ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Розвиток навичок культури усного та письмового мовлення в учнів III класу при вивченні дієслова
     

 

Педагогіка
ВСТУП

Рідна мова - це живий зв'язок часів. За допомогою мови людина усвідомлює роль свого народу в минулому і сьогоденні, долучається до культурної спадщини, до сучасних процесів духовного розвитку суспільства, нації. Значення російської мови в наш час величезне. Російська мова закріплюється і як засіб міжнародного спілкування, входячи в коло світових мов. Ці суспільні функції підготовлені всім ходом історичного розвитку. Цілком природно, що в наші особливо широко ставиться завдання вивчення та наукової нормалізації російської мови, підвищення культури усної та письмової мови, пропаганди лінгвіністіческіх знань у класах.
Ми постійно стикаємося і в школі на уроках, і в спілкуванні між собою, і на сторінках газет і журналів - з вимогами культури мовлення, дотримання норм літературної мови, часто чуємо суперечки про мову. Те, що "незвично" і "нове" в мові для одного, може бути єдино можливим для іншого і так далі. Хто ж тоді виступає арбітром у спорті? Той, чий досвід і знання викликають більше довіри, той, хто звертається до словників і довідників, до даних науці і мовою.
Людині, який прагне до оволодіння мовною культурою, звичайно, не обов'язково як вченому знати в деталях основи "спеціальних" мовознавчих наук: фонетики, морфології, синтаксису, лексикології та інших. Але є цілий ряд проблем в загальній науці про мову, який, звичайно, має знати самому широкому колу людей.
Поки ми не познайомимося з основами науки про мову, з її головними положеннями, ми не зможемо глибоко і серйозно/а головне - точно/судити про свою власної мовної культури і про культуру мови наших співрозмовників/учнів /.
Звичайно, є такі скептики, які вважають: "Як сказав - так і влучно. Все одно зрозуміють! "Але чи праві вони? Чи можна стверджувати, що недбалу, неточну, неохайну мова правильно зрозуміють? А які "неузгодженості" виходять іноді через неправильне тлумачення, це кожен відчув на власному досвіді. Значить не можна керуватися нехитрим правилом "все одно зрозуміють". Ні, неправильну мови або важко зрозуміти, чи можна зрозуміти помилково. А неправильно зрозумієш - неправильно і зробиш. Отже, культура мови не особиста справа кожного з нас, а суспільна потреба й необхідність.
Завдання виховання навичок культури мовлення в учнів - одна з серйозних завдань, що стоять перед школою. Як було сказано вище, питанням "вміння говорити" присвячуються статті в багатьох журналах та газетах. Однак не можна не визнати, що виховання навичок культури мовлення ведеться поки емпірично, від випадку до випадку, не вироблена система необхідних вправ, немає ще потрібних для цієї роботи посібників.
А мова наших учнів часто нескладна, логічно непослідовна, містить багато стилістичних помилок і, як правило, невиразна. Ясно, що назріла гостра необхідність подолати ці недоліки.
Все вищесказане визначили вибір теми дослідження.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: з'ясувати, що ж таке культура мови і як проводиться робота з розвитку навичок культури усного та письмового мовлення в учнів III класу при вивченні дієслова.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1. Вивчення лінгвістичної, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з даного питання.
2. Вивчення та узагальнення досвіду роботи вчителів початкових класів.
3. Розробка системи вправ для ефективного використання дієслова як частини мови.

Виходячи з мети і завдань використані наступні методи:
1/аналіз лінгвістичної, психолого-педагогічної та методичної літератури;
2/ізученіе і узагальнення досвіду вчителів;
3/наблюденіе, аналіз, опис.
Джерелами фактичного матеріалу стали усне і письмове мовлення учнів.
Результати дослідження відображені в даній роботі, яка складається з вступу, трьох глав, висновків, бібліографічного списку, додатки.

ГЛАВА I.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ КУЛЬТУРИ МОВИ.

Боротьба за чистоту,
за смислову точність,
за гостроту мови є
боротьба за знаряддя культури.
М. Горький.

1.1. МОВА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ.

