ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Швейцарія
     

 

Політологія


Міністерство освіти і науки України

Національний гірничий університет України

Кафедра українознавства та політології

Комплексна контрольна робота з курсу «Політологія»

ПОЛІТИЧНА ЖИТТЯ І ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ

ШВЕЙЦАРІЇ

Виконала: студентка III курсу

факультету менеджменту групи МО-01-1

Мазіна Марія

Викладач: ас. Вергун А.В.

Дніпропетровськ

2003

Зміст


1. Коротка довідка про державу та її ролі в сучасному світі 1

2. Конституція держави 4

3. Вищі органи влади держави: їх формування, повноваження,структура, схема 5

4. Форма держави 7

4.1. Форма державно-територіального устрою 7

4.2 Форма правління 8

4.3 Тип політичного режиму 9

5. Форма виборчої системи 10

6. Модель президентської влади 10

7. Тип парламентаризму 11

8. Основні політичні партії (правляча, опозиція) 12

9. Тип партійної системи 13

10. Основні громадські організації та рухи 14

11. Правове становище особистості 15

12. Тип держави 16

13. Тип політичної системи та його характеристика 17

14. Список використаної літератури 19

1. Коротка довідка про державу та її ролі в сучасному світі

Швейцарія - країна протиріч. Тут говорять на чотирьох мовах, живутьу двадцяти шести історично склалися кантонах, що відрізняються один відодного. Значна частина її населення - це культурні, етнічні,релігійні та мовні меншини. До середини минулого століття Швейцарії нераз потрясали війни за владу і релігійні війни. В країні немає ніякихкорисних копалин і немає виходу до моря. До середини XIX ст. Швейцарія булаоднією з найбідніших країн Європи.
Офіційна назва: Швейцарська Конфедерація

Географічне положення: в Центральній Європі; межує на півночі - з
Німеччиною, на заході - з Францією, на півдні - з Італією, на сході - з
Австрією і Ліхтенштейном

Площа: 41,3 тис.км2

Столиця: Берн (229 тис.чол.)

Найбільші міста: Цюріх (839 тис. чол.), Женева (389 тис.чол.), Лозанна,
Базель

Адміністративний розподіл: 23 кантону

Державний устрій: федеративна парламентська республіка

Глава держави: президент

Глава уряду: президент

Законодавча влада: двопалатне федеральний збори (Національнийрада з 200 депутатів, що обираються на 4 роки; Рада кантонів з 46депутатів, що обираються на 3 або 4 роки).

Провідні політичні партії: Соціал-демократична партія Швейцарії,
Радикально-демократична партія Швейцарії, Демократично-християнськапартія Швейцарії, Швейцарська народна партія, Партія "зелених" Швейцарії

Збройні сили: 3,5 тис.чол.

Найвища точка: пік Дюфур, 4634 м. < p> Головні річки: Рейн, Ааре, Рона

Чисельність (1996): 7,081 млн.чол.

Середня тривалість життя: чоловіки 74 роки, жінки 81 рік < p> Офіційні мови:німецька (64%), французька (19%), італійська (8%), ретороманська (1%)

Віруючі: католики (48%), протестанти (44%)

Зайнятість: сільське господарство і видобувна промисловість 6,7%,обробна промисловість і будівництво 37,5%, банки і сфера послуг
55,8%

Грошова одиниця: швейцарський франк

ВНП на душу населення (1997): 44 500 $

Експорт: машини й устаткування, хімікати, медикаменти , годинники, точніприлади, текстиль, одяг, продукти харчування, включаючи шоколад

Імпорт: машини й устаткування, автомобілі, нафта і нафтопродукти, сировина

Основні торгові партнери: країни ЄС, США, Японія

Загальна характеристика. Швейцарія бідна природними ресурсами, якщо невважати гідроенергії. Тим не менш, це процвітаюча країна, у багатьохвідносинах найбагатша в Європі, перш за все завдяки високому розвиткуобробної промисловості та сфери послуг (особливо велике значеннямає туризм).

