Коментарі до закону про «Невідновлюваних джерела енергії»

Олександр Суслов

Неважко зрозуміти, що поява у нас закону про НВДЕ (закон про невідновлюваних джерела енергії - Прим. НиТ) відтягується, в т.ч. і тим, що законодавець, будучи носієм громадської думки, орієнтується на те, що цим законом відводиться роль основного ініціювання, в основному -- матеріального чинника.

Дійсно, переважної частини суспільства притаманна непохитна переконаність у тому, що без державної підтримки використання у нас відповідних технологій економічно не доцільно. Відсутність же комерційної перспективи робить в очах законодавця відповідну ініціативу явною тягарем для аж ніяк не благополучної економіки, перед якою стоїть набагато більш глобальне завдання - реформування галузей ПЕК (Паливно-Енергетичного Комплексу - Прим. НиТ). яка претендує на прийняття законодавцем, очевидно, має бути сформульована в контексті вирішення цього завдання.

Громадське затребуваність закону про НВДЕ об'єктивно виникає тільки за умови наявності та усвідомлення конкретної вигоди для всіх трьох суб'єктів, які вступали в дії закону - не тільки виробника і споживача, але й держави, яка, безумовно, стане учасником в розподіл прибутку після того, як тільки переконається в самій можливості її появи.

Мабуть, належного ентузіазму не викликає ця затія у законодавця ще й тому, що невідомо наскільки обидва інших суб'єкта готові скористатися підтримкою закону. Складність ситуації, в якій знаходиться законодавець, посилюється тим, що, незалежно від назви, закон покликаний встановити і надалі регулювати взаємовідносини між суб'єктами, ні одна з яких у нинішній ситуації, мабуть, по суті, до цим відносинам, ще не готовий.

Оскільки будь-яке комерційне підприємство за своєю суттю орієнтоване на прибуток, потенційному інвестору, роль якого тут відводиться державі, має бути, принаймні, гранично зрозумілий сам механізм отримання цього прибутку. Очевидно, що джерелом прибутку повинна стати вигода, яку отримає потенційний споживач, відносно якої, він-то якраз на сьогоднішній день і має найбільш туманне уявлення. Оскільки ж законодавець не впевнений у бажаної відповідної реакції потенційного споживача, він і не виявляє особливого інтересу до заміру до закону. Як і будь-яка ініціатива, що обіцяє вигоду одному тільки лише державі, ніколи ще не зустрічала бажаного відгуку в суспільстві, так зрозуміла і позиція держави в аналогічній для нього ситуації.

Підсумовуючи сказане, не важко спрогнозувати протікання процедури прийняття закону.

Зі сказаного вище і вимальовується порядок дій.

До числа очевидних відмінностей вітчизняної ситуації від ситуації в країнах, практично всього іншого світу, яке безперечно визнається абсолютно всіма формально зацікавленими суб'єктами, є характерне саме для нашого суспільства (у кращому випадку - скептичне) сприйняття перспективи освоєння НВДЕ. Причиною такої ситуації є те, що потенційний виробник на довгі роки самоуглубілся і перервав всяке спілкування з майбутнім потенційним споживачем.

Тим часом, оскільки чинник суспільного сприйняття тієї чи іншої ініціативи є однією з умов її життєздатності, шляхом формування цього фактора цілком реально вплинути і на саму ситуацію.

Іншими словами, щоб сформувати громадську інтерес, необхідно довести до суспільної свідомості об'єктивні приклади саме економічної доцільності використання НВДЕ.

переорієнтувати громадську думку - завдання, хоч і не проста, але зараз вже не такі вже й безнадійна, оскільки умови, в яких ми опинилися з деяких пір, вже у меншій мірі відрізняються від тих, в яких функціонує світовий ринок. Минуло вже достатньо часу для того, щоб досвід, напрацьований світовою практикою (в якому підтримка закону є все-таки додатковим економічним стимулом), сміливо сприймати як джерела раціональних рекомендацій. Інша справа, що рішення такого завдання навряд чи під силу «чистим технарям» без залучення сучасного економічного підходу, який поки що тільки позначився у вітчизняній практиці стосовно до деяких інших енергозберігаючих технологій (сучасний економічний підхід многокрітеріален і базується на комплексних показниках).

Завдання, яке слід визнати сьогодні для нас аргумент таким чином, щоб зробити його зрозумілим для вітчизняного потенційного споживача. Адже ніхто (навіть найзапекліші скептики) до сих пір не береться стверджувати, що інтерес споживачів технологій НВДЕ може бути ініційований однією лише перспективою отримання державної підтримки.

Оскільки ж на сьогоднішній день усвідомлене прагнення до встановлення обговорюваних взаємин проявляє поки що потенційні виробники та майбутні постачальники технологій, то було б логічно саме за ними і визнати чільне право на відповідну підготовку потенційного споживача. Зрозуміло, що зараз найбільш ефективно в цьому напрямку можна було б діяти, відштовхуючись від найбільш вдалих прикладів зі світового досвіду.

Протягом останнього десятиріччя на тлі очевидного прогресу НВДЕ за кордоном і в нашому суспільстві відбулися деякі, також, очевидні зміни, в світлі яких деякі з усталених уявлень або втратили свою очевидність або взагалі перестали відповідати істині.

Можливо, формально зацікавлений вітчизняний потенційний споживач сьогодні б з більшим розумінням поставився б до реального терміну окупності, який, до речі, є не єдиним і не найвизначальнішим економічним параметром, якщо об'єктивно довести до його відомості та інші переваги використання конкретної технології НВДЕ (о переваги використання НВДЕ див. статтю «Можливість, від якої ми навряд чи маємо право відмовитися »). Адже ентузіазм покупця прямо пропорційний сприймається саме їм сумарної цінності за все пропозиції в цілому. Сучасна практика, досвід якої є найкращим критерієм, переконливо показала, що багато хто з користуються сьогодні успіхом енергозберігаючих технологій (таких, наприклад, як ефективне утеплення будівель або високоекономічні котельне обладнання) характеризуються аж ніяк не меншими, ніж у багатьох технологій НВДЕ, термінами окупності!

Оскільки найбільш помітні зміни відбулися у нас як раз в сфері економіки, об'єктивний розрахунок строку окупності (параметра, дивного середньостатистичного потенційного споживача минулих років, і до сих пір вводить в ступор фахівців-технарів) у нинішній економічній ситуації може призвести і до нових результатів. Зрештою, ціна питання про те, як слід сприймати окупність того чи іншого заходу формується умовами погашення кредиту.

Оскільки ніяке директивне рішення не може бути єдиною рушійною силою будь-якого ринку (а наявність динамічно прогресуючого світового ринку технологій НВДЕ є сьогодні об'єктивною реальністю), для того, щоб реально змінити ситуацію і створити базу для дії закону, перш за все, необхідно більш чітко сформулювати комерційну сторону питання (а ми те ж саме і виходимо з того, що така тут неодмінно є). При цьому, зміна в суспільному сприйнятті, якого вдалося б досягти відносно будь-якої технології, приклад використання якої, виявиться найбільш вдалим, безумовно, рано чи пізно, пошириться і на ставлення суспільства до НВДЕ в цілому.

На закінчення хотілося б висловити побажання, щоб законодавець, з огляду на «нетрадиційність» об'єкта, запропонованого йому закону, вважав би за можливе застосувати до його розгляду і відповідний самий підхід.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.nt.org