Сучасна школа приділяє багато уваги розвитку мислення в процесі навчання. Виникають питання: яке місце у вирішенні цього завдання належить мови і мовним вправам? Чи можна ототожнювати мовний розвиток з розвитком мислення? Мислення не може успішно розвиватися без мовного матеріалу. У логічному мисленні найважливіша роль належить поняттям, в якому узагальнено істотні ознаки явищ. Поняття позначаються словами, отже, в слові поняття знаходить необхідну для спілкування матеріальну оболонку.
Знання слова, що позначає поняття, допомагає людині оперувати цим поняттям, тобто мислити. Слова поєднуються у синтаксичних конструкціях, дозволяючи висловлювати зв'язку, відносини між поняттями, висловлювати думку. Логічне мислення формується в початкових класах і розвивається, удосконалюється протягом всього життя людини.
Думка людини наділяється у мовні форми. Як би не було складно зміст думки людини, вона знаходить струнке втілення в синтаксичних конструкціях і морфологічних формах мови.
Таким чином, оволодіння мовою, запасом слів і граматичних форм створює передумови для розвитку мислення. Психолог Н. І. Жинкина писав: "Мова - це канал розвитку інтелекту ... Чим раніше буде засвоєний мову, тим легше і повніше будуть засвоюватися знання". Знання, факти, то є інформація, - матеріал мислення. Отже, і через цей канал мовний розвиток сприяє розвитку мислення.
Проте ототожнювати розвиток мовлення з розвитком мислення було б неправомірно. Мислення ширше мови, воно спирається не тільки на язик. Робота думки, ускладнюючись у зв'язку з працею, з наглядом, з іншими видами діяльності, потребує збагачення і ускладнення мови. Розумова робота стимулює мова.
Збагачення мови в свою чергу впливає на розвиток мислення. Важливо, щоб нові мовні засоби, які засвоює школяр, наповнювалися реальним змістом. Це забезпечує зв'язок мислення й мови.
Якщо школяр не може втілити свою думку в мовну оболонку, виходить, у самої думки є вади, і ці вади виявляються в процесі оформлення думки в мовних формах. Повну чіткість думка набуває лише тоді, коли людина може виразити її в ясною і зрозумілою іншим людям мовної формі/с.14; с.13-14 /.

1.2. ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ З КУЛЬТУРИ МОВИ В ШКОЛІ.

У вузькому лінгвістичному сенсі культура мовлення - це володіння мовними нормами/у вимові, наголос, слововживанні, в побудові фраз тощо /, а також уміння користуватися виразними засобами мови в різних умовах спілкування відповідно до мети і змістом промови. але культура мови в більш широкому сенсі - це і культура читання, і найважливіша частина загальної культури людини.
Саме слово "культура"/від латинського cultura/буквально означає "обробіток", "оброблення". Це те, що "оброблено", "оброблено" і передано нам у спадщину нашими попередниками; це те, що "обробляється" і "обробляється", шліфується нами, щоб передати наступним поколінням/15; с.4-5 /.
КУЛЬТУРА МОВИ - прикладний розділ мовознавства, в якому розглядаються два питання: як правильно говорити і як говорити добре. Це порівняно молода галузь науки про мову сформувалася як самостійна дисципліна після революції під впливом соціальних зрушень, що відбулися в нашій країні.
Шкільний курс рідної мови, основною практичною метою якого є розвиток, вдосконалення мовних навичок учнів, завжди в тій чи іншій мірі вирішуючи питання культурно-мовні. Культура мови займає в ньому таке ж положення, як і стилістика - це аспект викладання всіх розділів науки про мову, включених до шкільної програми. Такі дві традиційні для школи напрями в роботі з розвитку мовлення учнів, відображають щось інше, як основну проблему культури мовлення/17; с.18 /.
Що ж складає зміст культури мовлення як лінгвістичної дисципліни? У неї те ж, що і у статистики, предмет вивчення - мова, але точка зору на матеріал інша. Культуру мови цікавить як користується людина промовою для цілей спілкування?
Виникла культура мови як вчення про норми літературної мови. Поняття "мовна норма" вважалося центральним поняття цього розділу мовознавства, а питання правильності мови - єдиним об'єктом вивчення.
Правильність і комунікативна доцільність мови вважаються двома ступенями - нижчої і вищої - оволодіння літературною мовою. "Правильність мови - неодмінний, але елементарний критерій мовної культури. Справжня висота мовної культури визначається різноманітності способів вираження того самого змісту, що знаходяться у розгляді говорить, точністю і доцільністю їх вибору відповідно до комунікативної задачі "./7; С.146 /.
Правильність мови припускає дотримання мовцем норм літературної мови. Норми літературної мови співвідносяться з рівнями системи мови. Існують норми лексичні, орфографічні, граматичні - словотворчі, морфологічні, синтаксичні. Лексичні норми фіксуються в тлумачних словниках у вигляді тлумачення значень слів та їх сполучуваності; інші норми розкриваються в посібниках з граматики літературної мови, в спеціальних словниках довідниках, присвячених проблемам модифікації мови.
Другу щабель культури мови можна визначити як мотивоване вживання засобів мови з метою спілкування, як оптимальне використання мови в конкретних умовах спілкування. Цей ступінь передбачає високий рівень розвитку мовної культури, що стосовно до шкільній практиці зручно позначати за допомогою простого й зрозумілого терміна гарна мова/17; с.18-26 /.

