ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Туріз як галузь світового господарства
     

 

Туризм

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

Кафедра регіональної економіки

з дисципліни "Світова економіка" на тему: "Туризм у світовому господарстві"

Виконала студентка381групі

факультету МЕВ

Данкова Наталія Олегівна

Керівник: к.е.н., в.о. доц. Скоропад І.С.

Львів - 2003

ЗМІСТ

Вступ ................... ................................................< br >.................................................. 3

1. Історія розвитку туризму ............................................... ..................

................... 5
2. Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу ............................... 8
3. Туризм як галузь світового господарства ............................................. ........... 15
4. Економічний вплив туризму ............................................... ..................

............ 27
5. Ціноутворення в туризмі ............................................... ..................

.................. 32

Висновки ................................................ ................< br>............................................. 44

Списоклітератури ................................................. .................< br>............................ 46

ВСТУП

Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої коренібере з давніх часів. Сучасного вигляду туристична галузь набуває в 1937 р..,коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації.

Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов'язано з тим, щотуризм набирає все більшого значення для міжнародних зв'язків, є стимуломдля пожвавлення економічного стану країн і окремих регіонів. Міжнароднийтуризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень і державногобюджету. Туризм виступає стабілізатором налагодження та укріпленнястосунків між країнами, дійовим фактором підвищення престижу країни вміжнародному співтоваристві, ділових колах.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зорувикористання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платитиза туристичні послуги, при цьому не вівозячі рекреаційні ресурси за межікраїни. Країна отримую прибутки зберігаючи свої природні та культурно -історичні цінності.

Для деяких слаборозвінутіх країн туризм є єдиним рушієм економічногозростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій
- Це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так якТуризм - це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.

На міжнародному туристичному ринку на сучасному етапі існую жорсткаконкуренція. Великі туристичні підприємства намагаються розповсюджуватисвій вплив, яскравим прикладом чого є просування свого капіталу на іноземніринки. Тим самим вони здійснюють позитивний вплив на розвиток туристичноїгалузі, допомагаючи країнам, що розвиваються зайняти стійке положення наміжнародному ринку туристичних послуг.

Метою нашої курсової роботи було розкрити питання важливостітуристичної галузі для розвитку не лише окремої країни, але й регіонів.
Туристична галузь характеризувалася як фактор встановлення міжнароднихекономічних зв'язків, встановлення миру у всьому світі.

В цій курсовій роботі були висвітлені питання, які на нашу думку єнайважливішими для розвитку міжнародної туристичної галузі. По-перше, цеісторія виникнення туризму, так як саме перші мандрівки стали рушійноюсилою для подальшого розвитку туризму. По-друге, це опис рекреаційнихресурсів. Нами був проведений розподіл країн по регіонам, так як цедопомогло нам об'єктивніше висвітлювати стан рекреаційних ресурсів, факториякі позитивно або негативно впливають на розвиток туризму в тому чи іншомурегіоні.

Дуже важливим було охарактеризувати туризм як галузь світовогогосподарства. В цьому розділі нами були проведені дослідження, якідопомогли нам практично підкріпити теоретичні знання які ми отримали заперіод написання цієї курсової роботи.

Але головним завданням написання цієї курсової роботи було висвітленняпитання економічного впливу і ціноутворення в туризмі. На нашу думку вибірправильного цінового методу є запорукою успішних заходів по мінімізаціївитрат і максимізації прибутку від надання туристичних послуг. Правильнийметод ціноутворення дозволить збільшувати прибутки паралельно збільшуючикількість споживачів туристичних послуг.

Загальний обсяг роботи становить 46 сторінок. В роботі містяться 1таблиця, 5 рисунків, 13 формул. Нами було використано 12 літературнихджерел та 4 джерела всесвітньої мережі Internet. Для проведення намидосліджень використовувалася комп'ютерна програма Econometric Views.

