ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Проблеми спілкування підлітків і юнаків
     

 

Педагогіка
ЗМІСТ

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
1. Теоретичні дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
1.1. Спілкування, як категорія в психології ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
1.2. Психологічні особливості подроскового та юнацького віку ... ... 9
1.3. Спілкування в підлітковому і старшому шкільному віці ... ... ... ... ... ... ... 12
2. Експериментальні дослідження ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .21
2.1. Проблема, завдання і методики досліджень ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21
2.2. Виявлення особливостей спілкування підлітків і старших школярів .. 27
2.3. Вивчення проблем, з якими стикаються підлітки і старші школярі при спілкуванні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35
2.4. З'ясування якостей особистості, найбільш ціновані підлітками та старшокласниками ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 37
2.5. Дослідження особливостей комунікативного процесу ... ... ... ... ... ... .. 40
2.6. Особливості мотиваційно-споживчої сфери спілкування підлітків і старшокласників ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .44
Укладення та висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 51
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 55
ВСТУП

Проблема спілкування відноситься до числа найважливіших для юнака сфер життєдіяльності. Усі психологи єдині у визнанні значення спілкування у формуванні особистості в студентському віці. Ці періоди дуже істотні для формування основних структурних компонентів особистості. Від того, як буде складатися спілкування, залежить формування майбутньої особистості. Тому вивчення проблем спілкування стає дуже актуальним. Її актуальність різко зростає на даному етапі розвитку суспільства, коли йде різка зміна соціальних відносин, характеру особистісних взаємодій, моральних норм, цінностей і т.д.
Так як спілкування соціально, то сьогоднішня ситуація в суспільстві прямо залежна зі зміною мотивації структури інтересів сучасних для підлітків та старшокласників, тому вивчення особливостей спілкування нинішньої молоді дуже актуально. Предметом нашого дослідження є деякі форми спілкування, а його об'єктом - є учні 8-х і 11-х класів. Аналіз роботи з проблеми спілкування показує, що воно вивчається багатьма авторами, як зарубіжними, так і радянськими.
А.Н. Леонтьєв (1974) вважає, що спілкування - визначена сторона діяльності, ідо воно присутнє в будь-якій діяльності в якості її елементу. В.М. Соковкин (1974) аналізує людське спілкування, як комунікацію, як діяльність, як відношення, як взаєморозуміння і як взаємовплив. Б.Г. Ананьїв (1969) підкреслював, що особою і головною характеристикою спілкування, як діяльності, є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми.
Значимість спілкування з позиції вікової психології розглядалися, як в закордонній, так і у вітчизняній психології. Представник гештальтпсихології К. Левін, розглядав спілкування в підлітковому та юнацькому віці з точки зору соціально-психологічного явища. Левін вважає, що в цьому віці розширюється життєвий світ юнака, коло його спілкування, групової приналежності і типу людей, на яких вони орієнтуються.
У вітчизняній психології Ельконін Д.Б. розглядав значимість спілкування в юнацькому і старшому юнацькому віці з позиції культурно-історичної теорії. Ельконін відзначав, що в підлітковому віці спілкування є ведучим видом діяльності, але і в юнацькому віці воно не втрачає свого значення. Завдяки спілкуванню, студенти будують відносини, включаються в різні види діяльності. Усі дослідники (Виготський Л.С. (1984), Божович Л.І. (1968), Кон І.С. (1989)) та ін психологи отроцтва і юності, так чи інакше, сходяться у визнанні того величезного значення, яке має для юнаків спілкування з однолітками. Відносини з товаришами знаходиться в центрі життя юнака, багато в чому визначаючи всі інші сторони їхнього поводження і діяльності.
Л.І. Божович (1968) зазначає, що якщо у молодшому шкільному віці основою для об'єднання дітей найчастіше є спільна діяльність, то у підлітків і старших школярів, навпаки, привабливість занять і інтереси, в основному, визначаються можливістю широкого спілкування з однолітками. Для хлопців цього віку важливо не просто бути разом з однолітками, але і головне, займати серед них задовольняє їх положення.
Як показують дослідження І.С. Кона, саме невміння, неможливість домогтися такого положення найчастіше є причиною недисциплінованості і, навіть, правопорушення підлітків і юнаків. Це супроводжується підвищеної конфліктністю юнаків стосовно своїх груп, членами яких вони є.
