ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Управління матеріальними ресурсами підприємства
     

 

Управлінські науки
Зміст
Вступ ................................................. ............................. 3
1. Створення бази сировини і матеріалів .......................................... 4
1.1. Аналіз цінності сировини і матеріалів ............................... 4
1.2. Визначення оптимальної кількості замовлень ............... 6
1.3. Вибір підприємств - постачальників .................................. 8
2. Зберігання сировини і матеріалів, підготовка їх до руху ... 11
3. Економічне використання ресурсів ................................ 16
4. Управління матеріальними ресурсами на прикладі конкретного підприємства ...................................... ................................ 22
Висновки і пропозиції ......... ........................................... 25
Список літератури ................................................ .......... 26
Введення
Управління матеріальними ресурсами підприємства відіграє велику роль в управлінні підприємством у цілому.
Матеріальні ресурси являють собою частину оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва змінюють або втрачають свої споживчі властивості.
Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху матеріальних ресурсів підприємства. У сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління матеріальними ресурсами підприємства.
У своїй роботі, я поставила метою проаналізувати структуру існуючих методів управління матеріальними ресурсами підприємства, виділити систему і простежити рух матеріальних ресурсів від моменту визначення необхідності забезпечення виробничого процесу сировиною і матеріалами до моменту виходу кінцевого продукту.
Досягнення цієї мети можливе шляхом комплексного аналізу існуючих методів управління матеріальними ресурсами підприємства, періодичного матеріалу, статей і аналітичного матеріалу на дану тему.
1. СТВОРЕННЯ БАЗИ СИРОВИНИ І МАТЕРІАЛІВ
1.1. Аналіз цінності сировини і матеріалів
Найбільшу частку матеріальних ресурсів підприємства складають основні матеріали. До них належать предмети праці, що йдуть на виготовлення продукції й утворюють основний її зміст. (При виготовлення автомобіля - це метал, скло, тканина та ін.)
До допоміжних відносяться матеріали, що споживаються в процесі обслуговування виробництва або додаються до основних матеріалів (мастильні, обтиральні, пакувальні матеріали, барвники і т. д.).
Промислові підприємства в даний час оснащені сучасною обчислювальною технікою, за допомогою якої стає можливим моделювання матеріальних потоків з урахуванням впливу різних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, а також розробка систем управління матеріальними ресурсами.
Існують основні принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:
1. Самостійність підприємств - постачальників і підприємств споживачів у використанні матеріальних ресурсів.
2. Саморегулювання.
3. Ресурсозбереження і противитратної.
4. Комплексність.
5. Оперативність.
6. Сприйнятливість до науково-технічному прогресу; та ін
Перераховані принципи повинні діяти одночасно, бо вони визначають умови рівноважного стану й ефективного функціонування системи.
Для вирішення основних проблем у рамках створення бази сировини і матеріалів існують різноманітні методи ухвалення рішення, в особливості:
- ABC-аналіз (первісний аналіз);
- Метод оцінки за системою балів;
- Аналіз вартості сировини і матеріалів;
- Математичні моделі рішень.
Розглянемо докладно аналіз вартості сировини і матеріалів.
Метод аналізу вартості найчастіше застосовується тоді, коли необхідно зниження витрат і ціни виробів, що випускаються з метою поліпшення результатів господарської діяльності підприємства або збільшення шансів збуту готової продукції.
В результаті аналізу вартості сировини і матеріалів може:
- Відбутися скорочення витрат на сировину та матеріали;
- Заощаджуватися робочий час при виготовленні виробів з цієї сировини і матеріалів;
- Підвищуватися якість готової продукції, а також,
- Відбутися зниження витрат для реальних інвестицій.
Послідовність одного такого оцінного аналізу сировини і матеріалів, наведена нижче, є типовою для здійснення аналізу в багатьох галузях підприємницької діяльності.
1. На підготовчому етапі оціночного аналізу спочатку формулюються цілі дослідження сировини і матеріалів, а також з'ясовуються організаційні підготовчі рішення.
2. Потім здійснюється збір інформації про власну продукцію, а також про аналогічні вироби, що використовуються для порівняння.
3. На наступному етапі, за допомогою дослідження фактичного стану сировини і матеріалів, розкриваються слабкі місця у виробництві власної продукції.
4. Потім виявляються пропозиції щодо поліпшення якості власної продукції та технологічного процесу її виробництва.
5. Після цього піддаються оцінці можливі варіанти щодо величини витрат і доходів при виготовленні власної продукції.
6. Потім з цього масиву корисної інформації вибираються найбільш реалізовані рішення.
7. Останнім кроком оцінного аналізу сировини і матеріалів є введення цього оптимального варіанту у виробництво. (2)
1.2. Визначення оптимальної кількості замовлень
Раціональна організація матеріально-технічного постачання і збуту у значній мірі визначає на підприємстві рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку та рентабельності. Цим визначається роль і значення матеріально-технічного постачання і збуту в системі виробничого менеджменту.
Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковим ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідний термін і в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво в необхідному асортименті, кількості та належної якості в значній мірі залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість та ефективність діяльності колективу підприємства.
Основним завданням підприємства з організації та управління матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності до затверджених планових завдань. При цьому сам процес постачання має здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві.

