. д. Словом, формально-юридичний методвипливає із самої природи держави і права, він допомагає описати,класифікувати і систематизувати державно-правові феномени,досліджувати їх зовнішню і внутрішню форми. У наш час, коли закономірнопосилюються інтеграційні процеси, зростає роль методу порівняльногодержавознавства і правознавства, який має свої об'єктом подібнідержавно-правові інститути різних країн. З логічної точкизору, названий метод грунтується на послідовному вивченні ізіставленні великої кількості подібних об'єктів. Наприклад, гідності танедоліки державних і правових інститутів нашої країни важковстановити без порівняння їх з аналогічними інститутами інших країн.
Значення цього методу зростає, коли виникає необхідність уполітичних і правових реформ. Разом з тим порівняльнедержавознавство та правознавство не має нічого спільного з бездумнимзапозиченням іноземного досвіду і механічним перенесенням його в нашіспецифічні історичні, національні та соціально-культурні умови. Доспеціальним відноситься і метод державного і правового моделювання.
Суть його полягає в тому, що між різними державними таправовими явищами є певна схожість, а тому, знаючи властивостіі ознаки одного з них (моделі), можна з достатнім ступенем точностісудити про інших. Моделювання допомагає при пошуку найкращих схеморганізації державного апарату, найбільш раціональної структуриадміністративно-територіального поділу, при формуванні системизаконодавства та ін У сучасних умовах особливого значення набуваєконкретно-соціологічний метод дослідження державно-правовихпроблем. З його допомогою можна виявити ступінь ефективності функціонуваннявсіх гілок державної влади, правового регулювання, станзаконності. і правопорядку в країні. Конкретно-соціологічні дослідженнясприяють розробці ключових питань теорії держави і права, длявивчення яких вони надають масу нових життєвих фактів,статистичних та інших даних. У рамках конкретно-соціологічного методувикористовуються такі прийоми, як спостереження, анкетування, інтерв'ювання,експеримент і ін

4. Особливості сучасного підходу до питання про походження державиправа.
В даний час серед теоретиків держави і права немає єдності зпитання про походження держави. Це закономірно. Це пов'язано з тим,що виникнення держави саме по собі складний і тривалий процес,який не можна пояснити, Опреа лише на якусь одну точку зору;вплив епохи на авторів теорій, суб'єктивний фактор - наявність переконанняавторів теорій про походження держави, тому що вони не жили вконкретний історичний час і в конкретному суспільстві.

5. Загальна характеристика первісного суспільства. Влада і соціальний норми вдодержавні період.
Наша література тривалий час висвітлювала додержавне суспільство,спираючись головним чином на книгу Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватноївласності і держави ".
Будь-яке людське суспільство має бути будь-яким чином організовано,тобто організаційно оформлено. В іншому випадку воно приречене наперетворення в стадо, натовп. Історично першою формою організаціїдодержавного суспільства була родова община. Особиста, спорідненазв'язок згуртовувала в єдине ціле всіх членів роду. Ця єдність зміцнюєтакож колективна праця, спільне виробництво і зрівняльне розподіл.
Захоплену характеристику родової організації дав Ф. Енгельс. Він писав:
"І ЧГ?? за чудесна організація цей родовий устрій у всій його наївності іпростоті! Без солдатів, жандармів і поліцейських, без дворян, королів,намісників, префектів або суддів, без в'язниць, без судових процесів - всейде своїм встановленим порядком ' ". Таким чином, рід був одночаснонайдавнішим соціальним інститутом і найпершою формою організаціїдодержавного суспільства. Влада в первісному суспільстві уособлюваласилу і волю роду або союзу родів: джерелом і носієм влади
(пануючих суб'єктом) був рід, вона була спрямована на управління загальнимисправами роду, підвладними (об'єктом влади) були всі його члени. Тутсуб'єкт і об'єм влади повністю співпадали, тому вона була за своєюприроді безпосередньо суспільною, тобто НЕ відокремленою від суспільства і неполітичної. Єдиним способом її реалізації було суспільнесамоврядування. Ні професійних управлінців, ні особливих органівпримусу тоді не існувало.
