Зміст


Введення
Глава 1. Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми.
Специфіка роботи з обдарованими дітьми.
Виявлення та робота з обдарованими дітьми.
Глава 2 Індивідуальна програма розвитку мови і літературної творчості обдарованих дітей.
Педагогічні ідеї, мети програми.
Індивідуальна програма розвитку мови і літературної творчості.
Перевірка запропонованої програми на практиці.
Висновок
Література
Додаток



Введення

Актуальність теми дослідження.
У динамічному, швидко мінливому світі, суспільство значно частіше переосмислює соціальне замовлення школі, коректує або докорінно змінює цілі та завдання шкільної освіти.
Головна мета, яка раніше визначалася як формування основ всебічно і гармонійно розвиненої особистості, виховання людей, що володіють основами наук. Зараз бачиться в тому, щоб зробити акцент на виховання особистості активної, творчої, яка усвідомлює глобальні проблеми людства, готової посильно брати участь у їх вирішенні.
Зараз необхідні люди, які мислять не шаблонно, які вміють шукати нові шляхи вирішення запропонованих завдань, знаходити вихід з проблемної ситуації.

Ще однією з актуальних завдань є індивідуальний підхід і допомогу кожному учневі. Розвиток індивідуальних здібностей, для вияву особистості кожного учня.

Не так давно вважалося, що всі діти рівні і в інтелектуальному плані, і в емоційному. Треба тільки навчити їх думати, співпереживати, вирішувати складні логічні завдання.
Однак досвід сучасної школи показує, що існують відмінності між учнями. Виділяються діти з більш розвиненим інтелектом, ніж у їхніх однолітків, із здібностями до творчості, з умінням класифікувати, узагальнювати, знаходити взаємозв'язки. Вони постійно знаходяться в пошуку відповіді на які їх цікавили, допитливі, виявляють самостійність, активні.

Здавалося б, що в таких дітей не повинно бути труднощів у школі, проте, насправді виходить навпаки. Вчителі вважають їх вискочками, осаджують, у кращому випадку такі діти отримують додаткове завдання на уроці.

Школа більшою мірою орієнтується на середнього учня. На уроці вчитель прагне підтягти до програмного рівня всіх учнів, а сильні, неординарні учні залишаються без уваги. Поступово вони перетворюються на поверхневих зазнаек і стають далеко не найкращими учнями.
Часто в початкових класах можна побачити дітей-почемучек, які постійно щось запитують, чимось цікавляться, хочуть більшого обсягу, глибини матеріалу. Однак, розмовляючи з вчителями дізнаєшся, що в середній ланці таких дітей стає менше, а в старших класах залишаються одиниці.
Обдаровані діти з великим інтересом чекають вступу до школи, але незабаром після початку занять виявляється, що незвичайного розумових можливостей дитини стає проблемою не тільки для родини, а й для вчителів. Труднощі дійсно виникають.
Таких дітей чекають не тільки радості навчання, але й розчарування і конфлікти. Саме їм, найбільш допитливим, часто стає нудно в класі. Більшості вчителів просто ніколи дбати про обдарованого дитину, а іноді їм навіть заважають учні з вражаючими знаннями, з не завжди зрозумілою розумовою активністю.
Іноді педагог збирається приділяти таким учням особливу увагу, давати більш складні завдання, але потім ці наміри забуваються, не виконуються. Діти, що випереджають своїх однолітків, прагнуть привернути до себе увагу. Стрімке виконання завдань, готовність правильно відповісти на запитання вчителя - для них бажана розумова гра, змагання. При цьому таким дітям мало того, що вдається довідатися і зробити на уроці. Часто в початкових класах найбільш розвиненого учня перестають питати, як би не помічаючи його готовність до відповіді. Якщо він наполегливо намагається щось сказати або запитати, учитель починає докоряти йому за те, що він «вискочка».
В результаті дитина стає все менш активним на уроці, переключається на щось стороннє, але при цьому йому не уникнути невдоволення педагога. Так, спочатку ентузіаст шкільних занять, обдарована дитина воліє хворіти, аби не відвідувати уроки, починає ненавидіти домашні завдання.
Найбільш здібні діти потребують навантаженні, яка була б під стать їх розумовим силам, але наша середня школа, крім «середньої» програми, найчастіше нічого їм запропонувати не може.

