Біотехнологія Росії з точки зору теорії еволюції

Олександр Чубенко

Чотирнадцятий тому має назву так: «Чи може розумний людина, враховуючи досвід минулих століть, живити хоч найменшу надію на світле майбутнє людства? »Прочитати чотирнадцятого тому недовго. Він складається всього з одного слова і точки: «Ні.»

К. Воннегут

В Новий рік прийнято підбивати підсумки та оцінювати перспективи. На жаль, про сьогодення і майбутнє російської біотехнології неможливо написати різдвяну казку. Як не старайся, вийде трилер і антиутопія.

Зрозуміло, біотехнологія - це тільки частина науки і промисловості. Але, по-перше, це одна з передових частин, по-друге, кожен кулик своє болото хвалить, а в-головних, в країні, в якій середньостатистичний чоловік не доживає до пенсійного віку, саме біотехнологія допомогла б (у складі комплексної терапії) нагодувати, одягнути і вилікувати наше народонаселення - якщо б сама не була убогою, безсилою на хворобу.

Стан біотехнології в Росії повністю відповідає загальному стану нашої економіки, науки і промисловості. З цього приводу можна довго займатися самобичуванням, міркувати про труднощі затяжного стрибка з розвиненого соціалізму в недорозвинений капіталізм і особливості економіки перехідного періоду з нізвідки в нікуди. Можна зважати на втрату статусу наддержави, витік молодих мізків і прогресуючу склеротізацію що залишилися, абсолютна і відносне зубожіння науки та сировинну орієнтацію економіки. Можна знову хвицнути горезвісну Концепцію неучасті держави в управлінні науковими організаціями. Можна ще раз підвести підсумки деградації колись потужної (при всіх мінусах) радянської науки і промисловості і знову закінчити статтю заклинаннями про те, що для порятунку того, що залишилося, варто на державному рівні прийняти комплекс заходів на вісім аркушів. Все це тисячі раз написано і сказано. Результат очевидний - так, можливо, настав час відмовитися від стереотипів і змінити орієнтири? При змінах навколишнього середовища стара стратегія виживання веде до вимирання виду.

Еволюція виду Doctus (Вчений) soveticus в мінливій середовищі існування

За останні 20 років в результаті погіршення клімату, який привів до різкого скорочення кормової бази, вид Doctus soveticus припинив своє існування. Деякі його представники, зайнявши нові екологічні ніші, асимілювалися в інші таксони, здатні вижити і навіть процвітаючі в нових умовах, або змінили ареал проживання. Частина популяції зуміла пристосуватися до нових умов, не втрачаючи ознак, характерних для роду Doctus. А найближча до вихідного вигляд, Doctus postsoveticus, хоча і є найбільш численним представником цього роду, приречений на вимирання. Основними причинами цього є його непристосованість до умов навколишнього середовища, нездатність до зміни ознак і, найголовніше, неправильні орієнтири, до яких прагнуть представники цього виду. Успішному виживанню особин і субпопуляцій пострадянських вчених значною мірою заважає надія на те, що россійская наука отримає матеріальні ресурси, необхідні для відновлення, в внаслідок чого Росія стане країною з високорозвиненою наукою і наукомісткої промисловістю світового рівня. Прагнення до помилкової цілі веде в еволюційний глухий кут. А вимагати від держави допомоги на шляху до цього міражу - те ж саме, що до вмираючого з вираженою дистрофією як реанімаційної бригади кликати зграю падальщики.

Біотехнологи можуть розраховувати на підтримку держави ще в меншій мірі, ніж астрономи або ядерні фізики. Ставлення нашої держави до нашої біотехнології зрозуміло з розмови нашого Президента з нашим Народом на телемосту в грудні 2003: «Ми практично не користуємося генної інженерії. І ось зараз ми знаємо, скільки проблем з цим. У нас цих проблем, слава Богу, поки що немає » (http://www.cbio.ru/?k=us&cf=s&n=315). Кінець цитати - і кінець надіям.

Так чи є світло в кінці тунелю? Є, хоча не такий сяючий, як хотілося б. І дорогу до виходу треба копати не вперед, як зараз, а під кутом у 270 градусів.

Положення, висунуті на захист:

· Біотехнологія в Росії перебуває в критичному стані.