У період 1950-1990 економіка стабільно розвивалася, безробіттяутримувалася на низькому рівні, інфляція стримувалася Швейцарським
Національним банком, а спади ділової активності були нетривалими.
Економічний спад, що охопив більшість країн Європи на початку 1990-хроків, позначився і на Швейцарії: безробіття досягло найвищого рівняпісля 1939, темпи інфляції зросли. Але рівень життя в країні залишався по -як і раніше, дуже високим.

Зовнішня політика. Після закінчення Другої світової війни Ліга наційприпинила своє існування. Швейцарія прийняла рішення не вступати вновостворену Організацію об'єднаних націй (ООН) і набула статусуспостерігача, що дозволило розмістити в Женеві європейську штаб-квартиру ікілька спеціалізованих організацій ООН, включаючи Міжнароднуорганізацію праці і Всесвітню організацію охорони здоров'я.

Швейцарія визнала, що відмова від вступу в ООН - найкращий спосібзберегти своє незалежне становище нейтральної країни при постійномінливому співвідношенні сил на світовій арені. Таке рішення зміцнило позиції
Швейцарії в міжнародній політиці. Ця країна є членом кількохорганізацій ООН: Міжнародного суду, Продовольчої ісільськогосподарської організації ООН (ФАО), Організації об'єднаних наційз питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Управління верховногокомісара ООН у справах біженців. Швейцарія надає значну допомогукраїнам, що розвиваються.

У 1948 вона вступила в Організацію Європейського економічногоспівробітництва, але утрималася від приєднання до Європейськогоекономічного співтовариства (згодом - Європейського союзу, ЄС).
Очевидні політичні цілі цієї організації були неприйнятні для
Швейцарії. Проте вона стала однією з країн-засновників Європейськоїасоціації вільної торгівлі у 1959, а в 1963 увійшла до Ради Європи. У 1972національний референдум ратифікував угоду про вільну торгівлю з ЄС,відповідно до якого до 1977 були поступово зняті мита на всі промисловівироби. У 1983 Швейцарія стала повноправним членом Групи десяти,об'єднання найбільших вкладників Міжнародного валютного фонду (МВФ).

2. Конституція держави

Конституція 1874 замінила Конституцію 1848 р. і належала дотак званих «старих» конституцій. Вона включала коротку преамбулу, триголови та перехідні положення.

Спочатку текст Конституції складався з 123 статей, проте за своюісторію він зазнав численних змін і до 1985 р. у цей акт буливключені 54 нові статті, причому 52 з них були залишені під існуючиминомерами, але з додатком латинських слів «біс», «тер» і т. д., а 54статті були скасовані або змінені.

З фактичних 173 статей тільки 84 відображають первинний текст
Основного закону 1874 У результаті частих змін Конституція взначною мірою втратила свою єдність і внутрішню логіку. Яксправедливо зазначає В. В. Маклаков, в порівнянні з новими і новітнімиконституціями інших західноєвропейських країн швейцарський Основний Законпрогравав і за формою, і за змістом.

«Різнокаліберні», «різномастому» окремих частин і положень
Швейцарської Конституції призвели до того, що за час існуваннядіючої конституції неодноразово пропонувався повний її перегляд. У
1967 р. в цей процес втрутився швейцарський парламент, і федеральнимдепартаментом поліції та юстиції була створена робоча група з підготовкиповного перегляду Основного Закону країни.

У подальшому були опубліковані матеріали досліджень, і в 1974 р.комісії з 46 експертів було доручено виробити проект нової Конституції.
Опублікований в 1978 р. проект протягом кількох років проходив процедуруузгодження. З тих пір він неодноразово перероблявся. У 1985 р.
Федеральні збори доручив уряду доопрацювати і передати йому новийпроект Конституції. Проект нового акту був переданий на народне обговорення вНаприкінці 1995 р.

Нова Конституція Швейцарської Конфедерації була прийнята на національномуреферендумі 18 квітня 1999, замінивши діяла до того часу
Конституцію 1874 р., і вступила в силу з 1 січня 2000 р.