Вищим органом суспільної влади в роду було зібрання всіх дорослихчленів суспільства - чоловіків і жінок. Зібрання - настільки ж древнєвстановлення, як і сам рід. Воно вирішувало всі основні питання йогожиттєдіяльності. Тут обиралися ватажки (старійшини, вожді) настрок або для виконання певних справ, вирішувалися суперечки міжокремими особами тощо Рішення зборів були обов'язковими для всіх, таксамо як вказівки вождя. Хоча суспільна влада не мала спеціальнихпримусових установ, вона була цілком реальною, здатною доефективному примусу за порушення існуючих правил поведінки.
Покарання неухильно слід було за скоєні вчинки, і воно моглобути досить жорстким - смертна кара, вигнання з роду і племені. Убільшості ж випадків було достатньо простої докору, зауваження,осуду. Ніхто не мав привілеїв, і тому нікому не вдавалося уникнутипокарання. Зате рід як один чоловік встав на захист родича, і ніхто неміг ухилитися від кровної помсти - ні кривдник, ні його родичі. Нескладнівідносини первісного суспільства регулювалися звичаями - історичносформованими правилами поведінки, що ввійшли в звичку в результатівиховання і багатократного повторення одних і тих же дій і вчинків.
Вже на ранніх стадіях розвитку суспільства набувають значення звичаїв навикиколективної трудової діяльності, полювання та ін У найбільш важливих випадкахтрудовий процес супроводжувався ритуальними діями. Наприклад, тренуваннямисливців наповнювалася містичним змістом, обставлялася таємничимиобрядами. Звичаї додержавного суспільства мали характер нерозчленованих
"мононорм", були одночасно і нормами організації суспільного життя, інормами первісної моралі, й ритуальними і обрядовими правилами. Так,природне розділення функцій в трудовому процесі між чоловіком іжінкою, дорослим і дитиною розглядалось одночасно і яквиробничий звичай, і як норма моралі, і як веління релігії.
Мононорми спочатку були продиктовані "природно-природній" основоюпривласнюючого суспільства, в якому і людина є частиною природи. У нихправа та обов'язки як-би зливалися воєдино. Правда, особливе місцезаймало такий засіб забезпечення звичаїв, як табу (заборона). Виникнувшина самій зорі історії людського суспільства, табу відіграло величезну роль увпорядкування статевих відносин, строго забороняло шлюб з кровнимиродичами (інцест). Завдяки табу первісне суспільство підтримувалонеобхідну дисципліну, що забезпечує видобуток і відтворення життєвихблаг. Табу захищало мисливські угіддя, місця гніздування птахів і лежбищазвірів від надмірного знищення, забезпечувало умови колективногоіснування людей.

6. Причини виникнення держави. Перехід від присвоює довиробляє економіці ( «неолітична революція»). Виникненняранньоклассових суспільство.
Форми виникнення держав: східні ранньокласові держави ізахідні.
Формування держави - тривалий процес, який у різних народівйшов різними шляхами. Нині домінує думка, що одним з основних єсхідний шлях виникнення держави, "азіатський спосіб виробництва"
(спочатку - Древній Схід, потім - Африка, Америка, Океанія). Тут дужестійкими, традиційними виявилися соціально-економічні відносини іструктури родового устрою - земельна община, колективна власність.
