Дифракція рентгенівських і рентгеноспектральний аналіз

Реферат виконала студентка II курсу 2-ої групи Сапегіна Н.Л.

Міністерство охорони здоров'я України

Національна фармацевтична академія України

Кафедра фізики і математики

Курс біофізика і фізичні методи аналізу

р. Харків

2001

Вступ

Рентгенівські промені, відкриті в 1895 р. В. Рентгеном - це електромагнітні коливання вельми малої довжини хвилі, порівнянної з атомними розмірами, що виникають при впливі на речовину швидкими електронами.

Рентгенівські промені широко використовуються в науці і техніці.

Їх хвильова природа встановлена в 1912 р. німецькими фізиками М. Лауе, В. Фрідріхом і П. Кніппінгом, які відкрили явище дифракції рентгенівських променів на атомній решітці кристалів. Направивши вузький пучок рентгенівських променів на нерухомий кристал, вони зареєстрували на вміщеній за кристалом фотоплатівці дифракційних картину, яка складалася з великого числа закономірно розташованих плям. Кожна пляма - слід дифракційного променя, розсіяного кристалом. Рентгенограма, отримана таким методом має назву лауеграмми. Це відкриття стало основою рентгеноструктурного аналізу.

Довжини хвиль рентгенівських променів, що використовуються в практичних цілях, лежать у межах від декількох ангстрем до доль ангстрема (