1.3. ВИМОГИ ДО МОВИ УЧНІВ.

Яку ж мову можна вважати гарною, до чого варто прагнути вчителя й учня?
Перша вимога - вимога Змістовні мови. говорити чи писати можна лише про те, що сам добре знаєш. Лише тоді розповідь учня буде гарний, цікавий, корисний і йому самому, і іншим, коли в ньому буде побудований на знанні фактів, на спостереженнях, коли в ньому будуть передаватися обдумані думки, щирі переживання.
Друга вимога - вимога Логічно, послідовності, чіткості побудови мови. добре знання того, про що школяр говорить і пише, допомагає йому не пропустити чогось істотного, логічно переходити від однієї частини до іншої, не повторювати одного і того ж по кілька разів. Правильна мова припускає обгрунтованість висновків/якщо вони є /, уміння не тільки почати, але і закінчити, завершити висловлювання.
Ці перші дві вимоги стосуються змісту і структури мовлення; наступні вимоги ставляться до мовного оформлення усних повідомлень та письмових творів.
Під ТОЧНІСТЮ мови розуміють уміння що говорить і що пише не просто передати факти, спостереження, почуття згідно з дійсністю, але і вибрати для цієї мети найкращі мовні засоби - такі слова, поєднання, які передають саме ті риси, які притаманні зображуваного предмету.
Мова тільки тоді впливає на читача і слухача з потрібною силою, коли вона виразно. Виразність мовлення - це вміння яскраво, переконливо, стисло передати думку, це здатність впливати на людей інтонаціями, відбором фактів, побудовою фрази, вибором слів, настроєм оповідання.
Ясність мови - це її доступність тим людям, до кого вона звернена.
Надзвичайно важливими є також ПРОІЗНОСІТЕЛЬНАЯ сторона мови: гарна дикція, виразне виговаріваніе звуків, дотримання правил орфоепії - проізносітельних норм літературної мови, вміння говорити/і читати/виразно, досить голосно, володіти інтонаціями, паузами, логічними наголосами та інше.
І виразність, і ясність мови припускають її ЧИСТОТУ, тобто зайвих слів, грубих просторічних слів та виразів тощо.
Для школи особливо велике значення має ПРАВИЛЬНІСТЬ мови, тобто відповідність літературної норми.
Всі ці вимоги і прийоми до мови молодших школярів. Гарна мова може бути отримана тільки при дотриманні всього комплексу вимог/14; с.7-9 /.
Таким чином, говорити про хорошу мови можна лише в тому разі, 1/якщо вона багата і різноманітна за використаним у ньому лексичним і граматичним засобів;
2/якщо в ній точно передано зміст висловлення;
3/якщо в ній враховані особливості ситуації спілкування, витриманий певний стиль мовлення/17; 29 /.


Розділ II
Лінгвістичної основи ВИВЧЕННЯ Дієслово в ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ.

ДІЄСЛОВО - це цілісна думка, а не окреме поняття, як іменник; це повідомлення про щось, а не емоція вирази, як ім'я прикметник. Колись дієсловом і називали будь-яке слово/так і в Пушкіна - в архаїчному високому значенні: "дієсловом жги серця людей" /, термін дієслово - це буквальний переклад латинського verbum, що означає "слово, мова". Адже слово дієслово в слов'янською мовою якраз і означало "мова, слово". Протягом сотень років зберігалася лаконічна мова предків у місткому слові, у найважливішої частини мови - дієслові/9; с.178 /.
ДІЄСЛОВО - частина мови, що виражає дію або стан як процес і характеризується такими граматичними категоріями, які вказують на ставлення висловлюваної до моменту мовлення, насправді, учасникам мовленнєвого акту тощо/тобто часу, способу, дієвідміни, виду, застави, особи /, а так само синтаксичним вживанням у функції присудка й особливою системою формо-і словотворчих моделей. Дієслово допоміжний. Дієслово руху. Дієслово дії. Дієслово бажання. Дієслово завершеного дії. Дієслово виявлення. Дієслово мислення. Дієслово незавершеного дії. Дієслово стану. Дієслово спокою. Дієслово перебування. Дієслово перешкоди. Дієслово сумісної дії. Дієслово почуття/2; с.101-102 /.
Саме виділення частин мови в античній/вже у Платона /, староіндійської, арабської та інших лінгвістичних традиціях почалося з функціонального розмежування імені та дієслова. Разом з тим формоутворення дієслова/відмінювання/не у всіх мовах чітко протиставлено формоутворення імені/особливо прикметник /, а набір граматичних категорій дієслова є далеко не однаковим у різних мовах/12; с.104 /. За своїми ознаками дієслово протиставлений імені.