Управління суспільною власністю ставало найважливішою функцієюродоплемінної знаті, яка поступово перетворювалася на відокремленусоціальну групу (верства, касту), а її інтереси все більше відособлятисявід інтересів інших членів суспільства. Отже, східний
(азіатський) варіант виникнення державності відрізняється від іншихваріантів головним чином тим, що тут родоплемінна знати, що виконуваласуспільні посади, плавно трансформувалася в державні органи
(державно-чиновницький апарат), а суспільна (колективна)власність теж поступово перетворювалася в державну. Приватнавласність тут не мала істотного значення. На даний шляхзародження держави значний вплив справили географічні умови,необхідність виконання великомасштабних суспільних робіт (спорудження,експлуатація і захист іригаційних систем і ін), що зумовиливиникнення самостійної і сильної публічної влади. Східнідержави помітно відрізнялися один від одного, хоча мали багато спільного. Всівони були абсолютними, деспотичними монархіями, володіли потужнимчиновницьким апаратом, економічну основу їх складала державнавласність. Тут, по суті, не спостерігалося чітко вираженоїкласової диференціації. Держава одночасно і експлуатувалосільських общинників, і управляла ними, тобто сама держава виступалоорганізатором виробництва. По іншому історичному шляху йшов процесвиникнення держави на території Європи, де головнимдержавотворчим фактором було класове розшарування суспільства,обумовлене інтенсивним формуванням приватної власності на землю,худобу, рабів. На думку Ф. Енгельса, в найбільш "чистому" вигляді цей процеспроходив в Афінах. У Римі на виникнення класів і держави великевплив зробила тривала боротьба двох угрупувань вільних членівродоплемінного суспільства - патриціїв і плебеїв. В результаті перемог останніхв ньому утвердилися демократичні порядки: рівноправність всіх вільнихгромадян, можливість кожного бути одночасно землевласником і воїном іін Однак до кінця II ст. до н. е.. в Римській імперії загострилися внутрішніпротиріччя, що призвели до створення потужної державної машини. По вопросувиникнення держави на території Західної і Східної Європи влітературі висловлені дві точки зору. Прихильники першого стверджують, що вцьому регіоні в ході розкладу первісних відносин зароджувалася феодальнадержава (це відноситься насамперед до Німеччини та Росії). Прихильникидругий вважають, що після розкладання родового ладу тут наступаєпопередній феодалізму тривалий період, в ході якого знативиділяється в особливу групу, забезпечує собі привілеї, в першу чергуу володінні землею, але селяни зберігають як свободу, так і власністьна землю. Цей період вони називають профеодалізмом, а держава --профеодальним. Таким чином, на етапі виробляє економіки підвпливом поділу праці, появи патріархальної сім `ї, військовихзахоплень, заборони інцесту і інших факторів відбувається розшаруванняпервісного суспільства, загострюються його протиріччя, внаслідок чогородова організація соціального життя зживає себе, а їй на зміну з тією жнеминучістю приходить нова організаційна форма суспільства - держава.

7. Закономірності виникнення держави. Держава як політична,структурна, територіальна організація ранньоклассових товариств.
Сучасна матеріалістична наука пов'язує процес виникненнядержави і права (особливо в європейських країнах) головним чином зрозвитком виробництва, з переходом від присвоює до виробляєекономіці. В результаті еволюційного розвитку людина для задоволеннясвоїх потреб поступово перейшла від присвоєння готових тваринних ірослинних форм до справді трудової діяльності, спрямованої наперетворення природи і виробництво знарядь праці, їжі та ін Самеперехід до виробляє економіці послужив поштовхом до трьох великихрозподілом суспільної праці - відділенню скотарства від землеробства,відділенню ремесла і відокремленню шару людей, зайнятих у сфері обміну --торгівлі (купців). Такі великі події в суспільному житті мали настількиж великі численні наслідки. В умовах, що змінилися зрослароль чоловічої праці, що став явно пріоритетним у порівнянні з жіночимдомашнім. У зв'язку з цим матріархальний рід поступився місцем патріархального,де споріднення вже ведеться по батьківській, а не по материнській лінії. Але щебільш важливим було, мабуть, те, що родова громада поступово починаєдробитися на патріархальні сім'ї (землеробів, скотарів,ремісників), інтереси яких вже не повністю збігаються з інтересамироду. З виникненням сім'ї почалося розкладання родової громади. Нарешті,настала черга неминучої при поділі праці спеціалізації, підвищення йогопродуктивності. Додатковий продукт як наслідок зростанняпродуктивності праці зумовив появу економічної можливості длятоварообміну і присвоєння результатів чужої праці, виникнення приватноївласності, соціального розшарування первісного суспільства, освітикласів, зародження держави і права. І все-таки причини зародженнядержави і права корениться не тільки в матеріальному виробництві, а й увідтворенні самої людини. Зокрема, заборона інцесту
(кровозмішення) не тільки сприяло виживанню і зміцненню родулюдського, але і зробило багатоплановий вплив на розвиток суспільства,структуру його внутрішніх і зовнішніх відносин, культуру. Родова організаціясуспільства трансформувалась в державу еволюційно, зберігаючиісторичну спадкоємність, проходячи перехідні стадії. Однією з такихперехідних, предгосударственних форм була, на думку Л. Моргана, "військовадемократія ", де органи родового суспільного самоврядування щезберігаються, але поступово набирають чинності нові предгосударственниеструктури в особі воєначальника і його дружини. Тут з'явилися зачаткивійськово-насильницького примусу і подавлення, тому що традиційна родоваорганізація самоврядування вже не в стані була вирішити виникаючіпротиріччя, все більше руйнують вікові порядки.

