ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Туризм (на прикладі регіону Кавказьких Мінеральних Вод )
     

 

Туризм

Введення

Туризм є однією з провідних та найбільш динамічних галузейекономіки і за швидкі темпи він визнаний економічним феноменом сторіччя.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуваннівалового внутрішнього продукту, активізація зовнішньоторговельного балансу,створення додаткових робочих місць і забезпечення зайнятості населення,має великий вплив на такі ключові галузі економіки, яктранспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарівнародного споживання і інші, тобто виступає своєрідним стабілізаторомсоціально-економічного розвитку.

Санаторно-курортній обслуговування, є однією з особливо важливихгалузей туризму, але на жаль в нашій країні, особливо в рокистановлення ринкової економіки ця сфера не стала такою ж прибутковою іефективною як в інших країнах. Курорти періжілі складні роки, алеспостерігається підйом протягом 1998-2000 років СВІДОЦТВА., що санаторно -курортна галузь поступово стає однією з найбільш динамічнощо розвиваються, і все більше і більше приваблює не тільки рекреантів, але іінвесторів.

У свою чергу, стабілізація санаторно-курортної галузі в регіоні,оживляє і діяльність у сфері туризму, тому в роботі розглядаютьсяпитання санаторно-курортного обслуговування у зв'язку з розвитком ринкутуристичних послуг в цілому Перспективи розвитку КМВ, згідно
Урядовим цільовими програмами також будуються з урахуванням розвиткутуризму, при збереженні пріоритету санаторно-курортного обслуговування, яктрадиційного для регіону.

Всесвітня туристична організація (СОТ) підвела підсумки 2001 року,згідно з якими кількість туристів, які подорожують за кордон склала 657млн. чоловік. Загальний дохід держав від туризму склали 455 млрд доларів
США, у тому числі 75 млрд. доларів отримали США, 2502 млдр. Доларів -
Іспанія, 31 млрд. доларів - Італія та 24 млрд. доларів - Франція. Запрогнозами експертів ВТО, кількість туристичних поїздок у світі до 2010 рокудосягне мільярда туристських прибуттів, з яких 546 млн. припаде на
Центральну і Східну Європу, включаючи країни СНД і Балтії, де туризмрозвиватиметься випереджаючими темпами в порівнянні з Європейським регіонівв цілому.

На розвиток туризму у світі впливають науково-технічнийпрогрес, підвищення якості життя населення, збільшення тривалостівільного часу, відпусток, економічна і політична стабільність іряд інших факторів.

Для розвитку виїзного туризму в Росії існують об'єктивніпередумови: відкритість для масового туризму, великий природний ікультурний потенціал, привабливий, остаточно не поділений і дужеперспективний ринок.

На підставі всього перерахованого вище особливу важливість набуваєвивчення стану найважливішої галузі Кавказьких Мінеральних Вод як одногоіз сегментів туристичного ринку Росії, це робить тему особливо актуальною.

Метою даної роботи є вивчення стану та перспективрозвитку ринку санаторно-курортних послуг, як складової індустріїтуризму в регіоні КМВ.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:
V Визначити місце галузі в економіці регіону;
V Вивчити стан справ в туристичній і санаторно-курортній сфері регіону;
V Виявити перспективи розвитку цього виду діяльності в регіоні.

В ході роботи використані матеріали ЗАТ «Ставропольінтур»,
Адміністрації КМВ, дані періодичного друку.

Теоретичною базою роботи стали праці вітчизняних і зарубіжнихдослідників.

1. Економіка туристської галузі

1. Місце туризму в економіці країни

В даний час в Росії працюють більше 15000 організацій основоюдіяльністю яких є туризм, і більше 35000 - туризм в тому числі.
Зі створенням нової ринкової інфраструктури туризму успішно вирішуються питанняпоповнення державного бюджету за рахунок туристичної діяльності,демонополізації галузі, стимулювання розвитку інших галузей народногогосподарства (торгівлі, транспорту, зв'язку, виробництва товарів народногоспоживання), а також конституційних прав громадян на відпочинок.

Туризм - одна з динамічно розвиваються галузей Росії, хоча йогодержавна підтримка виробництва за залишковим принципом.

У туристичній індустрії з 1991 по 1996 роки створено та збереженоблизько 600 тис. робочих місць.