Ознаки іменників дієслів
Означає предмет/в широкому сенсі цього слова /. Основні категорії: рід, число, відмінок. Схиляються. Самий продуктивний спосіб словотворення суффіксальний. Основна синтаксична функція - підмет, доповнення Позначає дію/в широкому сенсі цього слова /. Основні категорії: вид, заставу, спосіб, час, особа. Відмінюється. Самий продуктивний спосіб словотворення - префіксальних. Основна синтаксична функція - присудок.

Значення дії може бути виражена не тільки дієсловом, але й іменником: біг, стрибок, ходьба. Однак дія, позначене іменником, опредмечівается в нашій свідомості, мислитися як предмет; воно не приписується якому або виробнику і осмислюється безвідносно до часу, тоді як дія, позначена дієсловом, звичайно припускає будь-який діючий предмет/особа/і характеризується з точки зору часу . Дія, позначене іменником/ходьба /, виражається у формах роду, числа і відмінка, дія ж, позначене дієсловом/ходжу /, - у формах виду, застави, способу, часу та особи складають специфіку дієслова як частини мови. Кожна дієслівна форма володіє або всіма, або частиною цих категорій. Дієслово має так же категорії числа і роду, але ці категорії не специфічні для дієслова, тому що властиві багатьом частинам мови.
ДІЄСЛОВО - один із самих ємних і багатьох частин мови в російській мові. На відміну від інших частин мови, дієслово позначає цілу процесуальну ситуацію, елементами якої, крім дії, є/можуть бути/суб'єкт, об'єкт та інші учасники. Синтаксичної специфіки дієслова і пояснюється та обставина, що він має в пропозиції найбільшу кількість синтаксичних зв'язків. Дієслово - організуючий центр пропозиції.

2.2. ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ТЕМИ "ДІЄСЛОВО" У III КЛАСІ.

Вивчення дієслова в курсі російської мови початкової школи приділяється велике місце. Вивчається дієслово в II і III класах. УIII класі стоять наступні завдання вивчення теми:
1. поглибити знання учнів про дієслові як частини мови/лексичне значення, зміна в числах, часу, роль у реченні /.
2. Розвинути навички точного вживанні дієслова в мові. З цією метою продовжити спостереження над вживанням дієслова в промові в прямому і переносному значенні, над дієсловами - синонімами і дієсловами антонімами.
3. Познайомити з відмінюванням дієслова. Навчити розпізнавати обличчя дієслова, усвідомлено вживати дієслова в сьогоденні, минулому і майбутньому часі.
4. Підготувати учнів до правопису особистих закінчень дієслова. Провести первинне ознайомлення з I і II відмінюванням дієслова, і розпізнавання дієвідміни з невизначеною формі/22; с.135-136 /.

Робота над дієсловом в III класі являє собою новий рівень у системі його вивчення/знайомство з невизначеною формою дієслова, оволодіння відмінюванням дієслів, формування навичок правопису ненаголошених особистих закінчень дієслова /.
Предметом постійної уваги/учнів/вчителя залишається як і раніше, зміна дієслів за часом. Учні опановують невизначеною формою як початковою формою дієслова. Це важливо як для правильного освіти учнями часових форм дієслова, так і для правильного написання ненаголошених особистих закінчень дієслова. За невизначеною формі, як відомо, розпізнається відмінювання дієслова.
Необхідно розвинути в учнів уміння співвідносити тимчасову початкову форму дієслова, навчити "переходити" від тимчасової до початкової і, навпаки від початкової форми до тому самому, що допоможе учням свідомо писати ненаголошеній особисте закінчення дієслова в сьогоденні або майбутньому часі.
Робота над навичками правопису особистих закінчень дієслова займає в III класі особливе місце. Даний навик складний, і основу його складає цілий комплекс його знань і умінь: уміння розпізнавати дієслово, його час, особа і число, вміння перейти від тимчасової форми до початкової і правильно назвати її, уміння визначити відмінювання дієслова з невизначеною формі, знання закінчень дієслів I і II дієвідміни.
Необхідно підкреслити, що завдання розвитку мовлення вирішується на всіх етапах роботи за темою "Дієслово" у зв'язку з вивченням граматичного матеріалу і формуванням навички правопису особистих закінчень дієслова/22; с.137-139 /.

