ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Технічна оснащеність сільського господарства і проблеми відновлення агропромислового комплексу
     

 

Промисловість, виробництво

Технічна оснащеність сільського господарства і проблеми відновлення агропромислового комплексу

Доц. Тускаев Т.Р.

Кафедра організації агропромислового виробництва і підприємництва.

Горський державний аграрний університет

Дана характеристика технічної оснащеності агропромислового комплексу (АПК). Виявлено основні причини її погіршення. Рекомендовані заходи по відновленню та розвитку агропромислового комплексу.

Рівень розвитку агропромислового комплексу багато в чому визначається його технічної оснащеністю, яка залежить від наявності та обсягів придбання ним сільськогосподарської техніки та енергетичних ресурсів, а також від її якості. За останні десятиліття відбулося значне скорочення кількості сільськогосподарських машин і устаткування, що надходять на село. Внаслідок помилок, допущених в ході реформування економіки країни в цілому і АПК, в Зокрема, відбулося абсолютне і відносне скорочення чисельності машинно-тракторного парку, його морального та фізичного старіння, погіршення технічного стану, відхилення структури парку техніки від оптимальних параметрів. У 2000 р. в порівнянні з 1990 р. поставлено в 14 разів менше тракторів, у 11 - кормозбиральних і в 15 разів зернозбиральних комбайнів. У 2000  р. завод «Ростсельмаш» за рік випустив стільки комбайнів, скільки випускав в 1985  р. за вісім робочих днів. Щорічно протягом цього періоду списання техніки в десятки разів перевищило її надходження. Якщо в 1990 р. вибуття тракторів було в 2, а в 1991 р. - В 7 разів менше, ніж надходження, то в 1998 р. замість 12 вибули із сільськогосподарського виробництва тракторів купували тільки один.

Відбувається абсолютне скорочення парку основних видів техніки в сільськогосподарських підприємствах. Зокрема, по республіці Північна Осетія-Аланія кількість тракторів зменшилося в 2001  р. по Cравнение з 1997 р. на 529 одиниць, тобто на 23,4 -; зернозбиральних комбайнів - на 92 одиниці (22%), кукурудзозбиральних комбайнів на 90 одиниць (37,5%) (табл. 1).

В 1991 на кожен вибулий зернозбиральний комбайн набували два нових, в 1998 р. на 30 вибулих -- один новий. Приблизно таке ж співвідношення по кормозбиральні комбайни. Деякий абсолютне зменшення вибуття техніки в 1999 - 2000 рр.. і зниження темпів зменшення її наявності пояснюється тим, що господарства обмежили списання техніки, середній вік машин досяг 12 - 15 років. У багатьох господарствах техніки практично не залишилося. Зараз чисельність тракторів становить 60% від їх наявності в 1990 р., зернозбиральних та кормозбиральних комбайнів - трохи більше 50%.

Парк основних видів техніки в сільськогосподарських підприємствах РСО-Аланія (на 01.01.2002 р., одиниць)        

Найменування         

1997         

1998         

1999         

2000         

2001             

Трактори   

Плуги   

Культиватори   

Сівалки   

Комбайни:   

зернозбиральні   

кукурудзозбиральні   

кормозбиральні   

картоплезбиральні   

Косилки   

Дощувальні і поливальні машини й установки   

Доїльні машини та агрегати         

2259   

862   

784   

860   

417   

241   

250   

3   

250   

271   

211         

2430   

802   

704   

800   

407   

235   

200   

2   

230   

251   

191         

2485   

793   

670   

743   

404   

212   

189   

5   

202   

225   

153         

2042   

622   

557   

600   

356   

182   

173   

3   

180   

256   

147         

1730   

538   

491   

544   

325   

151   

144   

4   

146   

196   

102     

Оснащеність сільськогосподарських підприємств тракторами становить 55 - 60%, що у 3 - 5 разів нижче рівня країн з розвинутим сільським господарством. Близько 40% тракторів і більше 30% комбайнів працюють за межами нормативного терміну амортизації.

