ПЛАН.

Введення.

(. Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки.

(1. Ринок цінних паперів, його суть і види.

(2. Економічне утримання цінних паперів і їх види.

(3. Організація фондової біржі і біржові операції.

((. Законодавче регулювання ринку цінних паперів.

(((. Ринок цінних паперів на Україні.

(1. Особливості становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.

(2. Вплив НБУ на ринок цінних паперів.

(3. Перспективи становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.

Висновок.

Список літератури.

Введення.

Вже більше 4 років існує ринок цінних паперів в Україні, адже ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана життя Заходу і він здавався абсолютно немислимим в умовах нашої країни. Але все поступово міняється і ось вже і громадяни України стикаються з цим явищем, що мають великий вплив на найважливіші аспекти життєвого укладу в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі та інші цінні папери, які ще зовсім недавно були новинкою, тепер міцно увійшли в наше життя нарівні з такими звичними словами як "біржа" і "депозитарій". Цінні папери стали способом вираження особистого або колективного підприємницького ризику, давно переставши бути об'єктами ритуального поклоніння, що на жаль дуже часто зустрічалося і зустрічається у нас.

У курсовій роботі будуть розглянуті основні аспекти ринку цінних паперів в Україні, його структура, основи регулювання, що складають і його місце в національному господарстві, а також такі нові для ринку явища як торгівля державними цінними паперами і позабіржовий ринок цінних паперів.

Глава (. Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки.

(1. Ринок цінних паперів, його суть, види.

Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з обігом цінних паперів (фінансовий ринок.

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа (це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею.

Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папері надають можливість отримати гроші на довгий період (на десятиріччя (облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання РЦП полягає в тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на

РЦП посередники.

Біржа (це організований РЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових посередників.

Емітентами (організаціями або підприємствами, які випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні національні, державні національні, приватні та державні іноземні організації.

Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації та спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності припливу прибутку, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселя. Потім йдуть приватні облігації та акції великих компаній, які регулярно платять дивіденди.

Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦП, потрібно виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою

"Інституціональні інвестори" (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди ". Розділення обов'язків між основними групами учасників ринку у цілому показано на малюнку 1.

Залежно від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний. Первинний

(це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери.

Саме тут здійснюється мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні та комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Вторинний ринок (це ринок, на котрому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей ринок, в свою чергу , ділиться на централізований і децентралізований. Формою центарлізованого РЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а тільки ті, які допущені до обороту біржовими комітетами.

Децентралізований (це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значного числа брокерсько-дилерських фірм, які здійснюють між собою зв'язки за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займаються аналогічними операціями з цінними паперами.

Для сучасних РЦП характерним є досить велика кількість угод, які укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту.

Позабіржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному, до того ж взаємно доповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому, що виконуючи загальну функцію торгівлі та обігу цінних паперів, вони керуються специфічними методами їх відбору і реалізації.

Позабіржової оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і головним чином розміщення облігацій торговельно-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.

(2. Економічне утримання цінних паперів і їх види.

Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим доходом; акції (свідоцтво про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їхня ціна чи курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового відсотка.

Біржовий курс цінних паперів піддається коливання і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками.

Цінні папери з фіксованим доходом ( це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.

Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:

- державна позика (позичка уряду на створення спеціальних фондів);

- комунальна позичка (для збалансування державних фінансів місцевих органів управління);

- комунальні облігації і заставні листи (іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання товариств);

- промислова облігація (боргові зобов'язання з фіксованим доходом промислової компанії).

Дещо подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання і опціонні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим доходом (їх купівля пов'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їх курс публікується щодня. Вексель (це цінний папір, який засвідчить зобов'язання векселедавця . Існують простий і перевідний векселі. Кожен з них має відповідні реквізити. Порядок купівлі та продажу векселів визначається Кабінетом міністрів.

Акції (це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві і дають право на отримання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються у брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів . Крім цього, власник звичайної акції має право на отримання частки чистого прибутку, яка розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він отримує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків з привілейованими акціонерами.

Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння прибутком і власністю акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований дохід (в тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також особливі права при голосуванні (декілька голосів, право на участь в прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів). Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим доходом, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їх затримка або невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.

Інвестиційний сертифікат (це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних доходів.

У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони. Ф'ючерси (це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем

(емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу по зазделегідь зафіксованій ціні.

Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання проведення тієї чи іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показників сумою, сплаченою за контракт.

Одним з різновидів опціонів є варанти, які дають їх власнику право на придбання відповідних фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.

В останні роки варанти все частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплати процентів і дивідендів.

Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варантами тим, що їх власник не може продати право отримання акції по фіксованій ціні на ринку окремо від облігації.

(3.Організація фондової біржі і біржові операції.

Поняття фондової біржі

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно -фінансових інститутів.

Коло паперів, з якими проводяться операції, обмежене. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, що контролює їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком проведення операцій вони утворюють серцевину біржі як механізму, обслуговуючого обіг цінних паперів.

Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п ., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Постає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа і аукціон?

Загальне в біржі з ринком - встановлення цін товарів в залежності від попиту і пропозиції на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, правда, більше регламентовані

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У століття електроніки така система може здатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть по відношенню до стартових, але і падають.

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот в проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалася ситуація, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, оскільки акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Біржі можуть бути встановлені державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення для біржових операцій . Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.

Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Українська фондова біржа.

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, заложилих основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України "Про цінні папери і фондову біржу". Відповідно до цього Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її засновниками можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинно бути не менше

20. Засновники повинні внести в статутний фонд біржі певну суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.

Фондова біржа України засновується на неприбуткових основах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами; централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе

Українська фондова біржа (УФБ). Серед її акціонерів (усього їх близько 30) такі великі республіканські банки, як Укрінбанк,

Агропомбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк "Україна", Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську,

Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи важливої регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної реєстрації. Її реєструє

Кабінет Міністрів України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на загальних засадах). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство

Фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і що мають право брати участь в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвиненою економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва у відношенні цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. Таким чином законодавець намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди і угоди на термін.

Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. У даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філій по всій Україні. 13 грудня 1993 відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., А облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. У цей же час помітна тенденція зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій та інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку"

(у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, потрібно .

Управління біржею.

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, в якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце -президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Біржова торгівля облігаціями.

На розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило , невелика за обсягом. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції: норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституціональних інвесторів, забороняють багатьом з них купувати облігації, які не котируються на який-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.

Здавалося б, раз уже облігації котируються на біржі , то і операції з ними доцільно провести в торговому залі. Адже у свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій. Підписання угод на біржі здається тим більше виправданим, що в торгівлі облігаціями найбільш активні фірми, що входять в число найбільш великих і впливових членів біржі.

І все ж операції з облігаціями здійснюються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш схильна до сильних і раптових коливань, чим у випадку акцій.

Чим нестійкіший курс біржового товару, тим сильніше виявляється у біржовиків "стадний інстинкт", тим більш охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію попиту і пропозиції. Якщо і далі використати образ біржового натовпу, то з його допомогою можна проілюструвати друга властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, в біржовому натовпі замовлення на проведення операцій швидко розчиняються - взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку операцій, і тому біржовий натовп здатний пропустити через себе безліч операцій.

Торговий зал біржі - місце збору біржового натовпу . Для торгівлі облігаціями обидві властивості таких зборів - концентрувати попит та пропозиція і переробляти великий потік операцій - не потрібні. По-перше, в силу характеру облігацій як біржового товару завдання встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре уявляють собі співвідношення попиту та пропозиції. Поринати в біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій.

Облігації набагато рідше акцій переходять з рук в руки.

Принципи діяльності фондової біржі. < p> Біржа будує свою діяльність на наступних принципах: особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно і оформляються юридично заднім числом);

гласність (публікуються відомості про всі угоди і дані, надані емітентом за угодою з біржею про внесення акцій в біржовий список, незалежно від активності емітента);

жорстке регулювання адміністрацією біржі та аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.

Кожен крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових угод обставлений масою писаних і неписаних норм, вироблюваних адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.

В результаті забезпечення перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для покупки цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, відмінний огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших акцій і т.д.

Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідної ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно попередньо: по-перше, прикласти зусилля по створенню мережі майбутньої клієнтури - і, насамперед, акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі обсяг цінних паперів. Для цієї мети формуються біржі особливу увагу уде ляють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відпрацьовування власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств.

При цьому повинні враховуватися особливості:

- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;

- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати "гроші від інфляції й одержати відсоток), а перепродати їх і купити нові акції, теж вимагає часу.

Поки акціонери не" помацають "дивіденди, вони не почнуть позбуватися куплених акцій.

По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу) можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників, у проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її створення - результат розвитку самої біржі, в ході якого і розставляються ті чи інші акценти на статусі її учасників.

По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму (експертної комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії, системи реєстрації цінних паперів і т.д.).

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств

Німеччини (взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів припадає на операції іноземних інвесторів.

Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токійської фондових бірж по об'єму біржового обороту. Але слід зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає

$ 50 млн.

З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна, розширення можливостей фінансових посередників по участі в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України від 27 лютого

1995 року "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і Г.

Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про натхнення цієї однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань, зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

Глава ((. Законодавче регулювання РЦП.

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти (закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року і Указ президента України

"Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.

Відповідно до закону "Про цінні папери і фондову біржу

" розрізняють два типи цінних паперів:

. іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного індосаменту;

. пред'явничих цінні папери, що обертаються вільно.

Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:

. акції;

. облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

. облігації підприємств;

. казначейські зобов'язання підприємств;

. ощадні сертифікати;

. векселі;

. приватизаційні папери;

. інвестиційні сертифікати.

Акції та облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств в якості емітентів:

- акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму, що не перевищує 25% сплаченого статутного фонду;

- кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежена 10% статутного фонду.

Наказом Міністерства фінансів України ( як реєструючого органу) від 20 липня 1995 року № 123, зареєстрованим

Міністерством юстиції 24 липня 1995 року № 233/769, затверджений

"Порядок видачі дозволу на провадження діяльності з випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності ".

Цей документ встановлює не тільки перелік і правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відзначити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її завдання входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Комісія ставить перед собою завдання створення системи звітності компаній ( учасників фондового ринку, систематизації українських фондових стандартів, контролю за ціноутворенням на фондовому ринку, створення депозитарної та клірингової мереж і участі у виборі і відпрацюванню моделі фондового ринку України.

Відповідно до ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається рух іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, що підтверджує право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій "незручних" акціонерів.

Аналізуючи що є на сьогоднішній українське законодавство про цінні папери з точки зору його зрілості і определеннсті, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале .

У ньому відсутні багато понять, звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття "торговець цінними паперами" або порядок здійснення

"андеррайтингових" функцій.

Глава (( (. Ринок цінних паперів на Україні.

(1. Особливості становлення і розвитку РЦП в Україні.

За рівнем свого розвитку український ринок цінних паперів перебуває на початковій стадії розвитку. Це пов'язано з багатьма причинами, включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських фінансових установ. Проте багато чинників зумовлюють можливість значного підвищення активності дилерів і інвесторів. Так, наприклад, у першому півріччі 1995 доходи населення України перевищили витрати на 100 трлн. крб., а за червень ця сума склала 28 трлн. До того ж значне зниження інфляції і депозитних ставок комерційних банків примусить потенційних інвесторів звернутися до альтернативних джерел фінансових вкладень. У зв'язку зі значним зниженням з 15 липня облікової ставки НБУ і активізацією фондового ринку вже спостерігається поступове переміщення на нього коштів з валютного ринку і ринку банківських депозитів.

Це серйозно збільшує можливості активізації діяльності на території України багатьох професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи російських.

У даний час ліцензії на право роботи з цінними паперами отримали понад 500 господарських товариств, однак реально на фондовому ринку працюють близько 60. Найбільш активними є:

. акціонерне товариство "КОМЕКС - брок" (термін діяльності три роки, має брокерську контору на українській фондовій біржі , працює з акціями приватизованих промислових підприємств, які з червня 1995 року на тижні виставляються з державної адмін