У процесі планування матеріально-технічного постачання необхідно визначити:
1. Які види матеріальних ресурсів необхідні для забезпечення виробничо - господарської діяльності підприємства.
2. Кількість матеріальних ресурсів, який буде потрібно для виконання виробничої програми.
3. Необхідні площі складських приміщень для зберігання матеріальних ресурсів.
4. Витрати на матеріально-технічне постачання.
Існує безліч методів визначення кількості замовляються матеріальних ресурсів. Всі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати. (8)
При визначенні оптимальної кількості замовлень слід враховувати:
- Незалежні від кількості замовлень витрати (F), які утворюються в якості постійних вихідних витрат, необхідних для здійснення запиту пропонованого сировини і матеріалів, обліку та порівняння пропозиції, а також здійснення самого процесу замовлень,
- Процентну ставку витрат для здійснення складського зберігання сировини і матеріалів (1),
- Калькуляційну процентну ставку (Z), яка відповідає бажаному середньому нарахування відсотків за товари, що зберігаються на складі,
- Закупівельну ціну (P), складованого сировини і матеріалів.
- І загальну потребу в сировині і матеріалах протягом певного періоду (R).
Оптимальна кількість замовлень (q) є тим самим коефіцієнтом, що призводить до найнижчих загальних витрат (KL) і до найнижчих витрат для здійснення процесу постачання виробництва сировиною і матеріалами на їх замовлення (KB).
Загальні витрати для здійснення складського господарства KL, які залежать від вартості складованого сировини і матеріалів, від витрат на утримання складських запасів, від відсоткової ставки і тривалості термінів зберігання, визначаються як:

Витрати, необхідні для здійснення постачання виробництва сировиною і матеріалами, залежать від частоти надходження замовляються матеріалів за певний період часу:

Таким чином, вираз для визначення загальних витрат для матеріально-технічного постачання виробництва сировиною і матеріалами має вигляд:
Оптимальна кількість замовлень отримують за допомогою визначення значення q з цього виразу після прирівнювання до нуля значення K: (2)
1.3. Вибір підприємств - постачальників сировини і матеріалів
В умовах ринкової економіки однією з основних задач підприємця є оптимальний вибір з великої кількості підприємств - постачальників, що пропонують свою продукцію, яка підходить для даного підприємства, гідних постачальників сировини і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів та ін продукції.
Вищої заходом при виборі підприємства - постачальника сировини та матеріалів є наступні фактори:
- Підприємство-замовник має піти на договірні відносини з різними підприємствами-постачальниками сировини і матеріалів. Таким чином, забезпечується можливість уникнути односторонньої залежності.
- У підприємства-замовника повинні бути договірні відносини з підприємствами-постачальниками, обмеженими безмежним кількістю поставок (знижки за оптове кількість поставки сировини і матеріалів).
- Кількість постачальників слід оптимізувати.
 Визначення методів і форм постачання залежить від складності продукції, що випускається, складу комплектуючих виробів і матеріалів.
Розглянемо найбільш часто використовувані методи і форми:
1. Закупівля товару (матеріальних ресурсів) однією партією.
Передбачає поставку товарів великою партією за один раз (оптові закупівлі на товарно-сировинних біржах, аукціонах, у постачальників та ін.) Переваги: простота оформлення документів, гарантія постачання всієї партії, підвищені торговельні знижки.
Недоліки: велика потреба в складських приміщеннях, уповільнення оборотності капіталу.
 2. Регулярні закупівлі дрібними партіями. У цьому випадку покупець замовляє необхідну кількість товарів, що поставляється йому партіями протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється оборотність капіталу, тому що товари сплачуються по мірі надходження окремих партій; досягається економія складських приміщень та витрат на утримання надлишкових запасів. Недоліки: ймовірність замовлення надлишкової кількості товару; необхідність оплати всієї кількості товару, визначеного в замовленні.
3. Щомісячні закупівлі за котирувальному відомостями. Використовуються для закупівлі дешевих і швидко використовуваних товарів. Переваги: зниження витрат на складування і зберігання; прискорення оборотності капіталу; своєчасність поставок.
4. Отримання товару в міру необхідності. Цей метод схожий на регулярну поставку товарів, але характеризується наступними особливостями:
- Кількість товару строго не встановлюється, а визначається приблизно;
- Оплачується тільки поставлене кількість товару;
- Після закінчення терміну контракту замовник не зобов'язаний приймати і оплачувати товари, які повинні бути поставлені.
Переваги: відсутність суворих зобов'язань щодо закупівлі певної кількості товарів; прискорення обороту капіталу; мінімум роботи по оформленню документів. (3)
Процедура отримання та оцінки пропозицій від потенційних постачальників може бути організована по-різному. Найбільш поширеними і ефективними є наступні:
1. Конкурентні торги (тендори) - проводяться у випадку, якщо передбачається закупити сировину, матеріали на велику суму або з міркувань формування довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем.
2. Письмові переговори між постачальником і споживачем можуть бути організовані двома способами:
- Ініціатива вступу в переговори виходить від постачальника товару;
- Ініціатива виходить від покупця.
Незалежно від обраного способу оцінка пропозицій, що надійшли до потенційного споживача, може вестися різними способами. Це може бути строго регламентований процес, як у випадку конкурентних торгів, або більш вільна процедура. Найчастіше основними критеріями вибору постачальника є:
 - Вартість придбання товару або послуг;
- Якість обслуговування.
Вартість придбання включає в себе ціну товару або послуг і не має точного і прямого грошового вираження іншу вартість (зміна іміджу організації, соціальну значущість сфери діяльності підприємства, перспективи росту і розвитку виробництва і т. д.).
Якість обслуговування включає якість товару і надійність обслуговування. Надійність можна оцінити через ймовірність в задоволенні заявки споживача.
Крім основних критеріїв вибору постачальника існують і інші критерії, кількість яких перевищує 60.
- Віддаленість постачальника від споживача;
- Строки виконання поточних і екстрених замовлень;
- Система управління якістю продукції у постачальника;
- Психологічний клімат в трудовому колективі постачальника;
- Здатність постачальника забезпечити постачання запасних частин протягом усього терміну служби поставленого обладнання;
- Кредитоспроможність та фінансове становище постачальника та ін
2. ЗБЕРІГАННЯ СИРОВИНИ І МАТЕРІАЛІВ, ПІДГОТОВКА ЇХ До руху
Для безперебійної роботи підприємству необхідні запаси основної сировини і матеріалів, допоміжного сировини і матеріалів, а також швидкозношуваних виробничих засобів. Такі запаси сировини і матеріалів необхідні для того, щоб:
- Забезпечити можливість виробництва власної продукції до терміну надходження наступної партії і при цьому,
- Забезпечити можливість змін потреби сировини і матеріалів при поставці.
Таким чином, запаси сировини і матеріалів на підприємстві коливаються між їх мінімальним значенням і найбільшим значенням необхідних запасів.
Мінімальна кількість запасів складається з:
- Календарного запасу (цей запас служить для подолання відрізку часу від доставки сировини і матеріалів до їх складування, тобто відрізку часу, необхідного для розвантаження, перевірки та реєстрації надійшли сировини і матеріалів),
- Запасу, необхідного для складування (так званий запас сировини та матеріалів, який вимагає виконання певних правил зберігання і тільки через певний заданий час набуває свою виробничу цінність, наприклад, вироби з дерева або лиття з чавуну),
- Обумовленого технологічним процесом запасу сировини і матеріалів (запас, який передбачений для підтримки необхідного режиму або робочого стану технологічного процесу виробництва),
- Аварійного запасу (запас, який повинен завжди бути в наявності для вирівнювання непередбачених змін від поставок сировини і матеріалів до їх споживання, а також від втрат сировини і матеріалів).
Різниця між переважаючим значенням обгрунтованого мінімального запасу і переважаючим значенням економічно та організаційно обгрунтованого найбільшого запасу і є поточною запасом сировини і матеріалів.
У той час як мінімальний запас сировини і матеріалів є стабільною величиною, поточний запас піддається постійним коливанням від постачання до постачання (за інтервал часу між двома поставками).
Загальний запас сировини і матеріалів визначається розрахунковим шляхом як сума мінімальногозапасу (Vm) і середнього поточного запасу сировини і матеріалів (Vl і, відповідно, при прийнятому рівномірному споживанні сировини і матеріалів, Vl/2):
і, відповідно,
Мінімальний запас сировини і матеріалів (Vm) повинен стежити за відхиленнями від планомірних поставок і від планомірного використання сировини і матеріалів, а також має забезпечити в будь-який час критична кількість сировини і матеріалів, необхідних для підтримання заданого режиму випуску підприємством власної продукції. Мінімальний запас сировини і матеріалів розраховується з виразу:
де
Vs - аварійний запас сировини і матеріалів (на 1 день),
Vd - календарний запас сировини і матеріалів,
Vt - технічно обгрунтований запас сировини і матеріалів,
Vp - первинний запас сировини і матеріалів,