Розділ III.
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ навичок культури усного та письмового мовлення в учнів III КЛАСУ ПРИ ВИВЧЕННІ Дієслово.

3.1. ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВИВЧЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ Дієслово.

Розвиток мови учнів - це процес тривалий і складний, що вимагає систематичного і цілеспрямованого втручання викладача.
Основним завданням роботи з розвитку мови є озброєння учнів змістовно, граматично і стилістично правильно висловлювати в усній та письмовій формі свої і чужі думки.
Робота з розвитку мовлення здійснюється на уроках російської мови і на спеціальних уроках з розвитку зв'язного мовлення.
У зміст її входить:
1/виховання проізносітельной культури мовлення учнів/з урахуванням
фонетичних закономірностей мови /;
засвоєння норм і правил виразного читання;
2/лексична робота, що забезпечує збагачення словникового запасу
учнів і вимагає певних знань з області лексики і
фразеології мови, а так само з області лексичної стилістики;
3/робота над пропозицією і словосполученням, в основі якого лежить
глибоке і систематичне вивчення граматики, що розкриває
закони зв'язку слів і будівлі пропозицій, а також засвоєння норм
синтаксичної стилістики;
4/розвиток навичок зв'язковий усній і письмовій мові/3; С.139 /.

3.2. РОБОТА над культурою усного та письмового мовлення УЧНІВ III КЛАСУ.

