ПЛАН:
1. Бюджетний дефіцит і профіцит. а) дефіцит; б) профіцит; в) первинний дефіцит; г) фактичний дефіцит; д) структурний дефіцит е) циклічний дефіцит.
2. Концепції балансування державного бюджету.
3. Проблеми балансування державного бюджету в Україні.

1. Бюджетний дефіцит і профіцит.

У будь-якому бюджеті доходи і витрати повинні бути збалансовані. Коливидатки бюджету перевищують його доходи, утворюється негативне бюджетнесальдо, або дефіцит бюджету.

Витрати та доходи державного бюджету не завжди збігаються. Найчастішеза все вони і не збігаються. Якщо витрати більше доходів, то урядстикається з бюджетним дефіцитом. Протилежна ситуація, тобтоперевищення доходів над витратами, називається бюджетним профіцитом, абонадлишком. Профіцит - позитивне сальдо бюджету - являє собоюзворотне співвідношення, тобто перевищення доходів над витратами. Прийняторозрізняти первинний і загальний дефіцит державного бюджету.

Основна причина виникнення бюджетного дефіциту криється у відставаннітемпів зростання бюджетних доходів порівняно зі збільшенням бюджетнихвитрат. Конкретні причини такого відставання можуть бути різними, взокрема:

- кризові явища в економіці;

- нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні;

- надзвичайні обставини (війни, великі стихійні лиха

):

- мілітаризація економіки у мирний час;

- здійснення великих централізованих вкладень у розвиток виробництва і зміна його структури;

-- надмірне збільшення темпів зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту.

Оздоровлення бюджету передбачається здійснювати за трьома основниминапрямками:

- за рахунок збільшення його дохідної бази;

- на базі реструктуризації видаткової частини бюджету;

- шляхом вдосконалення бюджетних процедур. < p> Первинний дефіцит - це загальний дефіцит державного бюджету,зменшений на суму процентних виплат за державним боргом. Зааналогії визначається і первинний профіцит.

Прийнято також розрізняти фактичний, структурний та циклічний дефіцитдержавного бюджету.

Фактичний дефіцит - це негативна різниця між фактичними
(дійсними) доходами та витратами уряду.

Структурний дефіцит - це різниця між доходами і витратамидержавного бюджету. Іншими словами, це та різниця, якаіснувала б, якби при діючій системі оподаткування і прийнятихзаконодавчою владою державних витрат в економіці існувалаб повна зайнятість. Циклічний дефіцит - це різниця між фактичним іструктурним дефіцитом державного бюджету. Циклічний дефіцитявляє собою наслідок коливань економічної активності в ходіділового циклу. При цьому зміни в податкових надходженнях ідержавних видатків відбувається автоматично. Графічне зображеннябюджетного дефіциту та бюджетного надлишку (профіциту) подано на рис 4.

T, G

E Профіцит

Дефіцит

Y

Рис. 4. Державні витрати, податкові надходження і дефіцит

державного бюджету

t - податкова ставка; G - державні витрати; T - податкові надходження; Y - дохід. У точці E - збалансований бюджет, тобто податкові надходження дорівнюють державним витратам T = G

При дефіциті бюджету повинні бути вказані джерела фінансуваннядефіциту.
Для покриття дефіциту бюджету використовуються державні запозичення --позики, що залучаються від фізичних та юридичних осіб, іноземнихдержав, міжнародних фінансових організацій, щодо яких виникаютьборгові зобов'язання як позичальника або гаранта погашення позик іншимипозичальниками, виражені в іноземній (зовнішні) або російської валюти
(внутрішні запозичення).

Збільшення державних доходів (те, що відбувається в основному за рахунокподатків) має свої межі. Звідси - хронічний дефіцит, який зростаєне тільки в абсолютних розмірах, але і відносно. Наприкінці 80-х роківбюджетний дефіцит склав у Франції 9,6% від ВНП, у США - 11,6, у ФРН-14,в Японії-15, 6, в Бельгії-25, 1 та Італії - 25,2%. У порівнянні з 1970 р. цейпоказник зріс в окремих країнах від 4 до 16 разів.

Чи не означає це, що держава з бюджетним дефіцитом потрапляє встановище банкрута, не здатного оплатити свої витрати? Ні, тому щовоно має кілька джерел для покриття свого дефіциту. До їх числавідносяться: а) друкування нових грошей, що, зрозуміло, породжує інфляцію; б) неподаткові надходження, наприклад, доходи від іноземного туризму (усвіті в цілому вони складають 6% ВНП, в Росії менше 1%); в) зовнішній борг - міжнародний кредит, що отримав в сучасних умовахширокого розвитку. Великими боржниками є не тільки слаборозвинені, алеі розвинені країни. Так, у 80-ті роки США підвищили процентні ставки вбанках, щоб залучити іноземні інвестиції і за цей рахунок фінансуватибюджетний дефіцит. У 80-х роках чиста заборгованість (різниця міжнаданими та отриманими іноземними позиками) США перевищила 500млрд. доларів (близько 11% ВНП), а в кінці 90-х років може скласти 1трлн.долларов; г) внутрішній борг - державні цінні папери, що продаються фірмам інаселенню. До їх числа відносяться державні облігації.

2. Концепції балансування державного бюджету.

Центральне місце у фінансовій системі будь-якої держави займаєдержавний бюджет - який має силу закону фінансовий план держави
(розпис доходів і витрат) на поточний (фінансовий) рік.