Таким чином, виникає суперечність між вимогами суспільства і справжнім станом справ у школі. З одного боку держава вимагає активну, творчу особистість, а з іншого боку школа орієнтується на середнього учня.

У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні спеціального дослідження з метою вдосконалення процесу навчання, активізації пізнавальної діяльності. На перший план виходить актуальна проблема-робота з дітьми, що випереджають своїх однолітків, з ознаками неабиякого інтелекту.

Вираз «обдаровані діти» вживається досить широко. Якщо дитина виявляє незвичайні успіхи в навчанні або творчих заняттях, значно перевершує однолітків, його можуть називати обдарованим. Таке слово-вживання прийнято в американській психології, а тепер-добре це чи погано-одержує поширення й у нас. Численні праці (Венгер Л.А, Гільбух Ю.З, Лейтес Н.С, Бурменская Г.В) присвячені розгляду поняття-обдарована дитина, виявлення таких дітей, особливостям роботи з ними, їх психологічних проблем. Раніше радянські психологи вбачали в поняттях «задатки», «обдарованість» щось ідеалістичне, шкідливе. На стан справ у психології позначалася і ізольованість нашої науки від зарубіжної. Тільки в останні роки проблема відмінностей між дітьми за обдарованості «вийшов із тіні» і тепер викликає великий інтерес. Без сумніву реальність і значущість цієї проблеми.

Яких дітей називають обдарованими? Як відбувається їх подальший розвиток? Що можна зробити для їх підтримки?
З таких питань накопичено чималий досвід. З 1975 року існує Всесвітня рада з обдарованим і талановитим дітям, який координує роботу з вивчення, навчання і виховання таких дітей, організовує міжнародні конференції.
У зарубіжному досвіді дуже повчальна розробка особливих навчальних програм, розрахованих на дітей з підвищеними можливостями. Разом з тим у теоретичному плані російський психолог має свої серйозні накопичення в області вивчення здібностей та обдарованості. Такі вчені, як Б.М Теплов та С.Л Рубінштейн, багато чого прояснили в розумінні саме індивідуальних розходжень по обдарованості.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, увага до дітей, які випереджають однолітків, з ознаками неабиякого інтелекту - актуальне завдання школи. Нас зацікавило питання розвитку мовлення, творчої уяви обдарованих дітей, їх літературної творчості. Аналізуючи літературу різних авторів з цього питання, можна відзначити, що однією з загальнопедагогічної проблем є проблема мовної діяльності. Вона поки що мало досліджена.
Мовленнєва діяльність-це фундаментальна діяльність людини, в ній приховані багаті можливості розвитку особистості, свідомості, всіх пізнавальних можливостей людини.
Особливості мовленнєвої діяльності складаються:
- У сприйнятті людської мови інших
- У вираженні ним власних думок, суджень, переживань
- В активному впливі на слухачів, співрозмовника
Через спілкування у мовній діяльності людина може висловити багатство і бідність змісту свого життя, її мотиви, спрямованість, може пізнати самого себе. Від розвитку мовної діяльності залежить загальна та спеціальна (наукова, технічна, естетична) культура людини. Низький рівень цієї діяльності є показником недостатнього розвитку.

У школі постійно йде процес розвитку мовлення учнів за строго виробленому плану для всього класу.
Тим часом вже з першого класу виявлялися діти, які відрізнялися від інших за сприйняття навколишнього світу. Вони сприймали все з емоційністю, у них існувала потреба оживити, олюднити, наділити душею, словом, поведінкою все, що їх оточує. Така яскравість і індивідуальність сприйняття-одна з рис художнього сприйняття світу, естетичного ставлення до оточуючого. У таких дітей проявляється особлива здатність до окремих предметів, але і відраза до інших. Однобічність розуму є одна з характерних ознак обдарованості.
Головне: організувати розумове виховання обдарованої дитини з дитинства і на всьому протязі навчання так, щоб наявні задатки були реалізовані у відповідних можливостях якомога повніше.
На жаль, в школі виникає суперечність: між прагненням розвивати мову у всіх учнів та невмінням розвинути мова і здатність до літературної творчості обдарованих.

Існують в основному 2 стратегії навчання обдарованих дітей: прискорення та збагачення.
Прискорення: це і раннє надходження в школу, і прискорення в звичайному класі, заняття в іншому класі, перестрибування через клас, створення профільних класів, приватні школи.
Збагачення: це мінікурси, гуртки, факультативи, розробка індивідуальних програм.