РОЗДІЛ 1

Історія розвитку туризму

Масовий туризм є феноменом XX століття, оскільки отримав сучаснийвигляд в основному за рахунок автомобілів і літаків з реактивнимидвигунами. Проте люди подорожували вже з незапам'ятних часів, головнимчином для того, щоб уникнути голоду або небезпеки. Останки перших людейбули знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї і Джаві. Цей факт вказує начудову здатність стародавніх людей подорожувати на дальні відстані без яких -небудь засобів пересування.

Винахід грошей фінікійцамі і розвиток торгівлі, що почався в 4-мутисячолітті до н. е.., можна визначити як початок сучасної ери подорожей.
Фінікійці також винайшли писемність і колесо, так що їх по праву можнавважати родоначальниками «туристського бізнесу» (6, с. 176 (.

Як перших мандрівників можна виділити жителів Океанії та
Середземномор'я.

Серед найперших були подорожі по Океанії. Маленькі човникові каное, небільше 40 футів завдовжки, використовувалися для подорожей з Південно-
Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів маркізи, архіпелагу
Туамоту і з'єднаних островів. У 500 р.. до н.е. Полінезія із з'єднанихостровів подорожувала на Гаваї на відстань більше 2 тис.. миль. Навігаціяздійснювалася шляхом спостереження за розташуванням сонця і зірок,хвилюваннями океану, хмарами і польотами птахів. Нерозгаданих залишаєтьсяпроблема поповнення запасів прісної води і їжі.

В стародавній колисці Західної цивілізації подорожі з метою торгівлі,комерції, релігії, лікування або навчання були популярними ще за давніхчасів. У Старому Заповіті існують численні згадки про подорожі торговців накараванах.

З метою вивчення нових територій відправлялися в далекі подорожістарогрецькі учені (Геродот, V в. до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей,
IV ст. до н.е.).

Починаючи з 776 р. до н.е. щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячілюбителів спорту і шанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і іншихдержав Середземномор'я. До цього періоду відноситься і споруда спеціальнихвеликих будинків, в яких могли розміститися і відпочити атлети і глядачі.

нагромаджені до початку нашої ери географічні дані про різні країниякнайповніші були висловлені стародавніми географами Страбоном (63 р. дон.е.-20 р.. н.е.) і Клавдієм Птоломєєм (90-168 рр.. н.е.).

Стародавній Рим вніс свій внесок в історію туризму: багатство, достатокі величезні території імперії були першорядним складовими, необхідними длятуризму. Римляни побудували прекрасну мережу доріг, по яких вони моглиподорожувати на конях на відстань більше 100 миль в день, щоб подивитисязнамениті храми в регіоні Середземномор'я, особливо піраміди і пам'ятки
Єгипту. В період розквіту римської імперії для римлян з багатих сімейпоїздка до Греції часто була пов'язана з необхідністю доповнити своюосвіту. Пізніше подорож до Греції стала набувати розважального характеру:країна привертала туристів фестивалями, атлетичний змаганнями і іншимивидами розваг. Переміщення багатих мандрівників вимагало відповідноїорганізації їх відпочинку. Особливо охоче відвідуваліся місця з теплимимінеральними джерелами.

Ще в 1 в. до н.е. в римській імперії виникли державні заїжджі двори, щознаходилися один від одного на відстані одного дня їзди на коні. Вонирозташовувалися в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єриі державні службовці з Рима, аж до Малої Азії і Галії.

В правління Олександра Великого (з 334 р.. до н.е.) місто Ефес в
Туреччині стало важливим торговим центром і одним з головних міст вантичному світі, куди стікалися туристи, щоб помилуватися на акробатів,жонглерів, чарівників, які переповнювали його вулиці.

Проте занепад римської імперії (1 в. н.е.) супроводжувався і занепадомтуризму. Потік багатих мандрівників скоротився, дороги прийшли внепридатність, країна стала наповнюватися бандитами, злодіями, що зробилиподорожі небезпечними. Протягом подальших століть і до середини XV століттяголовним видом подорожей було паломництво європейців, які подорожували посвятих місцях континенту.