Значимість для юнаків і дівчин їхніх батьків і однолітків принципово неоднакова в різних сферах діяльності. Найбільша автономія від батьків при орієнтації на однолітків спостерігається в сфері дозвілля, розваг, вільного спілкування, споживчих орієнтаціях. При всій їхній тязі до самостійності, підлітки та юнаки «гостро» мають потребу в життєвому досвіді і допомозі старших. З віком значимість дорослих для підлітків і юнаків зростає (Мудрик А.В., (1989)).
Т.ч., аналіз робіт із проблеми спілкування показує, що за певних розбіжностей у підходах авторів до проблеми спілкування, у дослідженнях є багато загального і головне - це визнання ролі спілкування у формуванні особистості.
Т.ч., з огляду на все вищесказане, ми таким чином визначимо мету цієї роботи: вивчити особливості спілкування підлітків і старших школярів.
Для досягнення поставленої мети в роботі передбачалося рішення цілого ряду поетапних завдань:
1. Вивчити уявлення сучасних підлітків і старших школярів про значимість спілкування і виявить роль однолітків, батьків і вчителів у спілкуванні.
2. Дослідити особливості комунікативного процесу в юнацькому віці та визначити параметри потреби «в передачі інформації» і «прийомі інформації».
3. Визначити систему особистісних якостей «ідеального співрозмовника», на які орієнтується сучасний старшокласник.
4. Вивчити взаємозв'язок структури вільного часу підлітків і юнаків з різними формами їх спілкування.
5. Співставити отримані в ході дослідження результати з наявними даними та виявити роль соціальних факторів у спілкуванні сучасних підлітків і юнаків.
Гіпотеза даного дослідження полягає в наступному: швидка зміна соціальних умов, відсутність звичних критеріїв та орієнтирів, зміна стилю життя, ймовірно призводить до зміни деяких характеристик спілкування сучасних підлітків і юнаків.
Експериментальне дослідження проводилося протягом 9 місяців на кілька груп випробуваних: учнів 6-го, 8-го і 11-х класів № 4 міста Кишинева і учнів 8-го і 11-х класів середньої школи № 14 міста Кишинева. Загальна вибірка 114 чоловік; віковий діапазон від 11,9 до 17 років.
Новизна даної роботи полягає в тому, що проведення даного дослідження, дозволило нам вивчити на місцевій вибіркою особливості спілкування сучасних підлітків і старших школярів нашої Республіки.
Практична значимість роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані в роботі практичного психолога, вчителів та батьків при вирішенні завдань формування особистості. Ці дані також можуть сприяти вирішенню проблеми соціально-психологічної адаптації сучасної молоді в нових соціальних умовах.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.
1.1. СПІЛКУВАННЯ, ЯК КАТЕГОРІЯ В ПСИХОЛОГІЇ.

Спілкування вивчається різними науками: соціологією, філософією, медициною, педагогікою. Ми ж будемо розглядати спілкування з точки зору психології. Спілкування - 1) складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини; 2) здійснюване знайомими засобами взаємодія суб'єктів, викликана потребами спільної діяльності і спрямоване на значущу зміну в стані, поведінці та особистісно-смислових утвореннях партнера. З причини складності і ємності феномена спілкування тлумачення його як поняття залежить від вихідних теоретичних і критеріальних підстав. У самому загальному вигляді спілкування виступає як форма життєдіяльності. Соціальний сенс спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури та суспільного досвіду. Специфіка спілкування визначається тим, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншого.
У спілкуванні людина самовизначається, і самопред'является, виявляючи свої індивідуальні особливості. За формою здійснюваних впливів можна судити про комунікативні уміння і риси характеру людини, по специфіці організації мовного повідомлення - про загальну культуру і грамотності.
Спілкування пронизує всю життєдіяльність особистості. Форми спілкування вкрай різноманітні. Однак, у кінцевому рахунку, вони визначаються об'єктивними умовами, насамперед характером суспільно-економічної формації. Кожне покоління людей застає як щось дане визначену суму продуктивних сил, капіталів і соціальних відносин. Спілкування, виражене в безпосередніх межиндивидуальних зв'язках людей, завжди відповідає визначеним історично сформованим і соціально необхідним формам комунікації і реалізується відповідно до норм соціально прийнятного поводження (Леонтьев А.А., (1974)).