Нами була сформульована тема роботи: індивідуальна програма розвитку мови і літературної творчості обдарованих дітей.
У зв'язку з актуальністю проблеми навчання обдарованих дітей, нами була висунута гіпотеза.

Відповідно до гіпотези дослідження якщо:
-підготувати і розробити індивідуальну програму розвитку мови і літературної творчості обдарованих дітей
-активно включати обдарованих дітей у спільну творчу діяльність
-розвивати мотивацію навчання та пізнавальні інтереси учнів
-залучати учнів на самостійний пошук відповідей на проблемні питання, заохочувати використання додаткової літератури

то підвищується:
а) якість знань і умінь
б) рівень самостійності уч-ся
в) розвивається розумова діяльність, мова учнів
г) розвиваються творчі можливості дитини
Завдання дослідження:
1. Вивчити думки педагогів і психологів з проблеми.
2. Розробити індивідуальну програму
3. Розкрити найбільш ефективні форми роботи на індивідуальних заняттях, прийоми, методи.
4. Виявити пізнавальний інтерес уч-ся, необхідний рівень навантаження.
Для вирішення поставлених завдань були використані теоретичні, емпіричні і практичні методи:

Теоретичні:
Аналіз спеціальної методичної, психолого-педагогічної літератури.

Емпіричні:
а) співбесіду
б) знайомство з роботами школярів

Практичні:
а) Для оцінки ефективності висунутих в ході дослідження положень проводилися експерементальні заняття в 22 класі школи № 1. Заняття проводилися один навчальний рік 1998-1999рр.
б) аналіз отриманих результатів, рекомендації психолога.

Структура роботи відбиває логіку дослідження.
Кваліфікаційна робота складається з вступу, трьох глав, висновку, списку використаної літератури та додатки.



Глава 1.
Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми.

1.1 Специфіка роботи з обдарованими дітьми.
1.2
У теоретичному плані російський психолог має свої накопичення в галузі вивчення обдарованих дітей (Теплов, Рубінштейн), але розробкою питань навчання і виховання неабияких дітей займалися мало. В основному ця література зарубіжних авторів.

Цікавим видався підхід до самого терміна-обдаровані діти. Кого ми можемо так назвати? Де знайти точне визначення цього поняття? Вираз «обдаровані діти» вживається досить широко.

Наприклад, Матюшкина А.М, Медея у, Гільбух Ю.З вважають, що якщо дитина виявляє незвичайні успіхи в навчанні або у творчих заняттях, значно перевершує однолітків, його можуть назвати обдарованою. Якщо у дитини надзвичайно швидкий темп розумового розвитку і явні досягнення в тій чи іншій діяльності, правомірно визнати його неабияким. Але чи можна вважати, що в цієї дитини є всі передумови, щоб з часом стати обдарованою дорослим?

Лейтес Н.С, Бурменская Г.В, Крутецкий В.А переконані, що по відношенню до багатьох дітям цього сказати не можна. Надійно визначити значення дитячих властивостей, виявити таких дітей, у яких видатні св-ва виступають дійсним запорукою їх майбутніх можливостей - складна проблема, яка в психологічній науці ще дуже далека від вирішення. Тому слова «обдарована дитина», «обдаровані діти» слід вживати з обережністю, усвідомлюючи їх умовності.
Аналіз літератури показав, що під обдарованістю слід розуміти більш високу, ніж у його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до навчання, а більш виражені творчі прояви.
Поняття обдарованість походить від слова «дар» і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку.
Виникає питання, в яких сім'ях народжуються обдаровані діти?
Американські вчені вважають, що обдарована дитина може народитися в будь-якій родині, в якій батьки мають повноцінним здоров'ям, незалежно від культурного рівня. В якій мірі будуть реалізовані задатки, якого рівня здібності сформуються на їх базі, залежить від культурно-педагогічних чинників.
На уроці, як вважають Богоявленська Д.Б, Голубєва Е.А, основна проблема - оптимально завантажити розумові здібності, забезпечити невпинне рух вперед, тому необхідно урізноманітнити програму з урахуванням потреб високо обдарованих дітей.
Для створення програми необхідно знати: якими рисами володіють обдаровані діти?
Бабаєва Ю.Д, Лейтес Н.С, Марютіна Т.М, Мелік-Пашаєв А.А в основному виділяють 3 основні риси:

1. Пізнавальна потреба.