За даними Всесвітньої туристичної організації (СОТ) комплекснеобслуговування одного туриста еквівалентно створення 9 нових робочих місць,вартість створення яких у кілька разів нижче, в порівнянні з іншимигалузями народного господарства. У найближчі 10 років туризм залишитьсянайбільшим джерелом створення нових робочих місць у європейських країнах. Від
2,2 до 3,3 млн. додаткових робочих місць можуть бути створені вже вНайближчим часом у цьому секторі.

Щороку кількість вакансій в туристичній галузі збільшується на 1
%, Що робить туризм найбільшим виробником робочих місць в Європінарівні з телекомунікаційною та мультимедійної галузями. На думкуекспертів Європейської комісії (ЄК) у період до 2010 року інтернаціональнийтуризм буде розвиватися інтенсивніше, ніж туризм усередині країн континенту.
Європа планує приймати до 2010 року 527 млн. туристів. Приріст числаприбутків в порівнянні з 1995 роком повинен скласти 60%.

З економічної точки зору привабливість туризму як складовоїчастини послуг - у більш швидкій окупності вкладених коштів та отриманнідоходу у вільно конвертованій валюті.

Туристичний бізнес - один з найбільш швидко розвиваютьсясвітового господарства, на яку припадає близько 6% світового валовогонаціонального продукту, 7% сумарних капітальних вкладень, 11% світовихспоживчих витрат і 5% усіх податкових надходжень. До 1995 рокукожне 16-е робоче місце в світі припадало на туризм.

На частку міжнародного туризму припадає близько 7% від світовогоекспорту. В абсолютному вираженні це поступається тільки доходів від експортунафти, нафтопродуктів та автомобілів.

Зростання туристичної активності (за даними СОТ), що вимірюється вчисельності прибуття туристів у інші країни і доходів від їх обслуговування
(у відсотках), представлений у таблиці 1.1.1.

Таблиця 1.1.1 Зростання туристської активності

| Період | Зростання числа прибуттів | Зростання доходів від обслуговування |
| | Туристів,% | туристів,% |
| 1990 - 1995 | 2,5 | 3,0 |
| р.р. | | |
| 1995 - 2000 | 4,0 | 5,0 |
| р.р. | | |
| 2000 - 2010 | 3,0 | 4,0 |
| р.р. | | |

При цьому непрямий вплив туризму на економіку майже дорівнює їїпрямому результату. З урахуванням даних передумов, питома вага туризму попрогнозами СОТ досягає 11 - 12%.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства:будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарівнародного споживання, зв'язку і т. д.

Даний бізнес приваблює підприємців з багатьох причин:невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристські послуги,високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.

У ряді закордонних країн туризм є однією з найбільш пріоритетнихгалузей, внесок у валовий національний дохід яких становить 15 - 35%
(Угорщина, Чехія, Австрія, Швеція, Італія, Франція, Іспанія, Португалія).

Іспанію відвідало в 1995 році понад 70 млн. туристів, що набагатобільше власного населення країни. Італія отримала від туризму в 1995році понад 25 млрд. доларів. Громадяни Німеччини в 1994 році зробилирекордне число туристських поїздок за кордон - 65 мільйонів (США - 47мільйонів).

У туристичній індустрії динаміка зростання обсягів наданняпослуг призводить до збільшення числа робочих місць набагато швидше, ніж уінших галузях. часовий проміжок між зростанням попиту натуристичні послуги та появою нових робочих місць у туристичномубізнесі мінімальний.

Росія втрачає мільярди рублів, відмовляючи туризму в підтримці,крім того, втрачаються сотні тисяч потенційних робочих місць (дляобслуговування одного туриста потрібно 9 осіб).

Незважаючи на триваюче туристичний бум в Росії, впливіндустрії туризму на економіку країни поки незначно. Воно адекватновкладом держави у розвитку даної галузі і стримується, в основному,відсутністю реальних інвестицій, низьким рівнем готельного сервісу,недостатньою кількістю готельних місць, дефіцитом кваліфікованихкадрів.

За найбільш оптимістичними підрахунками в російській індустрії туризмузайнятий лише один працівник з 300, що в 30 разів нижче за аналогічний світовогопоказника.

Нерозвиненість туристичної інфраструктури, невисока якість сервісу, стійкий міф про Росію, як про зону підвищеного ризику призвели до того, що в даний час на нашу країну припадає менш ніж 1% світового туристичного потоку.

У 1994 році дефіцит платіжного балансу туристської галузі Росіїсклав близько 8 млрд. доларів, тобто прибуток рот виїзного туризму 4 млрд.доларів не покрила вивезених туристами 12 млрд. доларів.