Проаналізуємо визначення, які дають спілкуванню різні автори.
М.С. Каган розглядає спілкування як один з видів людської діяльності, якому властиві відповідна структура й атрибути (по А. В. Мудрику, (1984)).
Л.П. Буева (1978) припускає, що "спілкування є безпосередньо спостерігається і переживаємо реальність і конкретизація суспільних відносин, їх персоніфікація, особистісна форма. Суспільні відносини при цьому складають зміст процесу (дії об'єктивних суспільних законів і відносин), а спілкування - його індивідуалізовані форми "(по А. В. Мудрику, (1984)).
В.М. Соковнін (1974) аналізує людське спілкування як комунікацію, як діяльність, як відношення, як взаєморозуміння і взаємовплив.
З точки зору А.Н. Леонтьєва, спілкування слід розглядати як певну сторону діяльності, тому що воно присутнє в будь-якій діяльності в якості її елементу. Саму ж діяльність можна розглядати як необхідна умова спілкування (по А. В. Мудрику, (1984)).
Спробу інтегрувати в рамках єдиної концепції різні соціально-психологічні підходи до проблеми спілкування почала Г.М. Андрєєва. Характеризуючи спілкування, вона виділила в ньому три взаємопов'язані сторони: комунікативну (обмін інформацією між людьми, що спілкуються), інтерактивну (організація взаємодії людей, що спілкуються) і перцептивну (процес прийняття один одного партнерами і встановлення на цій основі взаєморозуміння).
Аналіз досліджень психологів приводить до висновку про те, що незалежно від того, визнає це сам дослідник чи ні, але фактично майже всі дослідження спілкування орієнтовані на один з вищезгаданих теоретичних напрямків.
Поряд з вище перерахованими авторами значення спілкування і його вплив на розвиток особистості вивчали такі психологи, як Б.Г. Ананьєв і В.М. Мясищев.
Дослідження Б.Г. Ананьєва (1969) націлені на глибоке і широке вивчення спілкування, велике значення має осмислення вже зробленого в цій області в минулому, як у психології, так і в суміжних з нею науках.
Б.Г. Ананьєв підкреслює, особою і головною характеристикою спілкування як діяльності є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми. Він пише: "Поведінка людини виступає не тільки як складний комплекс видів його соціальних діяльностей, за допомогою яких навколишній світ стає природа, але і як спілкування, практична взаємодія з людьми в різних соціальних структурах".
Розглядаючи психологічне значення взаємодії, здійснюваного у формі спілкування, Б.Г. Ананьєв неодноразово підкреслює, що, будучи обов'язковим компонентом праці, навчання, гри і всіх інших видів діяльності, що припускають взаємодію людей, вона виявляється умовою, без якої неможливе пізнання ними дійсності, формування в них емоційного відгуку на цю дійсність і заснованого на цьому пізнання й емоційне відношення поводження в цій дійсності.
"Спілкування, - пише він, - настільки ж соціальне, як і індивідуальне явище. Тому так нерозривно зв'язане соціальне й індивідуальне в найважливішому засобі спілкування - мові, індивідуальним проявом і механізмом якого є мова. Пантоміміка і жестикуляція, тобто внеречевие форми спілкування, стають такими саме тоді, коли експресія поведінки виконує комунікативну функцію ».
Крім мовних і немовних засобів спілкування, Б.Г. Ананьєв виділяє і внутрішню сторону - пізнання учасниками спілкування один одного, міжособистісні відносини, саморегуляцію вчинків людини з урахуванням отриманого знання, перетворення внутрішнього світу беруть участь у спілкуванні людей (по А. А. Бодальову (1983)).
Б.Г. Ананьєв чітко показав значимість категорії спілкування для загальної, вікової та педагогічної психології, а також для психології індивідуальних розходжень.
В.Н. Мясищев також вніс вагомий внесок у розробку комплексу питань, що відносяться до психології спілкування.
На думку В.Н. Мясищева, зв'язок відображення людьми один одного в спілкуванні з їхніми взаєминами очевидна. У спілкуванні виражаються відносини людини з їхньою різною активністю, вибірковість, позитивним чи негативним характером. Способом чи формою спілкування й відносини є спілкування людини з людиною.