а) активність-дитина постійно шукає зміни вражень, нову інформацію. Чим більше він довідається, тим більше йому хочеться знати.
б) потреба в самому процесі розумової діяльності
в) задоволення від розумового напруження

2. Інтелект.

Характеризується конкретністю мислення і здатністю до абстракцій.
а) швидкість і точність виконання розумових операцій, зумовлених стійкістю уваги і прекрасною оперативною пам'яттю.
б) сформованість навичок логічного мислення, прагнення до міркування, узагальнення, виділення головного, класифікаціям.
в) багатство словника, швидкість і оригінальність словесних асоціацій

3. Креативність (творчої)

а) особливий склад розуму
б) установка на творче виконання завдання
в) розвиненість творчого мислення і уяви



1.3 Виявлення та робота з обдарованими дітьми.

Виявлення дітей з неординарними здібностями - це спільна робота шкільного психолога і вчителя. Існує велика кількість психологічних тестів для виявлення різних видів обдарованості:
-психомоторної
-інтелектуальної
-творчої
- У сфері спілкування
Надалі буде проаналізована література з творчої обдарованості дітей.

Креативність охоплює сукупність розумових і особистісних якостей, що сприяють становленню здатності до творчості. Це здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися в мисленні від традиційних схем, швидко вирішувати проблемні ситуації. Проблеми творчого процесу широко розроблялися у вітчизняній психології. Великий внесок у розробку проблем здібностей, обдарувань, творчого мислення внесли психологи: Теплов Б.Г, Рубінштейн С.Л, Ананьєв Б.Г, Крутецкий В.А, Ковальов А.Г, Платонов К.К. Зарубіжні вчені також глибоко вивчали проблему творчого мислення. (Голля, Коган, Джаксон і Мессік, Гілфорд, Торранс).

Тест на творче мислення - одна з безлічі тестів, запропонованих зарубіжними та вітчизняними психологами:

1. Використання предметів (варіанти вживання). Оцінюється швидкість та оригінальність.
2. Перерахувати наслідки гіпотетичної ситуації:
Уяви, якщо тварини та птахи зможуть розмовляти людською мовою.
3. Вираз - придумати речення з 4 слів, в якому кожне слово починається з заданої букви. (В М З К)
4. Словесна асоціація - приріст ваги?? і якомога більше означень для загальновживаних слів (книга).
5. Складання зображень - намалювати задані об'єкти користуючись певним набором фігур (коло, трикутник, прямокутник, півколо).
6. Ескізи - на малюнку наводиться набір різних фігур, треба перетворити це в зображення різних предметів.
7. Загадкова форма - знайти різні фігури, приховані в складному, малоконструірованном зображенні. Знайти як можна більше знайомих предметів у складному малюнку.
8. Завдання з сірниками - пересунувши певну кількість сірників, отримати задане число квадратів, трикутників або скласти задану фігуру.
9. Закінч розпочату казку.

Психологом ведеться складний підрахунок балів за кожне завдання і на цій підставі можна судити про творчі здібності дитини.
При розробці індивідуальної програми постає питання про виявлення дітей зі здібностями до літературної творчості. Учитель, що вводить дитину в художня творчість, повинен уміти визначити, чи володіє він тими психологічними передумовами, які необхідні для створення художнього образу.
Про готовність дитини до введення в художня творчість свідчать деякі якості його ігрового поведінки, які можуть виступати, як своєрідні індикатори і цілком доступні спостереження уважного дорослого.
Можна виділити п'ять якостей, важливих для подальшого художнього розвитку, вони виникають у процесі сюжетно-рольової гри.
Що ж це за якості?
1. Легкість прийняття ролі в сюжетно-рольовій грі і звернення до виразних засобів в рольовому поведінці (міміка, пантоміма).
2. Здатність придумати, що має статися з ігровим персонажем, тобто здатність до ігрового сюжетоскладання.
3. Планування подальших ігрових дій, узгодження їх з партнером, що свідчить про наявність задуму.
4. Словесний заміщення предметних ігрових дій.
5. Спроби висловити ставлення до ігрового персонажа.