Конституція 1999 р. в цілому значною мірою зберегла попереднюструктуру, хоча в ній стало більше розділів і глав. Обсяг акта кільказменшився, головним чином за рахунок відмови від дріб'язкового, скрупульозногорегулювання, настільки характерного для Конституції 1874

В результаті Конституція набула досить сучасний вигляд і вструктурному відношенні стала схожою на аналогічні акти Західної Європи. Наперше місце були поставлені права і свободи швейцарських громадян, інститутгромадянства та соціальні цілі держави. Потім ідуть норми,регулюють відносини між Конфедерацією, кантонами і комунами.
Наступний, окремий розділ спеціально присвячений політичних прав іспецифічного інституту, що займає особливе місце в Швейцарії, - народноїзаконодавчої ініціативи і референдуму. Регулювання структурифедеральних органів влади та їх взаємовідносин не посідає великого місцяв Основному Законі. Завершується Конституція 1999 р., як і їїпопередниця, нормами про порядок зміни Конституції і перехіднимиположеннями.

У Швейцарії на конституційному рівні закріплено більшість принципів,характерних для держав з розвинутою демократією, що визначають судовуорганізацію і судову діяльність.

3. Вищі органи влади держави: їх формування, повноваження, структура, схема

Головні органи Швейцарської Конфедерації - федеральна рада,федеральний збори і федеральний суд.

Виконавчим органом є федеральний рада з семи членів,обираються парламентом терміном на чотири роки. Єдине формальнеобмеження по складу цього органу полягає в тому, що від кожного кантонуможе бути обраний тільки один депутат. Однак фактично склад радисуворо обмежується традиціями: наприклад, у ньому обов'язково повинні бутипредставлені основні географічні райони країни і два з мовних груп
(франко-і італоязичная). З 1959 складу ради по можливості відбиваввплив головних політичних партій. Щороку один з членів радиобирається президентом Швейцарії, але ця посада не одягнена особливимивладними повноваженнями.

Федеральна рада складається з семи членів. Його завдання підрозділяютьсявідповідно на сім різних галузей:

1. Департамент закордонних справ;

2. Департамент внутрішніх справ;

3. Департамент юстиції і поліції;

4. Військовий департамент;

5. Департамент фінансів;

6. Департамент народного господарства;

7. Департамент транспорту та енергетики.

Законодавчий орган Швейцарії - федеральний збори - складається здвох палат: ради кантонів і національної ради.

Національна рада є представництвом народу. 200 членів цього
Ради обираються за кількістю населення, що проживає в кантонах. Коженкантон має в Національній раді, як мінімум, одного члена. Виборинаціональних радників проводяться за пропорційною виборчоюсистемі і проходять кожні чотири роки.

Президент на 1 рік

Федеральний канцлер

Федеральна рада

(уряд)
Федеральна канцелярія

7 членів
(штаб уряду)

Федеральний суд вибори на 4 роки вибори

на 6 років вибори на 6 років

Рада кантонів
Національний

(46 депутатів рада з 23 кантонів) (200депутатів)

Федеральні збори

в кантонах вибори вибори на 4 рокина 4 роки

Населення, що має право голосу і що володіє виборчим правом

Рада кантонів представляє кантони і федеративною елементом
Федеральної ради. Кожен кантон має в Раді кантонів двохпредставників. Їх вибори проходять відповідно до кантональному правом іпроцедурою. За винятком кантону Урі, у виборах застосовується мажоритарнасистема.

У законодавчому процесі обидва Ради є рівноправними. Вонипроводять свої засідання і приймають рішення окремо один від одного. Рішення
Федеральних зборів тільки тоді вступає в силу, якщо обидва Радивисловлюють обопільна згода щодо прийняття цього рішення. У випадку розбіжностейпитання, з якого Ради не прийшли до угоди, повертається в той
Рада, що ним займався спочатку. Останній знову обговорює проект зурахуванням позиції іншої Ради. Якщо після всіх увязок боку все ж таки неприходять до єдиної думки, призначається погоджувальна конференція. Якщопогоджувальна пропозицію одним з Рад не приймається, то питання зпарламентської порядку денного знімається, тому що він, як видно, ще недозрів для вирішення. Збори обирається строком на чотири роки.

Воно володіє звичайними законодавчими повноваженнями, однак деякізакони повинні бути схвалені всенародним референдумом.