Існують три концепції балансування державного бюджету:

Перша концепція базується на тому, що бюджет повинен бути щорічнозбалансований. Щорічно балансувальному бюджет поглиблює коливанняекономічного циклу.

Наприклад, уявимо, що економіка стикається з тривалим періодомбезробіття. Доходи населення падають. Податкові надходження до бюджетуавтоматично скорочуються. Прагнучи неодмінно збалансувати бюджет,уряд повинен або підвищити ставки податків, або скоротитидержавні витрати, або використовувати поєднання цих двох заходів. Однакнаслідком всіх цих заходів буде ще більше скорочення сукупногопопиту.

На іншому прикладі можна показати як прагнення щорічно балансуватибюджет може стимулювати інфляцію. В умовах інфляції, при підвищеннігрошових доходів автоматично збільшуються податкові надходження. Длязапобігання майбутнього перевищення доходів над витратами урядмає вжити таких заходів: або знизити ставки податків, або збільшитиурядові витрати, або використовувати поєднання цих двох заходів. Ясно,що наслідком цих заходів буде посилення інфляційного тиску в економіці.

Друга концепція базується на тому, що бюджет повинен бутизбалансований в ході економічного циклу, а не за кожен рік.

Наприклад, наступає інфляція, уряд підвищує податки іурядові витрати. Що виникає на цій основі позитивне сальдобюджету може бути використано на покриття боргу, що виник у періодспаду. У такий спосіб уряд проводить позитивну антициклічноїполітику і одночасно балансує бюджет, але не на щорічній основі, а заперіод у кілька років. Але в даній концепції бюджету існує ключовапроблема, яка полягає в тому, що спади і підйоми в економічному цикліможуть бути неоднаковими по глибині і тривалості.

Третя концепція пов'язана з ідеєю так званих функціональнихфінансів. Згідно з цією ідеєю питання про збалансованість бюджету --на щорічній або на циклічної основі - другорядне. Первісноюметою федеральних фінансів є забезпечення неінфляційної повноїзайнятості, тобто балансування економіки, а не бюджету.

Друга і третя концепції лежать в основі фінансової політики,орієнтованої на бюджетний дефіцит і спирається на потенціал грошовогогосподарства країни.

Основа системи державного регулювання бюджету, складаютьдії перерозподілу доходів.

Уявляється безсумнівним, що нормальним станом усіх видів бюджетівє рівність доходів. Про це ми можемо судити, скажімо, по бюджетуокремої людини чи сім'ї. Недарма з такої нагоди говориться: «поодягу простягають ніжки ».

За допомогою бюджету регулюються соціальні програми, забезпеченнязбереження навколишнього середовища, відбувається стимуляція науково-технічногопрогресу, підтримки обороноздатності, і ін державні функції.

Держава формує бюджет того, щоб мати можливістьнадавати особливі блага, суспільні товари, які задовольняютьспільні потреби (продукція оборонного характеру, інфраструктура,блага науки, культури, освіти, управління).

3.Проблеми балансування державного бюджету в Україні.

В основному до проблеми балансування державного бюджету в Українівідносяться проблеми бюджетних витрат, рішення яких пов'язано, ззміною ролі держави в процесі переходу до ринкової економіки.
Бюджети і бюджетне регулювання, притаманні економіці як ринкового, так інеринкового типу.

В умовах командно-адміністративної системи держава бере на себебезліч функцій з управління народним господарством, регулюваннягосподарських зв'язків, підтримки галузей народного господарства,регулювання господарських зв'язків, підтримання пропорційного розвиткурізних галузей народного господарства, регулювання господарських зв'язків,підтримання пропорційного розвитку різних галузей народногогосподарства, регулювання господарських зв'язків, підтримки розвиткугалузей і виробництв, забезпечення підвищення матеріального і культурногорівня життя населення країни. При цьому відбувається формування івиконання фінансових планів підприємств.

У бюджеті фінансуються надаються безкоштовно послуги в системіосвіти та охорони здоров'я, дотуються товари і послуги першоїнеобхідності (житло, продовольство, електроенергія, транспорт),надаються пільги.

У ринкових же умовах держава намагається, перш за все, усунутизбої у функціонуванні ринкового механізму, а також необхідність вирішеннязавдань перерозподілу доходу.

Україна зараз на етапі переходу від командно-адміністративної до ринковоїекономіки. Після всього відбувається скорочення функцій держави.
Згодом таких перетворень має стати скорочення бюджетнихвидатків на фінансування народного господарства.

Існує проблема нестачі власних коштів місцевих органів влади.
Недостатнє надходження коштів до їх бюджетів в значній міріпокривається перерозподілом доходів вищими органами влади
(Верховна Рада, обласні, міські Ради народних депутатів). Цезнаходить своє відображення у встановленні нормативів відрахування коштів відрегулюючих джерел доходу в бюджети відповідних рівнів іподанні їм дотацій. При цьому керуються рівнем соціально -економічного розвитку конкретної адміністративної одиниці та обсягомвитрат на підтримку нормального функціонування місцевого господарства.

Література

1. Долан Е.Дж.Ліндсей "Макроекономіка"-С .- Пб., 1994р.
2. Макконвелл К.Р., Брю С.Л. Економікіс: принципи, проблеми і політика -

М. 1992р.
3. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензі, Економіка підручник
4. Самюельсон П.А., Нордгауз В.Д., Макроекономіка, Пер.с англ. К. - основи

- 1995р.