Якщо уважно спостерігати за грою дітей, можна за допомогою цих властивостей індикаторів скласти собі уявлення про те, наскільки готовий дитина до творчої роботи, до того, щоб стати автором. Передумови можуть ніколи не стати здібностями, якщо не допомогти дитині перетнути кордон між грою та мистецтвом, якщо не створити певних педагогічних умов.
Педагогу необхідно бути хорошим спостерігачем і психологом для виявлення творчо обдарованих дітей. Існує велика кількість форм роботи з обдарованими в літературному плані дітьми з метою розвитку їхньої творчості, неординарність мислення, розвитку їх мови.

При роботі з обдарованими дітьми:
* Перш робиться акцент на формування вміння вчитися. Регулярно надається можливість виступати в ролі вчителя.
* Використовується велика кількість творчих завдань, рольових тренінгів, дискусій.
* Виключається тиск вчителя, на занятті-вільне спілкування.
* Освіта повинна приносити дитині задоволення
* Необхідно самостійне добування інформації, повага бажання дитини працювати самостійно.
* Заохочення наполегливості, активності.
* Не знижувати самооцінку учня
* Дитині необхідно усвідомлювати суспільну значимість проблеми.
* Завдання повинні бути творчими, що включають дослідження, аналіз, докази та висновки щодо досліджуваної проблеми; необхідно більше практичних робіт, робіт зі словниками, з довідковою літературою.

Змінюється і сам викладач, який працює з цими дітьми.
При роботі з обдарованими дітьми викладач частіше запитує думку самих дітей, менше пояснює, більше слухає.
Учитель завжди допоможе і підтримає, якщо це необхідно. На занятті створюється емоційно-безпечна атмосфера, поважається особистість учня, його думку, навіть якщо вона розходиться з думкою педагога.
Висновок: перед початком роботи з обдарованими дітьми необхідно враховувати їх психологічні особливості, вміти виявляти таких дітей, володіти прийомами роботи з ними.



Глава 2
Індивідуальна програма розвитку мови і літературної творчості обдарованих дітей.

2.1 Педагогічні ідеї, мети програми.

1. Від практики до теорії і знову до практики.
Завдання програми - допомогти дітям осмислити їх мовну практику, щоб на цій основі підвищити мовну культуру, розвинути вміння спілкуватися. Це вимагає введення речеведческіх елементарних понять про те, для чого потрібна мова, що таке текст, як будуються тексти. Основу програми складають комунікативні уміння. Діти вчаться слухати, говорити, писати. Однією з основних цілей програми є розвиток усного та письмового мовлення дітей. Найкращим чином служить розвитку мовлення - природність висловлювань дітей, обумовленість усній і письмовій мові внутрішніми мотивами дітей, коли мова відповідає своєму життєвому призначенню, а саме спілкування.

2.Культура мовної поведінки. На уроках розвивається відчуття доречності висловлювання, увагу до тієї сторону мови, яка пов'язана з добрим, поважним ставленням до людини, - до формування ввічливій мови.

3. Розвиток творчої уяви і літературно-творчих здібностей.
Уява-це психічний процес, при якому створюються нові образи, шляхом переробки матеріалу, але ж це початок розумової діяльності. Уява: пасивний, активний, творчий.
У ході творчої уяви, людина створює самостійно образи та ідеї. Дитина буде здатний створити образ, якщо він крім естетичної позиції, володіє розвиненою уявою, якому ця позиція додає визначену спрямованість.
Сила художньої уяви, по-перше, в його довільності, по-друге, у досить багатому запасі вражень від навколишнього, по-третє, у вільному і гнучкому поводженні з цим запасом вражень, по-четверте, в підпорядкованості естетичної позиції.
На уроках повинно бути якомога менше всякого роду заборон - більше свободи, фантазії, щоб дитині хотілося сказати про щось своє і по-своєму. Він на практиці зрозуміє, що за допомогою рідної мови можна "творити чудеса".
Дітей треба вчити так, щоб їм було цікаво. На основі аналізу різних творів за стилем, за жанром, за типом учні виявляють їх особливості, ознаки, що допомагає їм надалі створювати свої твори. Це вимагає творчості та від дітей, і від учителя.

4. Мова та її значення в житті.
Перед учнями в доступній формі розкриваються основні функції мови, тобто мова як засіб спілкування, обміну почуттями та думками між людьми; передачі і засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства; організації та планування діяльності людей; впливу на думки, почуття і поведінку людей.