Аналогічна картина і по інших видах техніки. Особливо погано забезпечені технікою фермерські господарства; приблизно 15% з них не мають тракторів, 40 - 45% -- комбайнів, 50% - вантажних автомобілів. При такому положенні справ проведення сільськогосподарських робіт не тільки у кращі, але навіть у відносно відповідні агротехнічні терміни стало неможливим. Величезні втрати врожаю, зниження кормової та харчової цінності вирощеної сільськогосподарської продукції ведуть, у свою чергу, до зниження надоїв, приросту, поголів'я сільськогосподарських тварин і, в цілому, до зниження рівня життя населення.

В 1990 в Росії було 408 тис. зернозбиральних комбайнів, їх готовність до початку робіт становила 93%, тобто у прибиранні взяло участь 380 тис. машин. У 2001 р. за станом на 1 липня було 180 тис. комбайнів, готовність їх становила 55%. У збиранні врожаю могло брати участь не більше 90 тис. комбайнів, що майже в 4 рази менше, ніж у 1990 р. У зв'язку з їх граничним зносом інтенсивність їх відмов у процесі експлуатації різко зросла. Фактично кількість працездатних зернозбиральних комбайнів зменшилося в цілому по країні в 6 - 8 разів, крім того за конструкцією, технічним рівнем експлуатаційних, екологічних і, особливо, ергономічних характеристик багато базові види сільськогосподарської техніки істотно відстають від кращих західних зразків.

Від зниження рівня механізації сільськогосподарського виробництва в порівнянні з дореформений періодом Росія втрачає в останні роки не менш як 30% урожаю сільськогосподарських культур, а це тільки із зерна становить 20 - 25 млн. т, у грошовому вираженні втрати становлять понад 100 млрд. р. Особливо значні втрати від недотримання агротехнічних термінів проведення весняної сівби, сівби озимих, збирання врожаю, а також порушення технології обробітку. Подовження термінів збирання через недоліки зернозбиральних комбайнів в окремих регіонах призводить до того, що окрім значних втрат при збиранні вирощений урожай не встигають прибрати до випадання снігу і осіннього негоди.

Зменшення посівних площ разом з недобором врожаю веде до скорочення ресурсів, особливо, механізаторів. Як наслідок цього - деградація сільського населення, порушення інфраструктури села.

Значне скорочення обсягів придбання машин та обладнання в агропромисловому комплексі призвело до паралічу підприємств вітчизняного машинобудування, багато з яких практично зупинилися.

Забезпеченість обладнанням, тваринницьких ферм в даний час не перевищує 40%, його знос досягає 85%. Аналогічне становище склалося і в переробних галузях АПК. Технологічне устаткування, встановлене на цих підприємствах, морально застаріло. Тільки 10 - 12% устаткування відповідає сучасному технічному рівню, а його знос становить 50%.

В Росії енергозабезпеченість в сільському господарстві не перевищує 350 к.с. на 100 га посівів, що навіть без обліку якості та граничного зносу техніки в 1,8 і 2,5 рази менше, ніж у США та Німеччини. Енергоозброєність сільського господарства складає по Росії 59 к.с. на одного працівника, що в 2,7 і 3,3 рази менше, ніж у США та Німеччини відповідно.

Різко зросли навантаження на багато видів техніки. Наприклад, площа ріллі у розрахунку на один фізичний трактор збільшилася в порівнянні з 1990 р. майже в два рази. У середньому по Росії навантаження на 1 трактор досягає 102 га, на 1 зернозбиральний комбайн - 390 га, в США відповідно - 28 і 82, в Англії - 13 і 65, у Франції - 12 і 63, в Німеччині - 8 і 67 га.