У 1995, 1996 роках економіка вітчизняного туризму поступовостабілізується. Змінюється і ставлення держави до туризму.

У 1995 році прийнятий Указ Президента РФ «Про реорганізацію і розвитоктуризму в Російській Федерації ».

Розроблено федеральна цільова програма« Розвиток туризму в
Російської Федерації », а також створена Національна туристична корпорація.

У рамках країн СНД прийнятий законодавчий акт« Про основні засадиспівробітництва держав - учасниць СНД у сфері туризму ».

За прогнозами, у найближчі 10 - 15 років туризм ми б надатизначний позитивний вплив на економіку країни та її великих міст.
Наприклад, до 2005 року число прибуттів іноземних туристів до Москви можедосягти 10,6 млн. чоловік, валютні надходження при цьому могли б скласти
2,4 млрд. доларів.

Таким чином, туризм, будучи вигідною галуззю економіки, можестати при відповідних умовах найважливішою статтею валового національногодоходу Росії.

За даними Держкомстату РФ в 1995 році в Росії побувало 10 млн. 290тисіноземних громадян, що в 2,2 рази більше, ніж у 1994 році. З них зкраїн далекого зарубіжжя прибуло 4 млн. 506,5 тис. чоловік (43,8%) з країн
СНД - 4 млн. 979,3 тис. чоловік (48,4%) з країн Балтії - 804,3 тис.осіб (7,8 %).

Таблиця 1.1.2 Зростання прибуттів в 1995 році

| | 1994, чол. | 1995, чол. | Приріст,% |
| З країн далекого | 2650882 | 4506500 | 170 |
| зарубіжжя | | | |
| З країн СНД | 1345757 | 4979300 | 370 |
| З країн Балтії | 618692 | 804300 | 130 |

Структура поїздок до Росії іноземних громадян по цілях поїздкивиглядає наступним чином: o Службові - 2899,0 тис. осіб (28,2%) o Туризм - 1837,0 тис. осіб (17,9%) o Приватні - 3903,1 тис. осіб (37,9%) o Транзит та обслуговування транспорту - 1651,1 тис. чоловік (16%)

Діаграма 1.1.1 Структура поїздок до Росії іноземних громадян

У 1995 році в порівнянні з 1994 роком з метою туризму Росію відвідалов 1,9 рази більше з країн далекого зарубіжжя, в 10,3 рази - з країн СНД ів 3,3 рази - з країн Балтії.

Таблиця 1.1.3 Основні країни з в'їзного туризму в 1995 році

| Країна | Кількість (тис. чол.) |
| Україна | 2031,3 |
| Фінляндія | 1276,3 |
| Білорусь | 1178,2 |
| Польща | 666,1 |
| Грузія | 521,0 |
| Литва | 440,7 |
| Китай | 390,5 |
| Вірменія | 330,3 |
| Німеччина | 322,7 |
| Азербайджан | 285,5 |

За туристичними візами до Росії з усіх країн світу в 1999 р. булозазначено 4502,1 тис. прибуттів, що на 2257,8 тис. більше, ніж за 1998 р.
Приріст склав 100,6%. З країн далекого зарубіжжя прибуло 2088,3 тис.осіб - на 203,8 тис. більше ніж за 1998 р.

Число прибулих з країн СНД, які скористалися послугами турфірмзбільшилася на 2054,3 тис. чоловік, тобто виросло в 6,7 рази.

Частка туризму в загальному світовому потоці залишила 26,3%, в потоці зкраїн далекого зарубіжжя - 28,9%, з країн СНД - 24,5%. При цьому накраїни, що ввійшли в першу десятку припадало 92,3%.

Таблиця 1.1.4 Основні країни, постачальники до Росії організованих туристів


| Країна | Кількість прибуттів (тис. осіб) |
| 1 | 2 |
| Україна | 2358,8 |
| Польща | 977,8 |
| Фінляндія | 311,9 |
| Китай | 135,5 |
| Німеччина | 105,5 |
| Литва | 63,3 |
| США | 61,2 |
| Франція | 54,5 |
| Латвія | 48,1 |
| Естонія | 39,8 |
| Монголія | 38,3 |
| Великобританія | 27,9 |
| Таджикистан | 24,3 |
| 1 | 2 |
| Італія | 23,3 |
| Японія | 18,8 |
| Швеція | 16,7 |
| Ізраїль | 14,0 |
| Нідерланди | 11,6 |
| Південна Корея | 11,4 |
| Туреччина | 11,2 |

У 1998 році за в'їздом в Росію лідирувала Польща. У 1999 році вонапоступилася свою позицію в рейтингу Україні навіть при збільшенні кількості туристівна 61,8% (373,7 тис. чол.). число прибуттів по турвізи з Українизбільшилося в 19,4 рази, або до 2237,2 тис. чол.