8. Виникнення права. Шляхи формування права. Ознаки, що відрізняють правовід соціальних норм первіснообщинного ладу. Функції права вранньоклассових товариства.
Виділиться зі світу тварин і вижити в екстремальних умовах людина змоглазавдяки своїй соціальній природі. Основною нормою поведінки людини втих умовах був звичай. Звичаї регулювали відносини і передавалися зпокоління в покоління, закріплюючи найбільш раціональні варіанти поведінкилюдей у соціально значимих ситуаціях. Вони рівною мірою висловлювалиінтереси всієї спільноти і були властиві не окремим особистостям, аоб'єднаним соціальним групам. Особисті інтереси членів співтовариства науваги не приймалися. Зародження звичаїв викликалося їх практичноїнеобхідністю. Люди бачили, що у відомих життєвих ситуаціях потрібнослідувати відповідним варіантами поведінки. В іншому випадку бажанийрезультат не буде досягнутий, або вчинок одного викличе небажанінаслідки для всього співтовариства. Звичаї часто вдягалися у формурелігійних обрядів і підтримувалися не тільки силою громадської думки,авторитетом старші, що склалася звичкою, життєвою необхідністю,але і загрозою покарання понад (наприклад розл. ритуали). Проте звичаї, нормиморалі, а також релігійні заповіді не містили чітких дозволений,зобов'язування, обмежень і заборон, до того ж вони висловлювали і захищалиперш за все колективний інтерес. Особистість поза суспільством - щось. У той жечас перехід до виробляє економіці настільки підвищив ефективністьіндивідуального струж, що перетворилася вся система соціальнихвідносин, змінилося саме становище людини в суспільстві. Все це принесловідносну свободу індивіда, однак жити в незалежності від суспільстване можна. Бо при всякій повній свободі відбувається зіткнення інтересівокремих індивідів та їх груп, що викликає необхідність знаходженнявзаємних компромісів. А ціною цього незмінно виступає обмеження особистоїсвободи індивідів. Але жертвуючи суспільству свою необмежену свободу, індивідздобуває волю реальну і найбільш повну, отримуючи можливість більшповного і гармонійного розвитку. У такому суспільстві починають складатисяінститути, які виступають гарантами здійснення і захисту інтересів відсваволі і обману з боку інших осіб. У такій ролі виступали івиступають органи, які представляють товариство і наділеними для управління йогожиттєдіяльністю певними владними повноваженнями. У ролі такихінститутів виступали вожді, жерці, а згодом церква, і держава.
У цих умовах народжується синтез індивідуальних і суспільних інтересів.
Однак з часом соціальна природа звичаїв, моралі і релігійнихнорм мало відповідала специфіці формуються відносин. Формуванню праваактивно сприяло і майнове розшарування суспільства. Представникипрогресуючого класу імущих були вкрай зацікавлені у створенні такихсоціальних норм, які б не лише захищали, але й висловлювали їх приватніінтереси. Для цього коло осіб, які брали участь у виробленні загальнообов'язковихнорм, поступово обмежувався. У міру посилення публічної влади, зростаннячисельності гос. апарату основна маса населення усувалась відформування змісту правових приписів. Це стає долеюобраних. Баланс інтересів перерозподілені на користь пануючогокеруючого класу. Створюється ілюзія, що єдиний від джерелправа - державна влада. Однак це не так. Наприклад Коран - нетільки джерело релігійних догм, а й основне джерело прав країн
Сходу. Не можна також забувати і про що існували довгий час у країнах
Західної Європи правових актів церковних органів. Отже право, як особливарізновид соціальних норм досить істотно відрізняється від соціальнихнорм первісно-общинного ладу. Право, на відміну від звичаю, формуєтьсядержавою, або іншим соціальним інститутом.