Md - коефіцієнт щоденного використання сировини і матеріалів.
Поточний запас сировини і матеріалів визначається як:
де
Lz - циклічність поставок сировини і матеріалів,
Lm - кількість поставок.
З спільного рішення обох вищенаведених виразів може бути визначена основна математична залежність для визначення загального запасу сировини і матеріалів, що має вигляд:
або:
Так як здійснення запасів сировини і матеріалів вимагають додаткового капіталовкладення, то, виходячи з економічної раціональності виробництва, слід прагнути до того, щоб випускалася продукція, яка не має запасів сировини і матеріалів, тобто, відповідно, необхідно прагнути до безперебійної поставки всього необхідного для випуску власної продукції, кількості сировини і матеріалів для безпосередньої його обробки в процесі виробництва. Це положення вже частково реалізується у високорозвинених промислових галузях (наприклад, в автомобілебудуванні). (9)
Для цього підприємства - постачальники сировини і матеріалів повинні бути тісно пов'язані в єдиному виробничому ритмі випуску продукції. Якщо ж у виробничій практиці підприємства-постачальники сировини і матеріалів в єдиному виробничому ритмі не задіяні, то, таким чином, має бути забезпечений оптимальний запас сировини та матеріалів там, де повинен бути запобігти ризик, внаслідок зведених до мінімуму поточних поставок сировини і матеріалів, за допомогою підвищення мінімального запасу сировини і матеріалів. Таким чином
мінімум!
де
PV - виробничі втрати внаслідок невиконання поставки сировини і матеріалів,
Z - процентні витрати для фінансування витрат для утримання запасів сировини і матеріалів.
Планування виробничих запасів на підприємстві повинно грунтуватися на розрахунку об'єктивної потреби в конкретних видах матеріальних ресурсів з гарантованим забезпеченням процесу виконання виробничої програми і інших видів господарської діяльності підприємства. При цьому необхідно враховувати витрати, пов'язані зі створенням і збереженням виробничих запасів. Основним завданням планування запасів на підприємстві у зв'язку з цим є визначення оптимального співвідношення між величиною виробничих запасів і витратами на їх створення та зберігання.
На витрати виробництва, пов'язані з виробничими запасами, впливають не тільки витрати на створення та зберігання запасів, але і їх відсутність в певних виробничо-господарських ситуаціях.
Розглянемо найбільш поширені види витрат на створення та зберігання виробничих запасів.
 1. Витрати на підтримку запасів, тобто пов'язані з володінням запасу:
- Комерційні витрати - відсотки за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений у запаси;
- Витрати на зберігання - утримання складів (амортизація, опалення, освітлення, заробітна плата персоналу і т. д.); операції з переміщення запасів;
- Витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу за зниженими цінами, уповільнення темпів споживання даних видів матеріальних ресурсів;
- Втрати, пов'язані з втраченою вигодою від використання вкладених у виробничі запаси коштів в інші альтернативні напрямки: збільшення виробничої потужності, зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.
2. Витрати на управління виробничими запасами:
- На навчання управлінського та технічного персоналу;
- На утримання управлінського та техн-кого персоналу.
3. Не менш різноманітні види витрат, пов'язаних з дефіцитом запасів, тобто виникають на підприємстві за відсутності необхідних матеріальних ресурсів:
- Витрати на прискорення доставки необхідних матеріалів: витрати на зв'язок і роз'їзди; премії за швидку доставку матеріалів; подорожчання за рахунок поставки малих партій матеріалів;
- Витрати, пов'язані з коригуванням виробничої програми, прискорення відвантаження готової продукції, виготовленої з порушенням графіка;
- Комерційні збитки і витрати; втрати прибутків і ріст частки накладних витрат, пов'язаних зі скороченням обсягу продажів через відсутність у запасах необхідних матеріальних ресурсів;
Можна узагальнено відзначити позитивні і негативні аспекти наявності значних виробничих запасів.
Позитивний аспект полягає в тому, що забезпечуються високий рівень обслуговування споживачів продукції і гарантований ритм роботи підприємства.
Негативні аспекти наявності великого виробничого запасу виявляються в тому, що вони в певних випадках приводять до зниження якості матеріальних ресурсів, не завжди можуть бути повністю затребувані, збільшують витрати на свій зміст і знижують швидкість обігу обігових коштів.
3. ЕКОНОМІЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ
Особливістю даної системи управління матеріальними ресурсами є відсутність в ній ієрархії управління, бо рух матеріальних ресурсів здійснюється не директивою, а за допомогою реальних економічних засобів. У такій системі всі її користувачі будуть знаходитися в рівноправному положенні, а якщо і будуть привілеї, то тільки у добре працюючих підприємств.
В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між товаровиробниками встановлюється деякий найбільш поширений рівень витрат матеріальних ресурсів, який і є суспільно необхідним. Для певного періоду часу цей рівень стабільний, з тенденцією до зниження.
Будь-яке перевищення суспільно необхідного рівня витрат для даного товаровиробника тягне за собою негативні економічні наслідки - аж до банкрутства. Тому кожне підприємство змушене працювати так, щоб його витрати не перевищували сталий суспільно необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму раціонального використання матеріальних ресурсів, тобто ресурсозбереження.
Величина витрат матеріальних ресурсів значною мірою визначається характером процесу матеріалопотребленія. На процес матеріалопотребленія впливають наступні фактори:
1. Тип виробництва, а саме: масове, крупносерійного, среднесерійное, дрібносерійне і одиничне.
2. Обсяг виробництва.
3. Ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від його вихідного стану і до готової продукції.
4. Загальна тривалість виробничого циклу, що визначає величину незавершеного виробництва.
5. Номенклатура (асортимент) продукції, що випускається або виконуваних робіт, тобто ступінь багато-номенклатурних програми.
6. Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переналадці для випуску нових видів виробів.
7. Вид виробів або робіт з точки зору їх складності, енергоємності, матеріалоємності і наукоємності.
8. Рівень завершеності виготовлених виробів.
9. Рівень надійності виробів, що виробляються, що визначає матеріалозатрати в процесі їх експлуатації.
10. Характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.
Перераховані фактори зумовлюють процес управління матеріальними ресурсами. Так, наприклад, в масовому або великосерійному виробництві споживається досить значний обсяг матеріальних ресурсів, але обмеженою номенклатури, а в одиничному або малосерійному виробництві обсяг споживання невеликий, але досить великий за номенклатурою.
Більш того, зазначені фактори в основному формують галузеві особливості матеріалопотребленія, які найбільшою мірою виявляються в будівництві, агропромисловому комплексі, на транспорті, у сфері обслуговування. (8)
Усе різноманіття процесів матеріалопотребленія можна звести до наступних парним характеристикам, тобто матеріалопотребленіе може бути:
- Стабільне і нестабільне;
- Детермінована і стохастичне;
- Рівномірний і нерівномірний;
- Ритмічне і неритмічне.
Деякі з представлених характеристик можуть перетинатися, деякі характеристики несумісні, можливі проміжні значення.
Таким чином, процес матеріалопотребленія включає в себе використання насамперед таких видів матеріальних ресурсів, як сировину, основні матеріали, допоміжні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.
 