5. Продовжується знайомство з текстом.
Мовні поняття даються в програмі в певній системі.
Центральним поняттям є поняття "текст", тому що кінцева мета роботи з розвитку мовлення - навчити складно виражати свої думки в усній та письмовій формі, тобто навчити створювати текст, мовленнєвий твір, висловлювання.
Дається поняття про структурної цілісності тексту, уявлення про типи тексту, про їх жанрових різновидах. До програми введено також поняття про мовленнєві творах малих форм: лічилці, скоромовки, загадки.

6. Розвиток емоційної чуйності на твори художньої літератури.
Емоція характеризується як ставлення людини до світу, до того, що він відчуває і робить, у формі безпосереднього переживання. Художні твори розраховані на те, щоб пробудити в людині естетичні, моральні емоції за допомогою художніх образів, зображально-виразних засобів мови. Особлива увага приділяється розумінню та проживання прочитаного. Це досягається шляхом власного виразного читання дітьми творів, під час обговорення творів, при інсценування творів.

7. Дослідницька робота дітей з метою розширення активного словникового запасу.
Образ, що створюється силою уяви, уточнюється і реалізується під час літературної діяльності і для успішної його реалізації необхідно досить повне оволодіння мовою. Приділяється велика увага збагачення мови засобами художньої виразності.
Йде ознайомлення дітей із засобами художньої виразності. Діти вчаться використовувати в своїй промові епітети, що позначають як наочні, так і ненаглядним властивості об'єктів. Ведеться робота по ознайомленню з синонімами, антонімами.

8. Спонукання учнів до літературної творчості.
Створення умов емоційно-комфортних для творчості дітей, підбір творчих завдань, що стимулюють самостійну творчість дітей.
Педагог нічого не нав'язує, не відпрацьовує з дітьми план майбутнього твору, а створює таку атмосферу на занятті, коли дитині хочеться поділитися своїми думками, почуттями і переживаннями.


2.2 Індивідуальна програма розвитку мови і літературної творчості дітей.