З Литви потік туристів збільшився на 22,2% (11,5 тис. прибуттів),
Латвії - на 34,9% (12,4 тис.), Естонії - на 89,7% (18,8 тис.).

Таким чином, всі держави Балтії ввійшли до першої десятки країн.

Крім країн Балтії можна відзначити зростання числа туристичних прибуттівз Японії на 13,9% (2326 осіб), Швеції - 5,7% (897), Ізраїлю - на 11,5
% (1457), Південної Карее на 48,4% (3809). Число туристів з інших країндвадцяти скоротилося.

Діаграма 1.1.2 Розподіл числа прибуттів з метою туризму з усіх країн світу за 2000рік

2. Класифікація видів туризму та фактори, які впливають на нього

Для того, щоб дати найбільш повну класифікацію видів сучасноготуризму, необхідно використовувати найбільш суттєві ознаки,характеризують той чи інший вид туризму, зокрема, національнаприналежність туризму; основна потреба, задоволення якоїобумовлює туристичну подорож; основний засіб пересування,що використовується в подорож; засіб розміщення; тривалістьподорожі; складу групи; організаційні форми; основні принципиформування ціни турпродукту і т.д.

I. До основних видів туризму. Формується в залежності від національної приналежності відносять національний (внутрішній) і міжнародний (зовнішній) туризм. Міжнародний туризм, в свою чергу, підрозділяється на активний і пасивний, або інакше в'їзний та виїзний туризм.

II. Залежно від потреби, що обумовлює туристське подорож, розрізняють наступні види туризму:

1. Лікувальний (медичний туризм). В основі цього виду туризму лежить потреба в лікуванні різних захворювань. Лікувальний туризм має кілька різновидів, що характеризуються природними засобами впливу на людський організм, наприклад: кліматолікування, бальнеолікування, морелеченіе, грязелікування, плодолеченіе, молоколеченіе і т.д. Часто при лікуванні можуть використовуватися кілька видів впливу, в таких випадках вид туризму визначає основний засіб впливу на організм відпочиваючого.

2. Рекреаційний туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба у відновленні фізичних і душевних сил людини. Цей вид туризму відрізняється великими різноманітністю.

Так, наприклад, рекреаційний туризм може включати наступні програми:

V Видовищно - розважальні (театр, кіно, карнавали, ярмарки, дні міста, фестивалі) ;

V Заняття за інтересами (мисливство та рибна ловля, художній та музична творчість, тури для колекціонерів і т.д.);

V Навчальні (туризм, інші види спорту, мистецтво , ремесла тощо);

V «етнічні» та побутові (пов'язані з вивченням національної культури і нетрадиційного побуту);

V туристсько-оздоровчі (включаючи маршрути з активними способами пересування, купальні, гірськолижні і т.д.).

3. Спортивний туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба двох видів, у зв'язку з чим розрізняють два підвиди спортивного туризму:

V активний (основою є потреба в заняттях яким - або видом спорту);

V пасивний (основою є інтерес до якого - небудь виду спорту, тобто подорож з метою відвідування змагань або спортивних ігор).

4. Пізнавальний туризм. Основою даного виду туризму є потреба у розширенні знань з різних напрямків. До даного виду туризму можна віднести екологічний туризм.

Програми екотурів припускають відвідування охоронюваних природних територій.

5. Туризм з діловими цілями. До даного виду туризму відносяться поїздки з метою встановлення або підтримання ділових контактів з різними партнерами.

6. Конгресний туризм. Туристичні поїздки з метою участі в різних заходах, у тому числі: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах і т.д.