Причини, що визначають наявність або відсутність відповідності між відношенням і звертанням учасників спілкування, В.Н. Мясищев бачив не тільки в особистісних властивостях кожного із тих, хто спілкується окремо, але й в обставинах спілкування і, зокрема, у характері малої групи, яку і утворюють спілкуються люди.
вважав, що взаємовідношення відіграє істотну роль у характері процесу взаємодії, і в свою чергу, представляє результат взаємодії. Ті переживання, які виникають в процесі взаємодії, зміцнюють, руйнують чи реорганізують відносини.
А також, В.Н. Мясищев відзначав, що спілкування може впливати на ті чи інші характеристики психічних процесів, психічних станів і властивостей людини, істотно змінювати і перебудовувати (по О. О. Бодальову, (1983)).
Роботи В.Н. Мясищева в основному були в галузі загальної психології, але деякі його роботи були розроблені з точки зору медичної психології.
Спілкування відіграє важливу роль у формуванні особистості.Таким чином, наступним етапом у нашій роботі буде аналіз розвитку особистості в підлітковому та юнацькому віці з урахуванням, що спілкування є ведучим видом діяльності.

1.2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ в студентському віці.

Психологія юнацького віку - один з найстарших розділів вікової психології (сьогодні її більш точно називають психологією розвитку), Л.С. Вяготскій в кінці 1920-х років, справедливо зауважив, що загальних теорій у ній набагато більше, ніж твердо встановлених фактів, як у закордонній, так і у вітчизняній психології.
Поряд з різними закордонними теоріями і концепціями, що розглядали юнака такими, як біогенетична теорія Стенлі Хол (1884-1923), Арнольд Гезелл (1880-1961); концепція персонологічної (особистісної) орієнтації Едуард Шпрангер (1882-1963), Шарлотта Бюлер (1893-1982); Жан Піаже (1896-1980) - специфіка юнацького мислення; психоаналізу Зигмунда Фрейда (1856-1939); неофрейдизм Ерік Еріксон (1902-1982), важливий внесок у розуміння юнацької психології вніс представник гештальтпсихології Курт Левін (1890 -1947). Він виходив з того, що людська поведінка є функція, з одного боку, особистості, з іншого - навколишнього її середовища. Властивості особистості і властивості середовища взаємозалежні. Як дитина не існує поза сім'ї, школи і т.д., так і ці суспільні інститути не існують окремо від взаємодіючих з ними і завдяки їм індивідів. Єдність та взаємодія всіх л?? чностних і средовых компонентів Левін називає життєвим чи психологічним простором.
Найважливішими процесами перехідного віку Левін вважає розширення життєвого світу особистості, кола її спілкування, групової приналежності і типу людей, на яких вона орієнтується. Поведінка підлітка, юнака визначається, перш за все, маргінальність (проміжного) його положення. Переходячи з дитячого світу в дорослий, підліток не належить повністю ні до того, ні до іншого. Специфічність його соціальної ситуації і життєвого світу виявляється й у психіці, для якої типові внутрішні протиріччя, невизначеність рівня домагань, підвищена сором'язливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору. Ця напруженість і конфліктність тим більше, чим різкіше розходження між світом дитинства і світом дорослості і чим важливіше що розділяють їх межі. Тому ступінь «підліткової поведінки» ніколи не буває однаковою.
Гідність концепції Левіна полягає в тому, що він розглядає юність, як соціально-психологічне явище, зв'язуючи психічний розвиток особистості зі зміною його соціального стану. Однак, ставлячи життєвий світ дитини в залежність від його безпосереднього оточення, мікросередовища, Левін залишає в тіні його загально соціальні детермінанти. Він не уточнює також вікових граней періоду маргінальності, зокрема відмінностей між підлітком і юнаком, і індивідуально-психологічних варіацій процесу розвитку. Тим часом невизначеність вікового статусу далеко не завжди означає також невизначеність рівня домагань і ціннісних орієнтацій. Емпірична перевірка теорії Левіна англійським психологом Джоном Бамбаром (1973) показала, що поняття юнацької маргінальності дуже розпливчасто і не пояснює конкретних варіацій, психіки та поведінки підлітків та юнаків.