· Це не означає, що у нас немає і не буде біотехнології.

· Але в цій області ми ніколи не ввійдемо до числа високорозвинених країн.

Минуле та сьогодення

Колись всі наші здобутки порівнювали з двома точками: 1913 роком і «Наздогнати-і-перегнати-Америкою». Замість 13-го року доведеться використовувати початок 80-х. Порівнювати себе з Штатами та іншими розвинутими країнами не хочеться, але доведеться.

В СРСР на науку витрачалося 7% ВВП, а в Росії в останні років 10 - від 0,3 до 0,5%. За даними, наведеними в грудневому (2004) номері «У світі науки», на біотехнологію Росія витрачає на рік СОРОК МІЛЬЙОНІВ доларів на рік у порівнянні з американськими ста мільярдів. Частка Росії у світовому виробництві біотехнологічної промисловості знизилася з 5% у 1980 до 0,17% в 2000, а в абсолютному вираженні - з 1,5 до 0,4 млрд. доларів.

За даними дослідження Аналітичного центру «Альпарі СПб», за 1994-2001 роки частка біотехнологічних компаній у венчурному фінансуванні склала близько п'яти ТИСЯЧНА відсотка. За конфіденційної інформації, єдина фірма, що одержала ці 350 тисяч з приблизно півтора мільярда доларів, вже обкусані собі лікті по самі плечі, тому що інвестор не виконав головного (обумовленого тільки на словах) умови угоди: не просто дати гроші під заставу акцій, а ще й допомогти просунути продукцію фірми на західний ринок.

Об'єднана Європа в 2010 році буде витрачати на науку 3% СВОЇХ доходів. З урахуванням того, що ВВП (не зарплата, а дохід держави) на душу населення У НАС в 3-4 рази нижче, ніж У НИХ, порівняння стає ще непривабливими. У тому ж 2010 загальносвітовий дохід від біотехнології перевищить трильйон доларів. На частку Росії доведеться, по одному з прогнозів, 2,5 мільярда - 0,25% світової продукції. Зараз частка України в світовому обсязі торгівлі всієї цивільної наукомісткої продукцією оцінюється в 0,3%. Обсяг продажів російських генно-інженерних препаратів в останні роки складає соті частки відсотка від світового. І так далі.

Згідно останнім прожектів уряду, 1 січня 2010 року Росія прокинеться і побачить, що в неї сам собою в 2 рази зріс ВВП. Навіть у цьому випадку науці дістанеться приблизно в два рази більше грошей, ніж зараз. Чи врятують вмираючого від спраги два і навіть чотири краплі води?

Наше уряд виявляє постійну турботу про нашу науці. Перерахування назв законів, програм і постанов про розвиток науки і пов'язаної з нею практики, прийнятих після квітневого (1985) постанови ЦК КПРС про загальну тверезості, зайняло б невелику брошуру. Не менше чверті з них так чи інакше стосується біотехнології. Але я не пам'ятаю жодної урядової програми, виконаної хоча б на чверть - починаючи з програми побудови комунізму в 1980 році. Інакше й бути не може: коштів, що виділяються на реалізацію цих добрих намірів, вистачає в кращому випадку на утримання відповідної комісії або відділу міністерства і на папір, на якому друкують результати їхньої праці.

Результат? Дихання у російської науки Чейн-Стоксово, пульс ниткоподібний, прогноз сумний. Особливо за нинішньої стратегії лікування.

Три сценарії майбутнього

Ймовірно-песимістичний

Фінансування науки і освіти залишається нижче критичного рівня. На додаток до цього наукові та навчальні заклади на тих же підставах, що комерційні організації, обкладають мало не прийнятим нещодавно податком на землю, податками на рухоме і нерухоме майно, інтелектуальну власність, а також на вікна, пічні труби і споживаний кисень. Зараз половина випускників російських вузів не працює за фахом. Якщо співвідношення і зміниться в кращий бік, то тільки за рахунок зменшення загального числа бажаючих отримати вищу освіту. Мало хто збереглися і навіть виникли в останні роки острівці сучасної науки деградують, залишившись без наукових шкіл і кваліфікованих вчених. Від російської науки залишаються ріжки та ніжки - та ще Міносвіти і будинок Академії наук, розданого в оренду комерційним фірмам. У кращому випадку неминучий кінець ненадовго відтягують Сорос-2, який знову роздає всім, кому зможе, по $ 300, МНТЦ, Intas, DAAD та інші грантодавці.