Індивідуальна програма роботи з розвитку мовлення та літературній творчості дітей наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Етап роботи Методичні рекомендації Назва тим занять Література Кількість годин
1. Знайомство з поняттям - мова На перших заняттях діти разом з учителем намагаються глибше познайомитися з поняттям мова. Що це таке? Яке значення в житті людини відіграє мова? Яка буває мова? На занятті важливо, щоб діти намагалися висловлювати свою точку зору, свої припущення, наводити свої приклади. Йде знайомство із засобами звукової виразності (тон висловлення, темп, гучність, паузи), логічними наголосами. Працюючи над різними творами, діти вчаться знаходити головне і виділяти у висловленні важливі за змістом слова. На заняттях діти знайомляться зі стилями мови, вчаться впізнавати ці стилі у творах, які пропонує вчитель і намагаються самі підібрати свої приклади. На заняттях включаються інсценування уривків творів з метою роботи над засоби звукової виразності. Мова - яка вона буває? Для чого людині мова? Подорож у країну усній і письмовій мові. В гостях у логічного наголосу. Стилі мовлення. 1.Барто А. Захоплююча мова. 2.Васільев Н. Г. Влітку на річці. 3.Пантелеева Н Дві жаби. 4.Паустовскій До заячі лапи. Сладков Н. Пустеля вночі. 6.Драгунскій У Денискін розповіді. 7.Носов Н Розповіді. 8.Міхалков С. Бездельник світлофор. Можна використовувати аудіо записи розповідей. 12 часов
2.Знакомство і робота з поняттям текст. Діти дізнаються, що текст потрібен людям для вираження своїх думок. Ознакою будь-якого тексту є тема, яка підпорядкована основної думки. Навчання дітей розуміння тексту йде разом зі створенням школярами своїх мовних творів, підпорядкованих основної думки. Порушується питання про широких і вузьких темах тексту. Можна використовувати різні види робіт: і ігри, і спостереження, дослідження. Звертається увага на різні жанри. 1.Мір тексту. 2.Где живе основна думка? 3.Широке і вузькі теми тексту. 4.Что таке жанр? Які бувають жанри? 1.Толстой Л.М Умная галка. 2.Сухомлінскій В.А Поющее пір'ячко. 3.Носов Н Незнайка в сонячному місті. 4.Пушкін А.С Казка про рибака та рибку. 5.Пермяк Перший сніг. 6.Паустовскій Кот-ворюга. Гумовий човен. 10 часов
3.Етікет в суперечці. На заняттях зіткнулися з тим, що діти не вміють вести дискусію, не чують один одного, не можуть сприйняти чужу думку. Виникла необхідність ввести поняття етикету в суперечці. Діти аналізують ситуацію в різних творах і роблять для себе висновки. Використовується вчителем підбір картинок для словесного опису, розігрування сценок дітьми. 1.Не треба сваритися. 2.Учімся бути ввічливими у будь-якій суперечці. 3.Сколько людей - стільки думок. 1.Моргунов А Мій друг Вовка. 2.Носов Н Трубка. 3.Міхалков Ввічливий індик. 4.Васільев Н. Гірка образа. 4 часа
4.Знакомство з казками. На заняттях використовуються народні і авторські казки, це можуть бути і казки про тварин, про людей і т. д. Казка допомагає перетворити замкнений світ дитини в різноманітний навколишній світ, підняти дитину до розуміння зв'язків і відносин між людиною і природою, людиною і людиною, підготувати його до драматичних сторонам буття. Робота будується східчасто: Читання великої кількості казок на занятті і вдома. На цьому етапі після прочитання рекомендується невимушена розмова у зв'язку з прочитаним. Діти самі розкривають свої думки і почуття, висловлюють своє ставлення до героїв, до подій. Головну увагу не стільки змістом, скільки емоційній сфері. Учитель заохочує самостійні відповіді і колективне обговорення. Діти аналізують вчинки героїв, прагнуть зрозуміти їхній зміст. При спілкуванні вчителю важливо тактовно виправляти мовні звороти уч-ся, які побудовані неправильно. Спостереження за законами побудови казки: діти помічають і трикратне повторення, зачин, казкових героїв, героїв-помічників. Спостерігаючи за багатьма казками, вони без праці роблять висновок про те, що автор закладає певну мораль. Розвиток емоційної чуйності. Досягається шляхом виразного читання. Робота над засобами художньої виразності. Розбираються незнайомі слова, складається словник архоізмов, можна запропонувати скласти словник казкових героїв, словник зачинено. При поясненні нового слова не використовується підбір синоніма, так як це стирає своєрідність значення слова. Прийом підстановки синоніма призводить до бідності, штампування висловлювань дітей, перешкоджає розвитку мовлення. Пояснення незнайомого слова треба будувати на розкритті своєрідності його значення. Корисно розкрити не лише значення слова, а й зіставити його зі словом, близьким за значенням. Звертається увага на мовні звороти, що використовуються в казках .. Інсценування казок. Ця робота йде після розбору почуттів, вчинків головних героїв, мотивів цих вчинків. У розподілі ролей беруть участь самі діти. Інсценування допомагає дитині емоційно розкритися. Заключним етапом йде спроба дітьми створити свою казку. Якщо попередня робота проведена успішно, діти відчувають потребу в написанні. Це головний показник причетності дитини, йому це цікаво. Перед написанням вчитель не проводить спеціальної підготовки, не опрацьовує зміст твору, не проводить словникової і орфографічної підготовки. Твори пишуться без плану. Спеціальна підготовка та план обмежують індивідуальне втілення змісту в тій мовній формі, яка відповідає індивідуальним особливостям дитини. Після написання діти читають свої казки, це має значення перш за все для того, щоб розбудити в дітях милування мистецтвом слова, бажання писати. Головне - надати простір індивідуальності дитини. 