Левін та інші представники соціально-психологічної орієнтації пов'язують юнацьку маргінальність з особливостями соціального статусу.
Альтернативні теорії підліткового і юнацького віку аналізують різні сторони розвитку - фізичне дозрівання, розумовий розвиток, формування самосвідомості, зрушення в структурі спілкування, мотиваційні процеси і Т.Л. розглядалися і у вітчизняній психології.
Радянськими психологами докладно вивчалися і описувалися закономірності статевого дозрівання, розумові інтереси, форми соціальної активності та зміст внутрішнього миру юнаків. Цим займалися такі психологи як Виготський Л.С. (1889-1960), Божовік Л.І. (1908-1981), Леонтьєв А.Н. (1093-1979), Ельконін Д.Б. (1904-1984) та ін
Ельконін Д.Б. (1971) розглядав підлітковий і юнацький вік з позиції культурно-історичної теорії і провів їх психологічний аналіз.
Ельконін називає період від 11 до 17 років «підлітковим», підрозділяючи його на дві фази. Провідною діяльністю 11-15 літніх (середній шкільний вік) Ельконін вважає спілкування в системі суспільно корисної діяльності, що включає такі її колективно виконувані форми, як суспільно-організаційна, спортивна, художня та трудова. Всередині цієї діяльності підлітки опановують здатністю будувати спілкування в залежності від різних завдань і вимог життя, здатність орієнтуватися в особистих особливості в якості інших людей, здатністю свідомо підкорятися нормам, прийнятим в колективі. У 15-17 річних (старший шкільний вік) провідною стає навчально-професійна діяльність (хоча спілкування як і раніше залишається ведучим), завдяки якій у старшокласників формуються певні пізнавальні і професійні інтереси, елементи дослідницьких умінь, здатність будувати життєві плани і виробляти моральні ідеали, самосвідомість.
Ця періодизація нормативна і виражає, перш за все, відомчу точку зору школи, описуючи те, чим повинен займатися старшокласник. Внутрішній світ особистості, її свобода, позашкільна діяльність, ініціатива (а не тільки уміння "підкорятися нормам»), дружба, любов випадають з неї як щось несуттєве, другорядне, хоча, перераховане вище є дуже значимим в цьому віці і впливає на подальший розвиток особистості.
Аналіз психологічних праць, які ми по праву відносимо до числа класичних, дав нам можливість намалювати "загальний портрет» старшокласника. Але, з урахуванням НТР, змінилася соціальна ситуація, яка, в свою чергу, змінила інтереси, ідеали і саму особистість сьогоднішнього старшокласника.
Таким чином, аналіз літератури, присвячений спілкуванню в підлітковому та юнацькому віці з позиції зарубіжних і радянських дослідників.
З іноземних авторів ми зупинимося на представниках гештальтпсихології Курт Левін (1890-1947).
Гідність концепції Левіна полягає в тому, що він розглядає юність, як соціально-психологічне явище, зв'язуючи психічний розвиток особистості зі зміною його соціального стану (що невід'ємно пов'язано зі спілкуванням). Однак, ставлячи життєвий світ дитини в залежність від його безпосереднього оточення, мікросередовища, Левін залишає в тіні його загально соціальні детермінанти. Невизначеність вікового статусу далеко не завжди означає також невизначеність рівня домагань і ціннісних орієнтацій (також нерозривно пов'язаних зі спілкуванням).
Що стосується точки зору представника радянської психології - Д. Б. Ельконіна, те спілкування включене в систему суспільно-корисної діяльності. Всередині цієї діяльності відбувається оволодіння здатністю будувати відносини і розвиватися.
Але, поряд з цим, внутрішній світ особистості, позашкільна діяльність, дружба, любов випадають, у даній концепції, як щось несуттєве.
Надалі розглядається нами література буде присвячена конкретно спілкуванню в підлітковому та юнацькому віці.

1.3. Спілкування в підлітковому та старшого шкільного віку.

Пошук розуміння в спілкуванні.