Федеральний суд Швейцарії перебуває в Лозанні, інші головніурядові органи - в Берні. Федеральний суд виконує функціїверховного суду країни, хоча і не може оголошувати федеральні законинеконституційними. Федеральних судів нижчої інстанції немає, оскільки судикантонів відповідають за застосування федеральних законів на нижчих рівнях. Ускладу федерального суду входять 26-28 суддів і 11-13 присяжних, що засідають уокремих приміщеннях у залежності від характеру справи, що розглядається.
Члени суду обираються федеральними зборами терміном на шість років. Судсоціального страхування виносить рішення щодо спірних питань, пов'язаних зівсіма видами громадського страхування. Військові суди приймають рішення щодопровини й провини, скоєних під час проходження громадянамивійськової служби.

На рівні кантонів виконавча влада здійснюється державнимабо урядовим радою, у складі якого від 5 до 11 членів учолі з президентом (Landmann). Члени ради обираються населенням кантонівстроком на 4 роки (крім Фрібурга, Аппенцелль-Ауссерроден і Аппенцелль-
Іннерроден) і в деяких невеликих кантонах працюють на громадськихзасадах.

У більшості кантонів є єдиний законодавчий орган - великийрада, земельна рада, або рада кантону, також обирається строком начотири роки. Юридичні органи кантону представлені судами двох або трьохрівнів в залежності від розмірів кантону. Більша частина місцевихособливостей швейцарського правосуддя була ліквідована з введенням єдиногозагальнонаціонального кодексу цивільного, торгового і кримінального права в
1942.

4. Форма держави


4.1. Форма державно-територіального устрою

Важливою характеристикою держави є форма державногопристрою, що розкриває способи його адміністративно-територіальногоорганів влади.

Швейцарія є федеративною державою.

Федеративна держава виступає як союз щодосамостійних в юридичному плані державних утворень: республік,штатів, земель, кантонів тощо, зазвичай званих суб'єктами федерації,які не володіють повним суверенітетом, позбавлені права самостійногоучасті в міжнародних угодах, але, тим не менше, наділяютьсяустановчої владою, що дозволяє їм мати власні конституції, несуперечать або повністю відповідні основному загальнофедеральнихзакону.

При цьому цілісність федеральної держави забезпечуєтьсяпріоритетом загальнофедеральних законів і рішень центральної влади завідношенню до законодавчих актів і рішень органів влади суб'єктівфедерації, що приймаються в межах встановленої для них компетенції.

Федеративна держава виникає внаслідок об'єднання декількохспочатку самостійних держав, якими були в Швейцарії до
1848 її кантони. Держави, що входять до складу федеративноїдержави, передають частину своєї державної влади союзномудержаві. Одночасно громадяни держав, що входять до складу союзноїдержави, стають підданими федерації.

У державі, організованому на принципах федералізму, індивідуумвідчуває себе скоріше членом спільноти, який приймає рішення ірозділяє відповідальність разом з іншими, оскільки він може активнобрати участь у політичному житті стоїть до нього найближчеполітичної одиниці (громади, району). Там йому добре знайомі всі місцевіумови, які він і враховує. Він знає представників влади і людей,виставляють свої кандидатури на виборах.

У Швейцарії діє принцип розподілу державних завдань міжполітичними одиницями більш-менш високого рівня:

- те, що стосується всієї Швейцарії, є компетенцією федерації (цезовнішня політика та зовнішньоекономічна діячів?? ність, оборона країни,питання грошового обігу, транспорт, економічна політика,енергетична політика, соціальне страхування, податки на предметиспоживання, правове регулювання в усіх найважливіших областях);

- те, що можна регулювати на рівні кантону, залишається повністю абочастково компетенцією кантону (наприклад, освітня та соціальнаполітика, будівництво та охорона здоров'я, судочинство).

Цей принцип часто називають "принципом субсидіарності". Але з огляду нащо стають все більш складними проблем сучасної держави, такийспосіб розділення завдань часто буває недостатнім.

Реформа народної освіти, кон'юнктурна політика, охоронанавколишнього середовища, будівництво автомобільних доріг - все це завдання,які повинні вирішуватися в національних рамках; тобто поділ задачперетворюється на співпрацю і взаємодію (у "кооперативнийфедералізм ").