9. Характеристика теорій походження держави і права: теологічна,патріархальна, договірна, органічна, марксистська, насильства.
Існує безліч теорій походження держави і права. Такийплюралізм наукових поглядів обумовлене історичними особливостями розвиткусуспільства, своєрідністю тих чи інших регіонів світу, ідеологічнимиприхильності авторів, завданнями, які вони ставлять перед собою, ііншими причинами. Розглянемо наступні теорії: 1. Теологічна.
Представник - Ф. Аквінський. Широке поширення одержала прифеодалізму. Однак і в даний час ця концепція являєофіційну доктрину Ватикану. Згідно з даними поглядам, державає результатом прояву божественної волі, практичним втіленнямпотужності Бога на землі. На думку богословів, будь-яка світська владапохідна від влади церкви, влада релігійних організацій. А народ,повинен беззаперечно підкорятися всім велінь державної води. якпродовження волі божественної. 2. Патріархальна (Арістотель, Філмер,
Михайлівський). За твердженням Аристотеля, держава - найкраща формалюдського спілкування з метою досягнення загального блага. Це своєріднарозрослася сім'я. Влада монарха - природне продовження влади батька
(патріарха), який піклується про членів своєї родини і забезпечує їхслухняність. 5. Теорія насильства (Дюрінг, Гумплович, Каутський). Прихильники повой теорії стверджують, що держава виникла як результат насильства, шляхомзавоювання слабких і беззахисних племен сильнішими й організованими.
Саме в племенах, у їхній взаємній боротьбі, на думку Л. Гумпловича, «ми можемовизнати глав?? ті, основні частини, дійсні наріжні каменідержави, - у племенах, що мало-помалу перетворюються в класи істану. З цих племен створюється держава. Вони і тільки вонипередують державі ». Теорія проповідувала культ насильства, завоювання,експлуатації поневолення одних народів іншими.
На думку представників даної теорії, держава більш необхідно слабкимплеменам, ніж сильним. Будучи інструментом організації та управлінськоговпливу завойовників, держава стає потужним засобом захистузавойованих від можливих посягань з боку інших сильних племен. К.
Каутський намагався довести, що при подальшому розвитку суспільства державатрансформується в інструмент загальної гармонії, в орган захисту ізабезпечення загального блага як сильних, так і слабких. Теорія буласприйнята нацистською Німеччиною в якості офіційної ідеології.
Договірна теорія походження держави. Значною теорієюпоходження держави є договірна теорія, що отримала міцнепоширення в XVII-ХУШ століттях. У Голландії в XVII столітті прихильникамицієї теорії були Гуго Гроцій і Спіноза, в Англії - Локк і Гоббс, у Франціїу XVIII столітті - Руссо. У Росії представником договірної теорії бувреволюційний демократ А. Н. Радищев (1749-1802), який стверджував, щодержавна влада належить народу, передана їм монарху і повинназнаходитися під контролем народу. Люди ж, входячи в державу, лишеобмежують, а зовсім не втрачають свою природну свободу. Звідси він івиводив право народу на повстання і революційне повалення монарха,якщо той допускає зловживання владою і свавілля. У договірної теоріїдержава виникає як продукт свідомої творчості, як результатдоговору, до якого вступають люди, що знаходилися до цього в «природному»,первісному стані. Держава - це свідоме об'єднання людей наоснові договору між ними, в силу якого вони передають частину своєїсвободи, своєї влади державі. Суспільний договір, що створюєдержава, розумівся як згоду між ізольованими до того індивідамина об'єднання, на освіту держави, перетворюючи неорганізованебезліч людей в єдиний народ. Але це не договір-угода з майбутнімносієм влади, а договір, що має конститутивним (встановлює)характер, що створює громадянське суспільство і державне утворення --політичну організацію: держава. У договірної теорії у зв'язку з цимрозрізняли первинний договір об'єднання і вторинний договір підпорядкування,договір народу з князем чи іншим державним органом. Слідпідкреслити, що при цьому суспільний договір мислився не як історичнийфакт підписання всіма якого-небудь конкретного документа, який ліг воснову появи держави, а як стан суспільства, коли людидобровільно об'єдналися в його державно-організаційну форму, якпринцип, що обгрунтовує правомірність державної влади. Договірнатеорія використовувалася в різних