наймасовіше пересування людей в середньовічній Європі відбувалося зачасів хрестових походів, які робилися європейськими лицарями і слідуючимиза ними купцями в цілях захоплення чужих багатств і територій. Вслід заними рухалися на схід священики і паломники у супроводі незліченнихнатовпів бродяг і знедолених. Представники привілейованих класів в середністоліття подорожували до цілющих джерел. Проте, не дивлячись на різні ціліпоходів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні пізнаннялюдини. Докладні описи побачених ними річок, морів, материків і країнзалишили Афанасій Никітін, Марко Поло, Васко да Гама, Христофор Колумб іін.

Створювалися передумови для великих географічних відкриттів кінця XV --другої половини XVII століття, число невідкритих географічних місць накарті миру неухильно скорочувалися.

У XVI столітті величезний континент Північної Америки досліджувавсяіспанцями, які для своїх подорожей використовували коней.

Перші подорожі американців по країні здійснювалися пішки або на конях,надалі стали використовуватися маленькі човни і каное. Залежно від того якбудувалися дороги, стали розповсюджуватися поїздки на поштових каретах.
Будівництво залізниць по всій країні привело до ще більшої популярностіподорожей. У 1850 р. була заснована компанія «Амерікен Експрес», яка сталапіонером у використанні дорожніх чеків (1891 р.) і різних туристськихпослуг.

Однією з найважливіших подій в історії подорожей по Америці є поїздки,вчинені під час другої світової війни: більше 12 млн. американцівобслуговували озброєні сили з 1941 по 1945 р..

РОЗДІЛ 2

Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу

Природні рекреаційні ресурси - це об'єкти і явища природногопоходження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку,впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формуваннярекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічнуефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, їїпрацездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання тавиробництва курортних та туристичних послуг (12, с. 148 (.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних,соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленнюта розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності (3, с. 86 (.
Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно -історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні таприродно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти йвластивості, природоохоронні об'єкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'яткиісторії, архітектури, етнографічні особливості території.

Рис. 2.1. Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів,%

Поняття "рекреаційні ресурси" є набагато ширшим від поняття "туристичніресурси ", оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічніпринципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потребиспоживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно -рурістічніх ресурсів (Рис.2.1), ми прийшли висновку, що і надалі основнимджерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал .*

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значноюрізноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районівналежать: в Атлантичному океані - Середземноморський узбережжя Південної
Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного,
Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті,
Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя
Північної та Південної Америки; в Тихому океані - Гавайські острови ісхідне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японськогоморя, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної
Америки; в Індійському океані - острів Шрі-Ланка, район прибережних міськихконгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширеннянабувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання,спортивне рибальство, Віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не можебути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світовихрекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливостіклімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: 1)узбережжя теплих морів; 2) узбережжя річок, озер та водосховищ; 3) лісовімасиви; 4) передгір'я та гірські країни; 5) міста - столичні та історичніцентри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7) релігійно-культовікомплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; 8)давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо),каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливаєекологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря,грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства,економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблембагатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневихвод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, атакож осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що неприпиняються.

На данний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінневикористання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, щорекреаційний попит найбільш високий в щільнонаселеніх урбанізованихрайонах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферамигосподарства, а не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у світі розташовуютьсянерівномірно. Для більш об'єктивного висвітлення світового туристичногопотенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їх затакими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна ти
Південна Америка, Австралія та Океанія.

Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси інадалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортноголікування, відпочинку та туризму.

Позитивні якості:

* вигідне економічно

-географічне розташування;

* високий рівень економічного розвитку;

* зростаюча урбанізація;

* зручні транспортні зв'язки з іншими країнами;

* розвинена рекреаційна інфраструктура.

В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі,гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведеннявідпочинку, санаторно-курортного лікування.

До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:

> пріморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія,

Франція, Хорватія , Монако та інші);

> країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія,

Австрія).

Ще одна причина популярності європейського регіону - це зосередженнянайбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвитокрекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості такультури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси,з'їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання іінше, що сприяє розвитку туризму.

Азія. Останнім часом цей регіон набирає все більшої популярності, щосприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.