4.2 Офіційні мови

Форма правління виступає зовнішнім проявом змісту держави,визначаючи порядок утворення, структуру і правовий режим вищих органіввлади, тобто це система їх формування.

Швейцарія є республікою. Республіка - форма правління, якахарактеризується виборністю глави держави. На сучасному етапіреспубліканське правління виступає в якості переважаючого способуорганізації державної влади для більшості народів світу.

Швейцарія - парламентарна республіка, яка будується за принципомверховенства парламенту як вищого представницького органу держави,обирається населенням. Уряд у республіці такого типу несевідповідальність перед парламентом і формується парламентським шляхом зчисла представників партії, що перемогла на виборах, або ж на коаліційнійоснові. У цьому випадку вона залишається при владі до тих пір, поки має в своєму розпорядженніпідтримкою більшості депутатів.

Ключовий політичною фігурою в парламентській республіці стаєкерівник уряду - прем'єр-міністр чи канцлер. Повноваженняпрезидента як номінального глави держави, що обирається парламентом,колегією виборців або безпосереднім голосуванням громадян, в основномузводяться до представницьких, церемоніальним функцій, що нагадує функціїкороля в парламентській монархії.

Будь-які важливі політичні дії президента, включаючи розпускпарламенту і призначення дострокових виборів, можуть бути здійснені тільки ззгоди уряду.

4.3 Тип політичного режиму

Політичний режим - це поняття, що розкриває стосунки міжгромадянським суспільством і державою. Це сукупність елементівідеологічного, інституційного і соціологічного порядку,сприяють формуванню політичної влади даної країни напевний період.

Демократія - це слово в перекладі з грецької мови означаєнародовладдя. На знаменитій формулі американського президента Авраама
Лінкольна демократія - це влада народу, що виходить від народу і для народу.
Демократія є найбільш природною формою відносин міжгромадянським суспільством і державою: держава служить громадянськомусуспільству, громадянське суспільство контролює діяльність держави.

Формально-юридичні принципи демократичної держави:

1) приналежність влади народу, народ - джерело державної влади, його воля в кінцевому рахунку є вирішальною;

2) визнання підпорядкування меншості більшості з повагою до інтересів і думок меншості;

3) політична свобода громадян;

4) рівність усіх перед законом.

У Швейцарії переважає ліберально-демократичний режим, головнимпринципом якого є свобода громадянина, і головна мета демократії --захист цієї свободи від надмірного втручання держави.

Найважливішими установами демократії є референдум і виборчасистема, через них здійснюється прямий зв'язок між громадянським суспільствомі державою.

Ліберально-демократичні режими перебувають у постійній зміні, їмвластивий плюралізм партійної системи і вільна гра політичних сил, щоведе до нестабільності виконавчої влади (уряду) і частимпарламентських виборів.

5. Форма виборчої системи

Виборча система - сукупність правил, прийомів і процесів,що забезпечують і регулюють легітимне формування органів політичноївлади.

Пропорційна система, яка використовується в Швейцарії,припускає розподіл мандатів пропорційно голосам, отриманимпартіями або виборчими коаліціями. Голосування відбувається за партійнісписки, при цьому визначається так званий «виборчий метр» --найменше число голосів, необхідне для обрання одного депутата.

Переваги пропорційної системи:

. усувається явна невідповідність між кількістю поданих за партію голосів і кількістю одержуваних нею депутатських місць, що більш адекватно відображає політичну волю населення;

. в органах влади видається більш реальна картина розстановки сил політичних.

Недоліки пропорційної системи є продовженням їїдостоїнств:

. оскільки голосування йде за партії, а не за конкретних осіб, різко слабшає зв'язок між виборцями і парламентаріями;

. складність у формуванні уряду через того, що пропорційна система забезпечує представництво в парламенті політичних сил, що не володіють підтримкою в рамках всієї країни. Відсутність домінуючої політичної партії робить неминучим створення багатопартійних коаліцій на основі компромісу партій з різними цілями;

. залежність кандидатів від партійно-апаратних структур через того, що списки кандидатів складаються частіше всього адміністративно-канцелярським шляхом. Звідси можливість бюрократичних рішень і махінацій, підриває довіру населення до представницьким органам;

. створюється можливість увійти до парламенту дрібним націоналістичним, релігійним, регіональним партіям, а в результаті цього політичні сили, які не користуються підтримкою в межах усієї країни, на загальнонаціональному рівні, отримують представництво в органах державної влади.