1.Що за диво ці казки! 2.Сказкі про тварин. 3.Битовие казки. 4.Волшебние казки. 5.Фантастіческіе казки. 6.Закон побудови казок. 7.Сказочние герої - хто вони? 8.Конкурс: кращий оповідач. 9.Іграем казку. 10.Сочіняем казку. 11.Мір чарівних казок (прочитання власних творів). 1.Васіліса прекрасна. 2.Хітрая наука. 3.Девушка-сирота. 4.Летучій корабель. 5.Волшебний кінь. 6.Купеческая дочка і служниця. 7.Белая качечка. 8.Гусиня і осел. 9.Бик Биковіч. 10.Учений пес. 11.Сказка про срібний блюдечку і наливному яблучко. 12.Андерсен. Снігова королева. Дурний слуга. Оле-Лукое. 13.Ліра Е. Чики - Рікі - горобець. 14.Кіплінг Р. Казки. 15.Перро Ш. Казки. 16.Мамін-Сибиряк Д.Н. Аленушкіни казки 17.Грімм Бр. Горщик каші. 18 годин
5.Знакомство з билинами. Робота над билинами будується аналогічно попередньої: З'ясовується походження билин, їх значення. Читання билин, обговорення прочитаного. Учитель прагнути попередньою бесідою, уривками аудіо записів створити емоційний настрій для сприйняття їх дітьми. Виразне читання. Робота над структурою билин. Робота над засобами виразності: складання словника старовинних слів, вживаються у билинах: Ой, ти, гой ти; перст, уста, добрий молодець; смертушка і т. д. 1.Історія стародавньої Русі, побут людей. 2.Биліна, її народження, герої. 3.Старінние слова. 4.Биліна - джерело пізнання життя наших предків. 1. Билини про Добрині, Васьці Буслаєва, Чурила, Іллю Муромця, Дюке, Альоші Поповича. 8 часов
6.Учімся писати вірші. Головна мета роботи з віршами: долучити дітей до класичних творів. На заняттях розбирається багато віршів, готується виразне читання, вірші вчаться напам'ять. Діти зНАКом з розміром вірша, з поняттям рима. Не варто думати, що таким чином можна навчити дітей писати вірші, можна показати їм як «скласти віршик» на заданий розмір. Не можна навчити художньої логікою ліричного вірша. Для виникнення потреби у написанні віршів необхідні нові життєві враження і літературні. Школа, домашні уроки, поглинаючи велику частину часу, мимоволі обмежують приплив нових вражень, у повсякденному житті школяра багато одноманітності. Бідність враженнями негативно позначається на дитячому творчості. Нові життєві враження, нові відкриття дають дітям не тільки конкретний матеріал для віршів, а й забезпечують новизну сприйняття, необхідну для творчості. Ці заняття намагалися проводити на природі, виходили на короткочасні прогулянки, екскурсії. Знайомство з віршами відомих поетів спонукає дітей до власної творчості. Необхідно вчитися чути і розуміти поезію. Чим більше діти будуть читати і слухати вірші, читати зосереджено, з великою увагою до слова, тим краще вони будуть відчувати поезію і писати самі. На заняттях використовуються різні ігри зі словами, ігри в риму, гра: я бачу, я чую. Головне, щоб дитина не просто підбирав і римувати слова, а прагнув висловити свої емоції і почуття. 1.Емоціі, почуття у віршах. Прогулянка в ліс. 2.Як прекрасний світ!-Вірші про природу. Екскурсія в парк. 3.Веселие вірші. Конкурс: кращий читець. Сценки на вірші. 5.Размер вірша. 6.Что таке рима? 7.Практіческіе ігрові заняття. 8.Сочіняем колективно. 9. Проба пера. 1.Жуковскій В.А. Нічний огляд. 2.Плещеев А.Н Стихотворения. 3.Саша Чорний. Що кому подобається. 4.Пушкін А.С. Стихотворения. 5.Тютчев Ф.І. Стихи. 6.Толстой А.К. Осінь. Дзвіночки мої. 7.Чуковскій К.І. Стихи. 8.Маршак С.Я. Стихи. 9.Міхалков С.В Стихи. 10 Барто А.Л. Стихи. 11.Кружков Г. Холодно-гаряче. 12.Хармс Д. Загадковий випадок. 13.Лебедева Г. Дружна сімейка. 14.Усачев А. Якщо кинути камінь вгору. 15.Чіарді Дж. Про дивовижних птахів. 12 часов
7.Работа над розповіддю. Робота починається зі знайомства дітей з біографією авторів, цей матеріал можуть знаходити і самі діти. Велика увага приділяється читання творів, роботі над виразністю, розбору почуттів, які виникли при прочитанні твору. Робота над засобами виразності. Можна використовувати в роботі складання словників іноземних слів, антонімів, синонімів, які зустрічаються в оповіданнях. Інсценування оповідань (розподіл ролей здійснюють самі діти). Це допомагає дитині вжитися в роль персонажа, зрозуміти його почуття. Інсценування допомагає дітям розкріпачитися, розкрити себе. Театр відкриває простір для самовираження людини. Твір оповідання (усно). Запис своїх оповідань з ілюстраціями. Для вчителя важливо пізнати, відчути внутрішній світ дитини, розкрити його духовні сили, дати їм простір і напрям. Учитель тактовно й вміло спрямовує процес дитячої літературної творчості, створюючи для нього найбільш сприятливі умови. Учителю необхідно вникати і в деталі в