У російській літературній мові існують певні норми вимови і наголосу. Правильність усного мовлення визначається правильністю звуків слів, постановці наголосу в словах, а також правильністю інтонації пропозиції. Сукупність цих норм прийнято називати орфоепією.
Робота над культурою усного мовлення передбачає насамперед проведення спеціальних вправ, спрямованими на оволодіння учнями правил орфоепії; навчання виразного читання і ознайомлення з фонетичними закономірностями російської мови як засобом художньої виразності мови.
Виховання культури усного мовлення становить один із напрямів в загальній системі роботи з розвитку мовлення. воно здійснюється за допомогою методів спостереження і аналізу мовних явищ/в даному випадку фонетичних явищ/та самостійної роботи учнів у формі різноманітних вправ.
З основними правилами російської літературної вимови учні знайомляться при вивченні морфології. Наприклад, сполучення-ться,-ться у кінці дієслів вимовляються як -ц'-/заніматься - цъ, вчиться-цъ /. При роботі над цим вимовою ефективний питання: яка різниця у вимові і в правописі цього слова? Скільки звуків в цьому слові? Скільки букв?
Засвоєння учнями правильного літературної вимови - процес складний і тривалий. Велике значення при цьому має вміння слухати і чути, бажання вдосконалювати свою промову. Це положення підтверджується у психологічних дослідженнях.
"Пряме виконання комунікативних операцій в усному мовленні, - зауважує Б. Г. Ананьєв, - вимагає культури, розвитку спрямованості і Підтримувано усного мовлення в ситуації спілкування. Саме тому психологічно дуже важливим є виховання у школярів здатності до активного слухання, яке є одна з умов комунікацій "/ 4; с.15 /. Стимул до роботи в цьому напрямку часто виникає в результаті спілкування з людьми, що володіють правильною, гарною літературною мовою або які вміють виразно читати художні твори. Тому ефективно використовувати в навчанні прийом наслідування зразків мови, зокрема мови викладача.
Крім того, дуже важливо створити атмосферу доброзичливого ставлення до питань орфоепії в класі. На цьому тлі розгортається повсякденна робота щодо виправлення орфоепічні помилок. Ні одне порушення правил літературної вимови не повинно залишатися непоміченим. Систематичне виправлення учням помічених ними недоліків власної мови і мови інших сприяє формуванню звички звертати увагу на правильність вимова будь-якого слова.
Не менш ефективним засобом є індивідуальна робота з учнями на уроці та в позакласний час. З цією метою викладач реєструє діалектні недоліки, наприклад, стяженіе голосних/думати, замість думає /. Нерідко допускається також недолік морфологічного характеру: м'яке закінчення у формі 3-ї особи дієслів/думають, делають /. У кожному окремому випадку викладач дає спеціальне завдання. Так, щоб уникнути звичку до стяженію голосних, що належать до двох складах, учні вправляються в роздільному вимові складів за даним зразком: він ду-ма-і, чи-та-і, слу-ша-і. Ці вправи проводяться як в 1 класі, так і в III класі. Адже як не прикро, але і третьокласники допускають такі ж помилки. Подолати цей недолік вимови допомагає вміння розбиратися в основах дієслова, знання, наприклад, того, що в невизначеною формі дієслова думати основа дума-, в особистих формах основа на, і це має знайти своє відображення і у вимові особистих форм дієслова/думає, слухає/.
Норми літературної вимови часто порушуються неправильною постановкою наголосу в словах. в російській мові наголос разноместно і рухливого с. Наприклад, стеріг - наголос падає на третьому складі, унормувати - на четвертий.
Часто ми замислюємося: як правильно вимовити - спала або спала, дзвонить або дзвонить? Звичайно, кожен окремий приклад ми можемо перевірити за словником - і без цього іноді неможливо обійтися. Але все ж норма правильного наголосу існує, і простіше слідувати їй, ніж кожен раз звертатися до довідкової літератури.
Будь-яке відхилення від норми є мовний помилкою.
Часто зустрічається неправильна постановка наголосу на основі слова, а не на його закінчення в дієсловах минулого часу однини жіночого роду: взяла замість взяла, спала замість спала і тому подібне.
Треба запам'ятати:
- Таких дієслів близько 280/непохідних і похідних /:
брати/зібрати, відібрати, прибрати, прибрати ... /,
бути, взяти, вити, брехати, гнати, гнити, дати, дерти, чекати, жити, кликати,
клясти, брехати, лити, пити, плисти, прясти, рвати, змити, ткати.
- Тільки приставка ви - "перетягує" наголос на себе: гнала,
прогнала, але вигнала.
- У цих дієсловах минулого часу однини чоловічого та середнього роду та множини наголос збігається з наголосом у початковій формі: кликати - кликав, кликав, кликали. Але афікс-ся змінює наголос в дієсловах множини і іноді у дієсловах середнього роду однини: забрати, забрали; налилося, налилися.
- Деякі дієслова, дуже схожі на перераховані вище, теж односкладові, але входять в цей ряд: бити-била, голити-брила, жати-жала, знати-знала, злити-злила/19; с.7-9 /.

Подібні відомості повідомляються викладачам у процесі вивчення школярами відповідних розділів граматики і закріплюються вправами.
1. Поставити наголос у словах: повторимо, зателефонуємо, поінформувати, позичити, дала, брала, спала, відчинити, прийняти.
Зразок: зателефонуємо, брала.
2. Розставте наголос в невизначеною формі дієслова: багроветь, балувати, бронювати/покривати бронею /, групувати, закупорити, кашлянути, морщити/лоб /, відкоркувати, іржавіти, вудити.
Зразок: багроветь.
3. Вам запропоновані уривки з творів О. С. Пушкіна. Випишіть дієслова, утворюють форми минулого часу множини та жіночого роду однини. Розставте наголос.
Зразок: жив-жили-жила.
1. Жив старий із своєю старою
У самого синего моря ...
2. Тепер моя черга,
Умови сам призначу,
Поставлю тобі, важенок, завдання,
Подивимося, яка в тебе сила.
3. Три дівиці під вікном
Пряли пізно ввечері.
4. ... Хмара по небу йде,
Бочка по морю пливе.
5. Білку пестять, бережуть.
6. ... Слуги білку стережуть ...