6. Модель президентської влади

Глава держави - найвища посадова особа, яка уособлюєдержаву, є символом його єдності.

За способом обрання Швейцарія належить до третьої моделі президентства
- Отримання президентської посади шляхом опосередкованих виборів - парламентомабо спеціальними колегіями.

У Швейцарії слабка президентська влада при парламентській форміправління, тобто за обсягом компетенцій і повноважень вона ставиться дотретьої моделі.

7. Тип парламентаризму

Парламентаризм - складне і різноманітне явище, що включає в себе нетільки механізм формування та діяльності парламенту, а також зв'язки івідносини його з виконавчою та судовою владою, а й способи виробленнякомпромісів і консенсусу для забезпечення цивілізованого рівноваги всуспільстві, спосіб природного відбору політичних лідерів, політичнихпрофесіоналів.

Парламентаризм - система державного керівництва суспільством,що характеризується чітким розподілом законодавчих і виконавчихфункцій при привілейованому становищі законодавчого органу --парламенту по відношенню до інших державних органів.

Типологія швейцарського парламентаризму:

Критерії Тип парламентаризму

Форма правління

Парламентська республіка Кабінетний парламентаризм

Структура парламенту

Двопалатний Двопалатнийпарламентаризм

Виборча система
Система пропорційного Пропорційний парламентаризмпредставництва

Ступінь політичного протиборства

Поміркована опозиція Стабільнийпарламентаризм

8. Основні політичні партії (правляча, опозиція)

Партія - це об'єднання громадян, які по основних моментах маютьдля них загальне уявлення про те, як має виглядати держава іякими правилами повинна регулюватися життя людей у суспільстві.

Партія має на меті посилати своїх делегатів до парламенту іуряд, впливати на законодавство та брати участь уформуванні політичної волі в цілому. Для цього складається програма.

У Швейцарії здійснювати свій вплив намагається велику кількістьпартій. Цікаво те, що членами будь-якої партії взагаліє всього лише близько 10% виборців. Однак кількість членів ні вякій мірі не ідентично числа прихильників партії.

У Швейцарії немає ніяких політично мотивованих обмежень дляпартій, так що формування і активність партій обмежуються єдинозагальним правопорядком.

У Швейцарії склалася багатопартійна система. На правому крилі варто
Християнсько-демократична народна партія (в минулому - Консервативнасоціально-християнська або Консервативно-католицька). Свою основнузавдання вона бачить у захисті вчення і інститутів Римсько-католицької церкви іу відстоюванні прав кантонів, виступає за соціально захищену ринковуекономіку.

Лівий фланг займає Соціал-демократична (або Соціалістична)партія, яка виступає за широкі соціальні реформи, включаючи більшшироку участь держави в економічному житті країни, але при дотриманніпартнерства між державою і приватним підприємництвом.

У центрі політичного спектру знаходиться Радикально-демократичної-каяпартія Швейцарії. Вона була дійсно радикальної за стандартами XIX ст.,коли визначала політику країни. У сучасних умовах ця партія сталащодо консервативною. Виступає за ринкову економіку і політичнуі духовну свободу особистості.

Від цієї партії, що об'єднувала спочатку у своїх лавах майже всіміське населення, відкололася спочатку Демократична партія, а в 1919 р.
Партія селян, ремісників і городян. Перша з них зникла, а друганазиває себе Швейцарської народною партією. Обидві партії представляютьінтереси середнього стану селян і ремісників.

Кожна з трьох партій (Християнсько-демократична народна партія,
Соціал-демократична партія, Радикально-демократична партія)утримує приблизно п'яту частину всіх місць у національному раді. Такеспіввідношення сил зберігається від виборів до виборів, що забезпечує
Швейцарії політична згода і стабільність. З 1959 кожна з цихпартій має по два з семи місць у Федеральній раді, а що залишилося місцезаймає представник найбільшої з інших партій - Швейцарськоїнародної партії (у минулому - Партії селян, ремісників і бюргерів).