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств РСО-А тракторами та комбайнами наведена в табл. 2. З її даних видно, що кількість тракторів, що припадають на 1000 га ріллі, у 2001 р; в порівнянні з 1997 р. скоротилося на 7 одиниць (50%), що призвело до збільшення навантаження ріллі на один трактор з 72 до 135 га. Цей показник перевищує среднероссійскій на 32,3%.

Т а б л и ц а 2

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств тракторами і комбайнами        

Показник         

1997         

1998         

1999         

2000         

2001             

Кількість тракторів на 1000 га ріллі, шт         

14         

16         

16         

11         

7             

Навантаження ріллі на 1 трактор, га         

72         

63         

62         

95         

135             

Кількість комбайнів на 1000 га, шт:   

зернозбиральних   

кукурудзозбиральних   

картоплезбиральних            

5   

6   

3            

6   

5   

2            

8   

5   

3            

7   

7   

3            

6   

13   

4             

Кількість посівів відповідних культур на один   комбайн, га:   

зернозбиральний   

кукурудзозбиральних   

картоплезбиральний            

129   

148   

322            

131   

132   

320            

120   

183   

322            

140   

144   

370            

170   

76   

263     

Щоб досягти рівня забезпеченості сільського господарства і в цілому АПК машинами та устаткуванням, що відповідає нормативам, необхідно збільшити наявний парк в 3 - 3,5 рази. Якщо врахувати, що за останні 80 років більш ніж на 30 млн. га скоротилися площі оброблюваних сільськогосподарських угідь і майже на чверть зменшилися площі сільськогосподарських культур, то існуючий парк з урахуванням відновлення покинутих сільгоспугідь слід збільшити в 5 - 6 разів. Для цього необхідно поставити селу близько 1 млн. тракторів, 400 тис. зернозбиральних та 150 тис. кормозбиральних комбайнів одноразово. Практично повного відновлення вимагає парк машин з внесення мінеральних і органічних добрив, захисту рослин, механізації трудомістких процесів у тваринництві та інших.

Для відновлення парку машин в АПК до нормативної потреби потрібно не менше 550 млрд. р.

Тільки для збереження існуючого рівня забезпеченості АПК технікою необхідно щорічно закуповувати її на суму не менше 50 млрд. р.

Фактично за останні 7 років техніки поставлено лише на 22,6 млрд. р. У середньому за рік ця цифра складає 3 млрд. р., що в 16 разів менше мінімальної потреби.

Таким чином, стан матеріально-технічної бази АПК слід вважати критичним, що вимагає прийняття кардинальних заходів на найвищому рівні влади. Проте за останній час конкретних кроків з комплексного вирішення виниклих перед АПК проблем у цій області зроблено не було.

Відновлення агропромислового виробництва вимагає рішення не окремо взятих питань, а цілого комплексу проблем, які виникли внаслідок проведеної в країні політики.

Окремими напрямками, які можна прийняти найближчим часом, щоб вийти з украй важкого, небезпечного для існування самої держави положення в сільському господарстві є:

підвищення ефективності і віддачі тих незначних бюджетних коштів, які виділяються на державну підтримку сільгосптоваровиробників;

повернення боргів сільгосптоваровиробникам, які утворилися з вини держави;

збільшення обсягу державного лізингового фонду до 50 - 60 млрд. р.. на рік, з неодмінним напрямком поворотних коштів на поставку лізингової техніки;

введення 3 - 5% спеціального податку з обороту на відновлення сільського господарства країни;

організація випуску державної позики на прийнятних умовах для населення на відродження російського села;

формування системи довгострокового безвідсоткового кредитування сільгосптоваровиробників під збільшення випуску сільгосппродукції і на відновлення матеріально-технічної бази.

Здійснення цих заходів дозволить припинити руйнування села, відновити технічну озброєність сільського господарства і вирішити проблеми відновлення АПК.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.skgtu.ru/

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.1 of 10 on the basis of 4219 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.