Слова, в яких часто допускаються помилки, беруться на облік і систематично включаються до вправи.
Виховання проізносітельной культура пов'язано з навчання виразного читання. Навчання виразного читання органічно входить у зміст уроків російської мови, тому що вивчення будь-якої з тем курсу російської мови, особливо синтаксису, містить у собі для цього багаті можливості.
Необхідно вчити школярів правильного інтонуванням, використання в мові пауз і логічного наголосу, звертаючи увагу на те, що зміна інтонації приводить до зміни змісту пропозиції. Наприклад, при іронічному вимові пропозицію Ти не запізнилася набуває значення, протилежне тому, яке воно висловлює своїм словниковим складом та синтаксичної зв'язком.
Основними прийомами навчання виразного читання є: показ зразка читання викладачем або майстром художнього слова запису; хоровий або індивідуальне читання учнями з подальшим аналізом; читання за ролями з попереднім аналізом змісту читаного; запис і прослуховування кращих творів або виступів учнів. Використання всіх цих прийомів підвищує інтерес школярів до виразного читання, а отже і до уроків російської мови, тим самим підвищуючи рівень культурної мови/3; С.162-169 /.

а/Словниковий РОБОТА У ЗВ'ЯЗКУ З вивченні теми "ДІЄСЛОВО" У III КЛАСІ.