Заснована в 1919 р. протестантська Євангельська народна партія
Швейцарії відкидає будь-який церковний і державний абсолютизм, виступаєза соціально орієнтовану ринкову економіку і намагається дивитися на всеполітичні питання з точки зору християнського євангелізму.

Заснована в 1944 р. Швейцарська партія праці-комуністична партія,яка бореться за націоналізацію економіки і ліквідацію оборони країни. Вонапрагне до такої соціальної і фінансову політику, яка орієнтувалаб всі свої інтереси на так званому "маленьку людину".

Соціалістична робітнича партія бореться проти того, щоб Швейцаріябула правовою державою, яке вона має намір ліквідуватиреволюційним шляхом.

Союз незалежних виник у 1935 р. як фракція безпартійних прихильниківзасновника тресту, що володіє великою мережею розподілуспоживчих товарів і послуг. Партія виступає за захист споживачів ісоціальну ангажованість вільного підприємництва і одночаснобореться з державним управлінням економікою та односторонньою політикоюспілок.

Серед інших невеликих партій: «Зелені», Союз незалежних, Ліберальнапартія і Партія свободи (колишня Партія автомобілістів). Остання,утворена в 1985, захищає права водіїв автомашин і виступає заобмеження імміграції.

9. Тип партійної системи

Партійна система - сукупність політичних партій і взаємозв'язкуміж ними.

За кількістю партій, існуючих в країні, Швейцарія маєбагатопартійну систему, яка передбачає активну роль у політичномужиття двох і більше партій (в даному випадку чотирьох партій). Кількістьпартій відображає наявність розгалуженої системи соціальних інтересів. Такапартійна система прагне до пошуку порозуміння і компромісів, оскільки ніодна з партій не має явним політичним домінуванням.

Партійні системи розрізняються за політичною вагою партій. Рольполітичних партій, їх вплив на суспільне і державне життянеоднаково. Масштаб політичного впливу на суспільство і влада визначаєхарактер відносин всередині партійної системи.

Політичний вплив партій залежить від кількості членів партії;кількості виборців, які проголосували за неї на виборах і числадепутатських мандатів, отриманих партією в ході виборів.

Відповідно до розподілу депутатських місць в парламенті партіїрозрізняються за впливом на процес прийняття політичних рішень, ролі імісця в партійній системі.

10. Основні громадські організації та рухи

Громадські організації - добровільні, побудовані на основісамоврядування і самодіяльності об'єднання громадян, що виражають інтересипевних груп населення - соціальні, професійні, національні та інші, або об'єднані спільністю тих чи іншихцілей і відповідних інтересів.

Громадські руху - об'єднання різних соціальних сил дляреалізації поставлених цілей. Вони можуть бути структурно не оформлені, немати формального, колективного або індивідуального членства. Чи включають всебе групи і течії неоднакових політичних поглядів і світоглядів.

Зростаюче значення мають національні економічні і професійніспілки, що представляють специфічні інтереси своїх членів. Тим самим вони, зодного боку, виявляються конкурентами партій, які націлені на загальніінтереси. Але з іншого боку, вони зацікавлені у співпраці з ними,оскільки партії роблять їм допомогу при висуванні підходящих кандидатів.
І навпаки, союзи підтримують партії у фінансовому відношенні.

Найважливішими групами спілок є, з однієї сторони, спілкироботодавців, галузеві об'єднання швейцарської економіки, що об'єдналисяв "Торгово-промисловий союз" і "Центральний союз організацій швейцарськихроботодавців ". На іншому боці стоять спілки працюючих за наймом,організації робочих і службовців. "Об'єднання швейцарських профспілок"є головним союзом 15 різних об'єднань трудящих, таких як
"Об'єднання швейцарських робітників-металістів і годинникарів", "Союзшвейцарських будівельників і лісорубів "і" Союз залізничників ".