Основні фактори які сприяють розвитку: o сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа); o найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням; o територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації; o різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина; o розміщення в межах території важливих центрів паломництва; o велика різноманітність етнічного складу (екзотика).

Негативні фактори розвитку рекреації:

. непридатністьзначної частини територій (пустелі, скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму;

. невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів;

. слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн.

Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи
(Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія,
Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. Зкраїн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під час паломництвав Мекку та Медіну.

Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так якмає великий потенціал для розвитку туристичної сфери.

Привабливість африканського регіону заключається в:

1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;

2. чудові піщані пляжі;

3. унікальні історичні та культурні пам'ятки (Єгіпетьсі піраміди);

4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан).
Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:

. низькій рівень економічного розвитку;

. слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);

. природні умови в окремих районах (спека, суховії, чисельні опади);

. нестабільне політичне положення в деяких країнах.

Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвиватитуристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагурозвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку,а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн,як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, ззначній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійнимджерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах вскладі уряду створений пост міністр по туризму.

Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе таківісокорозвінуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигіднеекономіко-географічне положення, омивається трьома океанами - Атлантичним,
Тихим та Північним Льодовитий. Регіон знаходиться на перетині важливихморських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні великутериторію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціаламі талюдськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури,включаючи всі види транспортних комунікацій.

Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни
Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дужемале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичнийбізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які маютьнегативний вплив: o віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія); o слабо розвинуті транспортні комунікації; o недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки; o низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону; o відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.

Основним видом транспорту, який використовується для перевезеннятуристів, є авіаційний, на другому місті - автомобільний транспорт.
Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.

Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, ізєвропейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздкитуристів із Латинської Америки в Європу є незначними.

Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далеко від туристичнихринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкийрозвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьомурегіоні.

За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристівзбільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, аточніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибутковудіяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце
(після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На
Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатногонаселення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини абобананів.

У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів.
Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, колив Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Цепо-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі взагальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкіможливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точнішеміжнародного туризму.

РОЗДІЛ 3

Туризм як галузь світового господарства

Для того, щоб сформулювати повне визначення поняття «туризм», необхіднорозглянути багатоаспектність туризму і його взаємодію з іншими видамидіяльності. Відсутність єдиних визначень ускладнює вивчення туризму якучбової дисципліни.

Вивчення туризму з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) знедавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку зцим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Цяпроблема не така проста, як здається на перший погляд. Нею щорічнозаймаються різні організації, включаючи Організацію Об'єднаних Націй,
Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництваі розвитку.

Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумаченнятермінології, в основному з метою узгодження принципів міжнародноїстатистики. Так, у 1937 р. визначення «міжнародний турист» було дано на
Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. У 1950 р. International
Union Official Travel Organization (IUOTO) - Міжнародне об'єднанняофіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р.. у
Всесвітню туристичну організацію (ВТО), уточнив визначення «турист», ввівшинові поняття: «екскурсанти» і «транзитний мандрівник». При цьому було даночітке розмежування цих категорій від категорії «турист».

Певні групові і економічні інтереси країн істотно впливають натлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативнихактах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.

Туризм у сучасному уявленні - велика економічна система зрізноманітними зв'язками між окремими елементами як у межах народногогосподарства окремої країни, так і в межах зв'язків національної економікизі світовим господарством у цілому (4, с. 244 (.

Туризм - це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище.
Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристикисучасного туризму:

* це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5 $ трильйона оборотного капіталу і включаючи такі компоненти як подорожі

(круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці) ; мешкання

(готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування

(ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);

* провідний платник податків;

* працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;

* сама прогресівніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.

Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортнихзасобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового,оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюютьтуроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надаютьекскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

У більш широкому плані туристську індустрію можна визначити якміжгалузевий комплекс, що включає:

- пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний, залізничний) з його розгалуженою мережею технічних служб;

- різні спеціалізовані туристські підприємства і підприємства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру

(зокрема, транспортного машинобудування і автомобілебудування, паливної промисловості, капітального і дорожнього будівництва, місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової промисловості, багатьох галузей сільського господарства і т.д.);

- широку сферу послуг, якими користується турист.