Словникова робота є найважливішою складовою частиною роботи з розвитку мовлення в школі. Вона проводиться на уроках російської мови у зв'язку з вивченням граматики і правопису. На заняттях з літератури і на спеціальних уроках з розвитку зв'язного мовлення. У зміст словникової роботи входить:
1/збагачення словникового запасу учнів;
2/словникової-орфографічна робота, метою якої є засвоєння
слова/його значення і написання /;
3/знайомство зі словом як засобом художньої виразності.
Прийоми збагачення словникового запасу учнів різноманітні: розкриття значення слова шляхом показу предмету; використання тлумачного словника російської мови; сінонімізація; морфологічний аналіз слів; переклад; перифраз; використання контексту і інші/3; с.169-170 /.
Вивчення дієслова значно просуває мовний розвиток учнів дієслово позначає не просто дія, а дія як активний процес. Він висловлює рух, розвиток і повідомляє висловом конкретність, динамічність, енергію. А. М. Пєшковський писав, що "дієслова - це якісь" живі "слова, оживляючі все, до чого вони включені".
Одна з характерних і чудових особливостей дієслівної слова - його організує, конструктивна роль в пропозиції. Дієслівні управління цементує пропозицію, робить вирішальний вплив на поєднання слів, на постановку їх у необхідних для правильного вираження думок формах.
Саме по собі дієслівні слово багато і ємко за своїм значенням. Дієслово володіє розвиненою багатозначністю і омонімічностью. Тлумачні словники російської мови відзначають від 3 до 10 і більше значень одного дієслова. У тлумачному словнику С. І. Ожегова у дієслова брати відзначено 12 значень; стояти - 9 значень, ламати - 5 значень.
Багатство значень дієслівного слова посилюється різноманітністю живих значень приставок, а так само різноманіттям його синтаксичних можливостей. Порівняємо дієслова брати і забрати, обрати, розібрати, зібрати, перебрати, вибрати. Кожне з них представляє нове слово, що подається в новій словникової статті і має часом не одне, а кілька значень, - так дієслово зібрати має 10 значень. Разом з тим дієслова в зв'язку з розходженнями синтаксичного вживання висловлюють різні значення, наприклад: дієслово бити.
1. У непереходном значенні - "бити": бити молотком;
2. З знахідному відмінку неживого об'єкту - "ламати, розколювати, розбиває": бити посуд;
3. З знахідному відмінку живого об'єкта - "разить, наносити поразки й забитий": бити ворога, бити тюленів та інше.
Збагачення словникового запасу учнів здійснюється двома основними шляхами: через оволодіння значенням нових, раніше невідомих дітям слів і через розкриття багатства лексичних значень слова/21; с.80-81 /.
Ефективним прийомом розкриття значення слова є використання Тлумачний словник російської мови. Треба перш за все навчити школярів користуватися словником, розглянути принципи на підставі яких будуватиметься визначення слова. Після того як учні навчаться знаходити пояснення значень слів з одного викладача, необхідно частіше відсилати їх до словника для знаходження потрібних відомостей самостійно.
Бібліотека нашої школи забезпечена словниками С. І. Отегова, енциклопедичним словником. Учитель спрямовує школярів на самостійне знаходження потрібних відомостей. Кожен учень має орфографічний словник, до кінця четвертого класу учні опановують уміння користуватися усіма видами словника.
Пояснити значення дієслівних слів, розкрити їх багатозначність допомагає прийом сінонімізаціі Робота над дієслівної синонімікою, як і взагалі над лексичної синоніми, повинна будуватися в напрямку розширення пасивного словника дитини за рахунок нових, раніше не відомих учням слів і все більш широкого переведення їх з пасивного в активний словник. Дієслова-синоніми у свідомості дитини повинні бути чітко відмежувати від однокорінних слів, вони повинні знати про неприпустимість сінонімізаціі слів, які належать до різних частин мови (працювати, працювати). Важливо, щоб учні усвідомили ознаки поняття лексичної синонімії: синоніми позначають одне й те саме поняття, вони розрізняються відтінками значення або вживання в мові; синоніми - це разнозвучащіе слова; синонімами можуть бути лише слова, що відносяться до однієї частини мови.
Підручник російської мови має в своєму розпорядженні такими вправами, які допомагають закріпити заняття про дієсловах-синоніми. Так, наприклад вправу 463 допомагає збагатити словниковий запас шляхом підбору близьких за змістом слів.
463. До даних дієсловам підберіть дієслова, близькі за змістом. Визначте відмінювання.
Зняти, кидати, грюкати, довіряти, мерзнути, доставляти, погасити.
Слова для довідок: виблискувати, вірити, кидати, гуркотіти, примушувати, мерзнути, згасити.
Після виконання ряду таких вправ вчитель пропонуючи?? т скласти речення з синонімами, для того, щоб показати їх смисловий відтінок.
Наприклад. Сонце яскраво сяяло. У небі спалахувала блискавка. Погасить в кімнаті світло. Погасить сильний вогонь.
Поняття про дієсловах - синоніми закріплюється поруч вправ, які повинні бути розташовані в системі.
1. Виписати з тексту синоніми до дієслова сміятися.
Хихикнули молоді зайчата, прикривши мордочки передніми лапками, засміялися добрі бабусі, посміхнулися старі зайці, що побували в лапах у лисиці і покуштувати вовчих зубів.
2. Виписати дієслова - синоніми. Яке загальне значення вони виражають? Доповнити синонімічний ряд двома-трьома дієсловами.
Немов гірка вдовиця,
Плаче, б'ється в ній цариця./П./
Вітер дале побіг,
Королевич заридав./П./
3. З якими з даних слів краще вжити дієслова-синоніми.
тихо
як білуга ревіти, плакати
злегка
від страху тремтіти, боятись
4. Прочитати текст, відзначити його недоліки і постаратися виправити, замінюючи дієслова їх синонімами.
- Давайте грати в піжмурки, - сказала Олена.
- Згодні, згодні! Будемо гратися в піжмурки, - сказали всі інші.
- Тільки не тікайте далеко, - сказала маленька Катя.
- І не ховайтеся так, що вас і з відкритими очима не знайдеш, - сказав Петя.
Слова для довідок: закричати, попросити, запропонувати, додати.
5. Підберіть синоніми до підкресленим дієсловам.
Ви, голубоньки-сестриці,
Забирайтеся з світлиці ...
Став він кликати золоту рибку.
Повернувся старий до старої.
У сіни вийшов цар - батько,
Всі кинулись до палацу.
В ноги старій вклонився,
Мовив,: "Здрастуй, грізна цариця!"
Ну, тепер твоя душечка задоволена.
6. Розташувати синоніми за принципом посилення дії:
трусить, боятися, лякатися, лякатись;
пломеніти, горіти, палати;
стукати, бити, бити.
Значення слова можна розкрити і шляхом морфемного аналізу. Цей прийом цінний тим, що він привчає дітей вдумуватися в смислове значення складових його морфем. Так в пропозиції Буратіно остовпів незрозумілим для учнів виявляється слово остовпів, але подумавши, учень міркує, що в слові остовпів корінь - стовп -, значить, Буратіно став нерухомий, як стовп, нема, майже як стовп, оскільки у слові є ще приставка О --/3; с. 170-171 /.
Наприклад, Лиса мишковала.Непонятним для учнів виявляється слово мишковала, діти міркують так, що лисиця любить мишей, значить, мишковала - це полювала на мишей.
У III класі продовжується робота над підвищенням мовної культури, зокрема, вміння споживати дієслова в промові в прямому і переносному значенні, тобто учні практично знайомляться з багатозначністю дієслів. На уроках російської мови у зв'язку з вивченням дієслова можна провести ряд вправ, які закріплять розуміння прямого і переносного значення слова та умов їх вживання в мові.
1. Які слова у вірші мають переносне значення?
Дощ пішов і непрохідний.
Дощ йде, хоча не ходить.
Він буде лити години поспіль.
На даху, на дорогу, -
     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
7 of 10 on the basis of 2709 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.