Організовані в такий спосіб соціальні партнери - роботодавець іщо працює по найму - володіють завдяки великій кількості членів цих спілок,їх фінансової могутності і розвиненим відносин значним впливом у справізаконодавчого регулювання економічних і соціальних проблем. І якщопартії в Конституції Конфедерації навіть не згадується, то в нійзафіксовано, що головні об'єднання економіки в обов'язковому порядкуповинні при вирішенні найважливіших питань втягуватися в законодавчий процесшляхом опитування. І на переговорах про загальні трудових договорах, про заходиекономічної політики і про перегляд системи соціального страхування вонитеж захищають перед владою інтереси своїх членів.

У Швейцарії також діють «Об'єднання швейцарських спілок службовців»,
«Об'єднання християнських профспілок», «Асоціація молодих фахівців».

11. Правове становище особистості

Проголошені під час Французької революції 1789 р. права людинимали на меті забезпечити свободу кожної окремої людини і йогоособисту незалежність від сверхмогущества держави. Ту ж мету переслідуютьі права людини, закріплені в Конституції Швейцарської Конфедерації. Увідміну від прав політичних права людини належать кожній людиніяк особистості. Вони не обумовлюються державним громадянством людини.
До цих прав належать:

Свобода віросповідання і свобода совісті. Кожна людина вільний увиборі своєї віри, як релігійної, так і політичної. Але те чи іншевіросповідання не звільняє від виконання цивільно-?? обов'язків.

Свобода вибору релігії і релігійного культу. Вирішуються всебогослужбові дії, не зневажають мораль і громадський порядок.

Право на укладення шлюбу. Ніщо не може юридично перешкоджатиукладення шлюбу, за винятком неповноліття, близького споріднення абопсихічного захворювання. Ні відсутність коштів, ні відмінністьвіросповідань і громадянства не вважаються перешкодами до шлюбу.

Право на вільне вираження думок. Це право належить до основнихсвободам демократії. Якщо відрізняються один від одного точки зору не можутьбути вільно представлені в пресі або публічно, то це означає, щовідсутня база для незалежного формування думок.

Свобода торгівлі та свобода підприємництва. Конкуренція в ринковійекономіці захищена цієї охороняється правом свободою.

У деяких сферах Швейцарська Конфедерація володіє винятковимиправами ( "монополією"). Це митна монополія, монополія на випуск монеті банкнот, на виробництво пороху та алкоголю.

Крім Конфедерації виключні права ( "прерогативи") мають такожкантони в основному в рибальстві і полюванні.

Для деяких сфер господарської діяльності, що тягнуть за собоюкористування спільним надбанням, держава видає "концесії" (наприклад, длятранспортних підприємств, водопровідних станцій, видобутку корисних копалині т.д.).

Соціальні права людини. Так звані соціальні права людини в
Конституції Швейцарської Конфедерації не містяться.

Цивільні права, власниками яких є тільки громадяни
Швейцарії:

Рівність перед законом (у вузькому сенсі). Порушення цієї рівностіможе бути оскаржене через суд. Незаможні громадяни можуть скористатисяфінансовою допомогою держави (безкоштовний процес і/або безкоштовненадання адвоката).

Право вільного вибору місця проживання. Закріплюється право кожногошвейцарця оселитися в будь-якому місці Швейцарії. Це право не виключаєправил, пов'язаних з реєстрацією місця проживання.

Право на створення об'єднань та свободу зборів знаходиться на межіміж цивільними і політичними правами. Громадяни мають право збиратисяразом з однодумцями і створювати об'єднання всіх видів. Це праводозволяє утворення політичних партій, так само як і релігійних іекономічних об'єднань.

Політичні права

Здійснення політичних прав принципово передбачає швейцарськегромадянство. Крім того, тут повинні дотримуватися й інші умови (наприклад,мінімальний вік і місце проживання за право голосувати, обирати ібути обраним). До політичних прав відносяться пасивне і активневиборче право, а також право на ініціативу та участь у референдумі.

Про обов'язки громадянина Швейцарії

Обов'язкове навчання. Відвідання школи протягом восьми або дев'яти роківє обов'язковим, а державної школи - безкоштовним.

Податкова повинність. Громадяни сплачують до Конфедерації і у кантонахприбутковий податок, а в нек

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.5 of 10 on the basis of 3356 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.