Незважаючи на утвердилися уявлення про старшокласникам, як про людей, повністю звернених у майбутнє, можна знайти чимало свідчень їх поглиненості справжнім. Навіть самовизначення, хоч і направлене всіма своїми цілями, очікуваннями, надіями в майбутнє, здійснюється все-таки, як самовизначення в теперішньому - в практиці живої реальності і з приводу поточних подій. З цих позицій слід оцінювати і значення спілкування - діяльності, що займає величезне місце в житті підлітків і старших школярів і представляє для них самостійну цінність (Ельконін Д. Б., (1974)).
У підлітковому і юнацькому спілкуванні відзначають дві протилежні тенденції: розширення його сфери, з одного боку, і зростаючу індивідуалізацію - з іншого. Перша проявляється у збільшенні часу, який витрачається на нього, в суттєвому розширенні його соціального простору (серед найближчих друзів підлітків і старшокласників - учні інших шкіл, училищ, студенти, робітники, військовослужбовці), в розширенні географії спілкування і, нарешті, в особливому феномен, що отримав назву «очікування спілкування» і виступаючому в самому розшук його, у постійній готовності до контактів.
Що стосується другої тенденції - індивідуалізації відносин, - то про неї свідчить суворе розмежування природи взаємовідносин з оточуючими, висока вибірковість в дружніх привязанностях, часом максимальна вимогливість до спілкування в діаді. Можна думати, що дві ці існуючі спрямованості «обслуговують» різні потреби школярів: у «пошуку» спілкування знаходить втілення потреба пережити новий досвід, випробувати себе в новій ролі, а в вибірковості - потреба в самовиявлення та протилежному розумінні. І та, й інша потреба носить настійний характер, і те, як вони задовольняються або не задовольняються, викликає у хлопців глибокі переживання (Добровіч А.Б., (1987)).
Усі дослідники (Виготський Л.С., (1984), Божович Л.І., (1995), Кон І.С., (1989) та ін) психології отроцтва і юності, так чи інакше, сходяться у визнанні того величезного значення, яке має для підлітків і старшокласників спілкування з однолітками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності.
Л.І. Божович (1995) зазначає, що якщо у молодшому шкільному віці основою для об'єднання дітей найчастіше є спільна діяльність, то у підлітків і старшокласників, навпаки, привабливість занять та інтересів в основному визначається можливістю широкого спілкування з однолітками.
Для хлопців цього віку важливо не тільки бути разом з однолітками, але і головне, займати серед них задовольняє їх положення. Для деяких, це прагнення може виражатися в бажанні зайняти в групі позицію лідера, для інших - бути визнаним, улюбленим товаришем, для третіх - незаперечним авторитетом у якійсь справі, але в будь-якому випадку, воно є провідним мотивом поведінки дітей у середніх і старших класах. Як показують дослідження І.С. Кона (1989) саме невміння, неможливість домогтися такого положення найчастіше є причиною недисциплінованість і навіть правопорушень підлітків і старших школярів. Це супроводжується підвищеної конфліктністю підлітків і юнаків по відношенню до своїх компаніям, членами яких вони є.
Існують дані (Кон І.С., (1989)), згідно з якими неформальне спілкування не тільки в діадему, але і в групах підпорядковане таких мотивів, як пошук найбільш сприятливих психологічних умов для спілкування, очікування співчуття і співпереживання, спрага щирості і єдність у поглядах, потреба самоствердитися.
Згідно з літературними даними (Кон І.С., (1989)), практично всі юнаки і дівчата є членами юнацьких груп, які в першу чергу задовольняють потребу у вільному спілкуванні. Вільне спілкування - не просто спосіб проведення дозвілля, а й засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виключно своє. Юнацьке спілкування спочатку вимагає частої зміни ситуацій і досить широкого кола учасників. Належність до компанії підвищує впевненість підлітка в собі і дає додаткові можливості самоствердження.
Якщо компанії формуються головним чином на базі спільних розваг, то людські контакти в них, будучи емоційно значимими, звичайно залишаються поверхневими. Якість спільного проведення часу часто залишає бажати кращого.
При всій перевантаження навчальною роботою і не тільки (заняття в клубах, секціях), юнаки і дівчата володіють різноманітним дозвіллям. За літературними даними, група 16-24 літніх мають найбільш складну і різноманітну структуру дозвілля. За даними масового соціологічного опитування в 1982-1984 роках, 70 відсотків старшокласників РРФСР і прибалтійських республік щодня мають понад 2-3 годин вільного часу; 28,5 відсотків мають у своєму розпорядженні 1-2 годинами. При цьому у юнаків вільного часу значно більше, ніж у дівчат (Р. Г. Гурова, (1986)).