Розрізняють наступні види туризму (6, с. 58 (:
. маршрутно-пізнавальний;
. спортивно-оздоровчий; < br>. діловий і конгрес-туризм;
. курортний, лікувальний;
. фестивальний;
. мисливський;
. екологічний;
. шоп-туризм;
. релігійний; < br>. учбовий;
. етнічний і ін.

Ці види туризму можна згрупувати в декілька загальних розділів:

Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є для багатьох країн наймасовішоюформою. Поїздки іноземних туристів до Іспанії, Італії, в Болгаріюпереслідують, перш за все, саме цю мету, причому характерна великатривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять в маршрут, івідповідно, велика тривалість перебування в одному місті.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкомувикористанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.

Особливо відрізняються від інших видів туризму поїздки з метоюлікування. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремітуристи можуть об'єднуватися туристсько фірмою для сумісних перевезень зметою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру налікування - 24 - 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного,характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей видтуризму включає поїздки з пізнавальною метою.

Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категоріїнаселення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країнузокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такомувиді туризму.

Необхідно мати на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися зметою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курортіабо під час відпочинку туристи можуть їздити на екскурсії, включаючи навітьвідвідини інших міст.

В багатьох країнах характерною особливістю пізнавальних поїздок єтенденція вирушати на великі відстані з відвідинами за одну поїздкувеликого числа країн і міст. Для цього виду туризму важко виділити який -небудь один вид транспорту, що використовується. Разом із значним об'ємомавіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярністьтуристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.

Одним з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздкина автомашинах і автобусах дають великі в порівнянні з іншими видамитранспорту можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають такувелику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідновраховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізованітуристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації.
Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Щевужче спеціалізація фірм, організуючіх поїздки з розміщенням в кемпінгу.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі врізних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце всучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібнихміжнародних заходів складають 6 - 7% загальної кількості іноземнихтимчасових відвідувачів, і на їх частку доводиться біля 10% валютнихнадходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основномувикористовують авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки з діловою метою розглядаються як одна знайважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну.
Більш того, цей вид поїздок вважається одним з найперспективніших, оскількивін базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародногорозподілу праці. Одним з різновидів ділових поїздок є також поїздки дляучасті або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарків.
Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси і наради різнихміжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки ускладі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такіпоїздки також постійно зростає.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідинами родичів абомісць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. Уцьому край своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певніструктурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму єприкордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасовихвідвідувачів, але не має такого великого економічного значення.

В той же час при всій різноманітності видів туризму можна прийти довисновку, що самі загальні види туризму, такі як поїздки, з пізнавальноюметою, з метою відпочинку або для ділових зустрічей, в основі своєїкласифікації повинні мати територіальний принцип і усередині національногоринку ділиться по видах туризму.

В даний час індустрія туризму є однією з форм міжнародної торгівліпослугами, що динамічно розвиваються. В останні 20 років середньорічнітемпи зростання числа прибулих іноземних туристів у світі склали 5,1%,валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичноїорганізації, в 2000 році в світі було зареєстровано 776 мільйонів прибулихтуристів, надходження від міжнародного туризму досягло 572 мільярдидоларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). В ціломуоб'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2000 рік вирослиу 174 рази.

Всесвітня організація по туризму виділяє країни, що є переважнопостачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова
Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і ті країни, що є, в основному,приймаючим туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика,
Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

У таблиці 3.1 поданий перелік країн, які в 1999 р.. отримали найбільшукількість доходів від туристичної діяльності.

Таблиця 3.1

Перелік країн, що отримали найбільшу кількість доходів від туристичної діяльності, станом на 1999 р.. (15 (


| № | Країна | Дохід, млрд. дол. |
| 1 | США | 74,2 |
| 2 | Італія | 30,4 |
| 3 | Франція | 29,7 |
| 4 | Іспанія | 29,6 |
| 5 | Великобританія | 21,3 |
| 6 | Німеччина | 16,8 |
| 7 | Китай | 12,5 |
| 8 | Австрія | 12,2 |
| 9 | Канада | 9,1 |
| 10 | Австралія | 8,6 |

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризмупродовжуватиметься і далі. Очікується, що при збереженні темпів зростання,що склалися, число міжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн.людина, а до 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн. людина.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризмулежати наступні чинники:

* Економічне зростання і соціальний прогрес призвели до розширення об'єму ділових поїздок і поїздок з пізнавальною метою.