Бізнес, здатний підтримувати наукоємне виробництво, теж душать податками, митом і іншими способами. Невідповідність нашого виробництва нормам GMP остаточно закриває російським товарам дорогу за кордон. На внутрішньому ринку імпорт повністю витісняє вітчизняні товари (у тому числі біотехнологічні) складніше однаково корисних йогуртів. В електронній промисловості це сталося відразу після зникнення "залізної завіси"; для біотехнології та решти хай-теку безповоротне відставання - найбільш реальна перспектива. Через кілька десятків років запаси нафти закінчуються, і Росія назавжди перетворюється на злиденне і відсталу державу.

З урахуванням того, що за всіма показниками, крім корумпованості, відсотки що перебуває в тіні економіки тощо, Росія за оцінками незалежних експертів знаходиться між Албанією і Ямайкою, самі апокаліптичні прогнози можуть виявитися реальними.

Неймовірно-оптимістичний

За помахом чарівної палички відбулася глибока реморалізація населення Росії. Емеля злізли з печей, братки перекували Волинь на орала, думак відразу прийняли всі необхідні для процвітання науки і всієї країни закони, чиновники перестали брати на лапу і кинулися ці закони виконувати. Власники зарубіжних рахунків перевели їх на батьківщину і під керівництвом чесних і компетентних консільоре вклали гроші у вітчизняну науку (безоплатно) і промисловість (собі в збиток, але для процвітання батьківщини). Пост-доки з Гарварду потягнулися в Москву, Новосибірськ і Мухосранска сільськогосподарський університет. І так далі.

Навіть в цьому випадку тільки на відновлення зруйнованого піде декілька десятиліть, і Росія виявиться в ролі черепахи, яка намагається наздогнати Ахіллеса.

Без залучення надприродних сил надолужити згаяне ми не зможемо ніколи і ні в якій мірі. Учасники первинного накопичення капіталу закопають свої грошики на островах зі сприятливим інвестиційним кліматом. Влада можновладці будуть діяти у здійснення своєї головної мети - залишатися біля керма і зберегти виникають з цього моральні та матеріальні вигоди. Идиотизм законів буде компенсуватися їх невиконанням. Ножиці між темпами зростання Росії і розвинених країн будуть розходитись все далі.

Може бути, якщо уряд нам не допоможе, треба самим пробитися в Думу і прийняти необхідні закони? Але ж і зараз їх не кухарки складають - тільки складають у своїх, а не в наших інтересах. І всі міністри у нас з дипломами, то є формально належать до партії образовантов. Висловлена недавно на сторінках «МН» доктором фізматнаук С. Коротаєвої ідея створення політичної партії вчених - Чистої води маніловщина, продиктована відчаєм. По-перше, така партія приречена залишатися маргінальною: страшно далека буде вона від електорату. По-друге, ЦК цієї партії буде мазані тим же (зовсім не миром), що й решта політиків. По-чотирнадцятий ...

Політики і чиновники нам не допоможуть. А чого в самому кращому випадку можна чекати від державної економіки? Обіцяне А. А. Фурсенко дворазове збільшення фінансування науки до 2008 року, навіть якщо це справді станеться, витече в пісок і не змінить взагалі нічого. На десятикратне збільшення, про яке мріють гарячі голови вчені з Російського громадського ради з розвитку освіти, грошей взяти ніде, а якщо якимось дивом їх вдасться знайти - див вище. Уникнути краху можна тільки за умови радикального зміни концепції розвитку науки та наукоємного виробництва в Росії. Нам ніколи не наздогнати розвинуті країни, а спроби перестрибнути через завищену планку гарантують падіння.