Раціональне використання сировини та матеріалів хоча і є, в принципі, виробничої завданням, однак правильна виробнича система матеріально - технічного постачання передбачає ефективні норми витрат сировини і матеріалів і надає на нього істотний вплив. При встановленні ефективних норм витрат сировини і матеріалів слід виходити з їх оптимальних величин, які є досяжними за даних конкретних умовах виробничого процесу випуску продукції.
Витрата основної сировини і матеріалів по кожному виду визначається, при техніко-технологічному обгрунтуванні, з вираження:


де: Mk - витрата сировини і матеріалів по кожному виду, що належить до випуску продукції;
q - обсяг-виробництва продукції, що випускається;
Mr1 .. Mr - нормований витрата сировини і матеріалів кожного виду, необхідний для виготовлення одиниці продукції, що випускається від 1 до n.
Вищенаведене вираз є найбільш надійною основою для здійснення планування витрат основної сировини і матеріалів. Можливим є також дослідно-статистичне обгрунтування витрат основної сировини і матеріалів або ж оцінка цього витрати по порівняльним порівнянним параметрами.
Тривалий ефективне використання матеріальних і енергетичних ресурсів вимагає організації економії сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів, які повинні охопити всі сфери діяльності підприємства. Основою для організації цієї економії є орієнтоване на неї технологічний розвиток підприємства, яке охоплює чотири комплексні завдання:

1. Економія сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів, закладена в процесі розробки виробів
 * Економія сировини і матеріалів при випуску вже розроблених виробів при конструюванні нових виробів і при диференціації виробів за асортиментом.
* Економія сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів у результаті оптимізації технологічного процесу при виробництві виробів.
* Переорієнтація раніше оформлених виробів на економічно вигідніші сировину, матеріали, вузли та деталі, а також енергетично більш економні технологічні процеси виробництва готової продукції.
* Відносне зменшення претензій у клієнтів в результаті підвищення якості виробів, створення нових споживчих виробів та покращення зовнішнього оформлення систем виробів (з точки зору конкурентоспроможності виробів).
* Економія сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів і технічних засобів у процесі здійснення упаковки, транспортування, навантаження-розвантаження і складування готової продукції.

2. Економія сировини і матеріалів за допомогою поліпшення аплікації вироби
* Економія сировини і матеріалів за допомогою використання загальноприйнятих або специфічних (спеціально пристосованих для клієнта) рецептур, приписів з обробки і техніці застосування виробів.
* Оптимізація асортименту виробів із здійсненням економії сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів за допомогою зміни (розширення або звуження) областей застосування випускаються в даний час виробів.
* Проведення консультацій з замовниками виробів по подальшій обробці і, відповідно, із застосування поставляються виробів, а також за рішенням проблем, що виникають у процесі обробки та застосування виробів.
* Дослідження відмов роботи виробів у замовників, зумовлених застосуванням того чи іншого сировини (або матеріалів), і усунення причин, що викликають відмови в роботі виробів.

3. Економія сировини і матеріалів за допомогою вдосконалення технологічного процесу
* Розробка та використання технологічних процесів, які гарантують високу і стабільну якість виробів.
* Скорочення, обумовлене використанням того чи іншого технологічного процесу, витрат сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, а також втрат сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів.
* Підвищення здатності пристосованість розроблених технологічних процесів до змінених видів сировини і матеріалів і матеріально - істотним специфічними вимогами споживачів готової продукції.
* Розробка технологічних рішень для тривалого або оперативного заміщення (взаємозамінності) сировинних і допоміжних матеріалів, а також енергетичних ресурсів.
* Скорочення потреби в сировині та матеріалах для налаштування та впровадження технологічних процесів.