Як показує літературний аналіз (Толстих Н.М., (1990), І. В. Дубровіна, (1989) та ін), відносини з товаришами-однолітками - це відношення принципової рівності. Вони дозволяють хлопцям бути рівноправними учасниками всіляких справ.
Ставлення дитини з однолітками (і особливо з друзями) будуються вже відповідно з деякими важливими нормами дорослої «моралі рівності», а основою його відносин з дорослими продовжує залишатися «дитяча мораль» послуху. Можливі наслідки такі:
спілкування-співробітництво повніше виявляється саме у відносинах з товаришами (і, отже, відносини з дорослими виявляються менш значущими для становлення особистості підлітка, старшого школяра, для розвитку його дорослості;
саме спілкування з товариством, а не з дорослими, може приносити підлітку, юнакові більше задоволення, стати суб'єктивно більш необхідним і значущим.
Часто дорослий опиняється у ролі носія і виразника вимог «моралі слухняності». Адже єдине чого він може на цьому шляху реально добитися, так це того, що підліток, юнак його перестає «приймати». Саме тому, підлітки та старшокласники бувають грубі зовсім з незнайомими людьми, які обходяться з ними «як з маленькими».
Підліток, що старшокласник дуже чуток до свого становища у відносинах з людьми, у нього з'являється невдоволення тим, що він у своєму спілкуванні з дорослими часто виявляється істотою підлеглим і нерівноправним, він хоче рівність прав. Ось тому-то так зростає для нього значимість спілкування з товаришами, спілкування в якому немає, і не може бути наперед відомого нерівності. Об'єктивне положення підлітка, старшокласника в колі однолітків гармонує з його вимогою, з його потребою бути рівним.
Спілкування з однолітками не тільки розширюється, але стає більш глибоким. У хлопців складаються цінності, що більш близькі і зрозумілі однолітки, ніж дорослому. Основа для взаємного розуміння у хлопців обширна і різноманітна. Їх часто хвилює те, що для дорослої зовсім не є і не може бути важливим. Спілкування з дорослими, яким би цікавим воно не було, вже не може повністю замінити спілкування з товаришами.
Це ще різкіше виявляється у випадках, коли підліток, юнак живе як би сам по собі, а батьківська турбота про нього зводиться до того, щоб він був здоровий, ситий, тепло одягнений, добре себе вів і вчився. Цього мало дитині будь-якого віку. Підліткові - тим більше. Йому нема з ким поділитися своїми труднощами, засмученнями, переживаннями. І нічого дивного не буде, якщо незабаром у цього підлітка спілкування з товаришами заповнить все його життя (Кон І.С. (1989), Дубровіна І.В. (1989) та ін.)
Відношення з однолітками у підлітків і старшокласників складніше, многообразнее і змістовніше. Ці відносини помітно відрізняються за ступенем близькості: у підлітка можуть бути просто товариші, близькі товариші, друг. З віком такі відмінності стають все більш чіткими, а загальна картина підлітків - все більш складною, тому що ясніше визначаються симпатії і антипатії, виділяються пари, групи, компанії (І. С. Кон (1989)).
Спілкування з товаришами-однокласниками все більше виходять за межі вчення і школи, включають нові інтереси, заняття, захоплення і перетворюються в самостійну і дуже важливу для підлітка, юнака сферу життя. Вона насичена різноманітними подіями і подіями, боротьбою і зіткненнями, перемогами і поразками, відкриттями і розчаруваннями, засмученнями і радощами.
Спілкування з товаришами велика цінність для підлітка, юнака. Воно нерідко стає настільки привабливим і важливим, що вчення відсувається на другий план, можливість спілкування з батьком і матір'ю виглядає вже не такою привабливою.
Підліток віддаляється від батьків, живе вже якийсь своїм життям, неохоче розповідає про себе, щось приховує, рветься з дому до товаришів (Фельдштейн Д.І. (1990)).