Інтенсивний розвиток даного виду туризму призвело до створення рядуміжнародних організацій повністю спеціалізуються на проведенніміжнародних ділових та наукових заходів, наприклад, Міжнародний союзорганізаторів конгресів. Спеціалізація турфірм на даному виді туризмуобумовлена об'єктивною закономірністю подальшого міжнародногоподілу праці, в тому числі іу сфері туризму. У США конгресний туризмприносить щорічно понад 40 млрд. доларів прибутку. Великою перевагоюконгресно туризму є та обставина, що він можереалізовуватися в несезонний період. інтерес туристської індустрії до даноговиду туризму пояснюється насамперед тим, що проведення конгресу,надання місць розміщення, забезпечення харчуванням, екскурсійнимобслуговуванням) так і специфічних послуг. Специфіка турпродуктуконгрессоного туризму полягає в необхідності надання великогообсягу різноманітних послуг, що виходять за рамки традиційних. Основнітруднощі при організації конгресно обслуговування пов'язані знеобхідністю випуску значної кількості друкованої продукції (тезидоповідей, запрошення, інформаційні листи і т.д.), необхідністюнадання такого роду послуг як: реєстрація учасників конгресу,переговори, технічне забезпечення, спец заходи, ділові зустрічі іт.д., а також організації до - і після конгресних турів.

Витрати учасника конгресу, як правило, значно перевищуютьвитрати звичайного туриста, отже, при збільшенні вільного часуучасників за рахунок оптимальної організації, а також оплату діловій частинінапрямних установою, можливо комбінування поїздки на конгрес зрізними туристичними програмами.

7. Культовий (релігійний) туризм. Цей вид туризму заснований на релігійних потребах людей різних конфесій. Культовий туризм поділяється на два підвиди:

V відвідування культових споруд в релігійні свята;

V відвідування святих місць з метою відпущення гріхів.

8. Ностальгічний туризм. Даний вид туризму заснований на потреби людей у відвідуванні місць в області історичного проживання.

9. Транзитний туризм. В основі транзитного туризму лежить потреба перетину території однієї країни, з метою відвідування інший.

10. Самодіяльний туризм. Цей вид туризму об'єднує любителів активного відпочинку, що займаються лижним, гірським, водним туризмом і т.д. Відмінною рисою даного туризму є потреба що беруть участь в ньому до самоорганізації. Організацією турів займаються не туристичні фірми, а самі туристи спільно з туристсько-спортивними клубами та спілками.

Зрозуміло, на практиці дуже часто мають місце комбіновані тури,поєднують в одному подорожі кілька видів туризму, обумовленихрізними потребами туристів, наприклад, рекреаційний зпізнавальним, спортивний з рекреаційним і т.д. Однак, при аналізітуристичної діяльності необхідно виділяти основні потреби,що послужили спонукальним мотивом до подорожі.

III. В залежності від транспортних засобів, що використовуються на туристичному маршруті, розрізняють наступні види туризму:

1. Туристи на власному транспорті - тури на транспорті, що належить транспортним господарствам туристичної системи або безпосередньо туристичної організації.

2. Транстур на орендованому туристському транспорті - тури на транспорті, що належить транспортним організаціям, що використовується туристичними організаціями на правах оренди (за договором) на термін, визначений терміном дії туру. У якості орендованого спеціалізованого транспорту туристські організації використовують морські та річкові теплоходи, літаки, спеціальні склади туристсько-екскурсійних підприємств.

3. Тури на особистому транспорті туристів - спеціально розроблені індивідуальні або групові тури для автомобілів (власників особистих автомобілів) з наданням туристам усіх видів послуг по маршруту (проживання в автокемпінгу, харчування, екскурсії, дозвілля, авторемонт і т.д.), крім проїзду.

IV. В залежності від способу пересування види туризму підрозділяються:

1. Автомобільний туризм. Цей вид туризму бурхливо розвивається з другої половини двадцятого століття. В даний час він отримав найбільш широке поширення.

2. Залізничний туризм. Цей вид туризму розвивається з сорокових років 19 століття. Відносна дешевизна залізничних квитків робить його доступним менш забезпеченим верствам населення. В даний час загострюється конкурентна боротьба між залізничним та іншими видами транспорту.

3. Авіаційний туризм. Даний вид туризму є найбільш перспективним, тому що забезпечує економію часу при доставці туристів до місць відвідування. Протягом 20 років (з 1960 по 1980 роки) питома вага авіатранспорту, що використовується в туризмі виріс у три рази. Авіаційні тури поділяються на групові тури з використанням частини місць у літаках пасажирських авіаліній і спецавіарейсу з повною орендою літака для спеціальних туристичних перевезень.

4. Теплоході (водний) туризм. При даному виді туризму маршрути організовуються на теплоходах річкових і морських пароплавах. Морські маршрути бувають: круїзні (подорожі на орендованих судах тривалістю більше доби). Вони можуть бути як з відвідуванням портів, так і без відвідування.