Не вір, не бійся, не проси

Всі заходів, що приймаються і пропоновані для збереження науки та сучасної промисловості в Росії усіма зацікавленими фізичними та юридичними особами, залишаються в площині традиційних уявлень. Перш за все це орієнтація на статус високорозвиненої країни і розрахунок на те, що держава діє в наших інтересах. Ми не можемо розраховувати на державу - воно зуміє утримати на плаву в кращому випадку мінімум НДІ, необхідний для підтримки дутого іміджу освіченої держави, і вузів, що забезпечують просте відтворення робочої сили в білих комірцях.

Ще одна ілюзія - що наша думка і якісь заходи, аж до масового лежання на рейках, можуть хоч якось вплинути на Осіб, які приймають рішення. Писати статті, ходити на демонстрації, пробиватися в депутати і т.д. можна лише для власного задоволення і очищення совісті. Єдиний розумний спосіб вплинути на навколишнє середовище - мирно обробляти свій садок, з огляду на глобальні зміни клімату. Цим ви внесете максимальний внесок у боротьбу з парниковим ефектом.

Що ж нас чекає в розумно-оптимальному варіанті розвитку подій? Нічого страшного. Максимум - втрата необгрунтованих надій на те, що наука і наукомістка промисловість розквітнуть по манію царя, і болісна біль за безцільно прожиті роки. Наука і виробництво нікуди не подінуться, хоча будуть і не такими, як 20 років тому, і не такими, якими бачаться наївним ідеалістам.

Российская промисловість живе дотепер, незважаючи на наявність у держави нафти, лісу і інших невідновлюваних ресурсів. І російський биотех все ще швидше живий, ніж мертвий - як за рахунок збереглися, у тому числі за допомогою іноземних капіталів, життєздатних великих підприємств, так і за рахунок нових дрібних і середніх компаній. Нікуди він не дінеться і далі. Вітчизняні фармпрепарати, у тому числі нечисленні сучасні, в 2, а іноді й у 20 разів дешевше зарубіжних аналогів. Правда, продати їх на західному ринку as is - завдання практично безнадійна, але медикаменти, вироблені в Індії на заводі, що належить швейцарській фірмі, продаються під відомим брендом і в очах споживача нічим не відрізняються від того ж самого препарату «білої зборки». Чим ми гірші індусів? Тільки імперськими амбіціями.

Прокляті капіталісти за безцінь купили радянський завод та унікальну розробку наших оборонників? А що краще - віддати це хоч так у добрі руки або дочекатися, поки воно остаточно згниє? Червоні директори розікрали все, що змогли? Вони продали або продадуть вкрадене тим, хто зможе розпорядитися ним з користю для себе і для нас. Там і будемо вести R & D. Або залишимося у своєму НДІ, а НІРи будемо проводити для того, хто за це платить.

Правда, в Росії бажаючим працювати і заробляти, у тому числі в біотехнології, доведеться долати опір влади всіх рівнів - але до цих пір долали, прорвемся і далі.

Свої потреби у продукції сучасної біотехнологічної промисловості в цілому, за різними джерелами і залежно від того, яку саме продукцію автори включають в це поняття, ми забезпечуємо на 10-30%. Чи варто робити самоціллю підвищення цього відсотка? Давайте протягувати ніжки по одягу. Статус передової країни Росія втратила назавжди. Не треба класти живіт в безглуздих боях давно програної війни, краще перегрупувати сили і відійти на ті позиції, які ми зуміємо утримати. Глобалізація - природний процес, проти якого виступають тільки екстремісти в багатих і розвинених країнах. Там, де у населення немає підстав скаженіти з жиру, ніхто не влаштовує демонстрацій проти глобалізації. Доношувати штани та черевики, з яких виросли старші діти, в небагатій родині - справа житейська. Патріотизм патріотизмом, а вигода -- вигодою.

биотех в Росії поки що не належить до галузей, в яких можна отримати оптимальну віддачу від вкладеного капіталу, але є підстави розраховувати на те, що рентабельність біотехнологічних підприємств у Росії все ж таки переросте критичну позначку і цей сектор стане привабливим для інвестицій. Нещодавно анонімне джерело з Міністерства освіти та науки в бесіді з кореспондентом РІА «Новости» повідомив, що в даний час в російський хай-тек вкладено близько 300 венчурних млн. доларів. Скільки відсотків припадає на биотех, він не сказал, але біотехнологічні проекти становлять 25-30% і на ярмарках Раві, і в Конкурсі російських інновацій, і в МНТЦ. Одного цього достатньо для помірного оптимізму.