4. Економія сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів за допомогою здійснення досліджень і розробок в галузях застосування сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів
* Дослідження і використання конструктивних і технологічних властивостей сировини та матеріалів.
* Пошук нових і розширення області використання відомих конструктивних і технологічних рішень, придатних для використання первинної і вторинної сировини і матеріалів.
* Конструктивних і технологічних можливостей взаємозамінності матеріальних ресурсів.
* Дослідження і розробка конструктивних і технологічних економічних рішень, а також рішень, які можуть бути використані для взаємозамінності енергоносіїв і застосовуваних джерел енергії, серед яких важливе значення займають джерела енергії, що здійснюються за допомогою відводу тепла.
- Облік всіх відходів виробництва;
- Підготовку та обробку відходів виробництва (у взаємодії з виробничим випуском готової продукції);
- Складування відходів виробництва;
- Використання відходів виробництва як вторинної сировини.
Оскільки повторне використання відходів виробництва закон вимагає, то витрати, необхідні для здійснення цього заходу, також слід зменшувати. Те ж саме слід робити і з точки зору підприємницької етики.
З чисто економічної точки зору потрібно, щоб витрати на облік і перепис відходів виробництва, на їх підготовку і обробку, на складування, зберігання і повернення відходів як вторинної сировини, включаючи сюди і витрати на можливі технологічні процеси з обробки відходів, повинні бути однакової величини або нижче, ніж витрати на придбання і обробку первинної сировини і матеріалів.
Економічне використання матеріальних ресурсів надає вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення матеріальних запасів до реально необхідного і достатнього рівня сприяє вивільненню оборотних коштів, залучення додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції.
4. УПРАВЛІННЯ матеріальних ресурсів на прикладі конкретного ПІДПРИЄМСТВА

Мета даної роботи не буде досягнута, якщо не показати роботу всього процесу управління матеріальними ресурсами на конкретному прикладі. Для цього, я хотіла б проаналізувати роботу декількох вітчизняних меблевих підприємств:
- То?? говий дім "Рода" (спочатку займався реалізацією меблів, але поступово перейшов до її виробництва),
- Концерн "Меркс" (займався продажем офісних меблів з Італії та Польщі, пізніше прийнято рішення про заснування виробництва,
- ВАТ "Мотовилівська ДОК",
- АТ "Лагода",
- СП "Міст" (спеціалізується на виробництві ліжок),
- Фірма "Гарлен" (випускає офісні меблі)
- ЗАТ "Тексон" (випускає м'які меблі ",
- Кооператив "Тесляр" (виготовляє на замовлення меблі з натурального дуба).

Матеріали та постачальники

Виробляють меблі компанії в 90 випадках зі 100 використовують іноземне сировина, постачанням якого займається велика кількість імпортерів. Найпростіше СП "Міст" - підприємство саме імпортує потрібне для виробництва, тобто сировина купується без торгової націнки. "Рода" отримує всі матеріали для виробництва з-за кордону. "Тесляр" використовують німецькі й італійські комплектуючі, але дуб у них вітчизняний. Вони покладаються на своїх постійних постачальників. Знайти їх було неважко, оскільки пропозицій, що включають поставку колод прямо на підприємство замовника, в надлишку. Кубометр круглого дуба коштує від $ 100 до $ 130. Вибір постачальника робиться виходячи з якості пропонованого їм матеріалу, тому що різниця цін у постачальників невелика. Не впливає на розмір витрат для замовника і місце, звідки постачається ліс. Голова кооперативу "Тесляр" двома правилами, яких потрібно дотримуватися, щоб не "проколотися" з постачальниками лісу. Перше - заздалегідь обговорювати всі параметри. Друге - оплату проводити тільки після отримання матеріалу.
Керівництво ЗАТ "Тексон" вважає, що для пошуків постачальників цілком достатньо прайс-листів. Як правило, коштує десь з'явитися інформації про твою фірму, вони першими тебе знайдуть. Головне правило у взаєминах з незнайомими партнерами - оплата по факту поставки.
Цікаво, що традиційна для нашої країни проблема пошуку надійних партнерів виявляється характерна і для транснаціонального ринку. У торгового дому "Рода" 90% постачальників - постійні партнери. У процесі роботи відбувається відсів. І уявлення про те, що на Заході виробництво працює ідеально, далеко не завжди правильно. В Італії можна зустріти ненадійних партнерів, які місяцями не виконують поставки. Різниця між постачальниками в тому, що у кращих завжди є альтернатива.
У фірмі "Гарлен" комплектуючі отримували безпосередньо від виробника з Чехії, але потім зрозуміли, що це можна робити і в Україні. Чеські партнери відмовилися у відповідь на ультиматум про віддачу на консигнацію не менше трьох машин комплектуючих і підприємство перейшло на українських виробників.
АТ "Лагода" виробляв закупівлю вихідних матеріалів в Україні, але, зазнавши німецьку, польську, білоруську і прибалтійську плити, керівництво "Лагоди" підписало контракт на поставку такого матеріалу з Латвії. Тканини купуються в Литві, Македонії та інших країнах Європи. З Німеччини поставляються лаки. Під нього виробничо-технічний відділень
     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
8.4 of 10 on the basis of 1174 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.