Річкові маршрути - з використанням суден річкових пароплавств. Маютьпідвиди: туристично-екскурсійні рейси - це подорожі на орендованихрічкових судах тривалістю більше однієї доби та екскурсійно -прогулянкові - поїздки екскурсантів з метою ознайомлення з пам'ятними таісторичними місцями і відпочинку, тривалістю не більше 24 годин.

Для організації великих і туристично-екскурсійних рейсів використовуютьсяв основному комфортабельні теплоходи. Для організації екскурсійно -прогулянкових і прогулянкових рейсів можуть використовуватися як теплоходи, так імалий флот (річкові трамвайчики, ракети, катера, катамарани та ін.)

Переваги водного туризму на комфортабельних теплоходахполягає в тому, що туристи забезпечуються засобами розміщення,харчування, спорту, розваг і т.п. на кораблі.

5. Автобусний туризм. При даному виді туризму подорожі організовуються з використанням автобусів, як засіб пересування. Автобусні тури можуть бути звичайними туристсько-екскурсійними (з наданням всіх видів послуг, пропонованих транспортним туром - проживання, харчування, екскурсійне обслуговування) і так званий «автобуси здоров'я» - прогулянкові

(автобуси одного дня).

6. Велосипедний туризм. Цей вид туризму доступний для використання досить обмеженому контингенту туристів.

7. Пішохідний туризм. Даний вид туризму набув найбільшого поширення у внутрішньому туризмі. Слід зазначити, що на практиці дуже часто при одному туристському подорожі використовується кілька видів транспорту, наприклад, літак - автобус, залізниця - автобус і т.д., такі види турів називаються комбінованими.

V. Залежно від засобів розміщення туристів розрізняють наступні види туризму:

1. Туризм в готелі.

2. Туризм в мотелі.

3. Туризм в пансіоні.

4. Кемпінговий туризм.

5. Туризм в туристичній селі, на турбазі і т.д.

Готелі, як правило, розташовані або у центрі міста, або недалековід аеропорту або залізничного вокзалу.

Мотелі розташовуються або вздовж автомобільної траси, або на околиціміста. Проживання в мотелі повинно забезпечувати туристам умови по доглядуз автомобілем (автостоянки, бензозаправні станції, автосервіс і т.д.)

Турпансіони готельного типу з єдиним управлінням, надаютьклієнтам житло в одному або декількох номерах, супутні послуги таавтономну кухню.

Кемпінги, туристичні села, турбази - це приміщення,розташовані, як правило, поза межами міста, призначені длярозміщення як звичайних, так і автотуристів.

Туристичні села - це сервісні господарства з єдиним управлінням,огороджені та обладнані для відпочинку та ночівлі туристів, які не маютьавтономного обладнання, необхідного для ночівлі.

Крім перерахованих видів підприємств готельного господарства,визначають вид туризму, існують і такі види як: будинки і мебльованіквартири, будинки відпочинку, будинки молоді.

Усі зазначені кошти відносять до готельним підприємствамрізних категорій, і вони підлягають сертифікації на предмет номенклатури таякості послуг, що надаються туристам. Засоби розміщення поділяютьсятакож на постійні, в яких прийом туристів здійснюється цілий рік, ісезонні - обслуговують туристів тільки в певний час року, втуристський сезон.

VI. Туризм також залежно від часу подорожі поділяється на сезонний і несезонний.

VII. У залежності від тривалості подорожі розрізняють два види туризму: тривалий і короткочасний (при короткочасному туризмі подорож здійснюється на строк до 5 - 7 днів).

VIII. В залежності від складу групи розрізняють:

1. Масовий туризм (подорожі туристів у складі групи);

2. Індивідуальний туризм (даний вид туризму найчастіше реалізується в рамках ділового, наукового та оздоровчого туризму. Останнім часом індивідуальний туризм отримує значний розвиток по каналах споріднених сімейних зв'язків, творчих обмінів, відвідувань за запрошенням. Індивідуальні поїздки практикуються також по програмах соціального та молодіжного туризму. Індивідуальні туристи можуть скористатися послугами гідів-перекладачів, екскурсоводів, організаторів подорожі, провідників та супроводжуючих, орендувати легковий автотранспорт, використовувати можливості інших форм туристичного сервісу).

3. Сімейний туризм (подорож туристів з членами сім'ї. Даний вид туризму отримав значний розвиток в останні роки значною мірою за рахунок знижок, які пропонують турфірми особам, які подорожують з дітьми. Найчастіше, сімейний туризм здійснюється за програмами, розробленими туроператором для сімейного відпочинку).

4. Молодіжний (студентський) туризм.