Народжуваність серед біотехнологічних компаній буде на скільки-то відсотків перевищувати смертність, а жива вага тих, що вижили - поступово рости. Зарубіжні (і, меншою ступеня, вітчизняні) фірми і фонди будуть створювати нові і купувати існуючі біотехнологічні підприємства та налагоджувати там конкурентоспроможне виробництво. Державні і приватні науково-дослідні та науково-виробничі компанії будуть працювати за замовлення зарубіжних і (меншою мірою) вітчизняних фірм, чисто наукові -- підгодовуватися за рахунок грантів від вітчизняних і (більшою мірою) зарубіжних та міжнародних організацій. Російські вчені будуть вести розробки разом із закордонними колегами.

Швидше за все, при цьому станом науки і технологій Росія в кращому випадку виявиться на рівні нинішньої Південної Кореї. Але чи так це погано? Чи не краще бути першим у селі, ніж восьмим в сімці? У Кореї практично немає фундаментальної науки -- зате є LG, Samsung, ембріони для терапевтичного клонування і багато інше. І нам пора перестати журитися про втрату колишньої величі. Згадайте оповідання Джека Лондона «Тисяча дюжин». Його герой гнав носіїв по сніжній цілині, а інші відставали на один перехід і чудово себе почували. Вони не гналися за надприбутком, зате й не пустили собі кулю в лоб. І не дженериками єдиними жива промисловість у що йдуть другими. У середньому на розробку нового фармпрепарату зараз іде, за різними даними, 8-14 років і 300-800 мільйонів доларів. На те, щоб повторити цю розробку - в 3-7 разів менше часу і в 100 (!) разів менше грошей. А новизну або, як мінімум, істотні відмінності патентознавці обов'язково знайдуть. Так що наукомістка промисловість в Росії може розраховувати на жирну синицю, якщо перестане мріяти про журавлях.

А з російською наукою не трапиться нічого трагічного - з точки зору теорії Дарвіна. Навіть її реформування відповідно до багаторазово проклятої Концепцією насправді лише закріпить існуючий стан справ. Ну, скоротять під корінь інститути, доведені до нежиттєздатного стану (хто винен - це окреме питання, а що треба було робити - ще один і теж риторичне). Звільнять тих реліктів, яких давно пора було звільнити замість того, щоб продовжувати їх агонію. Нинішні власники розорять частина досі теплящіхся мертвозачатих галузевих НДІ і КБ. Залишена в живих фундаментальна наука буде помаленьку животіти, а прикладна - працювати в міру сил. Все це буде не громом з небес, а продовженням тенденцій останніх десятиліть. Радянська наука вже вимерла як вид - пора перестати робити їй штучне дихання.

Погано, що залишена на розлучення фундаментальна і взагалі державна наука буде як і раніше хиріти без поливу і добрив - але ж і динозаврам свого часу було дуже погано.

А в іншому - нічого страшного. Швидкість витоку мізків з Росії давно стабілізувалася. Непотрібні заводи вже позакривали, а потрібні погано-бідно працюють. Наукомісткої промисловості теж працює, хоч і не в тих масштабах, як хочеться. Баби в Холмогорах будуть народжувати, мужики - споряджати до Москви обози з рибою, Демідови - засновувати нові заводи ... Але тим, хто хоче працювати в науці і не хоче або не може поїхати, доведеться або жити за межею бідності і продовжувати вимирати, або навчитися комерціалізувати свої розробки - це головне, чого не вистачає середньостатистичному пострадянському вченому.

Висновки:

· Замість перебудови в російській науці в останні десятиліття відбувалася штучно затягнута агонія.

· У багатьох галузях науки і техніки ми необоротно відстали від розвинених країн.

· Найближчим часом процес руйнування існуючої моделі науки прискориться.

· Нам слід тверезо оцінити перспективи розвитку і в першу чергу - відмовитися від мети залишитися високорозвиненої в науково-технічному відношенні країною і від надії на допомогу держави.

· Чим швидше ми навчимося продавати результати своєї інтелектуальної праці, тим краще - і для кожного з нас особисто, і для всіх нас в цілому.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.cbio.ru/