Спроби дорослих обмежити спілкування підлітка з товаришами наштовхуються на його опір. Часто це стає причиною зіткнень і неприємних для обох сторін розмов. Підліток, старший школяр все більше претендує на свободу у спілкуванні з товаришами, свободу, яка не обмежена ні часом, ні місцем, не обмежена батьківським вибором. «Я сам знаю, з ким мені дружити, а з ким ні! Не втручайтеся! Це моя особиста справа », - заявляє підліток, коли батьки намагаються щось змінити в його відносинах з товаришами, заборонити дружбу.
Відносини з однолітками підліток вважає своїми власними, особистими стосунками: тут він має право і може діяти самостійно. Тому, будь-яке втручання дорослих, тим більше не тактичне, викликає образу, протест, опір. Для багатьох підлітків дружба і її закони набувають першорядного значення. І чим більш неблагополучні відносини підлітка і дорослих, тим більше місце в його житті займають товариші, тим сильніше вплив однолітків (І. С. Кон, В. А. Лосенко (1974)).
Самотність нестерпно для підлітка, старшокласника. Якщо відносини з однокласниками не складаються, то він пускається на пошук товаришів і друзів поза школою. Як правило, він їх знаходить. Зовсім не обов'язково вони повинні бути поганими, і все-таки можливість негативного впливу велика: адже коли підліток самотній, він стає нерозбірливий у виборі товаришів, задоволений вже тим, що його прийняли і ця компанія стає для нього референтної.
Сумні наслідки цього добре відомі: збільшується кількість неповнолітніх?? правопорушників.
Важливість для підлітка і юнаки його спілкування з однолітками нерідко приховує, відсуває на дальній план проблеми його взаємин з дорослими, перш за все з батьками та педагогами. Що ж до сьогоднішньої соціальної ситуації розвитку юнака породжує ті проблеми, з якими доводиться стикатися батькам і вчителям?
Одне з джерел цих проблем - нерозуміння дорослими внутрішнього світу підлітка і старшого школяра, їх помилкові або примітивні уявлення про їх переживання, мотиви тих чи інших вчинків, прагнення, цінності і т.п. Як було сказано вище, дорослі явно недооцінюють значення сфери спілкування з однолітками для хлопців цього віку, але ж цим починається і цим закінчується майже будь-яка наукова або популярна книга про психологію отроцтва і ранній юності.
Дослідження (Мудрик А.В., 1989) показують, що чим старше стає підліток, тим менше розуміння він знаходить у оточуючих його дорослих. Уявлення батьків і вчителів про суб'єктивний світ підлітка і старшого школяра стають усе більш несхожими на реальності цього світу. Іншими словами, батьки перестають бачити своїх дітей, а вчителі - своїх учнів, а місце цих конкретних і різних підлітків і старшокласників починає заміщати деяка абстрактна і перекручена версія.
Дослідження С.К. Масгутовой (1985) показали, що суб'єктивна значущість для підлітка і старшого школяра сфери його спілкування з однолітками значно констрактірует з явною недооцінкою цієї значимості дорослими, особливо вчителями.
У той час як для хлопців переживання з приводу спілкування з однолітками виявляється найбільш значимими, найбільш типовими, батьки і вчителі вважають, що в центрі переживань підлітків і старшокласників виявляються переживання з приводу спілкування з батьками. Багато дослідників (А. М. Прихожан (1990), Е. Н. Новикова (1987) та ін) дотримуються тієї точки зору, що це є серйозною проблемою сучасної виховної ситуації, що відображає нездатність навколишніх підлітків і старшокласників дорослих бачити їхні справжні переживання, їх фіксацію лише на тій стороні суб'єктивної життя дітей, що повернена безпосередньо до даного вчителеві або батькам.
Більшість дорослих, що оточують підлітка і старшого школяра, не мають жодного уявлення про динаміку мотивів його спілкування з однолітками протягом від підліткового до старшого шкільного віку, про зміну пов'язаних з цим спілкуванням переживань. Спочатку домінуючим мотивом спілкування з однолітками є просте бажання бути у їхньому середовищі, разом щось робити, грати (11-12 років), то пізніше на перше місце виходить мотив зайняти певне місце в колективі однолітків (13-14 років). На наступному віковому етапі центральним стає прагнення до автономії в колективі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в очах однолітків (15-17 років). Аналіз літератури показує (А. М. Прихожан (1990), І. С. Кон (1989) та ін), що у многи
     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
9.5 of 10 on the basis of 2316 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.