5. Дитячий (шкільний) туризм.

Молодіжний і дитячий туризм отримав значний розвиток в значніймірою за рахунок туристичних обмінів як усередині країни, так і міжрізними країнами. Туристи, що подорожують у рамках молодіжного тадитячого туризму мають право на значні знижки в цінах наобслуговування.

IX. У залежності від організаційних форм існують:

1. Організований туризм.

2. Неорганізований туризм.

3. Клубний туризм.

X. Залежно від визначального принципу формування ціни на продукт існує комерційний і соціальний (дотаційний) туризм.

Соціальний туризм передбачає певні дотації у різних формах як від державних, так і від громадських організацій, а також комерційних структур, з метою забезпечення можливості отримання відпочинку та участі у туристичних заходах різних верств населення, які не мають для цього достатньої кількості грошових коштів. Наприклад, пенсіонери, студенти, категорія низькооплачуваних працівників і т.д.

Для аналізу положення країни на світовому ринку туризму великезначення має характеристика туристичних потоків, що зароджуються в тому чиіншому регіоні, і передумови для їх виникнення в майбутньому:

1. Напрямок туристських потоків в регіон і з нього, структура зарубіжної туристської клієнтури і власних громадян, що виїжджають з туристичними цілями;

2. Особливості туризму в даному регіоні: ритми сезонності, переважні види і форми туризму, основні цілі відвідування і т.д.;

3. Відносини влади та місцевих туристських органів проблем туризму, специфіка з туристської політики;

4. Економічна роль туризму в господарській структурі даного регіону;

5. Перспективи розвитку туризму на даній території.

Американський соціолог Т. Бертон виділяє три групи факторів, яківпливають на характер проведення дозвілля і, у свою чергу, на модельтуристського відпочинку:

V Технологічні (засоби масової комунікації);

V Інституційні (законодавчі);

V Соціально-економічні (демографічні, величина доходу, професія) .

У свою чергу характер проведення дозвілля є одним з основнихфакторів, що впливають на розвиток туризму.

Основні фактори, що впливають на розвиток туризму діляться на статичні ідинамічні. До статичним відносяться сукупність природно-географічнихфакторів. Вони мають вічні, незмінні значення. Людина лишепристосовує їх до туристським потребам, робить їх більш доступнимидля використання. Природно-кліматичні і географічні фактори знаходятьвираз в гарній, багатій природі, клімат, рельєф місцевості,підземних багатства (мінеральні печери і тд.). культурно-історичніфактори (пам'ятники архітектури, історії і т.д.) теж, значною міроюможна віднести до статичних факторів.

До динамічним відносяться демографічні, соціально-економічні,матеріально-технічні та політичні чинники. Вони можуть мати різнуоцінка значення, мінливі в часі і в просторі. Крім того,фактори, що впливають на туризм діляться на зовнішні (екзогенні) івнутрішні (ендогенні).

Зовнішні (екзогенні) фактори впливають на туризм за допомогоюдемографічних і соціальних змін. Дана група включає в себе:вік населення. Збільшення числа працюючих жінок і зміна доходу накожну родину, зростання пропорції самотніх людей, тенденції до більш пізньоговступу в шлюб і утворення сім'ї, зростання числа бездітних пар у складінаселення, зменшення імміграційних обмежень, збільшення сплаченихвідряджень і більш гнучких графіків робочого часу, більш ранній вихідна пенсію, збільшення усвідомлення туристських можливостей. Практично всі,перераховані вище показники в тій чи іншій мірі впливають на структурувільного часу населення, яка створює об'єктивні соціально -демографічні умови розвитку туризму. Тому при розробці програмрозвитку туризму важливо виявити структуру фонду часу населення та бюджетвільного часу.

Структура вільного часу населення:

1. Річний бюджет: млдр. Час.,%, У тому числі:

V праця в суспільному виробництві;

V задоволення фізіологічних потреб;

V праця у домашньому господарстві

V витрати часу на освіту;

V вільний час.

2. бюджет вільного часу: 100%, у тому числі:

V щоденні

V вихідні та святкові дні

V відпустки та канікули учнів

V вільний час пенсіонерів в даний час у нас проявляються неузгодженості між структуроювільного часу і економічними можливостями частини населення врезультаті того, що багато підприємств відправляють своїх співробітників унеоплачені відпустки. Складається ситуація, при якій значна частинанаселення, що має вільний час, не може скористатися туристськимипослугами. У свою чергу, представники комерційних структур, що маютьматеріальні можливості для проведення відпочинку з використаннямможливостей туристських фірм, що часто не можуть дозволити собі навітькороткострокового відсутності.