* Вдосконалення всіх видів транспорту здешевить поїздки.

* Збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

* Інтенсифікація праці і отримання трудящими більш тривалих відпусток.

* Розвиток міждержавних зв ' язків і культурних обмінів між країнами призвів до розширення міжособових зв'язків між і усередині регіонів.

* Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в області телекомунікацій.

* Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язаний із збільшенимвпливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країниміжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості. Позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається лише у тому випадку, коли туризм в країні розвивається всесторонньо, тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму припускає, що туризм в країні повинен розвиватися паралельно і у взаємозв'язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу.

. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери турізму.

. Із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічноїінфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризмслід розглядати, погодівшіся з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить до числа трьох найбільших галузей,поступаючись нафтовидобувній промисловості і автомобілебудуванню, питомавага яких в світовому експорті 14% і 11% відповідно. У 2000 році сумарнийдохід країн світу від міжнародного туризму складав 10% від загальногооб'єму світового експорту і 6% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпеченнязайнятості населення, розширення міжособових контактів зростає.

Велику увагу розвитку іноземного туризму надається не тільки нанаціональному рівні. Ці питання знаходяться в центрі уваги міжнароднихорганізацій. У цьому контексті слід вказати на такі найважливіші міжнародніугоди, як (14 (:

> Заключний акт Хельсінської Наради по безпеці і співпраці в

Європі в 1975 р.., в якому значний розділ присвячений співпраці країн - учасників цієї Наради в розвитку міжнародних туристських зв'язків;

> Манільська декларація по світовому туризму, прийнята Всесвітньою конференцією по туризму, що проходила в Манілі в 1980р.;

> Гаагська декларація Міжпарламентської конференції по туризму, що проходила в 1989 р..

> Документ Акапулько (1982г.)

> Хартія по туризму і Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985р.)

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинених країн у сфері туризму,
Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденцій розвитку туризму.
Зокрема, в ньому наголошується, що:

o В Європі доведеться витримувати жорстку конкуренцію за доходи від туризму, яка буде вимагати від європейської індустрії туризму підвищення якості послуг, що надаються. o Витрати на всі види подорожей і, в першу чергу, витрати на транспорт, збільшуватимуться швидше, ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими, оскільки витрати на одну поїздку знизяться. В цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісного відпочинку. o Число поїздок збільшуватиметься за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи до Америки, Азії і Океанії. o Сезонні зміни ринкової кон'юнктури в найближчому майбутньому перестануть бути проблемою для індустрії туризму, оскільки вдалий маркетинг сприятиме їх вигідному використанню. Для цього буде потрібно активна співпраця між державами і приватними туристськими структурами. o Використання повітряного транспорту розшірятіметься швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів. o Групи, включаючи сімейні, зменшуватімуться і вібіратімуть все більш гнучку програму відпочинку. o По мірі все більш активного упровадження комп'ютерних систем бронювання зменшуватімуться терміни бронювання. o Активніше за інші подорожуватимуть дві вікові групи: люди похилого віку і молодь. o Продовжувати

     
 
     
Українські реферати
 
Рефераты
 
Учбовий матеріал
Українські реферати refs.co.ua - це проект, на якому розташовано багато рефератів, контрольних робіт, курсових та дипломних проектів, які доступні для завантаження. Наші реферати - це учбовий матеріал для школярів і студентів. На ньому містяться матеріали, які дозволять Вам дізнатись більше про навколишнє середовище та конкретні науки які викладають у навчальних закладах усіх рівнів.
8.7 of 10 on the basis of 1481 Review.
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Українські реферати | Учбовий матеріал | Все права защищены.