Число зовнішніх чинників впливають на туризм, відносяться такожекономічні та фінансові чинники:

V поліпшення (погіршення) економічної та фінансової ситуації;

V збільшення (зменшення) персонального доходу;

V більш висока (низька) туристська активність залежно від виділеної на відпочинок частини доходів;

V зростання (зменшення) частки суспільно-виделяемях коштів на покриття витрат на туризм і подорожі.

До соціально-економічних факторів, що впливають на зростання туризму,відносяться також підвищення рівня освіти, культури, естетичнихпотреб населення. Як елемент естетичних потреб можнарозглядати прагнення людей познайомиться з побутом, історією, культурою,умовами життя різних країн.

Крім того, до зовнішніх факторів належать зміни політичного таправового регулювання; технологічні зміни; розвиток транспортноїінфраструктури та торгівлі, а також зміна умов безпекиподорожей.

Внутрішні (ендогенні) фактори - це фактори, що впливаютьбезпосередньо у сфері туризму. До них відносяться перш за все матеріально -технічні фактори, що мають найважливіше значення для розвитку туризму.
Головний з них пов'язаний з розвитком засобів розміщення, транспорту,підприємств громадського харчування, рекреаційної сфери, роздрібної торгівлі і т.д.

До внутрішніх факторів належать також чинники туристського ринку:

1) процеси попиту, пропозиція і розповсюдження (як особливості сучасних ринкових факторів можна виділити, наприклад, перетворення попиту на турпродукти в постійний запит, а також зростання индивідуального туризму;

2) зростання ролі сегментації ринку (поява нових всередині регіональних туристських сегментів. Збільшення відстаней подорожей, різноманітність форм проведення канікул, зростання короткострокового перебування, зростання диверсифікації туристичного розвитку в усталеному тугістском просторі тощо );

3) зростання ролі координації діяльності в туризмі і процесів монополізації (посилення горизонтальних інтеграцій, тобто зростання партнерських відносин великих фірм із середнім і дрібним бізнесом; вертикальні інтеграції через створення стратегічних туристських спілок; глобалізація туристського бізнесу тощо);

4) зростання ролі засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю (паблік рилейшнз) в просуванні, реклами та реалізації розроблюваних турпродуктів;

5) зростання ролі кадрів в туризмі (збільшення чисельності працівників, розвиток професійно-кваліфікаційної структури, підвищення значення професійної підготовки, поліпшення організації праці і т.д.);

6) зростання ролі приватного туристичного бізнесу (створюються умови, за яких на ринку діє обмежена кількість великих транснаціональних операторів і значна кількість споріднених малих підприємств - агентів, здійснюється ефективна реалізація турпродукту на основі професійного маркетингу, що в свою чергу вражає потреба ви підвищення кваліфікації персоналу).

Перераховані вище чинники, в свою чергу, поділяються наекстенсивні та інтенсивні і стримуючі (негативні).

До екстенсивним чинників відносяться:

V зростання чисельності працівників;

V збільшення кількості втягуються в господарський оборот матеріальних ресурсів;

V будівництво нових об'єктів туризму з технічним рівнем існуючих.

Інтенсивні фактори:

V підвищення кваліфікації персоналу;

V розвиток професійно - кваліфікаційної структури;

V технічне вдосконалення матеріальної бази на основі впровадження досягнень і результатів НТП, включаючи реалізацію цільових програм поліпшення культури та якості обслуговування, індустріалізації, технологізації та комп'ютеризації туризму;

V раціональне використання наявних матеріальних ресурсів, об'єктів і маршрутів і т.д.

До стримуючим факторів, що впливають на розвиток туризму негативно,відносяться: кризи, мілітаризація економіки, зростання зовнішньої заборгованості,політична нестабільність, зростання цін на предмети споживання, безробіття,страйки, криміногенна обстановка, фінансова нестабільність (інфляція,стагнація валют), скорочення обсягів особистого споживання, неблагополуччяекологічної ситуації банкрутство туристських фірм, жорсткість туристськихформальностей, зниження квот обміну валют, невиконання турфірмами своїхзобов'язань і т.д.

Прикладом впливу негативних чинників на розвиток туризму можеслужити ситуація в сфері світового туризму склалася в результатіенергетичної кризи в кінці 70-х років. У результаті економічногоспад виникли нест

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
8.7 of 10 on the basis of 2575 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.